Реферати українською » Государство и право » Виконавча влада та її функції


Реферат Виконавча влада та її функції

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Зміст

Запровадження

Розділ 1.Общетеоретические аспекти виконавчої

Розділ 2. Виконавча влада України

2.1 Діяльність органів виконавчої: загальну характеристику змісту форм

2.2 Функції і компетенція органів виконавчої влади Україні

Укладання

Література


Запровадження

 

Актуальність роботи. Взаємодія гілок структурі державної влади забезпечує функціонування державного механізму цілому, оскільки дозволяє жодної гілка влади узурпувати владні повноваження інших і становить системи стримання та противаг, з допомогою якій держава організовується і діє правовими засобами, демократичної держави.

Виконавча влада відіграє серед органів структурі державної влади, здійснює функцію управління економічним, соціально-культурним і соціально-політичним будівництвом.

Крім правозастосовчої, виконавча влада виконує також контрольну, правоохоронну і координуючу функції. У разі багатоукладності сфери управління дедалі більше зростає значення координуючої діяльності виконавчої, що носить переважно коригувальний, реєстраційний, наглядовий і правоохоронний характер.

Виконавча влада є самостійною і політично незалежної гілкою влади, але за виконанні своїх можливостей тісно взаємодіє зі законодавчої та судової гілками центральної влади. На відміну від законодавчих і судових установ, які можуть опинитися функціонувати періодично (перші під час сесій, другі за наявності злочинів), виконавча влада діє постійно, і її функціонування неспроможна припинитися на будь-який день.

Виконавча влада України є цілісний комплекс державні органи, які проводять владно- політичні тавластно-административние функції по центральному і місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію. У систему виконавчої входять: Кабінет міністрів України; Міністерства, державні комітети - і відомства; Місцеві державні адміністрації;

Вищим органом у системі органів виконавчої є Кабінет міністрів України.

Цю проблематику досліджували такі вчені:С.С. Алексєєв, О.Х. Скакун, В.М.Хропанюк, В.М.Якушик та інших.

Об'єктом цього дослідження є виконавча владу у системі розподілу влади, її повноваження президента і функції.

Предметом дослідження є: виконавча влада як реалізації законності у державі як і гарант підтримання суспільного порядку.

Метою даної курсової роботи є підставою аналіз загальнотеоретичних аспектів виконавчої, і навіть місце виконавчої влади Україні.

Відповідно до метою дослідження визначаються такі завдання:

> вивчити загальнотеоретичні аспекти виконавчої;

> розглянути діяльність органів виконавчої влади Україні;

> розглянути функції органів виконавчої.

Метод дослідження. У курсової роботі було використано такі методи: історико-правової, системний, порівняльно-правовий, формально-логічна та інші загальнонаукові і спеціальні методи дослідження.

Структура роботи. Курсова робота включає запровадження, два розділу, основний зміст, підрозділи, висновок, список використаних матеріалів і вибір джерел.

Загальний обсяг курсової роботи, становить – 35 сторінок, без літератури


 

Розділ 1.Общетеоретические аспекти виконавчої

 

Державна виконавча влада - це правозастосовча влада, що є систему державних установ, здійснюютьвластно-политические і владно- адміністративні функції. Відповідно до теорією поділу влади виконавча влада ведеисполнительно-распорядительную діяльність основі, і на виконання нормативно-правових актів законодавчихорганов[1].

Виконавча влада України є цілісний комплекс державні органи, які проводять владно- політичні тавластно-административние функції по центральному і місцевому рівнях, мають загальну галузеву і локальну компетенцію.

Органи виконавчої влади України залежно від територіального масштабу діяльності діляться чотирма групи:

> центральні;

> органи виконавчої Автономної Республіки Крим;

> міжтериторіальні;

> місцеві.

Центральними є органи виконавчої, компетенція яких поширюється всю територію України. До них належать:

> Кабінет міністрів України;

> міністерства (їх 20);

> державні комітети (державні служби, таких Україні 13);

> центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (наприклад, Служба безпеки України, Фонд наразі державного майна України);

> Державного комітету статистики України та інші (їх 28).

Органи виконавчої Автономної Республіки Крим виділяються на окрему групу, і входять до структури місцевих органів виконавчої.

>Межтерриториальние органи охоплюють своєї діяльністю частина території України, територію кількох адміністративно- територіальних одиниць чи територію, кордону якої залежить від адміністративно-територіального розподілу України. До таких органам можна віднести:

> військові підрозділи;

> митниці;

> управління залізниць та т. буд.

До місцеві органи виконавчої ставляться ті, компетенція яких поширюється на певну адміністративно-територіальну одиницю (області, міста, району). Це місцеві державні адміністрації, місцевих органів міністерств та інших центральних органів виконавчої. Наприклад: Сімферопольська районна державна адміністрація, Головне управління внутрішніх справ в в Автономній Республіці Криму та ін.

Низовим ланкою системи державної виконавчої є адміністрація підприємств, установ, організацій.

Очолює державну влада президент України.

На відміну від законодавчої влади, носить первинний,верховенствующий характер, виконавча (адміністративна) влада має за своєю сутністю вторинний, похідний характер. Це, до речі, випливає з етимології поняття «адміністрація» («>ad-ministrare» - «для»; «>ministrare» - дієслово, похідний від «>ministris» - «слуга», форми родового відмінку від основи «>minus» - «мінус»). Корінь «мінус» свідчить, що адміністрація завжди знаходиться підлеглому становищі, з неї є хтось, кому належить впасти. Завдання адміністрації залишаються незмінними за своєю природою і полягає у виконанні доручень, даних їй носіями влади, й у вирішенні відповідно до цим приватнихвопросов[2].

Виконавча влада носить підзаконний характер. Усі дії і акти відповідних органів грунтуються на законі, нічого не винні йому суперечити, спрямовані виконання закону. Звідси їхня назва - виконавчі.

Істотні ознаки виконавчої - це стосується її універсальний і предметний характер. Перший ознака відбиває те що, що виконавча влада, її органи діють безупинно та скрізь, по всій території держави. Цим вони різняться і зажадав від законодавчих, і південь від судових установ. Інший ознака означає, що виконавча влада, й у на відміну від законодавчої та судової, має іншу зміст, оскільки спирається на людські, матеріальні, фінансові та інші ресурси, використовує інструмент службових рухів і системи заохочень. У руках виконавчої перебуває дуже грізна сила від імені її чиновників, армії, адміністрації, суддів. Серед цієї сили особлива роль належить збройним формуванням: армії, органам безпеки, міліції (поліції).

Зазначені ознаки, і особливо предметний, «силовий» характер виконавчої, становлять об'єктивну основу для можливої узурпації всієї повноти структурі державної влади саме виконавчими органами. Тут надважливими дієві механізми стримування і противаг, ефективні важелі політичну відповідальність як з боку законодавчої влади (через розвинене законодавство - правові закони), і із боку судової влади (через судовий контроль і конституційний нагляд).

Отже, державна виконавча влада — це організація державно-владної, виконавчо-розпорядчої,подзаконной діяльності спеціально створеним апаратом для практичного здійснення завдань і державних функцій держави у економічної, соціально-культурної йадминистративно-политической життя.

Державна виконавча влада побудовано певних принципах — науково обгрунтованих і сформульованих ідеях, положеннях, які визначають характер діяльності її органів. Такими принципами є: пріоритет прав громадянина, людини, демократизм, законність, рівноправність всіх національностей, участь громадян України у управлінні, гласність.


Розділ 2. Виконавча влада України

 

2.1 Діяльність органів виконавчої: загальну характеристику змісту норм

Відповідно до ст. 113 українській конституції, вищим органом у системі органів виконавчої є Кабінет міністрів України, що є уряд України.

Уряд - це колегіальний орган загальної компетенції, здійснює керівництво виконавчою владою та розпорядчої (тобто. адміністративної) діяльністю встране[3].

У своїй діяльності Кабінет міністрів керується Конституцією, законів України, постановами Верховної Ради саме, указами і розпорядженнями президента України, програмою діяльності Уряди, затвердженою Верховна Рада України. За Конституцією України Кабінет міністрів є найвищим органом виконавчої.

До складу Кабінету міністрів входять прем'єр-міністр, очолює уряд, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністра України. Член кабінету Міністрів призначаються Президент України за поданням прем'єр-міністра України. Члени Кабінету міністрів, і навіть керівники центральних і місцевих органів державної виконавчої немає права поєднувати свою діяльність з іншою роботою, окрім викладацької, наукової і творчої у час.

Кабінет міністрів відповідальний Президентові України, підконтрольний іподотчетен Верховної Ради, яка може оголосити вотум недовіри всьому Уряду чи його членам, що веде їхня відставку. Відставка Президента веде і відставки всього КабінетуМинистров[4].

Прем'єр-міністр України призначається Президент України з дозволу Верховної Ради саме. Прем'єр-міністр України організовує й координує роботу Уряди, діючи у межах, позначених Конституції та законів України. Він визначає пріоритетні напрямки діяльності сьогоднішнього Кабінету Міністрів України у реалізації урядом конституційних повноважень. До повноважень Прем'єр-міністра ставляться:

а) керівництво Кабінетом Міністрів України та її засіданнями;

б) розподіл обов'язків між Першим віце-прем'єр-міністром і віце-прем'єр-міністрами

до представництва Кабінету міністрів України у міжнародних відносинах;

р) підписання актів Кабінету міністрів.

Перший віце-прем'єр-міністр і віце-прем'єр-міністри координують і контролюють, відповідно до розподіленими обов'язками, роботу міністерств, інших підвідомчих Кабінету міністрів органів.

Для оперативного вирішення питань економіки та інших питань управління при Кабінеті Міністрів створено постійний орган - Президія Кабінету міністрів. Організаційно діяльність уряду забезпечує секретаріат Кабміну, який очолює урядовий секретар. До апарату Кабінету міністрів входять також радники Прем'єр-міністра, помічники, прес-служби Кабінету міністрів, кадри, контрольне управління економіки й т.д.

Кабінет міністрів України у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження - правові акти, обов'язкові виспівати по всій території України. Акти Кабінету міністрів підписує прем'єр-міністр України.

Кабінет міністрів проти неї скасовувати акти міністрів України направив, інших підлеглих йому органів, якщо вони відповідають закону.

За статтею 115 українській конституції Кабінет міністрів України складає своїх повноважень перед новообраним Президент України. Отже, термін повноважень Кабінету міністрів України 5 років. Проте термін повноважень Кабінету міністрів може бути скорочений за дострокового припинення повноважень президента України. У цьому Кабінет міністрів виконуватиме своїх повноважень до обрання нового Президента, а Прем'єр-міністр - виконувати обов'язки ПрезидентаУкраини[5].

Термін повноважень Кабінету міністрів може бути скорочений і залежно від припинення президентських повноважень у випадках, передбачених статтею 115 українській конституції. По-перше, Прем'єр- міністр, інші члени Кабінету міністрів України право заявити Президента України про відставку. Така відставка є добровільної, хоч і викликана певними обставинами. Вона можна прийняти, і може бути, і відхилена Президентом. По-друге, відставка Кабінету міністрів то, можливо ініційована Президент України, внаслідок загострення протиріч з-поміж них. По-третє, відставка Кабінету міністрів можлива внаслідок ухвалення Верховною Радою України резолюції недовіри йому. Верховна Рада України на пропозицію щонайменше однієї третини народних депутатів з України від її конституційного складу повинна розглянути питання про відповідальність Кабінету міністрів і прийняти резолюцію недовіри більшістю голосів від неї конституційного складу. Питання недовіру Кабінету міністрів неспроможна розглядатися Верховна Рада України понад один раз протягом одного черговий сесії, і навіть протягом року після затвердження Програми діяльності сьогоднішнього Кабінету Міністрів України.

У кількох випадках відставки Кабінету міністрів у вирішенні президента України чи внаслідок прийняття резолюції недовіри Верховною Радою Прем'єр-міністр України зобов'язаний подати Президента України заяву про відставку повного складу Кабінету міністрів. Відставка Прем'єр-міністра України також тягне у себе відставку всього Кабінету міністрів. Кабінет міністрів, відставка якого прийнята Президент України, за дорученням далі виконує своїх повноважень на початок роботи новосформованого кабінету Міністрів, але з більш 60 днів.

Центральними органами державної виконавчої є міністерства, державні комітети - і відомства.

Міністерства — це центральні органи державної виконавчої, здійснюють керівництво дорученими їм галузями управління (освітою, охороною здоров'я, промисловістю, транспортом тощо.). Міністерство реалізує державної політики у галузі, тобто. є органом галузевогоуправления[6].

президент України за поданням Кабінету міністрів утворює, реорганізовує й ліквідує міністерства до інших центральні органи виконавчої.

Правове положення міністерств регулюється Конституцією України, Указом Президента «Про загальні положення про міністерстві, інших органах державної виконавчої» від 12 березня 1996 року.

Очолює міністерство міністр, призначуваний за поданням прем'єр-міністра посаду іосвобождаемий з посади Президент України. Він несе повну відповідальність за стан справ у міністерстві. У міністра є заступники. Розподіл обов'язків між заступниками здійснює міністр. Міністерство складається з управлінь, відділів та інших підрозділів, які керують підлеглими їм підприємствами, установами, організаціями.

Структуру центрального апарату міністерства стверджує віце- прем'єр-міністр України, для узгодженого вирішення питань, які належать до компетенції міністерства, обслуговування найважливіших напрямів її й розвитку галузі міністерствах створюються дорадчі органи - колегії. До складу колегії входять: Міністр (керівник колегії); заступників міністра: керівники основних підрозділів міністерства. Можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої, підприємств, установ, організацій, що належать сфери управління міністерства. Члени колегій затверджуються Кабінетом Міністрів України. На засіданнях колегій обговорюються основні питання діяльності міністерства. Рішення колегії здійснюються наказами міністра, який її очолює.

Особам начальницького складу міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої, забороняється поєднувати свою діяльність з іншою роботою, окрім викладацької, наукової і творчої, перебувати одночасно на керівних посадах, політичних партій, корпорацій, концернів, асоціацій та інших господарських об'єднань.

Через війну реорганізації центральних органів державної виконавчої склалася нинішня система міністерств, куди входять:

Міністерство внутрішніх справ;

Міністерство економіки України;

міністерства закордонних справ України;

Міністерство палива й енергетики України;

Міністерство культури України;

міністерства оборони України;

Міністерство освіти та України;

Міністерстві охорони здоров'я;

Міністерство екології і природних ресурсів України;

Міністерство праці та соціальної полі-тики України;

Міністерство аграрної політики;

Міністерство транспорту України;

Міністерство України з надзвичайних ситуацій;

Міністерство фінансів України;

Мін'юст України.

Міністерство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунок у державних установах банків, печатку із зображенням герба України та своїмнаименованием[7].

Основними правовими формами діяльності міністерств є накази, розпорядження, інструкції, становища, вказівки міністра. У кількох випадках, передбачених законодавством, рішення міністерства є обов'язковими виспівати центральними та місцевими органами державної виконавчої, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та громадянами. Нормативно-правові акти міністерства би мало бути зареєстровані у міністерстві юстиції України у порядку, встановленому законодавством.

Центральними органами виконавчої є державні служби чи державні комітети. Державні комітети - це центральні державні органи, здійснюють міжгалузеве управління певній сфері. Нині у Україні створено 20 державних комітетів державних органів влади, статус яких дорівнює Державному комітету України. До них належать:

Вища атестаційна комісія;

Головне контрольно-ревізійне управління;

Державна скарбниця;

Державного комітету будівництва, архітектури та житлової

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація