Реферати українською » Государство и право » Судовий прецедент Як результат правотворчості Верховного суду США


Реферат Судовий прецедент Як результат правотворчості Верховного суду США

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>РЕФЕРАТ

>Судовий прецедент як результатправотворчості Верховного суду США


>ВСТУП

>Американська системаконституційного контролюзумовленаособливостямиіснування США так званогозагального, прецедентного права, колирішеннясудівєджерелом права. яксвідчитьісторіяцієї держави, залишковомуприєднанню США досистемизагального правапередувалагостраборотьбаміжромано-германськоюсистемою йзагальним правом, Якавиникла послездобуттянезалежності. Давид Р. йЖоффре-Спінозі До.відзначають, щоще у 1856роціісториканглійського праваГенрі Мінпередбачавуспіхромано-германськоїправовоїсистеми США [5, з. 272]. Накористьцієїобставинивказувало ті, що послепроголошеннянезалежностібільшістьштатівзаборонилипосилання наанглійськірішення,винесені после 1776 року.Крім того, до Союзу було бприєднано територї, на якідіялофранцузьке чиіспанське право й неіснувалотрадиційзагального права. Усучасних СШАтакожєвиняток - штатЛуїзіана,який до 1812 року бувтериторією НовогоОрлеану й де у XIX ст. булиприйнятікодексифранцузького типу.Крім того,слідвраховувати, щоправовісистемиНевади,Техасу,Каліфорнії йдеякихіншихштатів, котрі були подвладоюФранції,Іспанії таіншихметрополій, послеодержання ними статусуштатів СШАорганічнопоєднували всобіпоряд ізелементамизагального праваелементиромано-германського, континентального права. якзазначає М.М. Марченко,аналогічнаситуаціязберігається йсьогодні [8, з. 26].


>Незважаючи тих, що СШАмаютьспільну ізАнглієюзагальнуконцепцію права,оскількиобидві країни належати досистемизагального права йвраховуючи, щоанглійське правотривалий годинузастосовувалось на територїсучасних США,загальне право СШАмаєспецифічний характер,якийвідрізняє його відзагального праваАнглії.Цярізницязумовленанаступними чинниками:

-існування СШАписаноїКонституції;

- контрольсудів законституційністю законів,якийіснує США, надАнглії;

- навідміну віданглійськогоАпеляційного суду йпалатилордів,вищі суди США -федеральні йштатів - невважають собізв’язанимисвоїмивласними прецедентами, щопояснюється, впершучергу,федеративноюструктуроюцієї держави.Пом’якшення правила прецедентунеобхідне,щобуникнутисуттєвихвідмінностейміж правом, щозастосовується врізних штатах.Вартовідзначити, щовідхід від правила прецедентуможе матірмісце безперегляду ужеіснуючоїсудової практики. Цеозначає, що вонповністюзберігає чинність йзначення вякостіджерела права й щоВерховний судможеповернутися донеї вмайбутньому, коли вон вбільшіймірі якщовідповідатиіснуючій вдержавіситуації.

Так,наприклад, врішенні посправі Брауна 1954-гороці (>Brown v.Board ofEducation)Верховний судзміниврасистськуконцепцію ">рівні, але йрозділені", Яка бувперетворена вконституційний принцип урішенні 1896 року [23]. Уданомувипадкуфактичноюобставиною, Яка сталазмінипопереднього прецеденту, бувпосиленаборотьбанегритянського населення за своїгромадянські права;

- за десять штатахіснуютьособливі судисправедливості.Проте черезвідсутність СШАспеціальнихсудів, котрі бзастосовуваликанонічне право, судисправедливості США включили до сферисвоєїдіяльності тих запитання, котрі вАнглії належали доцерковноїюрисдикції [4, з. 286, 290];

- навідміну відАнглії,судові йіншідержавніоргани СШАнабагато меншепов’язанітрадиціямизагального права, томузаконодавствоцієї країнимає болеекодифікованийвигляд. якзазначаєЮ.О.Тіхоміров, йогокодифікаціявідбувається увиглядіконсолідаціїактів й норм, азбірники законівєрізновидамисистематизованихзібраньдіючихактів йЗвіду законів [12, з. 124]. Навідміну відромано-германського типуправовоїсистеми, декодексистворюються як основа длявироблення йрозвитку нового права, США назагальнофедеральномурівнівідбувається посутіконсолідаціяпрецедентів, а чи нестворення нових норм [10, з. 609].Наслідкомкодифікаційної роботи США сталоприйняття в 1909роціКримінального кодексу, у 1926роцісхваленняЗвіду законів США,якийпоновлюєтьсякожні 6 років.Кодифікаційні роботиторкнулися йзаконодавства окремихштатів.Починаючи ізкінця XVIII ст. й додругоїполовини ХХ ст. США нарівні окремихштатів булирозроблені йприйняті “>галузеві”кодекси. Так,ще у 1776році штатВірджиніядоручив ТомасуДжефферсонупідготувати проекткримінального кодексу,якийофіційно бувзатверджений у 1796році. У 1830-хрокахпочалась роботанью-йоркського юриста Д.Філда над проектамикодексів для свого штату.Починаючи із 1848 року,підготовленікомісією начолі із Д.Філдомпроектицивільного,кримінального,цивільногопроцесуального йкримінально-процесуальногокодексів були,хоча й не усі,схвалені вштаті Нью-Йорк йодночасно стализразком длякодексів,виданих вінших штатах [13, з. 169 - 170]. У 1952році ізметоюзближення тауніфікаціїзаконодавства окремихштатів буврозроблений йсхваленийЄдинийторговий кодекс тастворенітиповікодекси поокремимгалузям права [8, з. 121 - 122];

- судиштатівздійснюютьюрисдикціюнезалежно один від одного.Трапляютьсявипадки, коли судиштатівприймають поаналогічнимсправамрізнірішення,інодіпротилежні, щопризводить доколізіїміжрішеннямисудівштатів йфедеральнихсудів. Однакамериканськіюристинамагаютьсявраховуватирішення, котрі булиранішеприйняті вінших штатах, особливо в тихийвипадках, коли вправі свого штатувідсутнійвідповідний прецедент [10, з. 610].

 >Вартовідзначити, що думка про ">судовий" характерзагального права, а тім понад пропріоритет ">суддівських" норм передстатутними йконституційними нормамиокремимивченимипіддаєтьсясумніву (>Філіпов С.В. [13, з. 18-45],ЖидковО.А. [5, з. 89-122] таін.). У.Бернхемвзагаліпіддаєсумніву думку про ті, що СШАєкраїноюзагального права,пояснюючице тім, що така думка давала бпідставивважати, щопревалюючоюформою праваєзагальне право у тому годину, як із початку ХХ ст. й практично до 1930-х роківтривав процес ">твореннязаконодавчихактів", так кликана "Епохазаконодавчихактів" [16, р. 48]. Однак, якзазначає М.М. Марченко, Незважаючи тих, щозакони, котріприймаються парламентами державсистемизагального права,відіграютьважливу роль, неслідзабувати, що уже впроцесіпідготовки йприйняттяпарламентськихактівзавждивраховуютьсяприйнятісудовірішення й що впроцесізастосування правасаме судье, а чи нехто-небудьіншийофіційнооцінюютьпрактичнезначенняактів парламенту [5, з. 118].Норми,створенізаконодавцемвходять досистемиамериканського правалише после того, як смердоті будутьнеодноразовозастосовані йвитлумачені судами, коли можна якщопосилатися не так на самнорми, але всудовірішення, котрі булиприйняті посправам, в якізастосовувалисятакінорми.Водночас було б бцілкомневиправданостверджувати, що суди США,насамперед мовайде проВерховний суд,повністюпереймають у собіповноваженнязаконодавчихорганів.Правотворча діяльність суду вційдержаві, навідміну відзаконодавчого органу, -це неосновна його позначка йфункція. Судстворює право входісвоєїосновноїсудовоїдіяльності.

>Питання промежі й масштабправотворчоїфункції Верховного судузалишається предметомтеоретичнихдискусійміжприхильниками суднового ">активізму" тасуддівського ">самообмеження".Якщоприхильники Першогонапрямувизнаютьнаявність у Верховного судузаконодавчихфункцій, топрихильники принципусуддівського ">самообмеження"заперечуютьнаявність такихфункцій йпідкреслюють, що суд,залишаючись вмежахвідведеноїйому поКонституціїсудової влади, не виненвтручатися у сферуправотворчості,закріплену заіншимифедеральними органами влади. Останньоїпозиціїдотримувався У. Бергер,якийочолювавВерховний суд США із 1969 по 1986 рокта.

Уюридичнійлітературінерідкозвертаєтьсяувагавчених нанеобхідністьрозмежування зрозуміти ">судова практика" й ">судовий прецедент". Колі мовайде просудову практику, тонайчастішемається наувазі процессудовоїдіяльності,якийпов’язаний не скільки ізправотворчістю, стільки ізправозастосуванням,виробленням впроцесірозглядуконкретнихсправзагальнообов’язкових правилповедінки. Колі ж мовайде просудовіпрецеденти, томаються наувазівиробленісудовоюдіяльністюзагальні ">правовіположення". М.М. Марченкозазначає, щоіноді йсудову практикурозглядають яквироблені впроцесісудовоїдіяльностізагальнообов’язковірішення,хоча вбільшостінауковихдослідженьціпоняттярозглядаються якідентичні йвзаємопов’язані, котрівиступають пододнієюназвою "прецедент" [8, з. 156].

>Американськийвчений У.Бернхемвказує наіснування двохвидів прецедентного права США: 1)загального права; 2) прецедентного права, якуінтерпретуєчиннізакони [18, р. 39].Відмінністьміж нимиполягає до того, якумісцеїмвідводиться всистеміджереламериканського права. На думкувченого,якщозагальне правоєокремимджереломзаконотворення,незалежним відчинних законів, топрецедентне право, якуінтерпретуєчиннізакони, вієрархіїджерел правазаймаємісце самого закону. Зогляду наце,вченийпропонуєнаступнерозташуванняджереламериканського права в порядкузменшення їхньоговпливу йважливості: 1)федеральнаКонституція; 2)федеральнізакони, домов та правила судновогорозгляду; 3)норми,створеніфедеральнимиадміністративними органами; 4)федеральнезагальне право; 5)Конституціїштатів; 6)закони та правила судновогорозгляду нарівніштатів; 7)норми,створеніадміністративними органамиштатів; 8)загальне правоштатів [16, р. 40].РосійськийвченийВ.І.Лафітськийдотримуєтьсяцієї ж точкизорущодоструктуриджерел права США [7, з. 85]. Однак можнапогодитись із У.Бернхемомщодонеобхідностіобережногоставлення доподібнихкласифікацій ізогляду тих, щорозташуванняпевногоджерела права навищійсходинціієрархіїще неєдоказом йогобільшоїчастотизастосування.

>Поняття прецедентного праванерідкосприймається яксинонімзагального права (commonlaw).Згідно ізнайбільшрозповсюдженим усучаснійправовійлітературі вкраїнах ">загального права"визначеннямпрецедентне право -це право, якускладається з норм йпринципів, щостворюються йзастосовуютьсясуддями впроцесівинесення нимирішення [7, із 25-ма].Вчений В.М. Шаповалзазначає, щозв’язокзагального права ізпрецедентним можнавизначити якспіввідношеннязмісту йформи,вказуючи тих, щозагальне право незводитьсявиключно доформи суднового прецеденту [17, з. 37].

Миподіляємо точкузору тихийвчених, котрірозглядаютьпрецедентне право державсистемизагального права в двохзначеннях. Так В.М. Шаповалвідносить до прецедентного праваВеликобританії,по-перше,судовірішення, котрі авторитетносформулювали йпроголосилинормизагального права й котріскладалипершооснову прецедентного права, а,по-друге,судовірішення,пов’язані ізтлумаченнямстатутного права, коли завдання судьетеоретичнообмежуєтьсяз’ясуваннямзмісту нормпарламентського акта, а практично судье шляхомтлумаченнястатутівстворюють право [17, з. 38 - 39].ВченаІ.Ю.Богдановськасудовірішення, котріпов’язані ізтлумаченнямстатутів,відносить допрецедентівтлумачення,вказуючи тих, що вправовійлітературікраїн ">загального права" немає єдиної точкизору із приводу того, числідвідноситипрецедентитлумачення до прецедентного чистатутного права [7, з. 8]. Отже,головнавідмінність прецедентутлумачення від "чистого" прецедентуполягає до того, щовінбазується назаконі. Г.Б.Вєнгєроввказує тих, щопрецедентитлумаченняправових нормвиникають впроцесітлумаченняправових нормсудовими органами чи самимзаконодавчим органом йвідрізняються відсудовихпрецедентівсвоєюорієнтацією налогічніпроблемизмісту того чиіншого закону, на йогоокреміаспекти, на процедурузапиту й т. й. [3, з. 421].Можнапогодитись ізІ.Ю.Богдановською, Яказазначає, щосудовий прецедент,відігравшиісторичну роль уформуванні йрозвиткуправових систем ">загального права",поступовозмінюєсвоєположення всистеміджерел [7, з. 9].

 >Судовий прецедент -це продукт судновогорішення. Хочавінтіснопов’язаний зсудовимрішенням, його не можнаототожнювати ізостаннім.Важливим принципомзастосування прецеденту СШАє принцип, згідно ізякимрезолютивначастина судновогорішення немає характеробов’язкового прецеденту,оскільки вонмаєзначеннялише длясторін уконкретнійсправі.Обов’язковим прецедентомстаєюридичнеобгрунтування,викладене вдумці (>opinion) суду,якщопозиція всіхсуддівспівпадає, чи вдумцібільшості, котрамає силу судновогорішення (>decision).Водночасіснуютьпевніобмеження.Нормативний характермаютьлише тихелементи думи суду, котрівиступають вякостібезпосередньогообґрунтування йогорішення посправі (ratiodecidendi).Окремізауваження,роздумисуддів (>obiterdicta), котрі частовключають до текстуофіційної думи суду, нерозглядаються якобов’язкові. якзазначив самВерховний суд одному зсвоїхрішень усправі United States v. Pink 1942 р., неєобов’язковими длянижчихсудів й невходять до сфери прецедентного праваюридичнімотиви,викладенісуддями в окремих думках, атакож думисуддів, котрірозділилисяпорівну приголосуванні,оскільки в такомувипадкувідсутнєрішення, якумає силу прецеденту [25]. Однакслідвраховувати, щоВерховний суд зовсім незв’язанийсвоїмивласнимипопереднімирішеннями. якзазначаєО.А.Жидков, вісторії судунерідкотраплялисьвипадки, колиюридичнімотиви (такзваніobiterdicta. -Ч.Є.)впливали наподальшусудову практику,використовувались дляобгрунтування новихсудовихрішень йнабували тім самим силуобов’язкового прецеденту чиаргументи йюридичніконструкції,включені вокремі думисуддів,використовувалисьзгодом врішенняхсудівштатів чинижчихфедеральнихсудів, але й надякості прецеденту, а й увигляділише одного зміркувань - вякості так званого ">переконуючого авторитету" (>presuasiveauthority) [5, з. 103 - 104].

>Вчена М.А.Нікіфороварозглядаєзміну міжміжобов’язковою йнеобов’язковоючастинами судновогорішення вякості одного зметодівюридичноїтехніки,якийвикористовуєтьсяВерховним судом дляскасуванняпрецедентів [12, з. 132 - 133]. Сутьданого методуполягає до того, що в тихийвипадках, коли судхочевитлумачити прецедентвужче, ніжцезробивпопередній суд,вінвідноситьчастину ratiodecidendi донеобов’язковоїчастинирішення.Якщо ж його понадвлаштовуєширокетлумачення прецеденту,він вводити дообов’язковоїчастинирішенняокремівисновки йаргументи із числазауважень у процесі справ (>obiterdicta).Прикладомзастосування судом цого методуможе бути справаNationalLeague ofCities v.Usery 1976 р. [11]. Урішенні поційсправі,порушенійгенеральнимиатторнеями 22штатів разом ізНаціональноюлігою міст йНаціональноюасоціацією графств,Верховний судвисловився накористьштатів. Судконстатував, що поправки 1975 року до закону просправедливістандарти роботи, котрівстановлюютьфедеральнерегулюваннязаробітної плати в штатах й котріоскаржуються напідставі того, що смердотінеконституційнообмежуютьсуверенніповноваженняштатів,єперевищеннямфедеральної влади повідношенню доштатів, а томунеконституційними.Підставою длявизнання їхнінеконституційними стала їхнінаправленість тих,щобпозбавитиштатисвободирегулювати діяльність, Яканалежить дотрадиційних сферфункціонування їхньогоурядів. Принцип права, напідставіякогоці поправки буливизнанінеконституційними, буввідступом відсудової практики суду, котрасклалася после 1936 року, коли усісумнівитлумачились накористьфедеральної влади. прецедент судправотворчий

>Можнаконстатувати, щоєдиногозагальновизнаного способувідокремлення ratiodecidendi відobiterdictum США неіснує.

ХочаВерховний суд зовсім незв’язанийсвоїмивласнимипопереднімирішеннями,слідвраховувати, що, із одного боці,переглядВерховним судомсвоїхпопередніхрішеньможе бутиспричиненийнеобхідністюреагувати нановісуспільнівідносини таінтереси, а ізіншого боці,зневажливеповодженнязісвоїмипопереднімирішеннями й прецедентамипідриває авторитет суду йвсієїправовоїсистеми США. Томуперегляд старихпрецедентів неєзвичайноюсправою вдіяльності Верховного суду.

>ЖидковО.А.вказує нанайбільшрозповсюдженийспосібпристосуваннязастарілихпрецедентів до нових умів,якимє ">диференціювання" прецеденту, сутьякого до того, що судвиявляєпевнівідмінності уфактичномускладі справ, Якарозглядається, й справ, вякійраніше буввстановлений прецедент,тобто правило,застосуванняякого судданомувипадкунамагаєтьсяуникнути [5, з. 109].Цейспосібвідходу від правила прецедентузастосовується без формальногоскасуванняпопереднього судновогорішення.Тобто,попередній прецедентзберігається вповномуобсязі для всіхіншихсправ,крім тоговипадку, дляякого було б проведено ">диференціювання". яквідзначає М.А.Нікіфорова,скасуванняпрецедентівВерховний судзастосовує, як правило, в тихийвипадках, колихочепідкреслити ту чиіншутенденцію всвоїйсудовійпрактиці [12, з. 132].

Таким чином, можнастверджувати, що впрактиці Верховного суду СШАвикористовуютьсянаступніспособивідступу відпопередніхпрецедентів: 1)диференціювання (чирозмежування)прецедентів; 2) зміну міжміжобов’язковою (ratiodecidendi) йнеобов’язковою длянаступнихсудів (>obiterdicta)частинами судновогорішення.Крім того,слід матір наувазі, щокрімвідступу від правила прецеденту,єще одинспосібвиправленнясудовихпомилок поконституційнимсправам:прийняття поправок дофедеральноїконституції. Аліця процедуранадтоскладна.Лише 27разів за раз в разіснуванняфедеральноїконституції вон малапозитивнірезультати.

У тієї годину як українахзагального права, до тогочислі й США,значення законупіднялося дорівня,якийвінмає українах, що належати доромано-германськоїсім’їправових систем, українахЄвропейського континентуспостерігаєтьсятенденція довизнання суднового прецеденту вякостісубсидіарногоджерела права ([174], [12, із 23-ї]). Хоча,враховуючивідсутність вбільшостікраїнромано-германськоїправовоїсистемиматеріальних умів, необходимих дляефективногофункціонуванняпрецедентів,окремівченівважаютьперебільшеннямтвердження проконвергенціюосновнихправовихсімейсучасності впланіпосиленняролі прецедентного права (>наприклад,бельгійськийвченийМоріс Адамс.

>Джереларомано-германського правамають своїособливості, котріпов’язані, із одного боці, ізконцепцією закону вкраїнахцієїсім’їправових систем, сутьякоїполягає упріоритеті закону перед всімаіншимиджерелами права, а ізіншого боці, ізневизначеним йвнутрішньосуперечливим статусом прецеденту всистеміромано-германського права.Цяневизначеність йсуперечливістьвиявляється увизнанні суднового прецеденту вякостіджерела права тільки вкраїнахромано-германськоїсім’їправових систем йневизнанні вінших.Середкраїн, в якіюридична сила йнормативний характерсудовихрішень нелишевизнаються, але й йзакріплюються (>забезпечуються) взаконодавчому порядку, можнаназватиІспанію,Швейцарію,Португалію,Туреччину таін. . Так,наприклад, вІспаніїсудова практика, Якабазується нарішеннях Верховного судуІспанії,формує такзвану ">загальнуправову доктрину" (">doctrinallegal").Їїпорушення,відповідно до закону,єоднією ізпідставоскарженнясудовихрішень до Верховного суду.

 >Іншугрупуутворюють країни, в які прецедент як результатправотворчоїдіяльностісудівзаконодавчо незакріплений,тобто формально вони невизнається, афактичноіснує йзастосовується (ФРН,Данія,Греція,Італія,Швеція,Норвегія,Фінляндія таін.) [84, з. 58]. як справедливозазначає М.М. Марченко,відсутністьзаконодавчогозакріплення та забезпеченнямісця йроліпрецедентів усистемііншихджерелромано-германського права, їхнізаконодавчезамовчування чи ж формальнаюридичназаборонаправотворчоїдіяльностісудів у тихий чиіншихкраїнах несприяєусвідомленнюреальноїважливостіпрецедентів у континентальномуправі таузагальненнювідповідноїправотворчої таправозастосовчої практикисудів.

>Враховуючи, що правова система Україникрокує доромано-германськоїправовоїсім’ї,необхідновраховуватисучаснітенденції вкраїнахЄвропейського континенту, до тогочислі йтенденцію довизнання суднового прецеденту вролісубсидіарногоджерела права.Вивченнядосвідукраїнзагального права із цого запитаннясприятимеповному йвсебічномуаналізуцієїтенденції вкраїнахромано-германськоїсім’їправових систем.

 >Останнім годиною увітчизнянійнауковійлітературіжвавообговорюється запитання промісце й роль прецеденту вправовійсистемі України й,зокрема, запитання проможливістьвизнання прецедентного характерурішеньКонституційного Суду України, якутіснопов’язане зпитанням проправову природурішеньКонституційного Суду України.

Ос-кільки характеристикапозитивних танегативнихаспектівможливостівизнання прецедентного характерурішеньсудовихорганів Українивиходить далеко за межінашогодослідження, миобмежимосьрозглядом окремих проблем прецедентулише вдіяльностіКонституційного Суду України,якийвідповідно дочастини 1 з статтею 147Конституції Україниєєдиним органомконституційноїюрисдикції в Україні [1].

>Можнавиділитинаступніпозиції яквітчизняних, то йросійськихнауковцівщодоправовоїприродирішеньКонституційного Суду: 1)рішенняКонституційного Суду провідповідністьКонституції України законів держави,правовихактівВерховної Заради,актів Президента України таКабінету міністрів України,правовихактівВерховної Заради АРК чи їхнього окремихположеньєскладовоючастиною поточногозаконодавства й заознакамиієрархії (>субординації)передують законам,тобтозаймаютьмісце послеКонституції України (>Є.Євграфова [9, з. 67] таін.).Є.ЄвграфовакрімвищезазначенихрішеньКонституційного Судупропонуєвключати у складнаціональногозаконодавстватакожрішення Суду проофіційнетлумаченняКонституції України й за їхньогомісцем всистемінаціональногозаконодавстварозглядати їхні яктакі, щопередують законам,іншимправовим актам [4, з. 68].Рішення Суду проофіційнетлумачення законів України, на думкувченої,посідаютьтаке жмісце, як йзакони.Іншими словамиактиконституційноготлумаченнярозглядаютьсявченими як результатвиконанняКонституційним Судом Українизаконодавчоїфункції. У. ШаповалвідноситьКонституційний Суд України вчастиніздійснення нимтлумачення законів до ">активнихсуб’єктівзаконодавчої влади",вказуючи тих, щотакетлумаченняобмежуєповноваження парламенту [15, з 6-ї].

2)ЗапереченняздійсненняКонституційним Судом Українизаконодавчоїфункції такваліфікаціяприйнятогоКонституційним Судомрішення якспецифічного суднового прецеденту, що подчеркивает йогоправотворчі (>законотворчі), а чи незаконодавчіможливості (>Малишев Б. , Скакун Про. , Тесленко М. ,Топорнін Б. , Шевчук З. таін.).Акцентуючиувагу на бо згідно ізположеннямиКонституції й Закону проКонституційний Суд УкраїниКонституційний Суд неможезмінювати норму, Яка нимтлумачиться,вчені Про. Скакун та М. Тесленкозвертаютьувагу тих, щорішенняКонституційного Суду України проскасування нормативного актаоб’єктивнопороджуєнові права таобов’язкиучасниківсуспільнихвідносин:скасовуючи норму, судфактичностворюєнову норму,діяякоїпоширюється наневизначене колоосіб. Томуцячастинасудової практики, на думкувчених,є не лишеджерелом права, а ісудовим прецедентом,обов’язковим длявиконання утакійформі до моментузаконодавчогозакріплення парламентом . Б.Малишев й З. Шевчук,розглядаючирішенняКонституційного Суду УкраїнищодоофіційноготлумаченняКонституції та законів України, атакожрішення,якимивстановлюєтьсянеконституційність законів таіншихправовихактів, якактиправотворчості,вказують наквазіпрецедентний характерцихрішень.

 3)запереченнявіднесеннярішеньКонституційного Суду проофіційнетлумаченняположеньКонституції України та законів України (Тихий У., Шаповал У., атакожрішеньщодоконституційності законів таіншихправовихактів (>Кутафін Про,Нерсесянц У.,Савчин М. доактівправотворчості.ВченірозглядаютьрішенняКонституційного Суду проофіційнетлумачення нормКонституції чи конкретного закону вякостіінтерпретаційного акта,змістомякогоєроз’яснення ужеіснуючоїнорми, а чи нествореннянової.Виходячи із того, щоКонституція України непередбачаєавтентичноготлумачення аніїїположень, ані законів України, У. Тихийпропонуєрозглядатиофіційнітлумачення СудомположеньКонституції України та законів України яквищий видтлумачення порівняно ізтлумаченнями, щоздійснюютьсяіншимидержавними органами,посадовими таслужбовими особами.

Мивиходимо ізнеобхідностірозмежуванняофіційноготлумаченняКонституції України та законів України,метоюякогоєсамеофіційнетлумаченняцихактів, татлумаченняКонституції України, законів України таіншихактів, якуздійснюєтьсяКонституційним Судом України привирішенніпитань проконституційність законів таіншихправовихактів чи окремих їхніположень,метоюякогоєправильневирішення конкретного запитання про їхньоговідповідністьКонституції України,оскільки безтлумаченняКонституції України, як й законів України,неможливовизначитиконституційність закону чиіншого правового акта чи окремих їхніположень.Важливавідмінністьміжцими видамитлумачення,крім того, що смердотіслугуютьрізнійметі,полягаєтакож у бо впроцесірозглядуКонституційним Судом справ проофіційнетлумаченняКонституції України та законів Україниприймаєтьсярішення, вякому, як умотивувальній, то й врезолютивнійчастинітлумачаться (>роз’яснюються)положенняКонституції України чи законів України.Відповідно до год. 3 ст. 61 Закону проКонституційний Суд України уразі,якщо впроцесірозгляду справ законституційнимподанням чиконституційнимзверненнямвиявленоневідповідністьКонституції Україниіншихправовихактів (їхні окремихположень),крім тихий,щодо яківідкритопровадження усправі, й котрівпливають наприйняттярішення чи дачувисновку усправі,Конституційний Суд Українивправівизнатитакіправовіакти чи їхньогоокреміположеннянеконституційними.ТлумаченняКонституції України, законів України таіншихактів, якуздійснюється Судом привирішенніпитань проконституційність законів таіншихправовихактів чи окремих їхніположеньфігурує лише вмотивувальнійчастинірішення.

>Щодо Першого видутлумачення, на форумі нашу думку,єпідстави говорити пронаявністьознакпрецедентівтлумачення в актахтлумаченняКонституційним Судом УкраїниКонституції й законів України.Відмінність прецедентутлумачення від суднового прецедентуполягає до того, щосудовий прецедент Веде достворення судаминовоїнорми права, тоді як прецеденттлумаченняпов’язаний ізроз’ясненням ужеіснуючоїнорми права, ізрозробкоюпевногоставлення довикористанняданоїнорми . Прецеденттлумаченняслідрозглядати не як актнормотворчості, а як акттлумачення. Цепідтверджується тім, що норма, якоїтлумачили,продовжуєіснувати вякостіосновноїпоряд із актомтлумачення.ЗначенняактівофіційноготлумаченняКонституційного Суду Україниобмежуєтьсяуточненням йконкретизацієюдіючого права ізметою йогонайбільшправильної йефективноїреалізації.

М.М.Вопленко всвій годинувисловив точкузору про ті, що процесофіційноготлумаченнямістить всобіпевніправотворчіелементи. Так,актиофіційноготлумаченняКонституційного Суду Україниадресовані широкому палісуб’єктів; їхньогозначення необмежуєтьсяразовимвиконанням; смердотіістотновпливають наюридичну практику. разом ізцим,це недаєпідстав дляповногоототожненняактівтлумачення ізправовими актами,норми які смердотітлумачать.Офіційніроз’ясненняКонституційного Суду неможутьзастосовуватисясамостійно,тобто без тихийправових норм, котрі смердотіроз’яснюють.Вонимають силу йзначеннялишепротягом рядок дії норм, котрі у якихтлумачаться, й увипадку їхньогоскасуванняприпиняють своюдію.Ю.М.Тодикавказує тих, щоВерховна Рада України,всеукраїнський референдум,змінившиКонституцію чи закон,можуть “>нейтралізувати”інтерпретаційний актКонституційного Суду України .Тобто,змістактівофіційноготлумаченняхарактеризується навідміну віднормативнихактівдопоміжнимзначенням. М.М.Вопленкозазначав, що, Незважаючи напевнусхожість двох формюридичноїдіяльності –правотворчості татлумачення,змістактівтлумаченняслідрозглядатиокремо відзміступравових норм, котріпідлягають такомутлумаченню.

Мидозволимособіпідтримати

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація