Реферати українською » Государство и право » Монархічна форма правління: Поняття, ознайо, віді


Реферат Монархічна форма правління: Поняття, ознайо, віді

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

>ЧЕРКАСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙУНІВЕРСИТЕТ

>ІМЕНІ БОГДАНАХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедратеорії таісторії держави й права

>КУРСОВАРОБОТА ЗТЕОРІЇДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

>МОНАРХІЧНА ФОРМАПРАВЛІННЯ:ПОНЯТТЯ ТАВИДИ

 


>ЗМІСТ

>Вступ

>Розділ 1.Поняття таознакимонархічноїформиправління

>Розділ 2.Різновидимонархічноїформиправління

2.1Абсолютнамонархія

2.2Парламентськамонархія

2.3Дуалістичнамонархія

>Розділ 3.Історичнітипимонархії

>Висновки

Списоквикористанихджерел


>ВСТУП

 

>Актуальність тими.Монархія, безсумніву,упродовжбагатьохвіків бувважливимінструментомоб’єднання іуніверсальним символомєдностінації й держави.Незважаючи надеякуархаїчність цогоінституту,він усе ж такинабувпевноїгнучкості,щобпристосуватися до нових умівсучасногосуспільства.

>Головна причиназбереженняінституту монарха за умівсьогоденняполягає до того, щовінєвигіднимпевнимполітичним силам.Незважаючи тих, що в всіхпарламентарнихмонархіяхспостерігається практичнануліфікаціяповноважень монарха,сили, щозацікавлені вмонархові,доводять йдомагаютьсязбереження цогоінститутупопередньоїепохи.

То врозвиненихкраїнахмонархіяперетворилася на символспадковостіісторичнихтрадицій,втілення ідеї національної державноїєдності,неперервностіїїіснування.Найбільш характернацяособливість длярозвиненихкраїн –Великобританії,Швеції,Данії,Японії, чи череззбереження всуспільствізначнихпережитківфеодалізму тазастарілих формсуспільноїорганізації, щопритаманно державамБлизькогоСходу –Оману,Об’єднанимАрабськимЕміратам,СаудівськійАравії таін.

>Монархсьогодні –арбітр удержаві, гарантїїстабільності.Підтвердженням цьомуможуть бути словавидатногоросійськогомислителяЛ.О.Тихомирова,якийвважав, що сутьмонархії всваволіоднієїлюдини, аодноосібномувисловінаціональногоідеалу: «...>Ідеямонархічної владиполягає над тому,щобвідображативласну волю монарха, щобазується надумцінації, а тому,щобвідображатинародний дух,народнийідеал,висловлювати ті, що думала бнація й чогохотіла бнація,якби стояла нависотісвоєї ідеї» [1, 197].

>Монархіятакожвважаєтьсядоволісильнимінтегруючимінститутомсуспільства через ті, щоїїпредставляютьполітично йсоціальнонейтральною.Історичнийдосвідсвідчить, щомонархіяможевідіграватисправдістабілізуючу роль угострихкризовихситуаціях, вумовахрізкогозагостреннясоціальних проблем йконфліктів.Поєднаннядемократії ймонархії у ХХ ст., що до цого вважалосьявищемірреальним, якдемонструє практика наприкладііснуванняпарламентарнихмонархій,даєчудовірезультати йзабезпечуєційформіправлінняіснування вмайбутньому. Тому не можнапогодитися ізтвердженнямиприбічниківеволюційноїтеорії, щоформиверховної владипов’язані ізрізними сходамиекономічного та культурногорозвиткунації. Праворуч до того, щоіснуютьнації, котріпротягомвсього свогорозвитку зналилише одну формуправління. Так,Візантія раз в раз бувмонархією. Це жстосуєтьсясучасних держав –Великобританії таЯпонії.Швейцарські ж племена лишезавоюваннямставалипідданими монарха, а як лишездобувалисамостійність,поверталися дореспубліканськоїформиправління. Отже, коли формаправління держави несуперечитьісторичнимтрадиціям,менталітетунації, ненав’язуєтьсясиловими методами аніззовні, анізсередини, аявляє собоюприродній процес, тоді ідержавнеутворення якщоміцним,здатним доподальшогорозвитку незалежно від тогоє воно тамонархією чиреспублікою.

>Об’єктдослідження.Монархічна формаправління, як одна ізрізновидівформи державногоправління.

Предметдослідження. >Змістпоняття,ознаки тавидимонархічноїформиправління.

Метадослідження.Визначенняособливих рис,притаманнихмонархічнійформіправління та характеристикаосновнихїївидів.

>Завданнядослідження:

-визначитипоняття таосновнівластивості (>ознаки)монархії;

-визначити таохарактеризуватирізновидимонархічноїформиправління;

-визначити таохарактеризуватиісторичнітипимонархії.

Станнаукової розробкипроблеми:

>Поняття формаправління Сучасної державиєактуальною тамалодослідженою уюридичнійнауці.ПрацяБостана З. До. «Формаправління Сучасної держави:проблемиісторії,теорії, практики»присвяченасаметеміцієїпроблеми. Уроботірозкритіосновнітенденціїрозвиткуформи державногоправління,виявленасутністьпоняттяформи державногоправління,історичнітипи форм державногоправління. У роботиРіяки В.О. «>Конституційне правозарубіжнихкраїн»висвітлено запитанняконституційного права окремихкраїн світу, щоєдоситьактуальним длявизначенняформиправління держави.

Структуракурсової роботи. Структуракурсової роботизумовленаметою,завданнями та характеромдослідження.Роботаскладаєтьсязівступу,розділів, з висновками, спискувикористанихджерел талітератури,містить 50найменувань. В частности,першийрозділ – «>Поняття таознакимонархічноїформиправління». Іншийрозділ – «>Різновидимонархічноїформиправління»,включає у собі 3підрозділи: 2.1. «>Абсолютнамонархія»; 2.2. «>Парламентськамонархія»; 2.3. «>Дуалістичнамонархія».Третійрозділ – «>Історичнітипимонархії».Загальнийобсягкурсової роботи – 50сторінок.


>РОЗДІЛ 1.Поняття таознакимонархічноїформиправління

 

«>Монархія» уперекладі ізгрецької «>єдиновладдя» –це форма державногоправління, при котріверховна владазосереджена (>повністю чичастково) до рукодноособовогоглави держави, й, як правило,передається успадок.Монарх (король,цар, шах, султан й т.д.)користуєтьсявладою по право, яку неделегованейомуніякоювладою. А.А.Мішин,відомийросійськийправознавець,відзначає, щоправове становище монархамаєдвіосновніособливості.По-перше, влада монархаюридичновважається такою, що не скидатися відякої-небудьіншої влади, органу чивиборного корпусу.Монархволодарює (>обмежено чи абсолютно) по право йвважаєтьсяджереломвсієї державної влади. I,по-друге, як вжевідзначалося, влада монархаспадкова й переходити від одногопредставникаправлячого дому (>династії) доіншого вустановленому законом порядку.Правознавець А.А.Мішинназиває трисистемипрестолонаслідування:

1)салічна система, Яказводиться доти, щонаслідування престолуздіснюється лише почоловічійлінії. Жінками із коласпадкоємців престолувиключаютьсяповністю (>Японія,Бельгія,Норвегія);

2)кастільська система має невиключаєжінок, але йдаєперевагучоловікам –молодший братвиключаєстаршу сестру (>Великобританія,Іспанія,Нідерланди);

3)австрійська система має невиключаєжінок, але йдаєчоловікам йчоловічимлініямперевагу:жінкиуспадковують престол лише тоді, коли немаєнащадків почоловічійлінії (>таку систему запровадилиРосії за царя Павла I у 1797 р., после чого, яквідомо,жінок наросійськомупрестолі не було б) [2, 154].

>Авторськийколектив начолі ізпрофесором Б. А.Страшуном доцихтрьох системдодаєчетверту, заякоїжінкиуспадковують престол нарівних правах ізчоловіками [3, 266].Прикладомможеслугуватиположенняшведського Акта пропрестолонаслідування від 1810 р. уредакції 1979 р., щоєскладовоючастиноюконституціїцієї країни.ПравознавецьВ.Є.Чиркін усвоїйновій роботи [4, 270]називаєцю системушведською, аокрім того,подаєп’ятий йшостийрізновиди системпрестолонаслідування;

5)мусульманська, коли тронуспадковує посуті невизначена особа, а «>шляхетна»правлячасім’я (>частинадинастії),котра уже самавирішує,хтосаме ізнайближчихродичівпокійного короля (необов’язково сін)сяде назвільнений трон (Катар, Кувейт,СаудівськаАравія таін.).Ця жсім’я заучастювищихсвященнослужителів ймусульманськихучених (>можеусунути короля йпоставити на йогомісцеіншого членасім’ї (так було б,наприклад, уСаудівськійАравіївнаслідокзвинувачення короля внедостатнійдоброчинності);

6)племінна, коли корольрозглядається якголовний вождьплемені, а йогоспадкоємцявизначаєплемінна рада, щоскладається збагаточисленнихсинівпокійного.

>Певніособливостімає порядокпрестолонаслідування варабських державах.Здебільшогоспадкоємцемпризначається старший сінправлячого монарха.Проте нескрізьсаме так. УКувейтіможе бутиспадкоємцем престолубудь-який сін монарха, вКатарі –будь-хто зродичів.Інколи дляпрестолонаслідування,визначеногокоролівськоюсім’єю,потрібнаще ізгода парламенту. Удеякихкраїнах увипадкувакантності престолу йвідсутності законногоспадкоємцявирішення запитання пронаступника монархапередаєтьсявиключно нарозгляд парламенту. То вБельгії завідсутностічоловіків-потомків у короля по його смерти чи увипадкузреченняновий корольобирається парламентомбільшістю удвітретини голосівчленівобох палат [5, 155].

>Післявирішення запитання ізуспадкуванням престолупередбачаєтьсяособливий обрядкоронації.Цейурочистий актвідбувається в головномусоборі країни,обов’язково вприсутностівищихдуховнихієрархів,вищихпосадовихосіб,парламентарів,приближених до монарха, дворянства (>якщо вдержавізберігаютьсядворянськітитули). Українахподібний обряд (у томучислі і дляплеміннихмонархів окремихчастин держави,наприклад, вУганді, Яка вціломумаєреспубліканську формуправління)здійснюється вприсутностівождів племен.Під годинукоронаціїпершосвященик державиблагословляє монарха нацарювання,одягаючийому корону йвручаючиіншівідзнакимонаршоїгідності – державу,скіпетр,мантію,діадему таін.Коронація, таким чином,вінчаєвступ монарха на престол. Увипадкувакантності престолу, коли монархєнеповнолітнім, чи недосягвіку,встановленогоконституцією, коливінсерйознохворий чивзагалівпродовжтривалого години буввідсутній,встановлюється регентство,тобтоправління за монархаздійснюється чиодноосібним регентом, чиколегієюрегентів –регентською радою. Уновітнійперіодтакожвідомівипадкизапровадження регентства, То влипні 1952 р. було бзапровадженорегентську раду прималолітньомунащадковієгипетського короля Фаруха,якийзрікся престолу. Усередині 1952 р. корольТрансйорданіїТалал буввизнанийдушевнохворим й уладові передалирегентськійраді. УIспанії в 1947 р. було бвідновленомонархію, але йфактично правиларегентська рада начолі ізгенералісимусом Ф. Франко.Тільки после смертиостанньоговосени 1975 р. на престол вступивши Хуан Карлос I здинастіїіспанськихБурбонів.

>Основнізаконибагатьохмонархічнихкраїнвимагають від свогоглави державипевноїрелігійноїприналежності.Наприклад,королевіНорвегіїКонституціянаказує «>завждидотримуватисяєвангелійсько-лютеранської»релігії, підгримуватиїї ісприятиїй (ст. 4) [6, 20].

>Досить частоосновний законтієї чиіншої державизабороняє монархам бездозволу парламенту чи уряду чи безузгодження із нимипокидатимежі держави.КонституціяШвеціїпередбачає, що глава держави виненрадитися ізпрем’єр-міністром,перш ніжвиїхати за кордон [7, 31] через ті, щоподібнівізитирозцінюються як актважливогополітичногозначення.

>Монарх, навідміну від президента,володієцілим поручпочесних прав й прерогатив.Серед них –виключне правоноситиособистий титул –імператор,цар, король, герцог, господар таін., вкраїнах одразу ж – фараон, султан, шах,емір, хан таін., атакож матірдержавнірегалії (>символиверховної влади) – трон, корона,скіпетр й держава,мантія і таін.Англійська ж королевасьогоднііменується так: «>Єлизавета ДругаБожоюмилістю КорольоваОб’єднаногоКоролівстваВеликобританії,ПівнічноїIрландії йїїіншихволодінь йтериторій королева, главаСпівдружності,захисницявіри» [8, 276].

>Кошти наутриманняособистого двору монархаскладаються зприбутків від йогоособистогомайна йасигнувань з державного бюджету, котрівінодержує поцивільномуаркушу, щовстановлюється парламентом.

У з статтею 65КонституціїIспанії записано, що «корольодержує із бюджету державизагальну суму наутриманнясвоєїсім’ї таДвору йвільнорозпоряджається нею» [9, 51].

Через ті, що штатпосадовихосіб, котріведуть недержавні, аособисті справ монарха,значний, йогоутриманнякоштує недешевосплачувачамподатків.Доситьвідзначити, що вЯпонії лише занаглядомімператорського протоколуслідкуєуправлінняімператорського дворузі штатом у 1130 Чоловік йрічним бюджетом 11 млн. йін.Члениімператорськоїсім’їтежпретендують наодержання грошей наутримання. Тому парламентЯпонії згідно ізКонституцією 1947 рокузменшивкількістьродичівімператорськоїсім’ї, щоодержуватимутьгроші наутримання, до 20осіб, а 51 принцу йпринцесізапропонував облишитирезиденціюімператора.Міністерствоімператорського двору було бскорочено дорозмірів бюро, щопризвело дозначноїекономіїдержавнихкоштів.Усімтакожвідомо, щоанглійська королеваЄлизавета IIєоднією ізнайбагатшихжінок світу.Щорічно вонодержує згідно ізцивільнимаркушем 7 млн. 285 тис.доларів.Окрім того, до 1993 р. вон несплачувала жаднихподатків.Єлизавета IIволодіє великимиземельниминаділами о 12-й графствах, котрі разом ізволодіннями принца Чарльзаперевищують зарозмірамитериторію Люксембургу.

>Буваютьвипадки, коли одна й та ж особаємонархічним главоюкількох держав.Правознавціподібнеявищеіменуютьособистоюунією, Яка, доречі,маєдоситьглибокекоріння. То в 1385 р.Польща й Литва уклалиКревськуунію, заякою ВеликийЛитовський князь Ягайло ставши йпольським королем.Історики йправознавцікваліфікуютьцюунію як особисту чиперсональну [10, 105].

У наше годину прикладомособистоїуніїє тієї факт, що КорольоваВеликобританіївважаєтьсяодночасно главою держави врядікраїн, що булиранішебританськимиколоніями йзберігали статусдомініону. Уминуломудомініони являли собоюнайбільшм’яку формуколоніальноїзалежності, а із 1931 р.домініони –цесуверенні держави, котрівизнають главою державибританського монарха [11, 274].

I усе ж такимонархічна формаправління в державах, щовходять уСпівдружністьнацій (Канада,Австралія,Ямайка, НоваЗеландія, Барбадос таін.),маєцілий рядспецифічних рис. Так, смердотіперебувають устосункахособистоїунії ізОб’єднанимКоролівствомВеликобританії йПівнічноїФландрії йвласнихмонархів немають.Англійська королеваєкоролевоюкожної ізцих держав, але й заїївідсутностіфункціїглави державиздійснює генерал-губернатор,якийпризначаєтьсяанглійськоюкоролевою заподанням уряду країниспівдружності з числамісцевихмешканців [12, 83].

>Проте вдеяких державахконституціїдоситьстриманоставляться доможливості свого монарха статімонархічним главою віншійдержаві.Згіднозістаттею 62КонституціїБельгії [13, 4] корольможе статі главоюіншої держави лише зазгодиобох палат,причомукожна палатаможеобговорюватице запитання вприсутності неменш 2/3 свого складу й для позитивногорішеннянеобхідно не менше 2/3 голосів.

I усе ж такиголовнимслідвважатинавіть не ті, як уконституціїхарактеризується монарх –євін символом держави йєдності народу (ст. IКонституціїЯпонії 1947 р.) [14, 154] чи символомєдності йстабільності держави ст. 56КонституціїIспанії 1978 р. [15, 48].

>Середнайважливішихповноважень монархає йогопрерогативи взаконодавчійвладі. Уабсолютнихмонархіяхзаконодавча владавиключно йповністюналежитьмонархові, йнавітьякщо в державахіснуютьпарламенти, то смердотіповністюзалежні від абсолютного монарха. Удуалістичних тапарламентарнихмонархіях часто монарханаділяють правом вето повідношенню до законів йнавіть правом абсолютного вето, яку парламент простонеспроможнийподолати. Та вдеякихкраїнах,наприклад, уВеликобританії, вето, невикористовуються ужеблизькотрьохстоліть, узв’язку ізчимсклавсяконституційнийзвичай пронезастосування вето.Деякіновішіконституції, як-тояпонська,іспанська, монархавзагалі правом вето, ненаділяють.

Упарламентарнихмонархіяхправове становище монархазначнообмежене, парламентмає правовтручатисянавіть вособисте життя монарха. Таце неозначає, що йогофігураєдекоративною. Нема завідсутність углави держави впарламентарніймонархіїреальнихвладнихповноважень,цейінститут з престижуздатнийвпливати на політичний процес удержаві якарбітр, щостоїть надусімавладними структурами. Роль монархастаєдоситьвагомою й за тихий умів, колиситуаціявиходить законституційні рамки.

>Основнівластивості (>ознаки)монархічноїформиправління

>1.Найсуттєвішоюознакою, щопростежується узмісті самоготерміна «>монархія»,єєдиновладдя. Цеозначає, щодержавна влада, Якахарактеризуєтьсяорганізаційною тафункціональноюєдністюсвоїхорганів,сконцентрована до рук одного із них –глави держави, щоперсоніфікується монархом. Ос-кількисередсуб’єктів державногоспілкування один («>монос»)вінєджерелом державної влади, то його рукахзосереджується всяповнотацієї влади. Влада монархаверховна, суверенна, незнаєобмежень йпоширюється на усісфери державноїдіяльності.Тобтоправління втакійдержавіє результатомодноосібнихдій одноговищого органу влади –глави держави,оскількинавіть прирозподіліповноваженьміжіншимидержавними органамиостаточнерішення із чи –якого запитаннязалишається його.

2. Сутьдругоїознаки, щовказує намонархічний характерсистеми владицієїісторичноїепохи,полягає до того, щосуб’єкти державного населенняусунуті відпроцесуформування влади вдержаві.Владніінституціїформуються одним правителем й відповідальність несуть проти нього.

3.Типовоюознакоюмонархічноїформиправлінняєбезвідповідальністьглави держави.Правитель ненесеконкретноїполітичної таюридичноївідповідальності зарезультати свогоправління, а й запомилки йзловживання в державномукерівництвівідповідаютьдержавні чиновники.

4.Спадковість припередачі влади від одногоглави держави доіншого.

5.Безстроковість,довічність влади правителя.

Отже,монархія –це форма державногоправління, при котріверховна влада в странезосереджена (>повністю чичастково) до рукодноособовогоглави держави, й, як правило,передається успадок.

>Загальнимирисамимонархічноїформиправління,незалежно відсистемиправління,є ті, що монарх усвоїх рукахзосереджує всюповнотуверховної державної влади,виступаєджереломусілякого права,бо лише із йоговолі тих чиіншіпостановиможуть набутисили закону, влада монархаздійснюєтьсябезстроково (>довічно) йпередається, як правило успадщину, монарх не було заухвалені нимполітичнірішення.Монархочолюєвиконавчу уладові, йогоіменем лагодитисяправосуддя,йомуналежить правопомилування. Наміжнароднійарені узносинах ізіншими державами монарходноосібнопредставляє свою державу.Монархкористується титулом,одержуєзначнеутримання з державноїскарбниці,має декларація проособливуохорону йогоперсони. Iхочадехто іздослідниківвважаєінститутмонархії всучасномусуспільствіархаїзмом,вінщедовгопроіснує наполітичнійарені як одна з форм державногоуправління.Цьомупідтвердженнямє йрезультатиопитуваннягромадської думиреспондентів, котрі вдоситьрозвиненихкапіталістичних державах якВеликобританія таЯпоніявисловлюються запідтримку йзбереженнямонархії.


>РОЗДІЛ 2.Різновидимонархічноїформиправління

>Традиційноприйнята такакласифікаціямонархічних формправління: абсолютна (>необмежена) йконституційна (обмежена).Остання, на свійчергу,представляє собоюдуалістичні тапарламентарнімонархії.

Кожнакласифікаціямаєумовний характер.Наприклад, удеяких державахпоєднуютьсярисиабсолютної йдуалістичноїмонархій (>СаудівськаАравія, Оман), атакождуалістичної йпарламентарноїмонархій (>Йорданія, Марокко).Проте не лишевсерединікласифікаціїмонархійвиникаютьгібридніформи,інколи незавжди можна ізлегкістювизначити, ізякою Державою –монархією чиреспублікою – маємосправу.

>Монархіїзалежно відобсягу і характеруповноваженьглави держави – монарха,повноти його влади можнаподілити нанеобмежені таобмежені.

>Необмеженамонархія –це така формаправління, де влада монарха необмежуєтьсяякимись органами чи законом: монархвідіграє рольєдинодержавного правителя.Різновидаминеобмеженоїмонархіїє: деспотична та абсолютнамонархії.

>Обмеженамонархія –цемонархія, вякій влада монарха обмеженаконституцією, Якаприймається парламентом, у сферізаконодавства, агалузі контролю наддіяльністю уряду.Різновидамиобмеженихмонархійє:дуалістична тапарламентськамонархії.

2.1Абсолютнамонархія

>Абсолютнамонархія –різновиднеобмеженоїмонархії, деверховна владацілком йповністюзосереджена до рукоднієї особини (короля, царя, монарха).

>Абсолютнамонархіяєпопередницею Сучасноїмонархії.Вона бувпритаманна феодального типу держави. Заабсолютноїмонархії всяповнотаверховної владизосереджується до рук монарха.Вінодноособововидаєзакони,призначає йзвільняє Міністрів,нагороджує,приймаєрішення про страту іпомилування, активновтручається управосуддя.

Дляабсолютноїмонархіїтакожхарактерноюособливістюєвідсутністьконституційнихактів, котріобмежуютьповноваження монарха,будь-якихпредставницькихорганів. Усучасному світііснуютьтакіабсолютнімонархії: Оман, Катар,СаудівськаАравія вАзії, Бахрейн, ОАЄ.Розглянемокожну ізвищезазначенихабсолютнихмонархій.

>Султанат Оман донедавнього годинихарактеризувавсявідсутністюписаноїконституції – рольконституції тутвиконував Коран.Тільки 1996-го р. бувприйнятаконституціяОману,проте ісьогодні вційдержаві немає парламенту,забороненополітичні партії іпрофспілки. Звищихорганів державної владидіють порівнянорозвинений уряд йдержавнийапарат, котріформуються султаном йпідзвітні лишейому.Урядскладаєтьсязіспеціальногопредставника від султана,трьохзаступниківпрем’єр-міністра, секретарякабінету й понаддвадцяти Міністрів.Прем’єр-міністромнайчастішепризначається сін, йогозаступниками –найближчіродичі султана;більшість Міністрів, атакожгубернаторипровінцій належати доправлячоїсім’ї [30, 156].

Сам султанзаймає вуряді посади Міністрівзовнішніхсправ, оборони йфінансів, атакожєверховнимголовнокомандувачемзбройними силами. Системаурядовихвідомствсклаласяще после 1970 року, коли врезультатідвірцевого перевороту до владиприйшов султанКабус. Упромові, ізякоювінзвернувся до народу 26 июля 1970 р., султанобіцявстворити «>новийефективний уряд унайкоротшийтермін» [31, 157].

>Булозатверджено рядміністерств, котрізамінилидіючих до 1970 р. приправителірадників.Доситьпоширенаоцінка перевороту як початку «>новоїери» вОманініяк неможевважатисяобґрунтованою.Протешвидкезростанняобсягівдержавно-правовогозаконодавства, збільшеннякількостіурядовихвідомств йрозширення їхньогокомпетенції не можнарозцінюватиінакше, яквідноснопрогресивніявища для держави, Яка до 1970 р.вважаласяоднією ізнайвідсталіших не так наАрабськомуСході, аусьому світі. То в 1981 р. вОмані було бстворенодорадчий орган –державнуконсультативну раду, котра в1991 р. бувперейменована до Радишури. Нова структурамає правонадаватирекомендації із приводупереглядудіючих законів, щовідносяться досоціально-економічноїсфери. 59членівшурипризначаються султаном зкандидатів відкожноїпровінції,запропонованихнайбільшвпливовимипідданими.Строкповноважень зарадитриває три рокта ізпоточним правомпереобрання.

УСаудівськійАравіїдіє болеерозгалуженийурядовийапарат. як й вОмані,вінмаєпереважнодинастичний характер. Однак урядСаудівськоїАравіїнаділенийповноваженнями йкомпетенцією, щозакріплені узаконі, а Рада міністрів – «верховенством із всіхпитаньвиконання» й «із всіхадміністративнихпитань». Корольпризначаєпрем’єр-міністра й Міністрів.

>СаудівськаАравія – абсолютнатеократичнамонархія.Главою державиє Король,котрийвиступаєуособленням владисімействаСаудитів,якомуісторичноналежить рольлідера вполітичномужитті країни. Корольодночасноє головою Заради Міністрів,верховнимголовнокомандувачемзбройними силами;вінмає правооголошувативійну,надзвичайний стан йзагальнумобілізацію,призначати на усівідповідальніцивільні,військові ідипломатичні посади. Рада Міністріврозглядається як органвиконавчої тарегламентарної влади; вонаформується Королем, передкотримнесе відповідальність. Рада Міністрів разом з Королемфактичноздійснюєзаконодавчіфункції:схвалені ним низами (>регламенти)уводяться вдіюкоролівськими декретами.Організація і діяльність Заради Міністріврегулюєтьсяспеціальнимнизамом 1958 року.Консультативна рада, організаціяякоїрегулюєтьсяспеціальнимнизамом 1992 р.,єдорадчим органом,котрийвисловлює свою думку із приводупроектівнизамів,підготовленихРадою Міністрів.Вінпризначається Королем ускладі голови й 60членівтерміном на виборах 4 рокта.Консультативна радатакожвисловлює свою думкущодопроектівпланівсоціально-економічногорозвитку,обговорюєзвіти Міністрів таміжнародні домов і догоди.

>Відсутністьвиборчих процедурформування тихий чиіншихорганів державно: влади,офіційназаборонадіяльностіполітичнихпартій йпрофспілоквказують навідсутність уцій странеполітичноїдемократії.

Бахрейн якнезалежну державупроголошено 14червня 1971 року. До цогоїї територїперебували ускладіПортугалії,Персії, а із 1871 по 1971 рр. – под протекторатомВеликобританії. Заприйнятою в 1973 р.КонституцієюБахрейну, главою державивизначавсяемір,він ж –верховнийголовнокомандувачзбройних сил.Виконавчу уладові малаздійснювати Рада Міністрів начолі ізпрем'єр-міністром,якогопризначавемір.Конституціяпередбачаластворення однопалатного парламенту –Національнихзборів ускладічленів уряду та ЗОдепутатів, щообиралисянаселенням на виборах 4 рокта. У 1975 р.діяконституціїпризупинена, а парламентрозпущено. Через 17 років, угрудні 1992 р.емірсформував раду (шуру) із ЗО чоловіків. якприйнято вцихкраїнах, радаєдержавним органом іздорадчимифункціями,котрийрозробляєпроекти законів, щозатверджуються главою держави. якбачимо,певніспробиБахрейнувідійти відабсолютноїмонархії невдалися.

УКатарі, згідно доконституції,усяповнота влади –законодавчої,виконавчої –належитьеміру здинастії АльТані (із 1995 р. –емір Хамад БенХаліф АльТані). У ОАЄфункціїглави державиздійснюютьсяВищою радою семиправителівеміратів (>кожнекнязівствоявляє собоюабсолютнумонархію йзберігаєзначнусамостійність) й главою союзу, щообираєтьсястроком нап’ять років з числачленівВищої заради йякогоінколидеякідержавознавціназивають президентом («>виборним монархом»).Вінвиконуєфункціїглави держави, до тогочислі йпредставницькі. Рада Міністрів уКатаріпризначається монархом як главоювиконавчої влади йпрем’єр-міністром.Міністрипризначаються зосібкатарськоїнаціональності й в останній моментможуть бутизміщені із посади лише зарішеннямеміра. Рада Міністрівкерує всімавнутрішніми йзовнішнімиполітичнимисправами, котрівходять доїїкомпетенції. Однакусіпрерогативи Заради Міністрівустановлює самемір,який будучипрем’єр-міністромпідписуєпостанови заради Міністрів.

>Крім того, згідно до ст.35 [32, 141] «>міністри несуть передеміромколективнуполітичну відповідальність завиконаннязагальної політики держави.Коженміністрнесе передеміроміндивідуальну відповідальність завиконанняособистихобов’язків йреалізаціюповноважень свогоміністерства». Таким чином, Рада Міністрів –цевиконавчий орган приемірі.

У ОАЄвиконавча владатакожздійснюється радою Міністрів: глава СоюзузізгодиВищої зарадипризначаєпрем’єр-міністра, а й зарекомендацієюостаннього – Міністрів.Компетенція уряду вобох державаходнакова йвключаєзаконодавчуініціативу йрозробкузаконопроектів, контролю надпроведеннямвнутрішньої йзовнішньої політики подкерівництвомглави держави.

>КонституціїКатару та ОАЄ непередбачаютьяких-небудьвиборнихорганів. разом із тутзапровадилитакудержавнуінституцію, Якапризначаєтьсязверху –Консультативну раду. УКатарі –цеМаджлісаш-шура, Якапризначаєтьсяурядом й дофункційякої належатиобговоренняурядовихзаконопроектів,різнихполітичнихпитань,діяльності уряду вцілому та окремих Міністрів. Однакїїрішення немаютьобов’язковоїюридичноїсили: вона неможевинести вотумнедовіриурядові чиміністру, неможезобов’язати правителяутриматися відприйняття закону.Органом,аналогічнимМаджлісаш-шуріКатару, в ОАЄєФедеральнінаціональнізбори.Вониформуються за нормами, щозакріплені всамійконституції.Правитель шкірногоемірату – членфедерації –призначає у складзборівпевнукількістьпредставників.ДіяльністьФедеральнихнаціональнихзборів таМаджлісаш-шури носитидорадчий,рекомендаційний характер.Конституціїцих державстверджуютьнерівноправністосункиміжвиконавчоювладою йдіючимиінститутами становогопредставництва, щоперетворюєконсультативні заради на додатокурядовогоапарату,діючого подбезпосереднім контролем верховного правителя.

Алі не так наобмеженістьсвоїхповноважень в сферівпливу навиконавчу уладові,конституційніположення усе ж такинадаютьрадамдеякихконтрольнихфункцій. Так,Федеральнінаціональнізбори ОАЄволодієфункціямифінансовогонагляду задіяльністюурядовоїадміністрації вгалузі бюджетнихвитрат,введенняподатків,мита йприйняттяфінансовогозаконодавства вцілому.Консультативна радаКатаруобговорює закон про бюджет,маєповноваженнязвертатися ззапитами до Заради Міністрів, а окремихвипадкахнавітьпроявлятизаконодавчуініціативу,передаючи своїзаконопроектиеміру.

НасвоїйщорічнійсесіїФедеральнінаціональнізбори ОАЄ,розглядаючизаконопроекти про бюджетФедерації йфінансовийзвіт уряду,мають правовносити свої поправки.Згідноконституції ОАЄ [63, 19], урядподаєЗборамщорічніфінансовізвітипротягомчотирьохмісяців докінцяфінансового року,перш ніжвиносити їхні назатвердженняВерховної зарадиФедерації.

І усе ж такиподібніоктройованіконституції, котріприймаються без контролю із боцігромадськості,даютьправлячим коломширокіможливості дляполітичногоманеврування йдопомагаютьмайже усіпрерогативизберегти до рук монарха [33, 38]. Цеположенняпідтверджуєтьсяситуацією, щосклалася вКатарі та ОАЄ, делегалізаціяабсолютноїмонархіївідбулася,перш на, врезультатізміниміжнародно-правового стануцих держав. А томувисловленапрофесором У.Чиркіним [34, 139] точказору про ті, що держави,подібніКатару

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація