Реферати українською » Государство и право » Засоби мирного вирішення міжнародних спорів


Реферат Засоби мирного вирішення міжнародних спорів

Страница 1 из 16 | Следующая страница

Кошти мирного дозволу міжнародних суперечок


>СОДЕРЖАНИЕ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

1.ПОНЯТИЕ ІСОДЕРЖАНИЕПРИНЦИПАМИРНОГОРАЗРЕШЕНИЯСПОРОВ ЯКВАЖНЕЙШЕГОПРИНЦИПА СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

1.1 Поняття принципу мирного дозволу міжнародних суперечок

1.2 Становлення і запровадження принципу мирного вирішення спорів у сучасному міжнародне право

2.МЕЖДУНАРОДНО-ПРАВОВЫЕ ЗАСОБИМИРНОГОРАЗРЕШЕНИЯСПОРОВ

2.1. Безпосередні переговори - провідне засіб мирного рішення міжнародних розбіжностей

2.2. Добрі послуги і посередництво

2.3. Міжнародна слідча процедура (обстеження) і міжнародний погоджувальна процедура

3.РАЗРЕШЕНИЯСПОРОВ У МІЖНАРОДНИХОРГАНИЗАЦИЯХ

3.1. Організація Об'єднаних Націй

3.2. Мирне можливість розв'язання спорів у міжнародних регіональнихОрганизациях

3.3. Міжнародний комерційний арбітраж

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННЫХИСТОЧНИКОВ


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Актуальність теми дипломного дослідження. Світова політика – ця сполука конфліктам та компромісів. Елементи теорії міжнародних відносин є в чимало творів політичної філософії, бо питання, як позбавити людство від війн, обіймав мислителів із застосуванням давніх часів. У Китаї центральної ветико-политическом вченні була ідея «>жень», тобто. гуманність, покликаної стати основою людські стосунки. Щоправда, в усіх філософи були пацифістами. На політичну культуру багатьох народів накладали відбиток релігії, неоднозначно підходили до ідей світу. Якщо іудаїзм, християнство і іслам допускали «священну війну» чи «хрестовий похід», то індуїзм і буддизм визнають війну елемент існуючого правопорядку. Зовнішня політика держав багато століть будувалася за принципом древніх римлян: «хочеш світу – готуйся до війни». На стародавніх гарматах була напис латиною: останній аргумент королів».

Нині у світі надзвичайно загострився питання дозволу кризових і конфліктним ситуаціям. У цьому особливої актуальності набирає проблема вибору алгоритму дій за її вирішенні. Цей вибір значною мірою залежить від інтересів сторін та їх сприянні повинен містити принципах міжнародного права. Основними принципів міжнародного права під час вирішення конфлікту є підтримку мирних і добросусідських відносин між державами, і навіть недопущення виникнення ситуацій, що можуть призвести до спору, конфлікту чи кризи. Якщо ж суперечка, конфлікт або кризу усе ж таки виникає, починають діяти дві інші взаємозалежних принципу поведінки: утриматися від використання сили, чи загрози силою для нав'язування боці свого способи вирішення конфлікту, й зробити спроби до врегулювання суперечок, конфліктів чи криз мирним шляхом. У той самий час приймається до уваги та створює додаткові міжнародні правила – не сприяти ускладнення чи розростання спору, а врегулювання конфлікту або ж кризи на повинен нести у собі загрози світу та безпеки. У цих заходах, як кроку до врегулювання спору чи запобіганню його ускладнення, держава повідомляє інший бік у спорі у тому, що така ситуація може порушити що існують між ними дружні стосунки, й уряд пропонує боці обмінятися думками з даному питанню. Якщо домовленість не досягнуто, боку змушені шукати врегулювання спору шляхом прямих переговорів із дипломатичним або іншим суб'єктам каналам. Якщо Кабмін і результаті прямих переговорів не вдається дійти врегулюванню спору, вони розпочинають обміну думками щодо наступних кроків, що вони розпочнуть. При неможливості дійти згоди про наступної процедурі кожна сторона у спорі проти неї шукати врегулювання в в односторонньому порядку відповідно до який – або однієї процедурою врегулювання, розглянутим у одному з попередніх угод між сторонами. За відсутності таких угод у разі, якщо це суперечка може бути загрозу для міжнародного світу та безпеки, боку у спорі повинні передати його за розгляд Ради Безпеки ООН. Цей орган уповноважений давати сторонам рекомендації щодо належної процедури і методів врегулювання спору, і навіть рекомендувати доцільні умови врегулювання.

Алгоритм дій у конкретній конфлікті залежить від багатьох чинників і вимагає спеціального обгрунтування. Але теоретичний практичним інтерес представляє висновок у тому, що ефективність переговорів як засобів регулювання суперечок і міжнаціональних конфліктів суттєво зросте, тоді як основу переговорів ляже принцип вирішення питань, а чи не принцип максимізації виграшу. Врегулювання конфлікту передбачає перебування нового, компромісного й прийнятного всім основних сил балансу владних повноважень у тому поліетнічному суспільстві, де цього конфлікту з'явився хтось і розвивається у формі політичних змагань.

Необхідність і значимість міжнародно-правової розробки проблеми мирного дозволу міжнародних суперечок, як загалом, і конструкції окремих її аспектів залежить від того, що мирного врегулювання міжнародних суперечок відповідає інтересам всіх народів, оскільки співіснування держав, які належать до різним громадським системам, настійно диктує необхідність мирного вирішення суперечок з-поміж них.

Об'єктом дослідження, у дипломної роботі є об'єктивність, тобто, це ті нормативні правові акти, що відбивають і регулюють кошти мирного вирішення спорів у міжнародне право.

Предметом дослідження дипломної праці є кошти мирного вирішення спорів у міжнародне право.

Мета дослідження у тому, щоб у основі здобутих під час навчання знань, правильно, котрі об'єктивно й всебічно розкрити сутність теми дипломного дослідження.

Завдання дослідження визначаються метою дослідження та у тому, щоб:

- дати поняття принципу мирного дозволу міжнародних суперечок;

- описати становлення і запровадження принципу мирного вирішення спорів у сучасному міжнародне право;

- охарактеризувати безпосередні переговори як провідне засіб мирного рішення міжнародних розбіжностей;

- дати поняття та чесно викласти добрі послуги і посередництво у міжнародних суперечках;

- описати міжнародну слідчу процедуру і міжнародний погоджувальну процедуру;

- проаналізувати можливість розв'язання спорів міжнародними організаціями.

Характеристика джерел для написання дипломної роботи. У основу роботи покладено, по-перше, Конституція Республіки Білорусь у (Основний Закон), Цивільний кодекс республіки Білорусь, міжнародні нормативні правові акти, регулюючі кошти мирного дозволу міжнародних суперечок; по-друге, опублікована юридична практика в офіційних виданнях.Теоретическую і методологічну базу дослідження становив ряд міжнародних угод, а як і навчальні посібники, праці, монографії і відстежуючи публікації вітчизняних і іноземних авторів. Під час написання праці та на розкриття теми дипломної роботи використовувалися такі методи: формально-юридичний метод, метод системного аналізу, комплексного дослідження, порівняльного правознавства.

Структура дипломної роботи включає: титульний лист, зміст, запровадження, три глави з розділами до них, висновок, список використаних джерел. Дипломна робота виконано на 70 аркушах комп'ютерного тексту.


1.ПОНЯТИЕ ІСОДЕРЖАНИЕПРИНЦИПАМИРНОГОРАЗРЕШЕНИЯСПОРОВ ЯКВАЖНЕЙШЕГОПРИНЦИПА СУЧАСНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

 

1.1 Поняття принципу мирного дозволу міжнародних суперечок

Вихідними у викритті поняття принципу мирного дозволу міжнародних суперечок повинні прагнути бути відповідні загальнонаукові (>философские)1 і загальправові категорії принципів як об'єктивно обумовлених почав, визначальних суть і стала якісні особливості даної системи правничий та які розкривають його зміст.

Аналіз міжнародно-правової літератури з цього питання дає змогу стверджувати, що загалом склався погляд на основні засади як у основні початку міжнародного права, які виражають його найважливіші суттєві особливості. Йдеться тут про загальновизнаних положеннях, концентровано виражають основний зміст міжнародного права відповідної епохи її буття, І що принципи встановлюють самі основи поведінки держав у відносинах [29. з. 98].

Найважливішим ознакою основних принципів міжнародного права був частиною їхнього нормативність, котре виражається у сукупності певних загальнообов'язкових правил поведінки суб'єктів міжнародного права в усіх галузях міжнародних відносин. Основні засади - це особливі норми міжнародного права, норми sui generis, норми вищого імперативного порядку.

З огляду на значимістю як основних, конститутивних почав сучасного міжнародного права основні засади є юридичною базою у розвиток міжнародногоправотворчества, до створення нових міжнародними нормами, розвивають і конкретних їхнього економічного становища. Ці попередні зауваження дозволяють виокремити такі що визначають ознаки й особливо основних принципів сучасного міжнародного права:

1) це - найважливіші властивості міжнародного права, які виражають його суть і що визначають зміст міжнародно-правових інститутів власності та норм поки що його розвитку;

2) вонинормативни за своїм характером і закріплюються головним чином міжнародних звичаї та інших джерелах міжнародного права чи, беруться з їхньої змісту;

3) це найважливіші, найбільш загальні, загальновизнані норми міжнародного права універсального призначення;

4) це норми основні, норми найвищою мірою імперативні, свого роду стандарти міжнародного поведінки держав, яких мають відповідати й інші міжнародно-правові норми;

5) це є критерієм міжнародної законності.

Виходячи з цього основні засади можна з'ясувати, як об'єктивно зумовлені закономірності, розвитку міжнародних відносин, найважливіші властивості міжнародного права, які виражають його суть і що визначають зміст міжнародно-правових і інститутів, закріплені в історично систему міжнародного права, як норми найбільш загального, універсального характеру, мають основне значення, норми імперативні, які є у дію цієї найважливішим критерієм міжнародної законності.

Цю ухвалу повністю стосується й принципу мирного дозволу міжнародних суперечок, хто одержав поки належної теоретичної розробки. Більшість західних авторів на роботах, як у принципам міжнародного права, і по мирному вирішенню міжнародних суперечок, щодо справи, замовчують питання про зміст цього принципу, обмежуючись, зазвичай, лише викладом у традиційному плані мирних коштів, як, поза зв'язки й з зобов'язаннями держав, що випливають із заборони застосування сили у міжнародних відносинах, чи, навпаки, розглядаючи заборона застосування сили у відриві від зобов'язань по мирному вирішенню міжнародних суперечок.

У міжнародно-правової літературі аналізований принцип трактується або як зворотний бік суми заборон, встановлених в п. 4 ст. 2 Статуту ООН і охоплених загальним поняттям "застосування сили", або його зміст зводиться до спільної констатації обов'язки держав вирішувати свої розбіжності мирним шляхом.

Проте перша трактування принципу мирного дозволу міжнародних суперечок це не дає ставлення до власних, позитивних його сторони, які цей принцип незалежним в сучасному міжнародне право. Визначення поняття принципу мирного вирішення суперечок, як і наукове визначення, має бути позитивним, тобто функціональним, оскільки визначення лише на рівні понять є визначення утримання цих понять.

Друге тлумачення принципу відбиває тільки одну (хоч і найважливішу) з його сторін і розкриває інші його аспекти і елементи, його внутрішню анатомію. Що ж до міжнародно-правових актів, то найважливіший із них - Статут ООН - закріплює мирне вирішення міжнародних суперечок і як мета (п. 1 ст. 1), як і принцип Об'єднаних Націй (п. 3 ст. 2). Пункт 3 ст. 2 Статуту визначає зміст принципу так: "Усі члени Організації Об'єднаних Націй дозволяють свої міжнародні суперечки мирними засобами в такий спосіб, ніж піддавати загрозі міжнародний світ образу і безпека продукції та справедливість".

Декларація про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх стосунків і співпраці між державами відповідно до Статутом Організації Об'єднаних Нації, прийнята 24 жовтня 1970 р. XXV сесією Генеральної асамблеї ООН, містить понад розгорнуту формулювання принципу: "Кожне держава дозволяє свої міжнародні суперечки з державами мирними засобами в такий спосіб, ніж піддавати загрозі міжнародний світ образу і безпека продукції та справедливість.

Держави повинні, тому йти до якнайшвидшому і справедливому вирішенню міжнародних суперечок шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органам чи угодам чи інші мирними засобами свій вибір. У пошуках такого врегулювання сторони мали б погоджувати такі мирні кошти, які відповідали б обставинам і характерові спору. Сторони у спорі зобов'язані у разі, якщо де вони досягнуть вирішення суперечки однією з вищезгаданих мирних коштів, продовжувати йти до врегулюванню спору іншими узгодженими з-поміж них мирними засобами".

Аналіз зазначених і міжнародних актів дає можливість окреслити такі складові (основні компоненти) принципу мирного дозволу міжнародних суперечок: 1) його юридичне вимога; 2) сфера дії; 3) характер врегулювання суперечок і залагоджування ситуацій.

Розглянемо коротко кожен із новачків.

1. Юридична вимога принципу - це джерело якої в сукупності міжнародно-правових норм загальна обов'язок суб'єктів міжнародного права вирішувати свої суперечки та улагоджувати ситуації виключно мирними засобами, обумовлена забороною у відносинах сили, чи загрози застосування сили. Ця обов'язок утворює кістяк, основу принципу мирного дозволу міжнародних суперечок. У цьому держави й інші суб'єкти міжнародного права зобов'язані як мирно вирішувати всі свої суперечки та розбіжності, а й вирішувати їх за суті й вчасно. Це імперативне вимога сучасного міжнародного права однаково належить як до суперечкам, продовження яких може загрожувати підтримці міжнародного світу та безпеки (п. 1 з р. 33 Статуту ООН), до суперечкам, які досягли ще такої міри гостроти, - «будь-яким" (ст. 38 Статуту) і "місцевим" (ст. 52 Статуту) суперечкам. Різниця між спорами, загрозливими міжнародному світу та безпеки, і спорами, ще досягли такої міри гостроти, ні з жодному разі на повинен витлумачуватися в такий спосіб, що імперативні становища Статуту ООН про обов'язковість мирного вирішення суперечок нічого не винні ставитися до суперечкам другої категорії. Що стосується цих суперечок у Статуті виражена ідея їх завчасного запобігання і попередження, про те, щоб як і будь-який, і місцевий конфлікт було перетворитися на сучасних умовах єдності та неподільності світу у більший, який може створити серйозну загрозу загальному світу та безпеки. Будь-який недозволений, "заморожений" суперечка здатний чинити серйозний вплив на міжнародні відносини, посилюючи загальну напруженість і породжуючи нові конфліктні ситуації. Тому якщо держава зберігає свій конфлікт недозволеним і прагне його вирішення, це можна розцінити як порушення його зобов'язань, узятих він як у члена міжнародного співтовариства.

2. Сферу дії аналізованого принципу становлять об'єктивно чи суб'єктивно зумовлені міжнародні розбіжності, конфлікти, відмінні друг від друга за різними джерелами виникнення, за своєю природою, типам, змісту, структурі та формам прояви. Їх розмаїття зумовлено різноманіттям міжнародних протиріч, які у світі. Основними різновидами міжнародних конфліктів виступають суперечка й ситуації на.Категорию міжнародних утворюють лише ті суперечки, які виникають між суб'єктами сучасного міжнародного права: суперечки між державами; між державами і міжнародними організаціями; між самими міжнародними організаціями; між метрополіями і які борються за незалежність націями. Не можна визнати як міжнародних суперечки, однієї

Страница 1 из 16 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація