Реферати українською » Государство и право » Правовий статус іноземців та ОСІБ без громадянство


Реферат Правовий статус іноземців та ОСІБ без громадянство

Страница 1 из 6 | Следующая страница

>ДИПЛОМНАРОБОТА

на задану тему:

>ПРАВОВИЙ СТАТУС

>ІНОЗЕМЦІВ ТАОСІБ БЕЗГРОМАДЯНСТВА


>Зміст

>Вступ

>Розділ I.Загально-теоретичні запитанняконституційно-правового статусуіноземців таосіб безгромадянства

1.1Становлення йсучаснерозумінняпоняттяіноземців таосіб безгромадянства

1.2Засади правового статусуіноземців таосіб безгромадянства

>Розділ II.Правоверегулювання статусуіноземців таосіб безгромадянства зазаконодавством України

2.1В’їзд,виїзд,транзитнийпроїзд черезтериторію Україниіноземців таосіб безгромадянства

2.2 Права йсвободиіноземців таocіб безгромадянства в Україні

2.3Обов’язкиіноземців таосіб безгромадянства зазаконодавством України

>Розділ III.Правовий статусбіженців йосіб, щоотримали політичнийпритулок

>Висновки

Списоквикористанихджерел


>ВСТУП

>Актуальність тимидослідження. Українаєлишеоднією зблизько 190країн світу, ізякими вонпідтримує более чименштіснізв'язки.Щорічнокількамільйонівгромадян України уприватних,комерційних числужбовихсправахвідвідуютьінші країни читимчасовопроживають на їхні територї.

Томуставлення в Україні доіноземцівпевним чиномвпливає наставленняіншихкраїн як до українськихгромадян, то й в Україну як держави. Інавпаки,ставлення в Україну віншихкраїнахможеінспірувативідповіднізміни узаконодавстві Українищодо статусуіноземців.

>Імідж України у світі,ставлення віншихкраїнах до українськихгромадянєпринциповимипитаннями. Алі неменшпринциповимєнеобхідністьзалученняіноземнихінвестицій,створення умів для роботиіноземнихпідприємців,фахівців-технологів,журналістів тощо.Важливотакожстимулюватирозвитокіноземного туризму,який вдеякихкраїнахстворює 5—10 й понадвідсотків ВВП.Наприклад, заданимиВсесвітньоїтуристичноїорганізації, 2007-го р. Канадувідвідало 17,3 млн.туристів,Угорщина за ці десять років довеларічний дохід відтуристичноїдіяльності до 4,6 млрд.доларів, Мексикав2007 р.отримала від туризму 9 млрд., аІспанія — 28 млрд.доларів.Хіба були бзайвими для Українитакікошти?

ЗаданимиДержкомкордону йДержкомтуризму України, у 2007році Українувідвідало 2,4 млн.іноземнихтуристів, й 3,6 млн. українськихгромадянпобували узакордонних турах, при цьомуобсягреалізаціїнаданихтуристичнихпослугсклавлише 451,9 млн. грн. (>приблизно 0,5відсотка ВВП України).

>Надзвичайноважливимє запитання детального правовоговизначення статусуіммігрантів в Україні. У правовомуполі Українивиникає потребаствореннятакоїсистемизастосуванняміжнародного права увнутрішньому правопорядку, Яка буможливилаукраїнськійдержавіефективновикористовувати своїзобов'язання передміжнароднимспівтовариством.Особливоцестосуєтьсясфери правлюдининезалежно від того, чиця особаєгромадянином України чиіноземноюфізичноюособою.

>Досвідіншихкраїняскраводемонструє, щовідсутністьвідповіднихдержавнихпрограм йтвердості вкеруванніпроцесамиімміграції, особливо вумовах20-відсотковогорівнябезробіття (>враховуючиприховане) часто приводити дожорстокоїконкуренції наринку роботи.Наслідком цогоє, із одного боці, прояви расизму, із іншого —створення на територї країнимайже нездатних доінтеграції в сус-пільствоіноземних громад,частиною якієорганізованізлочинніформування,створені занаціональними чирасовимиознаками.

>Цянебезпекаможе необминути і Україну, доякоїлишепротягом 2005—2007 рр. й лишелегальнимишляхамиприбуло 1,106 млн.осібрізнихнаціональностей.Лише у 2007 р. 23 тис.іноземців здобулидозволи напостійнепроживання,майже 2 тис.іноземців —робочівізи.Щекількатисячіноземцівщорічноодержують статусбіженця. Заданимиуправлінняпаспортної,реєстраційної таміграційної роботи МВС України, лише у 2007 р.іноземцямивчинено понад 80 тис.правопорушень (контрабанда,торгівля наркотиками, організація нелегальногопроїзду чиперебування в Україні),виявлено 55 тис.порушників Правилв'їздуіноземців в Україну, їхньоговиїзду з України, транзитногопроїзду черезїїтериторію.

>Нарешті, нетребазабувати і про ті, що за межами Українимешкає понад 16 млн.українців занаціональністю, котрітакожє наміноземцями.Представникам українськихдіаспор Українамає впершучергу забезпечитиможливість безперепонвідвідувати своюісторичнуБатьківщину йпочувати собі наїї територїбажаними гостями. Зогляду навищезазначене Україна неможеігноруватинеобхідністьоптимізаціїзаконодавства проправовий статусіноземців таосіб безгромадянства.

Рівеньнаукової розробки. Управовійнауці правовим статусоміноземців таосіб безгромадянства було бприсвячено роботибагатьохвідомихучених-юристів.Середцихнасамперед,слідназвати таких як М.Баймуратов,О.Бобокал, І. Бойко, Л.Галенська, Про.Заржицький, Т.Кирилова, І.Ковалишин, Т.Мінка, Р. Москаль, З. Чехович, Р.Чорнолуцький, У.Яворський, Про.Тіунов. Разом зцимслід особливопідкреслити тієї факт, що, на шкода, умежахвітчизняної науки то й невдалосяпідготуватиокременауковедослідження, яку бусебічновисвітлювалоконцепцію правового статусуіноземців таосіб безгромадянства.

Мета й заподіяннядослідження.Головноюметоюдослідженняєвсебічнийюридичнийаналізвиникнення,розвитку тазастосування правовогорегулювання статусуіноземців таосіб безгромадянства.

Зметою якнайповнішогодосягненняпоставленої мети удослідженнізосередженоувагу навиконаннінаступнихголовнихзавдань:

>дослідженняпроцесустановлення йсучасногорозумінняпоняттяіноземців таосіб безгромадянства;

>визначення йаналіз засідок правового статусуіноземців таосіб безгромадянства;

>визначенняправових засідокв’їзду,виїзду, транзитногопроїзду черезтериторію Україниіноземців таосіб безгромадянства;

> характеристика прав, свобод йобов’язківіноземців таocіб безгромадянства в Україні;

>визначенняособливостейвідповідальностііноземців таосіб безгромадянства зазаконодавством України;

>аналіз правового статусубіженців йосіб, щоотримали політичнийпритулок.

>Об’єкт й предметдослідження.Об’єктамидослідженняєправовівідносини, щоскладаються із приводуреалізаціїіноземцями й особами безгромадянства свого правового статусу.

Предметомдослідженняєнормивнутрішньогозаконодавства України йчиннихміжнароднихдоговорів, котрівизначають статусіноземців йосіб безгромадянства.

>Методологічна основадослідження. Зметоюрозкриття тимидослідження, атакожвиходячи із характерупоставленихзавдань, основоюнашогодослідженняпокладено,насамперед,формально-юридичний методнауковогодослідження.

Усвоємудослідженні миспиралисятакож наісторичний,порівняльний,діалектичний,логічний,системний тадеякііншіметоди.

Удослідженні широковикористаніположеннязагальнотеоретичних йспеціальнихпрацьвітчизняних тазарубіжнихнауковців, котріприсвяченопроблематиці статусуіноземців йосіб безгромадянства.

>Теоретичне йпрактичнезначеннядослідженняполягає у бо йогоположеннядаютьможливістьз’ясуватиправову природу статусуіноземців йосіб безгромадянства. Удослідженнізробленоспробудатиповненауковепоняття статусуіноземців йосіб безгромадянства.

>Можна,зокрема,виділитинаступніаспектизастосуваннярезультатівдослідження:

-науково-дослідницький (упитанніз’ясування характеру іособливостей статусуіноземців йосіб безгромадянства);

-науково-освітній (упроцесівикладаннякурсів ізконституційного йміжнародного права);

-правотворчий (под годину розробки таобговоренняправовихдокументів,спрямованих нарегулювання статусуіноземців йосіб безгромадянства);

-інформаційно-аналітичний (уперебігупропагування та поширеннявідповідних знань.

Структура іобсягдослідження. Зурахуваннямпоставлених переддослідженнязавдань, робота структурногоскладається звступу,трьохрозділів, з висновками та спискувикористанихджерел.


>РОЗДІЛ І

>ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІПИТАННЯКОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОГОСТАТУСУІНОЗЕМЦІВ ТАОСІБ БЕЗГРОМАДЯНСТВА

1.1Становлення йсучаснерозумінняпоняттяіноземців таосіб безгромадянства

>Історично, та ізначноюміроюсьогодні дляпозначенняосіб-негромадянвідповідної державивикористовувалися йвикористовуютьсярізнітерміни: ">іноземці", ">іноземнігромадяни", "особини безгромадянства".Такийрізнобій зрозумітизнаходивсвоєвідображення й взаконодавчійпрактиці.Наприклад, взаконодавчих актахперших роківрадянської влади першепоняття “>іноземця”зустрічалося вПоложенні проіноземців в УСРР,затвердженому у 1922 р. У цьомуположенні булисистематизовані іоб'єднаніокремідекрети, котрістосувалися правовогоположенняіноземнихгромадян.Поняттяіноземного громадянинавизначалосявідсутністю в особинигромадянства, що винне було бпідтверджуватисянаданнямзацікавленоюособою: а)належногопосвідчення просвоєіноземнегромадянство; б) особам, щовийшли ізгромадянства,посвідчення просвійвихід з зазначеногогромадянства,отриманого відналежнихрадянськихустанов. Таким чином,категорія ">іноземець" включаладвігрупиосіб:іноземців таосіб безгромадянства (>це, у своючергу,знайшловідображення унауковихдослідженнях того години) [>2,с.209-214]. Так.А.Н.Макаров в одному ізпершихнауковихдосліджень,присвячених правовомуположенню ">іноземців" у нашій стране,визначаєпоняття ">іноземця" якбудь-яку особу, котра неєгромадянином СРСР [>3,с.7].

>Поєднання вцюкатегоріюгромадянінших держав таосіб, котрі немаютьгромадянствавзагалі обумовлене тім, що врадянськомузаконодавстві тогоперіодуінститутосіб безгромадянства буввідсутнійвзагалі.

29жовтня 1924 р. ЦВК СРСР затвердившиположення просоюзнегромадянство [4]. У цьомуПоложенніпоняттяіноземного громадянина недавалося, апоняттягромадянства СРСРвизначалося так: "Кожна особавизнаєтьсягромадянином СоюзуРСР,оскільки ним не якщо доведено, що вонєіноземнимгромадянином". З такоговизначеннявипливало, щоякщо особа могла довести своюприналежність доякої-небудьіноземної держави, то вонавизнаваласяіноземнимгромадянином.Основнимдоказомприналежності особини доіноземної держави вважалосьпредставлення нимдіючихнаціональнихдокументів.Слідзазначити, що вприведеномувизначеннінадмірно широкотлумачилосяпоняттярадянськогогромадянства.Такеформулюваннязмушуваловключати дорадянськихгромадянвеликукількістьіноземнихгромадян, що ізрізних причин, не могли чинавіть небажалидоводитисвоєіноземнегромадянство.Водночастакевизначенняіноземного громадянинасерйозноускладнило йпрактичну роботувідповіднихорганів державногоуправління ізперереєстрації йдокументуванняіноземнихгромадян, котрі мешкали того година за СРСР.

Урозробленому черезрікНКВС РРФСРПоложенні провиди напроживання дляіноземців[5, 117],поняттяіноземця було бтрохиуточнене. ">Іноземцями,зазначалося в ст. 1 цогоПоложення, —йменуютьсягромадяни держав, що невходять у склад СРСР, котрімають упідтвердження цогоналежнінаціональніпаспорти й неєгромадянами СРСР". Зданоговизначеннявипливає що длявизнання особиниіноземнимгромадянином вон винна, по - першеналежати догромадянстваіноземної держави,по-друге, матір впідтвердження цого,діючийнаціональний паспорт й. по третє, не бутигромадянином СРСР.Вказівка тих, щоіноземнігромадяниповинні матірдіючінаціональніпаспорти, щопідтверджують їхньогоприналежність доконкретноїіноземної держави, малоістотнепрактичнезначення. Праворуч до того, щоПоложенням провиди напроживання дляіноземнихгромадян 1925 р. усі особини, що неєгромадянами СРСР й не маліналежнихнаціональнихдокументів, щопідтверджували їхньогоприналежність доіноземної держави,відносилися до ">осіб, щозаявляють собііноземнимигромадянами"

>Встановленняцієїновоїкатегоріїосіб,продиктованеінтересами практики,трохи неузгоджувалосязі ст. ЗПоложення просоюзнегромадянство, якувідносило всіхосіб, що незмогли довести свогоіноземногогромадянства, догромадян СРСР.Категорія ">осіб, котрізаявляють собііноземнимигромадянами",проіснувала недовго.

>Положення прогромадянство СоюзуРСР 1931 р [>4,Ст. 196], й всенаступнезаконодавство СРСРщодо правовогоположенняіноземнихгромадян не внеслоістотних поправок увизначенняіноземного громадянина,даного вПоложенні провиди напроживання дляіноземнихгромадян 1925 р. Не6улопоняттяіноземного громадянина і уЗаконі прогромадянство СРСР від 19серпня1938р.

Таким чиномпоняттяіноземного громадянина можна було бсформулювати,виходячилише ізранішевиданихнормативнихактів йвизначеннягромадян СРСР,даного вЗаконі прогромадянство від 19серпня 1933 р.Ст.2 Закону "Прогромадянство СРСР" 1938 р.визначає, щогромадянами СРСРє :

а)усіпідданіколишньої Ро-сійськоїімперії до 7 листопаду 1917 р. й котрі невтратилирадянськогогромадянства;

б) особини, щопридбалирадянськегромадянство увстановленому законом порядку.

Отже,іноземнимгромадянином задіючимранішерадянськимзаконодавствомвизнавалася особа, котрапроживає на територї СРСР, неєїїгромадянином. йєгромадяниноміншої держави.Дужеблизьким до цогоєвизначення В.Д.Яворського,якийформулюєпоняттяіноземного громадянина якфізичну особу, Якапостійно читимчасовознаходиться на територї країни, неєрадянськимгромадянином йзнаходиться вгромадянстві чипідданствііншої держави [>6,с.4].

>Аналізуючицівизначенняіноземного громадянина, можнавизначити, щопоняттяіноземного громадянинамаєдвіознаки.По-перше,це особа, Якапостійно читимчасовопроживає в стране, але й неєїїгромадянином, йпо-друге,ця особаобов'язково винна бутигромадянином (>підданим)якої-небудьіншої держави". Напрактиці для"підтвердження йвизнаннядругоїознакипотрібнінаявність у особинидіючогонаціонального паспорти чи документа,який йогозамінює йпідтверджуєприналежність особини доконкретноїіноземної держави.

>Такаознакаіноземного громадянина, якпроживання чиперебування на територїтієї чиіншої держави,є незовсімвичерпною, бо незавждиздатнаохопити всереальне колодосліджуванихсуб'єктів йвимагаєвизначенихпояснень.

Незовсімкоректнимєпоняттяіноземного громадянинаподане У. І.Лісовськимякийрозглядаєіноземнихгромадян якосіб, щознаходяться на територїіноземної держави й неєїїгромадянами [>7,С.129]. У цьомувизначенні невідбитавластива лишеіноземномугромадянинуознака —наявністьгромадянства чипідданстваіншої держави, котравідрізняєїїрід особини безгромадянства. На думку Т. М.Кириловоїіноземнимгромадяниномє "особа, щомає, постійна політичний,економічний йправовийзв'язок із Державою свогогромадянства йзнаходиться втимчасовомуекономічному й правовому ізв'язку ізіншими державами" [8, З. 105].

>Виходячи іздіючихнині законів України "Проправовий статусіноземців", "Прогромадянство України" "Пробіженців" й ізурахуваннямзгаданихвищеправовихактів, можназробитивисновок, щоосновнимиознакамиіноземного громадянинаєвідсутність уньогоукраїнськогогромадянства,обов'язкованаявність уньогогромадянства чипідданстваіншої держави, що винне бути у всіхвипадкахпідтвердженовідповідними документами:національним паспортом чи документами, що його щозаміняють, атакожіснуваннявизначеногоюридичного зв'язкуцієї особини із органами державної влади в Україні.Врахуванняцихознакдозволяє у такий спосібсформулюватианалізованепоняття.

>Іноземний громадянин —це особа, щоєгромадянином чипідданиміншої держави, йцепідтвердженовідповідними документами, неєгромадянином України, але й з свогопостійного читимчасовогоперебування на територї України, атакожінших причин,знаходиться в правовому зв'язку ізУкраїною вособіїїкомпетентнихорганів.

Коли ж доосіб безгромадянства, тоЗаконі України "Прогромадянство" від 18 января 2001 р , один- смердотівизначаються як особини якіжодна держававідповідно до свогозаконодавства невважаєсвоїмигромадянами [9,Ст.65].

>Відповідно до з статтею 1 Закону України ”Проправовий статусіноземців таосіб безгромадянства” впервиннійредакції від 4 лютого 1994 року,поняттям „>іноземці”позначалисядвікатегоріїфізичнихосіб –громадяниіноземних держав та особини безгромадянства.

>Згодом законом №506-IV від 06.02.2003 р. провнесеннязмін в Україну ”Проправовий статусіноземців таосіб безгромадянства” уназві татексті Закону слова ">іноземці" й ">іноземнігромадяни" в всіхвідмінкахзаміненовідповідно словами ">іноземці та особини безгромадянства" й ">іноземці" увідповідномувідмінку.

Таким чином,сьогоднівідповідно в Україну:

·іноземець –це особа, Яка неперебуває угромадянстві України йєгромадянином (>підданим)іншої держави чи держав.

· особа безгромадянства –це особа, якоїжодна держававідповідно до свогозаконодавства невважає своїмгромадянином [10].

>Поняття особини безгромадянства, таким чином,визначається так:по-першеця особа виннапроживати в Україні й не бутигромадянином України,цепроживання винне бути узаконеневідповіднимправовим актом країниперебування,по-друге, вон над тієї ж годинудоводити своюприналежність доякої-небудьіноземної держави. І по третєжодна держава,відповідно до свогозаконодавства, невважаєїї своїмгромадянином. Другаознакаважлива ізпрактичноїсторони, бо уразіпред'явленняособою безгромадянствакомпетентним органам державидійснийнаціональний паспорт чиінший документ, щопідтверджує йогоприналежність доякої-небудьіноземної держави, вона переходити укатегоріюіноземнихгромадян.

>Інститутосіб безгромадянства в СРСР буввпершевстановлений Законом "Прогромадянство СРСР" 1938 р.

>Особа безгромадянства (>апатрид)це особа, щовтратилагромадянство воднійдержаві й не здобула новогогромадянства віншій.Особи безгромадянства (>апатриди) -це особини, котріпроживають на територїпевної держави, але й неє йогогромадянами й немаютьдоказів свого ставлення догромадянстваіноземної держави.

>Основною причиноюбезгромадянстває ">негативні"колізіїнаціональнихзаконодавств прогромадянство.Можуть бути самрізніваріантитакоїколізії.Особавтрачаєгромадянство воднійдержавівнаслідокнеприйняттярішення проприйняття вгромадянство, але й немаєнагоду набутигромадянство віншійдержаві. Ті жсамеможевідбутися, коли, особавиходить ізгромадянства завласноюініціативою,оскількицеще негарантуєавтоматичнеотриманнягромадянстваіншої держави.Безгромадянствоможевиникнути ужінки привступі ушлюб ізіноземцем,якщо законпередбачає втрачуколишньогогромадянства.Наприклад, колижінка,маєліберійськегромадянствовиходитьзаміж зашведського громадянина, вонастаєапатридом,оскількиавтоматичновтрачаєколишнєгромадянство, але йавтоматично неодержуєновий. У зв'язку із тім, що в ст. 20 Закону прогромадянствоЛіхтенштейну від 14. листопаду 1933 р.встановлено, щожінкаперестає бутигромадянкоюЛіхтенштейну,якщо вонвиходить,заміж заіноземця,їївступ ушлюб ізгромадянином СШАпризведе доавтоматичноївтрати неюпервинногогромадянства безавтоматичногоотримання нового.Безгромадянствоможевиникнути із моментународження особини.Наприклад,якщо угромадян держави, дедіє принцип "праваґрунту" (Аргентина),народжуєтьсядитина на територїіншої держави, дедіє принцип "правакрові" (>Швеція), товінстаєособою безгромадянства.

Ос-кільки уапатридіввідсутнійстійкийправовийзв'язок ізпевною Державою, тоце ставити їхні вменшвигіднеположення впорівнянні ізгромадянами держави, на територїякої смердотіпроживають.Вони, як правило,обмежуються вполітичних правах, неможутьвимагатизахисту відякої-небудь Державою. Урядікраїн наосіб безгромадянства нерозповсюджуєтьсязаконодавство пропрацю йсоціальне забезпечення.Державирегулюютьправовеположенняосіб безгромадянства як задопомогоюнаціональногозаконодавства, то й задопомогоюміжнароднихдоговорів.

Уміжнародно-правовій сфері запитаннябезгромадянствавирішуються в двохосновнихнапрямках:регулювання правового статусуапатридів йрегулюванняскороченнявипадківбезгромадянства.

>Правовеположенняапатридівзнайшловідображення вКонвенції про статусапатридів від 28вересня 1954р.[11, №147],відносить доапатридів особу, котра неєгромадяниномякої-небудь держави через законданої держави.УчасникиКонвенціїзобов'язалисязастосовуватиїїположення доапатридів безякої б то ми не було бдискримінації заознакою їхньогораси,релігії чи країни їхніпоходження. З іншого боці, у шкірного апатридуіснуютьзобов'язаннявідносно країни, девінперебуває, щоприпускаєпідкоренняїї законам, атакожзаходам,приймається дляпідтримкигромадського порядку.Відносно таких прав, як декларація прорухоме йнерухомемайно,авторські йпромислові права, правоасоціацій, робота за наймом,рішенняжитловихпитань врядіінших,апатридам, котрі законнопроживають на територїдоговірної держави,надаєтьсяможливо болеесприятливеположення, не менше, ніж ті, якузвичайнонадаєтьсяіноземцям при тихий жобставинах.Апатридимають правовиборумісцяпроживання йвільногопересування вмежах територї держави заумовидотримання всіх правил, котрізазвичайзастосовується доіноземців. На тому годинуапатридиприрівнюються догромадян країни їхньогопостійногомісцепроживаннявідносно прававільногозвернення в суди,початковоїосвіти,урядовоїдопомоги,винагороди запрацю,соціального забезпечення. Таким чином,Конвенціязакріплює принцип, згідноякомуапатридикористуютьсяпевним комплексом прав на територїтієї держави, де смердотімаютьпостійнемісцепроживання.УчасникиКонвенції взялизобов'язання невиселяти законно які проживають на їхнього територїапатридів поміркуваннях державної безпеки чигромадського порядку.Виселення такихапатридівможлива лише привиконаннірішень,прийнятих судом.Нарешті,Конвенція ставити вобов'язок держав поможливостіполегшуватиасиміляцію йнатуралізаціюапатридів, що спрямоване наскорочення числаосіб, котрі немаютьгромадянства.

Стан безгромадянства вбільшостівипадківвиникає черезнеузгодженість (>колізії)законодавстврізних державщодонабуття йвтратигромадянства.Найчастіше воно танастає врезультаті: а)автоматичноївтратигромадянства, щомаємісце з закону й несупроводжуєтьсянабуттям новогогромадянства віншійдержаві; б)позбавленнягромадянства з судновоговироку чиспеціального актавищихорганів державної влади чиуправління безнаступногонабуття новогогромадянства віншійдержаві.

У Україні можнавиділитинаступнікатегоріїосіб безгромадянства:колишнііноземнігромадяни, щовтратилисвоєгромадянство (>підданство) послезакінченнятерміну діїнаціональнихпаспортів й непред'явилидокументів, котрізасвідчують їхньогоприналежність доіноземної держави особиниіноземногопоходження, щоприбули в Українунелегальним шляхом й непред'явилидіючихнаціональнихпаспортів,політичніемігранти,незалежно від годиниприбуття їхнього в Україну,якщо смердоті неприйняті вукраїнськегромадянство увстановленому законом порядку [>1,с.70].

Під час перебуваннячергу,таківчені якБаймуратов М.А.визначаєіноземців, якосіб, котрізнаходяться на територїбудь-якої держави, але й неєїїгромадянами ймаютьгромадянствоіншої держави, аосіб безгромадянства – особини, котрі немаютьгромадянствабудь-якої держави [>12,с.193];

>Політологічнийенциклопедичнийсловникдаєтакевизначення “>іноземців” –це особини, котріперебувають на територїпевної держави, немаючиїїгромадянства. Увище названому словнику немає таких зрозуміти, як

“ особа безгромадянства ” чи “>апатрид” [>13,с.235].

Великийенциклопедичнийсловникдаєтакевизначення ”>іноземців“ –це особини, котрізнаходяться на територївідповідної держави, але йєгромадянамиіншої держави чи особами безгромадянства.

“>Іноземнігромадяни “ –це особини, котрі неєгромадянамиданої держави ймаютьдокази свого ставлення догромадянства чи -якоїіншої держави.

“>Апатриди “ (>аполиди) (від.грец.apatris йapolis –позбавлений Батьківщини), особини, що немаютьгромадянства (>підданства) [>14,с.61,41].

“>Іноземець” - особа, щоналежить догромадянствавідповідної держави, але й неєгромадянином державиперебування

“>Особа безгромадянства” (>апатрид) – особа, якоїжодна держава невважає своїмгромадянином [>15,с.124-126].

>Між особами безгромадянства йгромадянамиіноземних держав (>іноземцями)існуєюридичнообґрунтованерозмежування.Воновикликано тім, щоапатрид (особа безгромадянства) неперебуває вгромадянствіданої держави й немаєюридичноважливихдоказів свого ставлення догромадянстваіншої держави.Правовий статус апатриду впершучергувизначається законами держави -перебування. Припереїзді апатриду віншу державу йогозв'язок ізколишньою Державоюавтоматичноприпиняється йвиникаєновийзв'язок ізтією Державою, деапатридперебуває. Права йобов'язки апатриду, котрінабутті вколишнійдержаві,автоматично непоновлюються.Вонивизнаються лише до тоговипадку,якщо вновійдержавідіє законщодо переходуцих прав й обовязків чиця держававиконуєвідповідніміжнароднізобов'язання. Колистосуєтьсягромадяніноземний держав, то смердотіпідкоряються не лише правопорядку країниперебування, але йзберігають права йобов'язки повідношенню досвоєї держави. Уіноземнихгромадян якгромадянпевної державиіснуютьюридичнорегульованіправовідносини ізцією Державоюнезалежно відмісцязнаходженняданихгромадян.Подібна держава,вимагаючилояльності відсвоїхгромадян,зобов'язана забезпечитиїмвстановлені законом права й захист як навласній територї, то йзакордоном. Державапоширює свою уладові нагромадян,навітьякщо смердотізнаходяться за межамиїї територї. У зв'язку ізцимгромадяниданої держави,знаходячись заїї межами якіноземці,користуються повідношенню до держави свогогромадянства поруч прав.

Таким чином,правовий статусіноземнихгромадян йосіб безгромадянства прирядізагальних рис - неодне й ті ж.Існуючівідмінностістосуютьсядокорінноїпозиції - прав й обовязків особини повідношенню досвоєї держави: уіноземнихгромадян -це держава, Яканадалаїмгромадянство, а й уосіб безгромадянстватакої держави просто немає.

Отже, особини безгромадянства -цеособливакатегоріяосіб,правовеположення які виннерегулюватися в особливому порядку.Якщоце так, то тодіпоняття ">іноземний громадянин" й ">іноземець"юридичноповиннірозглядатися яктотожні. Зурахуванням зазначеноговище можназробитизагальнийвисновок про ті, що ">іноземний громадянин", чи ">іноземець", -це особа, котразнаходиться на територїданої держави, й неєїїгромадянином, але йналежить догромадянстваіншої держави.

1.2Засади правового статусуіноземців таосіб безгромадянства

>Об'єм прав й обовязківіноземця таосіб безгромадянствавизначаєтьсяміжнародними договорами йнаціональнимзаконодавством держави.Визначення цогооб'єму - справавнутрішньоїкомпетенціїкожної держави.Проте держава винна при цьомувиходити ізміжнароднихстандартів, котрієзагальновизнаними нормамиміжнародного права. Упершучергуцістандартизакріплені вМіжнародномупакті процивільні йполітичні права 1966 р. й вМіжнародномупакті проекономічні,соціальні йкультурні права 1966 р. УпершомуПакті прямозафіксовано, щозобов'язавповажати йзабезпечувати усімзнаходиться вмежах його територї й под йогоюрисдикцією особам права,визнається всправжньомуПакті..." (п. 1 ст. 2). Уобохпактахбезліч статей, щостосуються прав й свободосіб, котріпочинаються зслів: ">кожна людина...",тобтобудь-яка людина,знаходиться на територї держави, у томучислі йіноземець таапатрид,володієвказаними впактах правами й свободами. Отже,міжнародно-правовістандарти вобласті правлюдинимаютьуніверсальнезначення.Вониз'явилисяконкретизацією принципупошани прав йосновних свободлюдини,обов'язкової державам.

Кожна держава,спираючись нацей принцип йвиходячи із свогосуверенітету, самавстановлює правилаперебуванняіноземців насвоїй територї. У зв'язку ізцим державапоширює наіноземців, котрізнаходиться наїї територї, своююрисдикцію йвимагає,щобіноземці таапатридивиконуваливстановленіїм правила.Недотримання правилтягне за собою відповідальність, відякоїзвільняєтьсядостатньовузьке колоіноземців (>дипломатичні йконсульськіпредставники,посадові особиниміжнароднихорганізацій й т. п.). На тому годину держава, на територїякоїзнаходитьсяіноземець, винназахищати його права, особливопов'язані ізособоюіноземця, апатриду й його майном [>1,с.82-84].

Державаперебування не виннаперешкоджатиіноземцям,апатридам вправівиїзду ізсвоєї територї.Вона не виннаущемляти прав окремих групіноземців,осіб безгромадянства поознакахраси,віросповідання,мови йрелігії й т. п.,тобтопіддавати їхнідискримінації.Дискримінацієюєпозбавленняфізичної особиниосновних прав й свободлюдини чицілеспрямований йістотнийутискцих прав, щоєпорушенням нормміжнародного

Страница 1 из 6 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація