Реферати українською » География » Демографія світу


Реферат Демографія світу

Європі (виключаючи деякі «карликові» держави) найвища середня щільність населення (200-350 осіб у 1 км) Нідерланди, Бельгії, ФРН, Великобританії. Низька щільність (2-15 чол. на 1 км) й у Ісландії, Норвегії та Фінляндії.

Середня щільність населення Азії трохи вища, ніж у Європі, щільність сільського населення тут у 2,35 разу вищу. У Азії зосереджено більш 2/3 всього сільського населення світу (2230 млн. з 3123 млн. людина). Найбільш висока щільність населення (200-1000 чол. на 1 км) в Бангладеш, Японії, Лівані, Шрі-Ланці, Індії. У той самий час щільність населення МНР, Саудівської Аравії та Омані становить 1-5 осіб у 1 км.

Сильні коливання щільності і всередині великих країн (Китай, Індія, Індонезія та інших.).

У Африці найвища щільність населення (окрім деяких островів) в Руанді і Бурунді (до 200-300 і більше чол. на 1 км), найменша - у районах Західної Сахарі, Намібії, Ботсвані, Лівії та Мавританії (від менш 1 до 2 чол. на 1 км).

Для країн характерні дуже серйозні контрастизаселенности, наприклад Єгипет. У Америці, має майже ті ж самі середню щільність, як і Африка, щільність сільського населення 2,5 рази менше, що високим відсотком міського населення. Найбільша середня щільність й у Центральної Америки (наприклад, в Сальвадорі і Ямайці - 260-300 чол. на 1 км), найменша - для Канади (що пов'язані з надзвичайно слабкоїзаселенностью її приполярних територій), Бразилії, і Перу (3-15 чол.).

6.Урбанизация

Характерною рисою сучасногоН.м. - неухильне зростання частки міського населення. На початку XX в. у містах мешкало понад десять%Н.м. У середньому частка міського населення щороку збільшується на 0,8%.

За прогнозом ООН, до 2050 року чисельність міських жителів зросте у 2/3 рази, й перевищить 1/2 від населення Землі.

Найбільш на високі темпи урбанізації відрізняються що розвиваються, особливо Африки й Азії. У1950-2000-х роках число міських жителів у країнах збільшилася майже вп'ятеро, які частка у населенні цих країн - з 17 до 31,2%. Відсоток міського населення : у Північній Америці - 75, зарубіжної Європі - 73, Латинської Америки - 72, Австралії та Океанії - 71, СРСР - 66, Африці- 32, зарубіжної Азії - 31. Усередині великих регіонів частка міського населення коливається за окремими країнами в значних межах. З країн найвищий відсоток розлучень у Великобританії - 89 і навіть Австралії - 85.

У 2-ї половині XX в. - початку XXI в спостерігається тенденція до зростання концентрації населення інших містах. У 1900 р. у світі нараховувалося приблизно 360 міст людністю понад 100 тис. жителів, в 1950 р. - 950, з 1990-2009 рр. - 863.

Особливе місце у цій процесі займає зростаннягородов-«миллионеров» (людністю понад 1 млн. чол.): в 1900 р. налічувалося 10 таких міст, на початку 60-х рр. - 102, у 90-ті рр. - 276 (із кількістю жителів, що становить 12% нас. Землі). Таких міст: колишнього СРСР - 24, зарубіжної Європі -36, зарубіжної Азії - 115, Африці - 29, Сівши. Америці - 33, Латинської Америки - 35, Австралії та Океанії - 4. Міст із кількістю жителів понад 5 млн. людина - 37.

7. Міграція населення

 

Найважливішу роль заселення Землі грала міграція населення, що надає великий вплив і географічне перерозподіл населення. Її характер зі 2-ї половини 1940-х рр. істотно змінився. Поруч із економічним чинниками, завждиигравшими значної ролі у розвитку міграційних процесів, все великої ваги у визначенні напрямів міграції набувають політичні чинники (розпад давніх і освіту нових держав, зміна кордонів, політико-економічні перетворення на різних країн і т.д.). Із середини ХІХ ст. поруч із традиційними міграційними потоками із багатьох країн зарубіжної Європи (ФРН, Великобританії, Італії, Іспанії та інших.) США, Канаду, Австралію, Аргентину, Бразилію значні розміри придбала еміграція із багатьох країн Вест-Індії, Західної Африки, Індії Великобританію, із багатьох країн Північної Африки до Франції, із багатьох країн Південно-Східної, Східної Азії та Латинська Америка США.

У 50 - середині 90-х цілком рр. різко зросли масштабивнутриконтинентальной міграції (особливо у Європі та Північній Америці). Значний розмах придбала міграція в зонах міжнаціональних конфліктів. Основний вид сучасної внутрішньої міграції, особливо характерний країн - значний приплив населення із сільської місцевості до міст у зв'язку з все зростаючими темпами урбанізації.

8. Статева структура

 

Вплинув на статеву структуру населення надають війни (оскільки втрати у війнах особливо значні серед чоловіків) і різноманітні рівні смертності чоловіків і жінок. Переважна більшість країн світу очікувана тривалість життя жінок більше, ніж чоловіків (більшості країн Європи, у Японії, США, Канаді, Австралії - на 5-8 років). Лише Індії, Пакистані, Бангладеш, Іраку, Непалі,Бутане, Буркіна-Фасо, Папуа - Нової Гвінеї тривалість життя жінок менше.

Світом загалом середня тривалість життя жінок на 2,7 року більш, ніж чоловіків (у Північній Америці - на 7,4; зарубіжної Європі - на 6,6; Австралії та Океанії - на 5,2; Латинської Америки- на 4,8; Африці - на 3,1; зарубіжної Азії - на 1,2 року).

У цілому нині чисельність чоловіків Землі перевищує чисельність жінок. Найбільше переважання чоловіків зокрема у країнах Південній Азії та Китаї, де з їхніми приблизно за 70 млн. більше, ніж серед жінок. Переважна більшість економічно розвинутих країн (СРСР, країни зарубіжної Європи, США, Канада, Японія) жінок зазвичай значно більше, ніж чоловіків.

Вікова структура населення світу залежить передовсім від особливостей і динаміки відтворення населення, значний вплив неї надають війни, і навіть міграція населення.

Вікова структура, своєю чергою, впливає й інші демографічні показники, і особливо у загальні коефіцієнти народжуваності і смертності, частку економічно активного населення тощо.

Виділяються дві основні типу вікової структури. Перший тип (щодо нього належить більшість країн з високими народжуваністю і смертністю і низької очікуваної тривалістю) відрізняється дуже високою часткою дитячих вікових груп (0-14 років) і невеликою відсотком людей похилого віку (65 років і більше). Країни, мають невисоку народжуваність, низьку смертність, і велику очікувану тривалість життя, належать до другому типом якого характерні знижена частка дітей і великий відсоток осіб похилого віку. Через надзвичайно високу частку дітей для країн типовий знижений відсоток осіб працездатноговозраста(15-64 року). Майже період 1950 - 90-х рр. зміни вікової структури характеризувалися перша групи країн демографічним омолодженням населення, для другий - старінням.

Частка дітей у населенні країн Африки зазвичай перевищує 40%, а декого з тих 1/2 від населення чи близька до неї. У Азії та Латинської Америці ця частка понад 35%. У економічно розвинених країн цей показник зазвичай коштує від менш як 1/5 до 1/4. Відсоток осіб похилого віку у населення економічно розвинених країн у кілька разів вищий, що розвиваються, де люди старшого віку припадає лише 2-3% населення.

У багатьох країн частка осіб у віці вбирається у 60%, в економічно розвинених країн цей показник більше, а й через старіння населення має тенденцію до зменшення.


9. Відтворення населення

Показники відтворення населення різні окремими країн і залежать від міри соціально-економічного розвитку цих країн.

Найбільш динамічною складової процесу відтворення є смертність. Її зниження населенні 1950-х - середини. 60-х рр. охопило переважна більшість країн світу. Народжуваність у період змінювалася несуттєво. Через війну середньорічний природний приріст населення збільшився практично в усіх країнах і становив в1960-65г.г. у світі загалом 19,8%, а ряді держав Центральній, і Південної Америки, Африки та Азії перевищував 30%. У деяких із цих країн загальний коефіцієнт народжуваності перевищив 50 %, загальний коефіцієнт смертності навіть у економічно відсталих районах знизився до 20-25%.

Підвищення рівня народжуваності в економічно розвинених країнах у кінці 40-х - початку 50-х рр. (так званий ">беби-бум") супроводжувалося різкого зниження смертності (особливо дитячої). Тому приріст населення був у перше повоєнний десятиліття дуже значним.

Із середини, а деяких країнах і з початку 60-х рр. загальна тенденція розвитку демографічних процесів змінилася: переважно розвинутих країн почалося скорочення народжуваності, що відбувалося вищими темпами, ніж зниження смертності, що призвело уповільнення темпів природний приріст. Тенденція до їх зниження народжуваності у низці країн Європи на 60-х - середині 90-х цілком рр. стримувалася проведенням ефективної демографічної політики.

У країнах із самого початку 50-х рр. відбувалося прискорення темпи зростання населення, яке тривало на початок 1970-х рр., досягнувши максимуму в 2,54% загалом рік у 1965 – 70 рр.. Такі темпи зростання кількості населення були викликані передусім істотним зниженням рівня смертності за збереження високої народжуваності. Зменшення загального коефіцієнта смертності у що розвиваються з 24,3% в 1950-55 рр. до 9,8% в 1985-90 рр. зумовлено скороченням смертності дітей (внаслідок налагодження акушерської служби й впровадження елементарних правил санітарії і гігієни) і заходами боротьби з епідемічними іостроинфекционними хворобами, проведеними у багатьох країнах із допомогою відділу міжнародних організацій.

Загальний коефіцієнт народжуваності в розвинених країн - загалом 15% (більшості країн Західної Європи - 9-12% ), в - 31%, загальний коефіцієнт смертності - відповідно 9 і десяти°/ . На рівень загального коефіцієнта смертності впливає вікову структуру, але у ще більшою мірою - дитяча смертність, у що розвиваються значно вищий, ніж у економічно розвинених. Світом загалом вона становить близько 68% (у що розвиваються -загалом 76%, у решті - приблизно 15% ). У багатьох країн Африки дитяча смертність перевищує 150% (Мозамбік, Малі, Сьєрра-Леоне), а деяких Азії - 100%.

У багатьох країн Азії, Африки та Латинській Америки коефіцієнт природний приріст наприкінці 80-х рр. перевищував 20%. У найрозвиненіших країнах величина цього у кілька разів меншою за максимуму удесятеро% окремими країнах.

У деяких країнах Європи на середині 90-х цілком рр. (Болгарія, Німеччина, Угорщина), соціальній та ряді держав біля колишнього СРСР (особливо у Російської Федерації, в Україні, у Білорусі, Латвії) рівень народжуваності був поранений нижче рівня смертності.

У зв'язку з зменшенням загальної смертності населення, і особливо дитячої смертності, зростає очікувана тривалість життя. Ще початку XX в. вона дорівнювала у Європі лише 35 років; в 1985-90 рр. вона була у середньому зарубіжної Європі 74 року, в Латинської Америки - 67, Азії - 59 (Японії- 78), Африці - 52, Північній Америці - 75 років. Отже, з середини 1960-х рр. почалося повільність природний прирістН.м. загалом (окремими регіонах із кінця 1960-х рр.). Особливо швидко йшло воно в всіх економічно розвинених країнах і меншою мірою - у Азії та Латинської Америці. Піка природний приріст населення першими серед країн досягли Латинської Америки (за рівнем економічного розвитку стояли вище, ніж країни Африки й Азії), але там-таки і зараз почалося зниження народжуваності. Поступово що ситуація стало з'являтися на більш розвинених країн Азії.

У Африці темпи приросту в 1970-х рр. кілька зросли проти1960-ми рр. У багатьох африканських країн із низькому рівні соціально-економічного розвитку ще наявні істотні резерви зниження смертності, що збереже там високих темпів зростання населення. Для економічно розвинутих країн характерний поступовий перехід до простого відтворення населення, провідному до стабілізації його чисельності.

Вплив на відтворення населення надаютьбрачность іразводимость, і навіть сімейне стан. Натомість їх параметри залежить від інших демографічних показників (народжуваності, смертності, вікового і статевого складу) й у отже, ступеня визначаються що у кожної країни соціально-економічними умовами, звичаями та традиціями.

Переважна більшість народів світу живемоногамними сім'ями. У деяких країнах, переважно мусульманських, Африки й Азії допускається полігінія, а й у окремих невеликих народів Південної Індії, Непалу та інших - поліандрія, поступово ці форми шлюбу зникають.

У цілому світі чоловіки обзаводяться сім'єю переважно у віці 25-29 років, жінки - в 20-24 року, проте за окремих країнах вік шлюбу значно варіює. У сільській місцевості в усіх країнах зазвичай одружуються раніше, ніж у містах. Частка чоловіків і жінок, взагалі молодят, за кордоном коштує від 1-2% до 10-12%, окремих поколінь досягаючи 15-20% (при диспропорціїчисленностей статей).

У країнах Європи на кінці 80-х - середині 90-х цілком рр.медианний вік вступу до перший шлюб становив чоловіки 25-33 року, в жінок 20-30 років, у більшості країн Азії, Африки та Латинській Америки - відповідно 21-28 і 16-25 років. Низькиймедианний вік шлюбу в Бангладеш (чоловіки 24, в жінок 17 років), в Ефіопії (>соотвенно 24 і 18), Сальвадорі (25 та19).

Істотне чисельну перевагу жінок над чоловіками майже в усіх країнах Європи обумовлює нижчі частки заміжніх жінок на населенні. У Азії, і Африці частка одружених вище в жінок, ніж чоловіків (що переваженням у деяких випадках чисельності чоловіків над чисельністю жінок, і навіть більш ранніми шлюбами жінок). Частка чоловіків, віком 50 років, коли-небудь хто перебував у шлюбі, що перевищує 95%, й у Ефіопії (99%), Малаві (98%), Марокко (98%), Південна Корея (майже сто%), В'єтнаму (99%), Бангладеш (99%), Індії (98%), Китаю (95%). Частка жінок, одружених, наближається до 100% в Малі, Гвінеї; висока у Китаї (99,8%), Індії (99,6%), Південній Кореї (99,7%), Нігерії (99,9%), Гані (99,5%). У цьому тлі низькими видаються такі показники як в чоловіків, і в жінок Свазіленді (відповідно 74,1 і 78,5%), в Ботсвані

Схожі реферати:

Навігація