Реферат Обмежен осудність

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>ЗМІСТ                                         стор.

>Вступ ................................................................................................................... 3-4

>РОЗДІЛ І.Осудність якознакасуб’єктазлочину.Поняттяобмеженоїосудності ……………………………………………………………………... 5-13

>РОЗДІЛ ІІ.Сутність такритеріїобмеженоїосудності ….…………..….... 14-19

>РОЗДІЛ ІІІ.Співвідношенняосудності,неосудності таобмеженоїосудності ……………………………………………………….…………….……….… 20-25

>РОЗДІЛІV.Розроблення тазастосуваннякатегоріїобмеженоїосудності увітчизнянійправозастосовнійпрактиці …………..…………………….… 26-32

>Висновки ......................................................................................................... 33-34

>Перелікпосилань ............................................................................................ 35-36

Списоквикористанихджерел …................................................................... 37-39


>ВСТУП

>Осудність -цекримінально-правовакатегорія, Якахарактеризуєпсихічний стан особини под годину скоєннязлочину, приякому унеїповністюзбереженаздатністьусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) такерувати ними.

>Різновидомосудностіє обмеженаосудність.Відповідно до Законуобмеженоосудноювизнається особа, котра под годину скоєннязлочину, черезнаявний унеїпсихічнийрозлад, не бувздатнаповноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними.

>Обмеженаосудністьвизначається лише на даний момент скоєннязлочину й лише узв’язку із ним.Ставити запитання прообмеженуосудність за межами такогодіяння неприпустимо.

>Новий КК Українипередбачив норму прокримінальну відповідальністьосіб зпсихічнимирозладами, що невиключаютьосудності. Таким чином,поряд ізосудністю йнеосудністю, про якоїйдеться у два з статтею 19 КК України, вкримінальномуЗаконіз’явилася норма, щодозволяєвраховуватипсихофізичнінюанси, щовпливають наформуванняповедінковихреакційлюдини.Стаття 20 КК України здобуланазву «обмеженаосудність».Вона говорити проявище, яку врізнихавторськихінтерпретаціяхіменується як обмеженаосудність.

Доприйняття КК України 2001 рокудіяла формула «>осудність-неосудність»,поняття ж «обмеженаосудність»з’явилосязовсімнещодавно, а тому йактуальність у йоговивченнідоситьвисока.

>Йоговивченням засучасних умівзаймається невеликакількістькриміналістів, але йнайвідомішимисеред нихє: М.Цепень, О.В. Зайцев, М.Мірошниченко, Т. М. Приходько,М.І.Бажанов, Н.А.Орловська,Г.В. Назаренко, Ю.В. Александров, В.А. Клименко.

Предметдослідження вкурсовійроботі –цесуспільнівідносини, щовиникають впроцесізастосуванняпоняття «обмеженаосудність» прививченнісуб’єктазлочину.

Коли жстосуєтьсяоб’єктудослідженнякурсової роботи, то нимєнормичинногозаконодавства України в сферізастосуванняпоняття «обмеженаосудність», котрімістяться вКримінальномукодексі України та роботидеяких українськихкриміналістів.

Метадослідження -розкрити сутьпоняття «обмеженаосудність» всучаснихумовах. А томутребавирішититакі заподіяння, як:проаналізувати йописати порядоквикористанняпоняття «обмеженаосудність» в Україні, атакождослідити йогозміст тарозкрити суть.

Принаписаннікурсової роботи автором буливикористаніметоди:дослідження,психологічногоаналізу,історичний таописовий.


>РОЗДІЛ І.

>Осудність якознакасуб’єктазлочину.Поняттяобмеженоїосудності

>Обов’язковоюознакоюсуб’єктазлочинує йогоосудність.Тількиосудна особаздатна правильнооцінюватифактичніобставинивчинюваногодіяння,усвідомлювати йогосуспільнонебезпечний характер,керуватисвоїмидіями (>бездіяльністю).Тількиосудна особапідлягаєкримінальнійвідповідальності іпокаранню.

>Згідно ізчастиною 1 з статтею 19 КК України >осудноювизнається особа, котра под годину скоєннязлочину моглаусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) йкерувати ними. Таким чином, >осудна особа -цефізична особа, котра завіком й станомпсихічногоздоров’яможеусвідомлювати свої дії йкерувати ними под годину скоєннязлочину. З цоговипливає, що запитання проосудність особинивиникає лише привчиненні неюзлочину тавизначенніінтелектуального тавольовогомоментівїї звинувачуй [1, 115].

>Осудність -ценормальнийпсихічний стан особини. >Вонахарактеризується >двомакритеріями: >юридичним й >психологічним.

>Юридичнимкритеріємосудностіє факт скоєннясуспільнонебезпечногодіяння (>злочину),передбаченого Законом прокримінальну відповідальність,психічноздоровоюособою,здатноюповноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) (>фактичну бік тасуспільнунебезпечність свогодіяння) такерувати ними под годину скоєннязлочину.

>Під >психологічнимкритеріємосудностірозуміється стансвідомості особини,їїздатність доусвідомленоїдіяльності.

>Психологічнийкритерійосудностіхарактеризуєтьсядвомаознаками:

1) >можливістю (>здатністю)повноюміроюусвідомлювати характерсвоїхдій (>бездіяльності),тобтоусвідомлюватифактичну бік тасуспільнунебезпечність свогодіяння (>іншими словами, колиздатність доусвідомленоїдіяльностізбережена);

2) >можливістюкеруватисвоїмидіями (>бездіяльністю).

>Вказаний станпсихікиєфактичноюпередумовою таюридичноюпідставою звинувачуй такримінальноївідповідальності заскоєнедіяння. Усвідомостіосудної особинивідображається сув'язьобставин скоєннязлочину.Оцінюючиситуацію, людина ізрізнихваріантівповедінки за своїмрозсудомвільновибираєзлочиннийваріант, щоєфілософськимобумовленнямїїкримінальноївідповідальності.

Таким чином, >осудність -цекримінально-правовакатегорія, Якахарактеризуєпсихічний стан особини под годину скоєннязлочину, приякому унеїповністюзбереженаздатністьусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) такерувати ними.

>Різновидомосудностіє обмеженаосудність.Відповідно до Закону [2, 20] >обмеженоосудноювизнається особа, Яка под годину скоєннязлочину, черезнаявний унеїпсихічнийрозлад, не бувздатнаповноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними.

>Обмеженаосудністьвизначається лише на даний момент скоєннязлочину й лише узв’язку із ним.Ставити запитання прообмеженуосудність за межами такогодіяння, на думку авторакурсової роботи, неприпустимо.

Навідміну відосудності обмеженаосудністьхарактеризується >трьомакритеріями: >юридичним, >психологічним й >медичним.

>Юридичнимкритеріємобмеженоїосудностіє факт скоєнняособоюпередбаченого КК Українисуспільнонебезпечногодіяння (>злочину), характеристикаякогосвідчить пропсихічнийрозладсуб’єктазлочину йзначнеобмеженняздатностіусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними, занаявностідоказів скоєння йогоособою,відносноякоївирішується запитання прообмеженуосудність.

Цеозначає, що запитання прообмеженуосудністьвиникає тоді, коли:

а)є факт скоєннясуспільненебезпечногодіяння (>злочину);

б)вказанедіянняпередбачене Законом прокримінальну відповідальність якзлочин;

в)діяннявчиненеособою, вякоїсуттєво обмеженаздатністьусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати нимивнаслідокхронічного читимчасовогохворобливогорозладупсихічноїдіяльності (>непсихотичногорівня);

р)єдокази скоєннядіянняособою,відносноякоївирішується запитання прообмеженуосудність;

ґ) у судье (>слідчого)виниксумнівщодопсихічноїздатності особиниусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) такерувати ними (думка пропсихічневідхилення віднорми).

>Психологічнийкритерійобмеженоїосудностіполягає внездатності особиниповноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними.

УЗаконі не передбаченеступіньобмеженняздатностіусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними. Однак очевидно, щопсихологічнийкритерійпотребуєпевногоуточнення.Він виненпередбачатисуттєвеобмеження (>кількісне) усуб’єктапротиправногодіянняздатностіусвідомлювати свої дії та (чи)керувати ними.

>Психологічнийкритерій >можевиражатисядвомаознаками:

1) >інтелектуальною - особа нездатнаповноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) (вповномуобсязіусвідомлюватифактичну бік тасуспільнунебезпечністьсвоєїповедінки);

2) >вольовою - особа нездатнаповноюміроюкеруватисвоїмидіями.

При цьому в особиниможе бутисуттєво обмеженаздатністьусвідомлювати свої дії та просто обмежена чизбереженаздатністькерувати ними, йнавпаки. Атакожможе бутисуттєво обмежена іздатністьусвідомлювати свої дії, іздатністькерувати ними.

>Зазначеніособливостіінтелектуальної тавольовоїознак іобумовили ті, уЗаконі прокримінальну відповідальністьміж нимистоїть йєднальний («та»), йрозділовий («чи»)сполучники [3, 156].

>Медичнимкритеріємєпсихічнийрозлад. УЗаконімедичнийкритерій неконкретизований. Наука домедичногокритеріювідноситьхронічні читимчасовіхворобливірозладипсихічноїдіяльностінепсихотичногорівня (такзванімежовіпсихічнірозлади чипсихічніаномалії),суттєвоюознакою якієкількіснеобмеженняздатностіусвідомлювати свої дії та (чи)керувати ними приякісномузбереженнікритичноїфункціїсвідомості (>наприклад,психопатія,неврози,фізіологічнийафект).

Таким чином, обмеженаосудність -цекримінально-правовакатегорія, Якахарактеризуєпсихічний стан особини под годину скоєннязлочину,обов’язковоюознакоюякого (стану)єсуттєвеобмеженнявнаслідокхронічного читимчасовогорозладупсихічноїдіяльності (>непсихотичногорівня)здатності особиниусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними приякісномузбереженнікритичноїфункціїсвідомості.

>Зазначимо, щобудь-якийпсихічнийрозладмежового характеру, що непозбавляє особуздатностіусвідомлювати такеруватисвоїмидіями,певноюміроюобмежуєцюздатність, але й небудь-якийсвідчить прообмеженуосудність.Тобто обмеженаздатністьусвідомлювати свої дії чикерувати ними припевниххворобливихрозладахпсихіки (>непсихотичногорівня), як правило, не виннаідентифікуватися ізобмеженоюосудністю. Длявизнання особиниобмеженоосудноюнедостатньовстановити внеїхворобливийрозладпсихічноїдіяльностінепсихотичногорівня,необхідно,щобхворобливівиявиістотновплинули наповедінку особини йзумовилизлочинний характердіяння.

>Обмеженаосудність нескасовуєкримінальноївідповідальності,її правова природаполягає у бо вонаєпом’якшуючоюпокаранняобставиною, щопередбаченасамостійноюнормоюЗагальноїчастини КК України.

>Визнання особиниобмеженоосудноювраховується судом припризначенніпокарання йможе бутипідставою длязастосуванняпримусовихзаходівмедичного характеру.Тобто судвзагаліможевідмовитись відпризначенняпокаранняособі,визнаноїобмеженоосудноюстосовновчиненого неюзлочину [4, 123].

>Антиподомосудностієнеосудність.

Цестосується ісуспільнонебезпечнихпроявівповедінки,передбаченихкримінальнимзаконодавством.

Отже, людина,визнананеосудною, неможе ані за якіобставин нестикримінальну відповідальність, котрі бтяжкінаслідки відїїсуспільнонебезпечноїповедінки не настали (смертьлюдини, великаматеріальна школа),бо вїїдіяхвідсутніумисел чинеобережність,тобто вина.

Доосіб,визнанихнеосуднимищодовчиненого нимисуспільнонебезпечногодіяння,можуть бутизастосованіпримусові заходьмедичного характеру ізметою їхніобов’язковоголікування, атакожзапобіганнявчиненню нимисуспільнонебезпечнихдіянь.

УЗаконі [5, 19]даєтьсяпоняття (формула)неосудності: «Непідлягаєкримінальнійвідповідальності особа, Яка под годину скоєннясуспільнонебезпечногодіяння,передбаченого КК України,перебувала встанінеосудності,тобто не моглаусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) чикерувати нимивнаслідокхронічногопсихічногозахворювання,тимчасовогорозладупсихічноїдіяльності,недоумства чиіншогохворобливого станупсихіки. Дотакої особини зарішенням судуможуть бутизастосованіпримусові заходьмедичного характеру».

>Наведена формуланеосудностімає >юридичний, >психологічний й >медичнийкритерії.Вонаєобов’язковою як дляюристів, то й длямедиків.Спираючисьсаме наїїположення,вирішується запитанняосудності чинеосудності особини.

>Юридичнимкритеріємнеосудностіє факт скоєнняособоюсуспільнонебезпечногодіяння,передбаченого КК України, занаявністюдоказів скоєння йогоособою,стосовноякоївирішується запитання пронеосудність.

>Психологічнийкритерійнеосудностіскладається із двохознак:

1) >інтелектуальної,тобтонездатності особиниусвідомлювати свої дії (>бездіяльність);

2) >вольової,тобтонездатності особиникеруватисвоїмидіями (>бездіяльністю).

>Інтелектуальнаознакапсихологічногокритеріюнеосудностіпередбачаєвідсутність в особиниздатностіусвідомлювати якфактичну бікдіяння, то й йогосоціальнийсенс (>суспільнунебезпечність).

>Вольоваознакапсихологічногокритеріюнеосудностіпередбачаєнездатність особиникеруватисвоїмидіями (>бездіяльністю).

>Ціознакитіснопов’язаніміж собою,оскільки йсвідомість, й воляєвиявомпсихічноїдіяльностілюдини. При цьомуфункціявольовоїдіяльностілюдинизавждиздійснюється под контролемїїсвідомості.Серйозніпорушеннясвідомості, як правило,призводять доураженнявольовоїдіяльності. Таким чином, яквважає авторкурсової роботи,ознакипсихологічногокритеріюнеосудності в реальномужиттіпереважнозбігаються.

Отже,завжди, коли особа неусвідомлюєсвоїхдій, вона неможе ікерувати ними. Алібуваютьвипадки, коли особаусвідомлює свої дії (>бездіяльність), але й неможекерувати ними (>наприклад,піромани неможутьутриматися відпідпалів,клептомани – відкрадіжок,розуміючи при цьомуфактичну біксвоєїповедінки). Тому згідно з Закономдостатньооднієїознаки (>інтелектуальної чивольової) длянаявностіпсихологічногокритеріюнеосудності.

>Якими жобставинамиобумовлює Законможливістьнаявностіпсихологічногокритеріюнеосудності? Такимиобставинамиєнаявність в особинипсихічногозахворювання.Самепсихічна кісточка особини, щовчиниласуспільнонебезпечнедіяння,є >медичнимкритеріємнеосудності.

Закондаєузагальненийперелік такиххвороб:

1)хронічнепсихічнезахворювання (>шизофренія,епілепсія,прогресивнийпараліч);

2)тимчасовийрозладпсихічноїдіяльності (>патологічнесп’яніння,патологічнийафект,реактивний стан);

3)недоумство (віднародження -олігофренія йнабуте -деменція).Має триформи: легка (>дебільність),середня (>імбецильність) й тяжка (>ідіотія);

4)іншийхворобливий станпсихіки (усііншіпсихічніхвороби, котрі неввійшли допершихтрьох груп:наслідкичерепно-мозкових травм,пухлинмозку).

>Медичнийкритерійнаявний,якщо якщовстановленапсихічна зернятко, щоналежить дооднієї ізчотирьох груп.

При цьомутребавстановити, щонаявнапсихічна зернятко на даний момент скоєннясуспільнонебезпечногодіянняобумовиланаявністьпсихологічногокритерію,тобто особазавдякихворобі не моглаусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) й (чи)керувати ними.

Сама пособінаявністьпсихічноїхвороби необов’язковозумовлює станнеосудності на даний момент скоєннясуспільнонебезпечногодіяння.Скажімо,хворийнавіть натакітяжкіхвороби, якшизофренія,епілепсія,можеперебувати устаніремісії (від латів.remissio - покращання) йможе бутивизнанийосудним (>обмеженоосудним)щодовчиненогодіяння,оскільки якщовідсутнійпсихологічнийкритерійнеосудності.

>Абсолютнабільшість людей немаєпсихічниххвороб. Через ті услідчо-судовійпрактицівиходять із того, щовідсутність у особини, Якавчиниласуспільнонебезпечнедіяння,такоїхворобиєнормальним,стандартнимстановищем.Підставизапідозритипсихічнухворобу, аотже, іможливий станнеосудностідаєнаявністьмедичнихдокументів про ті, що особаранішелікувалася із цого приводу,їїповедінка под годину скоєннязлочину, котравиглядаєнемотивованоюнавіть ізпозиційзлочинця (>скажімо,надмірнажорстокість).

>Питання пронеосудністьвирішуєтьсясудово-психіатричноюекспертизою, Яка проводитися запризначеннямслідчо-судовихорганів напідставі пункту 3 з статтею 76 КПК України.

>Висновокексперта для особини, Якапровадитьдізнання,слідчого, прокурора та суду неєобов’язковим, але йнезгода із ним винна бутимотивована увідповіднихПостанові,Ухвалі,Вироку (>частина 4 з статтею 75КПКУ).

як уже було бзауважено авторомкурсової роботи, станнеосудностівизначається на даний момент скоєнняособоюсуспільнонебезпечногодіяння, але й при цьомуєможливимзахворювання особини напсихічнухворобу после скоєннядіяння,проте допостановленняВироку.Згідно ізчастиною 3 з статтею 19 КК України «непідлягаєпокаранню особа, котравчинилазлочин устаніосудності, але й допостановленняВирокузахворіла напсихічнухворобу, щопозбавляєїїможливостіусвідомлюватиїї дії (>бездіяльність) чикерувати ними. Дотакої особини заРішенням судуможутьзастосовуватисьпримусові заходьмедичного характеру, а послеодужання така особаможепідлягатипокаранню».

>Досудовеслідство ввипадкахзупиняється напідставі пункту 2частини 1 з статтею 206 КПК України.Післявидужанняобвинуваченогослідствовідновлюється йзакінчуєтьсяпровадженням назагальнихпідставах [6, 208].

>Якщо особа,щодоякої булизастосованіпримусові заходьмедичного характерувнаслідокїїпсихічногозахворювання после скоєннязлочину,видужає, вонамає бутивіддана до суду йїйможе бутипризначенепокарання. Часперебування умедичнійустанові,якщоця особазасуджена допозбавленняволі чивиправнихробіт,зараховується в рядківвідбуванняпокарання (>частина 1 з статтею 423КПКУ).

>Ухвала (>Постанова) провідновлення справможе бутивинесена вмежах установленої Закономдавностіпритягнення докримінальноївідповідальності (>частина 2 з статтею 423КПКУ).

Допроблемиосудностіналежить запитання про відповідальність особини, Якавчинилазлочин устанісп’яніннявнаслідоквживання алкоголю,наркотичнихзасобів чиіншиходурманюючихречовин.Стаття 21 КК Українивказує, щотакі особинипідлягаютькримінальнійвідповідальності.Більше того, згідно із пунктом 13частини 1 з статтею 67 КК України скоєннязлочинуособою, щоперебуває устані алкогольногосп’яніння чи устані,викликаномувживаннямнаркотичних чиіншиходурманюючихзасобів,єобставиною, якої судможевизнати такою, щообтяжуєпокарання.

Алкоголь, наркотики,токсичніречовинивпливають нанервову системулюдини,можуть негативновідбитися наінтелектуальній йвольовійскладовихїїпсихіки.Систематичне їхнівживання Веде додеградації особини,полегшуєформуванняантигромадської установки.Навітьодноразове їхньоговживанняможе матірпровокуючий для скоєннясуспільнонебезпечногодіяння характер.

>Наявністькримінальноївідповідальності зазлочин,вчинений устанісп’яніння,полягає у бо особа неможе бутивизнананеосудною такимвипадках,аджевідсутній якпсихологічний (особа невтрачаєможливостіусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) йкерувати ними), то ймедичний (>відсутняознакапсихічногозахворювання)критеріїнеосудності.

Стансп’яніння неможе бутиприрівняний й до стануобмеженоїосудності.

Напрактицібуваютьвипадки так званогопатологічногосп’яніння, якулежить восновітимчасовогорозладупсихічноїдіяльності, аотже,даєпідставу длявизнання особининеосудною.

Доалкоголіків,наркоманів йтоксикоманів, щовчинилизлочин, судомможе бутизастосованепримусовелікування,незалежно відпризначеногопокарання.


>РОЗДІЛ ІІ.

>Сутність такритеріїобмеженоїосудності

>Новий КК Українипередбачив норму прокримінальну відповідальністьосіб зпсихічнимирозладами, що невиключаютьосудності. Таким чином,поряд ізосудністю йнеосудністю, про якоїйдеться у два з статтею 19 КК України, вкримінальномуЗаконіз’явилася норма, щодозволяєвраховуватипсихофізичнінюанси, щовпливають наформуванняповедінковихреакційлюдини.Стаття 20 КК України здобуланазву «обмеженаосудність».Вона говорити проявище, яку врізнихавторськихінтерпретаціяхіменується як обмеженаосудність [7, 279].

>Діюча доприйняття КК України 2001 року формула «>осудність-неосудність»,відповідно доякоїдававсяекспертнийвисновок, могла бутилише альтернативна:здатний чи нездатнийсуб’єктусвідомлювати свої дії чикерувати ними. У тієї ж годину не можнавиключативпливупсихічнихрозладів наусвідомленовольовуповедінкуосіб,визнанихосудними увідношенніінкримінованихїмдіянь. Це тихвади, що зсвоєїпатологічноїосновиістотнообмежують волюособистоговибору,знижують самоконтроль,повнотувідображення усвідомостіоб’єктивної йсуб’єктивноїдійсності,погіршуютьїїсприйняття,ускладнюютьрішенняпроблемнихситуацій.

>Недосконалістюзазначеноїформули й бувпороджена усвій годинуконцепціяобмеженоїосудності, що Незважаючи набагаторічнудискусію пронеобхідністьперегляду такого альтернативного принципу, донедавна то й не буввідбита увітчизняномукримінальномуЗаконі.

>Обґрунтованоює думкаІ.А. Кудрявцева,якийвважає, що «обмеженаосудність -це не станпроміжнийміжосудністю йнеосудністю, й тім понад неперманентний стан,обумовлений лишеступенемвиразностіпсихічноїпатології, адинамічнийваріант чи,точніше,динамічний параметросудності,особлива зонаусередині континуумуосудності, щовиникає придеякійконстеляціїситуаційних,психопатологічних йпатоперсонологічнихдиспозицій». Узв’язку ізцимвищезазначений авторцілком справедливо утверждает, щодиференціювання цого континууму,встановлення йоговнутрішніхграниць, щорозділяютьобмежену йповнуосудність, безасиміляції іінтеграціїметодів йпідходівнауковоїпсихології йсудовоїпсихіатрії іздостатньоюточністю йнадійністюнеможливо [8, 38].

>Представляється, що втеоріїкримінального правапоряд ізформулоюнеосудностінеобхідносконструювати формулуобмеженоїосудності.

Участині 1 з статтею 20 КК Українизазначено, що: «>підлягаєкримінальнійвідповідальності особа,визнана судомобмеженоосудною,тобто така, котра под годину скоєннязлочину черезнаявний унеїпсихічнийрозлад не бувздатнаповноюміроюусвідомлювати свої дії такерувати ними».

>Ця формула винна бутипобудована по «>змішаному» методу ймістити всобівказівку напсихопатичний стан, із одного боці, й навчинюване нимзначнепорушенняпсихічнихздібностей, ізіншого,тобтонеобхіднокористуватисявказівкою намедичний йюридичний (>психологічний)критерії,виділення якіможливо прианалізі з статтею 20 КК України.

>Медичнийкритерійвиражений укримінальномуЗаконізагальнимпоняттям «>психічнірозлади». У одному ізпроектів КК України уформуліобмеженоїосудності буввикористанийтермін «>хворобливий станпсихіки» [9, 56]. Однак упідсумкузаконодавецьвибравінший шляхврахуваннявідповідальностіосіб зпсихічнимивідхиленнями, що невиключаютьосудності,указавши напоняття «>психічнірозлади».Представляється, щоцепов’язано із тім, що призакріпленнізапропонованого проектом КК Україниформулюваннявідбулося бнеточневідображеннямедичногокритеріюобмеженоїосудності, мова тоді бйшлавинятково прохворобливіпсихічнірозлади,тобто до стануобмеженоїосудності могли бвідноситисялишетакіпсихічніпроцеси, що із точкизорумедицинитрактуються якхворобливі. Незаперечуючи тієї факт, що вбільшостівипадківзастосуваннякатегоріїобмеженоїосудності можна говорити прохворобливіпроцесипсихіки,важливовказати, що наздатністьусвідомлюватизначеннясвоїхдій та (чи)керувати нимивпливають йіншіпроцеси, що невідносяться дохворобливих,наприклад,деякідохворобливістани,гостріреакціїпсихіки настрес,реактивністани.

як видно ізкримінально-правовоїнорми (>стаття 20 КК України), самтермін «>психічнірозлади» невказує наконкретну формупсихічноговідхилення, що неутворюєнеосудності.Деяківченіспробувалидатиповнийперелікподібниханомалій,додавшийомувичерпний характер [10, 278],однакпредставляється, що тутможливийлишеприблизнийперелікпсихічнихрозладів, що недосягаютьстанів, щоутворюютьмедичнийкритерійнеосудності.Цейперелік якщопостійноуточнюватися ізурахуванням практикизастосування з статтею 20 КК України. До них, яквважає авторкурсової роботи,безперечнослідвіднестирізного родупсихопатії,олігофренію встадіїдебільності,судиннізахворювання ізпсихічнимизмінами,шизофренію встадіїстійкоїремісії йдеякііншіпсихічнірозлади.

якпредставляється,ознакимедичногокритеріюнеосудності іобмеженоїосудностіповинні бутиідентичними засвоєюформою, але йвідрізнятись за своїмзмістом.Відмінністьмедичногокритеріюнеосудності ймедичногокритеріюобмеженоїосудності виннаполягати до того, що впершомувипадку характерпсихічногозахворюванняцілкомвиключає утакої особиниможливість самоконтролю приздійсненнісуспільнонебезпечногодіяння, тоді як у іншомувипадку такаможливість самоконтролю все-такизалишається черезнедосягненнязахворюваннямпсихотичногорівня, аотже,відповідь на запитання проосудністьсуб’єктаєвирішеною,тобтокримінально-правоваоцінка йогодій (>бездіяльності) винна бути дана якосуднійособі.

Привстановленні впроцесіслідства чи суду наосновіекспертноговисновкунаявності уобвинувачуваногопсихічноїаномалії,обов’язково винне бутитакожрозглянуте запитання про ті, чи неє данапсихічнааномаліямедичнимкритеріємобмеженоїосудності,тобто чимаємісцевпливаномальнихпроявів упсихічнійдіяльностісуб’єкта на процесформуванняусвідомленоговольового акта, щовиразився вскоєннізлочину.

>Особливопідкреслимо, щообставиною, щообмежуєздатність особиниусвідомлюватизначеннясвоїхдій йкерувати ними,завжди безвинятку винневизнаватисянаявністьпсихічноїаномалії.Відсутністьостанньоїцілкомвиключає постановку запитання прообмеженуосудність. У огидноговипадку можна прийти доти жвисновку, доякогодійшлидеякіавтори, котрістверджують, що обмеженаосудність уже був «>частково»визнанавітчизнянимкримінальним Законом [11, 22-23].Слідвідмітити, що думка,відповідно доякоїзакріплення вкримінальномуЗаконі норм про діїосіб устані сильного душевногохвилювання -частковевизнаннякримінальним Закономконцепціїобмеженоїосудності,ґрунтується напомилковомутрактуваннізазначених статей.

>По-перше,обидвіцінормипередбачаютьумиснесуспільнонебезпечнедіяння,скоєне встані сильного душевногохвилювання,тобтофізіологічногоафекту, що ані неможевизнаватисяпсихопатологічнимявищем. Тут немаєпсихічноїаномалії, аотже,відсутніймедичнийкритерійобмеженоїосудності.По-друге,обов’язковоюумовоюзастосуваннязгаданих нормє ті, що стан сильного душевногохвилювання у винного «>виниквнаслідокпротизаконногонасильства,систематичногознущання читяжкоїобрази із боціпотерпілого».Інакшекажучи, вданих нормахвідбитий непсихопатологічний, авіктимологічний аспект.

Таким чином,змістмедичногокритеріюобмеженоїосудностіскладаютьпсихічнівідхилення, щопредставляють собою тих чиіншіпсихофізіологічніособливості та (чи)психогенетичніаномалії, щозовнівиявляються впорушенняхрефлекторно-функціональноїдіяльності головногомозку йпатохарактерологічнихзмінах особини, але й при цьому непризводять допатологічнихпроцесів упсихічнійдіяльностііндивіда, узв’язку ізчимзберігаєтьсяусвідомленістьвольовихактів.

>Встановленнямедичногокритеріюще недає основ длявисновку прообмеженуосудність особини в останній момент скоєннязлочину,вінєлишеосновою длякритеріююридичного,якийвизначаєголовнийзмістобмеженоїосудності.

>Юридичнийкритерійобмеженоїосудностісформульований участині 1 з статтею 20 КК України якнездатність особини «>повноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними».Юридичнийкритерійобмеженоїосудностіміститьінтелектуальну йвольовуознаки.

>Інтелектуальнаознакаюридичногокритеріюобмеженоїосудностіозначає, що особа нерозумієповноюміроюфактичну бік,тобтодійснийзмістсвоєїповедінки.Вольоваознакасвідчить протакийступіньруйнуванняпсихічнимрозладомвольовоїсферилюдини, що вон неможеповноюміроюкеруватисвоїмидіями. Цесамостійнийелемент,який й привідсутностіінтелектуальноїознакиможесвідчити пронаявністьюридичногокритеріюобмеженоїосудності; надЗаконіміжцимиознакамистоїть союз «чи».Судова практика, атакожданіпсихіатрії йпсихологіїсвідчать, що особа, Якаскоїласуспільнонебезпечнедіяння, привизначеномустаніпсихікиусвідомлюєфактичну бік свогодіяння,можеусвідомлюватисуспільнунебезпеку яксвоїхдій, то й їхнінаслідків,однак неможеповноюміроюкеруватисвоєюповедінкою. Такихвипадках напідставіоднієїлишевольовоїознаки можна говорити прообмеженуосудність.Необхідно матір наувазі, щонездатністьповноюміроюусвідомлювати свої діїзавждисвідчить й пронаявністьвольової -нездатностіповноюміроюкеруватицимидіями й,отже, пронаявністьюридичногокритеріюобмеженоїосудності.

>Головноюознакоюобмеженоїосудностієможливість особиниусвідомлювати свої дії (>бездіяльності),керувати ними, але й зпсихічногорозладуістотно обмеженаздатність доповноцінноїпсихічноїдіяльності.Саменаявністьздатності хоч й неповноюмірою, але йусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) такерувати нимисвідчить про ті, уданомувипадку маємоособливий видосудності якобов’язковоїознакисуб’єктазлочину, що невиключаєкримінальну відповідальність завчиненийзлочин.

Унауковійлітературі прианалізікритеріївосудності,обмеженоїосудності йнеосудностіобґрунтовуютьвикористання «>юридичного»критерію, щоскладає «факт скоєннясуспільнонебезпечногодіяння» [12, 66-68]. Однакспробазбільшитикількістькритеріївосудності неєдоцільною, бокатегорія «стан», у томучисліщодообмеженоїосудності,маєдвібазові характеристики:кількісну йякісну. «>Юридичний»критерійєзайвимстосовно доосудності, боосудність йїїрізновидивизначаються не було задопомогоюкримінально-правовогокритерію, а й задопомогоювстановленняздатностісуб’єктакеруватисвоїмидіями под годину скоєннязлочину йступенемтакоїздатності, щозалежить від станупсихічногоздоров’я.Встановленняобмеженоїосудностідосягається задопомогою двох, а чи нетрьохкритеріїв.

>Деякіавторивважають, що прихарактеристиціобмеженоїосудностідоцільно було б бвикористовувати формулу, щомістить трикритерії:юридичний,медичний й так звань «>клінічний», щовизначав біконкретнийпсихічний дефект,якийхарактеризуєможливістьрозумітиповедінку йкерувати нею,ступіньвиконанняцихможливостей,психічний стан особини в останній момент скоєннязлочину [13, 23-24].Виявляється ж, щопропозиція провведення «>клінічного»критеріюнедостатньообґрунтована, бо в самомумедичномукритеріїмістяться усіелементипсихічного стану.Саметакіпсихічнірозлади,впливають назвуженнясвідомостісуб’єкта приздійсненнізлочину та (чи)істотнообмежуютьможливістькеруватисвоїмидіями. При цьому не можна невраховуватиюридичнийкритерій, щовизначаєглибинуураженняпсихіки,ступіньвпливупсихічногорозладу наздатністьусвідомлювати характервчиненогодіяння, йогонаслідків йкеруватисвоїмивчинками. У цьому йвиявляєтьсянерозривнийзв’язокмедичного йюридичногокритеріїв,тобтозмішаноїформулиобмеженоїосудності, що невимагаєяких-небудьдодатковихознак.

Упідсумку авторкурсової роботихочезазначити, що обмеженаосудністьєуніверсальноюкатегорією, задопомогоюякоїможливеврахуванняособливостейзлочинів,вчинених особами ізвідхиленнямипсихіки, що неутворюютьнеосудності,зокрема, внійзнаходитьсвоєвідображення принципсправедливості повідношенню до особини ізобмеженимисуб’єктивнимиможливостями.


>РОЗДІЛ ІІІ.

>Співвідношенняосудності,неосудності таобмеженоїосудності

КК України 2001 рокупередбачив норму прокримінальну відповідальністьосіб зпсихічнимирозладами, що невиключаютьосудності. Таким чином,поряд ізосудністю йнеосудністю, про якоїйдеться у два з статтею 19 КК України, вкримінальномуЗаконіз’явилася норма з статтею 20 КК України, котра здобуланазву «обмеженаосудність». Таким чином,відповідно додіючогозаконодавстваздатністьдіятисвідомо йвільно под годину скоєннязлочинуможе бутивиражена усуб’єкта урізніймірі,тобто,осудністьможе матірмінімумдвіградації:повну йнеповну (>стаття 20 КК України «обмеженаосудність»). Узв’язку ізцимзберігає своюактуальність запитання проспіввідношеннякатегорії «обмеженаосудність» ізосудністю танеосудністю.

>Слідвідзначити, щоця проблемамаєдавніісторичнікорені,щестаронімецькийкриміналістКлейншродрозрізнявкількаступенівосудності: на 1/4; 1/2; 1/3. У захист йогопоглядіввисловлювалися В.Д.Спасович,Гретнер й рядіншихкриміналістів уРосії та за кордоном.Кількаступенівосудностірозрізняв йрадянськийвченийЮ.К.Сущенко,якийвиділявповну,зменшену йчастковуосудність,відзначаючи, щоповнійосудностівідповідаєпсихічнездоров’я,зменшеній -межовістанипсихіки,частковій –дебільність [14, 72-73].Г.В. Назаренко,виходячи ізможливостівиділеннякількохступенівосудності,сформулювавположення про триїївиди:повну,зменшену йнезначнозмінену [15, 58-59].

У тієї ж годинучастинаавторів, Незважаючи нарозходженнявикористовуваноїтермінології,фактичновиходить ізнаявностіпроміжноїгрупиосіб, щовчиняютьсуспільнонебезпечнідіяння, тавідрізняються як відосудних, то й віднеосудних.Вказують, що обмеженаосудністьєпроміжноюланкоюміжосудністю йнеосудністю;проміжноюступінню «>міжнормальнимпсихічним станом й станомпсихічноїхвороби». Урадянськийперіод допроміжноїкатегоріїзменшенуосудністьвідносивІ.І.Карпец,якийспочаткузаперечувавїї ізсудово-психіатричнихпозицій,вважаючи, що «ізмедичної точкизору, навряд чиможливовизнаватилюдину наполовинуосудною,якщо вонаусвідомлює, що лагодити, таможекеруватисвоєюповедінкою» [16, 78], апотімзаперечувавзменшенуосудність ізетичнихпозицій,вказуючи, щоморальність «недозволяє бездостатніхпідставвідносити людей до «>напівхворих» чи до «>напівздорових» [17, 154].

Авт.Івановвважає, що «>психопатичніаномаліїєокремакатегорія, щозаймаєсереднєположенняміжосудністю йнеосудністю». Автор невказує нарізницюміжюридичними ймедичнимипоняттями. Длянього «>неосудність -поняття,насампередмедичне…». Так саме «>психічніаномаліїєуніверсальна іоригінальнакатегорія», щозаміняє собоюобмеженуосудність, апсихопатіїрівнозначніобмеженійосудності.Змішанняюридичних ймедичних зрозуміти Веде дорозглядупсихічниханомалій якпроміжноїкатегоріїміжосудністю йнеосудністю,замість того,щобзайнятисвоємісце врядіпсихічнихстанів.

>Більш того, улітературі безяких-небудьаргументіввідзначається, що обмеженаосудністьєчастиноюосудності. Однак, обмеженаосудність -церізновидосудності, щовідрізняється відосудності тім, щообмеженоосудна особа нездатнаповноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) чикерувати ними под годину скоєннязлочину, бомаєпсихічнийрозлад,якийобмежуєїїінтелектуально-вольовіможливості.Обмеженаосудність не виннарозглядатися якчастинаосудностісаме бовідрізняється віднеїякісно йкількісно усвоїйбіологічнійоснові,хочаюридичномає із нею багатоспільного.

>Слідзазначити, щоосудність особини ізпсихічнимрозладом йосудність особини безпсихічногорозладустосовнокримінальноївідповідальностіюридичнорівнозначні, босуб’єкт у тому чиіншомувипадкупідлягаєкримінальнійвідповідальності. Однакздатністьдіятиусвідомлено такеруватисвоїмидіями приповній йобмеженійосудностінеоднакова. Узв’язку ізцим обмеженаосудністьможе бутипідставою дляпризначенняосуднійособіпримусовихмірмедичного характеру та, навідміну відповноїосудності, урядівипадківможевпливати

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація