Реферати українською » Государство и право » Констітуційно-правовий статус органу віконавчої влади України, структура та Критерії Його визначення.


Реферат Констітуційно-правовий статус органу віконавчої влади України, структура та Критерії Його визначення.

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>ІНСТИТУТЗАКОНОДАВСТВАВЕРХОВНОЇ ЗАРАДИ УКРАЇНИ

 

>ЧикурлійСергій Олександрович

 

>УДК_342.9(477)

>КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУСОРГАНІВВИКОНАВЧОЇВЛАДИ УКРАЇНИ

12.00.02 –конституційне право

>Автореферат

>дисертації наздобуттянауковогоступеня

кандидатаюридичних наук


>Київ – 2008


>Дисертацієюєрукопис

>Роботавиконана увідділі проблемрозвиткунаціональногозаконодавстваІнститутузаконодавстваВерховної Заради України

>Науковийкерівник: докторюридичних наук,професор,член-кореспондент НАН України, >Копиленко ОлександрЛюбимович, >ІнститутзаконодавстваВерховної Заради України, директор.

 

>Офіційніопоненти: докторюридичних наук,професор,член-кореспондент АПрН України, >Ярмиш Олександр Назарович, >Державнийнауково-досліднийінститут МВС України, начальник;

кандидатюридичних наук, >ГрабильніковАнатолійВасильович, >Дніпропетровськийнаціональнийуніверситет, заступник деканаюридичного факультету ізнаукової роботи таміжнароднихзв’язків

>Захиствідбудеться 16.042008 року про 12годині назасіданніспеціалізованоївченої заради Д 26.867.01 позахистудисертацій наздобуттянауковогоступеня доктора (кандидата)юридичних наук вІнститутізаконодавстваВерховної Заради України заадресою: 04053, м.Київ, прови.Несторівський, 4.

Здисертацією можнаознайомитись убібліотеціІнститутузаконодавстваВерховної Заради України заадресою: 04053, м.Київ, прови.Несторівський, 4.

>Авторефератрозісланий 14.03. 2008 р.

 

>Вченийсекретар

>спеціалізованоївченої заради О.М.Биков


>ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАРОБОТИ

 

>Актуальність тимидослідження. Одними знайгостріших проблем,вирішення якістоїть на порядкуденному передсучасною російською Державою,єпроблеми,пов’язані ізреалізаціювиконавчої влади тапобудовоюсистемиорганів, котріїїздійснюють,аджевнаслідокреалізаціївиконавчої владивідбуваєтьсяпрямий йбезпосереднійвплив напроцесисуспільногорозвитку.Особливогозначення привирішенні проблем,пов’язаних звиконавчоювладою,необхіднимєвивченнятеоретичногоаналізу,осмисленнябазових основ, атакожякісного нормативно-правовогорегулювання статусускладовихелементівсистемиорганіввиконавчої влади України.Таканеобхідністьзумовленасутопрактичнимипотребамипідвищенняякісногорівнядіяльностісистемиорганіввиконавчої влади України таїїзмістовноїпереорієнтації нареалізацію прав та свободлюдини й громадянина.

>Аналізсучасного станутеоретичної тапрактичної розробки запитання статусуорганіввиконавчої влади Українидаєзмогувиявитидеякіпроблемнімоменти, котрінеобхіднорозглянути йзапропонуватишляхи їхнівирішення. В частности,йдеться прозбереженнявпливутрадиційнихпідходів йметодів утеоретичномуаналізі феноменувиконавчої влади,існування прогалин тасуперечностей у правовомурегулюванніпитань,пов’язаних здіяльністюорганіввиконавчої влади України. Так,досі неприйнято Закон України “Проміністерства таіншіцентральніорганивиконавчої влади”,актуальнимизалишаються запитанняконституційності окремихположеньнещодавноприйнятого Закону України «ПроКабінет міністрів України»,очевиднимєзастарілий характер Закону України «Промісцевідержавніадміністрації».

>ЗавдякивищійюридичнійсиліКонституції України та основоположному характеру нормконституційного праваособливого,пріоритетногозначення упроцесідослідження феноменувиконавчої владинабуваєаналізсамеконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади України.Дослідженняконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади Українистає особливоактуальним уконтекстіпотребинаступноговдосконаленняконституційно-правовогорегулюваннясуспільнихвідносин в Україні тазавершеннязапочаткованої у 1998роціадміністративноїреформи,подальшареалізаціяякоїнеможлива безнауковогообґрунтування,чіткогорозумінняконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади та йогоякісного нормативно-правового забезпечення.

>Наведеніфакторизумовлюютьнеобхідністьнауковихрозробок тапрактичнихрекомендацій удосліджуваній сфері, атакожсвідчать проїїактуальність.

>Слідвідзначити, щозагальнотеоретичні запитання статусуорганіввиконавчої владидосліджувались унауковихпрацях такихфілософів тамислителів, як Аристотель,Полібій, Р. Гегель, Т.Гобс, Т. Джефферсон, Дж. Локк, Дж.Медісон, Ш.Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо. Длядисертаційної роботиважливезначення малінаукові розробки такихучених –теоретиків держави й права тафахівців угалузіконституційного таадміністративного права, як С.А.Авакян, В.Б.Авер’янов,Ф.М.Аляутдінов,Л.К.Байрачна,Д.М. Бахрах,І.Л.Бачило,К.С.Бєльський,А.І.Бобилєв, Н.А. Богданова, С.К.Бостан, В.О. Величко,Б.М.Габричидзе, О.З.Георгіца,І.П.Голосніченко,І.І.Дахова, В.А.Дерець, А.В. Дуда,Л.М.Ентін, В.П.Єрмолін,В.І.Іващенко, В.М. Кампо,П.В.Кикоть, С.П.Кисіль,Ю.М. Козлов, В.П.Колісник,І.Б.Коліушко, А.М.Колодій,В.К. Колпаков,О.Л.Копиленко, В.В. Кравченка,О.Д.Крупчан, Г.Р.Крусян,Є.Б. Кубко,О.Є.Кутафін,Б.М.Лазарєв, А.В. Макаренка, М. Н. Марченко, О.В.Марцеляк, В.Ф. Мелащенка, А.О.Мішин,Г.О.Мурашин, В.С.Нерсесянц, Н.Р.Нижник,А.Ф.Ноздрачов,Д.М. Овсянко, М. Ф.Орзіх, О.М.Осавелюк, В.С.Основін, В.Ф.Погорілко,О.І.Полянський, Т.А. Проценко,Л.М. Силенко, О.Х. Скакун,Ю.М.Старілов, В.П. Тимощук,Ю.М.Тихоміров, В.В.Толстошеєв,Ю.М.Тодика,О.О.Томкіна, О.Х.Фрицький,В.Є.Чиркін,О.І. Черкасов, В.М. Шаповал,Н.Г.Шукліна, М.К. Якимчук.

Нема зазначнукількістьпублікацій уокресленій сфері, проблемавизначенняпоняттяконституційно-правового статусу органувиконавчої влади таспецифікиконституційно-правового статусурізнихвидіворганіввиконавчої влади Українизалишається комплекснонедослідженою.Відсутністьґрунтовноготеоретичногоосмисленняконституційно-правового статусу органувиконавчої владизумовлюєіснуваннятруднощів дляповноцінногофункціонування яксистемиорганіввиконавчої влади, то йконституційноїсистемистримань йпротиваг України.

Увітчизнянійнауціконституційного права запитанняпов’язані ізпроблемоюконституційно-правового статусу органувиконавчої влади,розкривалисянедостатньочітко й фрагментарно.

>Необхідновідзначититакож і ті, що заостаннійперіод в Українізахищено ряддисертацій, котрімістять науковийаналіз окремихаспектівзагальноїпроблемиконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади України. Однакці роботи немістять комплексногонауковогопідходу допроблемивизначенняконституційно-правового статусу органувиконавчої влади таспецифікиконституційно-правового статусурізнихвидіворганіввиконавчої влади України. Томуданедослідженняорганічно їхнідоповнює, анаявністьзазначенихробіт непозбавляє йогоактуальності.

>Зв’язок роботи ізнауковимипрограми, планами, темами. >Обранийдисертантомнапрямнауковогодослідженняналежить допріоритетних угалузі наукиконституційного права.Дисертаціявиконана якчастиназагального планунауково-дослідної роботиІнститутузаконодавстваВерховної Заради України,зокрема вонєскладовоюпрограми «>Стратегіярозвиткузаконодавства України» (>державнийреєстраційний номер №0103U007975).

Мета й заподіяннядослідження. >Метоюдисертаційногодослідженняєузагальнення наосновіврахуваннядосягнень наукиконституційного права,юридичної практики,вітчизняного тазарубіжногодосвідуконституційно-правовогорегулюваннясистемиорганіввиконавчої влади,визначенняпоняттяконституційно-правового статусу органувиконавчої влади України, йогоосновнихелементів,специфікиконституційно-правового статусурізнихвидіворганіввиконавчої влади України.

Длядосягненнязазначеної метидисертаційногодослідженнянеобхідновирішитинаступні заподіяння:

-визначитипоняття йсутністьвиконавчої влади,дослідити йогоеволюцію тасформувативизначення;

-охарактеризуватипоняттяконституційноїмоделіорганізаціївиконавчої влади тадослідитиїївиди;

-розкритипоняття таособливостіпобудовисистемиорганіввиконавчої влади України,

-проаналізуватиособливості нормативно-правовогорегулюваннясистемиорганіввиконавчої влади України таконституційно-правовіпринципиїїорганізації;

-здійснитианалізелементівконституційно-правового статусуКабінету міністрів України;

-дослідитимеханізмреалізаціїконституційно-правового статусуКабінету міністрів України;

-виявитифактори, котрівизначаютьособливостіструктуриконституційно-правового статусу центральнихорганіввиконавчої влади України;

-дослідитиструктурну характеристикуконституційно-правового статусумісцевихорганіввиконавчої влади України;

-запропонувати йобґрунтувативисновки йпропозиціїщодонеобхідностівнесеннязмін досистеминормативно-правовихактів України, щорегулюютьорганізацію та діяльністьсистемиорганіввиконавчої влади України.

>Об’єктомдослідженнявиступиласукупністьправових норм, щовизначаютьелементи правового статусуорганіввиконавчої влади України, атакожпідстави,зміни таприпиненнявідповіднихправовідносин.

Предметомдослідженняєконституційно-правовінорми, щозакріплюютьповноваження таіншіелементиконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади України ймістяться,окрімКонституції України, у законах України, указах Президента України,постановахВерховної Заради України таКабінету міністрів України.

>Методидослідження. У основуметодологіїдослідженняпокладенозагальнотеоретичніпринципи тапідходи довивченняобраного предметадослідження. Зцієюметоювикористано низкузагальнонаукових йспеціальнихметодівпізнання,зокрема:

>формально-логічний метод, задопомогоюякогодосліджувалисьсутністьконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади України, йогоосновніелементи,здійснюваласязовнішнянауковаобробкаемпіричногоматеріалу. Задопомогоюданого методу сталоможливимрозглядатиправовідносини,пов’язані ізконституційно-правовим статусоморганіввиконавчої влади у їхнідіалектичномувзаємозв’язку тавзаємодії.Найбільшповновикористовувалисьтакіприйомиформально-логічного методу, якопис тааналізправовідносин з приводуформування тареалізаціїконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади, йогоосновнихелементів та їхнівідповідного правовогорегулювання;

>історичний метод,якийпроявився увиявленніісторичнихобставин, котрізумовиливиникнення,розвиток та характерконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади;

>порівняльно-правовий метод,який практичнопроявився упорівняльномуаналізіконституційно-правовихактіврізних державщодо статусуорганіввиконавчої влади, задопомогоюякого буливстановленізагальнізакономірностіданого статусу тавизначенийвідповіднийпозитивнийдосвідзарубіжнихкраїн;

>структурно-функціональний метод,використанняякого далозмогу детальнорозглянутиосновніелементи зазначеного статусу тавизначитимісцеорганіввиконавчої влади вконституційнійсистемістримань йпротиваг;

>системний метод, задопомогоюякогоконституційно-правовий статусорганіввиконавчої влади Українирозглянуто якціліснувзаємопов’язану систему, щобазується на комплексномузастосуванні всіхіншихметодологічнихпідходів, котрі усвоїйєдностівідображаютьрізноаспектнебаченняконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади.

>Наукова новизнадослідження >полягає до того, що вонє одним зперших усучаснійюридичнійнауці Українимонографічнихдосліджень статусуорганіввиконавчої влади України зпозиційконституційного права, вякомуобґрунтовуєтьсянаявність таосновоположнезначенняконституційно-правовогопідходу довивчення зазначеного статусу,визначення тарозкриттяспецифіки йогоелементів.Данедослідженняузагальнюєсучаснутеорію й практикуконституційно-правовогорегулюванняосновнихскладовихелементівсистемиорганіввиконавчої влади вумовахпроведенняконституційної таадміністративноїреформи в Україні.

Урезультатіпроведеногодослідженнясформульованоновінауковіположення тависновки, асаме:

>Вперше:

-обґрунтовано, щопоняття “системаорганіввиконавчої влади”єцілкомсамодостатньоюкатегорієюконституційного права йвідрізняється від такихспорідненихйому зрозуміти як “>апарат державногоуправління” та “>механізмвиконавчої влади”;

-запропонована системакритеріїввиділенняконституційно-правового статусу органувиконавчої влади;

-обґрунтовано потребуприйняття Закону України “Проміністерства таіншіцентральніорганивиконавчої влади України” зурахуванняміснуючоїнормативно-правоїбазищодо центральнихорганіввиконавчої влади,який,відповідно, виненноситиосновоположний характер.

>Дісталиподальшогорозвитку:

-обґрунтуваннянаявності та основоположногозначенняконституційно-правовогопідходу довивчення феноменувиконавчої влади;

-позиція,відповідно доякоїмісце та рольвиконавчої влади вконституційнійсистемістримань йпротивагобумовлюютьконституційну модельорганізаціївиконавчої владикожної країни;

-позиціящодонеобхідностірозширення узаконодавствіконституційновизначенихвидівактівКабінету міністрів України такимирізновидамиактів:нормативно-правовіактиКабінету міністрів Україниособливого характеру;актиКабінету міністрів Українипрограмно-цільового характеру;акти,видані в порядкуделегованогозаконодавства.

>Уточненонаступніположеннящодо:

-дефініціїпоняття тазмістувиконавчої влади;

-класифікаціїфункційвиконавчої влади;

-дефініціїконституційно-правового статусу органувиконавчої влади таелементів йогоструктури;

-системиаргументівщодообґрунтуванняіснуванняконституційно-правового статусуКабінету міністрів України;

-системиаргументівщодообґрунтуванняіснуванняконституційно-правового статусуміністерств України;

-системиаргументівщодообґрунтуванняіснуванняконституційно-правового статусумісцевихдержавнихадміністрацій України.

>Практичнезначенняодержанихрезультатівполягає уможливостівикористання їхні дляудосконаленняправотворчого йправозастосовчогопроцесів у сферіправовідносин,пов’язаних зконституційно-правовим статусоморганіввиконавчої влади України;прийняття Закону України “Проміністерства таіншіцентральніорганивиконавчої влади”,удосконалення законів України “ПроКабінет міністрів України” та “Промісцевідержавніадміністрації”;подальшихнауковихдосліджень проблемконституційно-правовогорегулювання статусуорганіввиконавчої влади України;навчально-методичнихцілей упроцесіпідготовкистудентів угалузіконституційного права.

>Особистийвнесокздобувача.Дисертаціяєсамостійноюзавершеноюнауковоюроботою.Сформульовані внійположення,узагальнення,оцінки тависновки,рекомендації тапропозиціїодержанідисертантом врезультатіопрацювання тааналізу 405наукових,нормативно-правовихджерел таюридичної практики ізпитаньконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади України,осмисленнявласногодосвіду.

>Апробаціярезультатівдисертації.Положеннядисертаціїдоповідались на:Міжнароднійнауковійконференціїстудентів йаспірантів “>Актуальніпроблемиправознавстваочимамолодихвчених” 29-30 апреля 2002 р. (м.Хмельницький);Міжнароднійнауковійконференції “Україна:шляхамивіків” 17травня 2002 р. (м.Київ);Міжнароднійнауково-теоретичніконференціїстудентів,аспірантів тамолодихвчених “>Соціально-економічні,політичні такультурніоцінки йпрогнози нарубежі двохтисячоліть” 20 лютого 2003 р. (м. Тернополі);науково-практичнійконференції “>Проблеми йперспективирозвитку тареалізаціїзаконодавства України” 19 апреля 2001 р. (м.Київ);науково-практичнійконференції “>Проблемикодифікаціїзаконодавства України” 14травня 2003 р. (м.Київ);п’ятійнауково-теоретичнійконференції “Українськеадміністративне право:сучасний стан йперспективиреформування ” 15-17червня 2007 р. (м.Одеса).

>Публікації. Затемоюдисертації авторомопубліковано 15наукових статей й тез , 9 із які – увиданнях, щовизнані ВАК Українифаховими дляспеціальності “>Правознавство”.

Структура таобсягдисертації.Дисертаціяскладаєтьсязівступу, двохрозділів, восьмипідрозділів, з висновками, спискувикористанихджерел – 405найменувань.Загальнийобсягдослідження – 211сторінок, із які 175сторінок основного тексту.


>ОСНОВНИЙЗМІСТРОБОТИ

У >Вступіобґрунтованоактуальністьобраної тими,відзначенозв’язокдисертації ізнауковими планами,програмами,визначаються позначка та заподіяння,об’єкт й предметдослідження,розкриваєтьсяметодологічна основадисертації,наукова новизна,теоретичне йпрактичнезначенняодержанихрезультатів, атакожміститьсяінформація проособистийвнесокздобувача,апробацію тапублікаціїрезультатівдослідження, структуру таобсягдисертації.

першийрозділ «>Конституційно-правові засадисистемиорганіввиконавчої влади в України» >маєчотирипідрозділи, в якісистематизованорізніпідходи дорозуміння феноменувиконавчої влади,проаналізованіетапи йогостановлення йрозвитку,визначеніосновніконституційнімоделіорганізаціївиконавчої влади,дослідженопоняттясистемиорганіввиконавчої влади України,особливостіїї нормативно-правовогорегулювання таконституційно-правовіпринципиорганізації,обґрунтовуєтьсяавторськерозумінняпоняття таструктуриконституційно-правового статусу органувиконавчої влади.

Упідрозділі 1.1. “>Виконавча влада:еволюціяпоняття тавизначення” було бпростеженоеволюціюпоняттявиконавчої влади тавизначено, щорозвиток цогопоняття якполітико-правовоїкатегорії,органічнопов’язаної зтеорієюподілу влади,характеризуєтьсятрьомаеволюційнимиетапами:первіснийетап,етапкласичнихрозробок тасучаснийетап. Упідрозділівиділена таобґрунтованатеоретична основавизначенняправовоїсутності тафункціональноїприродивиконавчої влади. Зврахуваннямрозгляду проблемспіввідношенняфункцій йповноваженьорганіввиконавчої влади,співвідношення органувиконавчої влади тасуб’єктавиконавчої влади,співвідношеннявиконавчої влади та державногоуправління;визначення метивиконавчої влади авторзапропонуваввласневизначеннявиконавчої влади.Доводиться, щовиконавча владабудь-якої країниіснує уформіконституційно-правовогоінституту.

Упідрозділі 1.2. “>Основніконституційнімоделіорганізаціївиконавчої влади” >відстоюєтьсяпозиція,відповідно доякої для правильногорозумінняконституційно-правовогоінститутувиконавчої владинеобхіднообов’язкововизначитимісцевиконавчої влади вмеханізмі державної влади.Механізм державної владибудь-якоїдемократичної держави виненбудуватися тафункціонувати наосновіконституційноїсистемистримань йпротиваг, котраєбазовим чинникомвиділенняконституційноїмоделіорганізаціївиконавчої влади країни таконституційно-правового статусуорганів щоїїутворюють.Існуваннякожноїмоделізумовлюється характеромвзаємовідносин уряду якуособленнявиконавчої влади з парламентом, главою держави, атакож порядком йогоформування. Упідрозділіпроаналізованоособливостіосновнихконституційних моделейорганізаціївиконавчої влади.

Упідрозділі 1.3. “Системаорганіввиконавчої влади України таконституційно-правовіпринципиїїорганізації” було бпроаналізованопоняття “системаорганіввиконавчої влади”.Обґрунтовано, що воно таєцілкомсамодостатньоюкатегорієюконституційного права йвідрізняється від такихспорідненихйому зрозуміти, як “>апарат державногоуправління” та “>механізмвиконавчої влади”, болеевужчимлогічнимзмістом.Доводиться, що узв’язку ізіснуванням рядунедоліків тасуперечностей у текстах законів Українищодоорганіввиконавчої влади,особливогозначеннянабуваютьконституційно-правовіпринципиорганізації тадіяльностісистемиорганіввиконавчої влади України якзагальнінормиконституційного права України, щоносятьосновоположний характер таєважливиминапрямами іорієнтирамирозвиткуконституційногозаконодавства України у сферівиконавчої влади.

Упідрозділі 1.4. “>Поняття й структураконституційно-правового статусу органувиконавчої влади України” наосновірозгляду рядутеоретичнихрозробок було бзапропонованоавторськевизначенняконституційно-правового статусу органувиконавчої влади України та йогоструктури.

Зметоюякісноговизначенняконституційно-правового статусу органувиконавчої влади України, було бвстановлено, щоправовий статусслідрозуміти, впершучергу, якправовеположеннясуб’єкта праващодоіншихсуб’єктів права, ізякимивінможевступати управовеспілкування.Після проведеноюкласифікаціїпоняття правового статусу було бвизначено, щоконституційно-правовий статус органувиконавчої влади Україниє:правовим статусом у сферіпублічного права;залежно відситуації, Якарозглядається, й характеруправовідносин, в котрівступає органвиконавчої влади України,може бутизагальним,особливим таспеціальним; даний статус, зтеоретичної точкизору,можливовизначити якгалузевий.Обґрунтовано, щобазовимелементомконституційно-правового статусу органувиконавчої владинеобхідновизнати йогокомпетенцію, Якавключаєелементи як доктринального характеру: права йобов’язки,функції, то й нормативного характеру:повноваження, заподіяння,цілі,предметивідання (колапитань йсправ).Сформованапозиція, згідно ізякою упитанніспіввідношень “>функції –повноваження”, “>повноваження – права таобов’язки органувиконавчої влади”,необхідновизнати, щофункції, права таобов’язки органувиконавчої владиєокремимискладовимиелементамикомпетенції тасамостійнимправовимявищем, що неєвиправданим й, на свійчергу,спричиняєчисленніколізії уконституційномуправі України.Функції, права таобов’язки органувиконавчої владислідвизнатидоктринальнимиелементами йогокомпетенції йданіпоняттяслідвилучити зтекстівнормативно-правовихактів.

Іншийрозділ “>Конституційно-правовий статусосновнихелементівсистемиорганіввиконавчої влади України” >складається ізчотирьохпідрозділів таприсвяченийдослідженнюконституційно-правового статусуКабінету міністрів України тамеханізму йогореалізації,особливостямструктуриконституційно-правового статусу центральних тамісцевихорганіввиконавчої влади України.

Упідрозділі 2.1. “>МісцеКабінету міністрів України вконституційнійсистемістримувань йпротиваг України як основа йогоконституційно-правового статусу” був уточнена системааргументівщодообґрунтуванняіснуванняконституційно-правового статусуКабінету міністрів України тавиділеніфактори, котрівизначають йогоспецифіку.

Наосновіпроведеногоаналізуконституційно-правовихактів України було бсформульовановисновок, згідно ізякимпереважнакількістьелементівконституційноїсистемистримань йпротивагприсвяченавзаємовідносинам такихсуб’єктівконституційного права, як Президент України,Верховна Рада України таКонституційний Суд України із приводувпливусаме наКабінет міністрів України,якиймає на багато меншеформалізованихважеліввпливущодоіншихсуб’єктівконституційного права.Безпосередньо характервзаємодіїКабінету міністрів України ізіншими органамивиконавчої владидаєзмогустверджувати, щоКабінет міністрів України увідносинах ізіншимисуб’єктами права Українивиступаєуособленнямвсієїсистемиорганіввиконавчої влади.

Упідрозділі 2.2. “>Механізмреалізаціїконституційно-правового статусуКабінету міністрів України” булидослідженіорганізаційно-правові таправовіформидіяльностіКабінету міністрів України якосновимеханізмуреалізації йогоконституційно-правового статусу.

>Відзначається, щоорганізаційно-правовіформидіяльності органу державної владинеобхіднорозуміти якспособипоєднання ірозподілу роботиміж членами органу привиконанні йогоповноважень,правовий характер якіпроявляється до того, що приігноруванні чиненалежномувикористанніцих формакти органувиконавчої влади не будутьчинними.

>Доводиться, щоорганізаційно-правовіформидіяльностіКабінету міністрів України якзовнішнєпрактичневираженняконкретнихдій, щовчиняютьсяКабінетом міністрів України,єважливимелементом йогоконституційно-правового статусу.Відповідно, було баргументовановиділеннянаступнихорганізаційно-правових формКабінету міністрів України:реалізаціякомпетенції йогоокремими членами,засідання,функціонуванняробочихорганів, атакожзапропонованіпідставивизначення їхньогоконституційно-правовоїприроди.

Упідрозділіаналізуєтьсяконституційно-правова природаактівКабінету міністрів України тапропонуються системааргументаціїїїіснування.Доводиться, щонормативно-правовіактиКабінету міністрів Україниможутьміститинормиконституційного права.

Упідрозділі 2.3. “>Особливостіструктуриконституційно-правового статусу центральнихорганіввиконавчої влади України” було бзазначено, щогрупу центральнихорганіввиконавчої владискладаютьміністерства,державнікомітети,центральніорганивиконавчої владизіспеціальним статусом.

>Доводиться, щосучасний стан нормативно-правового забезпечення центральнихорганіввиконавчої влади Українихарактеризується великимнакопиченнямрізноманітнихнормативно-правовихактів,прийнятихрізними органами державної влади, атакожнаслідком такогонакопичення –суперечностями у правовомурегулюванні, котріслідліквідувати.

>Обґрунтовується, щосередсукупності центральнихорганіввиконавчої владихарактеризуватисяконституційно-правовим статусомможуть лишеміністерства.

>Визначено, щоконституційно-правовий статусміністерства України –цевстановлене нормамиконституційного права України становищеміністерства усистемісуспільнихвідносин, якухарактеризуєтьсяособливостями йогокомпетенції,правосуб'єктності,принципіворганізації тадіяльності,гарантій,організаційно-правових йправових формдіяльності таконституційно-правовоївідповідальності.

>Окреслено, що длявизначенняконституційно-правового статусуміністерстваосновнимє йогорозмежування задміністративно-правовим статусом,критерії такогорозмежуваннявиступаютьпідставамивиділенняконституційно-правового статусуміністерства України.

Упідрозділі 2.4. “>Структурна характеристикаконституційно-правового статусумісцевихорганіввиконавчої влади України” наосновіаналізуелементівконституційно-правового статусумісцевихорганіввиконавчої владиобґрунтовананеобхідністьчіткого нормативно-правовогорозмежуваннямісцевихорганіввиконавчої владизагальноїкомпетенції тамісцевихорганіввиконавчої владиспеціальноїкомпетенції,чіткоговстановлення назаконодавчомурівні, котріорганивиконавчої владиспеціальноїкомпетенціїбезпосередньопідпорядкованіцентральним органамвиконавчої влади, а котрі –місцевимдержавнимадміністраціям.Дане запитанняможливовирішити шляхомвключеннявідповідних статей в Україну “Проміністерства таіншіцентральніорганивиконавчої влади”.

>Обґрунтовується, щосередсукупностімісцевихорганіввиконавчої владихарактеризуватисяконституційно-правовим статусомможуть лишемісцевідержавніадміністрації. Упідрозділізапропонованікритеріївиділенняконституційно-правового статусумісцевихдержавнихадміністрацій.

У >Висновкахзазначено, щопроведенедослідженняконституційно-правового статусуорганіввиконавчої влади Україниузагальнено увиглядінаступнихнауково-теоретичнихположень,оцінок таузагальнень:

1.Теоретичноюосновоювизначенняправовоїсутності тафункціональноїприродиконституційно-правовогоінститутувиконавчої владиєтеоріяподілу влади татеорія народногосуверенітету.

2.Сформульованоавторськевизначенняпоняттювиконавчої влади: “>Виконавча владаєвідносносамостійноюформою єдиної державної влади, вонамаєпритаманнілишеїйфункції таповноваження, котрі усвоїйсукупностіутворюютькомпетенцію, щоздійснюєтьсясистемоюорганіввиконавчої влади таіншимисуб’єктамивиконавчої влади напідставівизначеного правовогомеханізмуреалізації законів таіншихнормативно-правовихактів задопомогою державногоуправління ізметоюреалізації прав й свободлюдини й громадянина”.

3.Виконавча владабудь-якої країниіснує уформіконституційно-правовогоінституту яксукупностіконституційно-правових норм, котрівстановлюють системусуб’єктіввиконавчої влади, їхнікомпетенцію,основні заподіяння,принципи,методи та порядок їхньогодіяльності,врегульовуютьособливостівзаємодії ізіншими органами державної влади та місцевого самоврядування,процедуриформування таприпиненнядіяльності.

4.Місце та рольвиконавчої влади вконституційно-правовійсистемістримувань йпротивагобумовлюютьконституційну модельорганізаціївиконавчої владикожної країни таконституційно-правовий статусорганів, щоїїутворюють.Доцільновиділити якосновніпрезидентську,напівпрезидентську (>змішану) тапарламентськуконституційнімоделіорганізаціївиконавчої влади.

5.Конституційна модельорганізаціївиконавчої влади Українипередбачаєнаявністьпевноїкількостіорганіввиконавчої влади, котрі усвоємускладістановлять системуорганіввиконавчої влади,особливістьякоїобумовленавстановленоюКонституцією Україниреспубліканськоюформоюправліннязмішаного,президентсько-парламентського типу й восновіпобудовиякоїлежить так званьдуалізмвиконавчої влади.

6. Системуорганіввиконавчої влади вартовизначити, яксукупністьорганів державної влади ізконституційновизначеним статусом органувиконавчої влади, щоутворюютьпідсистему державної влади, Якамаєвизначенуструктурнупобудову,включаєрівні (>побудову заієрархічноювертикаллю); ланки (>однорівневіутворенняодноріднихорганів);види йформиорганіввиконавчої владинаділенихкомпетенцією у сфері державногоуправління.

7.Подановизначенняконституційно-правового статусу органувиконавчої влади України: “>Конституційно-правовий статус органувиконавчої влади України –цевстановлене нормамиконституційного права Україниположення органувиконавчої влади всистемісуспільнихвідносин йсуб’єктів права, якухарактеризуєтьсяособливостями йогокомпетенції,правосуб’єктності,принципіворганізації тадіяльності,гарантій,організаційно-правових таправових формдіяльності йюридичноївідповідальності”.Його структурускладають:компетенція,правосуб’єктність,нормиконституційного права,конституційно-правовіпринципи,конституційно-правовігарантії,конституційно-правова відповідальність,організаційно-правові таправовіформидіяльності.

8.Розглянувши ряделементівконституційно-правового статусуКабінету міністрів України мидійшливисновку, що йогоспецифікурозкриваєсаме характерповноваженьщодоіншихсуб’єктівконституційного права уконтекстіконституційноїсистемистримань йпротиваг.

9.Основнимипідставами длявиділенняконституційно-правовихаспектіворганізаційно-правових формдіяльностіКабінету міністрів Україниєбезпосереднєрегулюваннятієї чиіншоїорганізаційно-правовоїформиКабінету міністрів України нормамичинноїКонституції України таіншимиконституційно-правовими актами України;використанняорганізаційно-правових формдіяльностіКабінету міністрів Українибезпосередньостворюєособливіполітико-правовівідносини із приводуорганізації ідіяльностіорганів державної влади України, котрівходять доструктури предметагалузіконституційного права України;організаційно-правовіформидіяльностіКабінету міністрів України можнаідентифікувати якпрактичневтіленняважелівконституційноїсистемистримань йпротиваг України.

10.Підставами длявизначенняконституційно-правовоїприродинормативно-правовихактівКабінету міністрів УкраїнивиступаютьповноваженняКабінету міністрів Українищодорегулюваннясуспільнихвідносин, котрівходять у структуру предметагалузіконституційного права України:відносини, щостановлятьоснови правового статусулюдини й громадянина;відносиниполітико-правового характеру;відносини із приводуорганізації йдіяльностіорганів державної влади України;відносини із приводузаснуванняурядовихнагород тавизначення їхні статусу.Такожпідставами длявизначенняконституційно-правовоїприродиактівКабінету міністрів Україниє:формальнеюридичнезакріпленняможливостівиданняКабінетом міністрів Українивласнихактів тавизначення їхньоговидів учиннійКонституції України;наявність нормконституційного права України впостановахКабінету міністрів України;наявністьправовідносин, котрівиникаютьвнаслідоквпливуважелівконституційноїсистемистримань йпротиваг наактиКабінету міністрів України.

11.Конституційновизначене коловидівактівКабінету міністрів України, асаме –постанови йрозпорядженняКабінету міністрів Українинеобхіднорозширити такими видами:1)нормативно-правовіактиКабінету міністрів Україниособливого характеру, до які належатиположення,регламенти, методики, правила; 2)нормативно-правовіактиКабінету міністрів Українипрограмно-цільового характеру, котрівключаютьпрограми,стратегії,основні напрями,концепції. При цьомуважливоюознакоювищезазначенихактівКабінету міністрів Україниє ті, що смердотістановлятьскладовучастину тихийактівКабінету міністрів України,якими смердотізатверджені, ймають із нимиоднаковуюридичну силу.

12.Середсукупності центральнихорганіввиконавчої владихарактеризуватисяконституційно-правовим статусомможуть лишеміністерства.Основнимикритеріямивиділенняконституційно-правового статусуміністерствєнаявністьконституційних нормщодо них;наявністьсукупностіповноваженьполітико-правового характеру;конституційно-правовиймеханізмпризначення,відповідальності тазвільнення Міністрів.

13.Середсукупностімісцевихорганіввиконавчої владихарактеризуватиськонституційно-правовим статусомможе лишемісцевадержавнаадміністрація.Головнимикритеріямивиділенняконституційно-правового статусумісцевихдержавнихадміністраційєнаявністьконституційних нормщодо них;наявністьсукупностіповноваженьполітико-правового характеру;конституційно-правовиймеханізмпризначення,відповідальності тазвільненняголівмісцевихдержавнихадміністрацій.

>Під годинупроведеннядисертаційногодослідження автором булисформульованодекілька >пропозицій >щодовдосконалення нормативно-правовогорегулюваннясистемиорганіввиконавчої влади України, котрізводяться донаступного:

1.Уніфікуватиконституційно-правовіпринципиорганізації тадіяльностісистемиорганіввиконавчої влади шляхомстворенняякісновизначених норм у законах України “ПроКабінет міністрів України” та “Проміністерства таіншіцентральніорганивиконавчої влади”, а законах таположеннях проокреміорганивиконавчої владипоміститивідповідні з статтею ізпосиланнями,поряд зспеціальними принципамиорганізації тадіяльностізазначених центральнихорганіввиконавчої влади.

2.Незавершений характер нормативно-правовогорегулюваннясистемиорганіввиконавчої влади Українинеобхідноліквідувати шляхомприйняттяконституційного закону “Проміністерства таіншіцентральніорганивиконавчої влади”.Даний закон винен бутиобов’язковоприйняти зурахуванняміснуючоїнормативно-правоїбазищодо центральнихорганіввиконавчої влади таноситиосновоположний характер.

3.Необхідночіткорозмежуватимісцевіорганивиконавчої владизагальної таспеціальноїкомпетенції тавстановити назаконодавчомурівні, котріорганивиконавчої владиспеціальноїкомпетенціїбезпосередньопідпорядкованіцентральним органамвиконавчої влади, а котрі –місцевимдержавнимадміністраціям.

4. Проблеманеврегульованостінормативно-правовихактівКабінету міністрів Україниособливого характеру таактівпрограмно-цільового характеру винна бути виправлена шляхомприйняття Закону України “Пронормативно-правовіакти”.


СПИСОКОПУБЛІКОВАНИХПРАЦЬ ЗАТЕМОЮДИСЕРТАЦІЇ:

 

1.ЧикурлійС.О.Місцевиконавчої влади вконституційнійсистемістримувань йпротиваг України // Держава й право:Збірникнауковихпраць.Юридичні йполітичні науки.Випуск 12. – До.:Ін-т держави й права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. –С.162-170.

2.ЧикурлійС.О.Конституційна модельорганізаціївиконавчої влади в Україні ташляхиїїподальшогорозвитку // Держава й право:Збірникнауковихпраць.Юридичні йполітичні науки.Випуск 15. –До.:Ін-т держави й права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. –>С.126-133.

3.ЧикурлійС.О.Функція забезпечення прав й свободлюдини й громадянина –основнафункціявиконавчої влади України //Актуальніпроблемивдосконаленнячинногозаконодавства України (>Прикарпатськийуніверситетімені Василя СтефаникаМіністерстваосвіти й науки України).Збірникнаукових статей. – 2002. –Випуск VIII. – З. 23-26.

4.ЧикурлійС.О.Конституційно-правоверегулюваннясистемиорганіввиконавчої влади України // Держава й право:Збірникнауковихпраць.Юридичні йполітичні науки.Випуск 19. –До.:Ін-т держави й права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. –С.219-225.

5.ЧикурлійС.О.Конституційно-правова природаактівКабінету міністрів України //Підприємництво,господарство й право. – 2004. - №7. –С.108-111.

6.ЧикурлійС.О.Конституційно-правовіаспектиорганізаційно-правових формдіяльностіКабінету міністрів України //БюлетеньМіністерстваюстиції України. – 2004. - №9. –С.115-125.

7.ЧикурлійС.О.Поняттяконституційно-правового статусу органувиконавчої влади України // Держава й право:Збірникнауковихпраць.Юридичні йполітичні науки.Випуск 25. – До.:Ін-т держави й права ім. В.М.Корецького НАН України, 2004. –С.172-177.

8.ЧикурлійС.О.Основні напрямиреформуванняконституційноїмоделіорганізаціївиконавчої влади України // Держава й право:Збірникнауковихпраць.Юридичні йполітичні науки.Спецвипуск. Том 1. – До.:Ін-т держави й права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. –С.276-281.

9.ЧикурлійС.О.Конституційно-правовий статусміністерств України:основнітеоретичні запитання //Підприємництво,господарство й право. – 2007. - №3. –С.115-118.

10.ЧикурлійС.О.Вдосконаленнязаконодавства України, якосновнаумовареалізаціїконституційно-правового статусуКабінету міністрів України //Тезидоповідей йнауковихповідомленьнауково-практичноїконференції “>Проблеми йперспективирозвитку тареалізаціїзаконодавства України”. –До.:Інститут держави й права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – З. 178-181.

11.ЧикурлійС.О.Конституційно-правова природафункційвиконавчої влади України //Збірникнауковихпраць заматеріаламиміжнародноїнауковоїконференціїстудентів тааспірантів “>Актуальніпроблемиправознавстваочимамолодихвчених”. –Хмельницький, 2002. –С.64-65.

12.ЧикурлійС.О.Конституційно-правовіпринципиорганізації тадіяльностісистемиорганіввиконавчої влади України //ВісникАкадемії роботи йсоціальнихвідносинФедераціїпрофспілок України (Заматеріаламиміжнародноїнауковоїконференції “Україна:шляхамивіків”). - 2002. –Випуск 2. –С.253-256.

13.ЧикурлійС.О.Конституційно-правові засадивзаємодії Президента таКабінету міністрів України (зачинноюКонституцією України) //ТезидоповідейМіжнародноїнауково-теоретичноїконференціїстудентів,аспірантів тамолодихвчених “>Соціально-економічні,політичні такультурніоцінки йпрогнози нарубежі двохтисячоліть”. 20 лютого 2003 р., м. Тернополі. – Тернополі, 2003. –С.65.

14.ЧикурлійС.О.Проблеми нормативно-правового забезпечення центральнихорганіввиконавчої влади України //Проблемикодифікаціїзаконодавства України. –Матеріалинауково-практичноїконференції. Зазаг. ред. В.П.Нагребельного, М.М. Пархоменко. – До.:Інститут держави й права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – З. 176-179.

15.ЧикурлійС.О.Основнінапрямиреформуваннямісцевихдержавнихадміністрацій в Україні //Актуальніпроблеми держави й права:Збірникнауковихпраць.Випуск 35 (Заматеріаламип’ятоїнауково-теоретичноїконференції “Українськеадміністративне право:сучасний стан

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація