Реферати українською » Государство и право » Злочини у сфері охорони державної таємниці


Реферат Злочини у сфері охорони державної таємниці

Зміст

Запровадження

1. Злочини, що посягають на відносини у сфері охорони державного таємниці чи конфіденційної комп'ютерної інформації

2. Злочини, що посягають на недоторканність кордонів України

3. Злочини, що порушують порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність

Література


Запровадження

>Родовим об'єктом злочинів є сукупність громадських відносин, що забезпечують обороноздатність України, її незалежність, територіальну цілісність та недоторканність.

I. Злочини, що посягають на відносини у сфері охорони державного таємниці чи конфіденційної комп'ютерної інформації. Це: розголошення державних таємниць (ст. 328); втрата документів, які містять державну таємницю (ст. 329); передача або збирання відомостей, що є конфіденційну інформацію, що є власністю держави (ст. 330).

II. Злочини, що посягають на недоторканність кордонів України. Це: незаконне перетинання державного кордону (ст. 331); незаконна переправка осіб через державний кордон України (ст. 332); незаконний вивезення межі України сировини, матеріалів, устаткування, технології створення зброї, і навіть військової техніки та спеціальної техніки (ст. 333); порушення правил міжнародних польотів (ст. 334).

III. Злочини, що порушують порядок комплектування Збройних Сил України, що забезпечує її обороноздатність. Це: відхилення від призову на строкову військову службу (ст. 335); відхилення від призову за мобілізацією (ст. 336); відхилення від військового обліку чи спеціальних зборів (ст. 337).


1. Злочини, що посягають на відносини у сфері охорони державного таємниці чи конфіденційної комп'ютерної інформації

Спільним тих злочинів був частиною їхнього безпосередній об'єкт - суспільні відносини у сфері охорони державного таємниці чи конфіденційної комп'ютерної інформації у різних галузях діяльності держави. При зазіхання цей об'єкт можепричиняться шкода військовому, економічному, науковому потенціалу держави.

Розголошення державних таємниць (ст. 328). Частина 1 ст. 328 передбачає відповідальність за розголошення відомостей, що є державну таємницю, обличчям, якому ці дані були довірені чи відомими у зв'язку з виконанням службовими обов'язками за відсутності ознак державної зради чи шпигунства.

Предметом цього злочину є відомості, що є державну таємницю.

Державна таємниця окреслюється вид таємницею інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науку й техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки і охорони правопорядку, розголошення яких може зашкодити національній безпеці України.

Об'єктивний бік злочину, був у год. 1 ст. 328, певну як розголошення відомостей, що є державну таємницю, тобто протиправний їх розголос.Деяние може виражатися як і дії, і у бездіяльності, що призводять до з того що відомості стають відомі стороннім особам. Дія може виражатися, наприклад, у розголосі секретних даних у розмові, письмовому повідомленні, шляхом публікації у пресі, у телевізійному виступі з і телебаченню, у передачі для друкування особі, яка має права ознайомлення з тими даними, в показі креслень, документів і майже іншого подібного начиння. Бездіяльність може полягати у недотриманні правил зберігання, поведінки, перевезення матеріалів, документів, коли з'являється можливість ознайомлення з даними сторонніх осіб. Спосіб розголошення для кваліфікації значення немає.

Злочин вважається закінченим з розголошення відомостей, що вони відомими хоча б одному сторонньому особі.

Суб'єктивна сторона цього злочину - це будь-яка форма провини: як умисел (прямий і непрямий), і необережність (самовпевненість і недбалість). При скоєнні цього злочину розголошення відомостей, що є державну таємницю, на повинен мати ознак державної зради чи шпигунства (статті 111 і 114).

Суб'єкт цього злочину – спеціальний, тобто. та людина, має допуск до даних, що належать до державну таємницю, якому вони почали відомі чи були довірені службовими щаблями чи роботі.

Втрата документів, які містять державну таємницю (ст. 329). Частина 1 ст. 329 передбачає відповідальність за втрату документів або інших матеріальних носіїв секретної інформації, які містять державну таємницю, і навіть предметів, дані про яких становлять державну таємницю, обличчям, якому вони були довірені, якщо втрата стала результатом порушення встановленого законом порядку поводження з зазначеними документами та інші матеріальними носіями секретної інформації, або предметами.

Предметом цього якихось злочинів є: 1) документи, тобто письмові, з деякими реквізитами акти, які містять відомості, що є державну таємницю (схеми, карти, накази, звіти, наукові висновки та іншого подібного начиння); 2) інші матеріальні носії секретної інформації (дискети, кінофільми та інших.); 3) предмети, дані про яких є державною таємницею (наприклад нові види зброї, прилади, медичні препарати).

Об'єктивний бік цього злочину складається з сукупності наступних ознак:

– діяння, що з порушенням встановлених правил роботи з документами й іншими матеріальними носіями секретної інформації та предметами;

– ознайомлення чи можливість ознайомлення з документами, матеріальними носіями секретної інформації, або предметами сторонніх осіб.

Під втратою документів, матеріальних носіїв і предметів, містять державну таємницю, розуміється протиправний вихід їх із володіння особи, якому вони були довірені службовими щаблями чи роботі.

– вихід документів (матеріальних носіїв, предметів) з володіння особи, яке допущений до роботам і документам, що містить державну таємницю.

Під виходом документів, матеріальних носіїв секретної інформації, чи предметів з володіння треба розуміти втрату можливості розпоряджатися ними.

– причинний зв'язок між діянням і наступними наслідками.

З суб'єктивної боку втрата документів, які містять державну таємницю, характеризується складної (змішаної) формою провини: про порушення правил можливий як умисел, і необережність, а щодо самої втрати - лише необережність.

Суб'єктом цього якихось злочинів є обличчя, якому документи, матеріальні носії секретної інформації, предмети були довірені.

Передача або збирання відомостей, що є конфіденційну інформацію, яка е власністю держави (ст. 330). Відповідальність настає за передачу чи то збирання із метою передачі іноземним підприємствам, установам, організаціям чи його представникам економічних, науково-технічних чи інших відомостей, що є конфіденційну інформацію, що є власністю держави, обличчям, якому ці дані були довірені чи відомими у зв'язку з виконанням службовими обов'язками, за відсутності ознак державної зради чи шпигунства.

Предметом цього злочину є відомості економічного, науково-технічного чи іншого характеру, що є конфіденційну інформацію, що є власністю держави, тобто відомості, що стосуються діяльності окремих підприємств, установ, наукових, господарських організацій, дипломатичних відносин, політики, розголошення яких може завдати шкоди діяльності цих організацій корисною і спричинити обороноздатність держави. Ці дані не містять державних таємниць, а є конфіденційними і вони становлять державну власність. Заборона з їхньої передачу іноземним організаціям міститься у наказах, інструкціях, розпорядженнях міністерств та.

Безпосереднім об'єктом цього злочину стосунки у сфері охорони відомостей, складових конфіденційну інформацію, що є власністю держави.

Об'єктивний бік цього злочину виявляється у двох формах: 1) збір відзначених відомостей з метою їхнього передачі; 2) передача іноземним підприємствам, установам, організаціям відомостей, що є конфіденційну інформацію. Відповідно, злочин вважається закінченим або з моменту збирання відомостей з метою їхнього передачі, або з передачі.

Суб'єктивна сторона цього злочину виявляється у прямому умислі.

Суб'єкт цього злочину - обличчя, якому конфіденційна, інформація було довірено чи відомою у зв'язку з виконанням службовими обов'язками.


2. Злочини, що посягають на недоторканність державного кордону

Безпосереднім об'єктом цих злочинів є відносини з охорони суверенітету України, цілісності і недоторканності її кордонів. Правовий основою відповідальності ті злочину є ст. 2 українській конституції, відповідно до якої суверенітет України поширюється всю її територію. Територія України у межах існуючого кордону є цілісної і недоторканної.

Незаконна переправка осіб через державний кордон України (ст. 332). Відповідно до год. 1 ст. 332 об'єктивна сторона цього злочину проявляється у: 1) організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України; 2) керівництві такі дії; 3) сприянні їх здійсненню порадами, вказівками, наданням коштів чи усуненням перешкод.

Об'єктом цього злочину є встановлений порядок перетинання державного кордону.

Предмет злочинного зазіхання – державний кордон України.

Під організацією незаконного переправлення через державний кордон розуміється згуртування співучасників (якщо є, і розподіл з-поміж них функцій), вироблення плану переправки через державний кордон, решту дії.

Під незаконної переправкою через державний кордон слід розуміти одне чи сукупність (у різних комбінаціях) вищевказаних дій, здійснюваних лицем і дивитися вкладених у залишення іншою особою території однієї держави та її переміщення завезеними на територію іншої іноземної держави шляхом перетинання державного кордону без відповідного документа або дозволу, скоєного у будь-який спосіб, у час і у будь-якому місці.

Суб'єктивна сторона – прямий умисел. Зазвичай для злочину характерні корисливі мотиви і чітку мету.

У плані 2 ст. 332 передбачена відповідальність свої самі діяння, скоєні вдруге або за попереднім змовою групою осіб.

Порушення правил міжнародних польотів (ст. 334). Стаття 334 передбачає відповідальність за уліт до України чи виліт із "України без певного дозволу, і навіть недотримання відзначених у вирішенні маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів чи ешелонів.

Об'єктом цього злочину є встановлений порядок міжнародних польотів.

Об'єктивний бік цього злочину може полягати у такі дії: уліт до України чи виліт з "України без певного дозволу чи недотримання відзначених у вирішенні маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів, ешелонів.

Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується прямим наміром чи необережністю.

Суб'єкт цього злочину - будь-яка особа, яке керує повітряним судном, незалежно з його типу, і його приналежності.

3. Злочини, що порушують порядок комплектування Збройних сил України, що забезпечує її обороноздатність

Спільним безпосереднім об'єктом цих злочинів виступають відносини з комплектування Збройних сил, їхній бойовий підготовки й, отже, з забезпечення обороноздатності України.

Спільним ознакою об'єктивної боку цих злочинів є бездіяльність - відхилення від виконання конституційного боргу нести військову службу. Громадянин, який підлягає черговому заклику на строкову військову службу, заклику за мобілізацією, військовому обліку чи спеціальним зібранням, зобов'язаний з'явитися на призовний пункт, в військкомат, іншому місці, позначене у документі, й у відзначене час. Невиконання цей обов'язок свідчить про ухиляння. Ухиляння може здійснюватися у різний спосіб: підробка документів, заподіяння собі тілесних ушкоджень, виїзд з постійного місця проживання щоб уникнути виконання військового боргу тощо. Усі злочину цієї групи вважаються завершеними з неявки в відзначене документом (порядком денним, розпорядженням, наказом) час прибуття на призовний пункт, військовий комісаріат.Уважительними причинами неявки відповідно до п. 4 ст. 15 закону України «Про загальної військового обов'язку та військової служби» є: 1) хвороба призовника, що лишає її можливості особисто прибути в відповідного пункту; 2) смерть чи важка хвороба близького родича; 3) перешкода стихійного характеру, чи інші обставини, які позбавили призовника можливості особисто прибути в відзначені пункт і термін.

Суб'єктивна сторона всіх таких злочинів характеризується прямим наміром.

Суб'єкт цих злочинів спеціальний - громадянина України, що досягла 18-річного віку, яку законом покладено військова обов'язок. Обов'язок, передбачена год. 1 ст. 337, виявляється у необхідності проходити періодичний військовий облік. Обов'язковою умовою кримінальної відповідальності за ухилянні військовозобов'язаного від військового обліку служить наявність попередження, зробленого відповідним військовим комісаріатом.

Частина 2 ст. 337 передбачає відхилення від обов'язки проходити навчальні (перевіряльники чи) чи спеціальні зборів. Дотримання цей обов'язок серйозно впливає вишкіл і боєздатність військовозобов'язаних.


Література

1. Кримінальним кодексом України

2.БажановМ.И. Кримінальну це право України До. «>Юринком Інтер», 2003

3. Стрільців О.Л. Кримінальну це право України Х. «Одіссей», 2007

4. МельникМ.И. Кримінальну це право України До. «>Юридична думка», 2004


Схожі реферати:

Навігація