Реферати українською » География » Основні тенденції в розвитку експорту та імпорту зарубіжних країн


Реферат Основні тенденції в розвитку експорту та імпорту зарубіжних країн

Предыдущая страница | Страница 2 из 2
експорту до Китаю товарів машинобудування з 15-ти індустріальних країн, причому не лише 4 країни — Німеччина, Японія, навіть Італія — об'єднують у собі близько 70 % обсягу імпорту. Це засвідчують такі статистичні дані. Так, сумарна частка у відсотках становить: Японії — 31, 9 %, Німеччини — 47, 8 %, США — 59, 4 %, Італії — 70, 2 %, Франції — 74, 0 %, Швейцарії — 77, 6 %.

А сама частка імпорту КНР товарів машинобудування для Японії дорівнює 31, 9 %, Німеччини — 15, 9 %, США — 11, 6 %, Італії — 10, 8 %, Франції — 3, 8 %, Швейцарії — 3, 6 %. Порівнюючи частку імпорту Німеччини з найсильнішим імпортером Японією, одержимо відносну частку імпортуr=15, 9/31, 9=0, 50, яка може бути критерієм з метою оцінки конкурентоспроможності товарів німецького машинобудування у Китаї. Так було в виробництві металообробних верстатів (>r=1, 07) і устаткування харчової промисловості (>r=1, 42) німецькі компанії мають найсильніші ринкові позиції, випереджаючи Японію. У той самий час канцелярська і інформаційна техніка (>r=0, 04), і навіть підйомна техніка (>r=0, 20), вироблена німецькими фірмами, має дуже слабкі ринкові позиції з КНР проти основними конкурентами із Гонконгу й Японії.

Для оцінки ситуації конкурентоспроможності наведемо приклади часткою імпорту машинобудуванні основних країн-постачальників до Китаю (див. табл.) [2, 64—65].

Частка імпорту основних країн-постачальників машинобудівної продукції КНР [4, 165]

Основні країни- постачальники Частка імпорту %

1995 р. 1996 р. 1997 р.

Японія

США

Німеччина 19, 6

14, 4

21, 7 27, 4

17, 0

17, 1 31, 9

11, 6

15, 9

Усього 55, 7 61, 5 59, 4

Німецькі виробники із 1995 по 1997 р. втратили значну ринкову частку (мінус 5, 8 %), тоді як японські виробники змогли підняти земельну частку на 12, 4 %. У цьому слід звернути увагу, що частки імпорту при різному попиті коштом виробництва та що за різних напрямах капітального будівництва схильні до сильним кон'юнктурним коливань. Нерівномірний розвиток закордонних ринків в тривалої перспективі веде до структурних змін в попиті імпорту й у міжнародної конкуренції. Для які експортують підприємців важливо ознайомитися з динамікою закордонних ринків, щоб своєчасно реагувати насокращающиеся, що входять до стан застою, зростання напруження тановообразующиеся ринки збуту.

Розвиток експортно-імпортних тенденцій має місце у країнах Східної Європи, де процес трансформації надав істотне вплив з їхньої зовнішню торгівлю.Обозначились позитивні тенденції би в економічному розвитку Польщі, Угорщини, Чехії, Словаччини. Так було в польському експорті сировинні товари скоротилися з 50, 4 % до 35, 6 %. У Угорщини така сама картина, та заодно зменшилася і капіталомістких товарів. Одну з прогресивних тенденцій у розвитку експорту намітилася у Чехії. Це передусім успішним ходом економічних реформ: було проведено приватизація, лібералізація ринків капіталу, торгівлі, досягнуто фінансова стабілізація. Отже, можна сказати, що структура експорту й імпорту країни з перехідною економікою залежить від ефективності проведення реформ.

З іншого боку, обравши в основі плаваючий валютний курс, ринковореформируемие країни вміло субсидіювали експорт. З допомогою певних інструментів грошово-кредитної політики національної валюти знецінювалася, що ставило вітчизняних експортерів Михайловича в найкращі умови проти імпортерами. Слід зазначити, що єдині економічних реформ в східноєвропейських країнах сприяли поліпшенню конкурентоспроможності місцевих підприємств, що в рахунку призвело до збільшення його експорту. До таких країн, як зазначалось, ставляться Чехія, Угорщина, Польща, Словаччина.

Якщо ж перевагу надають фіксований курс, то державі мусять іти на непопулярні заходи, до яких належать передусім валютний контроль і раціонування. Уряд вимагатиме продати всю валюту, отримувану експортерами, чи значну значна її частина. Натомість вонорационирует невеличкий запас валюти між різними своїми імпортерами. У першому ряду з цими заходами стоїть торгова політика, спрямовану стримування імпорту. Імпорт може бути скорочений шляхом введення високих мит і імпортних квот. До того ж застосовуються і механізми внутрішнього макроекономічного регулювання, зокрема внутрішня податкова і грошова політика. Різноманітні обмежувальні податкові і грошові заходи знижують національний дохід однієї щодо інший. Позаяк масштаби імпорту залежить від величини національного доходу, це призводить до обмеження попиту імпортні товари. Це стосується й низці країн Східної Європи, які виходять на ринковому шляху реформування зовнішньої торгівлі.

Список літератури

>Fu?J.,Meyer W.,Stern H.PraxisderAuslandsmarkterkundung. Heidelberg, 1989.

>Fu?J.Investitionsguter-Marktforschung.Reutlingen:Export-AkademieBaden-Wurtemberg, 1988.

>Meissner H. G.StrategischesInternationalesMarketing.Munchen,Wien, 1995.

>VDMA,StatistischeJahrbucherfurdenMaschinenbau. 1991—1997.

Білоруський журнал міжнародного правничий та міжнародних відносин №1 1999 рік

Петровська Людмила Михайлівна — доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри світової економіки та міжнародних економічних відносин Білоруського державного університету

>Шипук Павло Володимирович — здобувач кафедри світової економіки та міжнародних економічних відносин Білоруського державного економічного університету

Для підготовки даної праці були використані матеріали із російського сайтуfinab/


Предыдущая страница | Страница 2 из 2

Схожі реферати:

Навігація