Реферати українською » Государство и право » Правові засоби уникнення подвійного оподаткування


Реферат Правові засоби уникнення подвійного оподаткування

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Правові кошти запобігання подвійного оподаткування

Організація національних податкових систем у країнах Європейського Союзу Російської Федерації, здійснювана за умов процесу глобалізації світової економіки, накладає певні обмеження деякі суб'єкти міжнародної податкової конкуренції, проте дозволяє йому мінімізувати податкове навантаження з допомогою перекладу доходів та бізнесу між різними податковими юрисдикціями.

Позитивне вплив рівноправної (сумлінної) податкової конкуренції в розвитку економічної діяльності, національного і журналіста міжнародного податкового законодавства можна оцінити за позиціями.

По-перше, міжнародна податкова конкуренція має розглядатись з погляду контролю над платниками податків з боку держави. Це означає вибір країнирезидентства для глобальних платників податків - власників мобільних факторів виробництва (зокрема, фінансового капіталу). Він визначається наявністю ліберальної фіскальної політики у даної юрисдикції у частині встановлення рівня податкового навантаження, і навіть процедури сплати податків і від податкової звітності. У той самий час власники нерухомості, представники малого середнього бізнесу поставлено у умови обмеженого вибору найсприятливішого податкового клімату.

По-друге, міжнародна податкова конкуренція є так звану "процедуру відкриття", що передбачає високий рівень диверсифікації податкових систем країн, включених у процес конкуренції, і можливість глобальних платників податків - потенційних інвесторів вибирати найбільш що відповідатимуть їхнім очікуванням податкові системи, негайно тестувати їх у практиці у процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій.

По-третє, міжнародна податкова конкуренція окреслюється стимулюючий механізм, припускає включення всіх країн "гонку за лідерами". Вона призводить до незмінному суперництву суверенних податкових юрисдикцій в експонованих ними рівнях податкових ставок, пільг, проведеному податковому аудит, наявності розвиненою системи врегулювання внутрішнього й міжнародного подвійного оподаткування.

Як зазначають деякі дослідники, внутрішнє подвійне оподаткування державі усунути щодо нескладно. Звісно ж, що може це через здійснення реформ національного податкового законодавства, спираючись на наслідки застосування окремих і матеріалисудебно-арбитражной практики. Наприклад, О.Н.Козирин вважає, що з досягнення зазначеної мети можна розвести об'єкти оподаткування: якщо підприємницька діяльність оподатковується прибутковим податком і водночас є джерелом стягування промислового податку, то останній, зазвичай, не утримується.

 На міждержавному врегулювати питання подвійного оподаткування можна шляхом підписання спеціальних конвенцій. Їх зміст має відбивати результати проведення глобальної податкової реформи, що є невід'ємною елементом сумлінної податкової конкуренції, та складає рівні міжнародних організацій корисною і економічних спілок.

Так, Договір про створення Європейського союзу від 27 лютого 1992 р. закріплює правові становища, що визначають основних напрямів реформування вторинного права по податковим питанням у країнах:

- правові основи механізму гармонізації законодавства держав-членів про непрямі податки (ст. 93);

- правові підстави запровадження "екологічних" податків (ст. 174);

- правові основи діяльності держав - членів ЄС з усунення подвійного оподаткування своїх громадян всередині Співтовариства (ст. 293);

- правові основи забезпечення рівних умов конкуренції загалом ринку" у разі виникнення невідповідностей між законодавством чи адміністративними вказівок держав-членів (ст. 96).

Міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування зазвичай поширюються на податки на прибуток, майна, капіталу. У цьому угоди, зазвичай, не зачіпають проблеми непрямого оподаткування нафтопереробки і не поширюються на податки на додану вартість, з продажу, на податки, які зменшують фінансові показники прибутковості (податки з обороту, реклами, решту податків,включаемие у складі витрат).

Основні міжнародні угоди про уникнення подвійного оподаткування групують так:

- угоди про уникнення подвійного оподаткування оподаткуванні з доходів і капітал;

- угоди про уникнення подвійного оподаткування оподаткуванні з доходів i майно. Наприклад, Конвенція між Урядом СРСР і Урядом Об'єднаного Королівства Великій Британії та Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування оподаткуванні з доходів і приріст вартості майна (Лондон, 31 липня 1985 р.);

- угоди про уникнення подвійного оподаткування відношенні соціальних податків і внесків на соціальне страхування - Угоду між Урядом СРСР і Урядом Фінляндської республіки про взаємній звільнення авіапідприємств та його персоналу від оподаткування та внесків на соціальне страхування (Гельсінкі, 5 травня 1972 р.);

- угоди про уникнення подвійного оподаткування сфері транспорту - Угоду про усунення подвійного оподаткування області повітряного і морського транспорту між СРСР і Францією (Москва, 4 березня 1970 р.).

Що стосується інших податків розвинених країн, не які підпадають під дію угод про уникнення подвійного оподаткування (мита, непрямі податки, різноманітні муніципальні податки), єдине, що може зробити держава на свої фізичних юридичних осіб - забезпечити їм національний режим або режим найбільшого сприяння.

Національний режим застосовується найширше, передбачає рівність суб'єктів іноземного і національної права у сфері оподаткування. Він виявляється у двох аспектах: у податковому статусі суб'єктів іноземного права, тобто. у тому права й обов'язки як платників податків, й у найважливіших елементах конкретних податкових зобов'язань.

Наприклад, у праві Ради Європи закріплюється вимога рівного підходи до громадянам держав-учасників і до іноземців у сфері оподаткування. Відповідно до Європейської конвенції встановити загальних правил роботи з громадянами одногогосударства-участника території інших держав-учасників від 13 грудня 1955 р. (>СЕД N 19) громадяни будь-який договірної боку а також біля з іншого боку іншими, вищими або як обтяжливими зборами, митами, податками, і нарахуваннями, ніж громадяни держави з їхніми перебування у аналогічних обставин, з урахуванням положень про подвійному оподаткуванні, які у відповідних угодах (п. 1 ст. 21). Зокрема, дані особи мають право знижки і позбавлення їх сплати податків, і навіть попри всі посібники, включаючи посібники на утриманців. Аналогічної практики дотримується і Російської Федерації.

Режим найбільшого сприяння передбачає зобов'язання держави надаватигосударству-партнеру і суб'єктам його права пільгові (найсприятливіші) умови проти тими, що діють чи можуть бути запущені для будь-якої третьої країни.

Забезпечення зазначених режимів України в міжнародній сфері здійснюється з допомогою їх закріплення:

- багатосторонньому правовому рівні, зокрема у Генеральній угоді за тарифами й торгівлю (ГАТТ) та інших угодах системи Світової організації торгівлі (СОТ), Віденської конвенції про дипломатичні відносини 1961 р. Окрему групу утворюють багатосторонні митні конвенції, містять окремі податкові норми: Стамбульська конвенція про тимчасове ввезенні 1990 р. тощо.;

- на двосторонньому рівні - у договорах, інших спеціальних міжнародних угодах. Відповідні режими передбачаються й у правових актах міжнародних конференцій. Наприклад, в Заключному акті Ради з безпеки і у Європі 1975 р., в резолюціях органів ООН, соціальній та актах регіональних установ (Європейської соціальної хартії 1996 р. та інших документах).

У Російській Федерації модернізація оподаткування ведеться безпосередньо за сприяння Міжнародного валютного фонду (МВФ), тому основне значення у країні надається не проблемі запобігання подвійного оподаткування, а реструктуризації системи податкового управління. У цьому МВФ звертає увагу законодавця на проблеми стягування ПДВ за експорту - імпорті. Обговорюються питання необхідності усунення внутрішніх суперечностей між ставками прибуток, на доходи фізичних осіб, єдиного соціального податку та його уніфікації.

У межах співробітництва Російської Федерації з європейськими країнами необхідно використовувати як найбільш успішний досвід реформування національних законодавств, а й досвід модернізації вторинного законодавства Європейського союзу, зокрема що стосується питань запобігання подвійного оподаткування. Результатом як і інтеграції стане:

- ослаблення залежності Російської Федерації від міжнародних інститутів;

- зближення політичних лідеріва і правових систем же Росії та країн Європи;

- у найближчій перспективі - наступне участь вітчизняних юристів з розробки європейського податкового законодавства, починаючи з проектної стадії.

У цьому треба сказати деякі тенденції розвитку сучасного податкового права Європейського союзу.

Триває процес розмежування повноважень у області податків між державами і інститутами ЄС, основу якого проглядаються початку податкового федералізму.

Розширюється компетенція ЄС у сфері прямого оподаткування. Принципові зміни інституціональної і питання правової системи, передбачені Договором про Конституцію Європи, зачіпають регулювання податкових відносин лише частини співробітництва адміністративних органів держав-членів і співдії боротьби з незаконним ухилянням сплати податків.

>Укрепляется судова система ЄС, передбачена зазначеним Договором. Це спричинить різке, з одного боку, до підвищення кількості судових рішень у сфері податків, з другого - до підвищення числа суперечностей у цих рішеннях. Одночасно збережеться великий вплив судової практики в розвитку податкового права ЄС.

Нині у країнах - учасницях ЄС відбувається активна передача податкового суверенітету на користь Співтовариства. Спостерігається і кілька нових процесів:

- зростання впливу національні законодавства постанов Європейського суду справедливості (>ЕСС), які пропонують тлумачення загальних принципів Договору про утворення Європейського співтовариства;

- тиску з боку країн-учасниць, що веде до усунення міждержавної податкової конкуренції;

- активна роль Комісії ЄС розв'язанні тих завдань застосування правил державної допомоги;

- претензії Комісії ЄС під час право ведення переговорів угод з метою запобігання подвійного оподаткування.

Щоб Росія могла успішно відстоювати національні інтереси у яка склалася ЄС системі податкового регулювання, потрібно понад тісний контакт органів структурі державної влади діловими колами у межах системи приватно-державного партнерства. Отже, співробітництво з ЄС набуває практичного характеру, оскільки доступом до останньої інформацію про змін у законодавстві в російських бізнесменів ширше, ніж в органів влади. З іншого боку, Європейська комісія традиційно прислухається до думки бізнесу для підготовки положень законодавства. Слід працювати й у таких організаціях, як галузеві асоціації бізнесу, Європейський "круглий стіл" тощо..

Що стосується податкові платежі, які підпадають під дію міжнародних угод, країни ЄС та Росія використовують два методу усунення подвійного оподаткування, передбачені Типовий конвенцією про уникнення подвійного оподаткування доходів населення і капіталу (1963 р. і 1977 р.), прийнятої Організацією економічної та розвитку (ОЕСР).

Звільнення з послідовністю передбачає, що прерогатива на податку з певного виду доходу належить одній з договірних країн. Договори, де використано цей метод, містять перерахування окремих видів доходу. Вони обкладаються податком у одній країні і звільняються й від нього на інший. Умова ж послідовності в тому, що з що залишився оподаткованого доходу податок стягуватиметься бо коли б звільнений від податку дохід усе було обкладений на користьфиска.

Звичайний відрахування означає, що обидві договірні країни можуть оподатковувати дохід податком, але контексті жодна країна повинна знизити розмір свого податку рівня оподаткування інший договірної країни, коли він там нижче.

Крім вищезгаданих загальних методів запобігання подвійного оподаткування застосовують і спеціальні. Насамперед у відношенні досить поширених у умовах глобалізації бізнесу непрямих податків (ПДВ, імпортні мита, акцизи, податки з продажу) і індивідуальних прибуткових податків. Так, під час експорту і імпорті товарів використовую позику закордонні податків і податкову знижку, а стосовно конкретної угоді до тексту торгового контракту (договору про надання послуг, кредитної угоди) включають податкову обмовку.

>Добросовестная податкова конкуренція передбачає певне суперництво між податковими системами різних країн з урахуванням рівня податкових ставок, і навіть порядку розрахунку оподаткованого доходу. Одночасно велике значення надається таким найважливішим для мобільних факторів виробництва податках, як з прибутку компаній, податку розподіл прибутку на формі відсотків, дивідендів, роялті, податку фінансові операції. З погляду величини загального податкового навантаження за даними видам податкові платежі у світовій економіці можна назвати дві групи країн:

- юрисдикції, які мають суттєвих відмінностей в рівні, і характері оподаткування вітчизняних і іноземних інвесторів, фізичних юридичних осіб - резидентів та нерезидентів;

- юрисдикції з різкоразличающимися податковими режимами для резидентів та нерезидентів, надають пільги іноземних інвесторів окремими сферах економіки.

Другу групу країн становлять держави, де створено режим, сприятливий для ухиляння від сплати податків легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом. Боротьба цими негативними явищами стала ще однією засобом розв'язання проблеми усунення міжнародного подвійного оподаткування.

Проблема легалізації кримінальних доходів у тому, що відмивання грошей є злочином особливий. Воно включає низку дій, кожна з яких окремо допускається законом, але загалом вони укладаються у спробу приховування прибутків від злочинну діяльність. Саме це труднощі неможливо низці країн визнати відмивання грошей злочином.

Та сучасна тенденція правовим регулюванням пов'язані з сприйняттям більшістю держав процесу відмивання як ніякого кримінального злочину. І тому є кілька підстав. Однією з них стала теорія, за якою практично марно боротися з злочинцями, а то й торкатися їхні доходи: чистий прибуток одночасно й мотивом (особисте збагачення) основного злочину, і законним способом (оборотний капітал) з метою злочинів у майбутньому.

Є основи, а більш практичного властивості. Закони, що стосуються відмивання грошей, розглядаються як зручного кошти належала для розширення рамок діяльності правоохоронних органів з єдиною метою охопити колись що підлягали кримінальної відповідальності категорії в учасників злочинних дій, але й створення підстави винесення потенційно суворіших вироків особам, обвинуваченим у скоєнні основного злочину. Ще важливе значення має тенденція для використання законів про конфіскації майна, стаючи звичним елементом боротьби з відмиванням грошей, як засіб на фінансування діяльності правоохоронних органів.

Міжнародне співробітництво під час розслідування злочинів й розв'язанні завдань кримінального правосуддя у сучасних умовах може бути обмежена лише рамками взаємодії боротьбі зі злочинами міжнародного характеру, відповідальність які передбачена нормами міжнародного кримінального права.

Тож у Конвенцію ООН про боротьбу проти незаконному обігові наркотичних засобів і психотропних речовин від 19 грудня 1988 р. (Віденська конвенція) було включено становища, що передбачають розвиток міжнародного співробітництва у боротьби з відмиванням грошей. Зокрема, визначено зобов'язання держав-учасників боротися з відмиванням грошей, розглядаючи його як склад злочину. У цьому банкам наказали запровадити систему заходів для розпізнаванню ознак відмивання грошей на подальше звернення до правоохоронні органи.

Формулювання складів злочинів, вказаних у Віденської конвенції 1988 р., багато в чому запозичені із законодавства США. Проте Конвенція відносить до злочинів лише

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація