Реферати українською » Государство и право » Октоірованная конституція. Ознаки парламентської республіки


Реферат Октоірованная конституція. Ознаки парламентської республіки

зміст

1. Що розуміємо підоктроированной конституцією?

2. Які ознаки парламентської республіки?

Завдання:

список використаної літератури


1. Що розуміємо підоктроированной конституцією?

>Октроированная конституція (від французькогоoctroyer — поважати, дарувати), конституція, видавана глава держави й без участі представницьких органів.

У період катастрофи феодальних порядків у Європі конституції нерідко «>даровались» монархом «своєму народу». Нині така формаоктроирования зустрічається рідко.

Впершеоктроированние конституції з'явилися торік у епоху переходу від феодалізму до капіталізму. Зазвичай,октроированние конституції фіксували компроміс між великої буржуазією і земельної аристократією про розмежування влади.

Перша історіяоктроированная конституція — французька конституційна хартія Людовіка XVIII 1814 року. Ця конституція було проголошено після реставрації Бурбонів [8, з. 48].

>Октроированними (>пожалованними) було також конституції: Австрійської імперії, підписана 4 березня 1849 року імператоромФранцом-Иосифом I; Японії 1889 року; Основні закони Російської імперії 1906 року [5, з. 141].

>Октроированние конституції існують поруч із традиційними способами прийняття конституції, такі як прийняття Конституції, парламентом чи референдумі.

У спосіб,октроирования конституції приймався ряд конституцій абсолютних монархій Перської затоки, коли монарх дарувавши конституцію своєму вірному народу, або метрополії дарували своїм вивільнюваним колоніям звані «колоніальні конституції». Наприклад, Великобританія дарувала понад 34 конституцій на свої колишніх колоній [15, з. 27].

Нині,октроированние конституції перебувають у:

- Монако, яку дарувавши 17 грудня 1962 року князь Реньє III;

- Пакистані, булаоктроирована президентом ПакистануАйюбом Ханом; Катарі — це тимчасова конституція 1970 р.,октроированная Ахмедом Бен АліАль-Тани зі змінами та поправками в 1972 року, які особисто вніс двоюрiдний брат Ахмеда — новий емір Халіф бен Хамадаль-Тани, скинувши з трону своїх родичів;

- Фіджі - Конституція прийнята урядом 1990 року [5, з. 145-148].

Отже,октроирование  (>фр.octroyer — поважати, дарувати) – обдарування конституції одностороннім актом монарха чи іншого глави держави ви.

>Октроирование конституції одна із способів прийняття конституції.

>Октроированная конституція чи дарована конституція видається владою для глави держави й без участі представницьких органів.

Основна особливістьоктроированной конституції у цьому, що вона у будь-якої миті та практично за якою причини то, можливо «узята назад» на певний термін чи безстроково.


2. Які ознаки парламентської республіки?

>Парламентарная республіка поширена набагато менше, ніж президентська. Прикладами парламентарної республіки є Австрія, Німеччина, Індія, Італія,Кабо-Верде у Африці, Вануату в Океанії. До останнього роки після ліквідації тоталітарних режимів шляхом створення парламентарної республіки йдуть багато країн Африки.

>Парламентарная республіка будується на протилежних принципах. Центральну роль життя парламентарної республіки грає парламент. Президент залежить від парламенту, представницьких органів прокуратури та втрачає самостійність.Парламентарная республіка характеризується такими ознаками:

· Президент обирається парламентом або особливої колегією.

У парламентарної республіці президент зазвичай обирається в такий спосіб, що він не отримував свій мандат безпосередньо від народу (громадян-виборців) не міг протиставляти себе парламенту, депутати якого обираються безпосередньо громадянами. Застосовуються різні способи непрямих виборів Президента. Наприклад, у Німеччині склад колегії входять всіх депутатів нижньої палати таку саму кількість депутатів, обраних представницькими органамиземель[13, з. 149].

· Президент не грає самостійної ролі, не вільний у виборі прем'єр-міністрів і за формування уряду, а виконує волю парламенту.

Президенту доводиться призначати лідером уряду обличчя, яке користується довірою парламенту, інакше уряд нічого очікувати затверджено парламентом. Тож у парламентарної республіці на пост прем'єр-міністра займає лідер партії, має більшість у парламенті, чи кандидат, запропонований блоком які об'єдналися партій, які спільно мають таким більшість (коаліційний уряд). Це означає, що уряд формується партією чи партіями перемігшої на парламентських, а чи не виборах [13, з. 150].

· Парламент вирішує все важливі питання державного життя.

У парламентарної республіці президент за Конституцією нерідко наділяється широкі повноваження, але здійснювати їхню може лише з пропозиції уряду. Президент у такому республіці не править, але ці означає, що його роль державі незначна. Деякі запитання державного значення президент вирішує самостійно. Наприклад: Італії президент призначає деяких посадових осіб, а ФРН на певних умов вправі відхилити прохання уряду про розпуск нижньої палати [7, з. 234].

· Парламент (партії, мають більшість вибори до ньому) формує уряд.

· Уряд відповідальний лише парламенту.

Вотум недовіри, ухвалений парламентом (більшістю голосів), зобов'язує уряд піти у відставку. Але є варіант, коли президент, який діє у парламентарної республіці за порадою і з дозволу уряду, може розпустити парламент з обов'язковим призначенням нових виборів. Якщо цього результат буде на користь урядової партії, тобто вони програє вибори, уряд йде у відставку [3, з. 248].

Отже, парламентарна республіка характеризується верховенством парламенту, у організації державного життя країни. Уряд формується парламентом шляхом у складі депутатів, які належать до тим партіям, які мають більшість голосів на парламенті. Урядовці свою діяльність відповідають парламенту. Уряд є правомочним здійснювати управління країною до того часу, поки користується довірою парламентської більшості. Інакше воно або йде у відставку, або через глави держави домагається розпуску парламенту та призначення дострокових парламентських виборів.

Головними функціями парламенту є законодавча діяльність й контроль над виконавчої влади, розробка й твердження державного бюджету, визначення основних напрямів соціально-економічного розвитку, вирішення питань зовнішньої політики України.

Глава держави – Президент на таких республіках обирається парламентом або спеціальнообразуемой парламентської колегією.

Глава уряду (прем'єр-міністр, канцлер, голова Ради Міністрів, глава кабінету міністрів) в парламентарної республіці призначається, зазвичай, президентом. Глава уряду є безумовним лідером партії, яка більшість голосів на парламенті. Глава уряду формує уряд, яку здійснює верховну виконавчу владу й відповідає свою діяльність парламенту.


Завдання

 

ДепутатиБендестага ФРН винесли вотум недовіри Федеральному канцлеру (не запропонувавши нової кандидатури) і звернулися до Федеральному президенту з проханням про звільнення Федерального канцлера. Яке рішення має прийняти Президент на відповідно до норм основного закону ФРН 1949 року?

Конституцією Німеччини передбачено «конструктивний вотум недовіри» до створення стабільнішого уряду у республіці. Конструктивний вотум недовіри у тому, що:

1. Відповідальність перед нижньої палатою парламенту несе в усіх уряд, лише його глава – канцлер. Окремим міністрам недовіру може бути виражено, вони призначаються, й зміщуються канцлером.

2. Бундестаг проти неї висловити вотум недовіри канцлеру лише за умови, що проект резолюції, внесений у бундестаг, міститиме два пункту: пропозиції щодо недовіру чинному канцлерові й пропозицію про обрання нового канцлера [8, год. 1 ст. 67].

Провести таку резолюцію у парламенті дуже важко, на практиці заміна одного канцлера іншим повинна була лише одне раз – в 1982 р. [13, з. 151].

Федеральний Канцлер може і в ініціативи порушити питання довірі. Пропозиція вважається прийнятим, якщо на нього голосує абсолютна більшість депутатів. Відповідно до год. 2 ст. 68 основного закону ФРН між клопотанням висловлення довіри й голосуванням має минути вісім годин.

Відхилення пропозиціями щодо довірі не зобов'язує канцлера піти у відставку. Він може звернутися до президента з жаданням розпуск протягом 21 дня бундестагу. Право розпуску погашається, якщо бундестаг у цей проміжок часу обере абсолютною більшістю голосів нового канцлера. І тут колишній канцлер зобов'язаний піти у відставку. Що стосується відставки канцлера залишає свої пости і усіх членів уряду [8, год. 1 ст. 68].

Отже, погоджується з Конституцією ФРН 1949 року Бундестаг може змістити Федерального Канцлера шляхом висловлювання йому конструктивного вотуму недовіри, тобто шляхом обрання нового канцлера. У умови завдання сказано, що позафракційні депутати Бундестагу не запропонували нового Федерального Канцлера. Отже, відповідно до Конституцією ФРН Президент прийме рішення про розпуск протягом 21 дня Бундестагу. Слід зазначити, що до год. 1 ст. 68 декларація про розпуск втрачається, щойно Бундестаг обере більшістю голосів іншого Федерального канцлера.


список використаної літератури

1.Алебастрова І.А. Конституційне (державне) право розвинених країн:Учеб.Пособ. – М.: Юриспруденція. 2000. – 304 з.

2.Алебастрова І.А. У конституційному праві розвинених країн:Учеб.Пособ. – М.:Юрайт-М. 2001. – 640 з.

3. Василевич Г.А.,Кондратович М.М., ПриходькоЛ.А. У конституційному праві розвинених країн: Навчальний посібник. –Мн.: Книжковий Будинок. 2006. – 480 з.

4. ДемичевД.М. У конституційному праві: Навчальний посібник. –Мн.:Вишейшая школа. 2004. – 351 з.

5. Іноземне конституційне право:Учеб.Пособ. Під ред. В.В.Маклакова. – М.:Юристъ. 1996. – 567 з.

6. У конституційному праві розвинених країн: Підручник для вузів / Під ред. М. В.Баглая. – М.: НОРМА. 2002. – 832 з.

7. Конституційне (державне) право розвинених країн. Особлива частина вже: Підручник для вузів / Під ред.Б.А.Страшун. – 2-ге вид. – М.: НОРМА. 2006. – 1104 з.

8. Вітчизняна історія:учеб. посібник/ під ред.Р.В. Дегтярьовій, С.Полторака. – 2-ге вид.,испр. ідоп. – М.:Гардарики, 2007. – 398 з.

10. Основний Закон ФРН від 23.03.1949 р. (з ізм. ідоп. 20.10.1997 р.) // Збірник «Конституцій держав Європа». – М.: НОРМА. 2001. – 879 з.

11. Загальна теорія держави й права:Учеб. посібник для вузів. / Під. ред. В.А. Кучинського. –Мн.:Амалфея. 2004. – 688 з.

12. Теорія політики: Навчальний посібник. /авт.-сост. Баранов Н.А.,Пикалов Г.А. СПб.: Вид-воБГТУ. 2006. – 567 з.

13.Хассе До. Основи конституційного права ФРН:Учеб.Пособ. – М.: Юридична література. 1981. – 543 з.

14.Чудоков М. Ф. Конституційне (державне) право розвинених країн:Учеб. посібник. –Мн.: Нове знання. 2001. – 576 з.

15.Чиркин В.Є. У конституційному праві розвинених країн:Учеб. – М.:Юристъ. 1997. – 568 з.

16.Чиркин В.Є.Государствоведение:Учеб. – М.: Юридична література. 1999. – 183 з.


Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Опіка та піклування
    >ОГЛАВЛЕНИЕ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ГЛАВА 1. >ПОНЯТИЕ ОПІКИ І >ПОПЕЧИТЕЛЬСТВА 1.1 Особливості історичного
  • Реферат на тему: Опіка та піклування
    Опіка і піклування Опіка і турбота встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і
  • Реферат на тему: Опіка та піклування
    План Запровадження 1. Порядок здійснення опіки 2. Порядок здійснення піклування 3. Статус органів
  • Реферат на тему: Опіка та піклування
    Зміст Запровадження. 3 § 1. Поняття і цілі опіки й піклування. 5 § 2. Органи опіки й піклування. 7
  • Реферат на тему: Опіка та піклування в цивільному та сімейному законодавстві
    Зміст Запровадження Глава 1 Поняття >Опеки і Піклування, їх розмежування 1.1 Поняття і загальну

Навігація