Реферати українською » Государство и право » Виборчі системи сучасності: теорія і практика


Реферат Виборчі системи сучасності: теорія і практика

Страница 1 из 11 | Следующая страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ РЕСПУБЛІКИ БІЛОРУСЬ

>УЧРЕЖДЕНИЕ ОСВІТИ «>МОГИЛЕВСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЇМ. А.А.КУЛЕШОВА»

Факультет економіки та права

Кафедра правознавства

>ДИПЛОМНАЯ РОБОТА

Виборчі системи сучасності:

теорія і практика

Виконала студентка 5 курсу

заочного відділення

групиП-023

Науковий керівник

>канд.ист.наук, доцент

Рішення кафедри про допуск дипломної роботи до захисту вГЭК

(протокол № від червня2007г.)

Могилів 2007


>СОДЕРЖАНИЕ

Запровадження

1. Поняття виборчої системи

2. Мажоритарна виборча система, її види

3. Види й особливо пропорційної виборчої системи

4.Полупропорциональние і змішані виборчі системи

5. Особливості виборчої системи Республіки Білорусь у

Укладання

Список використаних джерел

Додаток


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

У науковій літературі термін «виборча система» вживається зазвичай, у двох значеннях - широкому і вузькому.

У широкому значенні виборча система - це система громадських відносин, пов'язаних із виборами органів публічної влади. Сфера цих відносин дуже широка. У неї входять питання визначення кола виборців і ряду обраних, та інфраструктури виборів (створення виборчих одиниць, виборчих органів прокуратури та ін.), і стосунків, створених з кожної з стадій виборчого процесу до його завершення.Регулируется виборча система нормами виборчого права, витлумаченого як система правових норм, що є підгалузь конституційного (державного) права. Проте чи вся виборча система регулюється правовими нормами. До її складу входять й відносини, регульовані корпоративними нормами (статутами політичних громадських об'єднань є та інших.), і навіть звичаями та традиціями цього товариства.

Проте країні цікавить виборча система в так званому вузькому значенні. Це чудовий спосіб визначення того, хто з які балотувалися кандидатів обраний посаду чи ролі депутата. Залежно від цього, якою буде використана виборча система, про результати виборів при одним і тієї ж результати голосування можуть виявитися різними. Тому політичні сили нерідко борються між собою вигіднішу собі виборчу систему (втім, оцінюючи її вигідність, вони можуть і помилитися).

У разі становлення та розвитку у Білорусі демократичної правової держави від рішення виборців, визначальних шляхом виборів конкретний склад представницьких органів державної влади місцевого самоврядування, і навіть опоненти і пов'язана подальший політичного курсу вибраних органів обласної влади і місцевих рівнів, значною мірою залежить загальне собі напрямок руху країни на доступний для огляду період.

Недостатньо оголосити Білорусь демократичним державою, включивши до Конституцію країни відповідне становище. Головне - домогтися, щоб ця постулат міцно був закоріненим у свідомості громадян, зробити демократію потребою широкого загалу населення. Найважливішу роль цьому процесі грають у вибори і застосована країні виборча система, який визначає актуальність даної роботи.

У історії досягнень людської цивілізації у вибори і виборчі процедури займають своє місце. Право громадян брати участь у формуванні владних інститутів є загальновизнаним елементом сучасного й держави. Кожна країна прагненні до політичної демократії відкрила нові можливості й умови перетворення громадян, у повноправних суб'єктів світу політики та управління.

Сьогодні, як ніколи відчувається потреба у конструктивних ідеях у різноманітних галузях суспільної відповідальності і державної діяльності. У нашій уже склалася практика правового вирішення цих складних проблем, як відкрите обрання представницьких і виконавчих органів державної влади місцевого самоврядування.

У цьому метою даної роботи є підставою розгляд теоретичних підвалин життя і законодавчої бази для застосування різних виборчих систем.

Мета дослідження обумовила постановку низки завдань, необхідні її досягнення:

Вивчити поняття і різноманітні види що у час виборчих систем;

Проаналізувати виборчі системи Республіки Білорусь у, Російської Федерації та країнах, оцінку їхньої ефективності;

Об'єктом дослідження є механізм функціонування виборчих систем. Під час написання роботи використовувалися метод системного аналізу, історичний метод дослідження, метод порівняння.

Тема, заявлена у роботі, знайшла широке свій відбиток у працях російських і зарубіжних провідних вчених, як-отАвакъян З. А.,Веденеев Ю. А.,Гунель М.,Ковлер А. І. та інших., проте єдність із принципових питань серед авторів досі що немає.

Правову базу на тему дослідження представлена положеннями: Конституції Республіки Білорусь у,Избирательного кодексу Республіки Білорусь у, постановами Центрвиборчкому.

Також правові положення з даної тематиці утримуватися у Кримінальному кодексі, Кодексі про адміністративні правопорушення, постановах Конституційного Судна Республіки Білорусь у, інших нормативні акти, конституціях і нормативні акти інших держав.

Робота складається з запровадження, п'яти глав, укладання, списку використаних джерел постачання та докладання.

Перша глава присвячена розгляду визначення виборчої системи та її видів. У другій, третьої та четвертої главі розглядаються основні що у час види виборчих систем. П'ята глава присвячена розгляду особливостей виборчої системи Республіки Білорусь у.


1. >ПОНЯТИЕ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ

У конституційному праві, як і кожна галузь права, складається з інститутів: інституту уряду, інституту парламенту, інституту для глави держави, інституту права і свободи, зокрема та інституту виборчого права.

По європейської традиції виборче право – це невід'ємний елемент конституційного права. Хоча детальні правила у сфері закріплюються зазвичай, у поточному законодавстві, основи виборчої системи поруч із принципами виборчого права як основоположними нормами правової системи країни закріплюються у її конституції. Основні закони деяких країн (наприклад, Португалії), встановлюють тип виборчої системи виборів усіх гілок і рівнів влади: парламентських, президентських, регіональної та місцевої; основні закони інших - лише парламентських (Бельгія); у країнах конституція розглядає виборчі закони як конституційних, чи органічних (Молдова), чи у разі, вимагає їхнього прийняття кваліфікованої більшості голосів, наприклад, 2/3 від України всього складу парламенту (Македонія). Якщо ж звернутися до праву США, то даний інститут вивчається іншими прикладними науками.

Виборче право має дві значення: об'єктивне і суб'єктивне. Об'єктивне виборче право – це сукупність конституційно-правових норм, регулюючих суспільні відносини, що виникають навколо виборів. У суб'єктивному значенні виборче право – цього права громадян брати участь у освіті представницьких органів, тобто. обирати ці органи влади й обраним.

Поруч із поняттям «виборче право», зазвичай, використовується термін «виборча система». Під виборчої системи у широкому значенні розуміють систему громадських відносин, які творяться у через відкликання реалізацією норм виборчого права. «Виборча система» - поняття ширше, ніж «виборче право», оскільки він включає крім норм сформовані суспільні відносини, які у чимось не збігатися до нових норм або регулюватися інеписанними нормами та традиціями.

Поняття «виборча система» застосовується й у вужчому значенні – як закріплена у законі система висування мови кандидатів і підрахунку голосів, тобто. конкретний спосіб організації виборів. Найпоширенішими є дві виборчі системи: мажоритарна і пропорційна, які мають різновиду. Є також і змішана виборча система, коли застосовуються обидві вищезгадані різновиду [32,с.266].

Історично першої виборчої системою стала мажоритарна система, основу якої лежить принцип більшості (франц.majorite - більшість): обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлений більшість голосів. Залежно від цього, це більшість (відносне, абсолютне чи кваліфіковане), система має різновиду. Нижче, я докладніше розгляну ці різновиду.

Уже світанку становлення конституційного ладу стали висуватися ідеї пропорційного представництва політичних об'єднань, у якому число мандатів, одержуваних таким об'єднанням, відповідає числу поданих його кандидатів голосів. Такі ідеї висловив французькій Конвенті в 1793 р. видатний діяч Великої французької революції Л.Сен-Жюст. Практично пропорційну систему вперше застосували у Данії в 1855 року для виборів частини членівРигстага. На початку сучасності нараховували 152 її різновиду. Нині вони існують у понад 60 країнах.

З початку минулого століття висувалися компромісні ідеї, створені задля забезпечення хоча б часткового представництва меншини - обмеженого вотуму, системи єдиного непередаваного голоси, кумулятивного вотуму,характеризуемие якполупропорциональние системи. Деякі їх застосовуються сьогодні, оскільки дозволяють тим чи іншим чином зменшити дефекти мажоритарної системи, не переходячи до більш-менш чистої пропорційності.

У чиїх інтересах сполуки достоїнств мажоритарної та пропорційної систем і виключення, властивих кожної їх недоліків поруч із поєднанням обох систем тільки в країнах у деяких інших почали застосовувати систему єдиного переданого голоси.

Головне для перемоги під час виборів - наявність підтримки виборців, що у кількості голосів «за» той чи інший партію і якого кандидата. За підсумками яких принципів, у вигляді яких методів ці голоси будуть перетворені на відповідні виборні мандати? Яка виборча система буде застосовується?

Як вважає генеральнийЧетвериков А.О.: «як така виборча система має не може і мусить істотного на підсумки виборів. Виборча система не що інше, як певна «технологія», котра трансформує голосу у мандати, що має бути нейтральній за своїм характером, ні переваг і створення перешкод ніяким партіям і кандидатам. Практика проведення виборів і навіть нашій країні, за кордоном показує, проте, що цю картину далека від фактичної реальності» [30].

Законодавчо встановлена для виборів парламенту або іншого органу виборча система впливає як на персональний і партійний його склад, а й у все етапи виборчого процесу, починаючи з висування кандидатів. Часом не тільки вибори, а й інші важливі аспекти політичного життя країни (регіону) перебувають під певним (іноді дуже сильним) впливом існуючої моделі виборчої системи: функціонування партій та партійна система загалом; діяльність парламенту, її форми, результати і ефективність; стабільність уряду, всієї механізму виконавчої влади і ін. Одні типи виборчої системи можуть заохочувати розвиток партій та багатопартійної боротьби, інші - створювати особливо сприятливі умови становлення двопартійної системи; більш вигідні значних, інші - для дрібних партій та угруповань; окремі її моделі сприяють зміцненню й централізації партій, інші, навпаки, стимулюють внутрішньопартійну боротьбу. Існують види виборчих систем, які можуть опинитися ефективно застосовуватися у умовах «партійної держави» й суспільства; інші формально зберігають позапартійний характер. Нарешті, що безперечно необхідно пам'ятати: практично з відомих різновидів виборчих систем у тому мірою спотворює волю громадян, висловлену під час виборів, хоча характері і цих спотворень до різних її моделей неоднакові.

«Виборча система, в такий спосіб, зовсім на нейтральний чинник у процесі. Так, на думку ряду дослідників, серед інших обставин земельну частку провини за прихід до 1933 р. уряду націонал-соціалістів до тієї влади несе встановлена після Першої Першої світової в Веймарської Німеччини пропорційну виборчусистема»[30]. Проблема вибору виборчої системи зазвичай одна із ключових питань політичного життя країни, набуваючи в окремі періоди особливої гостроти. Відомі випадки, коли питання майбутньої виборчої системи країни вирішувалося безпосередньо громадянами шляхом всенародного голосування (наприклад, у Новій Зеландії). У Ірландії і такі референдуми проводилися неодноразово (У Ірландії, наприклад, двічі з інтервалом у років - 1959 і 1968 р.; Італії кілька народних голосувань з цього питання проводилися нещодавно, в 1991-93 р.).

У Республіці Білорусь, Російської Федерації, як і у більшості країн СНД, мови у Франції, детальні правила щодо виборчих систем встановлено конституцією лише до виборів для глави держави (президента). Вибір виборчої системи - одну з найважливіших і найскладніших завдань законодавця. Але який він – «правильний» вибір? Чи є «найкраща» модель виборчої системи чи у разі та, що у найбільшою мірою відповідає умовам країни, певної територіальної, національно-територіальною або відсутньою місцевою одиниці? Що стосується моделювання виборчої системи Білорусі особливе значення набуває вивчення світового досвіду організації виборів, визначенні їх переможців. Останній відрізняється широким різноманіттям і може бути дуже складно до. Проте, як зазначав незабутній Козьма Прутков, «краще побільше, ніж менше»: що ширша коло відомих нам моделей виборчої системи, що більше ми знаємо про них, тим більша шанси підібрати у тому різноманітті, ту одну модель, яка у найбільшою мірою відповідати умовам певного держави.

На території однієї держави можна застосовувати кілька виборчих систем для виборів центральних і місцевих органів; навіть виборів одного органу. Виборчі системи, які діють рівні регіонів і муніципальних утворень, необов'язково повинні прагнути бути ідентичними моделі, введеної для виборів центральних органів. З огляду на різні національні, географічні, соціально-політичні, економічні особливості регіонів і територій країни, встановлювати з єдиного центру якусь загальнообов'язкову модель виборчої системи як недоцільно, а й навряд чи корисно. «Плюралізм» виборчих систем існує лише у великих федеративних державах (США, Росія), а й у багатьох інших країнах: Угорщини, Великобританії, Італії та ін.


2. >МАЖОРИТАРНАЯ ВИБОРЧА СИСТЕМА, ЇЇ ПЛАНИ

Мажоритарна система (від франц.majorite більшість, система більшості) щодо обраних кандидатур виходить із принципу більшості. Ця виборча система є найстаршою, саме від цього варіанта почали проводиться вибори до парламенту. «Щоб обраним при мажоритарної системи, необхідно одержати під час виборів більшість голосів. Формально голосування проводиться не було за партії, а й за конкретних кандидатів. Насправді ж у країнах із розвиненою партійною системою приналежність кандидата певної партії спроможна чинити вирішальне вплив на переваги виборця.

Так, за твердженням експертів з Великобританії, вибори у нашій країні мають «переважно партійний характер». «Середній британський виборець голосує передусім за партійного призначенця. Йому може подобатися або подобатися кандидат, що його партія підібрала для даного конкретного виборчого округу, йому може вулицю значно більше подобатися інший [кандидат], провідний безперспективну боротьбу місце по-друге лавах, але нічого (як виборець) неспроможна зробити з цим» [30]. Цікаво, що партійність кандидатів до виборчих бюлетенях у країні стала указуватися тільки з 1970 р. Якщо мажоритарна система використовують у поєднані із пропорційної, голоси, віддані за кандидата певної партії, у одномандатному окрузі (якщо він був обраний), всі ж зараховуватись у загальну скарбничку голосів партії, від якій він балотувався (наприклад, Італії під час виборів Сенату).

Існує й особлива різновид мажоритарної системи, яка за визначенні переможця враховує і персональне, та партійний голосування виборців - система подвійного

Страница 1 из 11 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація