Реферати українською » Государство и право » Колізійні норми спадковий права


Реферат Колізійні норми спадковий права

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Курсова робота

Зміжнародного приватного права України

На тему: «>Колізійнінормиспадкового права»

>Київ 2011 р.


План

>Вступ.

1.Колізії успадкуванні за МПП.

2.Колізійнінормиспадкового права.

3.Міжнароднідокументи ізпитаньіноземногоспадкування.

4.Отриманняукраїнськимгромадянином спадщини за кордоном

5.Спадкові праваіноземців.

6.Перехідмайна до держави.

>Висновки.

Списоквикористаноїлітератури.


>Вступ

>Пов’язаністьспадковихвідносин ізрізнимиправовими системамиможез’явитисявнаслідок рухусуб’єктіврізнихправових систем черездержавнікордони йпоширеннямайновихвідносин наміждержавномупросторі.Територіальнібар’єриміжрізними державамипочалидолатись особливо удругійполовині ХХсторіччя, через щопредставникибагатьохверств населення ізрізнихкраїн активнопересуваються із країни до країни,залишаючи при цьомусвоїхродичів йсвоємайно урізнихкраїнах.Мобільність населеннядедалізростає, щообумовлює збільшеннякількостівипадківпоселеннягромадяноднієї країни на територїіншої[1].Міжнародні потокиіноземцівпризводять доти, що смердотіпоступовоотримуютьосідлість в новихкраїнах,перевозятьтуди своїсім’ї ймайно,формують їхнього на новомумісці.Крім того, щоспадкодавціможуть матірспадкоємців врізнихкраїнах, смердотітакожможутьзалишатисвоєспадковемайно вкількохкраїнах. До збільшення проблемміжнародногоспадкуванняпризводитьтенденція допридбанняіноземцяминерухомогомайна віншихкраїнах (особливо вкраїнахзісприятливимкліматом як,наприклад, уФранції,Португалії,Італії,Іспанії)[2].

 На збільшеннякількостімайнапомерлихосіб,щодоякогоповинні бутизастосованінорми МППтакожвпливають:шлюби ізіноземцями,придбанняподвійногогромадянства,міжнародніінвестиційніпроцеси,економічна йлінгвістичнапов’язаністьрегіонів (Україна –Росія,Німеччина –Франція,Бельгія –Нідерланди,Латвія – Литва –Естонія й т.ін.).

>Плюралізмправових систем, якпередумовавиникненняколізійозначає, щоспадкове праворізнихкраїнмаєзначнірозбіжності урегулюванніпроцесуспадкування.Вониобумовлені узначнійміріісторичними,економічними,релігійними,моральними,культурними,соціальними йіншимичинниками.Спадкове правонайбільшконсервативне, воно та посутієпродовженням йдоповненням прававласності,міститьчималоположень, щовипливають із прававласності, якудіє напевній територї упевнийперіод.

>Нормиспадкового правазагаломвідзначаютьсяєдністюсоціально-економічнихфункцій,протемаютьзначнівідмінності йхарактерніособливості урізних системах права.Розбіжностіміжвнутрішніми законамиспадкуваннячастковомаютьтехнічну природу, як,наприклад,ситуація ізпроцедурою переходумайна приспадкуванні: вкраїнахконтинентальноїЄврописпадкуванняєуніверсальнимправонаступництвом, щоозначаєбезпосереднійперехід прав йобов’язківспадкодавця доспадкоємців, а й українахзагального праваспадковемайноспершупотрапляє доособистогопредставникапомерлого,якийпередає йогоспадкоємцям лише послепроцедуриочищення відборгів,тобто, послерозрахунків із кредиторами.Частковотакірозбіжностівідображаютьрізні подивися наінтереси, щопідлягаютьзахисту:наскільки смердотіберуться доуваги тім чиіншимзаконодавством,настількипідлягаютьзахисту права одногопережившогоподружжя,урівнення правзаконних йнезаконнихдітей,наданняпевнимкатегоріямспадкоємців за закономобов’язковихчасток й т.ін.


>Колізії успадкуванні за МПП

>Колізії уміжнародномуспадкуванніобумовлюються такими чинниками:зв’язкомспадковихвідносин більше, ніж ізоднієюправовоюсистемою,плюралізмомправових систем й їхніздатністю довзаємодії.

В частности,неоднаковимиє правила, щостосуютьсязаповіту.Наприклад,законодавство ФРНдозволяєспільнізаповітиміжподружжям;взаємнізаповітивідомі вправіАнглії, США. Для праваІталії,Польщізаповіт –односторонній акт, томудвоє чи понадосіб неможутьвикласти своєї волі в одномудокументінезалежно від тогочиюкористьзаповітскладався.Французькийцивільний кодекс прямозабороняєспільні йвзаємнізаповіти. У ФРН,Швейцарії,Франціїіснуєінститутдоговорів проспадкування, щодіють із моменту їхніукладання й неможуть бутирозірвані водносторонньому порядку.

>Різнийпідхідспостерігається йщодозмістузаконодавчихприписів.Законодавстводеякихкраїндозволяє узаповітіробитивизначеннявиключнощодорозпорядження майном йпризначенняспадкоємців (>Болгарія,Угорщина).Інші,крімрозпорядженьмайнового характеру йвизначення коласпадкоємцівдопускають узаповітітакожположеннящодовизнанняпозашлюбноїдитини,призначеннянеповнолітньомуопікуна,призначеннявиконавцязаповіту й т. п. Уфранцузькомуправіє тривидизаповідальнихрозпоряджень (>легатів):універсальні,часткові,сингулярні.Універсальнілегатиявляють собоютакізаповідальнірозпорядження, всесукупність прав йобов’язківспадкодавця переходити до одного чидекількохосіб; за легатом поуніверсальному титулуздійснюєтьсяперехідлишепевноїчастиниспадковогомайна;сингулярнілегатимають своїм предметомлишеокремімайнові права.

>Досить часто принципсвободизаповітуобмежується накористьсім’їспадкодавця, щонеоднакововиражається управірізнихкраїн. Так, правоУгорщининадаєобов’язкову часткудітям,онукам, правнукамспадкодавця й йогодружині (>чоловіку), а й у другучергубатькам.Розміробов’язковоїдоліскладає половинумайна, якуці особиниотримали б уразіспадкування привідсутностізаповіту. За правомІспанії декларація прообов’язкову часткумаютьдіти й їхнінащадки.Розміробов’язковоїдолідітейскладає 2/3долі, якої смердоті ботримали уразіспадкування за законом.Обов’язкова часткабатьків й їхнівисхіднихскладає половинудолі, якої б смердотіотримали приспадкуванні беззаповіту.Ця частка якщозменшена до 1/3,якщоцякатегоріяспадкоємців якщоконкурувати із котрі пережиличоловіком чидружиною.Згідно законівСербії,Чорногорії,Хорватії,Словенії,незалежно відзмістузаповітудітипомерлогоотримають половину, а батьки й один ізподружжя 1/3тієїдолі, якої б смердотіотримали уразіспадкування за законом.

>Зазвичай до числаспадкоємців за закономзаконодавецьприраховуєнайближчихродичівпомерлого й йогочоловіка (дружину).Проте коло такихспадкоємцівнеоднакове врізнихзаконодавствах. ДляБолгарії -цедіти,брати,сестри, один зподружжя. ДляУгорщини –цедіти,онуки, правнуки, який пережив Чоловік (дружина), батькипомерлого. Узаконодавстві ФРНвстановленіпарантели (>групикровнихродичів, щопоходять відзагального предка й йогонизхідних).Спершуспадкуютьнизхідніспадкодавця,потім: батьки, їхньогонизхідні,дід й баба, їхньогонизхідні,прадід, прабаба, їхньогонизхідні.Поряд з родичами попарантелахспадкує Чоловік (дружина)спадкодавця. Для праваІталії характерно ті, у колоспадкоємціввходятьнизхідніспадкодавця, його батьки,брати,сестри,висхідніродичі:дід, баба,прадід, прабаба, й т.д.;родичі забоковимилініями. ЗазаконодавствомРумуніїспадкуютьдіти, їхньогонизхідні.Якщо смердотівідсутні –спадкують батьки,брати,сестрипомерлого.Якщо їхні незалишилося –спадкуютьродичі (>дід, баба й т.д.).Переживший Чоловік (дружина)спадкуєсамостійно йодноособово лише до тоговипадку,якщо нелишилосяродичівближче четвертого ступеня. Уіншихвипадкахвін (вона)спадкує разом ізбатьками,братами чи сестрамиспадкодавця. УФранціїєчотирикатегоріїспадкоємців за законом:діти,іншінизхідні тависхідніродичіспадкодавця, атакожродичіспадкодавця забоковоюлінією, який пережив Чоловік (дружина). УЧехіїєчотиричергиспадкоємців, уШвейцарії – 3парантели й т.ін.[3].

>Окремугрупукраїн упланіспадкового правастановлять країнимусульманського права.Мусульманське правозначнообмежує свободузаповіту;основним тутєспадкування за законом:спадкодавець невправізмінитивстановлений правом порядокспадкування й взмозірозпорядитися узаповітілише 1/3частиноюспадковогомайна накористьосіб, котрі невходять у колоспадкоємців за законом.Відсутнярівністьчоловіка йжінки:жінкаможеотриматилише половинудолічоловіка;спадкоємцем неможуть бути особини, котрі належати доіншихрелігій чивіросповідань.

Успадковомуправікраїнтропічної Африкичастіше навизначено, щоспадокділитьсяміжнайближчими родичамипомерлого.Традиційноспадкує старший сін, чи синіспадкодавця.Якщо їхнього немає –старша дочка.Лише вдеякихкраїнахпережившомучоловіку (>дружині)надається правоотримати половинумайнапомерлого. Уполігамнихсім’яхжінкиотримуютьдолі, котрізалежать відкількостідітейкожної із них. Заокремим порядкомспадкуютьсясільськогосподарськіземлі,врожай йдомашня худорба: на їхніспадкуваннявпливають право чизвичайгромади,племені,релігії,сектипомерлого[4].

>Спадкове право Українивизнаєспадкування за законом й зазаповітом,Цивільний кодексзапроваджуєтакіінститутиспадкового права якзаповітподружжя,шістьчергспадкоємців,спадковийдоговір,секретнийзаповіт, тощо.

>Передумовоювиникненняколізійспадкового прававважається йвзаємодіянаціональнихправових систем уційгалузі.Такавзаємодіявиражається узастосуванні водній стране нормспадкового права, котрііснують уіншій странещодоускладненогоіноземнимелементомспадкування й позитивномуставленню донабутих віншій странесуб’єктивнихспадкових прав.

>Установлюючиколізійнінормивнутрішньогоспадкового права,кожна державасамостійновизначаємежі діївласних законів й законівіншихкраїн доспадковихвідносин,виходячи ізвласнихпріоритетів йпрагненьпевним чиномгарантуватиперехід прав йобов’язківпомерлого до йогонащадків чи держави. Томубудь-якуколізійну норму, щостосуєтьсяміжнародногоспадкування можнавизнати такою, Якапевним чиномзабезпечуєвзаємодіюрізних систем праващодоспадкового ставлення,допускаючи чи анідіюіноземногоспадкового права насвоїй територї. яквидається,такий допускіноземного праваможе бутилише у томувипадку, колиіноземнінорми будутьвідповідатицілям й характеру нормвласноїправовоїсистеми для забезпеченнявідповідного переходу прав йобов’язків упроцесіміжнародногоспадкування, й для забезпечення недоторканностіналежним чиномпридбанихспадкових прав.

>Взаємодіярізних систем права урегулюванніспадковихвідносинздійснюється шляхомвизнання прав, щовиникли приспадкуванні за кордоном, й шляхомвстановлення йзастосуванняправових норм, щостосуютьсяспадкування своїмгромадянином за кордоном, колиспадкоємцюнадаютьсясуб’єктивні права йнакладаютьсяобов’язки. Законцепцієювизнаннянабутих прав,законодавство національноїсистеми праващодоправосуб’єктності не так навизнання “>іноземних” прав, щовиникли приспадкуванні. Цеобумовлюється тім,зокрема, щовизнаннюіноземного права й неперешкоджає тієї факт, щоздатність доволодіння настільки ж правом, не входити дозміступравосуб’єктності громадянина за закономданої країни тому,наприклад, щоїї правова системавзагалі незнаєподібного права.

Так саме немаютьзначенняумовиспадкування, що невідомінаціональнійсистемі права, але йвстановлені заіноземним законом –останній якщовизнаватись. Тому, громадянин якщовважатисьспадкоємцем,якщовінможеспадкувати заіноземним законом, йнавпаки,якщо громадянин згідно ізіноземним законом невизнаєтьсяспадкоємцем –він не якщосуб’єктомспадкування занаціональним законом.Аналогічно ізцим,майно, яку неможеспадкуватись заіноземним законом неможе бутиуспадковане занаціональноюсистемою права. У томувипадку,якщоіноземний законвизнаєпевнісуб’єктивні права приспадкуванні –національний законтакож виненвизнатиправомірність таких прав, атакож дії й їхньогонаслідки, щовипливають звказанихправ[5].

>Описаний допуск діїіноземного праваможе бутилише у томувипадку, колиіноземнінорми будутьвідповідати нормамвласноїправовоїсистемищодо забезпечення недоторканностісуб’єктивнихспадкових прав. Томувиключенням зконцепціївизнаннясуб’єктивних правможе бути їхніпротиріччяважливим основамнаціональногозаконодавства країни.

>Підсумовуючинаведене, можнадійтивисновку, щоколізія уміжнародномуспадкуванніпостає увиглядіпротиріччяміж системами права вцілому й нормами права,зокрема, щостосуютьсяміжнародногоспадкування урізнихкраїнах через їхніздатність довзаємодії. Тому,колізію вміжнародномуспадкуванніслідвизначити яктакуправовуситуацію, вякійвідносини поспадкуваннюпов’язані іздвома чи понаднаціональними системами права, що шляхомвзаємодіїздатні їхньогорегулювати.

>Колізійнінормиспадкового права

УукраїнськомуПроекті закону проміжнароднеприватне правоокреслено тривидиправовихколізійзастосування права, щорегулюєспадкування у МПП:

1)колізіїщодооб’єктаспадковогоправовідношення;

2)колізіївідносноздатності доскладаннязаповіту;

3)колізіївідносноформизаповіту.

>Перша групаколізійвизначаєтьсяіснуваннямрозподілумайна нарухоме йнерухоме, щообумовлюєрізніколізійніприв’язки для йогоспадкування.

>Вітчизняна доктрина МППпояснюєпріоритетприв’язки дляспадкуваннярухомогомайна до законупостійногомісцяпроживання тім, щовказанівідносиниєрізновидомпроявувідносинвласності, депостійнемісцепроживанняспадкодавця за кордономє тімчинником,якийвизначаєзіткненнявідносинспадкування ізсистемоювласностііноземної держави. У томувипадку,якщоспадкодавецьпроживає за кордоном,вінстворюєнавколо собі комплексмайновихвідносин, котрізазвичайвключаються до системивласностіпевної країни, тому природно, що уразі смертиспадкодавця,відносинищодо переходумайна доспадкоємцівємайновимивідносинами, щовходять до системивласностіпевної держави.

Колистосуєтьсягромадянства уякостіколізійногокритерію, то воно та саме пособі непризводить дозв’язкуспадкодавця ізсистемоювласностіпевної держави, неє тімчинником,який Веде довзаємодіїправових систем, тому правилопостійногомісцяпроживанняспадкодавцяє болееобґрунтованим[6].

Іхоча із годиноюприв’язка домісцяпостійногопроживаннявтрачаєсвоєвирішальнезначення, усе ж таки такинеобхіднопідкреслити, що більше, ніж половина ізвідомихзаконодавств у сфері МППмістятьприв’язку домісцяпроживанняспадкодавця на даний момент смерти длявизначенняспадкового права.Крім України, Якапослідовнодотримуєтьсявказаногоколізійного правила,такі країни якРосія,Вірменія,Білорусь, Казахстан,Киргизія, Узбекистан,Бразилія,Венесуела, Китай, Мадагаскар,Монголія, Перу,Таїланд,Чилі,Швейцаріязакріплюють усвоємузаконодавствіприв’язку домісцяпроживанняспадкодавця якосновнущодоспадкуваннямайна. У своючергу,критерійгромадянствавстановлено такимкраїнах якГрузія,Буркіна-Фасо,Німеччина,Греція,Єгипет, Куба, Литва,Туніс,Туреччина,Чехія,Південна Корея,Японія.Традиційно принципудоміціліюдотримуютьсяАвстралія, ВеликаБританія, Канада, США.Крім того,деякі країнивстановлюють болееширокуприв’язку доособистого законуспадкодавця, Яка, очевидно,надає болеегнучкіможливості длявизначеннянеобхідного права. ЦезаконодавстваАвстрії,Угорщини,Італії,Ліхтенштейну,Об’єднанихАрабськихЕміратів,Португалії,Румунії, атакож КодексБустаманте. Закону судудотримуються Ємен йЛатвія;національного праваспадкодавця –Польща йІран;місцяостанньогоперебування –Естонія; правиламісцезнаходження для всіхкатегоріймайна – Уругвай.

>Російський теоретик МПП А.А. Рубанов водній зсвоїхробітсередіншогозауважує, щовибірспадкового права задопомогоюрізнихкритеріїв (>громадянства,постійногомісцяпроживання,доміцілію,місцязнаходженняспадковогомайна, чи їхнікомбінації),обумовлюється неміркуваннямитеоретичного порядку, аперш наобставинами, котрі лежати позасферою науки МПП. Уякості приклада наводитисязастосування законугромадянства українахеміграції (>Італія) й законудоміцілію українахімміграції (>США)[7].

Аргументом накористьприв’язки до законугромадянства особиниє таобставина, що особа, Яказалишає за собоюсвоєгромадянство,оселившись віншій стране,можливо,прагнезберегтизв’язок зкраїною свогогромадянства, йсподівається тих, що припевнихобставинах довідносин заїїучасті якщовикористанийсаме законгромадянства.

>Більше того,інколи управовійлітературі по МППпідкреслюється, що упитанняхщодо правового статусуфізичнихосібусізакони уякостіосновноїколізійноїприв’язкизакріплюють законгромадянства.Щодо запитання провизначення права,застосовуваного доспадковихвідносин,усізакони про МППмістятьоднаковуколізійнуприв’язку – законгромадянстваспадкодавця на даний моментсмерті[8].Такі йподібнітвердженняєщонайменшеспірними ізогляду нанаявнізаконодавчіакти ізМПП[9].

Зіншого боці,критерійгромадянствамає своївади.Вонипов’язані ізвипадкамиподвійногогромадянства чи ізвипадкамивідсутностігромадянства, щопо-різномувирішуються узаконодавствірізнихкраїн йпредставникамидоктрини.

Так чиінакше,неважкопомітити, щовикористання одного ізкритеріїв –постійногомісцяпроживання чигромадянства не Веде доповноцінноговирішення проблем адекватноговибору законуспадкування.Можливо, ізогляду нанедолікиобохпринципів,Інститутміжнародного права насесії вНіцці 15вересня 1967 р.прийняврезолюціювідносноспадкування зазаповітом уміжнародному приватногоправі, де,зокрема,рекомендувавнадатиспадкодавцюможливістьобиратиміж законом свогогромадянства й закономдоміцілію[10].

>Використовуючиміжнароднийдосвід науки й практикиавтори Проекту закону України “Проміжнароднеприватне право”передбачилиможливістьвиборуміждвомакритеріями –постійногомісцяпроживання йгромадянства дляспадкодавця у йогозаповіті,хоча й ізпевнимиобмеженнями (ст. 65). Таким чином, дляспадковихвідносин, щопов’язані більше, ніж із однимправопорядкомавтономіяволіпостає уякостіможливостіспадкодавця зверни правопевної країни длявстановленнямайбутньогоправонаступництва навипадок смерти.

>Країни СНР, у які були недавноприйнятіЦивільнікодекси,містять норму, щозакріплюєавтономіюволі успадковихвідносинах: “>Відносини поспадкуваннювизначаються по право країни, деспадкодавецьмавостаннєпостійнемісцепроживання,якщо ним необрано взаповіті закон свогогромадянства” (ЦКВірменії,Бєларусі, Казахстану,Киргизії, Узбекистану).

>ЗаконодавствоБуркіна-Фасокрімзакріпленняприв’язки до законунайбільштісногозв’язку із Державоюмісцяпроживання якальтернативиосновнійприв’язці до законугромадянства на даний момент смерти,встановлюєможливістьвисловити узаяві чирозпорядженні навипадок смертиавтономіюволі умежах тихий ж законів. Умежахнаціонального закону і законумісцяперебуванняспадкодавецьможескористатисяавтономієюволі вІталії; вмежах законівгромадянства,доміцілію ймісцезнаходженнянерухомості уКанаді (Квебек). ПравоЛіхтенштейнудозволяєспадкодавцюпідкоритиправонаступництво посленього одному із йоговітчизнянихправопорядків чи праву держави свогоостанньогомісцеперебування. ЗазаконодавствомЕстонії можнавикористатиавтономіюволі увідношеннірухомогомайна умежах йогомісцезнаходження й законугромадянства. УШвейцаріїавтономіяволі успадковомуправідопускається умежах законупостійногомісцяпроживання йгромадянства.ФактичнонеобмеженуавтономіюволідозволяєлишезаконодавствоРумунії.

>Інститутавтономіїволізакріпленотакож й вГаазькійконвенції 1989 р.щодо права, яку виннезастосовуватись доспадкуваннямайнапомерлихосіб (проавтономіюволі увідносинах поспадкуванню). Так, згідно ст. 5Конвенції, особаможе зверни законпевної держави длярегламентаціїспадкування свогомайна.Вибір права якщоюридичнозначимим у моментскладаннязаповіту чи смертитакої особини,якщоостання бувгромадянином держави чипостійно там мешкала.Самецеположення зазмістом йправовимзначеннямєосновноюнормоюКонвенції; доти ж немаєзначення,залишила особазаповіт чи ані,оскількивибір закону дляуправлінняїї майномдіє череззастосуванняколізійних нормуказаної з статтеюКонвенції. Таким чиномособінадається правоволевиявленнящодовибору закону длямайбутньогоправонаступництва навипадокїї смерти.Іншими словами,колізійно-правовевизначення права, щорегулюєспадкування,надаєспадкодавцевіможливістьзнайти правопорядок, щонайбільшвластивийданомувідношенню у рамках йогозв’язку ізвідповідною Державою.

>Згідно ізпревалюючою одну годинудоктриною,спадкодавецьможепідкоритиспадкування тому закону, ізякимце ставленняпевним чиномпов'язане.Відповідно, особа неможе зверни ті право, яку донеїніяк нестосується. Вочевидь, що черезтакіміркуванняміжнароднідокументи йвнутрішнєзаконодавствообмежуютьавтономіюволірозумінням “>суттєвого” чи “>найбільштісногозв’язку”відносин зпевним правом чиобмежуютьавтономіюволічіткоокресленими межами. Хоча удеякихнормативних актахавтономіяволі необмежується,чимще разпідтверджуєтьсякерівна рольволіспадкодавця,якийможевільнопідкоритирегулюванняпроцесуспадкуванняпевному правопорядку,хоча й ізурахуваннямзастереження пропублічний порядок йнадімперативних норм.

Навідміну відприв’язкирухомогомайна доособистого законуспадкодавця, длянерухомогомайна (>якщо воно тавиділяється)законодавчовстановлюється правилоlexreisitae,тобто законмісцезнаходженняречі.

>Щодо Проекту закону Проміжнароднеприватне право України, те в ст. 66передбачена норма про ті, щоспадкуваннянерухомогомайнарегулюється правом країни, вякійзнаходитьсяцемайно.

>Інколиособливим статусомможекористуватисьтакож йіншемайно черезсвоєісторичне,культурне,економічне,політичне йіншезначення.Такемайнопідкоряєтьсярегулюваннювиключно одному закону (>місцезнаходження,місцяреєстрації, й т.п.).Воноотрималоназву “>особливого”. З точкизоруЛ.Ф.Кічигіна, подцим майномслідрозумітитакемайно й ціності, котрі з права держави, на територїякої смердотізнаходяться,виділяються зосновноїспадковоїмаси йспадкуютьсяінакше, ніж всеіншемайно,наприклад, ціності валютного фонду країни,морські йрічкові суднаприватнихкомпаній, щозанесені до державногореєстру,паї вакціонернихтовариствах йприватнихкомпаніях[11].Особливого статусу приспадкуваннінабулотакожмайно, якупризначенеслугуватицілямвідправленнярелігійного культу вЯпонії –власність натакіпредметиможепереходити лише дожерців цогокульту[12].

Однакє іінша системазастосуванняколізійнихприв’язок доспадкуваннямайна – вон полягає впринципівикористанняєдиного права дляспадкування якрухомого, то йнерухомогомайна. Удеякихкраїнах, (>наприклад, Уругвай), всемайноспадкується наосновіlexsitus, але й такапозиція, що скидатися відсуворихфеодальних законів йтериторіальногосуверенітету, насьогоднірідкознаходитьтеоретично й практичносвоїхприбічників.

>Застосуванняєдиногоколізійногокритеріюбазується наримськійконцепціїрозумінняспадкування якуніверсальноїправонаступності, (коли доспадкоємця переходити всеспадковемайно уцілому, до тогочисліобтяженеборгами), котрапояснювалась,зокрема, тім, щопомерлий й йогоспадкоємецьє впевномусенсіоднієюособою (>Юстиніан), чи тім, щоспадкоємцемпродовжується особапомерлого (>Франкенштейн)[13]. Принципвикористанняєдиного права допроцесуспадкуваннярозповсюджений повсьому світі.Більшістькраїн, якнаприклад,Японія,Німеччина, Куба,Чехія,Південна Корея, ОАЄ,Грузія,Буркіна-Фасо,Греція,Єгипет,Венесуела,Чилі,Угорщина,Австрія,Італія,Бразилія,Ліхтенштейн,Португалія, Ємен,Латвія, Перу,Польща,Туніс, Уругвай,Іран, атакож КодексБустамантезупинили усвоємузаконодавствівибір на одномуправі, щочастіше набазується наособистомузаконіспадкодавця. Ілише 17країн,законодавства якіописуються упараграфі, асаме:Вірменія, Канада, Китай, Литва, Мадагаскар,Монголія,Нідерланди, штатЛуїзіана,Таїланд,Туреччина,Франція,Естонія,Бєларусь, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан,Румуніявиділяютьнерухомість вокремукатегоріюспадкування.

>Другоюколізією вміжнародномуспадкуваннієколізіящодоздатності доскладаннязаповіту.

Проект Закону України проміжнароднеприватне право у ст. 67визначаєздатність особини доскладання йскасуваннязаповітутакож за закономпостійногопроживання, але й в останній момент йогоскладання чи в останній момент смерти.

>Необхідністьіснуванняколізійних нормщодоздатності доскладаннязаповітуобумовлена,зокрема,значнимивідмінностями уцивільномуправірізнихкраїнщодонабуттявказаноїздатності. То вФранції,Швейцарії,Англії,більшостіштатів СШАздатність доскладаннязаповітувиникає разом ізповноліттям – 18 років. За правом ФРН, подосягненні 16 років особаможеукладатизаповіти; так самевік 16 роківдає правоукладатизаповіт уФранції, але й лишещодополовинимайна – предметазаповідальногорозпорядження, а й увипадкувідсутностіродичів дошостого ступеня,єможливістьзаповідати всемайно. З 14 роківукладаютьзаповіт удеяких штатах США, аАнглії із 14 роківзаповітможутьукладативійськові йморяки[14].

>Крім того,більшістьзаконодавств ненаділяютьздатністю доскладаннязаповітунедієздатнихосіб:душевнохворих, глухих,німих,сліпих,марнотратників,осіб, щозловживаютьспиртниминапоями тощо.

Череззаконодавчівідмінностірізнихкраїнщодоздатності доскладаннязаповіту, вколізійномуправібагатьохкраїн природноіснує нормащодовибору права дляпитань проздатність доскладаннязаповіту,хочаваріації на задану темуколізійнихприв’язоквизначаютьсясвоєюрізноманітністю вмежахособистого закону.Всізаконивиходять ззастосуванняособистого законуспадкодавця на даний моментволевиявлення й увідношенніздатності особини доскладання йвідмінизаповіту.

Так,заповідальназдатністьвизначається закономгромадянства уЮгославії,Чехії,Туреччині,Таїланді.Естоніянадаєпріоритет закону країниперебування одну годинускладання,зміни,відкликаннязаповіту; дляЛитвивирішальнимє законмісцяскладаннязаповіту;Монголіянадаєперевагупостійномумісцюпроживання;Італія –національному закону.Лишедеякі країнидопускаютьдекількаальтернативнихколізійнихприв’язок.ЗаконодавствоШвейцаріївстановлюєприв’язки домісцяпроживання,звичайногоперебування,громадянства на даний моментрозпорядження.Ліхтенштейннадаєнайбільшшироке коломожливостей длявибору права упитаннізаповідальногорозпорядження.Обирати можнасередвітчизняного правопорядку на даний моментюридичної дії чи смерти,звичайногомісцеперебування на даний моментюридичної дії чи смерти й праваЛіхтенштейну. ШтатЛуїзіанавикористовуєкритерійдоміцілію на даний моментскладаннязаповіту чи смерти. Однакбільшістькраїн усвоїхколізійних нормахокремо невизначають право длявстановленнязаповідальноїздатності.Напевне,найбільшприйнятноюєпозиціязаконодавстваШвейцарії йЛіхтенштейну, котріокреслюютьнайбільшукількістьальтернативнихприв’язокщодоздатності доскладаннязаповіту вмежах того ж такиособистого закону.

>Іншоюколізієюспадкування у МППєколізіявідносноформизаповіту.

На формузаповітузавждивпливалиісторичні йкультурнітрадиції праваданогосуспільства.Наприклад, за добикласичноговізантійського приватного права дляскладанняусногозаповітувимагаласьнаявність семисвідків, котрівиконувалиобов’язковіформальності; того годину ужеіснуваламожливістьскладання “>пільговогозаповіту дляпевнихкатегорійосіб:воїнів,мандрівників. Так, “>пораненийвоїнвзагаліміг облишитизаповіткров’ю нащиті,піхвах чи мечем наземлі”[15].

І насьогоднізагальновизнаноюєнеобхідністьдотримуватись установленої узаконодавствіформи дляскладаннязаповіту. Формазаповіту не винна бутискладною йобтяжливою, щоперешкоджало бможливостіукластизаповіт,однак разом із тім вон винна поможливостігарантуватиавтентичністьзаповіту йзабезпечувативиконанняволіспадкодавця,таємницюзаповіту тощо.Виконання такихвимог доформизаповітузабезпечуєтьсязаконодавствамирізнихкраїнпо-різному. Черезцезаповіт,укладений бездотримання установленоїформи,може бутивизнанийнедійсним через максиму: “формазаповіту = його суть”.

>Національнізаконодавства частовстановлюютьрізноманітніформизаповіту. Так,публічнийзаповіт (>можливий у ФРН,Франції,Японії,Швейцарії)зазвичайскладається заучастінотаріуса тасвідків.Цивільнікодексибагатьохкраїн (США,Італія,Франція, ФРН)допускаютьолографічнийзаповіт,який винен бутивласноручно написань,підписаний йдатованийспадкодавцем, апотімпереданийнотаріусу взакритомуконверті. Удеякихкраїнах можнаукластиуснийзаповіт заучастісвідків (ФРН, США),хоча й іздеякимиобмеженнями, атакожвзаємнізаповіти, котрівідомі вангло-американськомуправі, щомістятьвзаємнізобов'язаннязаповідачів.Законодавство частопередбачаєспрощену форму дляукладаннязаповітів –проступисьмову, засну – дляосіб, щознаходяться вмісцевості, ізякою немаєзв’язку черезвиключніобставини. УКаліфорнії,наприклад, буввизнанийзаповіт, що був написань нащаблинахсходів[16].

УАнгліїможливоюєлише одна формазаповіту:письмовий документ,підписанийзаповідачем чиособою за йоговказівкою,завірений не менше ніждвомасвідками. Заповітможе бути написань,надрукований, оформлень увиглядікриптограми;можливепоєднаннянадрукованого йнаписаноготекстів[17]. За правом США врізних штатахвстановленінорми,значновідмінніміж собоющодоформизаповіту. То вдеяких штатахолографічнізаповітивизнаються, удеяких – ані;уснізаповіти удеяких штатахможливілише длярухомогомайна чиобмеженіпевноювартістюспадковоїнерухомості;відміннимиєнормищодокількостісвідків й т.ін. У Українізаповіт винен бутиписьмовим,підписанимособистозаповідачем,нотаріальнопосвідченим (ст. 1247 ЦК).

>Прив'язка доlocusregitactumвикористовується узаконодавстві у сфері МППщодоформизаповіту вкраїнах якПівденна Корея,Естонія,Португалія, Мексика, Мадагаскар, Литва,Іран. Рядіншихкраїнпоєднуютьприв’язку доlocusregitactum ізнаціональним правомспадкодавця (>громадянством). До них належатинаприклад,Польща,Об’єднаніАрабськіЕмірати,Єгипет,Монголія.Прив’язкащодоформизаповіту,якийміститьрозпорядженнянерухомістю зазаконодавствомдеякихкраїнпередбачаєзастосування законумісцязнаходженнянерухомості.

>Крім того,якщонаціональнезаконодавствопередбачаєздійсненнязаповіту запевноюформою,заповіт не якщовизнанийдійсним занаціональнимзаконодавством уразіпротиріччянаціональнійнормі права (>Іспанія,Нідерланди),хоча невиключеневизнаннязаповітудійсним заіншимиправовими системами.

Унайбільшрозвиненихцивільнихзаконодавствах світуприв’язкаlocusregitactumдоповнюється поручприв’язок доособистого законуспадкодавця (>постійногомісцяпроживання,доміціліюмісцяперебування,місцязнаходженнянерухомості чи до права, якурегулюєправонаступництво навипадок смерти (ФРН,Швейцарія,Ліхтенштейн,Італія,Угорщина,Румунія таін.).

>Міжнароднідокументи ізпитаньіноземногоспадкування

>Важливогозначення для Українимаютьдвосторонні домов проправовудопомогу.Колізійнінорми в договорахколишнього СРСР й України ізіншимикраїнамимістять в основномужорсткіколізійніприв’язки до конкретновизначеного вугоді правопорядку.

>Характернимирисамидоговорів проправовудопомогу успадкових нормахє ті, що: 1)майже усі смердотінадаютьнаціональний режимгромадянаміншоїсторони успадковихвідносинахщодоздатності доскладаннязаповіту йздатностіотримуватимайно й права; 2) домоввиходять ізрозщепленняспадкування увідповідності ізкатегоріямимайна, якуспадкується,тобто,сповідується принципдуалізму, коли дорухомогомайназастосовується законгромадянства чипостійногомісцяпроживання, а донерухомого – закон йогомісцязнаходження; 3) формазаповітумайжезавждивизначається за закономгромадянстваспадкодавця на даний момент смерти чимісцяскладаннязаповіту[18].

>ПрикладомрегіональноїуніфікаціїєКонвенція проправовудопомогу йправовівідносини уцивільних,сімейних,кримінальнихсправах, щоприйнята уМінську 22 января 1993 р., год. Vякоїприсвяченаспадковимвідносинам,хоча вон взначнійміріспівпадає із нормамидвосторонніхдоговорів (>наприклад, внійустановлюється, що правоспадкуваннянерухомостівизначається за законом держави, де воназнаходиться, аіншогомайна – за закономпостійногомісцяпроживанняспадкодавця (ст. 45),заповідальназдатністьустановлюється за закономостанньогомісцяпроживання на даний момент смерти (ст. 47), формазаповіту виннавідповідативимогам законуостанньогомісцяпроживання чимісцяукладаннязаповіту (ст. 47).

>Видатнеположеннясередприкладіврегіональноїуніфікаціїзаймає,зокрема, КодексБустаманте 1928 р., вякому ст. 144-163 (>усього 20 статей)присвяченівиключноспадкуванню (>основні засадиспадкування ізіноземними характеристиками в цьомудокументізводяться доєдиного законуспадкуваннянезалежно відкатегоріймайна,застосування уякостіприв’язки в основномуособистого закону, атакожвстановлення правил “>міжнародногопублічного порядку”щодоформизаповіту). КодексБустамантедіє уже понад сімдесяти років для 15країнЛатинської Америки:Болівії,Бразилії,Венесуели,Гватемали, Гондурасу,Гаїті,ДомініканськоїРеспубліки,Коста-Ріки, Кубі,Нікарагуа, Перу,Панами, Сальвадору,Чілі,Еквадору, що саме пособісвідчить пронепересічний характер цого акту.Більше того, КодексБустамантезастосовується й віншихкраїнах через йогориси “>розумності ідоцільності”.

Длярегулюванняспадковихвідносин наміжнародномурівні понадстоліття томупочалирозроблятисьГаазькіконвенціїщодовибору закону длярегулюваннярізнихаспектівспадкування: 1894, 1904, 1925, 1928, 1961, 1989 років.Еволюціюколізійних нормцихконвенцій можнапростежити на такомуприкладі.Конвенція 1928 р. “Проконфлікт законів йюрисдикцій вобластіспадкування за законом й зазаповітом”містилаосновний ймайже Єдинийколізійний принцип –національний закон на даний момент смерти длявизначення законурегулюванняспадковихвідносин ізобмеженнямилише накористь законумісцезнаходження для так званого “>особливогомайна”.Зовсіміншимиприв’язкамиоперуєКонвенція про закон, щозастосовується доспадкуваннямайнапомерлихосіб 1989 р., котра длявирішенняколізійнихпитаньспадкового праваміститьрозгалужену структуруколізійнихприв'язок відпостійногомісцяпроживання через законгромадянства до законунайбільштісногозв’язку (ст. ст. 3, 5,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація