Реферат Неповний робочий час

Страница 1 из 3 | Следующая страница

>СОДЕРЖАНИЕ

>Неполное робочий час. 2

Правила встановлення неповного робочого дня. 3

Відмінність неповного робочого дня від скороченого. 6

Встановлення неповного робочого дня окремих категорій працівників 8

Зазначена законодавча новела, що з'явилася новомутк, відпочатку була сприйнята неоднозначно. 13

Ініціювання встановлення неповного робочого дня і організація роботи у умовах неповного робочого дня. 15

Особливості оплати праці працівників з неповним робочим часом 16

>Гарантированность трудових прав працівників з неповним робочим часом 17

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ.. 23

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННЫХИСТОЧНИКОВ.. 24


>Неполное робочий час

>Неполним робочим часом вважається час, тривалість якого менше нормального.

Отже, неповне робочий час є фактично частиною нормальної тривалості робочого дня, яке, своєю чергою, то, можливо повним чи скороченим. Отже, неповне робочий час може у ролі частини повного чи скороченого робочого дня.

>Неполное робочий час встановлюється як неповного робочого дня чи неповної робочого тижня (ч.3 і 4ст.118 Трудового кодексу Республіки Білорусь у, далі - ТК)). Відповідно до ч.5 ст.1 18 ТК неповне робочий час може також належати до одночасному зменшенні норм тривалості щоденної праці та числа робочих днів, у тиждень.

При неповному робочому дні зменшується норма тривалості щоденної роботи, встановлена правилами внутрішнього трудового розпорядку чи графіком роботи в наймача (наприклад, замість 8 робочих годин для працівника встановлюється неповний робочого дня тривалістю 6 годин).

При неповної робочої тижню зменшується кількість робочих днів, у тиждень (наприклад, працівник замість 5 робочих днів із5-дневной робочої тижню працює лише 2 дня чи замість 6 робочих днів із6-дневной робочої тижню працює 5 днів).

Питання неповного робочого дня отримали детальну регламентацію вст.118 ТК й угл.22 ТК (статті 289-291 ТК). Проте, якщост.118 ТК стосується неповного робочого дня у межахгл.10 ТК, присвяченій робочому часу, як такого, то нормами статейгл.22 ТК визначаються особливості регулювання праці працівників з неповним робочим часом.

>Разнесение законодавцем питань стосовно різним главам ТК при єдності предмета правовим регулюванням обумовив потрібність певного дублювання нормативних правил, що не можна визнати виправданим.

Можна погодитись із відомимученим-трудовиком Л. Островським, що ця систематизація однієї й тієї ж правового інституту не виправдана, оскільки:

· по-перше, працівники з неповним робочим днем не утворюють окремої категорії (неповний робочого дня може бути чоловіків і жінок, повнолітніх і неповнолітніх, здорових і інвалідів, постійних і тимчасових працівників, і навіть у кожному виробництві), у зв'язку з ніж приміщення нормгл.22 в розділ "Особливості регулювання праці окремих категорій працівників" помилково;

· по-друге, розпорошеність норм, регулюючих і той ж правової інститут, ускладнює законодавство, його розуміння й застосування;

· по-третє,ст.118 ТК виявилася неповноцінною - її неможливо застосовувати безгл.22 ТК, як ігл.22 ТК безст.118 ТК, отож, що повинно бути разом, причому у главі про робочому часу.

На жаль, під час роботи з вдосконаленню трудового законодавства надають у останнім часом необхідні коригування в ТК у питанні внесено були.

Разом про те, мушу помітити, що проблему належного врегулювання залишається, оскільки аналіз відповідних норм виключає висновок про наявність певних розбіжностей в законодавчих формулюваннях.

Правила встановлення неповного робочого дня

Відповідно до ч.1ст.118 ТК за згодою між працівником наймачем можуть встановлюватися як із прийомі працювати, і згодом неповний робочого дня чи неповна робоча тиждень.

З огляду на вимог ч.6ст.118 ТК угоду про неповному робочому часу то, можливо укладено визначений чи невизначений термін.

Звернімося далі дост.289 ТК, ч.1 котра визначає, що неповне робочий час встановлюється за домовленістю між працівником наймачем як із прийомі працювати, і згодом (>ст.118 ТК).

Отже, тоді якст.118 ТК йдеться угоди між наймачем і працівником, тост.289 ТК - домовленість між працівником наймачем.

Угоду, за загальним правилом, є договір. Взаємини сторін із визначенню чи встановленню якогось умови будуються, зазвичай, на договірних засадах. Досить звернутися до ст.1 ТК: трудового договору - угоду між працівником наймачем (>нанимателями). Відповідно до п.1ст.390 Цивільного кодексу Республіки Білорусь у договором визнається угоду двох або кількох осіб встановити, зміні чи припинення цивільних правий і обов'язків.

Не виключено, що з такої розуміння угоди виходив і законодавець, коли застосував таку формулювання в ч.3ст.289 ТК: умова роботу з неповним робочим часом входить у трудового договору прийому працівника працювати.

Підхід, безумовно, правильний. Якщо працівник при працевлаштуванні працювати прийшов із наймачем до угоди у тому, що виконуватиме своє трудове функцію за умов неповного робочого дня, то умова звідси має знайти свій відбиток у трудовому договорі. Такий їхній підхід відповідає вимогам ст. 19 ТК, за якою умова щодо білоруського режиму праці, якщо у відношенні даного працівника відрізняється загальних правил, встановлених у наймача, входить у трудового договору як обов'язкове умови.

У цьому має значення те що, що, скажімо, боку домовилися у тому, що угода про неповному робочому дні укладається певний строк, не співпадаючий з терміном трудового договору (якщо боку укладають терміновий трудового договору, зокрема контракт) або невизначений термін.

Вочевидь, у разі узгоджений сторонами термін, який встановлюється неповне робочий час, неспроможна перевищувати термін дії трудового договору, тоді як у другий випадок невизначений термін встановлення неповного робочого дня відповідатиме своїй назві лише за умови укладання трудового договору на невизначений термін і, природно, буде обмежене граничним терміном дії договору, якщо сторонами полягає терміновий трудового договору.

Чистота законодавчого рішення не дотримана, з погляду, і друге разі. З одного боку, якщо угоду про неповному робочому часу досягнуто на стадії прийому працювати, то прийом працювати оформляється наказом (розпорядженням) (ч.4 ст.25 ТК), у якому відбиваються, поруч із іншими обов'язковими реквізитами, точне найменування трудовий функції й умови оплати праці. Позаяк оплата праці безпосередньо залежить від відпрацьованого часу при неповному робочому часу, то умова про неповному робочому часу має знайти відбиток й у наказі про зарахування працювати. З іншого боку, перехід на неповне робочий час у період праці оформляється наказом (розпорядженням) (ч.3ст.289 ТК).

У той самий час представляється, що у випадках, коли така перехід полягає в угоді працівника з наймачем в процесі дії трудового договору ЄС і за умови, що неповне робочий час встановлюється на невизначений термін або на що залишилося термін дії трудового договору (контракту), така угода має оформлене як доповнення до трудовому договору саме у силу те, що змінюється істотне умова трудового договору.

Отже, у тому, щоб фактичні взаємини сторін були адекватні умовам трудового договору, зміни, що стосуються переходу на неповне робочий час, що носять довгостроковий характер, мусять знайти відповідне закріплення в додатковій угоді до трудовому договору, супроводжуваному відповідним наказом (розпорядженням).

Відмінність неповного робочого дня від скороченого

Насправді нерідко трапляються ситуації змішання неповного робочого дня і скороченого робочого дня, хоча повинно бути ясно, що це зовсім різні правові категорії.Неполное робочий час, як зазначалося вище, то, можливо частиною скороченого робочого дня, але це не аналогічно скороченому робочому часу.

Скорочений робочий час підпорядковується правилам ст.113 і 114 ТК.

>Сокращенная тривалість робочого дня відповідно до ч.1 ст.113 ТК встановлюється до працівників на роботах з шкідливими і (чи) небезпечними умовами праці та становить за загальним правилом трохи більше 35 години на тиждень.

Для певних категорій працівників у відповідності зі ст.114 ТК встановлено скорочена тривалість робочого дня.

Так, для неповнолітніх працівників у дітей віком із 14 до 16 років тривалість робочого дня неспроможна перевищувати 23 години на тиждень, а працівників у дітей віком із 16 до 18 років - 35 години на тиждень. Така сама гранична тривалість (35 годин) встановлюється для інвалідів I і II групи, і навіть для що працюють у зоні евакуації (відчуження) у зв'язку з підвищеним радіоактивним забрудненням території, зокрема тимчасово спрямованих чи відряджених у ці зони.Сокращенная тривалість робочого дня встановлюється також відповідно до ч.5 ст.114 ТК Урядом Республіки Білорусь у або уповноваженою їм органом окремих категорій працівників (вчителів, лікарів та інших.), котрі посідають певне місце праці.

Зокрема, Переліки категорій педагогічних працівників, котрим встановлено норми педагогічної (викладацької) роботи з ставку, затверджені постановою освіти Республіки Білорусь у від 06.07. 2001 № 41 "Про встановлення скороченою тривалості робочого дня і норми педагогічної (викладацької) роботи з ставку окремих категорій педагогічних працівників".

Перелік працівників організацій охорони здоров'я будь-яких організаційно-правових форм власності, котрим встановлюється скорочена тривалість робочого дня, затверджений постановою МОЗ Республіки Білорусь у від 05.04. 2000 № 6 "Про скороченою тривалості робочого дня працівників організацій охорони здоров'я будь-яких організаційно-правових форм власності". Наприклад, відповідно до зазначеному постанови,33-часовая робоча тиждень встановлено лікарів-стоматологів, лікарямврачебно-консультационних комісій (ВКК), лікарям -судебно-психиатрическим експертам. При6-дневной робочої тижню тривалість робочого дня таких працівників становить 5 годин 30 хвилин, при5-дневной - 6 годин 36 хвилин.

Слід зазначити, що з працівників, що у відповідно до законодавства встановлено скорочена тривалість робочого дня, зазначена тривалість не що інше, як пільгова повна норма тривалості праці.

Тим більше що, неповне робочий час, потім вже звертали увагу вище, становить лише частина повної або скороченою тривалості робочого дня. Звідси й особливі правила, встановлені законодавцем з праці працівників з неповним робочим днем чи неповної робочої тижнем (див. нижче).

Нарешті, не зайвим буде звернути увага фахівців і ми такі різницю між неповною і скороченим робочим часом.

Якщо скорочена тривалість робочого дня встановлюється законодавством, то неповне робочий час може бути встановлене лише сторонами трудового договору.

На скорочену тривалість робочого дня можуть претендувати лише певні категорії працівників, передбачені трудовим законодавством, тоді як неповне робочий час може бути встановлене практично нічого для будь-якого працівника.

Тривалість скороченого робочого дня встановлено нормативно і, суворо точно. Угоду ж між працівником наймачем встановити неповного робочого дня залежить від розсуду сторін та досягнутої домовленості про зменшення відповідно робочого дня чи робочого тижня будь-яку кількість годин чи робочих днів або ще чи іншого разом.

Нарешті, потім вже звертали увагу, неповне робочий час може визначатися працівникові як із прийомі працювати, і згодом за згодою (домовленості) працівника з наймачем, тоді як виконання працівником трудовий функції за умов скороченого робочого дня залежить від бажання волі сторін трудового договору.

Встановлення неповного робочого дня окремих категоріях працівників

Відповідно до ч.2ст.289 ТК наймач зобов'язаний встановлювати неповний робочого дня чи неповний тиждень:

· на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину до 14 років (зокрема знаходиться в її опікуванні), працівника, здійснює те що за хворим членом сім'ї у відповідність до медичним укладанням;

· інвалідам відповідно до медичними рекомендаціями;

· прийому на сумісництву;

· іншим категоріям працівників, передбачених колективним договором, угодою.

Аналіз наведеної вище норми дозволяє: зробити такі висновки:

По-перше, встановлення неповного робочого дня дляуправомоченних категорій працівників не правом, а обов'язком наймача. Та навіть якщо можуть відбуватися ситуації, коли наймач, виходили з інтересів виробництва, може відмовити полягає у задоволенні прохання працівника (які входять у наведений раніше перелік) встановити йому неповного робочого дня, то ч.2ст.289 ТК містить фактично винятки з загальне правило, оскільки в випадку йдеться на право працівника ікорреспондирующей цьому праву обов'язки наймача.

По-друге, перелік які уст.289 ТК категорій працівників, яким наймач зобов'язаний встановлювати неповний робочого дня чи неповний тиждень, далеко не вичерпаний. Крім названих законодавцем, інші категорії працівників може бути передбачені колективним договором, угодою. У пропонованих актах декларація про встановлення їм неповного робочого дня може бути надане, наприклад, жінкам, які мають дітей до 18 років, працівникам,совмещающим роботи з навчанням та інших.

Тепер, стосовно окремих питань, що з реалізацією окремими категоріями працівників свого права встановлення неповного робочого дня.

Отже, відповідно до п.1 ч.2ст.289 ТК з проханням встановити неповного робочого дня вправі звернутися:

- вагітна жінка;

- жінка, має дитини до 14 років (зокрема знаходиться в її опікуванні);

- працівник, здійснює те що за хворим членом сім'ї.

Стан вагітності має бути підтверджено медичної довідкою. У цьому термін вагітності з метою встановлення неповного робочого дня до уваги не приймається.

Перебування жінки як опікуна (оскільки над неповнолітніми відповідно до цивільного законодавства до 14 років встановлюється опіка) підтверджується посвідченням на право представництва інтересів держави підопічного, видаваним опікунові за рішенням органу опіки й піклування про призначення громадянина опікуном (ч.5ст.151 Кодексу Республіки Білорусь у одруження та сім'ї (далі - КоШС)).

До 26 січня 2008 р. декларація про встановлення неповного робочого дня під час здійснення догляду за хворим членом сім'ї малиработници-женщини. За аналогією вказане право відповідно до ч.4ст.271 ТК визнавалося за які працюють батьками, які виховують дітей без матері (у зв'язку з її смертю, позбавленням батьківських прав, тривалим - понад місяць обійманням у лікарняному закладі та інші причинами), опікунами (попечителями) дітей відповідного віку.

У зв'язку з внесенням в п.1 ч.2ст.289 ТК Законом від 20.07. 2007 №272-З "Про внесення і доповнень в Трудової кодекс Республіки Білорусь у" доповнення, вказане

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація