Реферати українською » Государство и право » Реалізація Концепції міжнародної крімінальної юрісдікції в заснуванні та діяльності Нюрнберзького и Токійського воєнніх трібуналів


Реферат Реалізація Концепції міжнародної крімінальної юрісдікції в заснуванні та діяльності Нюрнберзького и Токійського воєнніх трібуналів

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реалізаціяконцепціїміжнародноїкримінальноїюрисдикції взаснуванні тадіяльностіНюрнберзького йТокійськоговоєннихтрибуналів


>Під годинуДругоїсвітовоївійни, що принесла народамЄвропичисленніжертви йнайтяжчістраждання,почалася практичнареалізаціяконцепціїміжнародноїкримінальноїюрисдикції.Злочининацистів,навіть упершийперіодвійни, коливідомості про них булище порівняно убогими,вразили світло.Вони булинечуваними,вимагаливживанняекстраординарнихзаходів дляпокараннявинних.Заяви проневідворотністьіндивідуальноївідповідальності зачинені под годинувійнизлодіяння булизроблені вперших жприйнятих державамиантигітлерівськоїкоаліції документах. 13 января 1942 рокупредставникидев'ятиокупованихєвропейськихкраїн, тих, щозібралися наконференцію вСент-Джеймськомупалаці, уЛондоні,прийнялидекларацію, якоїуряди увигнанніпідтвердили, що смердоті «>вважаютьсередосновнихцілейвійни, якої смердотіведуть,покарання задопомогоюорганізованогоправосуддя тихий,хтовинний уцихзлочинах чинесе них відповідальність,незалежно від того,видавали смердотінакази про їхні скоєння, лагодили їхні чибудь-яким чином брали доля в них» .

УСент-Джеймськійдекларації,пізнішесхваленоїОб'єднанимКоролівством,Сполученими Штатами й СРСР,відзначалося, щоГерманія таїї союзникивстановили вокупованихкраїнах режимтерору,якийвідбивається вмасовихдепортаціях йубивствах мирного населення,стратахзаручників,жорстокихпереслідуваннях.Підкреслювалося, щонасильства, котрічинятьокупанти,суперечатьзагальноприйнятимпоглядам й законамцивілізованихнародівщодоведеннявійни.Нагадавши проіснуючінормиміжнародного права й заяви главурядів великих держав про відповідальністьгітлерівців,деклараціяпроголосилаоднією ізосновнихцілейвійнипокараннявинних.Урядидев'ятикраїн заявили, що смердоті «>повнірішучості вдусіміжнародноїсолідарностіпростежити за тим, щобвинні івідповідальні, котра б ані бувїхнянаціональність, булирозшукані,передані до рукправосуддя йзасуджені тащобвинесенівироки буливиконані» .

>Особливемісцесереддокументів, щовплили наформуванняконцепціїміжнародноїкримінальноїюрисдикції,займаєМосковськадеклараціяурядів СРСР, США йВеликоїБританії «Про відповідальністьгітлерівців зачиненізвірства» від 30жовтня 1943 року,прийнята «вінтересахтридцяти двохОб'єднанихНацій».

УМосковськійдеклараціїмістивсявикладпринциповоїпозиціїдержав-союзників із запитання прокримінальнуюрисдикціющодовоєннихзлочинців.Цяпозиціябазувалася на двохположеннях:по-перше, уДеклараціїговорилося про ті, що «>німці, які брали доля вмасовихрозстрілахіталійськихофіцерів, чи устратахфранцузьких,нідерландських,бельгійських йнорвезькихзаручників, чикритських селян, чи ж тих, які брали доля ввинищуванні,якому бувпідданий народПольщі, чи увинищуванні населення натериторіяхРадянського Союзу…мають знаті, що смердоті будутьвідправлені тому вмісцяїхніхзлочинів й будутьзасуджені намісці народами, надякими смердоті лагодилинасильства… трисоюзних держави співучезнайдуть їхньогонавіть крайсвіта йпередадуть у рукиїхніхобвинувачів, у томущобзмоглоздійснитисяправосуддя».По-друге, було б заявлено, щоголовнізлочинці,злочини які незв'язані ізпевнимгеографічниммісцем, будутьпокараніспільнимрішеннямурядівсоюзників .

якбачимо, уДеклараціїпідтверджувавсятериторіальний принципкримінальноїюрисдикції,відповідно доякогонацистськізлочинціпідлягалиюрисдикціїнаціональнихсудів держав територї які буливчиненіінкримінованізлочини.Поряд ізцим унійпроголошуваласярішучістьсоюзниківпокарати «>головнихзлочинців» «>спільнимрішенням».

>Питання про ті,яким чиноммає бутиприйнятетаке «>спільнерішення»,викликалогострідискусії.І.І. О.Лукашукпише: «>Ідеюутворенняспеціальногоміжнародного трибуналу для суду надголовнимивоєннимизлочинцямивисунув Український уряд у йогозаяві від 14грудня 1942 р.Воназнайшлаширокупідтримку. Алі були внеїтакожсупротивники.Британськіюристи-експерти нехотілирозглядатиагресивнувійну якзлочин.Вонивикористовували тих самаргументи йнавіть ту самумову, що йчвертьстоліття тому, 1919 року, у зв'язкузіспробамипритягнути до судугерманського кайзера.Вонивизнавали, щоагресіяє «>найтяжчимпопраннямелементарнихпринципівміжнародного права»,однакзатверджували, що кримінальнепокарання заагресіюможестатисялише вмайбутньому» .Багато котріюристи й політикизатверджували, що неіснуєюридичноїпідстави для суду наднімецькимивоєннимизлочинцями. Так, лорд Ф. Моємувиступив ужовтні 1942 року ззахистом ідеїтериторіальноїюрисдикції,відповідно доякоїгромадянкраїносіможутьсудитилишеїхнівласні суди .

>Чималоприхильників малаідея «>політичного» чи «>адміністративного»вирішення запитанняспільногопокаранняголовнихвоєннихзлочинців. Так,прем'єр-міністрВеликоїБританії У.Черчілль й лорд-канцлер Д. Саймон,державнийсекретар США До. Хелл,міністрфінансів США Р.Моргентаувважали, щокерівникисоюзних державмаютьскласти список ізп'ятдесятьох – ста чи болееосіб, які уразізахоплення в сповнений вартопіддатистраті без суду йслідства.Радянськікерівникивважалинайбільшепридатнимзасобом длядосягненняданої метигласний суд. У СШАцейпогляд ізосені 1944 рокурішучепідтримуваливоєннийміністр Р.Стимсон,генеральнийатторнейБидл,державнийсекретар Є.Стеттиніус,котрийприйшов назаміну До.Хеллу,радник президента З.Розенман, апізніше й президент Р.Трумен.Незважаючи тих, що вурядіСполученихШтатів булиактивніприхильникибританськоїпозиції,представники СШАтакожвідстоюваливикористання судновогомеханізму . Наційосновідержави-переможниці вкінцевомупідсумкудосяглиспільностіпоглядів .

УЗаявітрьохсоюзних держав,прийнятій у лютому 1945 року наЯлтинськійконференції,підкреслювавсянамірцих держав «>піддати всіхзлочинціввійни справедливому йшвидкомупокаранню йстягнути внатурізбитки заруйнування,заподіянінімцями;стерти ізлицяземлінацистськупартію,нацистськізакони,організації таустанови». 8травня 1945 рокупредставникигерманськогоголовнокомандуванняпідписали вБерлініостаточний акткапітуляціїГерманії. 5червня 1945 року вБерліні бувпідписанаДекларація пропоразкуГерманії іузяття у собіверховної владищодоГерманіїурядами СоюзуРадянськихСоціалістичнихРеспублік,Об'єднаногоКоролівства,СполученихШтатів Америки й ТимчасовимурядомФранцузькоїРеспубліки. УДекларації,прийнятоївідповідно дорішеньЯлтинськоїконференції,говорилося, щовнаслідокверховної влади, прав йповноважень,узятих у собічотирмаурядами,представникисоюзниківпроголошуютьтаківимоги, щовиникають ізповноїпоразки йбеззастережноїкапітуляціїГерманії, котріостаннязобов'язанавиконати: «>Головнінацистськілідери,зазначеніпредставникамисоюзників, й усі особини,чиїімена, ранг,службове становище чи посаду будуть годину від годинизазначатисяпредставникамисоюзників у зв'язку із тім, що смердотіпідозрюються вздійсненні,підбурюванні чивиданнінаказів пропроведеннявоєнних чианалогічнихзлочинів, будутьарештовані іпереданіпредставникамсоюзників» .

Длявиконанняцихрішень із 26червня по 8серпня вЛондоні був проведенаконференціяпредставників СоюзуРадянськихСоціалістичнихРеспублік,СполученихШтатів Америки,Об'єднаногоКоролівстваВеликоїБританії йПівнічноїІрландії,Тимчасового урядуФранцузькоїРеспубліки ізвироблення договору проутворенняМіжнародноговоєнного трибуналу й його статуту.

«>Протягом шеститижнівЛондонськаконференціязумілавирішити рядскладнихполітичних йправових проблем,зв'язаних ізорганізацієюновоїформиінтернаціональноїюстиції –утвореннямМіжнародноговоєнного трибуналу.Її роботавідбувалася ватмосфері великогогнівународів,породженогонечуванимизлочинами фашизму, йвладнозакликала доспівробітництва», –пише М.С.Лебедєва . 8серпня 1945 року наконференції бувприйнятаУгода «Просудовепереслідування йпокаранняголовнихвоєннихзлочинцівєвропейськихкраїносі».Додатком донеї ставши СтатутМіжнародноговоєнного трибуналу . У тієїсамий деньвідбулосяпідписанняУгодичотирьох держав прозаснуванняКомітету ізрозслідуваннясправ йобвинуваченнюголовнихвоєннихзлочинців (>утворення такогокомітетупередбачаврозділ IIIСтатутуМіжнародноговоєнного трибуналу).

>Міжнароднийвоєнний трибунал для суду надголовнимивоєннимизлочинцямиєвропейськихкраїносізасновувався, як говоритистаття 1Лондонської догоди, для суду над «>воєннимизлочинцями,злочини які незв'язані ізвизначенимгеографічниммісцем,незалежно від того, чи будуть смердотіобвинувачуватисяіндивідуально, чи як члениорганізацій чи груп, чи втій йіншійякості». УУгодіпідкреслювалося, щоніщо вній «неприменшуєвстановленихМосковськоюДекларацієюположень про Поверненнявоєннихзлочинців у країни, де смердотівчинилизлочини» (>стаття 4), атакож «неприменшуєкомпетенції й необмежує правнаціональних чиокупаційнихсудів, що ужеутворені чи будутьутворені набудь-якійсоюзній територї чи вГерманії для суду надвоєннимизлочинцями» (>стаття 6).Трибуналуставилося заподіяння не лише справедливого, але й й «>швидкого суду йпокаранняголовнихвоєннихзлочинцівєвропейськихкраїносі».

ІншийрозділСтатутуприсвяченийхарактеристиціюрисдикції йзагальнихпринципівдіяльностіМіжнародного трибуналу.Відповідно до з статтею 6 (1)Статуту,персональнаюрисдикціяМіжнародноговоєнного трибуналуобмежувалася «>головнимивоєннимизлочинцямиєвропейськихкраїносі», якідіяли «вінтересахєвропейськихкраїносііндивідуально чи як члениорганізації».

>ЮрисдикціяТрибуналу непоширювалася напредставників чипереможцівосіб, которие действовали вїхніхінтересах.Основнимкритерієм длявіднесенняіндивідів докатегорії «>головнихвоєннихзлочинців» були характер ймасштабиінкримінованихїмзлочинів

>Відповідно до з статтею 7Статуту, «>службове становищепідсудних,їхнє становище якглави держав чивідповідальнихчиновниківрізнихурядовихвідомств немаєрозглядатися якпідстава дозвільнення відвідповідальності чизм'якшенняпокарання». «Тієї факт, щопідсуднийдіяв за Розпорядженням уряду чи наказу начальника, незвільняє його відвідповідальності, але йможерозглядатися длязм'якшенняпровини,якщо трибуналвизнає, що цогопотребуютьінтересиправосуддя» (>стаття 8).Остаточневизначенняосіб, якіпідлягають судуТрибуналу, було бвіднесено,відповідно до з статтею 14Статуту, докомпетенціїКомітету ізрозслідуваннясправ йобвинуваченнявоєннихзлочинців, щоскладається ізголовнихобвинувачів,призначуванихкраїнами-учасникамиЛондонської догоди.

>Незважаючи тих, що восновіСтатутулежить принципіндивідуальноїкримінальноївідповідальності, уньомузафіксованіположення, щодозволяютьпобачитиелементикорпоративноївідповідальності:стаття 9передбачає, що «прирозгляді справ пробудь-якогоокремого членатієї чиіншоїгрупи чиорганізації Трибуналможе (у зв'язку ізбудь-якоюдією, за якоїця особа якщозасуджена)визнати, що група чи організація, членомякоїпідсудний був, бувзлочинноюорганізацією».

>Предметнаюрисдикція >Міжнародноговоєнного трибуналуобкреслена у з статтею 6Статуту, щовключає тривидизлочинів: а)злочинипроти світу, асаме:планування,підготовка,розв'язання,веденняагресивноївійни чивійни впорушенняміжнароднихдоговорів,угод чизапевнянь, атакож доля вспільномуплані чизмові,спрямованих на скоєння шкірного ізперерахованихвищедій ; б)воєннізлочини, асаме:порушення законів чизвичаїввійни, до які належатиубивства,катування,уведення в рабство чи дляіншихцілейцивільного населенняокупованої територї;убивства,катуваннявійськовополонених чиосіб, щоперебувають уморі;убивствазаручників;пограбуваннягромадської чиприватноївласності;безглуздеруйнування міст чисіл;руйнування, невиправданевоєнноюнеобхідністю, йіншізлочини; в)злочинипротилюдяності, асаме:убивства,винищування,поневолення,засилання ііншіжорстокості,вчиненіщодоцивільного населення до чи под годинувійни, чипереслідування пополітичних,расових чирелігійних мотиви ізметою скоєння чи в зв'язку ізбудь-якимзлочином, щопідлягаєюрисдикції трибуналу,незалежно від того, чи булиці діїпорушеннямвнутрішнього права країни, де смердоті буливчинені, чи ані.Професор О.Н.Трайнінзгодомоб'єднавцівидизлочинівєдинимпоняттям – «>злочинипротилюдства» .

>Часоваюрисдикція >Нюрнберзького трибуналупоширювалася на дії, щовідбувалися вминулому й булибезпосередньозв'язані ізподіямиДругоїсвітовоївійни.Нюрнберзький трибунал заявивши, щоприйняттяСтатуту йвстановленняюрисдикціїміжнародного трибуналу зазлочинами, щовінохоплює,євираженням нормміжнародного права, щоіснували до моменту йогоприйняття. У зв'язку ізчасовоююрисдикцієюНюрнберзького трибуналувиник пропорушенняпринципів «>nillumcrimensinelege,nullapoenasinelege» та «ex post facto». Уподальшомуце запитання стало предметомширокоїнаукової йполітичноїдискусії.Багато котрівченівизнають, щопорушенняпринципів «>nillumcrimensinelege» й «ex post facto», особливо втім, щостосувалосьзвинувачень узлочинахагресії,сталося .

ДлязапереченняаргументівзахистуНюрнберзький трибуналвикористовувавконцепціюзлочинів «по право». Усвоємувироку трибуналдодержувавсятеорії,відповідно доякоїзлочини, що належати до йогоюрисдикції,розглядались якзлочини по право, щоіснувализадовго доприйняттяСтатуту й початкуНюрнберзькогопроцесу. Трибунал встановившисуттєвезастереження,відмовившикваліфікувати дії, щоописані у з статтею б (в)Статуту якзлочинипротилюдяності,якщо смердоті буливчинені до 1вересня 1939 року.

>ПростороваюрисдикціяТрибуналупозначенаформулою: «>злочин, незв'язаний ізвизначенимгеографічниммісцем». Цеформулюванняпідкреслюваломасштабизлочинноїдіяльності, щовиходили замежі окремих держав,унаслідок чогообґрунтованіпретензії наздійсненняюрисдикції затими чиіншимипідставами моглазаявляти жодна, акілька держав. Вочевидь,однак, щозлочини, котріставилися впровинуголовнимвоєннимзлочинцям, нечинилися позатериторіямиконкретнихкраїн, томупростороваюрисдикціяТрибуналу включала втериторію всіх держав,втягнутих узбройнийконфлікт уЄвропі.

>Упершеконцепціяміжнародноїкримінальноїюрисдикції бувреалізована под годинуНюрнберзькогопроцесу (>єдиного судновогопроцесу, щопровівМіжнароднийвоєнний трибунал). 18жовтня 1945 року вБерлінівідбулося першевідкритезасіданняМіжнародноговоєнного трибуналу, наякому усі члениТрибуналу почерзі присягнули, аголовніобвинувачі подалиТрибуналуобвинувальнийвисновок.Слухання справпочалося в Нюрнбергу 20 листопаду 1945 року.Нюрнберзький трибуналрозглянув понадтрьохтисячсправжніхдокументів,допитавблизько 200свідків (йщекількасотень булидопитані за йогодорученням). Суду булитакожподаніречовиннідокази, щопідтверджувализлодіянняобвинувачуваних. 31серпня 1946 року,наприкінці403-говідкритого судновогозасідання,головуючий Дж. Лоренсоголосивперерву, й Трибуналвидалився нанараду длявинесеннявироку. Черезмісяць, 1жовтня 1946 року, бувоголошенийвирок.

Трибунал присудивши Герінга,Ріббентропа, Кейтеля, Кальтенбруннера, Розенберга, Франка, Фріка, Штрейхера, Заукеля, Йодля,Зейсс-Інкварта й Бормана (заочно) дострати черезповішення; Гесса,Функа й Редера – додовічногоув'язнення;Шираха йШпеєра – шкірного до тюремногоув'язнення надвадцять років; Нейрата – нап'ятнадцять років йДеніца – до 10 років.Підсудні Папен, Шахт, Фріче буливиправдані. Трибуналвизнавзлочиннимиорганізаціямикерівний складнаціонал-соціалістської партії, СС, СД й гестапо.

Іншим прецедентомздійсненняміжнародноїкримінальноїюрисдикції ставши процес, що здобувшиназву «>Токійського», под годинуякогоміжнародномукримінальномупереслідуванню булипіддані четвероколишніхпрем'єр-міністрівЯпонії,одинадцятьколишніх Міністрів, двапосли,вісімпредставниківвищогогенералітету.

>Вимога суду надяпонськимивоєннимизлочинцямимістилася врішенняхПотсдамськоїконференції йМосковськоїнаради 1945 року, щопередбачали як одну із умівкапітуляціїЯпоніїпокараннявоєннихзлочинців. Угрудні 1945 року нанараді Міністрівзакордоннихсправ СРСР, США йВеликоїБританії вМоскві було бдосягнутозгоди (>трохипізніше донеїприєднався Китай) проорганізацію йкомпетенціюДалекосхідноїкомісії йСоюзної заради дляЯпонії. ДокомпетенціїДалекосхідноїкомісії буливіднесені запитанняарешту, суду йпокаранняяпонськихвоєннихзлочинців. 19 января 1946 року, послепереговорівміжурядами рядусоюзних держав,головнокомандуючийсоюзних держав затвердивши СтатутМіжнародного трибуналу «для справедливого йшвидкого суду йпокаранняголовнихвоєннихзлочинців наДалекомуСході» . Трибунал бувсформований зпредставників СРСР, США,ВеликоїБританії, Китаю,Франції,Австралії,Канади,НовоїЗеландії,Нідерландів,Індії йФіліппін. СтатутМіжнародноговоєнного трибуналу для ДалекогоСходу впринципісприйнявусінайважливішіположенняСтатутуНюрнберзького трибуналущодоюрисдикції,однакє йдеякірозбіжності.

>Притім, що впредметнуюрисдикцію цого трибуналутакож входилизлочинипроти світу,воєннізлочини йзлочинипротилюдяності,відповідно до з статтею 5СтатутуТокійський трибуналмав право «>судити йкаратиголовнихвоєннихзлочинців, щоособисто чи як члениорганізаційобвинувачуються взлочинах, котрівключаютьзлочинипроти світу». СтатутНюрнберзького трибуналу немістив такогообмеження (>вінмавюрисдикціющодопідсудних й тоді, коли смердотіобвинувачувалися взлочинах, що не включализлочинипроти світу).

>Формулюванняпоняття «>злочинипроти світу» уСтатутіТокійського трибуналутрохивідрізняється відопису, щоміститься уСтатутіНюрнберзького трибуналу.Токійський Статут такхарактеризуєагресію: «>Планування,підготовка,розв'язання чиведенняоголошеної чинеоголошеноїагресивноївійни, щопорушуєміжнародне право, домов, догоди чизобов'язання, чи ж доля вспільномуплані чизмові ізметою скоєннякожної ізвищезгаданихдій».Розбіжності уформулюванняхполягають у боТокійський Статутміститьуказівку як наоголошену, то й нанеоголошенуагресивнувійну, в тієї годину якНюрнберзький Статут говорити проагресивнувійну взагальнійформі, непідрозділяючиїї наоголошену йнеоголошену. яквважавА.І. Полторак, «>мабуть,автори,включивши у СтатутТокійського трибуналутакеположення,виходили ізвизначеноїспецифікияпонськоїагресивної політики, щобуялабагатьма такназиваниминеоголошенимивійнами» .

>Токійський процесвідбувався вТокіо із 3травня 1946 року по 12 листопаду 1948 року. До судуТокійського трибуналу буливідданідвадцятьвісімкерівнихдержавнихдіячівЯпонії (>прем'єр-міністри,міністри,представникивищого військовогокомандування).Розглянувши понад 4 тис.документальнихсвідчень,заслухавши 419свідків, 16 апреля 1948 року Трибуналоголосивперерву длявинесеннявироку, а 4 листопаду приступивши дооголошеннявироку.Токійський трибуналвинісобвинувальнийвирокщододвадцятипідсудних,сімохприсудивши дострати черезповішення (>Тодзіо,Ітагакі,Хіроту,Мацуї,Доїхару,Кімуру йМуто);шістнадцять – додовічногоув'язнення, а двох – додвадцяти й семи роківпозбавленняволі.

Навідміну відСтатутуНюрнберзького трибуналу, СтатутТокійського трибуналу ненадавав судуповноваженьвизнати тих чиіншіорганізації чигрупизлочинними.Підсудні могли бутизасуджені чи якокремі особини, чи як члениорганізації, але йжодна конкретнаяпонська організація (>наприклад,товариство «>Чорний дракон» читовариство «ВеликаЯпонія») необвинувачувалася.

>Нюрнберзький йТокійськийтрибунали за способомзаснування,юрисдикцією й характеромзастосовуваного права були органамиміжнародноїкримінальноїюстиції.Вонивперше практичнореалізували принципміжнародноїперсональноїкримінальноївідповідальності.Незважаючи тих, щоспособизаснуванняцихтрибуналівістотнорозрізнялися, природавластивоїїмюрисдикції бувідентичною. Зогляду наособливезначення Першого –Нюрнберзького –процесу врозвиткуконцепціїміжнародноїкримінальноїюрисдикції,спробуємопроаналізуватиїїпідстави наприкладіМіжнародноговоєнного трибуналу для суду надголовнимивоєннимизлочинцямиєвропейськихкраїносі.

>Нюрнберзький трибунал здобувши своїюридичніповноваження із того факту, щокожна із держав, котра було бстороною вдоговорі із йогозаснування, малаюрисдикціющодозлочинів йосіб, які у якихобвинувачувалися.Саме вон сталаосновоюдоговірноїміжнародноїюрисдикції,наданоїТрибуналу.Лондонськаугода, таким чином, являла собоюдоговір прооб'єднаннянезалежнихнаціональнихюрисдикцій.Юрисдикціяцихтрибуналів бувмультинаціональною.

>Сказане,однак, неозначає, щоНюрнберзький трибунал не бувміжнароднимсудовим органом.Саме босуверенні державиуклали угодущодо того щокожна із них маласамостійне право, можназатверджувати, щоНюрнберзький трибунал бувши собоюміжнароднийкримінальний суд.ЮрисдикціяНюрнберзького трибуналу необмежуваласуверенітет держав, щооб'єдналися длявідправленняправосуддя, а був йогопроявом. При цьомуміжнароднаюрисдикція непоширювалася нагромадян держав, що брали доля вЛондонськійугоді, й неприменшувала правацих державвершитиправосуддя вмежахсвоїхтериторій йщодосвоїхгромадян.

«СтатутНюрнберзького трибуналу бувпобудований на засідках, щозабезпечуютьсуверенні права йрівністьдержав-організаторів суду йсправедливепокаранняголовнихвоєннихзлочинців», – писавшипрофесор А.М.Трайнін .

Не можна,однак,ігнорувати туобставину, щоюрисдикцією цого трибуналусуттєвообмежувавсясуверенітетГерманії, Якапозбавлялося праванезалежної державивідправлятиправосуддя надсвоїмигромадянами.Існує думка, щорішенняНюрнберзького трибуналунеспроможні,оскільки в йогоскладі не було бпредставників відсамоїГерманії. У цьому зв'язкунюрнберзькеправосуддякваліфікується якпомста,розправапереможців над «>беззахисними жертвамисваволі» . «Ті, щоміжнароднаугода – закон лише дляучасників догоди,вірнощодосуверенних держав, «але йпоставлене наколіна,розбите вщентгерманськекерівництво, щобеззастережнокапітулювало, неможепретендувати тих,щоб йогозалучили доучасті вугоді…», – писавши увідповідь націдокори М.М.Полянський .

>Післяповноїпоразки йбеззастережноїкапітуляціїзбройних силГерманіїїїнацистський урядприпинивсвоєфункціонування. 5червня 1945 рокуУряди СоюзуРСР,Об'єднаногоКоролівства, США, атакожТимчасовий урядФранцузькоїРеспубліки, що того годину практичноцілкомконтролювалиГерманію, заявили вБерліні, що смердотіприйняли у собі «>верховну уладовіщодоГерманії,включаючи усіповноваженнягерманського уряду,вищогокомандуваннязбройних сил йбудь-якихдержавних,муніципальних ймісцевихорганів влади чиуправління» .

як подчеркивает М. Антонович,Нюрнберзькийміжнароднийвоєнний трибуналвідіграввирішальну роль увизнаннікримінальноїюрисдикції надособою вміжнародномуправі .

>Юрисдикціякожної зсоюзних держав малакількапідстав. Природаюрисдикції, якої малі держави, щозаснувалиМіжнароднийвоєнний трибунал,певноюміроюможе бутиобґрунтованатрадиційними принципами:по-перше,територіальним,доповненим принципомпасивноїнаціональності (>щодозлочинів,вчинених наїхній територї тащодоїхніхгромадян);по-друге,захисним,заснованим нанаціональномуінтересі,порушенимзлочином;нарешті, по третє, принципомуніверсальності,заснованим наміжнародномухарактерізлочину ймісцізатримкиобвинувачуваних.

У тієїсамий годинуцілком очевидно, щотрадиційніпринципи національноїюрисдикції невідображуютьповноюміроюспецифікуюрисдикційних основНюрнберзького трибуналу, особливо в тихийвипадках, колизлочинищодонімецькихгромадян булилокалізовані на територїгерманського рейху.Ціпринципивиглядаютьнедостатньопереконливо приукладенні договору прозаснуванняміжнародного суднового органу, щомаєповноваженнярозглядатиобвинуваченнящодолідерівтретьої держави,оскільки в такомуразінеминучевиникає запитання продотриманнясуверенних правцієї держави.

«ДоДругоїсвітовоївійнитрадиційнийздоровийглуздпропонуваввважати, щокордониюрисдикціїзвичайнопозначенінаціональними кордонаминезалежної держави;іншими словами,цеповноваження державирозглядалося яквиключне іабсолютне вмежахїївласної територї, й було бвизнано, щоніяка держава за правуздійснюватиюрисдикцію вмежах територїіншої держави, –пише в цьому зв'язкуВ.-Б.Саймонс. – Однак,підписуючирізніміжнароднідокументи прозаснуванняМіжнародноговоєнного трибуналу,чотири державинамагалисявстановити йприйняти у собіюрисдикцію втериторіальнихмежахіншої державищодоіндивідів, які не булигромадянами чипідданими жадної із держав, котрі входили у союзну спілкучотирьох держав,анінавіть – удеякихвипадках –службовцямизбройних силвоюючихсторін, у зв'язку іздіяннями, щоставилися якзлочини (не лишепротигромадян чипідданихчотирьох держав, але йтакож йпроти тихий,хто такими не був),вчинені наземліоднієї чи понадкраїн, надякими у тому годину, проякиййдеться,чотири держави нездійснювали контроль чи котрі смердоті за годину неокупували. як такаюрисдикція, якоїчотири державинамагалисяздійснити в Нюрнбергу,суперечилатрадиційнимпоняттям, щоіснували,заснованим наконцепції територївиключноїсуверенної влади йюрисдикції» .

>Потрібновизнати, щоюрисдикціяперемігших державнасампередґрунтувалася наміжнародно-правовомупринципі, щопідтверджуєюрисдикціювоюючоїсторонищодовійськовослужбовцівворожої держави, котріперебувають подїї контролем. У «>Оксфордськомузбірнику законіввійни»,якийвидавІнститутміжнародного праваще 1880 року,стаття 84 говорила, що вразіпорушення правилведеннявійни «>учасникивоєннихдій, яківчинилипорушення,мають бутипокарані, после судновогорозгляду,тією ізвоюючихсторін, у рукиякої смердотіпотраплять» .ДоповідьАмериканськоїасоціаціїадвокатів, що бувзроблена под годинуДругоїсвітовоївійни, не лишепідтвердилавідсутність уміжнародномуправізаборони наздійсненняюрисдикціїщодовоєннихзлочинців, але йдійшлависновку, що «давновизнанимміжнародно-правовим принципомє правовоюючоїстороникаратиналежним чиномвійськовослужбовцівворожої держави, котріперебувають подїї контролем, які порушилизакони йзвичаївійни» .

ПрихарактеристиціюрисдикціїНюрнберзького трибуналу вартовраховувати тієїнезаперечний факт, що йогозаснування було бпрямимнаслідкомпоразкиГерманії.Поряд зтрадиційнимиюрисдикційнимипідставами восновіюрисдикціїкожної держави, щоуклала угоду, лежавши,безумовно, принцип «>юрисдикціїпереможців».Важкозаперечувати туобставину, що безперемоги надфашистськоюГерманію кримінальнепереслідуванняїїкерівництва було б бнездійсненним. Чи реальнаможливість суду надлідерамифашистськоїГерманії сталаможливоювнаслідокїїбеззастережноїкапітуляції тадекларації, щопоявиласяпотім, від 5червня 1945 року провзяття у собіверховної владищодоГерманіїтимиурядами,представники якізгодомпідписалиЛондонську угоду.Перемігші держави здобулисуверенітет надГерманією йцілкомконтролювалиїїтериторію.Майже усі особини,обвинувачувані як «>головнівоєннізлочинці» (завинятком Бормана), булизатримані іперебували подюрисдикцієюцих держав,унаслідок чогоніякихюрисдикційнихколізій невиникало.Аналогічніміркуванняможуть бутинаведеніщодоТрибуналу для ДалекогоСходу.

Таким чином,трибунали здобулиміжнароднуюрисдикцію ізволі держав, що їхнізаснували,внаслідок чогоцяюрисдикція необмежувалаїхнійсуверенітет, але й при цьому бувнаслідкомобмеженнясуверенітетуГерманії таЯпонії, щозазналинищівнупоразку вДругійсвітовійвійні. У цьомуконтекстіюрисдикціятрибуналівможе бути названа «>юрисдикцієюпереможців», що неприменшуєюридичної таполітичноїзначимостінюрнберзького йтокійськогопрецедентів. Припідготовці проектуЛондонської догоди союзникивважалидоцільним доповнити преамбулуСтатутудекларацію про ті, що смердотідіють «вінтересах всіхОб'єднанихНацій». У з статтею 5 було б обговорено, що «>кожний ізУрядівОб'єднанихНаційможеприєднатися доданоїУгоди...».Згодом 19 державцілкомсхвалилипринципиСтатуту йприєдналися до догоди.

>А.І. Полтораквважав, щоміжнародний характерНюрнберзького трибуналувизначається незастосованим правом (>боміжнародне правоможезастосовуватися інаціональними судами) й не тім чинником, щовін бувутворений наосновіміжнародної догоди, асхваленнямСтатуту йвироку трибуналуміжнароднимспівтовариством .Глибоковивчивши запитання про природуюрисдикціїНюрнберзького трибуналу,В.-Б.Саймонсдійшоввисновку, що «>найбільшвідповідноювідомим фактам (>звичайно,узятим у їхньогоретроспективі)є таєдинатеорія, Яказаснована напосилці, що прирозробці проектуСтатуту ізаснуванніТрибуналучотири державидіяли вінтересахОб'єднанихНацій йпритягаливоєннихзлочинців, якіобвинувачувалися, довідповідальності «відіменівсьогосвітовогоспівтовариствацивілізованихкраїн» .СхваленнямсвітовогоспівтоваристваВ.-Б.Саймонсобґрунтовує усіповноваженняТрибуналу: «…>саме тут – усхваленнісвітовогоспівтовариства, що явновиражено чимається наувазі, –слідбачитиджерело, ізякоговиникаєповноваженнячотирьох державзаснуванняТрибуналу» .

>Потрібно,однак,помітити, щоякщобачитиджерелоповноважень назаснуванняТрибуналу усхваленнісвітовогоспівтовариства, що явновиражено чимається наувазі, яку настав послеприйняттяЛондонської догоди,доведетьсявизнати, що до моментуприйняттяСтатуту такихповноважень у держав не було б.

Концепціююрисдикції,одержуваної відімені «>світовогоспівтовариства», ізморально-політичної точкизору,виглядаєдужепривабливо. Однак, ізюридичної точкизору,залишаєтьсянеясним: комудане правонаділятисудовий органюрисдикцією відімені «>світовогоспівтовариства»?Мовчазна чи явновираженапідтримка із боцісвітовогоспівтовариства не моглавідігратиніякоїролі,якби Трибунал не бувзаснований длярозглядузлочиннихдійофіційнихосібпереможеної державиперемігшими увійні державами.Застосування такого родуюрисдикціїщодолідерівмогутніх держав – очевиднаутопія. Отже, вонможе матір лишевиборчий характер.Підтвердженням цьомує ті, що союзники судилинімецьких йяпонськихсупротивників, нерозглядаючинавітьнайменшуможливістьзастосуваннявстановлених ними правил про відповідальність доїхніхвласнихдій, котрі смердотівчинили под годинувійни.

>Притім, щозаснування й діяльністьМіжнародноговоєнного трибуналу здобулиширокупідтримку, не можнаігнорувати туобставину, щовін бувутворений задопомогоюукладання догоди, й йогоюрисдикціямає,насамперед,договірну основу.Держави, щоутворили Трибунал, «поступилися» своююрисдикцію органуміжнародноїкримінальноїюстиції наосновіЛондонської догоди. якзатверджувавпрофесор А.М.Трайнін,приєднаннядев'ятнадцяти держав незмінювало принципу,відповідно доякогоправосуддящодоголовнихвоєннихзлочинцівздійснюється вінтересах всіхОб'єднанихНаційчотирма великими державами: СРСР, США,ВеликоюБританією йФранцією, щопідписалицю угоду йприйняли у собі послезнищеннягітлерівської держави всюповноту влади вГерманії.Приєднанняінших держав до догоди було бвираженнямїхньоїзгоди ізположеннямиСтатуту йрозширювало, таким чином, йогоправову йморальну основу .

>ЮрисдикціяНюрнберзького трибуналуповноюмірою був результатом діїміжнародногодоговірногопроцесу,тобтоприйняттяУгоди просудовепереслідування йпокаранняголовнихвоєннихзлочинцівєвропейськихкраїносі.Їїдоговірна природа невикликаєсумнівів. Прецедентзаснування йдіяльностіНюрнберзького йТокійськоготрибуналівбезперечноцінний й длярозвиткуконцепціїміжнародноїкримінальноїюрисдикції,заснованої надоговорінезалежних держав.Утворені ad hock дляпритягнення довідповідальностінімецьких таяпонськихзлочинців, які лагодилизлочини под годинуДругоїсвітовоївійни,Трибунали посвоїйсутностієпершимдосвідомвикористаннядоговірноїформиміжнародноїкримінальноїюрисдикції.Згодомсамедоговірниймеханізмліг основоюдіяльностіпостійногоМіжнародногокримінального суду, анорми йпринципи,установленіСтатутамиТрибуналів, стали базою дляутвореннясистемиправових норм, наоснові

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація