Реферати українською » Государство и право » Відомчій контроль за законністю та обґрунтованістю проведення слідчіх Дій


Реферат Відомчій контроль за законністю та обґрунтованістю проведення слідчіх Дій


>Відомчий контролю надзаконністю таобґрунтованістюпроведенняслідчихдій


>Відповідно докримінально-процесуального закону усірішення проспрямуванняслідства та пропровадженняслідчихдійслідчийприймаєсамостійно завиняткомвипадків, коли законом передбаченеодержаннязгоди від суду (судье) чи прокурора (год. 1 ст. 114 КПК України).

Разом із тім,ефективність досудовогослідства та йогоякість, забезпечення прав й свобод особини под годину досудовогопровадження багато вчомузалежить відрівняпроцесуальногокерівництва із боці начальникаслідчого відділення, наякого закономпокладеноздійсненняфункціїпроцесуального контролю (ст. 114-1 КПК України).

Укримінальномусудочинстві под начальникомслідчого відділеннярозуміють начальника Головногослідчогоуправління,слідчогоуправління, відділення,відділенняорганіввнутрішніхсправ, безпеки та йогозаступників, котрідіють умежахсвоєїкомпетенції, атакожподатковоїміліції (п.6-а ст. 32 КПК України).

>Відповідно до ст. 114-1 КПК України начальникслідчого відділенняздійснює контролю надсвоєчасністюдійслідчих порозкриттюзлочинів йзапобіганнюїм,вживаєзаходів донайбільшповного,всебічного йоб’єктивногопровадження досудовогослідства вкримінальнихсправах.

Зметоюефективногоздійснення контролювіннаділений правом:

1)перевірятикримінальні справ;

2)давативказівкислідчому про:провадження досудовогослідства,притягнення якобвинуваченого,кваліфікаціюзлочину таобсягобвинувачення,направлення справ,провадження окремихслідчихдій;

3)передаватисправу від одногослідчогоіншому;

4)доручатирозслідування справдекількомслідчим;

5)брати доля впровадженні досудовогослідства таособистопровадитидосудовеслідство,користуючись при цьомуповноваженнямислідчого.

>Вказівки начальникаслідчого відділення вкримінальнійсправідаютьсяслідчому уписьмовійформі йєобов’язковими длявиконання.

>Оскарженняцихвказівокпрокуророві незупиняє їхнівиконання, завиняткомвипадків,передбаченихчастиноюдругою ст. 114 КПК України.

>Механізмреалізаціїкерівникомслідчого відділенняорганіввнутрішніхсправповноважень,наданихйомукримінально-процесуальним законом, атакождодатковихповноважень зздійсненняпроцесуального контролю зарозслідуваннямзлочиніввизначено наказом МВС України від 31.03.2008 р. № 160 «Проорганізаціюдіяльностіорганів досудовогослідства МВС України» [2], наказом МВС України від 07.09.2005 р. № 777 «ПрозатвердженняІнструкції ізорганізаціївзаємодіїорганів досудовогослідства ізоперативнимипідрозділамиорганіввнутрішніхсправ України настадіяхдокументуваннязлочиннихдій,реалізаціїоперативнихматеріалів,розслідуваннякримінальнихсправ та їхньогорозгляду всуді» [1] та наказом МВС України від 08.09.2005 р. № 760 «ПрозатвердженняІнструкції ізорганізаціївзаємодіїорганів досудовогослідства ізоперативнимипідрозділамиорганіввнутрішніхсправ України увиявленні,документуванні тарозслідуваннізлочинів у сферіекономіки» [4].

якзазначає Х. З.Таджиєв, роль тазначення начальникаслідчого відділення якучасникакримінальногосудочинства,полягає у тому,щобналежним чиноморганізуватикримінально-процесуальну діяльністьочолюваногопідрозділу,тобтовикористовуючипередбачені закономзасоби,здійснюватикерівництворозслідуваннямзлочинів,забезпечувати йогоякість,повноту,всебічність таоб’єктивність [2, з. 71].

>Контрольна діяльність начальникаслідчого відділеннямаєбезпосередній характер йполягає упроцесуальномукерівництвірозслідуваннямзлочинупідлеглимийомуслідчими [7, з. 88].

Однак не усінауковціподіляютьцюпозицію. Так, на думку У. М.Тертишника,функціюпроцесуального контролю із боці начальникаслідчого відділеннянеобхідноскасувати,оскількипроцесуальний контроль танагляд зазаконністю припроведенні досудовогорозслідуваннямаютьздійснювати особини,щодо якіслідчий неперебуває вадміністративній чиіншійзалежності.Адміністративна влада не виннапоєднуватися ізфункцією контролю чинагляду воднійособі.Реалізація ідеїрозподілу влади назаконодавчу,виконавчу йсудовустосовно статусуслідчоговимагаєвідокремленняадміністративно-розпорядчихповноважень відфункційрозслідування йпрокурорськогонагляду тапроцесуального контролю [3, з. 500].

На думкудеякихвчених контроль начальникаслідчого відділеннявступає упротиріччязізмістомпроцесуальноїсамостійності танезалежностіслідчого, а тому йогоповноваженняповинніобмежуватисявирішеннямпитаньорганізаційно-методичного характеру [9, з. 55; 226, з. 12]. Напершийпогляд,процесуальнасамостійністьслідчого, котравиявляється уможливості згідно ізчиннимзаконодавствомсамостійно, заособистимвнутрішнімпереконанням,проводитиусінеобхідні таможливіпроцесуальні дії,приймативідповідніпроцесуальнірішення, атакож нести особисту відповідальність запорушення норм закону [6, з п'ятьма],несумісна ізбудь-яким контролем. Однакпроцесуальнасамостійність танезалежністьслідчогополягає ввідсутності контролю за йогодіями, а й унезалежності віднепроцесуальноговпливу,можливостіприйматирішення й відповідати них відповідальність,оцінюватидокази за своїмвнутрішнімпереконанням напідставіповного,всебічного таоб’єктивногодослідження всіхобставин справ,керуючись законом тавласнимсумлінням. Тому, якзазначає Про. У.Хімічева,процесуальнасамостійністьслідчогоперебуває удіалектичномупротиріччі ізвладнимиповноваженнями начальникаслідчого відділення, що, на свійчергу,сприяєпроявусамостійностіслідчого тавсебічності,повноті таоб’єктивностірозслідування [7, з. 123].

Отже,слідвиходити із того, щопроцесуальний контроль начальникаслідчого відділення нелише необмежуєпроцесуальнусамостійність танезалежністьслідчого, а і,навпаки,сприяєзабезпеченнюзаконності йогокримінально-процесуальноїдіяльності тапроцесуальнихгарантій прав та свободучасниківкримінальногосудочинства.

>Чинний КПК Українипередбачає, щонезаконні танеобґрунтованіпостановислідчих йосіб, котріпроводятьдізнання,скасовує прокурор.Такіповноваженнявипливають зпокладеної наньогофункціїнагляду задодержанням законів органамипопередньогослідства йдізнання. Однак, якзазначається влітературі,більшість такихпостановскасовуються прокурорами ізініціативиначальниківслідчихвідділів (>відділень). разом із тім,зрозуміло, щозапобіганнянастаннюможливихнегативнихнаслідківможливелише заумовисвоєчасного оперативногореагування.Зважаючи наце, влітературівисловлюється думка пронеобхідністьнаділенняаналогічним правом начальникаслідчого відділення, щодастьможливість оперативновиправитипомилку тапорушення закону. При цьомупроцесуальний контроль стані болееефективним,оскільки незалежатиме відреагування прокурора [5, з. 24].Протилежнапозиціяаргументована тім, щонадання начальникуслідчого відділення праваскасовуватинезаконніпостановислідчихсуттєвообмежитьпроцесуальнусамостійність танезалежністьслідчого, анезаконні танеобґрунтованіпостановизалишаться позаувагою прокурора [4, з. 24].

>Видається, щоостання точказорує болееприйнятною.Незважаючи тих, щопроцесуальний контрольєоднією ізгарантій забезпеченнязаконностірішеньслідчого,наділення начальникаслідчого відділення такогопризведе доусуненнямежіміжпроцесуальним контролем йпрокурорськимнаглядом.Водночас,навіть заумовивідсутності востанньогозазначенихповноважень,вінзобов’язанийвідреагувати навиявленіпорушеннязаконності шляхомповідомлення прокурору.Саме тому мипідтримуємопропозицію,висловлену У. Д.Чабанюкомщодонеобхідностідоповнення год. 2 ст. 114-1 КПК Україниположенням про ті, що начальникуслідчого відділеннянадається правоподавати прокуроруклопотання проскасуваннянезаконних танеобґрунтованихподаньслідчого [6, з десятьма].

Законнаділяє начальникаслідчого відділення правомдавативказівкислідчому пропровадженняслідчихдій та проспрямуванняслідства.Слідчий, на свійчергу,можеоскаржитипевнівказівкипрокуророві,якщо смердотісуперечать йоговнутрішньомупереконанню. Прокурор чискасовуєвказівки начальникаслідчого відділення, чидоручаєпровадженняслідства усправііншомуслідчому (год. 4 ст. 114-1 та год. 2 ст. 114 КПК України). В частности, мовайде провказівки,пов’язані звизначенням напрямірозслідування уконкретнійкримінальнійсправі: пропритягнення якобвинуваченого, прокваліфікаціюзлочину таобсягобвинувачення, пронаправлення справ длявідданняобвинуваченого до суду чи прозакриття справ.Інші жвказівки,дані начальникомслідчого відділеннявідповідно до ст. 114-1 КПК України,єобов’язковими длявиконанняслідчим.Вони немістятьніякихпідсумковихрішень, алишестворюютьпередумови дляформуванняоб’єктивноговнутрішньогопереконання біляслідчого.Водночасвиконаннязазначенихвказівокможесуттєвообмежитизаконні справа тасвободиучасниківкримінальногосудочинства.Крім того, законом передбачене, щоусірішення пропровадженняслідчихдійслідчийприймаєсамостійно, завиняткомвипадків, коли закономпередбаченанеобхідністьодержаннязгоди суду (судье) чи прокурора, йнесеповну відповідальність за їхньогозаконне йсвоєчаснепроведення.Враховуючивикладене,пропонуємозаконодавчозакріпити правослідчогооскаржуватитакожвказівки начальникаслідчого відділення пропровадженняслідчихдій, котрізачіпають права тасвободи особини,передбаченіКонституцією України,тобто таких, щопотребуютьодержаннязгоди суду (судье) чи прокурора.

>Відповідно до ст. 40 проекту КПК України начальникслідчогопідрозділу вмежахсвоєїкомпетенціїздійснюєорганізаційне забезпеченнядіяльностіпідлеглихйомуслідчих йвживає всіхпередбачених закономзаходів донайбільшповного,всебічного йоб’єктивногодослідженняобставин укожнійкримінальнійсправі, щоперебуває вїхньомупровадженні.

>Видається, щоавтори проекту КПК Українипозбавляють начальникаслідчогопідрозділуфункції контролю,покладаючи наньоголишеорганізаційне забезпеченнядіяльностіпідлеглих. Однак,розглянувшиповноваження цогосуб’єкта,приходимо довисновку, що його роль укримінальномупроцесізалишаєтьсянезмінно. Так,відповідно до год. 2 ст. 40 КПК України начальникслідчогопідрозділууповноважений:

1)вивчатиматеріалипопередніхперевірокзаяв,повідомлень таіншоїінформації прозлочини йкримінальні справ, щознаходяться упровадженніпідпорядкованихслідчих;

2)давативказівкислідчому ізпитань,пов’язаних здосудовимслідством, у томучислі проспрямування справ,об’єднання чироз’єднаннясправ,виконання окремихслідчихдій;

3)передаватисправуіншомуслідчому чи, запогодженням з прокурором, доіншогопідпорядкованогойомупідрозділу;

4)створюватисвоєюпостановоюслідчі та, запогодженням із начальникомвідповідного органудізнання,слідчо-оперативнігрупи;

5)брати доля вслідчихдіях, щопроводятьсяпідлеглимийомуслідчими;

6)особисто вповномуобсязіпроводитидосудовеслідство,користуючись при цьомуповноваженнямислідчого.

>Раніше мизазначали, що згідно ізчиннимкримінально-процесуальним законом одним зсуб’єктівпровадженняслідчихдійє органдізнання чи особа, Якапровадитьдізнання.

Занаявностіознакзлочину, що неє важким, органдізнанняпорушуєкримінальнусправу й,керуючись правиламикримінально-процесуального кодексу,провадитьслідчі дії довстановлення особини, Яка йоговчинила.Після цого органдізнання,упродовж десятиднів,починаючи із моментувстановлення особини, котра йоговчинила,складаєпостанову про передачу справслідчому, якоїподає прокурору длязатвердження (год. 1 ст. 104, год. 1 ст. 108 КПК України).

Увипадку, коли особу, котравчиниланетяжкийзлочин, невстановлено,дізнання,може бутизупинено послепроведення всіх необходимих йможливихслідчихдій длявстановлення особини, Якавчинилазлочин ( ст. 206, ст. 209 КПК України).

Уразіпорушення органомдізнання справ про тяжкийзлочинвінзобов’язанийпередатиїїслідчому через прокурора послевиконанняневідкладнихслідчихдійпротягом десятиднів із моментупорушеннякримінальної справ (год. 2 ст. 104, год. 2 ст. 108 КПК України).Копіяпостанови пропорушеннякримінальної справнегайнонаправляється начальникуслідчогопідрозділу дляінформування органу досудовогослідства, щоуповноважений в останній моментприступити допровадження досудовогослідства (п. 4.18Інструкції ізорганізаціїдіяльностіпідрозділівдізнання в ОВС та їхньоговзаємодії ізіншимиструктурнимипідрозділами ОВС урозкриттізлочинів тарозслідуваннікримінальнихсправ,затвердженої наказом МВС України від 02.09.2008 р. № 422) [9].

>Підневідкладнимислідчимидіями у цьомувипадкуслідрозумітитакі, котрінеобхідно провестинегайно,оскільки їхнівідкладення вчасіможепризвести довтрати чипошкодженнядоказів [10, з. 21].

КПК України,регламентуючи порядокпровадженнядізнання, тільки ввипадкахсуб’єктомкримінальногопроцесу,уповноваженимздійснюватипроцесуальні дії,називає органдізнання (ст. 4, 101, 103, 104,106 таін.), вінших – особу, котрапровадитьдізнання (ст. 21, 22, 26, 98-2 таін.) тадізнавача (ст. 48, 61, 69, 96).

>Згіднозі ст. 101 КПК України органамидізнанняє: 1)міліція; 1-1)податковаміліція – усправах проухилення відсплатиподатків йзборів (>обов'язковихплатежів),страховихвнесків назагальнообов'язковедержавнепенсійнестрахування, а й усправах проприховуваннявалютноївиручки; 2)органи безпеки – усправах,віднесених законом до їхнівідання; 3) начальникиорганівуправлінняВійськовоїслужби правопорядку уЗбройних Силах України та їхні заступники ізпитаньпровадженнядізнання – усправах прозлочини,вчиненівійськовослужбовцямиЗбройних Сил України тавійськовозобов'язаними под годинупроходження нимизборів,працівникамиЗбройних Сил України под годинувиконання нимислужбових обовязків чи врозташуваннівійськовоїчастини, акомандири (начальники) військовихчастин,з'єднань, начальники військовихустанов – усправах прозлочини,вчиненіпідлеглимиїмвійськовослужбовцями йвійськовозобов'язаними под годинупроходження нимизборів, а й усправах прозлочини,вчиненіпрацівникамиЗбройних Сил України у зв'язку ізвиконанням нимислужбових обовязків чи врозташуваннівійськовоїчастини,з'єднання,установи чи на військовихоб'єктах; 3-1)командирикораблів – усправах прозлочини,вчиненіпідлеглимиїмвійськовослужбовцями, а й усправах прозлочини,вчиненіпрацівникамиЗбройних Сил України у зв'язку ізвиконанням нимислужбових обовязків под годину походу за межами України; 4)митніоргани - всправах про контрабанду; 5) начальникиустановвиконанняпокарань,слідчихізоляторів,лікувально-трудовихпрофілакторіїв – усправах прозлочинипротивстановленого порядкунесенняслужби,вчиненіпрацівникамицихустанов, а й усправах прозлочини,вчинені врозташуваннізазначенихустанов; 6)органи державногопожежногонагляду – усправах пропожежі йпорушенняпротипожежних правил; 7)органиприкордонноїслужби – усправах пропорушення державного кордону; 8)капітаниморських суден, щоперебувають у далекомуплаванні.

>Водночаскримінально-процесуальний законзалишаєневизначенимпоняття особини, котрапровадитьдізнання тадізнавача.

якзазначають М. У. Джига, Про. У.Баулін, З. І.Лук’янець, З. М.Стахівський особини, котріочолюютьвідповідніоргани (>наприклад, начальник районного відділеннявнутрішніхсправ), чи прямовказані у ст. 101 КПК України (>наприклад,капітанморського судна, щознаходиться в далекомуплаванні),є органамидізнання йможутьособистопровадитидізнання чидоручити йогопровадженняпідлеглимїмпосадовим особам (>наприклад, уміліції –дізнавачу), котрівважатимуться особами, котріпровадятьдізнання [10, з. 54].

Дляпорівняннязазначимо, що КПК РФвизначаєпроцесуальний статусдізнавача (п. 1 год. 1 ст. 5 та ст. 40), начальника органудізнання (п. 17 год. 1 ст. 5) та начальникапідрозділудізнання (п. 17.1 год. 1 ст. 5 та ст. 40.1) [7]. Так,відповідно до п.1 год. 3 ст. 41 КПК РФдізнавачуповноваженийсамостійнопровадитислідчі таіншіпроцесуальні дії,прийматипроцесуальнірішення, завиняткомвипадків, коливідповідно до КПК РФнеобхідназгода начальника органудізнання,згода прокурора чи (чи)судоверішення. Начальникпідрозділудізнаннящодопідлеглихдізнавачівуповноважений: 1)доручатидізнавачуперевіркуповідомлення прозлочин,прийняттярішень поньому,виконанняневідкладнихслідчихдій чипровадженнядізнання укримінальнійсправі; 2)вилучатикримінальнусправу удізнавача тапередаватиїїіншомудізнавачу ізобов’язковимзазначеннямпідставтакоїпередачі; 3)відмінятинеобґрунтованіпостановидізнавача прозупиненняпровадженнядізнання укримінальнійсправі; 4)вноситипрокуроровіклопотання провідмінунезаконних танеобґрунтованихпостановдізнавача провідмову упорушеннікримінальної справ. Приздійсненнізазначенихповноважень начальникпідрозділудізнаннямає право: 1)перевірятиматеріаликримінальної справ; 2)давативказівкидізнавачу проспрямуваннярозслідування,провадження окремихслідчихдій, прообрання допідозрюваногозапобіжного заходженню, прокваліфікаціюзлочину таобсягобвинувачення (ст. 40.1 КПК РФ).

>Відповідно з Положенням пропідрозділидізнання органіввнутрішніхсправ,затвердженого наказом МВС України № 422 від 02.09.2008 р. «Провдосконаленнядіяльностіпідрозділівдізнанняорганіввнутрішніхсправ України»,підрозділидізнання ОВСздійснюютьрозгляд тавирішеннязаяв йповідомлень прозлочини,розслідування вкримінальнихсправах,провадження запротокольноюформоюпідготовкиматеріалів тавиконаннядорученьорганів досудовогослідства й суду [9].

>Згідно ізцимПоложеннямдізнавач –цеслужбова особа органувнутрішніхсправ, котра, умежахсвоєїкомпетенції,уповноваженаздійснюватирозслідування вкримінальнихсправах,провадження запротокольноюформоюдосудовоїпідготовкиматеріалів тавиконуватиіншівидикримінально-процесуальноїдіяльності [3].

>Згідно ізІнструкцією ізорганізаціїдіяльностіпідрозділівдізнання в ОВС та їхнівзаємодії ізіншимиструктурнимипідрозділами ОВС урозкриттізлочинів тарозслідуваннікримінальнихсправ,затвердженої наказом МВС України від 02.09.2008 р. № 422,усіпроцесуальнірішеннядізнавачприймаєсамостійно, завиняткомвипадків, колизаконодавством передбаченеодержаннясанкції прокурора, суду чизатвердження начальником органудізнання, йнесеперсональну відповідальність за їхнівиконання.

Контроль заорганізацією роботи тапроцесуальноюдіяльністюдізнавачівздійснюють начальник органувнутрішніхсправ (начальник органудізнання) та начальникпідрозділудізнання.

>Відповідно з Положенням пропідрозділидізнання органіввнутрішніхсправ начальник органувнутрішніхсправ усправах (>матеріалах), котріперебувають упровадженніпідрозділудізнання, увстановленому порядкувправі:

  –перевірятикримінальні справ,даватиписьмовівказівкиособі, Якапровадитьдізнання про напрямирозслідування, пропровадження окремихпроцесуальних, до тогочислі йслідчихдій,об'єднувати тавиділятисправи,передаватисправу відодноїпосадової особиниіншій дляпровадженнядізнання,залучати дорозслідування справдекількохслужбовихосіб,брати особисту доля впровадженнідізнання;

  –встановлюватиобставинивчиненогозлочину в порядкупровадження запротокольноюформоюдосудовоїпідготовкиматеріалів зскладаннямвідповідного протоколу;

  –затримувати особу запідозрою увчиненнізлочину чизастосуватищодопідозрюваного один ізпередбачених узаконізапобіжнихзаходів, атакож принаявностівідповіднихпідставскасувати чизамінитиобранийзапобіжнийзахід;помістити, зазгодою прокурора йрішенням, судье, уприймальник-розподільник длянеповнолітніх особу, котравчинила тяжкийзлочин увіці відодинадцяти дочотирнадцяти років;

  –вносити увідповіднідержавніоргани,громадські таіншіорганізації,службовим особам такерівникампідприємствнезалежно від формвласностіподання провжиттязаходівщодоусунення причин й умів, щосприяливчиненнюзлочину;

  –приймати, атакожзмінювати таскасовуватирішення (>постанови) прозастосуваннязаходів безпекищодоосіб, котріберуть доля вкримінальнійсправі.

Начальником органудізнанняповинніприйматися чизатверджуватисятакірішення:

  –постанови пропорушеннякримінальної справ й провідмову впорушеннікримінальної справ;

  –постанови пронаправлення заяви (>повідомлення, явки ізповинною) йматеріалівщодо їхньогоперевірки заналежністю;

  –постанови пронаправлення справ запідслідністю чи про передачу справслідчому;

  –постанови провиділення йоб'єднаннякримінальнихсправ;постанови прозупинення йвідновленнядізнання;

  – протокол прозатримання особини запідозрою увчиненнізлочину;постанови чиподання пропроведенняслідчихдій чизастосуванняпроцесуальнихзаходів,якщо законом передбаченеодержаннясанкції (>затвердження,згоди) прокурора чирішення суду;

  –постанови пронакладення йскасуванняарешту намайно (завиняткомвкладів);

  –постанова прозакриттякримінальної справ.

>Контрольніповноваження начальника органудізнаннявизначенітакож унаказі МВС України від 07.09.2005 р. № 777 «ПрозатвердженняІнструкції ізорганізаціївзаємодіїорганів досудовогослідства ізоперативнимипідрозділамиорганіввнутрішніхсправ України настадіяхдокументуваннязлочиннихдій,реалізаціїоперативнихматеріалів,розслідуваннякримінальнихсправ та їхньогорозгляду всуді» [7] танаказі МВС України від 08.09.2005 р. № 760 «ПрозатвердженняІнструкції ізорганізаціївзаємодіїорганів досудовогослідства ізоперативнимипідрозділамиорганіввнутрішніхсправ України увиявленні,документуванні тарозслідуваннізлочинів у сферіекономіки» [4].

Напідставівикладеноговищеможемозробитивисновок, щочинний КПК України немістить окремих статей, котрі брегламентувалиповноваження начальника органудізнання, начальникапідрозділудізнання та особини, Якапровадитьдізнання.Кримінально-процесуальнінорми, щозакріплюютькомпетенціюцихучасниківпроцесу таправовідносиниміж ними,містятьістотніпрогалини, щовикликаєчималоспірнихпитань приправозастосуванні.Зважаючи нацевидається задоцільне за прикладомросійськогозаконодавцязакріпити у КПК Українинорми, котрівизначатимутьпроцесуальний статуспереліченихвищесуб’єктів,співвідношення їхніповноважень тафункцій. Це дозволитиуникнутичималих проблем,пов’язаних,перш на, зздійсненнямпроцесуального контролю задіяльністю органудізнання тапровадженнямдізнання.

>досудовеслідствопровадженняслідчий


>Література

1.Тумянц А. Р.Контрольніфункції суду у сферікримінальногосудочинства /Тумянц А. Р. – Х. : Основа, 2000. – 108 з.

2.Філін Д.Функції суду вдосудовихстадіяхкримінальногопроцесу / Д.Філін // Право України. – 2005. – № 1. – З. 63–65.

3. Лазарєва У. А. Судова влада і кримінальна судочинство / У. А. Лазарєва // Держава право. – 2001. – № 5. – З. 49–56.

4. Романюк Б.Прокурорськийнагляд, “>судовий” тавідомчий контролю наддіяльністюслідчого / Б. Романюк // Прокуратура.Людина. Держава. – 2004. – № 6. – З. 51–59.

5.Півненко У.Судовий контроль. Чиможевін бутисамостійноюфункцієюорганівсудової влади вкримінальномусудочинстві / У.Півненко // Прокуратура.Людина. Держава. – 2004. – № 3. – З. 104–108.

6.Новийтлумачнийсловник українськоїмови : у 3 т. / [уклад. У. Яременко, Про.Сліпушко]. –2-ге вид.,випр. – До. :АКОНІТ, 2003. –

Т. 1. – 2003. – 927 з.

7. Ткачук Про. З.Судовий контролю надслідчими йоперативно-розшуковимидіями / Про. З. Ткачук //Вісник Верховного Суду. – 2008. – № 3. – З. 35–38.

8.Плішкін У. М.Теоріяуправління органамивнутрішніхсправ : [>підруч.] / У. М.Плішкін. – До. :Нац.акад.внутр.справ України, 1999. – 702 з.

9.Скрипіна Ю. У.Слідчийсуддя всистемікримінально-процесуальноїдіяльності (>порівняльно-правоведослідження) :автореф.дис. наздобуття наук.ступеняканд.юрид. наук : спец. 12.00.09 ,,>Кримінальний процес такриміналістика;судоваекспертиза” / Ю. У.Скрипіна. – Х., 2008. – 18 з.

10. Лівшиць Ю. Д. Питання принципу змагальності на стадії попереднього розслідування / Ю. Д. Лівшиць, З. М.Даровских // Слідчий. – 2002. – № 8. – З. 13–15.


Схожі реферати:

Навігація