Реферати українською » Государство и право » Юридичні особини в міжнародному приватному праві


Реферат Юридичні особини в міжнародному приватному праві

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Курсова робота

Зміжнародного приватного права України

На тему: ">Юридичні особини вміжнародному приватногоправі"

>Київ 2011 р.


План

>Вступ

>Розділ І.Поняття тазагальна характеристикаюридичнихосіб уміжнародному приватногоправі

1.Поняттяюридичної особини вміжнародному приватногоправі

2.Видиформуваньзі статусомюридичної особини

3.Визнанняіноземнихюридичнихосіб

4.Представництваіноземнихсуб’єктівгосподарськоїдіяльності

>Розділ ІІ.Діяльністьсуб’єктівгосподарювання України за кордоном

1.Особливості українськихюридичнихосіб

2.Об’єднанняпідприємств яксуб’єктигосподарювання

>Висновки

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

Заукраїнськимзаконодавством,юридичними особамивизнаютьсяорганізації,створені йзареєстровані вустановленому порядку (ст. 80Цивільного кодексу України).

>Юридична особа,зазначається далі уцій з статтею,наділяєтьсяцивільноюправоздатністю йдієздатністю,може бутипозивачем тавідповідачем усуді.Законодавствоіноземних держав чивзагалі недаєвизначенняюридичної особини чиобмежуєтьсязагальнимилаконічнимиформулюваннями. Улітературі наводитися як прикладбільш-меншрозгорнутоговизначенняюридичної особини, котрімістяться уЦивільних кодексахкраїнЛатинської Америки. УЧилійськомуЦивільномукодексі таксформульованоцепоняття:юридичноїособоює особафіктивна,здатназдійснювати права, нестицивільніобов’язки йвступати управові йнеправовівідносини.

Чивизнаваласяцякатегоріясуб’єктів права встародавньомуРимі?

>Різніавторидаютьрізнівідповіді,хочаєдині утвердженні, щоримськіюристи недопрацювались допоняттяюридичної особини.

>Фактичноюридичними особами вримськомуправі (хоч смердоті так і неназивались), булитакікатегорії:

1).Сполученняфізичнихосіб, щостворюють усвоїйсукупностісамостійнийправовийсуб’єкт. Уджерелахцякатегоріяпозначаєтьсязагальноюназвоюuniversitaspersonarum,hominum;

2).Установи іздоброчинноюметою,piacorpora,piaccausae.

У римляніснувалозагальне правило прообов’язковихтрьох членах длявсякоїкорпорації. Авинятком з цого правилавважавсявипадок, коли зкорпораціївибувають усі члени,крім одного.

Усучасномузаконодавствізарубіжнихкраїн,крімнаведеноговипадку,передбачаєтьсяможливістьіснування подназвоююридичної особини нелишеколективнихутворень, а і такзваних ">компанійоднієї особини", ">одночленних товариств". У СШАце ">onemen company", "lasocieteunipersonelle" уФранції, ">Einmanngesellhagt" уНімеччині.

>Причинистворення такихюридичнихосібполягають у бо смердоті всучаснихумовахздійснюютьфункціїобмеженняпідприємницькогоризикувартістювкладеногомайна.

 


>Розділ І.Поняття тазагальна характеристикаюридичнихосіб уміжнародному приватногоправі.

 

1. >Поняттяюридичної особини вміжнародному приватногоправі

>Щодорозмаїттяюридичнихосіб уміжнародно-правовійпрактиціслідзазначити, що задовгічаси у світісформувалисяпевніорганізаційно-правовіформи. смердотіотримали врізнихкраїнахрізніназви, але й їхньогоправовий статусприблизнооднаковий.

>Взагалі жтермін ">юридична особа" здобувшивизначення, яквідомо,лише на початку ХІХстоліття. До цогорозповсюдженими булиназви ">моральнихосіб", ">містичнихосіб".Вельмистійкимвиявилосьпоняття ">фіктивної особини", що сталопотімпідставою длястворенняоднойменноїтеорії.

Засвідоцтвомлітературнихджерел, Першіспробитеоретичногоусвідомленняприродикорпоративнихутворень булизробленіще усереднівіки.Основоположникомтеоріїфікційвважають татаІнокентія IV,якомуналежитьвислів, щокорпораціяіснуєлише улюдськомууявленні, щоцефікція,видуманарозумом.Корпорація немаєволі,лишеїї члени,живі люди,мають волю йдіють.

>Фікційнатеорія, якпершанауковаспробаосмислитиюридичну природусуспільнихутворів, щовиступають вмайновомуобороті яксуб’єкти прав йобов’язків, незнайшлаподальшогорозвитку до XVIIIсторіччя.Лише тодіСавіньї,визначаючиправоздатність лишелюдини,дійшоввисновку, щоюридичні особини –цештучнісуб’єкти,фікції. Таким чином,існуванняфіктивнихосіб – сутоюридичне.Юридична особа –утворення закону.Подальшимрозвиткомфікційноїтеорії сталатеоріяцільовогомайнаБринця,якийзвернувувагу націль (мітку), длядосягненняякоїстворена таіснуєюридична особа.Майноможеналежати, на його думку, не лишебудь-кому, а ібудь-чому.Такемайноєцільовим майном.Майно,належнецілі, неможеодночасноналежатиособі.Юридична ж особа –цефікція.

Дотеорій, щозаперечуютьреальністьюридичної особини йвизнаютьсуб’єктами прав лише людей, належати й низькаінших (>Ієрінга,Планіоля,Гельдера,Біндера,Єллінека), котрі вкінцевомурахункувизнаютьюридичну особуфікцією.

>Виправдовуючиіснуваннякомпанійоднієї особини,сучаснізахіднідослідники, посуті,тлумачатьцеправовеявище ізпозиціїтеоріїцільовогомайна –різновидутеоріїфікції. Зарадянським правом,юридична особа –це організація ізпевнимиознаками.Однівченіосновноюознакоювважализдатністьбрати доля вцивільномуобороті, яксамостійногоносія прав йобов’язків (А.В.Венедіктов),інші –їїмайновавідокремленість (С. Братусь).

А чивиправдановзагаліототожненнясуспільноївластивості,якоює статусюридичної особини, ізекономічноюкатегорією –організацією (>підприємством,установою та їхнірізновидами –корпорацією,господарськимтовариством тощо)?

>Юридична особа –цеправовий статус,правосуб’єктність –можливість матір йнабувати права йобов’язки, що немає своїмсуб’єктомлюдину, але йохороняється як йїї права йобов’язки.Статусуюридичної особининабуваютьбудь-якіорганізаційно-правовіутворення,якщо смердотіможуть матірвідокремленемайно,іншімайнові таособистінемайнові права, нестиобов’язки, аотже бутипозивачами тавідповідачами до судів,арбітражних йтретейських судах.

Улітературі, ізпосиланням на До. Маркса,висловлюється теза, що ізекономічної точкизору немаєніякихпринциповихпідстав длявиділусередучасниківсуспільнихвідносин людей однукатегорію, аорганізацій – віншу. К.Маркс уцихвипадкахвикористовував одинправовийтермін "особа". Алі так можнавважати,якщовиходити із того, щоправосуб’єктність йлюдини йгосподарських товариств,корпорацій таіншихорганізаційно-правовихутворень неприродженаякість, асуспільнавластивість. Однак,якщо мивизнаємоприродні правалюдини, то таких прав немає уюридичнихосіб.Їхправосуб’єктність (статусюридичної особини) –цесуспільнавластивість. Іякщо однафізична особастворюєтовариство ізобмеженоювідповідальністю у тому,щобобмежитиризиклишевкладеним майном, то цьомувипадку усуспільнихвідносинах вонабере долясаме яктовариство,правосуб’єктністьякогоєсуспільноювластивістю, й яку немаєприродних прав.

Тому вЦивільномукодексі Українимаютьвизначатись порядокствореннямісцезнаходження,найменування,види неюридичної особини, а підприємства,організації, котріможуть матір статусюридичної особини. Ізовсім непотрібнимєформулюванняправоздатностіюридичної особини,бовизнання підприємства,установиюридичноюособоюце йєвизнання їхньогоправоздатності йдієздатності (>правосуб’єктності).

2. >Видиформуваньзі статусомюридичної особини

Уміжнародному приватногоправіпоширенимєподілформувань,визнанихюридичними особами, взалежності від характеруоб’єднання (>осіб чикапіталу) та від ступенявідповідальностіучасників зазобов’язаннямиюридичної особини (усім своїм майном чи вмежахвнесеного внеску).Об’єднанняосібзасновуються наособистійучасті їхньогочленів уведеннісправ товариства.Об’єднаннякапіталівмають наметі їхніконцентрацію йзвільненняучасників відризику, щовиникає впроцесігосподарськоїдіяльності.

УбільшостікраїнконтинентальноїЄвропиоб’єднанняпідприємців (>господарських товариств)поділяються натаківиди:повне,командитне, ізобмеженоювідповідальністю,акціонерне.

Формаакціонерного товаристванайбільшрозповсюджена взарубіжнихкраїнах.Вонавважаєтьсянайзручнішою дляпідприємців.Акціонернетовариствонадаєможливістьконцентруватикапітал,коштидрібнихвласників,передавати їхнього урозпорядження товариства йодночаснозвільняєпідприємця відризику,пов’язаному ізгосподарськоюдіяльністю,оскількиакціонер не було зазобов’язаннями товариства.

УВеликобританіїрозрізнюють товариства –об’єднанняосіб йкомпанії –об’єднаннякапіталів.

Товариствоможуть бути: а) ізнеобмеженоювідповідальністю (статусомприблизновідповідаєповному товариству),однак така форма невизнаєтьсяюридичноюособою; б) ізобмеженоювідповідальністю (>відповідаєкомандитному).

>Компаніїподіляються за такоюознакою: а)компанії ізнеобмеженоювідповідальністю –відрізняються віданалогічного товариства тім, щовизнаютьсяюридичними особами; б)компанії ізобмеженоювідповідальністю – по статуссхожі наакціонерні товариства, але йвідрізняються тім, що вкомпаніїстворюється неакціонерний, апайовийкапітал.

УЄвропейськомусоюзізастосовуєтьсяпоняття підприємства в широкомутлумаченні, щоохоплює всіхфізичних йюридичнихосіб, котріздійснюютьекономічну діяльність –державні підприємства,компанії ізобмеженоювідповідальністю, товариства,торговельніасоціації,кооперативи,дрібнихторговців,корпорації,некомерційніорганізації таін.

Уміжнародному приватногоправісуб’єктамиє: а)національні підприємства,організації –юридичні особини, щоподіляються навітчизняні таіноземні; б)міжнародні підприємства,тобтоорганізації, котрівиникають напідставіміжнародного договору (>Міжнародний Банкреконструкції йрозвитку – МБРР), чи напідставівнутрішнього законуоднієї чикількох держав,прийнятого увідповідності ізміжнародним договором.Вважається, щотакіорганізаціїмаютьміжнародний характер, й тому немаютьнаціональності.

Упроцесіздійсненнясуб’єктамигосподарюваннясвоєїдіяльностінерідковиникаєнеобхідністьз’ясування того, чинаділенеданеутворення статусомюридичної особини, чице спілкафізичнихосіб (>скажімо,товариство ізнеобмеженоювідповідальністю уВеликобританії),якщо так, чиє воно тавітчизняним чиіноземнимсуб’єктом права,тобто Яка йогонаціональність.

>Піднаціональністююридичної особинирозумієтьсяїїналежність допевної держави. Уміжнародному приватногоправізастосовується низькакритеріїв длявизначеннянаціональності (державноїналежності)юридичної особини: а)місцязаснування –юридична особамаєнаціональністьтієї країни, по правоякої вона бувстворена (>зареєстрована,інкорпорована); б)місцезнаходження –національністьвизначається по стране, вякійрозташованийїївиконавчий орган; в)місцядіяльності –національністювважаєтьсянаціональністьтієї країни, вякійюридична особаздійснює своюосновну діяльність; р) контролю – зацимкритеріємвизначаєтьсянаціональністьюридичної особини задержавноюналежністюїїзасновників (>учасників). Завітчизнянимзаконодавством в Українітежвикористовуютьсярізнікритерії дляподілуюридичнихосіб на ">своїх" йіноземних. Так, Закон від 16 апреля 1991 року "Прозовнішньоекономічну діяльність" у ст.1визначаєіноземнихсуб’єктівгосподарськоїдіяльності яксуб’єктів, щомаютьпостійнемісцезнаходження чипостійнемісцепроживання за межаминашої держави.Постійниммісцезнаходженням при цьомувважається тімісце, дезнаходитьсяофіційнозареєстрованийголовний органуправліннясуб’єктагосподарювання.

Закон України від 22травня 1997 року "Провнесеннязмін в Україну "Прооподаткуванняприбуткупідприємств"визначає нерезидентамиюридичні особини тасуб’єктипідприємницькоїдіяльності, що немають статусуюридичної особини (>філії,представництва тощо) ізмісцезнаходження за межами України, котрістворені таздійснюють свою діяльністьвідповідно дозаконодавстваіншої держави. Таким чином, тутзастосовуються двакритерії –місцязнаходження тамісцязаснування.

Уміжнародних договорах заучастю Українивикористовуються йіншікритерії.


3.Визнанняіноземнихюридичнихосіб

>Тривалий годинуформування, що здобулиправовий статусюридичної особини водній стране, невизнавалисясуб’єктом права віншій, й тому не маліможливостіздійснюватигосподарську таіншу діяльність за кордоном. Це можнапояснитисутністююридичної особини якфіктивного, штучногосуб’єкта правапевної держави,їїнаціонального правопорядку.

Однак у наше годину – годину глобалізаціюгосподарськихзв’язків запитання провизнанняіноземнихюридичнихосібвирішується як завнутрішнімзаконодавством, то й вміжнародних договорах. Зазагальним принципомміжнародного приватного праваіноземніюридичні особинивизнаютьсябезумовно йавтоматично.Підприємство, організація чиіншасукупністьфізичнихосіб, що здобули статусюридичної особини воднійдержаві,визнаютьсясуб’єктами права й вінших.Вонипідтверджуютьсвій статусвитягом із торгового,банківського чи судновогореєструтієї держави, Яканадалаїмцей статус, атакожзасновницькими документами,засвідченими вустановленому порядку.

>Торговельніреєстри,скажімо, в ФРН,Австріїведуть суди, уШвейцарії – суди таадміністративніоргани.Витяги із нихповинніміститинеобхіднівідомостіщодоназвифірми, виду товариства чикомпанії,змістудіяльності,інформацію проосновнийкапітал,зазначенняосіб, котрівідповідають зацю діяльність, таосіб, котрімають правопідписудоговорів,іншихдокументів.Витяг ізреєстру,якийподається ворганізації України,має бутизасвідченимвідповідно дозаконодавства країни йоговидачі,викладений російською мовою талегалізований уконсульськійустанові України.Вінможе бутизасвідченим впосольствівідповідної держави в Україні талегалізований в нашомуМіністерствізакордоннихсправ.

>Законодавство, щозастосовується доіноземнихюридичнихосіб,визначається: 1) їхніособистим законом (статутом) – законом країни державноїналежності чи 2) законом держави, на територїякоїздійснюєтьсяїхня діяльність.

>Особистий законвизначає: а) чинаділенеданеутворення правамиюридичної особини; б) порядок йогостворення йприпинення; в)органиуправління; р) режиммайна; буд)обсягправоздатності,тобтоє вонзагальною чиспеціальною таін.Загальнаправоздатність –цеможливістьнабуватибудь-які права таобов’язки,сумісні ізсутністюсуб’єкта.Законодавствоіноземних державсвідчить про ті, убільшості із нихтакісуб’єктиволодіютьзагальноюправоздатністю.Такаправоздатністьпередбачена йЦивільним кодексом України (ст. 91).

>Спеціальнаправоздатністьозначаєможливістьнабуттясуб’єктом прав таобов’язків увідповідності ізцілями,визначеними взаконі,договорі чистатуті.Такоюправоздатністюнаділяються, як правило,організації –юридичні особини, котрі нездійснюютьгосподарськоїдіяльності якосновної. У такомувипадку вонамаєвідповідатиціліцієїорганізації.

Допускіноземноїюридичної особини доздійсненнягосподарської чиіншоїдіяльності на територїіншої країни й порядоктакоїдіяльностірегламентуєтьсязаконодавствомцієї країни,тобтозастосовується законмісцяздійсненнядіяльності. Разом із тімюридична особа не було за кордоном понад прав,чим вона мала б заособистим статутом.

У Українівидигосподарськоїдіяльності, котріможутьздійснюватисяіноземнимисуб’єктамигосподарюваннявизначені вЗаконі "Прозовнішньоекономічну діяльність". До них ст.4 Законувідносить,зокрема:експорт таімпорттоварів,капіталів;наданняіноземнимисуб’єктамигосподарюваннясуб’єктамзовнішньоекономічноїдіяльності Українивиробничих,транспортно-експедиційних,страхових,маркетингових,експортних,посередницьких таіншихпослуг, котрі прямо йвиключно незабороненізаконодавством України, таспільнупідприємницьку діяльність із ними, щовключаєпроведенняспільнихгосподарськихоперацій таспільневолодіння майном як на територї України, то й заїї межами;наукову,науково-технічну,науково-виробничу таіншукооперацію;підприємницьку діяльність на територї України,пов’язану ізнаданнямліцензій,патентів, "ноу-хау",торговельних марок таіншихнематеріальнихоб’єктіввласності.

>Іноземнісуб’єктигосподарюванняможутьздійснювати діяльністьпосередників та самзайматисяпосередницькоюдіяльністю.

>Законодавством Українипередбачаються йіншівидигосподарськоїдіяльності заучастю ">іноземногоелемента". Так, Закон України від 16 июля 1999 року "Проконцесії"передбачаєможливістьіноземнихсуб’єктівгосподарювання –інвесторівбрати доля вздійсненнідіяльності постворенню (>будівництву) та (чи)управлінню (>експлуатації)певнихоб’єктів державного та комунальногомайна наумовах договоруконцесії із органомвиконавчої влади чивідповідного органу місцевого самоврядування.Відповідно в Україну від 14вересня 1999 року "Про догоди пророзподілпродукції"зазначенісуб’єктиможутьпроводитипошуки,розвідки тавидобуваннякориснихкопалин навизначенійділянці (>ділянках)надр за договором ізКабінетом міністрів України,ВерховноюРадоюАвтономноїРеспубліки Крім чи органом місцевого самоврядування завласнийрахунок й навласнийризик ізнаступноюкомпенсацієювитрат йотриманням плати (>винагороди) увиглядічастинивиробленоїпродукції.

4.Представництваіноземнихсуб’єктівгосподарськоїдіяльності

Закон України "Прозовнішньоекономічну діяльність" (ст. 5),іншінормативно-правовіакти України таміжнародні догодипередбачаютьможливістьвідкриттяпредставництвіноземнихсуб’єктівгосподарськоїдіяльності (>фірм,компаній), через котріповністю чичастковоздійснюється їхнігосподарська діяльність.Ціпредставництвапідлягаютьдержавнійреєстрації згідно ізІнструкцією про порядокреєстраціїпредставництвіноземнихсуб’єктівгосподарськоїдіяльності в Україні,затвердженої наказомМіністерствазовнішніхекономічнихзв’язків йторгівлі від 18 января 1996 року.

Дляреєстраціїпредставництваіноземнийсуб’єктгосподарюваннямає податі доМіністерстваекономіки та ізпитаньєвропейськоїінтеграції Українитакідокументи: а) заяву ізпроханням прореєстраціюпредставництва ззазначеннямназви таадресифірми,їїмісцезнаходження,міста, вякому якщовідкритопредставництво,сферидіяльностіфірми, метивідкриття йсферидіяльностіпредставництва; б)витяг зторговельного (>банківського)реєстру країнимісцезнаходженняофіційнозареєстрованого головного органууправління (>контори)іноземногосуб’єктагосподарювання; в)довідку відбанківськоїустанови, вякійофіційновідкриторахунок цогосуб’єкта; р)доручення наздійсненняпредставницькихфункцій в Україні,оформлене за законом країни, деофіційнозареєстровано конторуіноземногосуб’єктагосподарськоїдіяльності.

>Цідокументимають бутинотаріальнозасвідчені замісцем їхньоговидачі,легалізованіналежним чином уконсульськихустановах, котріпредставляютьінтереси України, вперекладі російською мовою,завіренимпечаткоюофіційногоперекладача.

За результатамирозгляду заявивиноситьсярішення прореєстраціюпредставництваіноземногосуб’єктагосподарювання чи провідмову в йогореєстрації.Відмова вреєстрації чинеприйняттярішення увстановлений рядківможе бутиоскаржено всуді України.

>Зареєстрованомупредставництвуіноземногосуб’єктагосподарюваннявидаєтьсясвідоцтво прореєстраціювстановленогозразкаМіністерствомекономіки та ізпитаньєвропейськоїінтеграції України, якуєпідставою длявідкриттяпоточнихрахунків у трилітрові банки України,безмитногопровезенняустаткування таіншогомайна, якутимчасово ввозитися натериторію України.

>Представництвоіноземногосуб’єктагосподарювання немає статусуюридичної особини й нездійснюєсамостійногосподарську діяльність.Вонодіє відімені та задорученнямсуб’єктагосподарювання,представникомякогоє.

>Діяльністьпредставництвіноземнихсуб’єктівгосподарюванняоподатковуєтьсявідповідно в Україну "Прооподаткуванняприбуткупідприємств".Постійніпредставництванерезидентів, яквипливає з ст. 2 цого Закону, котріотримуютьдоходи ізджерел їхніпоходження із України чивиконуютьагентські (>представницькі)функціїстосовно такихнерезидентів чи їхньогозасновників,єплатникамиподатку.

>Реєстраціяпредставництвнекомерційнихорганізацій –юридичнихосіб в Україні проводитися увідповідності ізПоложенням про порядокреєстраціїфілій,відділень,представництв таіншихструктурнихпідрозділівгромадських (>неурядових)організацій в Україні,затвердженимпостановоюКабінету міністрів України від 26 лютого 1993 року,Міністерствомюстиції.


>Розділ ІІ.Діяльністьсуб’єктівгосподарювання України за кордоном

 

1.Особливості українськихюридичнихосіб

Завітчизнянимзаконодавствомзовнішньоекономічна діяльністьсуб’єктівгосподарювання Україниможездійснюватися надоговірнійоснові ізіноземними партнерами як на територї України, то й заїї межами.Суб’єктамигосподарювання в Українівизнаютьсяучасникигосподарськихвідносин, котріздійснюютьгосподарську діяльність,реалізуючигосподарськукомпетенцію (>сукупністьгосподарських прав таобов’язків),маютьвідокремленемайно, несуть відповідальність засвоїмизобов’язаннями вмежах цогомайна,крімвипадків,передбаченихзаконодавством.

>Суб’єктамигосподарюванняє:

>господарськіорганізації –державні,комунальні,колективні,приватні таінші підприємства,створенівідповідно дозаконодавства, атакожіншіорганізації –юридичні особини, котріздійснюютьгосподарську діяльність тазареєстровані вустановленому законом порядку;громадяни України,іноземці та особини безгромадянства, котріздійснюютьгосподарську діяльність тазареєстрованівідповідно до закону якпідприємці;філії,представництва,іншівідокремленіпідрозділигосподарськихорганізацій (>структурніодиниці),утворені ними дляздійсненнягосподарськоїдіяльності.

>Загальнимиумовамиствореннясуб’єктівгосподарюванняєтакі: 1)суб’єктгосподарюваннястворюється зарішеннямвласника чивласниківмайна чиуповноваженого ним органу, а й увипадках,спеціальнопередбаченихзаконодавством,також зарішенняміншихорганів,організацій йгромадян шляхомзаснування нового,реорганізації (>злиття,приєднання,виділення,перетворення)діючого (>діючих)суб’єктівгосподарювання іздодержаннямвимогзаконодавства; 2)створеннясуб’єктівможе бутитакожнаслідкомпримусовогоподілу (>виділення)діючогосуб’єктагосподарювання за Розпорядженнямантимонопольнихорганіввідповідно доантимонопольно-конкурентногозаконодавства України.

>Суб’єктигосподарюванняможутьстворюватись дляздійсненнябудь-якоїдіяльності,якщо вона несуперечитьчинномузаконодавству.Обмеженняє дляприватнихпідприємствстосовнодіяльності увиготовленні йреалізаціїдеякихвидівпродукції.Таку діяльністьможутьздійснюватилишедержавні підприємства.

Наздійснення окремихвидівгосподарськоїдіяльності, як вжезгадувалось,треба матірспеціальнийдозвіл –ліцензію.Перелік такихвидівдіяльностівизначений узаконодавстві.

>Суб’єктигосподарюванняпідлягаютьдержавнійреєстрації,крімвипадків,передбаченихзаконодавством України.Державнареєстраціяздійснюється органів державної влади замісцезнаходженням чимісцемпроживанняданогосуб’єкта,якщоінше не передбачене законом.

>Поняття державноїреєстраціїрозкривається вЗаконі України від 15травня 2003 року "Продержавнуреєстраціююридичнихосіб тафізичнихосіб –підприємців".Під неюрозумієтьсязасвідчення фактунабуття чипозбавлення статусуюридичної особиниорганізацією та статусупідприємцяфізичноюособою, атакож скоєнняіншихреєстраційнихдій шляхомвнесеннявідповіднихзаписів доЄдиногореєстру.

>Реєстрацію проводитидержавнийреєстратор,якийпризначається на посадуміським головоюміста обласногопідпорядкування чи головоюрайонної,районної вмістахКиєві таСевастополі державноїадміністрації запогодженням зспеціальноуповноваженим органом ізпитань державноїреєстрації.Віноформляє тавидаєсвідоцтва продержавнуреєстрацію, атакож їхнізаміну;формує, Веде тазабезпечуєзберіганняреєстраційнихсправ; проводитидержавнуреєстраціюзмін доустановчихдокументівюридичнихосіб тазмін чимісцяпроживанняфізичнихосіб –підприємців;передає органам статистики, державноїподатковоїслужби,Пенсійного фонду тафондівсоціальногострахуванняповідомлення тавідомості ізреєстраційнихкарток проведенняреєстраційнихдій, у томучисліщодоствореннявідокремленихпідрозділівюридичнихосіб (ст. 6 зазначеного Закону).

>Свідоцтво продержавнуреєстрацію –це документвстановленогозразка,якийзасвідчує фактвнесення доЄдиного державногореєстру –автоматизованоїсистемизбирання,накопичення,захисту,обліку танаданняінформації проюридичнихосіб тафізичнихосіб-підприємців –запису про їхньогодержавнуреєстрацію.

>Діяльністьнезареєстрованогосуб’єктагосподарювання,якийпідлягаєдержавнійреєстрації,забороняється.Доходи,одержані такимсуб’єктом,стягуються доДержавного бюджету.

>Скасування державноїреєстраціїсуб’єктагосподарювання проводитися за йогоособистоюзаявою, але впідставірішення суду увипадкахвизнаннянедійсними, чи такими, щосуперечатьзаконодавствуустановчихдокументів, чиздійсненнянезаконноїдіяльності.Скасування державноїреєстраціїприпиняєгосподарську діяльність йєпідставою дляліквідаціїсуб’єктагосподарювання.

>Суб’єктигосподарювання –господарськіорганізаціїмають правовідкривати своїфілії (>відділення),представництва.Відкриття такихпідрозділів непотребує їхніреєстрації.Суб’єктгосподарюваннялишеповідомляє про їхнівідкриттяреєструючий орган,вносячидодатковуінформацію на свійреєстраційнукартку.

>Організації,наділені статусомюридичної особини,вправіздійснювати діяльність, щовиходить замежі Українивідповідно довітчизняногозаконодавства,законодавстваіноземної держави,міжнароднихугод.

>Вітчизнянезаконодавствовизначаєзмістособистого статутуорганізацій –юридичнихосіб, виду їхньогодіяльності уміжнародномугосподарськомуобігу, котріємайжеаналогічним виглядомдіяльностііноземнихсуб’єктівгосподарювання в Україні.

Припорушеннізаконодавства України дозазначенихсуб’єктівможутьзастосовуватисяспеціальнісанкції,скажімо,передбачені ст. 37 Закону України "Прозовнішньоекономічну діяльність" таПоложенням про порядокзастосування досуб’єктівзовнішньоекономічноїдіяльності України таіноземнихсуб’єктівгосподарськоїдіяльностіспеціальнихсанкцій,передбачених ст. 37 Закону України "Прозовнішньоекономічну діяльність",затвердженим наказомМіністерстваекономіки від 17 апреля 2000 року.Ними,зокрема,єіндивідуальний режимліцензування читимчасовезупиненнязовнішньоекономічноїдіяльності, котрізастосовуютьсяМіністерствомекономіки та ізпитаньєвропейськоїінтеграції України зарішеннямсудів чи заподанняморганів державноїподаткової таконтрольно-ревізійної служб,митних,правоохороннихорганів таНаціонального банку України.юридичний особаміжнароднийприватний право

>Законодавствоіноземних державрегламентує запитання допуску українськихсуб’єктівгосподарювання навласнутериторію,визначаєсфери таумови їхнідіяльності.

>Межіздійсненнядіяльностісуб’єктівгосподарювання за кордономзалежить відпоширення нимипевного виду правового режиму (>національного,недискримінаційного,найбільшогосприяння чиспеціального). Убільшостівипадківіноземнезаконодавствопередбачає дляорганізацій –юридичнихосібнаціональний режим,тобто смердотіможутьздійснюватигосподарську діяльність самихумовах й до того самомуобсязі, що івітчизнянісуб’єктигосподарювання.

>Міжнародні догоди, їхнінормиможутьрегламентувати запитання правового режиму,якийнадаєтьсясуб’єктамгосподарювання України за кордоном,сфери їхньогодіяльності,оподаткування, транзиту таін.

2.Об’єднанняпідприємств яксуб’єктигосподарювання

>Підприємства, зазаконодавством України,вправіоб’єднувати своюгосподарську діяльність,створюючи для цогооб’єднання ускладі двох чи понадпідприємств ізметоюкоординації їхньоговиробничої,наукової таіншоїдіяльності длявирішенняспільнихекономічних тасоціальнихзавдань.

>Об’єднанняпідприємствутворюються надобровільних засідках чи зарішенняморганів, котрівідповідно дозаконодавствамаютьтаке право. До їхні складуможутьвходити підприємства,утворені зазаконодавствомінших держав, а підприємства Україниможутьвходити воб’єднанняпідприємств,утворені на територїінших держав.Вониутворюються навизначений рядків чи яктимчасовіоб’єднання.

>Об’єднаннянаділяються статусомюридичної особини, а підприємства, щовходять у складоб’єднання,зберігаютьцей статус.

>Залежно від порядкузаснуванняоб’єднанняфункціонують якгосподарськіоб’єднання, щоутворюються надобровільних засідках заініціативою самихпідприємств,незалежно від їхні виду, чи якдержавні чикомунальнігосподарськіоб’єднання.Першідіють наосновіустановчого договорута/або статуту,який затверджується їхнізасновниками, адругі – наосновірішення про їхніутворення та статуту,який затверджується органом, щоприйняврішення про їхніутворення.

>Державне чикомунальнегосподарськеоб’єднанняутворюється зарішеннямКабінету міністрів України чи, увизначенихзаконодавствомвипадках,рішеннямміністерств чиіншихорганів, досфериуправління яківходять підприємства, щоутворюютьоб’єднання, чирішеннямкомпетентнихорганів місцевого самоврядування.

>Підприємства, щовходять у складоб’єднань,вправідобровільновийти ізоб’єднання за умів,зазначених взаконі чидоговорі простворенняоб’єднання чи в йогостатуті,делегуватичастинусвоїхповноважень таповертатиціповноваження в порядку,визначеномуустановчими документамиоб’єднання;одержуватичастинуприбутку відспільноїдіяльності; матірінші права,обумовленіустановчими документамиоб’єднання.

>Підприємстваможутьоб’єднуватись вгалузеві,міжгалузеві,регіональні таміжрегіональнігосподарськіасоціації,концерни,корпорації,консорціуми таіншіоб’єднання.

>Асоціація –цедоговірнеоб’єднанняпідприємств, якустворюється ізметоюпостійноїкоординаціїгосподарськоїдіяльності,поглибленняспеціалізації йрозвиткукоопераціївиробництва,організаціїспільнихвиробництв на засідкахоб’єднаннясвоїхфінансових йматеріальнихресурсів длязадоволеннявласних потреб чивиробництвапродукції,робіт,послуг дляреалізаціїтретім особам. Приствореннігосподарськоїасоціаціїцентралізується одна чидекількавиробничо-господарських йуправлінськихфункцій.Господарськаасоціація, зарішеннямучасників,можепредставляти їхніінтереси увідносинах ізтретіми особами.

>Корпораціяєтеждоговірнимоб’єднанням,створеним на засідкахпоєднаннявиробничих,наукових такомерційнихінтересів, ізделегуванням окремихповноваженьцентралізованогорегулюваннядіяльності шкірного ізучасників органамправліннякорпорації.

Концерн –цетакеоб’єднанняпідприємств, якуздійснюєспільну діяльність наоснові їхньогофінансовоїзалежності від одного чигрупиучасників ізцентралізацієюфункційнауково-технічного тавиробничогорозвитку, атакожінвестиційної,фінансової,зовнішньоекономічної таіншоїдіяльності.Підприємства –учасники концернунаділяють йогочастиноюсвоїхповноважень йфункцій, у томучислі якпредставників їхніінтересів увідносинах ізтретіми особами.

>Консорціумвідрізняється відіншихвидівоб’єднаньтимчасовим характеромоб’єднаннякоштівпідприємств длядосягненняспільної мети (>вирішенняконкретнихзавдань,реалізаціїцільовихпрограм тапроектів (>науково-технічних,будівельних й т.п.)).Післявиконанняпоставленого заподіянняконсорціумприпиняє свою діяльність.

>Господарськіоб’єднаннямаютьвищіорганиуправління (>загальнізбориучасників) таутворюютьвиконавчіоргани,передбачені їхні статутом.

>Вищий органзатверджує статутоб’єднання;вирішує запитання проприйняття новихучасників тавиключенняучасників із його складу;вирішуєфінансові таінші запитаннявідповідно доустановчихдокументів.Виконавчий орган,колегіальний чиодноособовий, щоутворюєтьсязагальнимизборами,вирішує запитанняпоточноїдіяльності, котрівідповідно до статуту чи договорувіднесені до йогокомпетенції.

>Управліннядержавним чикомунальнимоб’єднаннямздійснюютьправлінняоб’єднання йгенеральний директор,якийпризначається на посаду тазвільняється органом, щоприйняврішення проутворенняоб’єднання.

>Здійсненняуправлінняпоточноюдіяльністюоб’єднанняможе бутидорученоадміністрації одного ізпідприємств (головного підприємства) наумовах,передбаченихустановчими документамивідповідногооб’єднання.

>Учасникиоб’єднанняпідприємствможутьвносити наумовах й в порядку,передбачених йогоустановчими документами,майновівнески (>вступні,членські,цільові тощо).

>Господарськеоб’єднанняможеутворювати зарішенням йоговищого органуунітарні підприємства,філії,представництва.

>Певніособливості, котрівідрізняють їхнього відіншихоб’єднань,маютьпромислово-фінансові читранснаціональніпромислово-фінансовігрупи. До нихможутьвходитипромислові,сільськогосподарські таінші підприємства, банки,наукові йпроектніустанови,іншіорганізації, до тогочислі йіноземні, щомають наметіотриманняприбутку.Вонистворюються зарішенням уряду України напевнийтермін ізметоюреалізаціїдержавнихпрограмрозвиткупріоритетнихгалузейвиробництва йструктурноїперебудовиекономіки України,включаючипрограми згідно ізміждержавними договорами, атакожвиробництвакінцевоїпродукції.

>Відповідно в Україну від 21 листопаду 1995 року "Пропромислово-фінансовігрупи в Україні"промислово-фінансова групаскладається із головного підприємствацієїгрупи, якувиготовляєкінцевупродукцію,здійснюєїїзбут,сплачуєподатки йофіційнопредставляєінтересигрупи в Україні та заїї межами, таіншихучасниківгрупи.

>Іншіучасникипромислово-фінансовоїгрупи –це підприємства, банки,наукові йпроектніустанови,організації чиіноземні підприємства, щовходять у склад цогооб’єднання,виробляютьпроміжнупродукцію чинадаютьбанківськіпослугиучасникам й головномупідприємству ймають наметіодержанняприбутку.

>Входячи у складпромислово-фінансовоїгрупи,головнепідприємство,іншіїїучасникизберігають статусюридичної особини, апромислово-фінансова група вціломуцим статусом ненаділяється. Праводіяти відїїіменімаєвиключноголовнепідприємство.

>Головнепідприємство таіншіучасникипромислово-фінансовоїгрупиукладаютьГенеральну угоду просумісну діяльність повиробництвукінцевоїпродукції, заякою усіучасникизберігаютьнезалежність уздійсненнівиробничої,господарської йфінансовоїдіяльності.ГенеральнаугодапідлягаєзатвердженнюпостановоюКабінету міністрів України.

>Головнимпідприємствомпромислово-фінансовоїгрупи неможе бутиторговельнепідприємство,транспортне,підприємство у сферігромадськогохарчування,побутовогообслуговування населення,матеріально-технічногопостачання, банк,фінансово-кредитнаустанова.

Порядокстворення,реорганізації таліквідаціїпромислово-фінансовоїгрупивизначаєтьсязаконодавством.

>Господарським кодексом України таіншимизаконодавчими актамирегламентується й діяльністьасоційованихпідприємств тахолдінговихкомпаній.

>Асоційовані підприємства –це групасуб’єктівгосподарювання,пов’язанихміж собоювідносинамиекономічноїта/абоорганізаційноїзалежності уформіучасті встатутномуфондіта/абоуправлінні.Залежністьміжасоційованимипідприємствамиможе бути простою чивирішальною.

>Проста залежністьвиникає уразі,якщоодне із нихмаєможливістьблокуватиприйняттярішеньіншим (>залежним)підприємством, котріповинніприйматисявідповідно до законута/абоустановчихдокументів цого підприємствакваліфікованоюбільшістю голосів. Авирішальна залежністьвиникає тоді, колиміжпідприємствамивстановлюютьсявідносини контролю –підпорядкування зарахунокпереважноїучастіконтролюючого підприємства встатутномуфондіта/абозагальних зборах чиінших органахуправлінняіншого (>дочірнього) підприємства,зокрема,володінняконтрольним пакетомакцій.Відносинивирішальноїзалежностіможутьвстановлюватися заумовиотриманнязгодивідповіднихорганів Антимонопольногокомітету України.

>Суб’єктгосподарювання, щоволодієконтрольним пакетомакційдочірнього підприємства,визначаєтьсяхолдінговоюкомпанією.Якщо із звинувачуйостанньогодочірнімпідприємством було букладено йздійсненоневигідні длянього догоди чиоперації, токонтролюючепідприємство виннекомпенсуватизавданійомузбитки. З звинувачуйконтролюючого підприємствадочірнєпідприємствоможеопинитися й встанібанкрута. У цьомувипадкусубсидіарну відповідальність перед його кредитораминестимеконтролюючепідприємство.


>Висновки

Таким чином напідставівсьоговикладеноговище можназробитивисновки, щоюридичні особини, як вукраїнськомузаконодавстві, то й взаконодавствахзарубіжнихкраїн -це,перш нарізного родупідприємницькіоб'єднання, котрівідіграютьвирішальну рольекономіцібудь-якогорозвиненого чи держави, щорозвивається.Юридичні особини усвоїйдіяльності необмежуються рамкамиоднієї держави, смердотімають правоукладати домов й ізіноземними партнерами,тобтоздійснюватизовнішньоекономічну діяльність. Томуважливовизначитинаціональністьюридичної особини,їїособистий закон,якийвстановлюєобсягправоздатностіюридичної особини, порядок йогостворення йліквідації, атакожрозглянутиправове становищеюридичнихосіб віншихкраїнах.Перерахованівище запитання йрозглядаються восновнійчастиніданої роботи,причому впершучергу я завжди запотрібнерозглянути запитання, щостосуєтьсянаціональностіюридичної особини, так яквінєвирішальним длявизначення статутуюридичної особини. Самим великимз'явився запитання правовогоположенняіноземнихюридичнихосіб за кордоном. Цепояснюється тім, що Україна в даний моментєкраїною, щорозвивається йїйнеобхіднезалученняіноземнихінвестиційрозвинутихзарубіжнихкраїн, котрісприяютьзалученню не лишекапіталу, але й і новихтехнологій,способіввиробництва,організації менеджменту таін. Упорівнянні ізправовимположенняміноземнихюридичнихосіб в нашій стране, їхніправове становище взначноменшіймірівідображено взаконодавстві України йрегулюється в основномупідзаконними актами,двостороннімиугодамиміжкраїнами тазовнішньоекономічними договорами (контрактами), котріполягають самимиучасникамизовнішньоекономічноїдіяльності.


Списоквикористаноїлітератури

1. АланТатам. ПравоЄвропейського Союзу. До. 1998. З. 200.

2.ФедосееваГ.Ю. Міжнародне приватне право: Підручник.- М.:Острожье, 1999.- З. 173 – 175.

3.М.И.Кулагин. Підприємництво право: досвід Заходу. М. 1992. З. 38.

4. Д.І.Азаревич. З

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація