Реферат Майнові права дітей

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Контрольна робота з «>Правам дитини»

«Майнові права дітей»


План

 

Запровадження

1. Поняття майнових відносин

2. Майнові права дітей

Укладання

Список літератури

 


Запровадження

Протягом усієї історії всього людства ставлення про дітей зазнало значних змін. У первіснообщинному суспільстві він особливо відрізняло відносини тварин до своїх дитинчатам. Після, довгий час на дітей дивилися як у безіменних членів клану чи громади. У середньовічний Європі, як свідчать письмові джерела, про дітей до 6-7 років ставилися як до немовлятам, і потім як до дорослого, і привчали їх до дорослого життя. Фактично, дитина вважався зменшеній за розміром та розумовому розвитку копією дорослого.

Нині дитина, з цілком безправного істоти, котрий належав своїх батьків, перетворився на суб'єкт права. Попри очевидний прогрес, досягнутий у цій галузі, діти знов-таки виконують роль жертви економічних, соціальних реформ, недосконалості законодавства. У цьому, діти мало здатні самостійно захищати своїх прав та обстоювати власні інтереси, отже потребують особливою, посиленою захисту, які мають виходити спочатку від своїх батьків.

Дитинство - невід'ємний елемент способу життя й культури будь-якого окремо взятої народу і людства загалом. Починаючи з пренатального періоду, на психічне й фізичний розвиток дитини впливає, та соціальне середовище, де він нині перебуває.

Дитина неспроможна ні фізично, ні психічно існувати без дорослого, його думок, відчуття провини і переживання похідні у світі дорослих. Але й дорослі що неспроможні існувати без світу дитинства.

>Детство-ето те з чого починається життя людини. Цей період є яскравим і важливим етапом розвитку особистості. Суспільство неспроможна пізнати себе, не зрозумівши світ дитинства, не усвідомивши, на скільки цей світ впливає життя кожної окремо взятої суб'єкта.

Людина вирощує Людини. Звідси випливає обов'язок (а чи не право) батьків поставити людську програму розвитку: навчити розвиненим в соціумі словесним способам спілкування (писати, читати, слухати, мислити різними мовами), навчити життєдіяльності у соціальній середовищі (користування технікою й освоєння технологій), демонструвати людські алгоритми адаптації (розум та мудрість) і створити можливість особистої індивідуальності.

На жаль, правова культура дітей і батьків низька. Складна економічна ситуація зобов'язує державу особливо звернути увагу на проблеми дітей. Він повинен сприяти інтелектуальному й культурного розвитку особистості, але не всі батьки без винятку реалізують свого права встановити тип сімейних відносин (отже тип довкілля майбутньої дитини), вирішити, коли бути дитині, як із нею звертатись і яку життя жити.


1. Поняття майнових відносин

За сучасних умов розвитку ринкових взаємин у Республіці Білорусь відчувається велика потреба суспільства на забезпеченні стійких гарантій у своїх майнові права, що виникають у сім'ї, що в рахунку має сприятливо позначитися на стабільності майнових відносин, отже, та особистих немайнових відносин подружжів, дітей.

У зв'язку з цим особливої актуальності набирає визначення поняття "майно" у тих цивільно-правового поняття "власність".

Сімейне законодавство неспроможна існувати окремо від громадянського законодавства. Тим паче коло об'єктів права власності громадян значно розширився.

Отже, як торкнутися основний теми, тобто. правовим регулюванням майновихправоотношщений у ній, слід простежити шлях пізнання терміна "майно" у його кращому юридичному розумінні "власність".

Термін "власність" вживається у різних значеннях. Наприклад, в найдавніший період власність відзначалося як "моя річ", "наша річ" [35,C.23].

У наш час розвитку власності остаточно утвердилася її економічна основа, яку більш-менш грунтовно вивів і описав у юридичної літературіЕ.А. Суханов [24, З. 34]. З погляду теоретичного обгрунтування концепцією професорЕ.А. Суханов економічних відносин власності представляє як "відносини присвоєння конкретними особами певного майна (матеріальних благ), манливі його відчуження від решти осіб і надають можливість господарського панування над привласненим майном, сполучений із необхідністю несення тягаря її змісту" [24].

Повертаючись до праву уточнимо, що його регулює як особисті немайнові і майнові відносини подружжів, дітей, яких прирівнюються усиновлені і усиновителі, а випадках в межах, передбачених сімейним законодавством, між іншими родичами й іншими особами. Вочевидь, що сімейне право будь-коли регулювала все немайнові і всі майнові відносини, що у сім'ї подружжів, дітей, і більше інших членів сім'ї. Майнові взаємини між дітей, і навіть інших членів сім'ї, зокрема і що у сім'ї, наприклад відносини власності, завжди регулювалися нормами громадянського, а чи не сімейного права. Досемейно-правовой сфері ставилися лише аліментні зобов'язання, що існують між цими особами. З іншого боку, сімейне законодавство може встановлювати межі, у яких ці відносини підпадає під його вплив. Наприклад, сімейне законодавство регулює нині лише деяких аспектів опіки й піклування, зокрема відносини, що виникають у вихованню дітей у сім'ї опікуна.

Аналізуючи цю норму, можна дійти невтішного висновку, що сімейне законодавство як і зовсім позбавлений якісних матеріальних критеріїв, дозволяють відмежувати їхні стосунки від, регульованих іншими галузями права. Дані відносини виділяються лише з формальними ознаками. Вони мають виникати подружжів чи дітей, чи торгівлі між іншими родичами, чи інші особами, однак у двох випадках регулювання таких відносин має бути прямою вказівкою в нормах сімейного законодавства.

Як зазначалося, сімейне законодавство не регулює всіх майнових та особистих немайнових взаємин держави і подружжів, батьками й дітьми. За відсутності матеріального критерію для розмежування відносин, регульованих сімейним і громадянським правом, з відповіддю, які майнові відносини між дітей, і навіть подружжів єсемейно-правовими, практично неможливо. Єдиним способом, що дозволяє визначити, чи можна вдатися тих чи інших випадках сімейне законодавство, є з'ясування того, чи існують норми сімейного права, прямо регулюючі дані відносини. Якщо таких немає, необхідно з'ясувати, регулює чи дані відносини громадянське право.

Об'єктами сімейних правовідносин є дії i майно. Найпоширенішим об'єктом сімейних відносин є дію як наслідок свідомої діяльності людей. Дії залежно від своїх об'єктивного прояви можна підрозділити на дві групи: позитивні — вибір подружжям прізвища, роду занять, місця перебування і проживання, надання коштів у зміст дітей та інших членів сім'ї та ін.; у вигляді утримання — батьки вправі до дій, які заподіюють шкода фізичному і психічному здоров'ю дітей, їх моральному розвитку; особи, яким відомо про усиновлення, зобов'язані зберігати таємницю усиновлення.

Як очевидно з наведених прикладів, дії може бути об'єктами як особистих, і майнових, як відносних, і абсолютних сімейних правовідносин. Майно є майнових сімейних правовідносин. У юридичної літературі зустрічається думка, за якою другу групу об'єктів сімейних відносин становлять речі.

Аналіз змісту статей КпШС, присвячених регулювання майнових сімейних відносин, дозволяє зробити висновок у тому, що у більшості їх вживаються поняття “майно” . Поняття “речі” вживається значно рідше .Що ж слід розуміти під майном як об'єкт сімейних правовідносин? Ні на сімейному, ні з цивільному законодавстві правового визначення поняття майна немає.

2. Майнові права дітей

Хоч би як змінювалося ставлення держави до сім'ї та батькам, дитина він мав декларація про отримання змісту їхнім коштом. На обов'язок матеріально забезпечувати неповнолітніх, і навіть непрацездатних нужденних повнолітніх дітей можна поглянути і як у право дитини на турботу з боку своїх батьків. Це з найбільш типових прикладів злиття особистих і прав дитини на сім'ї.

До переліку майнові права дитини КоШС входять також отримання належних йому платежів, виплачуваних державою. Це то, можливо, наприклад, пенсія із нагоди втрати батька - годувальника. Дитина, має на даний момент свого усиновлення декларація про пенсію і допомоги, належні то зв'язку з смертю батьків, зберігає це і за його усиновленні.

>Усиновленний дитина проти неї з дозволу усиновителів отримання до шістнадцяти років щомісячних грошових виплат, здійснюваних гаразд і можна розмірах, передбачених законодавством Республіки Білорусь у для дітей-сиріт, дітей, решти без піклування батьків і які виховуються у сім'ях.

Але, сутнісно, від неї створюються матеріальні передумови належних умов сімейного виховання. Такий іще одна приклад тісний взаємозв'язок і взаємозалежності особистих і прав дитини на сім'ї, включення до коло регульованих сімейним законодавством відносин, що стосуються сімейно - правового захисту його правий і одночасно ставляться до взаємин, підлеглим нормам пенсійного (трудового)права[23,C.23].

Якщо пенсія із нагоди втрати годувальника має хіба що компенсаційний характер, то інакше ситуація з різноманітних посібниками, зокрема державним щомісячним посібником на дитини. Його виплата - одне з форм участі не у змісті неповнолітніх громадян. Звідси випливає, що числу прав дитини належить декларація про отримання допомоги, що покликана сприятиме створенню духовних належних умов сімейного виховання.

До цього часу йшлося про майнові права не дитини, мають пряме чи непрямий стосунок для її сімейному вихованню. Але кодекс робить неповнолітнього суб'єктом майнові права, мають суттєво інше, не що з сімейними відносинами, походження. Конституції РБ наділяє кожного громадянина правом мати майно в власності - володіти, користуватися й розпоряджатися їм, як одноосібно, і з іншими особами. Ніяких винятків з цього приводу щодо неповнолітніх Конституція робить [3]. Стаття ДК, присвячена праву власності громадян (юридичних осіб), теж робить винятків для неповнолітніх власників, що можуть одержувати право власності загальних підставах. До спадкоємців за закону першу чергу ставляться діти, зокрема які досягли 18 років. Понад те, неповнолітні мають обов'язкову частку у спадщину, що дозволяє ефективно захищати їх спадкові права. Але, говорячи про правах дитини майнового характеру, Цивільний кодекс - не підкреслює, що якого є самостійним суб'єктом лише які належать майнові права. Це КоШС, який передбачає право його власності на завдані доходи; майно, отриману ним у дар або у порядку наслідування. Відповідно до ст. 89 КпШС батьки вправі без згоди органу опіки й піклування:

відчужувати, віддавати під заставу майно, те що дитині;

відмовитися від спадщини від імені дитини, приймати спадщину під умовою;

відмовитися від прийняття у дар;

вимагати розділу майна дитини;

здійснювати інші угоди, суперечать інтересам дитини.

Батьки зобов'язані з належної турботою здійснювати управління майном дитини, зберігати розмір цього майна, а за можливості й множити його.

Тим самим було підкреслюється як особиста незалежність дитини, а й майнова самостійність у сфері сімейних правовідносин.

Як чергового своєрідного підстави виникнення майнові права дитини на сім'ї служить норма КоШС,посвященнаяразделу майна подружжя. Тут говориться у тому, що речі, придбані подружжям - батьками лише заради задоволення потреб неповнолітніх дітей (одяг, взуття, шкільні і спортивні приналежності, музичні інструменти, дитяча бібліотека тощо.), поділу не підлягають і передаються без компенсації тому, з ким мешкають діти. Можна сміливо сказати, що це право дитини на перелічені речі, власником що їх сутнісно є, хоча вони купувалися його батьками. Аналогічний висновок можна зробити щодо вкладів, внесених подружжям з допомогою своєї спільної майна з ім'ям їхніх спільних неповнолітніх дітей. Ці вклади безвідносно до того що, хто із батьків їх вносив у якому розмірі, не беруться до розділі майна. Володарем права власності й тут стає дитина.

Особливе місце серед положень КпШС, присвячених майновим

Отже, сімейне законодавство приділяє майновим правам дитини на сім'ї мінімум уваги, присвячуючи їм усього лише один, але розлогу статтю. А Конвенція ООН "Про права дитини" взагалі обмежується положеннями обов'язки батьків забезпечувати дитини на межах своїх фінансових можливостей, ніякого згадування про її праві власності у ній немає [1].

Майнові права дитини ставляться до категорії малодосліджених і неоднозначних понять в юридичної науці. Складність викликає відсутність законодавчого закріплення норм, регулюючих майнові відносини дитини як суб'єкта права. Конвенція ООН про права дитини, розглядаючи особисті немайнові права дітей, мимохіть зачіпає відносини майнового характеру, ст. 27 Конвенції обмежується положеннями обов'язки батьків забезпечувати дитини на межах своїх фінансових можливостей. У Конвенції навіть міститься згадування про праві власності дитини.

Разом про те норми сімейного права й не одного разу називає громадянське законодавство, тісно зтикається і з іншими галузями права, що підкреслює комплексний, складний характер майнові права дитини, у забезпеченні яких немає останнє місце має займати держава.


>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

З проведеного дослідження можна зробити такі висновки:

Потребує докладного вивчення питання про зміст і правового природі особистих і прав неповнолітніх дітей: права дитини з ім'ям, права дитини на спільне проживання з батьками, права дитини виховання своїми батьками та ін. Особливо актуальними тут є такі питання, як умови відповідальності батьків, форми їхніх провин, обов'язок по доведенню винності батьків та інших. Нині з'явилася проблему забезпечення права дитини отримання аліментів за умов, коли залучення батьків примусовому праці заборонено. З іншого боку, запитували про визначення розміру аліментів у нових економічних умов, специфіки зберігання коштів дитини на і ін.

Необхідно визначитися щодо можливості застосування нині громадянського законодавства до сімейним правовідносин. До майновим і особистим немайновим відносин між членами сім'ї, неврегульованим сімейним законодавством, застосовується громадянське законодавство остільки, оскільки не суперечить суті сімейних відносин. Як очевидно з зазначеної норми, застосування громадянського законодавства надають у принципі, але «остільки - оскільки». Ця проблема давно обговорюється зі сторінок юридичних видань. Висловлювалися різноманітні позиції. Багато вчених вважали у минулому, що сімейне право є спеціальної галуззю правничий та, отже, до даних відносинам неприйнятні норми громадянського законодавства.

Було виправдано включити позбавлення батьківських прав до системи кримінального покарання й вживати цю міру гаразд кримінального, а чи не громадянського судочинства. Поруч із кримінальним справою про позбавлення нас батьківських прав було

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація