Реферати українською » Государство и право » Структурні компоненти індівідуальної правосвідомості


Реферат Структурні компоненти індівідуальної правосвідомості

>Зміст:

 

>Завдання № 1............................................................................................3

>Завдання № 2.............................................................................................9

>Завдання № 3............................................................................................15

Списоквикористаноїлітератури..........................................................16


1.Нормативнарегуляціяповедінки тазасвоєнняособистістюсоціальних норм.Структурнікомпонентиіндивідуальноїправосвідомості.

>Свідомаповедінкахарактеризуєтьсясвідомоюїїрегуляцією,розуміннямсутності йогоявищ,їхніхвзаємозв'язків йпричинно-наслідковоїобумовленості.

>Усвідомитиявище –це означатипобачити його дійсназв'язки воб'єктивному світі.Свідомарегуляціязаснована назнанні –понятійномувідображенніявищ реального світу.Вольова,свідомадіяхарактеризуєтьсяпередбаченняммайбутнього результату дії – його мети.Цілеутворення –найважливіша сферасвідомоїдіяльностілюдини.Усвідомивши ту чиіншу потребу, своїінтереси, людинааналізуєреальніумови йдумкоюпредставляє рядможливихваріантівповедінки дляздійсненняцілей,досягнення якіможезадовольнити йогобажання,почуття,прагнення вданихумовах.Далізважуються усі «за» й «>проти»щодоможливихваріантів дії, й людиназупиняється на одному із них, оптимальному по йогоуявленнях.Цейвибір метиулаштовуєтьсявизначеним доказом на йогокористь – мотивом.Звідси, мотив –цеусвідомленийлюдиноюособистіснийзміст йогодій,усвідомленнявідносиниданої мети дозадоволеннявідповідногоспонукання.

>Людськаповедінкаактивується широкий спектрспонукань, щоємодифікацією його потреб:потягами,інтересами,прагненнями,бажаннями,почуттями.Конкретної ж діїлюдиниусвідомлені всистемі зрозуміти.Людинарозуміє,чому вартодосягтисамедануціль, воназважуєїї навагахсвоїх зрозуміти йуявлень.

>Спонуканнями додіяльності увизначеному напряміможуть бутипозитивні йнегативніпочуття:допитливість,альтруїзм,егоїзм,користь,жадібність,ревнощі й т.д.

Однакпочуття, будучизагальнимспонуканням довизначеного родудій, сам пособі неє мотивомдій.

>Важливу роль упобудовіповедінкивідіграєсоціальневиховання.Соціальневиховання –цецілеспрямована,послідовна,систематична діяльністьсуспільстващодоформування уособистостіпевноїсистеми знань,вмінь йнавиків,мислення,почуттів –почуття права,законності,почуттяповаги до тихийсоціальнихцінностей, котрірегулюються йохороняютьсясуспільством.

>Поведінка —вольова сторонасвідомості, щопредставляє собою процес переносуправових норм уреальнуповедінку.Складається ізелементів, щовизначають йогонапрямок (характер), —мотивівповедінки,правових установок.

Установка —готовністьособистостівиявитиактивність вобластіпізнання йреалізації впевній сферідіяльності.Вонаявляє собоюконкретнупрограмуповедінки увизначенихумовах, щоформується із всіхприналежнихсуб'єктові знань,оцінок, думок,настроїв,звичок,навичок,сподівань,відносин докого-небудь й дочого-небудь, щопереходять вінтереси йпрагнення.

>Поведінковийелементсвідомостісинтезує всобіраціональні іемоційнімоменти. Черезньоговідбуваєтьсяреалізаціяпсихологічного іідеологічногоелементів.

>Поведінкавиявляється уформідій (>вчинків), щовпливають навідносиниміжсуб'єктами, чи уформібездіяльності, що,навпаки,ніякихзмін устанісуспільнихвідносин нездійснює.Перш ніжповедінказовнівиразиться увидівчинку, виннавиникнути установка, мотивповедінки всвідомостісуб'єкта.

>Виникненнянормативної установкиприпускає:

1)інформованість просоціальну норму;

2)розумінняїїзмісту;

3)оцінку,тобтоступіньсхваленнясоціальноїнорми;

4) ставлення до правіншихосіб;

5)емоційнепереживання із приводуфункціонуваннясоціальноїнорми;

6)готовність до дії.

>Нормативна установка —суб'єктивний регуляторповедінки.

Таким чином, відповедінковогоелементасвідомостізалежитьступіньїїякісного стану (поведінка,активність,порушення іін.).

>Завданнявихованняполягає до того,щоб наосновізагальнихвиховнихцілей укожноїлюдини булисформовані:

- правильнаорієнтація ташанобливеставлення до норм, щоприйняті усуспільстві;

-усвідомленийвибірправомірнихваріантівповедінки;

-почуттяособистоївідповідальності таусвідомлення невідворотностікари запорушеннясоціальних норм;

-критичнеставлення допорушень йпорушниківсоціальних норм;

- потребаособистоїучасті уборотьбі ізпорушеннями;

-впевненість унеобхідностісоціальних норм для нормальноїжиттєдіяльностісуспільства й йогочленів;

-усвідомленазвичкадотримуватисясоціальних норм та закону.

>Правосвідомість - одна із формсуспільноїсвідомості.Свідомістьлюдини,відбиваючиоб'єктивніпотребисуспільногорозвитку,єпередумовою й регуляторомповодженнялюдини.Свідомістьдодаєцілеспрямований характерлюдськійдіяльності.

>Свідомість як системавключаєрізніформивідображеннясуспільнихвідносин:політичні,правові,етичні,філософські,релігійні.Усіформисуспільноїсвідомостівзаємозалежні йвзаємовпливають одна однією.

>Правосвідомістьявляє собоювідносносамостійну сферу (область)свідомості:

•суспільної;

•групової;

•індивідуальної.

Унійвідбита правовадійсність увиді знань про право,осмислення того, щоє правом,яким воно та було б (ставлення до праваминулих років) йякимповинне бути (ставлення домайбутнього права), а й увидіправових установокповедінки якреакції наоцінкудіючого права, на роботуправозастосувальнихорганів.

якзазначаютьусірозглядувані мноюавториправосвідомість винна бутивластивою не лишетворцямюридичних норм,законодавцям, але й й усімгромадянам держави, щоєдужеважливим.

>Правосвідомість —це системаідей,уявлень,емоцій йпочуттів, щовиражають ставленняіндивіда,групи,суспільства додіючого,минулого йбажаного права, атакож додіяльності,пов'язаної із правом.

>Ключовий пунктправосвідомості —усвідомлення людьмицінностей природного права, прав й свободлюдини іоцінкадіючого права ізпогляду йоговідповідностізагальнолюдськимцінностям, щознайшлизакріплення вміжнародних документах про правалюдини.

 >Правосвідомість не лишевиражає ставленняіндивіда доправовоїдійсності, але й йнаправляє його навизначенізміни в правовомусередовищі,прогнозує ймоделює них.

>Правосвідомість –цеособлива формасуспільноїсвідомості,сукупністьправових зрозуміти,поглядів,ідей,почуттів, щовиражаютьставлення людей дочинного чибажаного права, його мети,завдань,способів таметодіврегулювання, дооцінкиправомірності його норм тауявлення промайбутнюправову систему іокреміїїнорми.

Уструктуріправосвідомостіособистостікожній ізфункційвідповідаютьтакі блоки:

1)правовізнання;

2)правовіоцінки;

3)правові установки.

>Необхідність йобсягправових знаньособистостіобумовлені тім,наскількиособистість включено до системуправовихвідносин.Набуття йзасвоєнняправових знаньздійснюється задопомогоюсоціального й правовогодосвідуособистості.Пройшовши черезсвідомістьособистості,правовіявищавикликаютьоціночне до собі ставлення:оцінюються якправовізнання, то й правовадійсність ізпоглядуцих знань.Відбувається процес не прямоговідтворення вдіяхособистостіотриманих знань, авиникаєїхнійпереосмисленийваріант,співвіднесений ізпоглядами направове,обов'язкове.Після цоговиробляється правова установка, щовідбиваєготовність довизначеноїправовоїповедінки. Блокправових установоквключаєтакожсхильність дооцінкиправовихявищвиходячи із напряміправовоїповедінки.Вінвпливає як нарегулюючу (>настановну), то й напізнавальну (>когнітивну) йправостворюючу (>оціночну)функціїправосвідомості.

>Правосвідомістьможе бутиструктурована накомпонентивідповідно довиконуваних нимифункцій:

-когнітивний (>пізнавальний,інформаційний),

-правостворюючий (>оцінний,емоційний),

-регулюючий (>настановний).

>Суб'єктнабуваєправових знань упроцесівідображеннярізнихправовихявищ,включаючивідомості проконкретнінорми права,призначенняправовоїнадбудови, правовогорегулювання,ролі тихий чиіншихправозастосовчих й правоохороннихорганів йпосадовихосіб держави й т.ін.Протенаявністьпевногообсягуправових знаньще невизначаєістинногорівняправосвідомості,вінконкретизуєтьсярозуміннямсутності права,правових норм,іншихправовихявищ, їхньоговимог,цілей,призначення.

>Значенняоціннихуявленьвиявляється у бо людина непросто пряморепродукує усвоїхдіях ті, щоміститься управових нормах, а критичнооцінює,переосмислює їхні усвідомості,співвідноситьзісвоїмипоглядами направове,обов'язкове,необхідне.

Одним ізнайбільшскладнихкомпонентівправосвідомостіє блокправових установок, щовідображують не лише йстійкість допевноїправовоїповедінки, але й ісхильність допевнихуявлень,оцінкиправовихявищ,тобтоправові установкивпливають як нарегулятивну, то йпізнавальну таоціннуфункціїправосвідомості.Правові установкиосо біутворюютьієрархічним чиномструктуровану систему, тахарактеризується:

1)наявністюкомпонентіврізноїдіаметральнопротилежноїзначущості - позитивного й негативного ставлення до норм;

2)акцентуацієюповедінкових (>регулятивних)аспектів;

3)домінуючимзначеннямелементівобов'язкового, нормативного.

>Правові установкивідповідаютьпевним структур нимелементамправовоїповедінки — длядійхарактернізвички,операцій —правовідиспозиції,поведін кі -ціннісніорієнтації.

2.Психологічніособливості та структуразлочинних груп.

 

>Статистичназвітністьпоказує, щосеред всіхзлочинів 25—30% -групові,тобтовчиненігрупами. Статистикадоситьпохмура, але й, нащастя, сильнозавищена ізтієї заподій, що вякостігруповихвраховуються усікримінальні справ, деспівучасникаминазвані два й понадзасуджених. Аліспівучасть - незавжди група й не всякийзлочин,зроблена вспівучасті,єгруповим.Звернемося додіючогокримінальногозаконодавства.Кримінальний кодексдаєзагальневизначенняспівучасті йвказуєознакиспівучасників -виконавця,організаторазлочинупідбурювача,посібника. Утеоріїкримінального праватакесполученняучасниківзлочинуназиваєтьсяспівучастю втісномузмісті слова, чивласнеспівучастю.Призначення цогоінституту —визначитипідставикримінальноївідповідальностіосіб, що сам неробилидій, -передбаченихвідповідноюстаттеюОсобливоїчастиниКримінального кодексу, але йпричетні перед тим.

>Крім того, удеякихстаттяхОсобливоїчастини, щомістятьознакирізного родузлочинів, яккваліфікуючіобставинизгадуються:здійсненнязлочину попопереднійзмовігрупоюосіб йздійсненнязлочинуорганізованоюгрупою. яксамостійний складзлочинупередбачений бандитизм — організаціяозброєних банд, доля вбанді і увчиненихбандоюнападах. І,нарешті,середобставин, щообтяжують відповідальністьзгадуєтьсяздійсненнязлочинуорганізованоюгрупою.

>Існування вдіючомукримінальномузаконодавстві зрозуміти "група" й ">організована група"даєпідставувважати що впершомувипадку мовайде «пронеорганізованузлочиннугрупу». Алі тодіце уже не група, а щосьінше. Колисаме,залишаєтьсянеясним.Швидше на, моваможейти проспіввиконання двох чи болееосіб запопередньоюзмовою чи безнеї, коликожнийзіспівучасниківспільно іузгоджено ізіншимиробить дії, щомістять складданогозлочину. І не понад.

>Ознакиорганізованостівсякоїгрупи, у томучислізлочинної, атакожстійкості такогооб'єднання,цілкомзбігаються ізрозумінняммалоїнеформальноїсоціальноїгрупи,прийнятому всоціальнійпсихології. Маланеформальнасоціальна група, навідміну віднатовпу чиіншоготимчасового спонтанногоспівробітництва людей,являє собоювідносностійкеоб'єднання (>співтовариство), щовиникло наосновіспільностіповедінковихпрограм. Цевизначає ">кооперативнеповодженняучасниківгрупи йїхнюсолідарність ворієнтації назагальнийуспіх".

>Групанемислима безієрархічноїструктури,конформізмуїїчленів йстійкогорозподілу ролейсеред них.Структурність,солідарністьучасників йстійкість -це йєознакиорганізованостівсякоїзлочинноїгрупи.

 >Групаробить насвоїхчленівконформістськийтиск,випробує них як налояльність йстійкість,придушує іусуваєопозицію, Увідносинахміждвомаспівучасникамиценеможливо.Серед двохбуваєлідер, але йвплив одноголідера йвпливбільшості, щопідтримуєлідера, -факторинепорівнянні.

Отже,груповазлочиннаповедінкаявляє собоюспільнузлочинну діяльністьучасниківзлочинних груп,тобтоорганізованихоб'єднаньтрьох й болееосіб.Організованістьприпускаєспільністьцілей йтривалувзаємодіюспівучасників, щозабезпечуєтьсястійкістюгрупи,їїієрархічною йфункціональною структурами.

>Спільністьцілейспільноїзлочинноїдіяльності йвзаємодіяїїсуб'єктівдосягаютьсяпогодженістюдійтобтозмовою.Спільністьцілей йзмова неозначаютьєдностімотивів:співучасники частокеруютьсярізнимиспонуканнями. Один ізбандитів,наприклад,прагне дозбагачення,інший — до влади,третійграбує ізпомсти й т.д.     

Зурахуваннямступеняорганізованостімалісоціальнігрупи всоціально-психологічнійлітературірозташовуються натрьохрівнях.

Нанижчомурівні —дифузійнігрупи, щовиникають ізбезпосередньогоспілкування наосновідружніх,родинних,земляцьких,національнихвідносин.Ціоб'єднанняутворюються врезультаті догоди, явного чимовчазного,висуваннялідера чигрупилідерів, атакожвизначенняфункціонерів.

>Середня ланка —асоціація:відносновеликеоб'єднання людей чи груп длядосягненнязагальної мети.Члениасоціаціїзберігаютьзначнуавтономію,поєднуючи своїзусиллялише вякійсьвузькійобластіспівробітництва.Існуютьасоціаціїнаукові,спортивні, щовиникли наосновіспільногопроведеннядозвілля, й т.д.

>Вищийрівеньзгуртованостісоціальних групскладаютьколективи йкорпорації –стійкіоб'єднання ізчітковираженимивертикальною, (>ієрархічною) йгоризонтальною (>функціональною) структурами,системоюкерування, частозагальнимінтересом.

>Стосовно дотакоїсоціально-психологічноїкласифікації і узалежності відзгуртованості йрозмірівзлочиннихугрупованьрозрізняються трирівніїхньоїконсолідації.

1. Уосновіпіраміди -численністихійновиникші зграїзлодіїв,шахраїв,грабіжників, атакож обмінятися, щоскладаються іздекількохучасників;лідери (>організатори),звичайноприймають особисту доля вздійсненнізлочинів;співучасники один одногознають; «>даху» увидізаступників органів владиправосуддя, як правило, немають.

 2. Насередньомурівні -злочинніорганізації, щоскладаються іздекількохпервинних груп,лідера чигрупилідерів, йстійкаспеціалізація ">підрозділів" -бойовиків,виконавців,розвідки йконтррозвідки,власників ">общаку" (>загальноїкасизлочинноїорганізації) а й убагатьохвипадках –співучасників із числакорумпованихчиновників.

3.Вищий :>рівеньорганізованоїзлочинноїдіяльностіскладаютьзлочиннікорпорації, щопоширюють свою діяльність націлі реґіони чигалузіекономіки,найчастіше ізміжнароднимизв'язками. Безучасті у якихвисокопоставленихпосадовихосіб діяльністьзлочиннихкорпорацій практичнонеможлива.Злочинніоб'єднання такогорівняназиваютьще кланами.

>Слідзазначити, щопропонованийрозподіл, як йвсякаіншакласифікаціясоціальнихявищ, немаєчіткихрозмежувальнихліній.Груповазлочинність укримінологічномуплані -доситьскладне йсуперечливепоняття.Шайкирекетирів йграбіжниківнерідкороблять напади на ">теневиків" -процвітаючих,лідерів йучасниківорганізованоїекономічноїзлочинності, апотімслужатьїм ж,усуваючиконкурентів й ">вибиваючи"борги.Відбуваєтьсязрощуваннякримінальних ">авторитетів" із ">тіньовим" йвідвертозлочиннимбізнесом. Щоправда іздеякихпірспостерігаєтьсяпрагненнявітчизняногокриміналитету додепутатськихмандатів йдержавних посад.

>Мотиваціязлочинів,вчинених членомзлочинноїгрупи,формується подвпливомспівучасників. Рівеньвпливузалежить від статусу членагрупи, йогоконформності й характерузлочинноїдіяльності.Чим вонризикованіше (>наприклад,бандитська), тімвищевимоги дооднодумності йзгуртованості. ">Блатні"традиції,пропонують ритуалклятви ііспитуновачків.Звичайно,злодійські ">закони" йритуали разом із ">фенею"поступово йдуть сьогодні в минуле. Наведучіролі взлочинному світівисуваютьсямолоді люди без тюремногодосвіду. Аліпогрозасувороїкримінальноївідповідальностідиктуєпсихологіюкругової поруки йформуваннягрупових нормповодження,порушення якітягнесанкції, аж до самихжорстоких -відторгнення йрозправи.

>Кругова порукаобумовлюєпсихологічниймеханізм „>дроблення”відповідальності зазлочини,зробленігрупою.Кожнийвиправдується: "я - якусі".

>Соціально-психологічнимтломзагальнокримінальноїзлочинноїдіяльностівиступаєнеусвідомленепочуттявідчуження, щовизначаєподвійну моральзлочинноїгрупи.Оточуючі людирозділяються надвікатегорії - "свої" й усіінші. Ті, щонеприпустимо увідносинахміж ">своїми" - обман,дворушництво,несанкціонованенасильство -заохочується вспілкуванні із "чужими".

>Випливає,однак,визнати, що ">блатна"ідеологія ">братви" востанні роктапомітнозблякла, азлодійські ">закони"молодимикримінальниками частоігноруються: смердотіїхній просто більше незнають. Однакнормигруповогоповодження втій чиіншійформінеминучезатверджуються вбудь-якійшайці.       

 >Соціальне йпсихологічневідчуженнядосягаєрозмірів фанатичногозаперечення основзагальнолюдськоїморалі взлочиннихбузувірських сектахсатанистів йїмподібних; уменшіймірі, але йтеж ізважкиминаслідками, - умаргінальнихоб'єднанняхнаркоманів,алкоголіків, а й удеякихмолодіжнихорганізаціяхагресивно-епатажноїспрямованості.

>Розкрадачі,хабарники таіншіпредставникиорганізованої «>біловоротничкової»злочинностіздебільшого невважають собіізгоями йпочуттясоціальноговідчуження немають.Стійкізлочиннікорпорації в сферіекономічноїзлочинностіфункціонують,підкоряючисьзагальнимпсихологічнимзакономірностямгруповоїпротиправноїповедінки. Щоправда,християнська мораль невідкидається, апристосовується доегоїстичнихкорпоративнихінтересів.Ділкитіньовоїекономіки, щооб'єдналися вкримінальніклани,зберігаютьсоціальноприйнятнізв'язки йнормиповедінки,прийняті до тогосоціальномусередовищі, доякого смердоті належатиспоконвічно посвоїхродинних,кланових,професійнихзв'язках.

Таким чином,морально-психологічна характеристикаорганізованоїекономічноїзлочинностісуперечлива.Вонавідбиваєподвійністьжиттєдіяльностідіючихосіб, щозберігають своюприналежність до двох культур —соціальної іантисоціальної — йкеруються нормамиповедінкирізнихмалихсоціальних груп —професійної (>легальної) йзлочинної (>нелегальної).

>Діяльністьзлочинних групсереднього йвищогорівнівзвичайноретельнопланується.Рідшепрограмуютьсязлочини,чиненіневеликимишайкамизагальнокримінальноїспрямованості.Мотивигруповоїзлочинноїдіяльностівиникаютьвідповідно доактуальнихгрупових йіндивідуальних потреб. Упринципі смердотізбігаються,колізіївирішуютьсярішеннямилідерів чибільшості. Длягруповихрішеньхарактернісугестивнімотиви,тобтовикликанінавіюванням із боці ">авторитетів". Алі було б біпомилкоюдумати, щокожна зграя -злочинна організація чикорпорація "тіньовиків"завждидіє вповнійзгоді іусівирішує консенсусом.Гармоніюінтересівважковідшукати йсереддужеблизьких йпорядних людей.Співтовариство,замішане нанеправді,обмані йнасильстві, неможедовгозалишатисямонолітним. Аякщотакетрапляється, товиникає щось схоже фашизму. Алі й тоді, як вчитиісторія, ">єдністьрядів" рано чипізнопорушується вборотьбі за уладові й заприбуток.Сучаснівуличні ">розбірки"міжворогуючимизлочинними кланами й „авторитетами”, щосуперничають,свідчать прочвари, що неприпиняються,міжпідрозділами «>п'ятої влади» йсуперечатьуявленням пронеї як проєдине кримінальнесередовище.


Списоквикористаноїлітератури:

1.Андросюк У. Р.Психологіяслідчоїдіяльності. До,Вентурі, 1994. – 205 з.

2. Бандурка А.М. Бочарова С.П. Землянська Є.В. Юридична психологія: Підручник. Х.: Видавництво Національного Університету внутрішніх справ, 2001. – 640 з.

3. Васильєв В.Л. Юридична психологія: Підручник для вузів – М.:Юридич. література. 1991. – 464 з.

4. Васильєв В.Л. Юридична психологія. – СПб: Пітер Пресс, 1997. – 656 з.

5.ЕникеевМ.И. Основи спільної програми та юридичної психології: Підручник для вузів: М.:Юристъ, 1996. – 631 з.

6.Самонов О.П. Психологія злочинних груп. Перм, 1991 – 205 з.

7.Юридичнапсихологія:Підручник длястудентівюридичнихвищихнавчальнихзакладів йфакультетів./ В. Г.Андросюк,Л.І.Казміренко. До.Ін Юрі, 2001. – 580 з.


Схожі реферати:

Навігація