Реферати українською » Государство и право » Вчення Гегеля про державу та право


Реферат Вчення Гегеля про державу та право

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Зміст

 

1.Методологічна основавчення Гегеля про державу та право

2.Особливостіметодологічногопідходу Гегеля довизначеннясутності права держави йпорівнянні ізпідходами Канта

3.Основніетапирозвитку ідеїсвободи та їхні характеристика,сутність права.Основніключовіпоняття шкірного ізетапіврозвитку ідеїсвободи (>особистість,власність,договір, неправо,покарання, вина,умисел,намір, благо, добро, зло, держава та їхні характеристика)

4.Сутність держави таїї ставлення доособистостісуспільства.Суб’єктивна таоб’єктивнасторони держави та їхні характеристика

>Використаналітература


1.Методологічна основавчення Гегеля про державу та право

>Георг-Вільгельм-Фрідріх Гегель (1770-1831) - один знайбільшвідомихпредставниківнімецькоїкласичноїфілософії.Його роботи,зокрема «>КонституціяНімеччини», «>Феноменологія духу», «Філософія права», «Філософіяісторії», малі великийвплив нарозвитокполітичної думи. Але вонимістилисягеніальні для свого години, хочінодінепослідовні ісуперечливі, ідеї таконцепції прозаконисуспільногорозвитку,громадянське сус-пільство,національну державу,націю, право тощо.

>Гегелевафілософіядужескладна, йнеобхідновизнати, щовін-найважчий длярозуміння із всіхвидатнихфілософів. Томуперш ніждокладнопояснювати його систему, вельмикорисноюможевидатисяїїзагальна характеристика.

Системафілософіїмислителяпобудована на його основномуположенні прототожністьмислення табуття, якувиражено уформулі: «Усідійсне -розумне, всерозумне -дійсне».Ця формулапороджувала турізноманітність думок, котрівикликалинепорозуміннянавітьсередосвічених людей.Філософовідокоряли до того, щовін утакийспосібвиправдовуєбудь-якийдержавний режим,закликає дорелігійногосмирення.

яквважаютьдослідникивчення Гегеля,цідокори не булисправедливими.Філософвкладав вельмисвоєріднийсенс упоняття «>дійсний» й «>розумний». «>Дійсним»вінвважав всі ті, вчомуявищезбігається ізсуттю, щомає силу дії. «>Розумним»називаввіностанню основу всіх промов, щось назразок «ідеї» Платона.

>Наведена теза,отже, означала, що вкожнійіснуючійдержаві,добрій чипоганій,міститьсявідображеннявічної ідеї держави, Якаперебуває надякомусьзахмарному світі, алежить самих промовах.Присутністьїї у словах неробить їхнідобрими чипоганими,кожна держава,навітьякщо вона погана,міститьцюідею й,отже, в цьому й лише в цьомусмислі вон -розумна.Кажучи про «>розумність» держави, ми недаємоїйоцінки, а лишеконстатуємоставленнябудь-якої держави дозагальногопоняття пронеї, доїї ідеї.

>Можнатакожсказати, що уформулі: «щорозумне, тідійсне, а щодійсне, торозумне» Гегельвисловивглибоку йвірну думку про ті, щолюдськийрозумпізнаєзаконидійсності, а самадійсність упрактичнійдіяльностіявляє собоюздійснення того, щопізнанорозумом. Аліфілософзробив з цогохибнийвисновок, щомисленняє не лишевластивістюлюдськогорозуму йвідображеннямбуття, а ісутністю самогобуття. Тому, заРегелем, усебуттярозглядається як діяльністьякогосьрозумногомислячого початку, якувінназивавабсолютним. Природа, сус-пільство людей таїхня духовна діяльність в всіхсвоїхпроявахєвиявленням цого абсолютного початку, яку тому іназивається нимабсолютним, щолежить восновівсьогобуття.

У роботи «>Феноменологія духу» Гегельзобразив шляхрозвиткулюдськогомислення.Першоюстадієюрозвитку абсолютного початкуєідея, щоявляє собоюнайбільшзагальний таабстрактнийвираз упроцесімисленнявсьогобуття.Вонапроминає усвоємурозвитку дваетапи: «всобібуття» й «для собібуття», йстає врезультаті цогорозвиткуабсолютноюідеєю. Другастадія -виявлення ідеї упросторі ічасі.Цястадія, за Гегелем - «>відчуження ідеї»,тобтоздійсненняїї вчомусь длянеї чужому (вматеріальному світі).Третястадія врозвитку абсолютного початкуозначаєперехід угалузь духу,тобто Повернення ідеї досамої собі (домисленнясамої собі) влюдськомудусі.

Намєважливоюякразтретязавершальнастадія руху ідеї, Якамаєсправу ізлюдиною талюдськимсуспільством.Вона,своєючергою,тежскладається ізтрьох фаз, котріпослідовнозмішуються, й котрімістять:суб'єктивний дух (>індивідуальналюдськасвідомість);об'єктивний дух (право, мораль,моральність);абсолютний дух (>мистецтво,релігія,філософія). З цого схематичногоописусистемигегелівськоїфілософіїстаєзрозуміло,чому вподальшомубезпосереднійінтереспредставлятиме в основномулише друга ізперелічених фаз.Об'єктивний дух -це, за Гегелем, та фазарозвитку духу (йвсесвітньоїісторії), коли свободавпершенабуває формуреальності,тобтонаявногобуття увиглядідержавно-правовихформоутворень. Духвиходить ізформисвоєїсуб'єктивності,пізнає таоб'єктивуєзовнішнюреальністьсвоєїсвободи:об'єктивність духу входити у свої права.

Отже,абсолютне початокреальності увченні Гегеляназиваєтьсяідеєю; донеї належатипоняття, котрієвзірцями для окремихгалузейреальності.Ідея,твердивфілософ,постійнорозвивається,відчуваєеволюцію. Однакцей рух,властивий ідеї, досягатилюдськоїсвідомості >лише после того, яквінзовсімз'ясувався.Свідома «>мудрість» цого світу, вякому миживемо,є рефлексом, щопередуєрухові промов.

Алі для Гегеля процесрозвитку не бувпроцесомбезболісним,мирним,бомавмоментиборотьби,моментистраждання -негативний момент, як показувализгодомгегельянці. Коженступіньрозвиткудосягається «>запереченням»попереднього, ізякого щосьзберігається,огортаєтьсяновоюдійсністю,інша жчастинапідлягаєзнищенню.

>Найскладнішимпитанням для Гегеля було б запитання проконечність табезконечністьпроцесурозвитку ідеївзагалі та державної ідеїзокрема.Безконечнийрозвитоквінзаперечував,називав «>нерозумноюбезконечністю».Ідея, на його думку, винназнайти собі, асаме:припинитисвій рух йвпертися вякусьвищунепорушну точку, вдосконалуістоту чи Бога, усвітовомумасштабі, вдосконалу державу - вмасштабіполітичному. Гегельвважав, щонайвищогорозвиткуідея державидосягла упрусськійстановіймонархії початку XIX ст.

У «>Філософії права» Гегельвисвітливформивиявленняоб'єктивного духу увиглядіздійсненнясуспільства, права,моралі таморальності,з'ясовуючи при цьому предметфілософіїісторії.

>Єдина думка, якоїнесе із собоюфілософія -простеуявлення пророзум; про ті, щорозумпанує надсвітом; про ті, щосвітоваісторія,отже,єрозумнимпроцесом. Розум -цебезконечна сила, йоговласнийбезконечнийматеріаллежить восновівсього природного й духовного життя, якувінпороджує; аще -безконечна форма, щоспонукаєцейматеріал дозмін.Філософтвердив, щорозум -цесубстанціявсесвіту; щоця «>ідея» чи «>розум»є йспинноювічноюабсолютноювсемогутньоюсубстанцією, що вон самавиявляє собі у світі; що в цьому світінічого понад невиявляється, как она таїївелич й слава -це теза, щоїї уже доведено уфілософії, й митеж тутвважаємоїїдоведеною.

2.Особливостіметодологічногопідходу Гегеля довизначеннясутності права держави йпорівнянні ізпідходами Канта.

Правопередбачає свободуіндивідів (свободуїхньоїволі) тапов'язану ізцієюсвободоюможливість (йнеобхідність)свавілля,зіткнення йколізіюрівних йсвавільнихдій й т. буд.; право йєзагальне для всіх правило (>сукупність правил) згодисвавільних,колізійнихдійвільних людей.Іншими словами,сутність праваполягає до того,щобпоєднати свободуоднієїлюдинизісвободоюіншої,щоб люди й не заходили всуперечністьміж собою.

Для Кантанорми права як йморалі малізначеннялише до тоговипадку, коли смердотіпрагнулипідвестиповедінкулюдини доти,щобїївчинкивідповідаливимогам категоричногоімперативу. Аліякщокатегоричнийімперативстосується довнутрішньоїгалузі (>моральності)людини, то правоскладаєзовнішнійпрактичний аспектїї життя. Право длякожноїлюдинивизначаєпевні рамкиїїдіяльності.Воновступає вдіюлише тоді, коли людинавиходить далеко за межі й заходити усуперечність ізіншоюлюдиною.

Право, завченням Канта -цекатегоріяоб'єктивна, щостоїть з людей й Державою. Саму ж державувінвизначав через право: «Держава -цеоб'єднаннябагатьох людей,підпорядкованихправовим законам»,суто правова організація. У цьомурозумінні Кантвиступав одним зпопередниківтеоріїправової держави.Самепідкорення праву,вважавфілософ,відрізняє державу відіншихспільнот, котрітежмаютьсоціальний характер, але йзасновані не так направі, але в законахдоброчинності в чистомувигляді. Останнівінназиваветичними, чиетично-громадянськимиспільнотами. (

Упитанні пропоходження держави Кантдотримувавсядоговірноїтеорії, широкорозповсюдженої зачасівборотьбибуржуазії за уладові.Згідно ізКантовоютеорією, людивідмовляються відсвоєїсвободи природного стану,щоб набути свободу як членисуспільства.Людиназалишаєдику, незасновану назаконі, природу,набуваючи волю правовомустані,заснованому назаконі вусьому йогообсязі.

Навідміну від приватного (природного),позитивне правоє результатдіяльностізаконодавця, тому воно та -публічне право. Алі й ті, йінше правозавждизв'язано ізкатегоричнимімперативом.

>Здійснення прававимагає,щоб воно та було бзагальнообов'язковим, азагальнообов'язковістьдосягаєтьсянаділенням йогопримусовою силою:інакше право невиконаєвизначеноїйому всуспільствіролі.Надати ж правутакунеобхіднуйомувластивістьздатна лише держава -споконвічний йпервиннийносійпримусу.

>Водночас Кантнеодноразовопідкреслювавважливунеобхідність длясамої держависпиратися на право,орієнтуватись усвоїйдіяльності нанього,погоджувати із ним своїакції.Відхід відцієївимогиможекоштуватидержавідуже дорого. Держава, котраухиляється віддотримання прав й свобод, незабезпечуєохоронипозитивних законів,ризикуєвтратитидовір'я йповагу усвоїхгромадян.її заходьможуть й незнаходити у якихвнутрішньоговідгуку йпідтримки. Людисвідомозайматимутьпозиціювідчуження відтакої держави.

Увченні продержавну уладові Кантсприйняв ідеї Руссо пронароднийсуверенітет, але й невідмовився і відтеоріїподілу владиМонтеск'є,вносячи доостанньоїсуттєві поправки. В частности,замістьрівновагигілок владавінвимагавпріоритетузаконодавчої влади передвиконавчою.Йдучи заМонтеск'є,філософвідзначав, що вкожнійдержавііснують три влади, котріскладаютьєдину волю, але йвиступають утрьох особах,це: 1)верховна влада вособізаконодавця,якийздійснюєсуверенітет; 2) владавиконавча, щоуправляє згідно із законами; 3) владасудова.

Ілишетеперповернімося донаступноїважливоїпроблеми -якставився Кант дореволюції.Він бувпереконаний, щопротизаконодавчогоглави держави неможе бутиправомірного опору народу.Опір народузаконодавчійвладіфілософрозглядав як щосьпротизаконне,таке, щоруйнуєзаконнийдержавнийустрій.Правового станусуспільства,підкреслювавмислитель,неможливодосягтипротиправнимизасобами.Вінзакликавдомогтисяперетворень у державномуладімирним шляхом, задопомогипоступовихмирних реформ.

«Філософія права» врозділі про державуподаєцю самутеоріютрохиповніше. Держава,вважав Гегель -цереальністьморальної ідеї,моральний дух, як видимоюсубстанціональна воля, очевидна самасобі, щомислить про собі йвиконує ті, щопізнає,мірою того, якпізнає. Держава -церозумне всобі та для собі.Якби державаіснувалалишезадляінтересівіндивіда (яквважаютьліберали), тоіндивідміг бі бути чи і не бути членом держави.Протестосунок держави доіндивідазовсімінший:оскільки держава -цеоб'єктивний дух,індивідмаєоб'єктивність,істину, мораль лише тоді, коливінє членом держави,правдивийзміст й позначкаякої -єдність як така.Філософприпускав, щоможуть бутипогані держави, але й смердоті простоіснують й немаютьсправжньоїреальності, тоді якрозумна держава -цебезконечне в самомусобі.

У Гегеля ми незнаходиможодногофілософського принципу,якийвизначав біміждержавнівідносини.Вінгадав, що взовнішніхзносинах державаєіндивідом й воннезалежна від всіхінших держав. Ос-кільки вційнезалежностівиявляєтьсябуття для собі реального духу, державаєпершоюсвободою йнайвищоючестю народу.Звідсимислительзаперечувавбудь-якеоб'єднання накшталтЛігинацій, яку могло бобмежитинезалежність окремих держав.Міжнародніконфліктиможерозв'язати лишевійна; держави однащодоодноїперебувають у природногостані,їхнізносини невизначає закон чи мораль;їхні прававиявляються вїхніхконкретнихпрагненнях,інтерескожної держави -їїнайвищий закон. Неіснуєніякихсуперечностейміжполітикою тамораллю,оскільки держави непідлягаютьзвичайнимморальним законам.

>Філософ, якбачимо,повторювавподіл владиМонтеск'є, ізтієюрізницею, щозамістьсудової владиввів уладовікнязівську (>нагадаймо, щосудова влада, заРегелем,належить доінститутівгромадянськогосуспільстванеполітичної держави).Водночасвінвважавконцепціюсамостійностігілок влади та їхнівзаємногообмеженняневірною,оскільки за такогопідходу аби ужеприпускаєтьсяворожнечакожної із влади доінших,їхнівзаємніпобоювання йпротидії.Мислительвиступав затакуорганічнуєдністьрізнихгілок влади, заякої усігілкивиходять змогутностіцілого тає йогоорганічнимичастинами.

І усе ж таки таки Гегельвіддававперевагукнязівськійвладі,значенняякоївбачав у боцеє владаостанніхрішень, котріспираються насамосвідому волюоднієї особини. Абсолютнонеобхідно,щоб удержаві бувтакийелемент,який своїмостаннім «хочу»ставивкрапку над «й». Це неозначає, заРегелем, що монархвладарюєнеобмеженосвавільно.Вінмуситьспиратися на закон,якиймає в останній моментрозумності,самевінмаєповажатиіндивіда яквільнусуб'єктивність йрозумітицихіндивідів. Надержавієміцнаконституція, топравителеві частонічогоробити,крім якдаватисвійпідпис. Аліцейпідпис -важливий,вінсимволізуєочолення,вищеякого не можнапіднятися.Оце ієосновою принципуєдиновладдя. Томумислительвідкидавусякіможливіаргументипроти початкуєдиновладдя.Монархнеобхідний у тому,щобдоходити доостаточнихрішень увипадках, щоавтоматично невипливають ізприписів й законів, на котріспирається діяльність державноїадміністрації.

>Законодавча влада, завченнямРегеля, виннавиражати неінтереси народу,який сам він незнає, чогохоче, аінтересистанів. Сама жзаконодавчаустанова виннапредставлятистани, а чи не народ.Вонаскладається із двох палат, до яківходятьпредставникивищихстанів,окрімпредставників від народу. Отже, Гегель бувприхильникоморганізаціїстаново-професійногопредставництва вдержаві.

>Особливемісце вдержавімаєпосідати йдругийелемент -виконавчої таурядової влади.Виконавча владаздійснюється монархом й чиновниками.Досконала держава,вважавфілософ,вимагає,щобгромадянське сус-пільство було бзалучено доуправління Державою. Знього держава виннавибратинайбільшздібних йталановитих, котріутворюютьособливийклас слуг держави. Гегельназивавцейклас «>середнім станом», вякомувтіленоосвіченість й народнуправосвідомість.Середній станєпереважноносієм державноїсамосвідомості, томувін абискладаєголовну опору держави.Твердження про ті, щокожензокрема винен бутизакликаний довиявленнясвоєї думи вдержавнихсправах,мислительназивав «демократизмом,позбавленимбудь-якоїрозумноїформи».

Вісьтаке устислімвикладіфілософсько-правовевченняРегеля.Попридеякінебезспірніположення, воно та справилозначнийвплив наподальшуісторіюполітико-правової думи. ФілософіяРегеля, як й всянімецькакласичнафілософія,являє собоюзначнийвнесок укультурнуспадщинулюдства.

 

3.Основніетапирозвитку ідеїсвободи та їхнього характеристика,сутність права.Основніключовіпоняття шкірного ізетапіврозвитку ідеїсвободи (>особистість,власність,договір, неправо,покарання, вина,умисел,намір, благо, добро, зло, держава та їхнього характеристика).

>Основним предметомфілософіїісторіїє дух упроцесірозвитку. Сама жісторіяє «>розвитком духу вчасі»,мається наувазі, щоісторія «>світового духу»має свою мітку.Ця позначка -розвитоксвободи,свободи громадянина вгромадянськомусуспільстві. Свобода, завченням Гегеля,є сама всобіметою, котрареалізується таєєдиноюметою духу.Світоваісторія бувспрямована дотієїостаточної мети,якійпротягомбагатьохстолітьприносятьсяжертви наолтарі світу.Тількицяостання позначкавтілюється іреалізується, лише вонє узмінах всіхподій йвідносин тім, що у якихвоістинудієве. Ос-кількиреалізаціясвободи за Гегелем знеобхідністюмістить й ті, що дух самусвідомлює собівільним,історіяєтакож йпрогресом вусвідомленнісвободи.

>Людська свобода - результаттривалої роботи духу.Історичнийрозвиток духуобіймає триголовніфази:східну,греко-римську танімецьку. схід знавши йдонинізнає, щовільний лише один;греко-римський світло - щовільнідекотрі, анімецький світлознає, щовільні усі.Можна було б бсподіватися, щодемократію якщопроголошенонайкращоюформоюправління, коли усікористуютьсясвободою, але й на самом деле цого несталося. Ідемократія,аристократія належати до тихий форм держави, в якісвободоюкористуються не усі, а лишедекотрі, за деспотизмумає свободу один, а й замонархіївільні усі. Цепов'язано із тім, що слову «свобода» Гегельнадававнезвичайногозначення. Длянього не було бсвободи без закону;проте,віннамагавсяперевернутицетвердження івиголошував, що там, де закон, там й свобода. Отже, свобода длянього означала не більше, ніж право коритись закону.

>Розвитоксвітового духувідбувається неавтоматично,він неможеобійтися безпрактичноїучасті людей, безлюдськоїактивностівзагалі.Людськаактивністьмотивованавідокремленимиегоїстичнимипотребами,інтересами,навітьпристрастямиіндивідів,утворює, за Гегелем, Єдиний адекватнийзасіб чиінструмент, задопомогиякогоісторіяреалізує своювнутрішнюнайбажанішу мітку.

Принципомісторичногорозвитку,вважавмислитель,єнаціональний дух. як й можна було бсподіватися,найвищу роль у земномурозвитку духувінвизначавнімцям. «>Німецький дух -це дух нового світу.Його позначка -реалізаціяабсолютної істини йнеобмеженесамовизначеннясвободи -тієїсвободи,змістомякоїєїївласний абсолют».Нації в Гегелявідігравали ту саму роль, якої в Марксанаданокласам. На додачу донацій ми,твердивфілософ,повиннітакожзважати і навидатніісторичніпостаті, дії якісприяютьреалізаціїзагальноїволісвітового духу. Для приклада названоОлександраМакедонського, Цезаря, Наполеона І.

>Прогрес вусвідомленнісвободи,якийутворюєвнутрішнійсенссвободи, не винен, на думку Гегеля,розумітися всутосуб'єктивномузначенні,тобто як адекватнарефлексіясвободи.Внутрішній характер ідеї уньогозавжди винен статіреальністю.

Аліперш ніж перейти доз'ясуванняосновнихформоутвореньвільноїволі,зупинімося нагегелівськомупонятті прававзагалі.

Правомислительрозумів як царствореалізованоїсвободи,наявнебуттявільноїволі. Мова при цьомуйшла пророзвиненурозумну волю, Яка вільна.Водночаспоняття «право»вживалося в йогофілософії права восновнихзначеннях: 1) право як свобода («>ідея права»), 2) право якпевнийступінь й формасвободи (>особливе право), 3) право як закон (>позитивне право). Наступеніоб'єктивного духу, де весьрозвитоквизначаєтьсяідеєюсвободи, «свобода й право»виражають Єдинийсенс.

Система права як царствоздійсненоїсвободиявляє собоюієрархію «>особливих прав»,данихісторично йхронологічно; смердотіобмежені таможутьвступати увзаємніколізії. Навершиніієрархії «>особливих прав»стоїть право держави.

Гегельрозрізняв право й закон, але йводночаспрагнув усвоїйконструкціїунеможливити їхньогопротиставлення. яквеликенепорозуміннярозцінювавфілософперетвореннявідміни природного чифілософського права від позитивного упротилежність йсуперечністьміж ними.Мислительвизнав, щозміст праваможе бутиперекручений упроцесізаконодавства: в повному обсязі,дане уформі закону,є правом,оскількилишезакономірне в позитивномуправі -законне йправомірне.

Гегель, як йМонтеск'є,вирізнявісторичний момент у позитивномуправі.Вінтвердив, що законіввідображаєтьсянаціональний характер народу,ступінь йогоісторичногорозвитку,природніумови його життя таін.Водночасфілософзастерігав, що не усіобставиниісторичногорозвитку права й державибезпосередньостосуються доїхньоїсутності, алише тих, щорозкриваються як моментрозвиткуфілософськогопоняття.

Угегелівськомувченнітрьомаголовнимиформоутвореннямивільноїволі тавідповіднотрьомаосновними сходамирозвиткупоняття праває:абстрактне право, мораль йморальність.

>Абстрактне правовиступаєлише як абстрактна й голиможливість всіхнаступних болееконкретнихвизначень права йсвободи.Відзначмо двавузлові йогомоменти.По-перше,основноюзаповіддю абстрактного права, щоявляє собоюсукупністьвідносиніндивідів якприватнихвласників, Гегельоголосивзаклик: «Будь собою йповажайінших якосіб». Легковловитиантифеодальнийсенс цогозаклику, щоутверджувавгідністьлюдської особини, котранехтувалася вумовахкріпоснихпорядків.По-друге, своюреалізацію свободаабстрактної особинизнаходить,вважавмислитель, управіприватноївласності.Власність, вякійвінубачав лишеставлення людей до промов,породженанеобхідністю дляокремогоіндивідавиявити свою волюзовнішньому світі.Завдякивласності людинастаєособою. «>Лише увласності особає якрозум», На думку Гегеля, свободаприватноївласності -видатнезавоювання нового години.Водночасвимогамайновоїрівностірозцінювалася ним якнерозумнапозиція,пусте йповерховерозумування.

>Наступний моментвчення проабстрактне право -гегелівськіміркування про неправду (обман, примус,злочин). Одним звидівнеправдиєзлочин.Злочин -цесвідомепорушення права, щовимагає йоговідновлення черезпокарання. Зпоглядуфілософа, самзлочинець виненвимагатисобіпокарання. Гегельтвердив, щопокарання -це правозлочинця,оскільки воно тає актом йоговласноїволі, Яказаперечує право, щотягнезаперечення,тобтопоновлення права черезпокарання.

>Абстрактне правоторкаєтьсязовнішніхвчинківлюдини. Уньомувільнііндивідивзаємодіють один із одним як особини, щокеруються усвоїйповедінцізаборонами йвеліннямиюридичних норм.Суб'єктивна сторонаповедінки тут доуваги небереться й недосліджується. Алі надругійстадіїрозвиткуоб'єктивного духу, у сферіморалі, воннабуваєвирішальногозначення. Наційстадії, коли особа абстрактного правастаєморальнимсуб'єктом,впершенабуваютьзначеннямотиви йцілівчинківсуб'єктів.

>Усякий провина, писавши Гегель,являє собоюєдністьсуб'єктивного йоб'єктивного вдіяхконкретної особини.Розмежуванняцихаспектів,розкриттяїхньоїдіалектикинеобхіднефілософу у тому,щоб довеститезу прообов'язкиоцінюватилюдину заїїповедінкою.Звідсивипливавважливийвисновок про правокарати людей лише заскоєні нимизлочинні дії.Настаннякримінальноївідповідальностімислительобумовлювавнаявністюумислу в проступкиіндивіда.

Усвоємувченні Гегельхарактеризував мораль яксуб'єктивнерозуміння добра й зла. Аліщобсуб'єктивнерозуміння неперетворилося вголийсуб'єктивізм,йомупотрібнаоб'єктивна основа. Такнамічаєтьсяперехідоб'єктивного руху втретю,вищустадію свогорозвитку -моральність.

4.Сутність держави таїї ставлення доособистостісуспільства.Суб’єктивна таоб’єктивнасторони держави та їхні характеристика

Гегеля можнавіднести доприхильниківорганічноїтеорії держави.Він простоназивав державуорганізмом,будівничимякоїєісторія. як ііншіприхильникицієїтеорії,філософвідкидавдоговірнепоходження держави.

>Державниймеханізм -організм духовний,втіленняоб'єктивного духу, вякомузнайшласвійвиразморальність, щопіднялася відсуб'єктивногоїї стану вокремійдуші дооб'єктивногоіснуванняполітичнихустанов. Чи несуб'єктивнійсамосвідомостіокремоїлюдини, аоб'єктивнихустановах державивбачав Гегель ту сферу, де винне бутиорієнтованопоняття добра й зла,правди йнеправди. Вісьчому своїетичні подивисяфілософвикладав у «>Філософії права», авищимступенемцієїфілософіївважаввчення про державу.

Своюфілософію держави Гегельвиклав у «>Філософіїісторії» та «>Філософії права». У «>Філософіїісторії» сказано, що «держава -цесправдівтілене йздійсненеморальне життя» й що всюдуховнуреальність,притаманнулюдині, даноїй лише через державу. «>Адже духовнареальністьлюдиниполягає до того, щоїївласнусутність -розум -об'єктивно даноїй, щоцясутністьмає длянеїбезпосереднєоб'єктивнеіснування...Аджеістина -цеєдністьзагальної тасуб'єктивної воль, азагальневиявляється вдержаві таїї законах, вїїзагальних йрозумнихустановах. «Держава -цеземна формаіснуваннябожественної ідеї». Ізнову «Держава -цевтіленнярозумноїсвободи, щореалізує йусвідомлює собі уоб'єктивнійформі...Держава -цеідея духу взовнішніхвиявахволі тасвободилюдини».

Отже, держава, завченням Гегеля -цеідеярозуму йдійсністьконкретноїсвободи,моральний дух,найвища честь народу.Цівисокі, хоч й не було засмислом слова,означають, що вдержаві,їїустановахфілософпобачивутілення добра,чимздійснивперехід відетичногоіндивідуалізмуєвропейськоїетики XVII-XVIII ст. доетикидавньогрецького духу ізїїабсолютизацією держави якносіявищихморальнихцінностей.

>Здійснившицейперехід, Гегель,однак, невважав, щоокрема особацілкомрозчиняється всуспільномуцілому, якце ми Бачили у Платона.Вінкритикував Платона свої, що тієїодносторонньовирізнив моментзагальності та не узявши доувагисамостійнулюдину ізусімаїїконкретнимиозначеннями (>приватнавласність,індивідуальнасім'я й т.ін.).Справжня держава, на його думку,міститьобидваціпротилежнімоменти. «>Суспільствоіснує незавдякипростійсолідарності йогочленів, азавдякипоєднанню двохпротилежних почав -інтересівцілого таінтересів окремихосіб».

>Наведеневищетвердження Гегеля недає,однак,відповіді на запитання, щоєметою, а щозасобом,тобто чигромадяниіснуютьзадля держави, чи державазадлягромадян. Гегельдотримувався Першогопогляду,ліберальнафілософія, котрайде від Локка - іншого.

>Ідея держави у Гегелявнутрішньопов'язана ізпоняттямгромадянськогосуспільства, якелемент,неуявленнийокремо від державної ідеї.Філософ з великоюпроникливістю описавшиосновнірисигромадянськогосуспільства якособливоїсоціальноїсистеми, щовиникла ізоб'єктивних потребмаси окремихосіб йутворилаякийсьоб'єктивнимсоціальний порядок,закониякоговивчаютьсяособливоюнаукою,політичноюекономією, Яканадаєперевагудумці,оскільки вона вмасівипадковостейпрагневіднайтизагальнузаконовідповідність.

Гегельвирізняв тристанигромадянськогосуспільства: 1)субстанціальний (>землевласники -дворяни йселяни), 2)промисловий (>фабриканти,торгівці,ремісники), 3)загальний (чиновники).Такерозуміннястаніввідповідало буржуазномузмісту.

>Необхідно, завченням Гегеля,щоб особа малавласність, котра реальнофункціонує вгромадянськомусуспільстві тапотребує свогозахисту.Такий захист вонодержує із боці закону, суду йполіції. Вісьчомумислительвисвітлював запитання закону,правосуддя й діяльністьполіції надтійчастині «>Філософії права», дейшлося про державу, в якому було, деписалося прогромадянське сус-пільство,вважаючи їхньогоінститутамисаме цогосуспільства.

>Охорона правгромадянськогосуспільстваздійснюєтьсятакожкорпораціями,тобтоособливими спілками,належність до яківизначаєтьсядіяльністю йздатністю до роботи.Цікорпораціїгарантуютькожномучленовігромадянськогосуспільства безпечу,піклування пронього,створюютьзначення всуспільстві йстанову честь.

Гегельвважав, щоміж Державою тагромадянськимсуспільствоміснуєособлива природавзаємин.Сутністьцихвзаємин від самого початку - контраст й залежність. Держава, якїїуявлявмислитель, неєутилітаристськоюінституцією,зайнятоюбуденноюсправоюнаданнягромадянськихпослуг,втілення в життя закону,виконанняполіційних обовязків й згодиекономічнихінтересів.Усіціфункції, як зазначалося, належати догромадянськогосуспільства. Держава ісправдіможеспрямовувати ірегулюватиціфункціїміроювиникнення в цьомупотреби, але й сама їхнього невиконує.Громадянське сус-пільствозалежить від держави усправірозумногонагляду йморальноїзначимості. Алі і державазалежить відгромадянськогосуспільства взасобахздійсненняморальнихзавдань,втіленням які вонє. Однакцідвіінституції, хоч йвзаємнозалежні, стояти нарізнихдіалектичнихрівнях. Держава -засіб, а чи не позначка.Вонапредставляєраціональнуідею врозвитку та якістинно духовнийскладникцивілізації.Вона ж як такастворює йвикористовуєгромадянське сус-пільство длядосягненнявласнихцілей. Держава -це божественна воля до тогорозумінні, що вон -дух,присутній наземлі,якийрозгортається,щоб бутисучасноюформоюорганізації світу.Якщогромадянське сус-пільствоє царствомсліпоїсхильності іпричинноїнеобхідності, то держава - абсолютнараціональність, божество, що самезнає йхоче,вічне йнеобхіднебуття духу, ходу Панове в світі.Втім, моральнавищість,приписувана таким чиномдержаві, надсобініякоїзневаги догромадянськогосуспільства.Навпаки,відносиниміж ними, якрозумів їхнього Гегель, буливзаємними,хоча булицевідносинивищого йнижчого, а влада

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація