Реферат Геология

Страница 1 из 5 | Следующая страница

.5. Історія геологічного розвитку.


У формуванні докембрійського фундаменту в районі Середнього Побужжя прийнято виділяти період геоксинклінального розвитку із доскладчатою та складчатою стадіями й період платформного розвитку (Усенко, 1962). перший із вказанних етапів існування геосинкліналі характеризується стійким та довгим прогином земної кору із накопиченням потужньої товщі теригенних порід синицьовської свити. Відкладення цого етапа представляють собою породи мергелисто-глинистої формації із перевагою суттєво глинистих осадів. На другомі етапі розвитку геосинкліналі стійке прогинання змінюється серією коливальних рухів, при загальній тенденції до спуску. Амплітуда цих рухів не був постійною, в зв’язку із чим літологія осадів відрізняється значною пестротою. З початковою фазою цого етапа зв’язана седимітація порід кошаро-олесандрівської свити, котрі відносяться до вуглисто- глинисто- пісчаної флітоїдної формації. У более пізню фазу іншого етапа, котра характеризується енергичним рухом на локальних ділянках, нокопичились напрацьовані осади. З данним етаплм розвитка потрібно зв’язувати появу глибинних розломів, по яким в земну кору упроваджувались базальтовий й перидотитовий розплави. У результаті кристалізації вказаних розплавів виникли парагенетичні асоціації основних й ультраосновних порід. З наступним етапом розвитку геосинклінальної зони пов’язано формування основної складчатості, в результаті якої виникла велика орогенна система. На тому одну годину на результаті регіонального метаморфізма формуються гнейсові серії, а основні породи переходять в метабазити й ортогнейси. Складковий період розвитку геосинкліналі закінчується появою трахітоїдних інтрузинних гранітів.

У платформовий етап розвитка дохембрія, в основному оформлюється блокова його будова. Оновлюються глибинні розломи, з’являються нові дез’юнктивні порушення північно-східного й субширотного напрямі. На протязі усього палеозою й раннього мезозою досліджуємий район являвся ділянкою зноса. У юрський й особливо нижнє’меловое’ годину встановилась найбільш сприятлива палеографічна обстановка для породоутворення. У межах вивчаємого району континентальні умови збереглись до верхньонеоцінового години. У київському віці морський режим існував на всій площі району. Після відходу верхньонеоцінового моря весь район представляв собою суходіл із перважним розвитком процесів денудації й лише в сармацькому віці мілководний морський басейн періодично захоплює південні ділянки дослідженої територї. У местичному й поетичному віках значні ділянки південної й західної частин району все ще представляли собою опріснений басейн із розвиненою цельтовою областю.

У четвертинний часс накопичуються лише континентальні відклади (алювіальні, цедюніальні еодові).


1.6. Корисні копалини.


Район Середнього Побужжя характеризується розвитком цілого низки рудних, то й нерудних корисних копалин. Найбільш значними із них, на які ведуться за годину екплуатаційні роботи, є гіпергенні нікелеві рудій. Крім нікеля в районі існують родовища хромових руд (Капітанівське) із забаленосними запасами, кодовське родовище заліза й ряд проявлення золота, молібдена, нерудніих кирисних копалин - абразивна сировина (гранат й ............), вогнетривка сировина (каолін, серпентинід), будівельні матеріали (будівельні камні, суглінки, глини, піски, гіпс), тепло- й звукоізоляційна сировина (вермикуліт й азбест). Нижче наводитися коротка характеристика відомих в районі родовищ й проявів корисних копалин.


Нікель.

Силікатні нікелеві рудій є найбільш цінною мінеральною сировиною, виявлених в надрах Середнього Побужжя. Помислові концентрації силікатного нікеля зв’язані із корою вивітрювання серпентинізованних ультраосновних порід. Побужською екпедицією в 50-х роках був відкрита група родовищ (Капітанівське, Тернавадське й Грушковське) й ряд проявів силікатних нікелевих й комплексних залізо-нікелевих руд. На базі Побужськіх родовищ силікатного нікеля 1972 р. ввійшов до кількох діючих підприємств кольорової металургії. Побужський нікелевий завод із річним виготовленням 950 тис. т. сирої рудій.


Хром.

Відоме родовище хромітів пов’язане із Капітанівським масивом. Родовище складається із серії лінеовидних крутопадаючих рудних тіл, залягаючих в серпентинітах. Рудні тіла складені, в основному, суцільними густовкрапленими хромітовими рудами, котрі локалізуються в межах полоси довжиною біля 800 м. й шириною 360 м. Середній вміст триокису хрому дорівнює 41.3% в суцільних рудах й 9.14% в вкрапленних.


Залізо.

Залізні рудій в межах району встановлені Молдавської, Лащевської, Секретарської та ін. структурах. Для родовища характерно два типу руд: силікатно-магентитові (зілізисті кварціти) й карбонатно-магнетитові (рудні кальцефіри й їхні окармовані різниці.


Золото.

Золото виявлено в аловії річок Південний Бугу й Синюхи в кількості 1-3 знака на сконцентруватися. Припускаючи, золото контролюється зоною магнезіальних скарнів (кальцифіри, діопсидіти, плагіоклаз - піроксинові), а також пов’язане із зонами біотітизації й катаклаза по скарнам, розвинених в східному (висячому) крилі Капітанівської інтрузії. Золото представлено електрумом, розмір золотин - 0.05-0.5 мм. в вигляді диндритів й золотин неправильної форми.

Золото виявлено також в лінійно-площадних корах вивітрювання ультрабазитів. Вміст його в межах десятків часткою грамів на тону.


Молібден.

Молібден встановлений в межах зон розвитку жив бистіт-флогопітового складу, плагіонклазитових й кварц-плагісклазових ............ серед ультраосновних порід. Потужність молібденовміщуючих інтервалів від 10 див. до 7.6 м. Вміст молібдена по данним хімічного аналіза, коливається від 0.01 до 0.89%.


Мідь.

Мідь виявлено в амфіболізованних габро, окорках гранат-кварцевих породах, а корах вивітрювання ультрабазитів. Мідь надано халькоперитом. Вміст міді від 0.03 до 0.3%.


Абразивна сировина.

Абразивний гранат в якості у зв'язку зі утворюючого мінерала укладати значних кількостях в склад бістіт-гранатових й графіт-гранат-силіманітових гнейсов та ін.

На Молдавському родовищі залізних руд свердловинами всриті очкові (гранатові) гнейси великими кристалами граната. По данним мінералогічного аналіза встановлено високий вміст граната від 219 до 534 кг/т, котрі можуть бути використані як попутна абразивна сировина при добутку залізних руд.

Корунд. Капітанівський прояв корунду розміщується в межах Капітанівського родовища силікатних нікелевих руд. Воно представлене в одній корундоносній зоні й приурочене до контакту серпентинітів й силіманітових гнейсів. Потужність зони змінюється від 20 до 60 м., вміст корунду в ній від 1 до 15-20%.


Вогнетривка сировина.

Серпентиніти. Проведеними дослідами Побужських серпентинітів встановлено, що смердоті можуть бути використані як сировина для виготовлення форстерітових вогнетривких виробів із попереднім випаленням серпентиніта.

Каолін. Поблизу м. Первомайська на декількох ділянках є поклади каолінів, представленні первинними й вторинними різницями по генезису. Більш високосортними є вторинні кварцево-каолінітові породи нижньо’мелового’ віку.


Тепло- та звукоізоляційна сировина.

Вермикуліт розвинений в серпентинізованних масивах Капітанівського, Липовеньковського, Деренюхінського родовища силікатного нікеля. Він приурочений до тактонічних зон, жив та лінз гідрослюд. Слюдисті тіла за складом предоставлені гідротизованним біотитом й вермикулітом.

Азбест. Рудопрояв азбеста зусрінені в межах багатьох ультрабазитових масивів (Капітанівський, Липовеньковсткий, Каменнобалковський, Кримковський та ін. Промислового значення не мають.


Будівельні камні.

Виходи кристалічних порід у межах району приурочені, переважно на полонинах річок Південний Бугу, Колимі, Синюхи та ін. Інколи кристалічні породи оголюються в верхніх частинах беригових схилів й на ерудованній поверхні плато.

Діє велика кількість кар’єрів по видобутку каменя. Великі родовища будівельних камнів екплуатуються із метою видобутку як блокового каменя, то й каменя для виробництва щебеня й буту.


Кирпично-черепична сировина.

Кирпично-черепична сировина представлено стрічковими пестрими глинами, бурими глинами й лісовидними суглінками. Розповсюджені смердоті скрізь, за виключенням сучасних річкових долин й балок. У районі відомі Великовраднівське, Кривоозерське, Банщурське, Генівське, Лисогорське, Першотравневе, Григор’євське й Капітанівське родовище глин й суглінків.


Піски будівельні.

Піски в межах району приурочені, в основному, до алювіальних відкладів річкових долин, а також відкладів пелеогена, неогену й чертвертинниго віку. Піски застосовуються як заповнювачі для бетону, для будівельних ’р-ров’, для виготовлення силікатного цегли, для дорожнього будівництва в якості залізничного баласта.


Гіпс.

Капітанівське родовище гіпса розташоване в з. Капітанки, удесятеро км. на захід від станції Юзефполь. Гіпс надань друзами та окремими великими кристалами. У зеленувато-сірих неогенових глинах потужністю 2.5 м. Вміст кристалів гіпса 150-250 кг на 1 . Родовище не розробляється.


2. Нікеленосні кору вивітрювання ультрабазитів.


2.1. Ритональне розміщення, поширення

класифікація.


Регінональне розміщення корів вивітрювання ультрабазитів, як відомо, визначається: 1) розповсюдженням ультраосновних вивержених порід - перидотитів, дунітів; 2) благоприємними кліматичними й мофологічними умовами для розвитку кору вивітрювання; 3) збереженням кору вивітрювання.

Розповсюдження ультрабазитів в цілому світі храрктеризується приуроченністю їхні до глибинних розломів різного віку. Так, по В.Є. Хаіну (1964), ультрабазити Ураїни розповсюджені на територї стародавніх (епікарельських) континентальних платформ.

Кори вивітрювання ультрабазитів із основними промисловими, найбільш великими родовищами приурочені до геосинклінальних зон. У платформових областях розміщено менше родовищ й рудопроявлення, приурочених, як правило, до более дрібних масивів й жилоподібних тіл ультрабазитів, наприклад на Україні в Воронежській антиклізі.

За останні рокта виявляється все понад окремих покладів осадкових нікелевих чи ’легованих’ залізних руд, супроводжуючих остаточні нікелеві родовища кору вивітрювання чи утворюючих окремі родовища та рудопрояви поблизу ультрабазитових масивів, підкоренних вивітрюванню. Відповідно сучасним гіпергенним родовищам, виділяються дві групи родовищ: остаточні родовища, чи відповідно родовища кору вивітрювання, й осадкові родовища нікеля.

Серед осадкових родовищ й рудопроявів гіпергенних нікелевих руд можна виявити два генетичних типу: континентальні й прибережно-морські.

Родовища нікеля в корі вивітрювання ультрабазитів відрізняється характером нікеленосності й по маштабам орудення в залежності від належності доти чи іншого форфогенетичного типу.

Для родовищ майданного типу характерно:

  1. Розміщення в серединних частинах більших чи по всій площі малих й середніх масивів ультрабазитів.

  2. Концентрація металів не було за рахунок розкладу материнських порід й виноса із них майже всього магнія, , лугів, значної частини кремнія й деякої частини , але й і за рахунок міграції й із неперервно розмиваємої із поверхні верхньої частини кору вивітрювання под годину її утворення й фіксації цих металів в нижчележачих зонах кору вивітрювання.

  3. Чітко виражена вертикальна зональність кору вивітрювання із горизонтальним розміщенням зон.

  4. Пластоподібна, ізометрична в плані форма й горизонтальне положення в просторі рудних покладів, із нерівною підошвою при середній потужності 5-10 м. Порівняно неглибоке залягання под покровом более молодих осадкових порід.

  5. Досить рівномірний розподіл орудення як по вмісту, то й по потужності рудних покладів.

Площадні родовища із низьким вмістом й при наявності підзони безструктурних охр, володіючої, як правило, підвищеним вмістом , розробляються звичайно як родовища ’легированниx’ руд.

Родовища майданного типу - плащоподібні й витянуті. Великі площоподібні родовища із потужньою, добро розвиненою й збереженною зоною охр дають основну масу ’легованих’ руд й значну кількість силікатних руд.

Родовищам лінійного й лінійно-площадного типів властиві наступні особливості:

  1. Лінійне, витянуте розміщення в приконтактових частинах ультраосновних масивів чи вздовж тектонічних порушень й контактів із жильними й дайковими тілами всередині масива.

  2. Утворення руд не було за рахунок розкладу материнських порід й виноса із них низки елементів, але й і завдяки міграції , головним чином із неперервно розмиваємої із поверхні верхньої частини кору вивітрювання, й накопиченні його в корі вивітрювання не лише перидотитів, але й і вміщуючих й дайкових порід різного мінерального складу.

  3. Пластоподібна, а також лінзоподібна, клиноподібна, стовпоподібна й неправильна форма рудних тіл, утворень різних покладів, розташованних паралельно один до одного.

  4. Нерівномірний розподіл орудення по вмісту й по потужності в залежності від типу й підтипа родовища.

Серед родовищ лінійного типу виділяють підтипи:

  1. Лінійно-тріщиниий, приурочений тектонічним порушенням всередині ультраосновних масивів. Рудною являється зона охр й перолітизованних серпентинітів, причому в останній зустріті нікелеві силікати. Довжина рудних покладів по простиранню - 1-3 км., ширина 300 м. й глибина 100-150 м.

  2. Лінійно-контактовий підтип родовищ приурочений до контакту ультрабазитів із вміщуючими породами чи розтинаючими масиви дайномі жильних порід. Характерною рисою родовищ цого підтипу являється приуроченість рудних покладів не дуже до зони охр, нонтронітизованних й перолітизованних серпентинітів, але й і до продуктів вивітрювання порід, контактуючих із ультрабазитів.

  3. У контактово-карстовому підтипі родовищ, розташованного в зоні контакту ультрабазитів із карбонатними породами (мраморами, вапняками), основною рудою є карстові утворення із накопиченням силікатів (ненунта, ревдинскіта, гармерита та ін.), володіючих підвищеним вмістом (до 20-40%).

Рудні тіла, котрі складають родовища цого підтипу, володіють непостійним мінеральним й хімічним складом, часто складної й змінної форми.

Родовища лінійно-площадного типу звичайно складаються із декількох покладів й рудних тіл, кожне із які, окремо взяте, може розглядатися як самостійний морфогенетичний підтип. По ’поєднання’ спецефічних рис виділяють наступні морфогенетичні підтипи: тріщино-площадної і, власне лінійно-площадної (тріщино-контактово-карстово-площадної). Всі ці підтипи характеризуються площадними розповсюдженнями в плані, приуроченності до контактів із вміщуючими жильними породами чи тектонічним порушенням, змінністю мінерального складу, нерівномірним вмістом рудних тіл, котрі мають різновидну форму й різні елементи покладів.

Рудні тіла, розповсюджені в площадній частині родовища, звичайно мають положистий горизонтальний поклад, малу (1-5 м.) потужність часто низький вміст , являючи собою ’леговані’ рудій. Рудні тіла, котрі знаходятся в лінійній частині родовища мають наклонний поклад, видовжену форму, велику вертикальну потужність (від 1 до 50 м.) й різко підвищений вміст (3-8%).

Основна маса руд (білше 70%) зв’язана із нонтронітизованними й королітизованними серпентинітами, а менша частина - із охрами й карстовими утвореннями.

Концентрація й в родовищах кору вивітрювання змінюєтья й после їхнього утворення завдяки положенним гіпергенним процесам: тамотізації й сидеритизації та ін., котрі розвиваються при опущенні й заболочуванні уже сформованого родовища. Окремення також може змінювати концентрацію металів в родовищах.


Таблиця.Гінетична класифікація гіпергенних

родовищ нікеля.


Група Тип Підтип Вигляд Приклади родовищ, покладів, рудних тіл

Оста-точні


Пло-щад-ний

Плащоподіб-ний ізометричний


Витянутий псевдоліній-ний

Повний профіль кероліт-нонтроніт-охристий


Зкорочений профіль кероліт-охристий


Охристий


Кероліт-охристо-кремністий


Повний профіль кероліт-нонтроніт-охристий


Зкорочений профіль керолит-охристий

Айдарбак, Урал; Бескудукське, Блактайське, Тигашайайське, Кара-Обінське та ін. півд. Групи Кімперсайських родовищ


Нікаро, Куба; Буруктальське І, Урал; родовища о-вів Нонок, Філіпіни; півд. Провінції КНР й Японії; Баноа, Гаіті Парсель ІІ


Філіпіни; Моймон, у Гаіті; родовища гірського району Циклоп о-ва Калімантан, Вайгео, Сулавеси, Індонезія; деякі родовища о-ва Нова Калідонія; Україна (Побужжя)


Пагорб Кімперсай


Сахаринське, Урал


Суханівське, Капарулінське, Гологорське, Урал


Оста-точні


Ліній-ний

Лінійно-тріщинний


Лінійно-контактовий


Контактово-карстовий

Зкорочений профіль кероліт-охристий


Кероліт-охристо-кремністий


Повний профіль, кероліт-нонтроніт-охристий із гідро-хлорит-каолініт-гібсітовим


Зкорочений профіль кероліт-охристий


Контактово-карстовий

Ново-Акермановське, Урал; Мала-гасійська республіка; Забергет, АРЄ


Сарикуболдинське,

Страница 1 из 5 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація