Реферати українською » Государство и право » Філософія права І.Канта


Реферат Філософія права І.Канта

Страница 1 из 2 | Следующая страница

року міністерство освіти Російської Федерації

>КУРСОВАЯ РОБОТА

на задану тему:

Філософія праваИ.Канта

                                                          Виполнил

                                                           Перевірив

>Балаково 2006


Зміст

>Введение…………………………………………………………………3 стор.

>1.Местофилософско-правових поглядів, у філософської системі

>И.Канта…………………………………………………………………..4 стор.

>2.Право і, їхвзаимосвязь……………………………8 стор.

>3.Решение практичних завдань юриспруденції у філософській системіИ.Канта: співвідношення провини й незвичні покарання……………………………12стр.

Списоклитератури…………………………………………………….17стр.


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Нині надійно ввійшли в ужиток, і науковому та на публіцистичному рівнях, такі формули, які стосуються сучасному розвиненому громадянського суспільства, як «верховенство права» чи «правління права». Формули, де й міститься приємна для прихильників права оцінка цієї фінансової інституції.

 І все-таки найяскравіше і точне визначення цінності права виражено в кантівському становищі у тому, що людини найсвятішим з усього те, що є в Бога землі.

Не випадково творах Канта, які зачіпають питання права, неодмінно наявний слово «святе». Вона й прозвучав у лекціях прочитаних вКенигсбергском університеті. «Наш борг, - говорив Кант, - у тому, щоб глибоко поважати право інших як і святиню шанувати його»[1]. У наступних свої роботи філософ часом використовує зазначену ухвалу також із приводу суб'єктивних прав – прав окремих осіб, спільностей і навіть людства (Кант стверджує, наприклад, що від освіти «тим паче наступних поколінь, означає порушення і попрання священних прав людства»). Разом про те таку піднесену характеристику Кант згодом дедалі більш поширює протягом усього правову матерію, на об'єктивне право.

Це стосується і дообобщающему становищу у тому, що «право людини має вважатися священним»[2]. Та головне - до того що наведеному вище становищу, яке є оцінку найвищого смислового значення, – до стану на право як найбільш святому речей, що є в Бога землі[3].


>1)Местофилософско-правових поглядів, у філософської системіИ.Канта  

         Якоюсь мірою таке термінологічне позначення цінності права, відбиваючи особливості загальноприйнятої лексики кінцяХУШ в., має у кантівські судженнях суто світське, мирську значення. В під цим кутом зору покликане визначитися зі ставленням праву - стати визначальною категорією, ключовим ланкою правосвідомості людей громадянське суспільство. Адже за котрий склався з кінця пізнього середньовіччя (і по нашого часу) слововживанню немає словесного символу, іншого термінологічного позначення, крім слова «святе», який би виражало вище, найвища ставлення до того що чи іншого предмета. Ставлення – гранично шанобливе, шанобливе, не яка допускає ніяких винятків. (Показово, у Росії навіть у перші роки після Жовтневого перевороту, коли відкрито проголошувався і проводився на життя відверто атеїстичний режим диктатури пролетаріату, Ленін говорив, що потрібно «свято» дотримуватись законів й однозначні приписи «радянської влади»).

Але головне, що зумовило настільки піднесену ставлення Канта права, - це сама суть філософських поглядів Канта, його філософських ідей на право. Ідей, присвячених як праву як ланці «задуму» природи, зокрема, з того що належить до глибинним, природним коріння права, тієї «дороговказної нитки природи», яка «у спосіб пов'язані з мудрістю»[4]. Вирішальне значення й у цьому плані мають філософські уявлення Канта про внутрішній світі людини, який би «з іншого боку» поглядів на природі, коли – до речі буде помічено – він у зв'язки України із характеристикою природжених, необхідно що належать людини й невідчужуваних прав Кант свідчить, що саме людина виступає «громадянином надчутливого світу»[5]. Якраз у такому ключі Кант говорить про тому, що «у нашому особі має бути нам найсвятішим, оскільки людині є суб'єкт морального закону, отже, суб'єкт те, що саме собою свято»[6].

     Кант був переконаний, що неминуча конфліктність приватновласницьких інтересів може у вигляді права наводитися до визначеної узгодженості, яка виключає необхідність вдаватися застосування сили до розв'язання протиріч. Право Кант трактує як вияв практичного розуму: людина поступово привчається бути не морально доброю людиною, то у разі хорошим громадянином.

У дусі своєї філософії Кант намагається і правові норми вивести ринок із апріорних положень. У основі права, на його думку, лежать три початку: бережи твоє особисте право, не порушувати чужого, віддай кожному справедливо. Ці норми, звичайною для Канта «традиції», носятьабстрактно-формальний, беззмістовний характер. Провідна ідея Канта полягає причому у тому, що приватна власності завдяки своєму апріорному походженню носить вічний, загальний і необхідний характер

«Найголовніший предмет у світі - людина, оскільки він собі - своя остання мета. Право чоло- століття має вважатися священним.»

    І. Кант.

Зблизька права як найбільш святого, що є в Бога землі є така сторона питання, що потребує додаткових характеристик. Це – розуміння цінності права з місця категорій, що є «з іншого боку» поглядів на природі, виражених у світі людини, - трансцендентальних ідей чистого розуму: свободи, безсмертя, Бога. Тобто того внутрішнього духовного світу людини, у якій панують ідеали та вищі початку моралі, початку добра й сумлінню, світлі початку розуму, формується моральна особистість і «у своїй трансцендентність, людина постає як розумне, розумно чинне, моральне, вільне істота»[7].

Попри всю складність такий підхід відповідає дійсності, труднощі її сприйняття традиційним мисленням, треба віддавати ясний звіт у цьому, що обліку глибоких духовних основ нашому житті, що є «з іншого боку» поглядів на природі, ідеї свободи творчої особистості, її природжених невід'ємних прав, особисту відповідальність й особистої вини позбавляється жодних підстав. А отже – відпадає можливість сама порушення питання якобъективированном бутті розуму і більше - про право людини - праві в високому духовному людському значенні, здатної підніметься за владою, стати метою та під кутом зору високих духовних, моральних почав.

 Саме виявляється значимість високих моральних став проявлятись і цінностей для реалізації життєвих цілей. Недарма ще лекціях Кант сказав: «>Конечное призначення людського роду полягає у найвищому моральному досконало, яке досягається з допомогою свободи людини, завдяки чому людина отримає спроможність до найвищого щастя»[8].

Разом про те тут, поруч із припустимою, здається, гіпотезою про можливо, трансцендентних,сверхчувственних коренях самого феномена права, потрібно відомий розворот аргументації, переведення її в іншу площину, до врахування той факт, що позитивне право охоплює зовнішні практичні відносини, область прозових, грубих, егоїстичних інтересів і пристрастей. Але це фактичні, суворі й жорсткі, особливості сфери зовнішніх, практичних відносин людей, як не усувають, але держава саме визначають та обставина, що став саме право є – хоч і парадоксально – освітою, найближчим до духовної світу людини, адекватним, сумісним з нею.

Адже саме право в земної, прозаїчної життя покликане бути носієм чистого розуму, в ролі прав людини. І тому саме право має бути (при реалізації закладених у ньому потенцій) як міцної та міцної опорою для активності, творчості, самостійної діяльності людей на «землі», у зовнішніх відносин, а й «зробити» людини центром людського співтовариства – особистістю, у цій зв'язку опорою (саме – опорою, трохи більше, але й менш того) утвердження в у відносинах для людей високих духовних, моральних почав, ідеалів, цінностей.

У сфері зовнішніх, практичних відносин інший, яку можна з соціальної силі, енергетиці та органіці, опори утвердження та її реалізації духовних, моральних цінностей людини серед соціальних утворень немає. Саме звідси розкривається його, права, унікальне значення, яке у тому, що з допомогою права виявляється можливим поширювати високі прояви розуму, трансцендентальні цінності - духовні моральні початку, ідеали галузь зовнішніх, практичних відносин. Тобто – створити умови, бути стартовим пунктом, опорою у тому, щоб «повертати» їх людям у сфері відносин, наповнених антагонізмами, конфліктами, пристрастями, суворими і важкими буднями. У цьому – повертати ці людські цінності над вигляді самого «милосердя», «блаженної любові», «співчуття», інших категорій патерналістського свідомості людини та традиційних порядків, а вигляді свободи людини, що у суб'єктивні права і охоронюваної законом.


>2)Право і , їх взаємозв'язок

Категорія «правової борг». Шлях розуміння у громадській думці й у науці відносин між правому й моральністю був у уявленнях досить складним, часом – вигадливим з перенесення центру ваги то, на одну, то, на іншу категорію і і з дійсними чи удаваними «поворотами тому».

З давніх-давен у громадському і індивідуальному свідомості нашого народу утвердилось уявлення про пріоритет моральності над правовими критеріями поведінки. Ідеали добра, взаємодопомоги, і навіть моральні цінності й норми (рівного громадського тягаря, батьківської любові, шанування старим ін.) вшановувались чимось вищу та значиме, ніж формальні встановлення закону, судових рішень,легистские міркування й підвищити вимоги неухильного дотримання «літери». Досить часто право з такою кутом зору розглядався й нерідко розглядається зараз у ролі лише відомого «мінімуму моралі».

>Виражением такого повороту у наукових поглядах на співвідношення правничий та моралі стала ідея суворого права, що є жодну зі сторін інший, більш загальній методологічної категорії, які були освітленої, - чистого права.

Кант, характеризуючи взаємозв'язок правничий та примусу, пише: «Як узагалі право має своїм об'єктом зовнішній бік вчинків, і суворе право, тобто. таке, якого не домішується нічого етичного, не потребує визначальних підстав, крім зовнішніх; тоді він суто і змішано ні з якими моральними уявленнями»[9].

«Очищення» права від України всього, що до нього домішується, - і з боку фактичних відносин, і з боку етики, моральних уявлень – дає можливість прозирнути право у її плоті, із його власними особливостями. І саме тому поняття суворого права стала однією з важливих висновків, характеризуючих підсумок розвитку ідей Канта у цій колу проблем, - формуваннявисокозначимого самостійного вчення на право, і звідси виступає як смислового центру його правової концепції,предопределяющего з філософської боку й інші її особливості. Вона ж, поняття суворого права, є вихідним пунктом розуміння низки нових сторін співвідношення правничий та моралі.

Один із таких сторін - парадоксальні межі співвідношення правничий та моралі

У означеному контексті у філософській літературі було висунуто перспективний у науковому відношенні погляд провзаимодополнительности правничий та моралі (примітно у своїй, що витоки філософського обгрунтування такого погляду і було знайдено саме в Канта)[10].

Швидше за все, проте, що в науці глибина підходу Канта до проблеми співвідношення правничий та моралі, побудованого на виділенні суворого права, ще має належного оцінки. Такий підхід дозволяє як вивести право (в регулятивної площині) врівень з мораллю, а й – і це головне! – надати моралі така риса, яке сприймається погляд знову піднімає мораль право і навіть нібито повертає нас «тому», але яке, насправді, – до того ж хоч і парадоксально через моральні ідеали й цінності – якісно піднімає право, надає значення священної категорії - мети у житті людського співтовариства – найсвятішого речей, що є в Бога землі.

Тут слід врахувати, що функції моралі як регулятора (як і функціїправа-регулятора) обмежені її регулятивним призначенням. Для моралі вони зводяться функцій критерію, з урахуванням визначається оцінку подій і вчинків під кутом зору таких категорій, як -правильно-неправильно, щоправда – неправда, хороше – погане, добре – лихе.

Але мораль – як регулятор; він одночасно виступає як ідеалів та матеріальних цінностей. І вельми як категорії високого, трансцендентного духовного світу, закони його духовної свободи, а й у цьому разі – принципи, покликані надавати належний духовний ранг, духовний статус тим чи іншим явищам у сфері зовнішніх відносин, зовнішньої свободи, і - надавати їм якість «священного» явища. Звідси випливає, що «священність» права багато в чому розкривається через мораль – мораль, що затверджується у цивільному світі початку й через свої вищі ідеали, цінності піднімає право. Зазначимо – не заміняє право, не стає вищим і більше значимим, ніж право, критерієм в оцінці поведінки людей, а навпаки, діючи як чинник, піднімає об'єктивне право, додає їй як регулятивну, а й найвищу духовну значимість.

 І такий ефект досягається, як побачимо, як шляхом наполегливих декларацій, використання відповідних визначень, епітетів, а й шляхом вироблення особливих категорій, виражають моральну оцінку права.

Ця категорія - правової борг. Наведу спочатку цитату з твори Канта «До вічного світу», потім у ході розбору суджень філософа спробую обгрунтувати думка, що став саме через категорію «правової борг» реалізується вища моральна оцінка права.

Ось що пише Кант: «І тоді любов до людини, і повага до права людей є борг; перше, проте, лише обумовлений, друга ж навпаки – безумовний, абсолютноповелевающий борг; і той, хто бажає віддатися приємному почуттю прихильності, повинен спочатку повністю переконатися, що не порушив цього боргу». І те: «Політика легко погоджується з мораллю у першому сенсі (з етикою), коли йдеться у тому, щоб підпорядкувати право людей сваволі їх правителів, але з мораллю у другому значенні (як вченням на право), перед якою було б схилити коліна, вона знаходить доцільним не укладати угоду, воліючи оспорювати її реальність, і всякий борг витлумачувати лише як благовоління». І тут, помічає Кант дає себе знати «підступність боїться світла політики»[11].

Необхідно відразу ж потрапити помітити, що, по Канту, повага до права для таких людей непросто борг, а борг – безумовний, абсолютноповелевающий. Понад те, Кант протиставляє його боргу «любити людини» – одного з центральних постулатів християнської релігії, трактується як лише «обумовленого боргу», словом, піднімає борг людей площині права (іншому місці він прямо звертається до нього «правовим боргом»[12]) над найважливішим релігійним початком, які належать до суті

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація