Реферат Кабо-Верде

Республіка Кабо-Верде, держава на островах Зеленого Мису в Атлантичному океані у західного узбережжя Африки. Архіпелаг складається з 10 щодо великих і 15 невеликих островів і скель. Залежно від положення з відношення до переважним вітрам виділяють дві групи – Наветренные і Подветренные острова. У першій групі найбільші острова Санту-Антан, Сан-Висенти, Сан-Николау, Сал, Боавішта, тоді як у другий – Маю, Сантьягу і Фогу. Загальна площа архіпелагу – 4033 кв. км. Населення 476 тис. людина (1998). З допомогою найбільшого острові Сантьягу (992 кв. км) перебуває столиця місто Прая.

Природа

Архіпелаг має вулканічне походження, але чинним є лише вулкан Фогу (2829 м) на однойменному острові (з середини 16 в. сталися 29 вивержень, останнє 1951-го). Гірський рельєф мають також острова Сантьягу, Сан-Висенти і Сан-Николу. Острови східної групи – Маю, Боавішта і Сал – відрізняються невеликими висотами. Зазвичай, природна рослинність краще збереглась у долинах у внутрішніх частинах островів. Клімат тропічний пассатный, спекотний і сухий. Середні температури липня 24–26 З, січня 21–23 З. Середнє річне кількість опадів 100–300 мм з максимумом у серпні – жовтні (найтепліший період року). На рівнинних островах опади випадають рідко, серед стосів в окремі роки проходять сильні зливи і поза одну добу «виливається» до 500 мм вологи. Такі зливи руйнують родючий верхній шар грунту. Иссушающее впливає східний вітер харматан, що дме з Сахари з жовтня до червня і який приносить самі масу дрібний пил.

Спорудження кам'яних терас і дамб, затримуючих води горах, дозволяє розвинути ефективні системи зрошення. З іншого боку, розширюється мережу артезіанських свердловин.

Рослинність островів убога. На північних схилах гір зустрічаються одиночні невисокі вічнозелені дерева бомбардейра, соковиті листя яких використав народній медицині. У горах на островах Санту-Антан і Сантьягу ростуть сосни, акації, евкаліпти, кипариси, а біля джерел прісної води кокосові і фінікові пальми.

Флора налічує 450 місцевих видів рослин i 150 интродуцированных. Останні включають деяких видів дерев, наприклад кавове дерево, що цукрова тростина, різновиди овочевих, плодових і зернових культур. Домашні тварини островів завезені з Португалії. Прибережні води багаті на рибу (тунець, кефаль, макрель та інших.). Зустрічаються акули, морські черепахи і лангусти.

У 70-х років у Кабо-Верде загострилися проблеми ерозії грунту внаслідок інтенсивних методи ведення сільського господарства. З метою захисту верхнього родючого шару грунтів та утримання підземних вод було проведено кампанії по лесовозобновлению. На середину 90-х років лісу покривали вже прибл. 16% країни.

Населення

У 1990 в Кабо-Верде мешкали 341,5 тис. людина, 1998-го – 476 тис. Понад 70% жителів країни – мулати, люди змішаного африкано-европейского походження. Решту населення – переважно африканці, трохи більше 1% – європейці. Природні ресурси Кабо-Верде дуже жалюгідні, й у пошуках кращої долі чимало жителів країни ви емігрували до США, Нідерланди, Італію, Португалію і країни Західної Африки. Найбільш масового характеру еміграція прийняла в 1970-ті роки (10–18 тис. чоловік). За підрахунками, приблизно 700 тис. уродженців Кабо-Верде мешкають там. Найбільш населеним є острів Сантьягу (175 тис. жителів). Кожен із 9 населених островів можна порівняти з мініатюрним расовим плавильним казаном відносини із своїми культурними особливостями та місцевими діалектами, що виникли внаслідок змішання португальського і різних африканських мов. 98% населення – католики. Завдяки спільним зусиллям уряду щодо боротьби з неграмотністю до середини 90-х років 72% населення вміли читати і писати. Найбільш поширений креольский мову, але офіційною мовою є португальський.

Столиця Кабо-Верде – Прая (61,7 тис. жителів) перебуває в о.Сантьягу. Аеропорт Амилкар-Кабрал на о.Сал приймає трансатлантичні авіалайнери. У 1998 завершено будівництво аеропорту в Прая. Невеликі суду й літаки місцевої авіакомпанії забезпечують сполучення між островами.

Державний лад

Після здобуття в 1975 в Кабо-Верде встановився радикальний однопартійний режим, який проіснував до 1990. Під тиском опозиції правляча Африканська партія незалежності Кабо-Верде (ПАИКВ) 1990-го змушена була вдатися до створення багатопартійної демократичної системи. У дивовижній країні оформилося Рух за демократію (МПД). Проведені у січні 1991 перші вільні парламентські вибори закінчилися перемогою МПД. На що відбулися місяць пізніше виборах кандидата цієї партії Антониу Машкареньяш здобув перемогу над кандидатом ПАИКВ Арістидом Перейрой. Прийнята 25 вересня 1992 нова конституція започаткувала «Другий республіці» з новими державним прапором і національним гімном. президент і 72 депутата однопалатного парламенту – Національної асамблеї обираються прямим голосуванням на термін. Депутати асамблеї вибирають прем'єр-міністра, що робить затвердження президента склад кабінету міністрів. Ради місцевих органів виконавчої теж обираються на виборах на термін.

На початку 90-х років уряд МПД здійснила перехід до ринкової економіки й забезпечило умови для іноземних інвестицій. У грудні 1995 МПД знову здобуло перемогу в парламентські вибори, але в безальтернативних виборів у лютому 1996 А.Машкареньяш переобрали президентом.

Економіка

У 1994 ВВП країни становив 343 млн. дол., чи 900 дол. на людини. З урахуванням низькі ціни останній показник вважатимуться еквівалентним 1040 дол. На початку 90-х років середні річні темпи економічного зростання становили прибл. 4 %.

У 90-х років у сільському і лісовому господарство і рибальстві працювали прибл. 40% працездатного населення. Частка цих галузей у ВВП небагатьом перевищувала 20% ВВП. Країна змушена імпортувати бjльшую частина необхідного продовольства, хоча островах вирощують кукурудзу, бобові, батат і цукрова тростину. Найважливіші види товарної продукції – риба і морепродукти, банани, каву й арахіс.

Промисловість розвинена слабко. У 1994 їхньому її частку припадало 6,5% ВВП і п'яти% зайнятих. Основні галузі – виробництво рибних консервів, видобуток кухонної солі, пошив одягу, судноремонт, переробка сільськогосподарської продукції. У 1993 уряд ухвалив рішення про створення вільних зон, у яких інвестори звільнялися від мит й підвищення податків на експортні товари та.

Острови Зеленого Мису розташовані на півметровій торгових оборотів і транспортних коліях у Атлантичному океані. Порти і аеродроми країни є транзитними центрами обслуговування зарубіжних судів і участі літаків. Тривалий час аеропорт Амилкар-Кабрал на о.Сал був транзитним пунктом повідомлення між ПАР і Нью-Йорком. У 90-х роках цей аеропорт використовують для вантажних перевезень європейські та латиноамериканські авіакомпанії. Рік у рік зростає обсяг морських перевезень через порти Прая і Минделу, модернізовані в 90-х роках. Чудовий клімат, піщані пляжі і дивовижний гірський пейзаж островів залучають у Кабо-Верде потік іноземних туристів (10 тис. в 1995).

У 1997 сума зовнішнього боргу досягла майже 200 млн. дол., і вкриваю його покриття витрачається 26% щорічних надходжень від цього. Значні кошти вступають у вигляді грошових переказів від уродженців Кабо-Верде, які трудяться кордоном. У 1990 це джерело забезпечував 20% ВВП. Допомога міжнародних економічних організацій у розвиток країни у 1994 становила 35% ВВП.

Історія

Приблизно 1460 о-ва Зеленого Мису було відкрито португальськими мореплавцями. З 1581 ці острови стали володінням Іспанії, з 1640 – колонією Португалії. Португальские колоністи торгували африканськими невільниками. Острови служили також і місцем каторги для засуджених португальців. До 1878 архіпелаг і португальська Гвінея були єдиної колонією. У 1951 ця колонія було оголошено «заморській провінцією» Португалії. У 1963 Африканська партія незалежності Гвінеї і Островів Зеленого Мису (ПАИГК) розгорнула національно-визвольного руху в Португальській Гвінеї, яке поширилося завезеними на територію островів. У 1974 ж новий уряд Португалії, возглавившее країну після падіння диктатури Салазара, визнало ПАИГК єдиним урядом в Португальській Гвінеї, що була перейменовано на Гвинею-Бисау, але рішення не поширювалося на о-ва Зеленого Мису. 5 липня 1975 Португалія надала незалежність островам, що з того часу стали називатися Республіка Кабо-Верде.

ПАИГК, отримавши більшість депутатських місць у Національній Асамблеї, включила на нову конституцію статтю про майбутнє об'єднанні Кабо-Верде з Гвинеей-Бисау. Після військового перевороту Гвінеї-Бісау в 1980 уряд Кабо-Верде вилучило з тексту конституції 1981 все згадування про майбутньому об'єднанні країн. 1981-го ПАИГК в Кабо-Верде було перейменовано в Африканську партію незалежності Кабо-Верде (ПАИКВ), яка єдиною легальної політичної організацією до 1990, як під тиском опозиції змушена була погодитися для проведення відкритих багатопартійних виборів. На виборах 1991 Рух за демократію (МПД) завоювало більшість місць у Національній Асамблеї, і Арістид Перейра, котрий обіймав посаду з 1975, вимушений був поступитися його Антониу Машкареньяшу.

У вересні 1992 уряд запровадило нову конституцію, закрепившую багатопартійну систему і економічного розвитку за принципами вільного ринку. На початку 90-х років особливу увагу приділялося залученню на що субсидій міжнародних організацій іноземних інвестицій, що викликало розширенню промислового сектори й сфери обслуговування. На парламентських виборах грудні 1995 МПД зберегло у себе більшість місць у Національній Асамблеї. Через місяць лідер партії А.Машкареньяш переобрали президентом. У 1996 Кабо-Верде стала однією з засновників Співтовариства португалоязычных держав.

Список літератури

Григорович А.А., Грибанов В.В. Кабо-Верде. М., 1988

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту http://www.krugosvet.ru/

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Антигуа і Барбуда
    Антигуа і Барбуда, острівне держава робить у Вест-Індії, розташоване на островах Антигуа площею 280
  • Реферат на тему: Антигуа і Барбуда
    Антигуа і Барбуда, острівне держава робить у Вест-Індії, розташоване на островах Антигуа площею 280
  • Реферат на тему: Намібія
    Экономико-географический нарис.
  • Реферат на тему: Намібія
    Экономико-географический нарис.
  • Реферат на тему: Мавританія
    Экономико-географический нарис.

Навігація