Реферати українською » Государство и право » Конституційні основи прокурорського нагляду


Реферат Конституційні основи прокурорського нагляду

Страница 1 из 4 | Следующая страница

>ФЕДЕРАЛЬНОЕГОСУДАРСТВЕННОЕОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕУЧРЕЖДЕНИЕ ВИЩОЇПРОФЕССИОЛАЛЬНОГО ОСВІТИДАЛЬНЕВОСТОЧНАЯ АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ

 

Факультет економіки та права

Спеціальність 030501.65 «Юриспруденція»

Кафедра державно-правових дисциплін


>КУРСОВАЯ РОБОТА

з дисципліни «Конституційне (державне) право Росії»


>КОНСТИТУЦИОННЫЕОСНОВЫПРОКУРОРСКОГО НАГЛЯДУ У РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ


Студент


Науковий керівник


Хабаровськ 2008


>СОДЕРЖАНИЕ

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

1. МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ

2. ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ. СИСТЕМА ЇЇ ОРГАНІВ

3. ОСНОВНІ НАПРЯМКУ (>ОРАСЛИ)ПРОКУРОРСКОГО НАГЛЯДУ

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

СПИСОКИСПОЛЬЗОВАННЫХИСТОЧНИКОВ І ЛІТЕРАТУРИ


Запровадження

За сучасних умов функціонування прокуратури дедалі актуальнішою стає проблема вивчення питань прокурорського нагляду у Росії.

Питання прокурорському нагляді набуло актуальності у зв'язку з тим, що Прокуратура у системі правоохоронних органів займає одне з найважливіших місць. Як орган вищого нагляду над точним і однаковим виконанням законів прокуратура спрямовує своєї діяльності на всемірне зміцнення законності та правопорядку, охорону правий і законних інтересів громадян, законних інтересів юридичних, громадських об'єднань є і держави, виховання посадових осіб і громадян, у дусі сумлінного виконання своїх обов'язків.

Найважливішими передумовами успішної реалізації прокурорського нагляду й інший діяльності прокуратури є глибокі знання прокурорами та слідчими специфіки різнобічної роботи прокуратури, своїх повноважень стосовно конкретним напрямам діяльності, вміння правильно, на суворо науковій основі організовувати на доручених ділянках, майстерне володіння тактикою і з методикою здійснення прокурорського нагляду й інший діяльності.

Ця робота має своєю метою узагальнення і з'ясування матеріалу основи прокурорського нагляду Російській Федерації, усвідомлення потрібності наявності у кожному цивілізованій державі контрольних і наглядових органів.


1. МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ.

 

Прокуратура – особлива система органів. Службові особи цих органів – прокурори здійснюють від імені держави повноваження, належать прокуратурі відповідно до Конституцією Російської Федерації і федеральними законами. Свої повноваження органи прокуратури реалізують незалежно з інших органів державної влади місцевого самоврядування. Втручання в здійснення прокурорської діяльності неприпустимо.

Систему прокуратури складно зарахувати до якоїсь гілка відомої тріади: законодавчої, виконавчої чи судової. За часів, коли створювали концепція поділу влади, хоч у країн і існували королівські прокурори, але системи прокуратури, тим паче, аналогічної сучасної, був. Також, функції королівських прокурорів були інші. За сучасних умов місця прокуратури у системі державні органи, у зв'язку з концепцією поділу влади, викликає полеміку у науці. Одні дослідники обмежуються констатацією своєрідності прокуратури, хтось вважає, що то окрема система органів виконавчої, треті розглядають як складової частини розосередженої контрольної влади, яка виникла у доповнення до трьом основним гілкам влади. Ряд учених вважають, що Прокуратура перестав бути самостійним владним органом, а рухається за уповноваженню й під контролем законодавчої влади, бувши природне продовження її функції забезпечення верховенства закону. Тому, на думку, прокуратуру слід зарахувати до системі законодавчої влади. Інші стверджують, що прокуратуру як орган нагляду необхідно включити в організаційні структури Мін'юсту Російської Федерації, або у судовою системою, як орган з порушення кримінального переслідування та підтриманню державного обвинувачення. Такий різні думки, мій погляд, викликаний, крім іншого, і тих, що Прокуратура в дореволюційної Росії з органу з нагляду над виконанням законів ("ока государевого") трансформувалася на придаток судів і участі займалася порушенням кримінального переслідування та підтриманням обвинувачення.

Створення прокуратури у Росії саме органу влади не мають історичне коріння. Її створювали передусім державний орган, здійснює від імені імператора і на його дорученням повсюдний та постійний нагляд контроль над діями і рішеннямиПравительствующего Сенату, інших центральних і місцевих установ. Функції прокуратури були досить широкі, хоч і видозмінювалися, особливо - по Судової реформи 1864 року. У окремі періоди генерал-прокурор виступав як як блюститель законів, а й як міністр фінансів, юстиції, внутрішніх справ. Прокуратура була органом, чиї наглядових функцій були повноваженнями контрольної влади.

Тому невипадково у правовий науці відзначається, що класична тріада поділу влади не враховувала прокурорську владу у силу суто історичних моментів її становлення за умов ранньої західної демократії. Однак найчастіше запозичення прогресивних (як може видатися здавалося б) явищ із зарубіжної практики є механічне перенесення, примусове вживлення сторонніх правових утворень вгосударственно-правовую матерію нашого суспільства не враховуючи усталених вітчизняних правових традицій та інститутів. У цьому який завжди береться до уваги те що кожен окремий інститут зарубіжних системах - лише елемент налагодженого правоохоронного механізму. Отже, вивчення передового досвіду державного будівництва має здійснюватися на комплексної основі.

Прокуратура сьогодні є і має бути органом законодавчої влади. Це пов'язано з тим, що порядок призначення посада і звільнення з посади Генерального прокурора РФ за поданням Президента РФ Радою Федерації обов'язок генпрокурора щорічно представляти палатам Федерального Збори і Президента РФ доповідь про стан законності та правопорядку країни, ні з жодному разі не свідчить про підпорядкованості, або входження прокуратури в законодавчу гілка влади. Понад те, Генпрокурор РФ здійснює нагляд над виконанням законів законодавчими і виконавчими органами суб'єктів Федерації, керівники яких входять до складу Ради Федерації і призначають його за посаду, і навіть звільняють від нього. Вочевидь, що питання правовий статус органів прокуратури, місці їх у системі державні органи мав отримати чітку і повну регламентацію у Конституції Російської Федерації і Федеральному Законі «Про прокуратуру Російської Федерації».

Автор даної роботи, дотримується погляду, за якою прокуратура займає автономне становище стосовно законодавчої, виконавчої та судової влади. До того ж прокурорська влада найбільше віддалена від законодавчої влади (>т.к. позбавлена права законодавчоїинициативи)[1], вона на своєрідному «стику» судової та виконавчої влади. Це виявляється у цьому, що контрольно-наглядові функції скоріш притаманні виконавчої, необхідність нагляду над належним виконанням нормативно-правових розпоряджень, а що у розгляді справ судами свідчить про певні функції прокурорів під час відправлення правосуддя. Таке автономне становище слід іменувати «Прокурорська влада».

У Конституції Російської Федерації положення про прокуратурі зберігають у главі «Судова влада», що не можна визнати вдалим, внаслідок вищесказаного. Прокуратурі присвячена у цій главі ст. 129. Детально завдання, організація, порядок діяльності, повноваження органів прокуратури регулюються Федеральним Законом від 17 листопада 1995 р. «Про прокуратуру Російської Федерації» (в ред. 02.03.2007). Більше вдалим відображенням місця прокуратури у системі державні органи, вважаю варіант, запропонований у Конституції СРСР від 07.10.1977 р. У згаданому Основному Законі прокуратура перебуває у розділі VII «ПРАВОСУДДЯ,АРБИТРАЖ ІПРОКУРОРСКИЙНАДЗОР» і взагалі присвячена окрема глава 21 «ПРОКУРАТУРА». Конституція Російської Федерації 1993 р. сутнісно не визначає статусу прокуратури й лише встановленням форми організації та порядки призначення прокурорів та його підзвітності, відносячи сутнісні характеристики статусу діяльності прокуратури регулювання федеральним законам, що потенційно можуть «варіюватися» поточним законодавством.

Прокуратура є органом влади як у своїм ознаками, і за змістом, але сьогодні у Конституції РФ цього знайшлося відображення. Отож не можна називати прокурорську діяльність прокурорської владою, але від імені цієї такою не не буде. Звідси напрошується висновок необхідність фактично що у державі орган влади закріпити яка й у Конституції РФ. Тоді всі постає по своїх місцях. Не буде жодної необхідності розділяти чи змішувати прокурорський нагляд та Харківський державний контроль, оскільки це два самостійних виду державної діяльності: як рамках прокурорської влади, інший - виконавчої. Як наслідок, термін «нагляд» (санітарний, протипожежний тощо.) у структурі діяльності виконавчої, замінити на «контроль». Прокуратура, будучи органом структурі державної влади, покликана не тільки важливим інструментом у системі стримування і противаг, в зрівноважуванні й обмеження інших гілок нашої влади, а й бути елементом, спрямованим на узгодженість і скоординованість дій влади, їх балансу, щоб жодна гілка влади могла піднятися над інший, або придушувати інші. Різниця у засобах здійснення структурі державної влади тими чи інші органами держави, передбачає зрештою єдність влади. Прокуратура через сутність прокурорсько-наглядової діяльності, з її завданнями, функціями і повноваженнями, покликана забезпечувати це єдність.

Слід зазначити на відмінність прокурорської влади від інших видів влади, що полягає у прокурорському нагляді над виконанням законів і кримінальному переслідуванні. Слід зазначити, що до з чинним Законом про прокуратуру РФ (ч.2 ст.1) прокуратура здійснює карне переслідування відповідно до повноваженнями, встановленими кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації. Оскільки здійснення кримінального переслідування є функцією державної влади входить у предмет діяльності органів прокуратури, згідно з законодавством (Закон про прокуратуру РФ, Кримінально-процесуальні кодекси), воно віднесено довидовому відмінності прокурорської влади, як формі її здійснення. Тому невипадково з нашого правової науці відзначається, що класична тріада поділу влади не враховувала прокурорську владу у силу суто історичних моментів її становлення за умов ранньої західної демократії. У цьому який завжди, як здається, береться до уваги те що кожен окремий інститут зарубіжних системах - це лише елемент налагодженого, збалансованого правоохоронного механізму. Отже, вивчення прогресивного досвіду державного будівництва має здійснюватися на комплексної основі.

Що ж до формування правової держави, то те що розвиток виробництва і диференціація державної діяльності, зі неминучістю висуває проблему прокурорської влади на чільне місце і не визнають ідею згортання прокурорського нагляду. З цієї постановкою запитання варто погодитися, оскільки розвиток прокурорської влади", цілком відповідає засадам правової держави з його вимогою безумовного панування закону в усіх галузях життя і неприпустимість будь-яких його порушень.

Саме посилення реального становища прокурорської влади у політичній системі передбачає необхідність створення відповідного правового статусу прокурора, незалежного від будь-яких місцевих впливів, вільного від будь-якої тиску, або втручання у його. Основа механізму такий незалежності мусить бути закладено на конституційному рівні. Отже, і є підстави стверджувати, що за відповідні форми державної діяльності відбувається здійснення певного виду структурі державної влади.

Вочевидь, відзначене вище розбіжність у кількості форм, з одного боку, і деяких видів влади, з іншого, цілком здоланна з допомогою визнання прокурорського нагляду як формою державної діяльності, а й відповідної (четвертої) гілкою структурі державної влади. Викладене дозволяє зробити висновок, що прокурорська влада - вид структурі державної влади, здійснюваної в інших формах прокурорського нагляду над дотриманням Конституції Російської Федерації і виконанням діючих біля Російської Федерації законів, і навіть кримінального переслідування.

Отже, прокуратура, виступаючи органом структурі державної влади, покликана бути важливим інструментом у системі "стримування і противаг" інших гілок нашої влади. З іншого боку, вона повинна переважно сприяти узгодженості і скоординованості дій влади, врівноважувати їх, щоб жодна гілка влади могла піднятися з інших й придушувати їх. Різниця у засобах здійснення структурі державної влади тими чи інші органами держави на повинен порушувати єдність влади. Прокуратура з її завданнями, функціями і повноваженнями, здійснюючи нагляд, таки покликана забезпечувати це єдність. Суперечності ж між владою матимуть руйнівний характер.

Органи прокуратури здійснюють також нагляд за законністю рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування, які, яка є органами виконавчої, сутнісно виконують управлінські функції. Якщо ж прийняти до уваги виборність глав адміністрацій міст і навіть районів, утрудненість управління з боку виконавчої вертикалі, то актуальність прокурорського нагляду значно підвищується. Отже, питання четвертої влади зовсім на риторичне. І нею не є засоби інформації, як які самі нерідко називають себе. З наукової, а чи не публіцистичної погляду у єдиній діяльності держави за здійсненню влади було б значний прогалину, але було контроль над дотриманням законності, причому з боку як суду, а й прокуратури. Без прокурорського нагляду, як й іншого державного фінансового контролю, неминучі корупція, хабарництво, порушення прав особистості, параліч органів розслідування тощо.

Як наслідок, пропонуються заходи законодавчого характеру, створені задля забезпечення нормально функціонувати органів структурі державної влади (включаючи прокуратуру), єдності дій всіх гілок влади, що супроводжуються системою стримування і противаг. Звісно ж необхідним виділення у Конституції Російської Федерації розділу «про прокуратуру», плюс до всього, в статтях 10 і одинадцять Конституції РФ закріпити самостійність прокурорської влади, а окремої главі «Прокурорська влада», довести її правильність здійснення у вигляді прокурорського нагляду над дотриманням Конституції Російської Федерації, діючих біля Російської Федерації законів, і навіть кримінального переслідування.


2 ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРАТУРИ. СИСТЕМА ЇЇ ОРГАНІВ.

 

Принципи організації і діяльності прокуратури – це основні, керівні становища, що визначають найважливіші риси та ознаки багатогранної діяльності органів прокуратури й основні які пред'являються ній вимоги.

Організація і здійснення прокурорського нагляду органічно взаємозв'язані й нічого не винні розділятися практично. Саме тому не можна відокремлювати принципи організації прокурорського нагляду від принципів його здійснення. Основні засади закріплені у Конституції Російської Федерації (ст.129) і ФЗ «Про прокуратуру Російської Федерації» (ст. 4). Законодавче закріплення принципів визначає їх правову основу підкреслює обов'язковість дотримання кожним прокурором й іншим прокурорським працівником.

Принцип централізації насамперед належить до організації системи прокуратури, але з тим даний принцип маєосновополагающе важливого значення й у наглядової діяльності прокурора.

Централізація прокуратури означає, що нижчі прокурори підпорядковуються вищим, проте прокурори – генерального прокурора РФ, який очолює всієї системи органів прокуратури. Усі прокурори – керівники прокуратур на місцях призначаються Генеральним прокурором РФ.

Необхідність централізації органів прокуратури викликана потребою забезпечення єдиної законності по всій території РФ, що організувати неможливо здійснити без керівництва з центру. Забезпечення єдиної законності по всій території Росії передбачає організацію прокурорських органів, коли він забезпечувалися б єдині вимоги здійснення прокурорського нагляду переважають у всіх суб'єктів РФ, міста й райони. З принципу

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація