Реферати українською » Государство и право » Адміністративно-правовий статус громадянина


Реферат Адміністративно-правовий статус громадянина

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат

із курсу:Адміністративне право України

На тему: «>Адміністративно-правовий статус громадянина»


>Київ 2011 р.


План

>Вступ

1.Поняття тапорівняннязагального таадміністративно-правового статусулюдини й громадянина

2.Основніелементиадміністративно-правового статусу громадянина та їхні характеристика

3.Видиадміністративно-правового статусу громадянина

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

>Актуальність тимидослідженняобумовлена тім, що людина, громадянинпроголошенаКонституцієюнайбільшоюсоціальноюцінністю.Зв’язокміжлюдиною та правомнайбільшповнохарактеризується черезпоняття правового статусу, вякомувідбиваються усіосновністорониюридичногобуттяіндивіда: йогоінтереси,потреби,взаємовідносини із Державою,трудова тасуспільно-політична діяльність,соціальнідомагання та їхньогозадоволення. Для наукиадміністративного права тадержавно-правової практикиважливимиєдослідженняадміністративно-правового статусу громадянина.Адміністративно-правовий статус громадянинадаєможливістьвизначитимісце та роль громадянина удержавно-управлінських таіншихсуспільнихвідносинах, щорегулюються нормамиадміністративного права.Наявність прогалин йколізій в нормативномурегулюванніадміністративно-правового статусустворює,по-перше,труднощі приздійсненніпосадовими особамидержавнихорганів таорганів місцевого самоврядуваннясвоїхповноважень, апо-друге, незабезпечуєналежноїреалізації тазахисту прав й свободлюдини й громадянина.Особливостіреалізаціїгромадянаминалежнихїм прав тавиконанняпокладених нимиобов’язків вадміністративно-правовихвідносинахзумовлені тім, щоостаннімпритаманніознакивладовідносин:обов’язковістьвиконаннягромадяниномправовихактіворганіввиконавчої влади таорганів місцевого самоврядування.

>Науково-теоретичну основудослідженняскладають роботи такихнауковців якБ.М. Лазарєв, В.А.Патюлин, О.Х. Скакун, М.С.Строгович, то йпевноюмірою впрацяхдослідників-адміністративистів, до тогочисліЄ.В.Додін, Л. В. Коваль, В.М.Манохин,І.М. Пахомов,Г.І. Петров,Ю.О. Тихомиров, В.В.Цвєтков, Ю. С. Шемшученко, В.Б.Авер’янов, О.Х.Андрійко,Г.В. Атаманчук, О.М. Бандурка,Д.М. Бахрах,Ю.П.Битяк,І.П.Голосніченко,Р.А.Калюжний, О.Т.Комзюк, В.Ф.Опришко, А.О.Селіванов, В.С. Стефанюк, М.М. Тищенко,І.В. Бойко,К.Г.Волинка,І.В.Гамалій, Л. В.Кузенко,О.І. Наливайко,М.О.Перепелиця, Ю. С.Педько, Н.В.Хорощак. таіншихвчених.

Метадослідженняполягає впоглибленнітеоретичних засідоквизначенняадміністративно-правового статусу громадянина таобгрунтуваннінапрямків йшляхівудосконаленнязаконодавства України ізпитаньформування тареалізації цого статусу управозастосовчійпрактиці.


1. >Поняття тапорівняннязагального таадміністративно-правового статусулюдини й громадянина

>Перш ніжрозглядатизмістадміністративно-правового статусугромадян,необхідноз’ясуватисутністьзагального статусулюдини та громадянина. Слово «статус»відбулося відлатинського status – стан,положення [6; з. 616].Звідсиправовий статус –правовеположення (>тобтоположення,врегульоване нормами права),відповідноадміністративно-правовий статус –правовеположення у сфері державногоуправління чиположення,врегульоване нормами лишеадміністративного права. Уходідослідження зазначеного запитаннянеобхіднопідкреслити, щопоняття “>правовий статус” (яку широковикористовується унауковомуобігу) та “>правовеположення” за межі немаютьрозбіжностей, щодозволяєзробитивисновок про їхнітотожність.

>Взагалі вадміністративномуправі подсуб’єктомрозуміютьносія (>власника) прав йобов’язків у сфері державногоуправління, котріпередбаченіадміністративно-правовими нормами,здатного наданіі правареалізовувати, апокладеніобов’язкивиконувати [7; з. 72].

>Необхіднорозмежуватипоняття “>суб’єктадміністративного права” й “>суб’єктадміністративнихправовідносин”.Суб’єктадміністративного правамаєпотенційнуздатністьвступати вадміністративніправовідносини. У конкретномувипадкувінможе й не бутиучасникомправовідносин.Якщо громадянин не лагодитиадміністративнихправопорушень, то ми неєсуб’єктомадміністративно-деліктнихвідносин [8; з. 15]. Так,наприклад, громадянин України, щоперебуває заїї межами,можетеоретично ані в якіадміністративно-правовихвідносинах небратиучасті,тобто не бути їхньогосуб’єктом,однак,суб’єктомадміністративного прававінє,оскільки його як громадянинаадміністративно-правовінорминаділили комплексом прав йобов’язків. Під час перебуваннячергу,суб’єктадміністративнихправовідносин –цефактичнийучасникправовихзв’язків у сферіуправління,тобтовінобов’язково у якихбере доля.

Отже,підсумовуючиспіввідношення “>суб’єктадміністративного права” й “>суб’єктадміністративнихправовідносин” можнаконстатувати, що впершомувипадку мовайде пропотенційнуможливістьприймати доля вадміністративнихправовідносинах, а іншому – прореальну.Суб’єктиадміністративного праваможуть статісуб’єктамиадміністративнихправовідносин занаявностітрьох умів: 1)адміністративно-правова норма, щопередбачає праваабо/іобов’язкисуб’єкта; 2)адміністративнаправоздатність йадміністративнадієздатністьсуб’єкта; 3)підстававиникнення,зміни йприпиненняправовідносин (>юридичний факт) [9; з. 8].

>Вартозазначити, що дляадміністративного права характернанаявністьвеликоїкількостісуб’єктів ізрізнимиповноваженнями,структурою йправовимиякостями.Суб’єктамиадміністративного праває якорганивиконавчої влади,внутрішнічастиниїхньогоапарата,органигромадськихорганізацій,адміністраціяпідприємств,установ,організацій,виконавчо-розпорядницькіструктуриорганів місцевого самоврядування,структурнічастинипідприємств,установ,організацій, суди,органипрокуратури тощо, то йгромадяни, особини безгромадянства,іноземнігромадяни.Важливопідкреслити, що вюридичнійлітературізазначається, щоправове становищесуб’єктів одногорівня неоднакове [9; з десятьма].Якщопроаналізуватиадміністративнуправосуб’єктністьгромадян, тоз’ясується, що вонмаєрізницю взалежності відстаті,віку, стануздоров’я (неусіможутьпризиватися навійськову службу,вступати внавчальнізаклади).Середіноземнихгромадянособливимадміністративно-правовим статусомнаділенібіженці згідно із Законом України «Пробіженців» від 24грудня1993р. [10].

Уадміністративнійнауці запитання правового статусусуб’єктівадміністративного правадосліджено недостатньоґрунтовно, про щосвідчатьчисленніпублікації тадискусії із цого приводу [11; з. 82].Аналізвеликоїкількостіджерелнадавможливістьсформулюватинаступневизначеннясуб’єктівадміністративного права. Отже,суб’єктиадміністративного права –цефізичні таюридичні особини,наділені Державою правами таобов’язками в сфері державногоуправління та місцевого самоврядування, котріреалізують їхні шляхомвступу вадміністративно-правовівідносини, ізоднієїсторони, таоргани державної влади таоргани місцевого самоврядування та їхніпосадові особини,наділеніправовими нормамивідповіднимивладнимиповноваженнямищодоорганізаційнонепідпорядкованихїмсуб’єктів, ізіншоїсторони.

У цьомузв’язкутребапідкреслити, що сфераадміністративнихправовідносинхарактеризуєтьсянерівністюсуб’єктів, до одного ізсуб’єктівнаділенийвладнимиповноваженнями, але віншогопокладенийобов’язоквиконаннявимогвладногосуб’єкта. Зіншого боці,адміністративніправовідносинихарактеризуютьсяпокладенням наоргани державної влади таоргани місцевого самоврядування та їхніпосадовихосібобов’язкудотриманнясвоїхповноважень.

На думкувідомоговченого-адміністративиста Ю.Битяка,самегромадяниєнайбільшоюгрупоюсуб’єктівадміністративно-правовихвідносин [11; з. 84].Конституція Українинадаєперевагуінтересам, правам й свободгромадян передінтересами, правами і свободамиіншихучасниківправовихвідносин,виходячи ізпріоритетузагальнолюдськихцінностей.Людину,її життя іздоров’я, честь йгідність,недоторканність й безпечувизнають в Українінайвищоюсоціальноюцінністю. Права ісвободилюдини та їхньогогарантіївизначаютьзміст йспрямованістьдіяльності держави (ст. 3Конституції України).

>Найчастіше особавступає увідносини із Державою в сферівиконавчої влади, де практичнореалізуються наданііїйКонституцією та законами України права ісвободи. Дляреалізаціїдеяких прав, свобод йвиконанняобов’язківважливезначеннямаєгромадянство – постійнаправовийзв’язок особини таУкраїнської держави, щовиявляється в їхньоговзаємних правах йобов’язках. Право нагромадянствоєневід’ємним правом громадянина України,він неможе бутипозбавлений свогогромадянства. Кожна особамає декларація прогромадянство в Україні, яку вонможеодержати запевних умів.Громадянство непоєднується ізпостійнимитрудовими числужбовимивідносинами особини ізконкретноюорганізацією.

На всіхосіб, щопостійно читимчасовоперебувають на територї України,поширюєтьсяюрисдикціяУкраїнської держави.Протезаконодавство вбагатьохвипадкахчіткорозмежовує статус громадянина і особини, неототожнює їхні.Громадянин Українимаєширшийобсяг прав йобов’язків, ніж особа, котра непов’язанавідносинамигромадянства із Державою, до тогочислі і у сферізахисту (>недопустимістьвидачі громадянина Україниіноземнійдержаві, захист правгромадян за кордоном тощо).

>Доситьважливимєрозуміння, що особавиступає вадміністративно-правовихвідносинах як громадянин тоді, коли вонвиступає від собіособисто. Уадміністративно-правовихвідносинах особаможевиступати й не від собіособисто, а відіменіорганів держави.Звідсислідує, що особини, котрі ненаділенідержавно-владнимиповноваженнями, вадміністративно-правовихвідносинахзавждивиступають від свогоімені,тобто якгромадяни.Особи ж,наділені такимиповноваженнями, тільки вадміністративно-правовихвідносинахможутьвиступати від свогоімені, аінших – ані.

Таким чином, громадянин вадміністративно-правовихвідносинах -це особа, щовиступає від собіособисто й ненаділенадержавно-владнимиповноваженнями чинаділена, але й вданихконкретнихправовідносинах їхнього нереалізовує.

>Адміністративно-правовий статус громадянина України, як ужевищезазначалося,єскладовоючастиною йогозагального статусу,встановленогоКонституцією України [1], Законом України «Прогромадянство України» від 18 января 2001 р. [2] таіншимизаконодавчими актами України.

>Конституційніпринципи правового статусу громадянинабезпосередньовпливають наадміністративно-правовий статус громадянина.Аджесаме наосновіконституційних засідоквстановлюютьсяпринципи правового статусу громадянина в окремихгалузях права, до тогочислі й вадміністративномуправі.Крім того,міжнародно-правовінорми танормиіншихгалузей права Українитакожвпливають назміст таобсягадміністративно-правового статусу громадянина України.

Таким чином,зазначенедозволяєохарактеризуватиадміністративно-правовий статус громадянина тарозкрити йогосутність.Адміністративно-правовий статус громадянинавизначається яквстановлені законом таіншимиправовими актами права,обов’язки й відповідальність громадянина, щозабезпечують його доля вуправлінні Державою йзадоволенняпублічних таособистихінтересівзавдякидіяльностідержавнихорганів [9].Причомурегламентуються іохороняються якіндивідуальні правагромадян, щозближує їхні з процедурами приватного права, то йпублічні права й їхнього “>колективнівираження”.

Доти ж,узагальнюючи таконкретизуючивищенаведене,адміністративно-правовий статус громадянина України можнавизначити яквстановлену законом таіншиминормативно-правовими актами систему прав таобов’язків громадянина, Якареалізуються черезсуспільнівідносини в сфері державногоуправління, тазабезпечуєтьсясистемоююридичнихгарантій на доля вуправліннідержавнимисправами йзадоволенніпублічних таособистихінтересів через діяльність державної влади таорганів місцевого самоврядування.Саметакевизначеннядозволяєнайбільшповноохарактеризуватисутність таосновні характеристикиадміністративно-правового статусу громадянина.

2.Основніелементиадміністративно-правового статусу громадянина та їхнього характеристика

>Змістадміністративно-правового статусу громадянинарозкривається через йогоелементи.Загальновизнанимиелементамиадміністративно-правового статусу громадянинає: 1)правосуб’єктність; 2)громадянство; 3)основні права таобов’язки; 4)юридичнігарантії.Пропонуємопроаналізуватикоженцейелементдетальніше.

Уюридичнійнауці,зокрема вдоктриніадміністративного праванаголошується, щонабуттюособоюадміністративно-правового статусупередуєїї >правосуб’єктність та постійнаправовийзв’язок із Державою. >Адміністративнуправосуб’єктність, котрабезпосередньовпливає не так наобсяг й характерадміністративно-правового статусу,становлятьадміністративнаправоздатність йадміністративнадієздатність.

>Адміністративнаправоздатність –цевизнана законом загромадяниномфактичнаможливість бутисуб’єктомадміністративного права, матір права іобов’язкиадміністративно-правового характеру [11; з. 58].Важливозазначити, щоадміністративнаправоздатністьвиникає із моментународженнялюдини.Їїобсягвстановлюють йзмінюють задопомогоюадміністративно-правових норм.Вонапідтверджується документами прогромадянство – паспортом громадянина України, аосіб до 16 років –свідоцтвом пронародження.Правоздатність неможе бути обмежена чивідчужена, віднеїнеможливовідмовитисядобровільно (>оскільки такавідмова немаєюридичноїсили) [8, 24].Правоздатністьлюдиниутворюєюридичнепоняття особини і громадянина.Тільки увипадках,передбаченихкримінальним чиадміністративнимзаконодавством, громадянинможе бутипозбавленийякоїсьчастиниадміністративноїправоздатності – правапересування,батьківських прав тощо.Адміністративнаправоздатністьможе бутиповною чиобмеженою.Обмеженняправоздатностіполягає до того, що врезультаті діїадміністративно-правових нормвідбувається:

*звуження кола прав. Уданомувипадкуконкретний громадянинповністю чичастковопозбавляєтьсядеяких прав,наданихйомуособисто.Наприклад,позбавлення правакеруваннятранспортнимизасобами врезультатіздійсненняправопорушення,передбаченого ст. 130КпАП (>управліннятранспортнимизасобами встанісп'яніння) [5];

*покладання нагромадяндодаткових обовязків. У цьомувипадку на громадянина, поза його волею, вадміністративному порядку органомуправлінняпокладаютьсядодатковіобов'язки.Такіобов'язкиможуть бутиперсоніфікованими,тобтозверненими доконкретної особини,обов'язоквідбуватитакеадміністративнестягнення, яквиправні роботи.Можуть матірзагальний характер,наприклад,обов'язокдотримуватисяпевних правил приперебуванні околицяхепідемій,епізоотій,екологічних катастроф;обов'язокдотримуватисьрежимнихвимог прироботі ізлітературоюобмеженоговикористання тощо.

Убудь-якомувипадкуобмеженняправоздатностімаєвинятковотимчасовий характер йможе бутивикликанелишеоднією із двохобставин.

1.По-перше.Виникненняособливих умівздійснення державногоуправління (>стихійні лиха,епідемії,епізоотії,умовицивільної оборони), коли нагромадян вадміністративно-правовому порядкупокладаютьсядодатковіобов'язки й коли немаєможливостіреалізовуватипевні права,передбачені нормамиадміністративного права. Так, напідставі Закону України "Пронадзвичайний стан" від 26червня 1992p.можутьвстановлюватисятимчасовіобмеження прав й свободгромадян (ст. 1) [4],зокрема: вводитисякомендантська година, под годинуякоїзабороняєтьсягромадянамперебувати угромадськихмісцях безспеціальновиданихперепусток йпосвідчень (п. 1 ст. 23);перевіркадокументів,проведенняособистогоогляду,перевіркажитлагромадян (п. 3 ст. 23);висланняпорушниківгромадського порядку, котрі неє жителямиданоїмісцевості, домісця їхніпроживання (п. 7 ст. 23);встановленняособливих правилкористуваннязв'язком (п. 9 ст. 23) 1.

2.По-друге,скоєнняконкретнимгромадяниномправопорушення, у зв'язку ізчим наньогопокладаютьсядодатковіобов'язки чивінпозбавляється окремих прав.Громадянин,притягнений доадміністративноївідповідальності,зобов'язанийвиконатирішення компетентного державного органу прозастосування доньогосанкції,наприклад,сплатити штраф.Відноснопевноїкатегоріїгромадян (>звільнених із місцьпозбавленняволі тавизнаних особливонебезпечнимирецидивістами; тихий,хтовідбуваєпокарання затяжкізлочини;засуджених два й понадразів допозбавленняволі забудь-якінавмиснізлочини,звільнених відвідбуття рядокпокарання ізобов'язковимзалученням до роботи тощовстановлюєтьсяадміністративнийнагляд,якийявляє собою систему обовязків таобмеженьщодопіднаглядних, котріґрунтуються наадміністративно-правових нормах [13].

>Громадянин, щовчинивправопорушення,може бутипозбавленийпевних прав (прав,зловживання чипорушення якіпризвело доправопорушення). Так,порушенняводіямитранспортнихзасобів правилдорожнього руху (ст. 122),перевезення людей (ст. 122),проїздузалізничнихпереїздів (ст. 123) тощоможутьспричинитипозбавленняводіїв прав накеруваннятранспортнимизасобами.Громадянин,позбавлений вадміністративному порядкусвободи (>підданийадміністративномуарешту), черезістотнеобмеженнясвободипересування таособистоїсвободивзагалі немаєможливостіздійснювати своїокремі права в державномууправлінні.

Під час перебуваннячергу, >адміністративнадієздатністьєдругоюскладовоючастиноюадміністративноїправосуб'єктності. При цьомуадміністративнаправоздатністьєосновоюадміністративноїдієздатностігромадян,оскільки вонскладаєумови, за якіреалізуються їхнісуб'єктивні права іобов'язки.

Отже, >адміністративнадієздатність –цевизнана закономспроможністьгромадянсвоїмидіяминабувати таздійснювати права івиконуватиобов'язкиадміністративно-правового характеру [13; з. 24]. Уповномуобсязіадміністративнадієздатністьнастає іздосягненням18-річноговіку. Разом з тім, вонвиникає й подосягненні16-річноговіку –одержання паспорти ідотримання правилпаспортноїсистеми,охоронаприроди тощо.Адміністративнадієздатністьможенаставати вдеякихвипадках й додосягнення16-річноговіку – декларація пропрацю.Достатньоцікавоює теза, щовисловлюється внауковійлітература про ті, щоадміністративнадієздатністьможевиникатинавіть ушколярів здосягненням6-річноговіку – мовайде про права йобов’язки, котрівиникають под годинукористуванняпідручниками ушкільнійбібліотеці [14].Безперечно,зазначенеположенняпотребує болеедетальноїнормативно-правовоїрегламентації таподальшогорозвитку вправовійдоктрині.

>Вивченнянауковоїлітературидозволяєстверджувати, що >адміністративнаделіктоздатність >залежить відбагатьохфакторів,зокремавіку, стануздоров'я,соціальний статус тощо. разом звищезазначенимиелементамиадміністративноїправосуб’єктностідоцільновиокремити >адміністративнуделіктоздатність, котраінодірозуміється якскладоваадміністративноїдієздатності [16; з. 75]. Укласичномурозумінніадміністративнаделіктоздатністьявляє собоюздатність особини нестиадміністративну відповідальність за скоєнняадміністративногоправопорушення. Зачиннимадміністративнимзаконодавствомадміністративнаделіктоздатністьвиникає із 16 років.

Таким чином,підсумовуючи можназазначити, щопередумоваминабуттяадміністративно-правового статусу громадянина Україниєадміністративнаправоздатність,адміністративнадієздатність,адміністративнаделіктоздатність якскладоваадміністративноїдієздатності.Самецізазначеніелементи усвоїйорганічнійєдностісвідчать пронабуттяособоювідповідного статусу, асамеадміністративно-правового статусу громадянина.

>Стосовно >громадянства як одного зважливихелементівадміністративно-правового статусу, тоюридичнійнауці воно тавизначається якпублічно-правовий станіндивіда, щоявляє собоюстійкий (постійна)правовийзв'язоклюдини ізконкретною Державою, щообумовлюєвзаємні права таобов'язкигромадян та держави увипадках,зазначених узаконі [26; з. 250]. На мойпогляд, щостосується такогоелементу правового статусу, якгромадянство, товінповністюохоплюєтьсяпершимелементом - комплексом прав й обовязків (>оскількигромадянство, як було бвідмічено,це не щоінше, якстійкийправовийзв'язоклюдини ізсуспільством,здійснюваний черезвзаємні права йобов'язки).

Доосновних прав,крімневід'ємних (на життя,здоров'я, честь,гідність тощо), можнавіднести: свободу слова,міграції,зборів,власності,користуваннязасобами транспорту,будовами,політичні права (доля взаконодавчій,виконавчій таюрисдикційнійдіяльності держави) таін. Комплекс прав й обовязків урізнихгалузяхуправлінняскладають права напідприємництво тастворенняпідприємств, на грішну землю, наосвіту, накористуваннядосягненнями культури тощо.Гарантіїреалізаціїцих прав й обовязків, атакожмеханізм забезпечення їхні Державоюзнаходятьсвоєвідображення вКонституції тазаконодавчих актах України.

>Головнимчинником забезпеченняреалізаціїадміністративно-правового статусу громадянинавизначено >гарантії, котрітрадиційнорозглядаються якправовізасоби, котрізабезпечуютьреалізацію,охорону та захист прав, свобод таобов’язківлюдини й громадянина.Найбільшпоширенимпідходомщодорозуміннясистемигарантій правгромадян вюридичнійлітературіє їхнікласифікація назагальні йспеціальні. Дозагальнихгарантій як правило належатиекономічні,політичні,ідеологічні, а доспеціальних –юридичні.Економічнігарантії –цествореннятакоїматеріальноїбази життясуспільства, яку дозволило б забезпечитивільнийрозвитоккожної особини,створитигідніумови життягромадянам країни.Сюдивідносятьсястабільна йефективна роботапромисловості,стабільний курс національноївалюти,своєчаснавиплатазаробітноїплатні,соціальнихвиплат,зростаннядобробутугромадян й т.п.Політичнігарантіїпередбачаютьпріоритет особини й громадянина всуспільстві йдержаві, політичнийплюралізм,визнання прав й свободлюдини й громадянинавищоюцінністю.Ідеологічнігарантії –цезабезпечені Державоюідеологічнабагатоманітність,неприпустимістьвизнання Державою жадноїідеологіїобов’язковою,заборонацензури, системаморально-правовихуявленьособистості [29; з десятьма].

Під час перебуваннячергу, >юридичнігарантії –цесукупністьзакріплених вадміністративно-правових нормахзасобів (умів,способів), атакожорганізаційно-правова діяльність по їхньогозастосуванню,спрямована на забезпеченнябезперешкодноїреалізації йвсесторонньоїохоронисуб'єктивних правгромадян [25; із 16-го].Відповіднорозрізняютьнормативно-правові таорганізаційно-правовігарантії. Де Першіявляють собоюправовінорми, щозабезпечуютьреалізацію прав вадміністративно-правовій сфері, адругі –єінституціями (органами), котріприймають доля в забезпеченнюреалізації правгромадянами. Так було в цьомуконтексті можна навести думку У. І.Кожухіна,який включивши дозмістюридичнихгарантій не лишеправовінорми, але й йрізного родудержавніустанови,органи держави, на котріпокладенийобов'язокзабезпечуватиреалізацію прав й свобод. Таким чином, ужейдеться про системудержавно-правовихзасобів [25; з. 15].

>Юридичнігарантіїможуть бутиподілені наматеріальні йпроцесуальнігарантіїздійснення прав йвиконання обовязків.Матеріальніюридичнігарантіївизначаються яксукупністьправомочностігромадян, атакожзасобів правового забезпечення їхніохорони йзахисту впроцесіреалізації.Процесуальніюридичнігарантії -цепередбаченіадміністративним правомспеціальніпроцедурні правилареалізації прав, атакож порядок їхньогоохорони йзахисту уразіпорушення [18; з. 22].

>Взаємодіючи йдоповнюючи один одного,матеріальні йпроцесуальніюридичнігарантіїстворюютьможливість реальногоздійснення права. Черезвідсутністьоднієї ізцихкатегорійпроголошене право частостаєдекларацією,оскільки йогореалізаціязалежить відрозсудусторін.

>Нормиадміністративного права, котрігарантуютьвиконання прав й обовязківгромадян у сфері державногоуправління,похідні відКонституції України, вякійзакріплений рядположень, щодозволяютьуникнути впроцесіадміністративноїнормотворчостіобмеження прав й свободгромадян, їхнівідміну, чипокладання нагромадяндодаткових, нових,необгрунтованих обовязків.Нимиєнаступні:по-перше, зазагальним правилом, неповинніприйматисязакони,підзаконніакти, котріобмежують чивідміняють правагромадян;по-друге,такеобмеженняєможливимлише завизначених,надзвичайних умів йлише законом (ст. 64Конституції); по третє,такеобмеження неєбезстроковим,дієлише одну годину діїнадзвичайнихобставин;по-четверте,є права йсвободигромадян, котрі непідлягаютьобмеженню забудь-яких умів.

Таким чином,підсумовуючи, можнастверджувати, що у склададміністративно-правового статусу громадянинавходятьсамеюридичнігарантії –цеправовізасоби, котрізабезпечуютьреалізацію,охорону та захист прав, свобод таобов’язківлюдини й громадянина.Проаналізувавшитаківидигарантій якнормативні таорганізаційні,визнано, щогарантії –це не лишенорми права, а і системазаходів, щозабезпечуєреалізаціюгромадянамисвоїх прав таобов’язків тазапобігає їхньогопорушенню. Інарешті, заневиконання чиненалежневиконаннясвоїхюридичних обовязківнаступає >юридична відповідальність, аотже,її роль –гарантувативиконаннясуб'єктами правасвоїхюридичних обовязків.Звідсивитікає, щоюридична відповідальністьєскладовоючастиною такогоелементу, якюридичнігарантії прав й обовязківгромадян.

3. >Видиадміністративно-правового статусу громадянина України

>адміністративнийправовий статус людина громадянин

Придослідженніпоняття правового статусу особини вартозвернутиувагу, щокожен громадяниннаділений не лишезагальнимправовим статусом, але йтакожмаєможливість статіносієм комплексуспеціальних прав таобов’язків (>правовий модус особини), щопередбачаєнабуттягромадяниномспеціальногоадміністративно-правового статусу.

>Загальнийадміністративно-правовий статусгромадяндоповнюється,залежно відсоціальноїролііндивідуальногосуб'єкта,спеціальнимиадміністративно-правовими статусами.Взагалі, внауковійлітературі невироблено єдиної точкизорущодоспіввідношеннязагального йспеціальногоадміністративно-правового статусуіндивідуальнихсуб'єктів [17]. Так,деякіавторивважають, щоадміністративно-правовий статус громадянинаєскладнимюридичнимутворенням, якумістить всобічотириелементи.

>Першачастина прав й обовязківєправовим статусом особини, друга – статус громадянина,третя –соціальний статус (>правовістатусивійськовослужбовців,учнів,робочих,пенсіонерів й т. п.),четверта –особливий статус (>сукупність прав й обовязків, які особанабуває посвоємубажанню:мисливця-любителя,водія-любителя й т. п.) [18; з 12].

>Є йінша точказору,відповідно доякоїадміністративно-правовий статус громадянинаєзагальним йспеціальним [16; з. 24, 7; з. 46, 19].Необхіднозазначити,ця точказоруєнайбільшпоширеною вюридичнійнауці тапідтримуєтьсябільшістювчених.

>Випливаючи ізцієїлогіки, Бахрахвиділяєспеціальніадміністративно-правовістатусиіндивідуальнихсуб'єктів,виходячи зсоціальноїроліостанніх. Це – статусчленівадміністративнихколективів, статуссуб'єктівадміністративноїопіки, статусжителівтериторій ізособливимадміністративно-правовим режимом, статуссуб'єктівдозвільноїсистеми [20; з. 112].

>Під членамиадміністративного колективурозуміютьсягромадяни, щознаходяться встійкихправовихвідносинах ізяким-небудьадміністративнимколективом (учбовим закладом,державним органом,місцемвідбуванняпокарання увиглядіпозбавленняволі й т. буд.).Спеціальнеправовеположенняцихгромадян йобумовлюєтьсянеобхідністю матірдодаткові права йобов'язки,пов'язані із членством вданомуадміністративномуколективі.Виникаютьтакіспеціальні права йобов'язки угромадян із моментуухвалення їхнього в члениадміністративного колективу йприпиняються із моментуприпинення цого членства.

>Підадміністративнимколективом вданомувипадкуслідрозумітибудь-якийорганізованийколектив людей,чиявнутрішняорганізаційна структура втій чиіншійюридичнійформівизнана Державою.

Під час перебуваннячергу, подсуб'єктамиадміністративноїопікирозуміються особини, щопотребуютьзахисту держави у зв'язку іздеякимидемографічниминесприятливимичинниками,технічними йекологічними катастрофами й т.д. Неслідплутатиадміністративнуопіку ізсоціальною (>виплатапенсій).Суб'єктиадміністративноїопікимаютьспеціальнеправовеположення всуспільстві ізогляду тих, що держававизналанеобхідність їхньогододатковогозахисту.

>Жителітериторій ізособливимадміністративно-правовим режимоммаютьспеціальнийадміністративно-правовий статус затериторіальноюознакою.Цейспеціальний статусвизначаєтьсяособливостями правовогоположеннятієї чиіншої територї (>зони).Особливийадміністративно-правовий режимможуть матірнаступні територї:прикордоннізони;закритіміста;заповідники; територї, на які введенонадзвичайнеположення;карантинні територї;вільніекономічнізони й т.д. як правило,особливийправовий режимцихтериторійполягає впосилюванні правового режиму (завиняткомвільнихекономічних зон).

Длярозумінняспеціальногоадміністративно-правового статусусуб'єктівдозвільноїсистеминеобхідновизначитися ізпоняттям „>дозвільна система”. Цесукупність правил й сама діяльність,здійснювана впевному порядку, щоприпускаєотриманнядозволів наїїздійснення.Носіями комплексуспеціальних прав й свобод заданоюознакою будутьгромадяни, котрі здобулиспеціальнідозволи (науправліннятранспортнимзасобом,носіння йзберіганнявогнепальноїзброї й т. буд.).Даний вид статусупокликаний забезпечитигромадянамнормальнуреалізаціюсвоїх прав й забезпечити при цьомуналежнусуспільну безпечу шляхомвиконання нимиспеціальних обовязків.

>Розширює тадоповнюєнаведенупозицію Д.Бахрахаросійськийвчений Про.Солдатов [21; із 42-го]. На думкувченогодоцільновиокремлюватинаступніспеціальністатуси: -членівадміністративнихколективів (>адміністративнийколектив при цьомурозуміється якорганізована група людей,особовий складорганізації, вякійвідносиничленіворганізації йадміністрації, їхнього права йобов'язкирегулюютьсяадміністративним правом. Цеорганивнутрішніхсправ,військовічастини,студентськіколективи й т. п.).Середстатусівчленівадміністративнихколективів, у своючергу,розрізняютьстатуси: 1) щонавчаються (>студентів,аспірантів,учнівтехнікумів йін.); 2)мілітаризованихслужбовців (>військовослужбовців,працівниківміліції,працівниківвоєнізованихформувань); 3)осіб, свобода які обмежена вадміністративному порядку; 4)суб’єктівадміністративноїопіки (>сиріт,біженців,безробітних тощо.); 5)жителівтериторій ізособливимадміністративно-правовим режимом; 6)суб'єктівдозвільноїсистеми; 7)державнихслужбовців; 8)осіб, щоскоїлиадміністративніправопорушення [21].

>Всіцістатуси увідповіднихвипадкахдоповнюютьзагальнийадміністративно-правовий статусіндивідуальнихсуб'єктівадміністративного права.

Отже,загальний йспеціальнийстатусиспіввідносяться якзагальне йчастина, деспеціальний статусрозуміється яксукупність прав й обовязків, котріконкретизують йдоповнюютьзагальні права йобов'язкищодорізнихосіб, щомаютьрізнеслужбове,сімейне й т.п.положення.

Таким чином,загальнийправовий статус йспеціальніправовістатуси особиниєстабільними, смердотізмінюються заволісуб'єкта, а нормативному порядку,єпередбаченимиправовими нормамисукупностями прав й обовязків увиглядіправовоїабстракції.Правовеположенняконкретної особиниєдинамічним.Вонопостійнозмінюєтьсязалежно відвиникнення,розвитку йприпиненнярізноманітнихправовідносин [22].

>Існує іінша точказорущодовидівадміністративно-правовихстатусівгромадян,виходячи із такогокритерію, як характерїхньоїгарантованоїдіяльності. Отже,розрізняютьнаступнівидистатусів. перший –загальногромадянський статус усправахкеруваннядержавнимисправами. Інший –функціонально-клієнтський, колигромадянизадовольняють своїінтереси йпотребизавдякикореспондуючимобов'язкаморганів, служб йпосадовихосіб.Третій – щопартнерськесприяє, колигромадяниберуть доля вдіяльностівиконавчихорганів йвиконуютьрізнісоціально-правовіролі.Четвертий –охоронний, колигромадянамзабезпечується захистїхніх прав йзаконнихінтересів як вадміністративному й судновому порядку, то й заходамисуспільно-політичноговпливу [23].

Разом з тім, вадміністративномуправівиділяється тривидиадміністративно-правового статусугромадян:загальний для всіхадміністративно-правовий статус громадянина,спеціальний статуспевних групгромадян йіндивідуальний статусконкретнихосіб [24]. Узмістзагальногоадміністративно-правового статусу громадянинавходятьлишезагальні для всіхсуб'єктивні права йобов'язки й невключаютьсячисленні йрізноманітні права йобов'язки, котріпостійновиникають йприпиняються усуб'єктівзалежно відвиконання ними тихий чиіншихпрофесійнихфункцій,суспільногоположення, характеруправовідносин, в котрі смердотівступають,іншихобставин.Основні права йобов'язкигромадян, щовизначають йогозагальнийадміністративно-правовий статус,містяться урозділі 2Конституції України, але й,крім того, смердотіможутьміститися й в Законах України.

>Спеціальнийадміністративно-правовий статусгромадянхарактерний дляпевних групгромадян йзакріплюєособливість їхні правовогоположення у сфері державногоуправління.

разом ззагальним йспеціальнимадміністративно-правовим статусомкожен громадянинволодіє й статусоміндивідуальним. Ос-кількиіндивідуальні права йобов'язки взміст правового статусу невходять, можназробитивисновок про ті, щоіндивідуальнийадміністративно-правовий статусвизначається комплексомзагальних прав й обовязків й тихийспеціальних прав й обовязків,носієм якіє конкретна людина (>індивід).

>Найбільшоптимальним, на форумі нашу думку,євиокремленнязагального,спеціального йіндивідуальногоадміністративного-правовогостатусів громадянина.Виділенняостанньогорізновиду статусуєперспективним із точкизоруподальшихтеоретичнихрозробок в сферіадміністративного права.Адже котрінеповторюванівідбиткипальцівкожноїлюдини,такийнеповторюваний йогоіндивідуальнийадміністративно-правовий статусвнаслідок того, щоповедінкарегулює великий коло нормадміністративного права, йкоженмаєбезлічрізних прав й обовязків у сфері державногоуправління.

 


>Висновки

Таким чином напідставівсьоговикладеноговищеможемозробитивисновки, що, громадянинєпріоритетнимсуб'єктомадміністративного права,оскільки,відповідно доновоїдоктриниадміністративного права, щоформується в Україні, вструктуріпублічногоінтересу, щоохороняєтьсяадміністративним правом, забезпечення прав й свобод громадянинаєосновним.Саме

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація