Реферат Тактика допиту

Страница 1 из 7 | Следующая страница

>ОГЛАВЛЕНИЕ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

ГЛАВА 1 Криміналістична сутність, завдання й види допиту

1.1 Поняття й ті види допиту

1.2 Процесуальний порядок виробництва допиту

ГЛАВА 2 Загальні тактичні становища допиту

2.1 Тактика допиту

2.2 Підготовка до допиту

2.3 Фіксація ходу і результатів допиту

ГЛАВА 3 Тактичні прийоми допиту свідка, підозрюваного за умов конфліктної ситуації

3.1 Тактика допиту свідків

3.2 Тактика допиту підозрюваних

3.3 Пред'явлення доказів

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННЫХИСТОЧНИКОВ

 


>АННОТАЦИЯ

 

>Випускная кваліфікаційна робота написана на тему «Тактика допиту» і складається з трьох розділів, запровадження і укладання.

У запровадження обгрунтовується актуальність обраної теми, визначається мету й завдання дослідження, розкрито методи дослідження, перераховано список джерел, у яких базується робота, показано наукова новизна і практична значимість.

У першій главі розглянута криміналістичну сутність допиту, і завдання центру й ті види. Виявлено і описаний процесуальний порядок допиту як слідчої дії.

У другій главі проаналізовані загальні тактичні становища допиту. Розглянуто початкові етапи його проведення: підготовка до допиту, фіксація ходу і результатів слідчих дій.

Третя глава є розроблену тактику допиту свідка і підозрюваного за умов конфліктної ситуації та виявляє особливості пред'явлення доказів у таких умовах.

Наприкінці зроблено висновків та пропозицій.

 


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

 

Цю тему було обрано на дослідження слідчої дії допит із єдиною метою з'ясування актуального значення його за проведенні попереднього розслідування. Завдання попереднього розслідування вирішуються у вигляді виробництва слідчих дій. Слідче дію є первинний елемент кримінально-процесуальній діяльності, підлеглий суворому правовому регулювання. Діяльність характеризується слідчі дії допит. Визначаються його сутність, завдання, умови, основи, а порядок його виробництва. До допиту пред'являються вимоги, які мають суворо дотримуватися. До таких належить обгрунтованість, законність й дотримання моральними принципами і норми.

Серед слідчих дій, передбачених кримінально-процесуальним законом і вкладених у збирання, дослідження і перевірку доказів, однією з поширених є допит. Практично в кожному кримінальної справи виникла потреба допитати ту чи іншу обличчя справі як свідок чи потерпілого, звинувачуваного чи підозрюваного. Нерідко допит протікає за чиєї активної чи пасивному протидії із боку допитуваного, наслідком чого стане у себе певна напруга психіки що у ньому осіб.

За своїм характером допит – дію багатопланове, він має процесуальний, організаційний, криміналістичний, психологічний і етичний аспекти. Уміле його виробництво вимагає як знання закону, а й життєвого досвіду, вміння розумітися на психології допитуваного, творчого застосування цих знань.

Допит може бути самостійна процесуальне дію; бути засобом перевірки раніше даних показань (очна ставка); служити неодмінною умовою проведення інших слідчих дій, передувати їх проведенню (допит перед пред'явленням для пізнання, слідчим експериментом); як елемента укладати інше слідчі дії (допит при на місце для перевірки показань, перед обшуком і оглядом місця події).

Діяльність досліджується криміналістичну сутність, завдання й види допиту; загальні тактичні становища допиту; тактика допиту свідка, підозрюваного за умов конфліктної ситуації.

Проблема ефективності попереднього розслідування – проблема ефективності слідчих дій, як процесуального способу збирання, перевірки, оцінки й використання доказів.

Для дослідження використані статті журналів «Російський слідчий», «Слідчий», Бюлетені ЗС РФ і кілька посібників, таких авторів як: БаєвО.Я., Богінський В.Є. , Букаєв М.М., Яровенко В.В. , Васильєв О.Н., Корнєєва Л. Н., Воробйов Г.А., Гаврилов О.К., Зорін Г.А. ,Порубов Н.І., Богінський В.Є., Ямпольський А.Є.,Питерцев С.К., Корнєєва А.М., Соловйов Г.Б. та інші.

Не дивлячись на позірна достаток інформації з цієї теми, досить годі розгледіти літературу узагальнюючого характеру, що дозволить, не вдаючись до вивчення численних джерел, отримати необхідну інформацію в доступному вигляді. Треба мати у вигляді, що це певне відсоток слідчого апарату немає навіть середнього юридичної освіти, із чого можна дійти невтішного висновку, основна маса слідчих про криміналістичної тактиці знають лише з розмов і володіють лише поверхневими знаннями. Тому майже кожен третій слідчий відчуває гострий брак знань і більше практики під час проведення окремих слідчих дій, а тим більше за допиті обвинувачуваного, який вимагає великих знань у області криміналістики, а й психології, логіки, педагогіки та інших наук.

Вибравши цю тему для випускний кваліфікаційної роботи, автор не претендує на повне дозвіл поставленого завдання, у ній зроблено спробу систематизації і за можливості найповнішого розгляду проблемних моментів при тактиці допиту обвинувачуваного.

Проблема ефективності попереднього розслідування – проблема ефективності допиту обвинувачуваного, як процесуального способу збирання, перевірки, оцінки й використання доказів.

Метою випускний кваліфікаційної роботи є підставою вивчення тактики допиту.

Реалізація поставленої мети визначила постановку наступних найважливіших завдань:

1. визначити поняття і різноманітні види допиту;

2. визначити процесуальні основи допиту;

3. визначити тактичні прийоми допиту;

4. досліджувати особливості підготовки до допиту;

5. дослідження особливостей фіксації результатів допиту;

6. визначення особливостей тактики допиту свідків;

7. визначення особливостей тактики допиту підозрюваних.

Об'єктом цього дослідження стали суспільні відносини у сфері виробництва допиту.

Предметом дослідження є норми кримінального законодавства які регламентують порядок допиту.

>Методологическую основу випускний кваліфікаційної роботи становлять загальнонаукові ічаснонаучние методи пізнання, зокрема: історичний, системний, формально-логічна, метод порівняльного аналізу,технико-юридический.


ГЛАВА 1 Криміналістична сутність, завдання й види допиту

 

1.1 Поняття й ті види допиту

 

Допит є поширеним самостійним слідчим дією. За результатами проведеного дослідження слідчі допити витрачають 25% свого робочого дня [37, із 18-ї].

Допит попередньому слідстві можна з'ясувати, як слідчі дії, що полягає отриманні і фіксації у встановленій кримінально-процесуальним законом формі показань від допитуваного про відомі йому фактичних даних, які мають значення для правильного дозволу кримінальної справи [1,с.18].

Для успішного проведення допиту слідчий має чітко уявляти собі, яку і з допомогою яких прийомів і коштів він має намір одержати окрайчик від допитуваного. Коло обставин, які слідчий має наміру з'ясувати шляхом допиту, називається предметом допиту. Предметом допиту є обставини, що входять до предмет доведення у справі (ст. 68 Кримінально-процесуальні кодекси Російської Федерації, далі КПК РФ); обставини, необхідних досягнення проміжних цілей розслідування; обставини, з допомогою яких виявляються докази; обставини, необхідних перевірки з оцінкою доказів; обставини, які відіграють тактичну роль.

Сутність допиту у тому, що слідчий (дізнавач), застосовуючи розроблені в криміналістиці і апробовані слідчої практикою тактичні прийоми, спонукає дати будь-які свідчення обличчя, якій можуть бути би мало бути відомі обставини, безпосередньо чи опосередковано пов'язані з розслідуваним подією, вислуховуєсообщаемую інформації і фіксує їх у встановленому законом порядку, щоб потім вона була б використана як доказ у справі.

Загальна завдання допиту залежить від отриманні достовірних даних про розслідуваному подію, тобто. такі відомості, які не відповідають дійсності. Достовірність відомостей, передусім, залежить від психологічної позиції допитуваного – хоче той давати правдиві свідчення чи має наміру приховувати правду. Найбільш сприятливий варіант допиту складається, коли обличчя хоче давати правдиві свідчення, і вони відразу ж потрапити виявляються достовірними. Але часто буває, що за такого щире бажанні повідомлені відомості виявляються не відповідають дійсності переважно в причин:

1. сумлінного помилки при сприйнятті події;

2. неповного сприйняття; в) забування;

3. суб'єктивних недоліків сприйняття [4, з. 181].

З іншого боку протягом усього процесу формування показань – від сприйняття до передачі – носить психологічний характер. Відповідно на психіку людини впливають численні об'єктивні і суб'єктивні чинники, дії яких відбивається однак на повноті і об'єктивності показань.

Отже. Завдання отримання достовірних відомостей від допитуваного особи конкретно виявляється у наступнихподзадачах:

1) щодо того, хто дає правдиві і достовірні показання, забезпечити ретельну фіксацію в протоколі;

2) стосовно особи, хоче показувати правду, але його показання виявляються недостовірними чи неповними: а) розкрити можливе сумлінне оману, який виник у силу будь-яких обставин при сприйнятті події, чи неповноту сприйняття й відбити ці обставини у показаннях, щоб уникнути у яких неправильного відображення події; б) допомогти на відновлення у пам'яті можливо забутої частини сприйнятті цього й для правильного відтворення сприйнятого.

3) стосовно осіб, зумисне приховували правду, викрити їх нинішнього, домогтися зміни їх негативної психологічної встановлення і отримання від нього правдивих і достовірних показань.

З іншого боку, під час допиту можуть вирішуватися завдання, мають характер забезпечення інших заходів, взаємодії коїться з іншими органами:

1. отримання інформації, яка потрібна на виробництва інших слідчих дій (обшуку, виїмки, слідчого огляду та інших.);

2. отримання інформації, має значення для перевірки оперативних даних, і навіть щодо інших оперативно-розшукових заходів;

3. отримання відомостей, що дозволяє правоохоронних органів ефективніше здійснювати профілактичні заходи;

4. отримання відомостей про обставини, не які стосуються даному злочину, але які можуть сприяти іншому злочину, і навіть даних про іншому що відбулася злочині;

5. надання благотворного позитивного впливу (це початок його перевиховання, якщо йдеться про допитуваному) [5, з. 22].

Прийнято виділяти такі підстави класифікації допиту.

Залежно від процесуального становища допитуваного розрізняють такі види допиту: допит свідка, допит потерпілого, допит підозрюваного, допит обвинувачуваного, допит підсудного, допит експерта. Кожен з цих видів має свої особливості і притаманні йому тактичні прийоми. Такий поділ допиту на види зумовлено відмінностями в процесуальному становищі допитуваних, предметі допиту, його тактиці. Правові особливості окремих видів допиту є об'єктом дослідження кримінального процесу саме, тактичні ж прийоми допиту розробляються криміналістикою з урахуванням вивчення і узагальнення слідчої практики. Ці особливості виявляючись у підготовки до допиту, їх проведення, надання допомоги допитуваним в пригадуванні забутого, засобах викриття допитуваних, котрі хочуть давати правдиві свідчення, тощо. [7,с.66].

По віковим особливостям суб'єкта допиту розрізняють допит неповнолітнього (малолітнього) і дорослого; по черговості допит то, можливо первинним і повторним і додатковим. Первинний – це основний допит, який проводять у спочатку. Повторний допит виробляється у разі, коли після первинного допиту внаслідок перевірки отриманої інформації виникають сумніви у правильності показань допитаного. Додатковий ж допит залежить від з'ясуванні і уточненні обставин справи, хто був втрачені під час початкового допиту чи освітлені недостатньо повно і конкретно. За вмістом –основним і додатковим. По складу учасників допит, проведений одноосібно слідчим, слідчим із участю захисника, педагога, батька, законного представника, адвоката, прокурора, перекладача. За формою – допит дома події, очна ставка.

Залежно від психологічної обстановки розрізняють допит в конфліктної і безконфліктною ситуації.

Залежно від позиції, зайнятою допитуваним, допит ділиться на допит особи, що дає правдиві свідчення, допит особи, що дає явно неправдиві показання, допит сумліннозаблуждающегося особи. Складність допиту у тому, що, з одного боку слідчому часом протистоїть людина, який бажає говорити правду про і навіть показання, з другого боку – у показаннях людини, щиро прагне повідомити слідчому все відоме йому за справі, може бути помилки та "спотворення, промахи й вигадка, які за допиті слід своєчасно знайти й врахувати в оцінці та використання показань [4,с.182].

Види допитів:

1. допит свідка і потерпілого;

Це слідчі дії, під час отримують усні показання про відомі свідкові (потерпілому) обставин, які підлягають встановленню у справі.

2. допит підозрюваного;

Це слідчі дії, під час отримують усні показання особи щодо які з'явились у відношенні нього підозр, так само як щодо інших, відомих йому обставин справи.

3. допит обвинувачуваного;

Це отримання усних показань звинувачуваного у приводу пред'явленого їй звинувачення, так само як інші обставини, які мають значення для справи.

4. показання дома, як із видів допиту.

Перевірка показань дома поєднує у собі риси багатьох слідчих дій – допиту, огляду, пред'явлення для пізнання, слідчого експерименту, проте повторює жоден з них. Але й велике подібність має з допитом. Це перевірка і поінформованість особи даних показань у конкретних матеріальних умовах.

Що спільного з-поміж них?

Виробляються для перевірки і уточнення наявних даних.

Загальні мети. Виявлення поінформованості обличчя на подію подію.

Можливо проведена тільки з участю допитуваного особи.

Відмінності. Під час перевірки основну увагу приділяється зіставленню показань раніше допитаного особи з конкретною матеріальної обстановкою, оскільки має навести сама і має показати, де і відбувалося розслідувана подія.


1.2 Процесуальний порядок виробництва допиту

Процесуальний порядок виробництва допиту передбачає, що це слідчі дії може бути проведене за місцем виробництва слідства, чи за місцем розташування обвинувачуваної та, зазвичай, вдень.Допрашиваемий свідчить наодинці з слідчим крім випадків, прямо передбачені законами (присутність захисника, педагога, законних представників або близьких родичів неповнолітнього обвинувачуваного).

Процесуальний порядок допиту складається із трьох стадій:

1) вступної;

2) вільного оповідання допитуваного;

3) питань слідчого.

Призначення вступної стадії – виконати відповідні вимоги кримінально-процесуального закону, одержати окрайчик від допитуваного необхідні даних про її особистість, створити умови для для вільного викладу їм своїх показань про обставини, які входять у предмет допиту, глибше вивчити особистість допитуваного і створити щонайсприятливіші умови реалізації наміченої тактики допиту.

Перед допитом слідчий за необхідності засвідчується в особистості допитуваного, роз'яснює йому його правничий та обов'язки, з'ясовує потрібні анкетного характеру. На початку допиту слідчий повинен запитати допитуваного чи визнає він себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні, після чого пропонує допитуваному дати будь-які свідчення сутнісно справи. Слідчий вислуховує показання допитуваного, потім у разі потреби задає питання [7, з. 66].

Якщо під час розмови слідчий помічає, що допитуваний щось приховує себе чи повідомляє неправдиві дані, може відразу ж потрапляє викрити його у брехні, котрі цим запобігти можливу брехню і на уроках допиту.

За вступної стадією допиту слід вільний розповідь, коли, наприклад, підозрювана у формі оповідання свідчить щодо наявних нею підозр, а свідок і потерпілий – про все, відомо йому за справі.

Вільний розповідь може охоплювати весь предмет допиту, а може обмежуватися

Страница 1 из 7 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація