Реферати українською » Государство и право » Регіональні Особливості міжнародно-правового регулювання міжнародної трудової міграції


Реферат Регіональні Особливості міжнародно-правового регулювання міжнародної трудової міграції

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Реферат

>Регіональніособливостіміжнародно-правовогорегулюванняміжнародноїтрудовоїміграції


УсвоїйрезолюціїА58/483 ГА ООН [17]рекомендувала державампоходження, транзиту тапризначенняспівробітничатиперш на нарегіональномурівні. Такихрегіональнихініціатив було бнадзвичайно багато врізнихчастинах світу –Європейськаконференція ізміграції 2001 р.,Міжнароднийсимпозіум ізміграції „На шляху дорегіональногоспівробітництващодоміграції» (Бангкок, 1999 р.).Регіональнаконференція ізпитаньміграції вПівнічній таЦентральнійАмериці 2008 р.,Конференція держав СНР „>Глобалізаціяміграційнихпотоків:проблемирегулювання» 2008 р. таін.Тобторегіональніконсультативнімеханізмимають статі одним ізелементівДіалогу нависокомурівні у сферіміжнародноїтрудовоїміграції [24].

>Регіональнеспівробітництво у сферітрудовоїміграції можнаумовноподілити наофіційнімеханізмирегіональноїінтеграції тарегіональні догоди,включаючи свободуциркуляціїтрудовихініціатив йзобов’язанняспівпрацювати у межахрегіональнихугод, та неформальнімеханізми –регіональніконсультативніпроцеси.

Уостанні роктаінтеграційні (>економічні)об’єднання державвисунуливажливіініціативищодоствореннябагатосторонньоїосновиспівробітництва врегіонах йзначнакількістьактів, щорегулюють запитаннятранскордонноїміграціїробочоїсили,діє нарегіональномурівні.

>Провідну роль урегіональномурегулюваннітрудовихміграційнихпроцесів тазахисті правтрудящих-мігрантіввідіграєОБСЄ.ДержавирегіонуОБСЄвключають низкутериторій (держав), щомаютьдужерізнийміграційний режим тапотенціал.По-перше, врегіоніОБСЄзнаходятьсядві держави, щотрандиційноімпортуютьтрудовихмігрантів – США та Канада.По-друге,ОБСЄвключає весьЄС, режимтрудовоїміграції вякомугрунтується наабсолютнійсвободіпересуванняосіб.Крім того,ОБСЄнапрямупов’язана іздіяльністю ЗарадиЄвропи, доякої входитипереважнабільшістьєвропейських держав.

Темаміграції був включено допрограмуОБСЄще в 1975 р. узв’язку ізприйняттямЗаключного актаконференції вГельсінкі [17], вякому свободапересування стала одним ізосновнихположень.ОБСЄвважає, що усі запитання, котрівиникають узв’язку ізміграцієюробочоїсили,мають бутивирішені шляхом прямогоспівробітництваміж державами ізурахуваннямїхньогорозвитку:економічного,соціального,політичного, атакож ізурахуванням вжедіючихдвосторонніхугод.

>Вартозазначити, щозавдякидіяльностіОБСЄ низькадержав-членівОБСЄприйнялизначнукількістьміжнародних трудящихмігрантів,навіть задля цогодостатнього правовогорегулювання. У 2005 р. вОБСЄ подголовуваннямСловенії було бприйняторішення проприсвячення тими рокусамеміжнароднійтрудовійміграції .Ефективномувирішенню цого запитання маласприятиунікальнатристороння природа мандатОБСЄ. Це дозволилопідійти дорозгляду запитання комплексно – із точкизоруекономічної,політичної,правовоїохоронинавколишнього природногосередовища тощо.

Темууправлінняміжнародноютрудовоюміграцією було б внесено у „>ВимірОБСЄ у сферіекономіки танавколишньогосередовища» [7].Роботу у сферіміжнародноїтрудовоїміграції було б внесенотакож уПрограмуполітичнихпріоритетівОБСЄ [3], а й угрудні 2005 р. було бприйнятоРішенняОБСЄ № 2/05щодоміграції [9].Цей документпідтвердивпопереднізобов’язанняОБСЄщодопрагненняврегулювати проблему черезналагодженняспівробітництваміжкраїнамирегіону танаданнядопомоги державам урозробцізаконодавства, яку бвідповідаломіжнародним стандартам уцій сфері й разом із тімефективнозахищалонаціональніінтереси [7]. Однак цого, на думкуфахівцівОБСЄ, було бнедостатньо, й було бвисунутоініціативущодостворення «>Рекомендацій із розробкиефективної політики у сферітрудовоїміграції в державахпоходження тапризначення» [3].ІніціативупідтрималиМОП та МОМ. У рамкахОБСЄцимзаймаєтьсяПідкомітетПостійної Заради ізекономіки та природногосередовища приактивнійучастіВідділу ізтрудовоїміграції МОМ. Урозробці документаберуть доля йнезалежніексперти.

>Безсумнівно,держави-члениЄСдосяглинайбільшогопрогресущодоуніфікаціїзаходів ізуправлінняпроцесомміжнародноїтрудовоїміграції вконтекстіпостійноїекономічної тарегіональноїінтеграції [4, з. 475–483].ЄСпрагне забезпечити свободупересування трудящих,одночасновживаючизаходівзахисту,пов’язаних ззовнішнім контролем накордоні, до тогочислі і накордоні ізУкраїною [2, з. 17].

>ДержавиЗахідноїЄвропи з самого початку бралиактивну доля встворенніправових норм [27; 280], котрі брегулювалиміжнароднийтрудовийміграційний процес, що було бпов’язаноспочатку зполітичними аспектами, до тогочислінаданняпритулкубіженцямзіСхідноїЄвропи [26]. Однакпоступовоакцентизмішувалися.

Свободапересуванняосіб – один зпроголошенихпринципівЄС [9, з. 177; 16, з. 138–147].Римськийдоговір прозаснуванняЄЕС 1957 р. [12]передбачав (ст. 3, 48, 51, 52)скасуванняперешкодвільномупереміщеннюосіб,послуг,капіталів,вільномупереміщенню трудящих,свободіпоселеньрезидентівЄС українах-учасницях.Основніпараметрисвободи рухуосіб було бвизначено таким чином:

         – правопрацівникаприймати реальнозапропоновану роботу;

         – правовільнопересуватися по територїдержав-членів;

         – правоперебувати водній здержав-членів йзайматисятрудовоюдіяльністювідповідно дозаконнихрозпорядчих таадміністративнихположень, щорегулюютьзайнятістьгромадянданої країни;

         – правозалишатися на територїоднієї іздержав-членів послезавершеннятрудовоїдіяльності вданій стране;

         – декларація пропідсумовування всіхперіодів роботи, щовраховуютьсязаконодавствомрізнихкраїн, ізметоюсоціального забезпечення;

         – декларація проотриманнясоціальнихвиплат на територїдержав-учасниць.

>Слідзвернутиувагу наХартіюСпівтовариства проосновнісоціальні правапрацівниківЄЕС від 09.12.1989 [233, уРозділі Іякої записано [1, з. 66]: 1) „>КоженпрацівникЄЕС винен матір правовільногопереміщення по територїСпівдружності,підкоряючись правилам йобмеженням,обумовленимсуспільним порядком,суспільноюбезпекою таздоров’ям»; 2) „свободапереміщення виннадавати правокожномуробітникувибратибудь-якезаняття чипрофесію вЄЕС наосновіпринципіврівноправності, щостосуєтьсяпрацевлаштування, умів роботи тасоціальногозахисту в стране прийому».Також у Хартіюдекларується, щорозбудоваєдиногоекономічногопросторупідкріплюється йогосоціальнимзабезпеченням.

>Слідзазначити, що на думкудеякихдослідників [3, з. 83–93],утіленняпринципіввільногопереміщеннявсерединіЄСможепризвести доти, щовисококваліфікованікадри,інженериможутьконцентруватися внайбільшрозвиненихрегіонах. Отже,низькокваліфікованіпрацівникивиявлятьсяменшмобільними. РезультатомміграціїробочоїсиливсерединіЄСможе статіїїдемпінг. Так,зокрема,португальські підприємствавідправляютьсвоїхпрацівників набудівництво уФранцію й ФРН наумовах оплати роботи,встановленихнижченаціональнихстандартів.

>Необхідно,звернутиувагу тих, що свобода рухутрудящих-мігрантівпоширювалося на усісферизайнятості,крім державноїслужби.Обмеженнядопускалисялише ізміркуваньгромадського порядку та безпеки,охорониздоров’я людей.Знадобивсязначнийперехіднийперіод,щобдержави-учасниціпідготувалися допрактичноїреалізаціїпроголошеноїсвободи, асаме:встановиливзаємозв’язокміж службамизайнятості,скасувалиадміністративніпроцедури, щоперешкоджали (>наприклад,кваліфікаційні рядки прийому на роботу),дискримінаційніумовивибору роботи,створилимеханізмивзаємозв’язкуміжпопитом йпропонуванняробочоїсили [34, з. 343].

>Згідно ізМаастрихтським договоромкраїнЄС 1992 р. [12],громадянидержав-членівотрималитакож статусгромадянЄвропейського Союзу [1, з. 8–10].Сьогодні державиЄСвідповідно доРимського договору [1] йдуть сьогодні шляхомспрощення таполегшення умівперебуваннямігрантів ізтретіхкраїн насвоїй територї.

>Водночасці державипосилюють заходь, котрі б дализмогуконтролюватиімміграцію, у томучислі шляхомузгодженнявідповідних квот,уніфікаціїправових норм, котріперешкоджаютьнелегальнійміграції; норм, котрівизначають порядокпоєднаннясімей тазапрошенняіммігрантів натимчасову роботу тощо.

У 1997 р.відповідно доАмстердамського договору [3] наЄСуперше було бпокладенофункції,пов’язані ізімміграцією танаданнямпритулку. Тому, назасіданні в Тампере (>Фінляндія) 15–16жовтня 1999 р., у межахЄС було бприйняторішеннящодорозробкуспільноїпозиції танаданняпритулку йстворено основу длявиконання цого заподіяння [5]. У рамкахцієїосновипартнерськівідносини із державамипоходженнярозглядаються якнайважливішіелементиуспішногоуправлінняпроцесомміграції. РежимЄСщодотрудовихмігрантівпоступоворозширюється на схід –унаслідокрозширенняЄС (>травень 2004 р.).

>Вищевикладенесвідчить про ті, щотрудоваміграція у межахЄС виннарозглядатися ізтрьохпозицій:вільнепересуваннягромадянЄС та йогообмеження; зміну режимові урезультатірозширенняЄС; статусгромадян держав, котрі неє членамиЄС.Крім тогоміжрегіональномурівніЄСмаєактуальний для всіхчленівпозитивнийперелік держав (>це Канада, США),громадяни якімають правопересуватися по територїЄС безвізипротягомтрьохмісяців [24, з. 245]. При цьому вартоврахувати, щоЄСє одним ізосновнихрегіонівпризначеннятрудовихмігрантів, котріприбувають зтретіхкраїн.Складність цогооб’єднання длятрудящих-мігрантівполягає до того, щокожнадержава-членЄСмає своюміграційнуполітику, що особливочіткоспостерігається наПівдні таПівночіЄвропи [8, з. 21]. Однакзавдякиприйняттю 1999-го р.Амстердамської догоди [3]ЄСотримавдодатковіповноваження врозробці єдиної політикищодотрудовихмігрантів, котріприбуваютьззовні. Угрудні 2005 р.Європейськакомісіязапропонувала політичний планщодолегальноїтрудовоїміграції,який ставшиосновою дляприйняттярішень з цого запитання у межахЄС до 2009 р. [22].Європапочалапроводитидоситьжорсткуполітику повідношенню домігрантів,достатньочіткорозмежовуючивласнеміграцію,нелегальнуміграцію тапошукпритулкубіженцями,вважаючи, щоостанні дваявищаєнегативними із точкиєвропейськоїправовоїбази. У 2003 р.навіть було бствореноперелікнебезпечних держав,громадяни які неможутьпретендувати наміграцію доЄС.Булоукладено ряддоговорів прореадмісіюнелегальнихмігрантів, у томучислі і ізУкраїною [5].

Разом із тім державиЗахідноїЄвропи стали болеевідкритими длявисококваліфікованихмігрантів.Наприклад, ВеликаБританіязапровадиладозвіл наотриманняробочоївізи заумовиотриманнязапрошення відроботодавця.Цяпрограмадієщодоспеціальностей, котріввійшли доперелікудефіцитнихпрофесій (>SkillShortageList) [3]. У 2002 р. було бзатвердженопрограму із прийомувисококваліфікованихспеціалістів у сферіінформаційнихтехнологій. В частности,ЄСрозробив таприйняв проект провидачуспеціальнихвізовихдозволів длявисококваліфікованихспеціалістів. Заданими МОМ,частина такихспеціалістів скидатися зпострадянськогопростору (завинятком РФ) [6].

>ЄСмаєнайбільшуінтеграційну систему у сферітрудовоїміграції. як вжезазначалося,вільнепересуваннятрудовоїсилиздійснюється лише в 15 державахЄС, а после 1травня 2011 р.,відповідно дотранзитнихположень Договору провступ [21], усіобмеження вмежахЄСзнімаються.Забезпеченняцієїсвободилежить наЄвропейськомуСуді із правлюдини.В’їзд йперебуваннягромадянЄС в державахЄСіншогогромадянстварегулюєтьсяДирективою2004/38/ЄС [11],положенняякої було б включено взакони всіхдержав-членівЄС 2006-го р.Положенняцієїдирективизводяться до таких:рівноправність оплати роботи,участі воб’єднаннях,обов’язковемедичне забезпечення, декларація проосвітудітей, забезпеченнянормальнихжитлових умів, декларація просоціальнестрахування.Більше того, ізурахуваннямліберальних правилщодооб’єднаннясімей, членисім’ї громадянинаЄСвідразудопускаються доринку роботи.

>РозширенняЄС у 2004 р. та 2007 р.призвело допевнихобмежень увільномупересуванні ізметоюзахисту віддестабілізації «старих»членівЄС, завиняткомКіпру таМальти.Ціобмеження нестосуютьсясвободиздійсненнясамостійноїпідприємницькоїдіяльності. До 2011 р.громадяни „нових»держав-членівЄСповинніотриматидозвіл на роботустроком до 12місяців.

>Такожгромадянитретіх державмаютьможливістьреалізуватисвоє декларація пропрацю на територїдержав-членівЄС,виходячи зположення провторинні права, череззв’язок ізпрацівниками чикомпанієюЄС. Рада міністрівЄСнещодавноприйняла регламент,якийстосується умівсоціальногострахуваннянегромадянЄС, котрізнаходяться втрудовихвідносинах на територїЄС (Регламент859/2003/ЕС [3]).НегромадянинЄС,якийотримав статуспостійного резидента,має декларація пропрацевлаштування віншійдержавіЄС, ніж та, Яканадалайомутакий статус [3, з. 13].

>Угода проасоційоване членство, якоїЄС тадержави-члениуклали ізтретіми державами,єнадзвичайноважливимджерелом правтрудовихмігрантів з таких держав,хочатакі догодимаютьпідпорядкований характерщодовнутрішньогозаконодавствадержав-членівЄС [1, з. 43]. В частностийдеться проАнгарську угоду ізТуреччиною [21].Післячотирьох роківлегальної роботи длягромадянТуреччинизнімаютьсябудь-якіобмеженнящодо доступу на ринки роботи.Крім того, тепердіють такзванієвро-середземноморські догоди ізтрьома державамиМагрібу (Алжир, Марокко,Туніс) [2]. Посуті,існує системаєвропейсько-середземноморського партнерства. НаЄвропейсько-середземноморськійконференції в 1995 р. 27 державЄС й державипівденногоСередземномор’яуклалиЄвро-середземноморську угоду [21].

Угрудні 2004 р. було бприйнятопрограмущодопосиленнясвободи, правопорядку та безпеки у межахЄС [8], Якавизначила напрямирозвитку, у томучислі і правовогорегулюванняміжнародноїтрудовоїміграції до 2009 р.Булостворенокомісію для розробкиполітичного планущодолегальноїміграції,адмісії.Крім того, було бвизначено, щоперспективиринку роботи вЄСвеликі,адженавіть самрозвитокотримавназвуСценарійзадоволення потреб утрудових ресурсах [8]. Напідставіцієїпрограмимає бутиприйняточотириДирективи, котрістосуютьсяміграції. У 2005 р.комісіяприйняла Планрозвиткувідповідно до Програми [8],основнимиположеннямиякого стали:розробкаімміграційного порталуЄС,розширенняпослуг, котрінадаютьсяєвропейським порталомщодомобільностітрудовихресурсів,допомогановимдержавам-членамщодоінтеграції. Результатом стала до тогочислі іпоявадоговорів прореадмісію ізтретіми державами,включаючи Україну [5].

18червня 2008 р. уСтрасбурзібільшістю голосів було бприйнятонові Правилависилки ізЄСнелегальнихмігрантів, щовступлять удію після двох рокта. ДирективаЄС провисилкунелегальнихмігрантів 63]передбачає:утримання подвартоюнелегальнихосібпротягом 6міс., а окремихвипадках – до 18міс.,заборонув’їзду вЄС п'ять років, атакожмінімальнівимоги допроцедурирепатріації.Зазначимо, щоця Директивапоширюєтьсятакож наміжнароднихтрудовихмігрантів, котрі немають легального статусу [5, з. 475–483].

>Важливозазначити, щосаме вконтекстітрудовоїміграціїздійснюєтьсяеволюція права навільнепереміщення вмежахкраїн-членівЄС [9, із шостої]. Напершомуетапіформування цого права воно тазумовлювалосяінтерпретацієюлюдини якекономічногочинника, асаме:місцепроживаннявизначалосячинникомпрацевлаштуваннятрудовихмігрантів –громадянєвропейських держав [15, з. 489]. Так, навідміну відРимського договору [11] й Регламенту 1612/68,Європейськасоціальнахартія 1961 р. в ч.1 ст. 18 [12]запроваджуєобмеження нав’їзд, щозумовлюютьсяекономічними тасоціальнимипідставами; ст. 4Європейськоїконвенції проправовий статуструдящих-мігрантів 1977 р.обумовлює правов’їзду натериторіюоднієї іздоговірнихсторіннаявністюдозволу на роботу. Іншийетап (щорозпочався із 1984 р. узв’язку ізутворенням у Фонтенблокомітету „>ГромадяниЄвропи») можнаохарактеризувати якперіод концептуальногообґрунтування таусвідомлення новихкатегорійміграційного праваЄС,пов’язаних знеобхідністювпровадженняінтегрованоговнутрішньогоринкувільноїциркуляції не лишетоварів,послуг йкапіталів, а іробочоїсили.Третійетап урозвиткуєвропейського праватрудовоїміграціївідзначаєтьсяюридичнимзмістомкатегорії „>союзнегромадянство» (ст. 8 Договору проєвропейськеспівробітництво [9]), асаме:ідентичнийправовий статусєвропейськихмігрантів та свобода їхньогопересування вмежахЄСзумовлюєтьсякатегорієюєвропейськогогромадянства, правова природаякоїтіснопов’язана ізвизначеннямправовоїсутностіЄС [10, з. 106].

Отже,міграція населеннямаєважливеекономічнезначення длякраїнЄС,оскількиостанні роктавідомі тривзаємопов’язанідемографічнітенденції:низькийрівеньнароджуваності,старіння населення тазменшення йогочисельності [6, з. 142–151]. За прогнозами,чисельність активного населеннякраїнЄСзменшиться із 145 млн. 1990-го р. до 135 млносіб у 2020 р. При цьому вЄС 30–40%громадян увіці 55–64 рокта ужевиходять зринку роботи, агрупі 65–69 роківпродовжуютьпрацюватилише 10% [7, з. 167].

Заоцінками Центруєвропейської політики, у томущоб підгримуватиіснуючий баланс наскороченомуринку роботикраїнЄС,їмщорічнонеобхідноімпортувати 1,5–3 млнтрудящих-мігрантів. Однакважливозазначититаке:якщо в1950-ті роктазахідноєвропейські країниініціюваливеликомасштабнийімпортнапівкваліфікованоїробочоїсили, то даний годинуЄСбільшоюміроюзацікавлений узалученнівисококваліфікованоїтрудовоїміграції [20, з. 35].Наприклад, уФранції [4, з. 13] таВеликійБританії длявисококваліфікованихспеціалістів ізіншихкраїндієприскорена процедуравидачідозволу напрацю.Проблемні запитаннявисококваліфікованоїробочоїсилизалишаютьсядоситьактуальними, й насучасномуетапірозвиткутрудовоїміграціїдосить багато держав,зокрема країниЄС,потребуютьтакоїкатегоріїсуб’єктів [8, з. 43].Протеце запитаннявикликаєзанепокоєння вдержави-донора,аджесаме вонвитратилакошти нанавчаннязазначенихосіб, ацевеликісумикоштів, котрідержава-донорвтрачає,якщоспеціалістивід’їздять докраїни-реципієнта [10, з. 183].

>ЄСдосягнувзначнихправових,політичних тапрактичнихуспіхів у сферіміграції, тоді якРЄзаймаєтьсязагальнимполітичним тарамковимправовимрегулюванням таналагодженнямспівробітництвасереддержав-членів. У рамкахРЄ було бприйнято низкудокументів,спрямованих на забезпечення легального статусутрудящих-мігрантів й справедливогоповадження із ними. Доцихдокументів можнавіднестиКонвенцію 2005 р. про заходь,спрямованіпротиторгівлі людьми.ВзагаліРЄ бувстворена ізметоюзахисту правлюдини,зміцненнядемократичнихінститутів [5, з. 80; 213] та розробкиспособіввирішеннязагальних проблемсуспільного життя,сприяннюформуваннюзагальноєвропейського культурногоспівтовариства ізурахуваннямособливостей всіхнаціональних культур.ТакожРЄприйняла понад 160конвенцій,хартій,угод тапротоколів перед тим.

>Європейськасоціальнахартія 1961 р. [127] таДодатковий протокол донеї 1988 р. [6], атакожпереглянутаЄвропейськасоціальнахартія 1996 р. [12]містять низкуположень, щостосуютьсяосіб, котріпроживають тапрацюють у державах,громадянами які смердоті неє.Середцихположень – декларація проотриманняоплачуваної роботи на територїіншоїдоговірноїсторони,наданняінформаціїтрудящим-мігрантам,спрощенняміграційногопроцесу,рівність уставленні догромадян танегромадян у сферізайнятості, декларація провозз’єднаннясімей,гарантіїпротивисилки (ст. 18, 19) [20, з. 500]. Однакці правастосуються лише тихийосіб, котрієгромадянамидержав-членів ЗарадиЄвропи, а їхньогозастосуваннязалежитьлише від принципувзаємності. Контроль задотриманнямположень Хартіюпокладено наЄвропейськукомісію ізсоціальних прав, вона жконтролює (>керує) Протокол проколективніскарги [3].Цей Протоколдозволяєокремимпрофспілкам танеурядовиморганізаціямподаватискарги надоговірністорінони, котріприймають процедуру за Протоколом. УвипадкуФранції (>Міжнароднафедерація із правлюдинипротиФранції, 2004 р.)Комісіявстановилапорушення ст. 17 Хартіющодозахисту йпідтриманнядітей тамолоді у сферінаціональнихзаходів, котріобмежують доступдітейнелегальнихмігрантів допослуг у сферіохорониздоров’я,оскількиненадання такихпослугсвідчить пропорушеннялюдськоїгідності.

>Європейськаконвенція проправовий статуструдящих-мігрантів 1977 р. [12]включаєположення, щостосуютьсяосновнихаспектів правового статусутрудящих-мігрантів, котріприбули іздоговірних держав, особливо в сфері найму,медичногоогляду тапрофесіональнихтестів,свободипересування,дозволу напроживання та роботу,возз’єднаннясімей,житла, умів роботи,переказукоштів,соціального забезпечення,соціального тамедичногообслуговування,закінчення рядок дії трудового контракту,звільнення,поновлення нароботі тапідготовки до Повернення в державупоходження.Конвенціянадзвичайно широковизначаєпоняття „>трудящий-мігрант », подякимрозуміє громадянинадоговірноїсторони,якомуіншоюдоговірноюстороною дозволенопроживати наїї територї длявиконанняоплачуваної роботи.

>Конвенціяпішла шляхомвиключеннязісферисвоєї діїконкретнихкатегорійтрудящих-мігрантів:прикордонних трудящих,артистів,моряків,учнів тастудентів,сезоннихтрудящих-мігрантів,осіб, котріфактичноперебувають на територїіншоїдоговірноїсторони,виконують роботу вінтересах підприємства, якузнаходиться на територї державиїхньогогромадянства. Удокументі передбаченеможливістьпроведенняроботодавцем за йогорахунокмедичногообстеженнямігранта тапрофесійногоіспиту передприйняттям на роботу.Держави-учасницізобов’язуютьсянадатитрудящим-мігрантамтакі права [12]: правозалишатитериторіюоднієї держави та правов’їжджати натериторіюіншоїдержави-учасниці. Хочаці праваможуть бутиобмеженінаціональнимзаконодавствомдержави-учасниці узв’язку ізнеобхідністю забезпечення національної безпеки, правопорядку тощо.Крім того, документомпередбачається, щовитрати напроїзд неповинніпокладатися натрудящого-мігранта [8].Трудящим-мігрантамнадаютьсяпевніфіскальніпільги,гарантуються права яктрудящому-мігранту, то й членам йогосім’ї наосвіту,професійнупідготовку,перепідготовку тавищуосвіту.Трудящі-мігрантимають тих жпреференції та права привиконанніобов’язків,покладених нимитрудовоюугодою (чиіншиманалогічним документом),якимикористуютьсянаціональніпрацівники.Конвенціядозволяєздійснюватигрошовіперекази ізурахуваннямособливостейнаціональногозаконодавства тааліментнихзобов’язаньтрудящого-мігранта (ст. 17).Державизобов’язуютьсясприятитрудящим-мігрантам й членам їхньогосімей уповерненні в державупоходження.Попритакіпозитиви,дануКонвенцію [12]ратифікувалолишедекількадержав-учасницьРЄ, а Україналишепідписала.

>Регіональніконсультативніпроцеси булирозпочаті, посуті, в всіхрегіонах. Убагатьохвипадкахпоштовхом до такихпроцесів сталопроведеннясемінарів таконференцій,крімвсесвітнього,ще ірегіональногорівня (характеру). У окремихвипадкахурядизацікавлених державорганізуютьпершунараду державрегіону, результатомякоїє вушкорегіонального консультативногопроцесу. як правило, уконсультаціяхберуть доля не лише держави, але й ірегіональніміжнародніорганізації.Такіміжнародніоргани таорганізації, якМЦРПМ, МОМ,ЮНІТАР та УВКБнадаютьтехнічнудопомогу дляпідтриманняефективності такихконсультацій.Наприклад,першанарада, Яка вподальшому сталавідомою якБудапештський процес,відбулася в1991 р.ДержавиЄвропи булинадзвичайностурбованіпроцесамиміграції,перш нанезаконної, ізЦентральної таСхідної вЗахіднуЄвропу послепадінняБерлінськоїстіни. Так, 26 Міністрівєвропейських держав провелизустріч дляпошукуствореннястабільнихсистемиорганізованоїміграції. З годиноюрозширивсячленський склад таспрямованість цогопроцесу.Сьогодні –цеконсультативний форумурядівєвропейських держав, щомаєтісніконтакти ізЄС.

У 1997 р. вПразі наКонференції нарівні МіністрівБудапештськогопроцесу було бприйнято рядрекомендацій, котрістосувалися якпитаньміжнародноїтрудовоїміграції, то йпитаньторгівлі людьми [9, з. 84–89].

>Ще один процесмаєназву „>Бернськоїініціативи», котра буввисунута вякостіміжурядовогоконсультаційногопроцесу ймає наметі підвищитиефективністьуправлінняміжнародноюміграцією,перш на нарегіональномурівні.Цяініціатива буввисунутаурядомШвейцарії наміжнародномусимпозіумі із проблемміграції, щопроводився вБерні 2001-го р.Цяініціативаспрямована насприяннядовгостроковомуспівробітництву у межахЄвропи таіншихрегіонів.Бернськаініціативадозволяєурядамобмінюватися думкамищодосвоїхпріоритетів у сфері політики йвизначеннядовгострокових перспектив йінтересів у сферіміжнародноїміграції.ЗавданняБернськоїініціативиполягає врозробціширокоїпрограмноїоснови длясприяння вспівробітництвіміжурядамищодоуправлінняпроцесомпересуванняосіб наоснові гуманного йорганізованогопідходу.

>Окрім того, доМіжрегіональнихініціативналежитьГлобальнакомісія ізміжнародноїміграції,створенапідтримки Генерального секретаря ООНурядамиШвеції,Швейцарії,Бразилії, Марокко таФіліппін угрудні 2003 р.Станом на 2007 р.ще 17урядів держав таЄС заявили пропідтримку цогоміжнародного органу, штаб-квартираякогознаходиться вЖеневі.Комісіяєнезалежним органом, у складякоговходять 18осіб, щопредставляютьрізніправовісистеми. Дозавдань органу належатитакі:включенняпитаньміжнародноїтрудовоїміграції вглобальний порядокденний;аналізнедоліківіснуючихпрограмнихпідходів доміжнародноїміграції йвивченняїївзаємозв’язку ізіншимипитаннями глобальногорозвиткулюдства;надання ГенеральномуСекретареві ООН [17] таіншимзацікавленим сторонамрекомендаційщодошляхівудосконаленняефективноговирішенняпитань правовогорегулюванняміжнародноїміграції наміжнародномурівні.

>ПершанарадаГлобальноїкомісії був проведена вСтокгольмінаприкінці лютого 2004 р.Комісія проводитислуханнящодоситуації ізміжнародноютрудовоюміграцією врізнихрегіонах світу (>Азіатсько-Тихоокеанськомурегіоні (>Маніла,2004р.), вАфриці,Північній таПівденнійАмериці) [24].

УЦентральній таПівнічнійАмериціурядинамагаютьсяпроводитирегулярнізустрічі, які сталивідомі якПуебльський процес.Першанарадавідбулася в м.Пуебло, Мексика 1996-го р.Основнимизавданнямиєскороченнянезаконноїміграції, особливо транзитногоперевезеннянезаконнихмігрантів черезЦентральну Америку та Мексику до США іКанади. У 1997 р. було брозроблено пландій у рамкахрегіональноїконференції ізміграції тарозвитку. Отже, станом на 2006 р.основноюметоюпроцесустаєтехнічнеспівробітництво держав.

>Міжамериканська системазахисту правлюдини [3] немістить окремихдокументівщодозахисту правтрудящих-мігрантів,однакця системагарантуєтрудящим-мігрантамзагальний захист,якийнадаєтьсяОАД, у рамкахякої було бприйнятоАмериканськудекларацію прав йобов’язківлюдини 1948 р. [3] йАмериканськуконвенцію про правалюдини 1969 р. (ПактСан-Хосе) [10].Обидвадокументигарантують свободу віддискримінації.Деякіпринципи, щозастосовуються у межахцієїсистеми,такожрозроблені наоснові прецедентного праваМіжамериканськогокомісією із правлюдини йМіжамериканським судом із правлюдини.Міжамериканськакомісія востаннідесятиліттяприділяємаксимальнуувагусамепитаннямміжнародноїтрудовоїміграції наамериканських континентах, аГенеральнаАсамблеяОАДприйняла низкурезолюцій з цого приводу. У 1997 р.Комісіяпризначиласпеціальногодоповідача ізпитаньтрудящих-мігрантів та їхньогосімей.

>Північноамериканськаугода про свободуторгівлі (NAFTA, НАФТА) 1994 р. [8]опосередкованоторкаєтьсятрудовихміграційнихпитань, детальнорозглянутих уПівнічноамериканськійугоді протрудовеспівробітництво [378]. НАФТА [327]допускаєв’їздлишепевноїкількостіінвесторів,висококваліфікованого персоналу йспівробітниківміжнароднихкорпорацій з держав, котріпідписали угоду (Мексика, Канада та США).Вонавключає заходь,спрямовані наполегшенняпросуваннятоварів тапослуг, атакожсприяннявільній тасправедливійторгівлі.Також передбачене болееактивнепереміщення узв’язку ізторгівлею,хоча, як й віншихрегіональнихоб’єднаннях,це неозначає свободупересування всіхосіб [3, з. 81–98].Вплив НАФТА наміграціюобмежуєтьсязабезпеченнямтимчасовогов’їзду окремихкатегорійосіб (>ділових людей йосіб,зацікавлених унаданніпослуг (>глави 16 та 12) йпевнимизобов’язаннямиїїдержав-членівстосовноадмісіїгромадянінших держав.Угодазачіпаєтакож проблемутимчасовогов’їзду.Крім того,існуєдодатковаугодащодоспівробітництва у сфері роботи, котрастосуєтьсянеобхідностіуніфікації трудовогозаконодавства.

>ЧлениАндськогоспівтовариства (>Болівія,Колумбія,Еквадор, Перу,Венесуела)прийнялирішення проспівробітництво,щобгарантувати своїмгромадянамможливістьвільнопересуватися по територїсубрегіону ізтуристичноюметою, для найму на роботу чизмінимісцяпроживання. Учервні 2003 р. було бприйнятоРішення 545 „>Андськийінструмент ізтрудовоїміграції»,основна позначкаякого –усуненнябудь-якихперешкод длявільного руху населення.Самецемаєсприятифункціонуваннюспільногоринку (ізгрудня 2005 р.).Регіональнимміжнародно-правовим актом ізпитаньтрудовоїміграції сталаКонвенціялатиноамериканськихдержав-членівАндського пакту проміграцію трудящих 1977 р.

>Держави-учасниціПівденноамериканськогоринку (МЕРКОСУР) – Аргентина,Бразилія, Парагвай, Уругвай – 6грудня 2002 р.підписали „>Угоду промісцепроживання длягромадян державПівденноамериканськогоринку,Болівії таЧилі». У цьомудокументійдеться про:тимчасовепроживанняосібпротягом двох років на територїбудь-якої іздоговірнихкраїн; декларація провозз’єднаннясімей;рівністьмігрантів йгромадян [4].

>Окремослідзвернутиувагу надіючу подегідою ЛАДАрабськуконвенцію пропереміщенняробочоїсили 1968 р.

>Необхіднотакожзауважити, що йще однимрегіоном,якийшвидконабирає ваги у сферірегулюванняміжнародноїтрудовоїміграції,стає СНР [3, з. 15; 16, з. 128–138].Найбільша державарегіону – РФ, Якастоїть на іншомумісці после США закількістюзовнішніхтрудовихмігрантів, а Українапосідаєчетвертемісце (послеНімеччини) [4].Держави СНРвходять допершої десятки державпоходженнямігрантів у світі. Потокиміжнародноїтрудовоїміграції у межах СНРспрямовані вінші держави СНР,перш на до, Казахстан та в Україну. Статут СНРзаклав фундамент длявідносинміжкраїнами СНР [6].Досить активновеласязаконодавча робота вкожнійдержаві-учасниці СНР ізметою розробки таприйняттянаціональних законів,регулюючихзовнішнютрудовуміграцію [22]. У 1992 р. було букладеноУгоду пробезвізовий рухгромадян СНР черезтериторіюСпівдружності [27]. Уподальшомунизкадержаввийшли із цого договору,уклавшидвосторонні догоди.Усі держави СНРсьогоднімаютьбезвізовий режим.

15 апреля 1994 р.усідержави-члени СНРпідписалиУгоду проспівробітництво у сферітрудовоїміграції йсоціальногозахистутрудящих-мігрантів [28, з. 244], щогрунтується за принципамиМОП йміститьтакіположення:взаємневизнання безлегалізаціїдипломів,свідоцтв проосвіту тарівнівкваліфікації; порядокзалученняпрацівників тавимоги перед тимвстановлюються Державоюпрацевлаштування ізурахуваннямміжнароднихугод;спрощені правилапрацевлаштування;оформленнятрудовоїдіяльностіпрацівникатрудовим договором (контрактом) ізроботодавцем;уникненняподвійногооподаткування;рівноправ’ятрудящих-мігрантів йгромадян державиперебуваннящодо умів роботи,соціального забезпечення, оплати роботи тощо; забезпеченнямедичногострахування таобслуговування зарахунокроботодавця наосновінаціонального режиму;безперешкоднийпереказкоштів,заробленихтрудящими-мігрантамивідповіднодозаконодавства державипрацевлаштування таміжнароднихугод [1, з. 34–36].

Однакцяугода непоширюється начленівсімейтрудящих-мігрантів, атакожпередбачається, що вон якщореалізовуватисялише черездвосторонні догоди. Урозвиток було брозробленоКонвенцію проправовий статуструдящого-мігранта 2003 р., котра мала статіпершим документом такого масштабу врегіоні,спрямованим на захист правлюдинитрудящих-мігрантів тачленів їхнісімей.Вонатакожвключаєфундаментальні права трудящих: захист віддискримінації,соціальнестрахування, доступ досудів.Зазначимо, що документміститьположення,спрямовані на захистжінок-мігрантів тадітей.

>Сьогодніпенсійне забезпеченнятрудящих-мігрантів у рамках СНРрегулюєтьсяУгодою прогарантії правдержав-учасниць СНР у сферіпенсійного забезпечення 1992

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація