Реферат Обмежен осудність

на цей вид тарозмірпокарання.

>Багатоавторівтрадиційновважаютьосудність йнеосудністьсвоєрідними антиподами, денеосудностіприділяється роль негативу, аосудності - позитиву. Улітературі, як правило,підкреслюється, що «>поняття «>осудність»вживається укримінальномуправі у болеевузькомуспеціальномузмісті як антитезапоняттю «>неосудність».Ю.М.Антонян й С.В.Бородін врезультатіпроведеногодослідженнядійшливисновку, що «>осудність яксамостійнакатегорія неєдзеркальнимвідображеннямнеосудності, унеї своїконкретніознаки…» [18, 124].

Тому авторкурсової роботивважає, щоабсолютнепротиставленняосудності йнеосудності немає под собоюреальнихпідстав.Кожен,хто утверждает, щоосудність - «>нормальний станпсихічноздоровоїлюдини» [19, 274], анеосудність - «>патологія»,змушенийробитизастереження, щоосудна особа (як йнеосудна)може матірпсихічнийрозлад, але й уменшвираженіймірі, але йцесуперечитьпопередньовисловленомуположенню.

У силусвоїхособливостей обмеженаосудність за низкоюознакможе бутиспіввіднесена ізнеосудністю.Подібністьміж формуламиобмеженоїосудності й формуламинеосудності,насамперед,полягає до того, що смердотіє формуламизмішаного типу, щовключаютькріммедичногокритерію йюридичнийкритерій.

>Обмеженуосудність, як йнеосудність,характеризуєтакиймедичнийкритерій, якпсихічнийрозлад.Повнийзбігописумедичногокритеріюобмеженоїосудності йнеосудностіприсутній,наприклад, у § 21 КК ФРН «>зменшенаосудність», вякійзазначено, що «>якщо - поодній ззазначених у § 20 причин (>тобтовнаслідокхворобливогопсихічногорозладу,глибокогорозладусвідомості,недоумства чиіншого тяжкогопсихічноговідхилення)здатність особиниусвідомлюватипротиправністьдіяння чидіятивідповідно до цогорозуміння бувістотнозменшена привчиненнідіяння, топокарання згідно § 49 абзацу 1може бутипом’якшено». якбачимоособливістюнімецькогокримінальногозаконодавствастосовнозменшеноїосудності,єописмедичногокритерію,якийідентичниймедичномукритеріюнеосудності (§ 20 КК ФРН). У ККбагатьохкраїн, у томучислі й України,відсутнійповнийзбігмедичногокритеріюнеосудності іобмеженоїосудності. Так,наприклад у з статтею 11 ККШвейцарії 1937 рокузамістьзазначених у з статтею пронеосудність «>душевноїхвороби,недоумства чи тяжкогорозладусвідомості» (>стаття 10ККШ) сказано про «>розладдушевноїдіяльності чирозладсвідомості чинаслідкинедостатньогопсихічногорозвитку» (>стаття 11ККШ). якбачимо, тригрупипсихічнихрозладів уформулінеосудностівідповідають тім жтрьомгрупампсихічнихрозладів уформуліобмеженоїосудності, але й у самомуописімедичногокритеріюнеосудностізаконодавецьобмежує колопсихічнихрозладіввказівкою на болеесерйозні,тяжкіформианомалій, ніж внормі прообмеженуосудність.

>Необхідновідзначититакож, щоюридичнийкритерійобмеженоїосудності, як йнеосудності,однаковостилізованийщодо свого «предмета»: укожній ізцих формул мовайде проздатність особиниусвідомлюватифактичний характер йсуспільнунебезпекусвоїхдій (>бездіяльності) чикерувати ними. Однакглибинапсихічногорозладу принеосудностінабагатоглибше, ніж приобмеженійосудності;нездатністьусвідомлюватиреальнівідносини такеруватисвоїмидіями встанінеосудностієповною, а приобмеженійосудності -неповною.Звідсивиникаєнеобхідністьдиференціаціїпсихічнихрозладів поїхнійглибині длярозмежуванняобмеженоїосудності йнеосудності,оскількиїхніюридичнікритеріїмаютьпевнуподібність.

>Встановленняпсихічногорозладу, що невиключаєосудності, усуб’єкта,якийвчинивзлочин, як йвизнанняосіб, щовчинилисуспільнонебезпечнідіяння,неосудними,можеслужитипідставою дляпризначенняпримусовихмірмедичного характеру. Однакцібезперечнізаконодавчіположенняпіддаютьсясвоєріднійінтерпретації.Деякіавтори (С.П.Улезько,Л.К.Савюк)сприймаютьподібністьобмеженоїосудності танеосудності впланіправовихнаслідківнастільки абсолютно, щодопускаютьгрубупомилку,вважаючи, що «судунадане право припризначенніпокараннязамінити йогопримусовимимірамимедичного характеру».Зазначеніавторивиходять із того, що увипадкунеосудності суднібитозаміняєпокаранняпримусовимимірамимедичного характеру. Удійсності суд зовсім незаміняє й невправізамінити саміпримусовіміриіншими, бопокарання якпримусовийзахід посвоїйправовійприроді йпризначеннюнастількивідрізняється відпримусовихмірмедичного характеру, щозамінапокарання нимисуперечить принципамкримінального права.Недостатньовірнимєтвердження, що «>примусовіміримедичного характерупризначаютьсяпоряд ізпокаранням, а й увипадкузвільнення відпокарання».Подібнетвердженнязанадтокатегоричне, бо Законпередбачає право, а чи необов’язок судупризначитиобмеженоосуднійособіпримусовіміримедичного характеру.Цяміра впланіїїпризначенняєможливою, а чи необов’язковою,оскільки багато вчомузалежить віддіагнозузахворювання. Для їхньогопризначення тазастосуванняповинні бутипевнімедичніпоказання.

>Рисивідмінностіміж формуламиобмеженоїосудності йформулоюнеосудностізводяться до характерузв’язку,стикуміжмедичним йюридичнимкритеріями.

Уформулінеосудності із такимиописами, як «>хронічнепсихічнезахворювання», «>тимчасовийрозладпсихічноїдіяльності», «>недоумство» та «>іншийхворобливий станпсихіки»,поєднуєтьсявказівка назнищення,руйнуванняздатності особини («не могла») «>усвідомлювати свої дії (>бездіяльність) чикерувати ними». Уформуліобмеженоїосудностібачимоінше. Мова тутйде не прознищення,руйнуваннятієї чиіншоїпсихічноїздатності, а лише проїїослаблення,зниження,зменшення. яквірновідзначив В.С.Трахтеров: «>Психічний станзменшеноосуднихще недійшов дотієїмежі, заякоюпочинаєтьсянеосудність, але йвластивості,характерні дляосудності,дужепослаблені у яких».

>Відмінністьобмеженоїосудності віднеосудності васпектіправовихнаслідківскладається і у бо обмеженаосудністьпороджуєнаслідки двоякого роду:покарання таможесполучатися ізпримусовимимірамимедичного характеру, але йможе бутипризначено й безпримусовихмірмедичного характеру, в тієї годину якнеосудністьвиключаєкримінальну відповідальність йпокарання, будучи увипадкунесприятливогосоціально-медичногодіагнозупідставою дляпризначенняпримусовихмірмедичного характеру.

>Відмінністьстосуєтьсятакожбезпосередньо видупримусовихмірмедичного характеру.Обмеженоосуднійособі, на думку авторакурсової роботи,може бутипризначена лишеамбулаторнапсихіатричнадопомога впримусовому порядку чигоспіталізація допсихіатричного заставі ззвичайнимнаглядом.Неосудність особини служитипідставою дляпризначення йзастосуванняальтернативнихпримусовихмір,передбаченихРозділом XI КК України.

У годину до вживанняпоняттяобмеженоїосудностіможливо,принаймні, двапідходи: чиобмеженоосуднимивизнаються особини, що колисявизнавалисяосудними,оскількинаявні у якихрозлади нетакі,щобобумовлюватинеосудність, чи данакатегорія якщопоширюватися й начастинуосіб, Якаранішевизнаваласьнеосудними.Дослідження,проведенепровіднимпсихіатромІнституту ім. В.П.Сербського (м. Москва)Л.О.Пережогінимсвідчить про ті, що довведення в практикунорми прообмеженуосудністьбільшістьобстеженихцієїкатегоріївизнавалисянеосудними.

>Необхіднопогодитися ізІ.А.Кудрявцевим, що обмеженаосудність -це не станпроміжнийміжосудністю танеосудністю, й тім понад неперманентний стан,обумовлений лишеступенемвиразностіпсихічноїпатології, а «…особлива зонавсередині континуумуосудності, щовиникає придеякійконстеляціїситуаційних,психопатологічних йпатоперсонологічнихдиспозицій» [20, 38]. З одного боці відобмеженоїосудності -критеріїповноїосудності, а ізіншого -критеріїнеосудності.Виразністьхворобливихпсихічнихрозладів удіапазоні континуумуобмеженоїосудності урізнихвипадкахнерівнозначна. У томуразі, коли смердотірозміщаютьсяближче доповноїосудності,виразність їхні якщоменшою, ніжякщо смердоті будутьзнаходитисяближче домежінеосудності.

>Виходячи ізпроведеногоаналізуспіввідношенняобмеженоїосудності ізосудністю танеосудністю, авторкурсової роботиможестверджувати, що обмеженаосудністьєрізновидомосудності, йхарактеризуєзниженухворобливимпсихічнимрозладомздатність винногосуб’єктадіятиусвідомлено такеруватисвоїмидіями под годину скоєннязлочину.


>РОЗДІЛ ІV.

>Розроблення тазастосуваннякатегоріїобмеженоїосудності увітчизнянійправозастосовнійпрактиці

>Однією ізважливих йскладних проблемправовоїтеорії і практикиєвдосконаленняюридичноїмови,правовоїтермінології. Ценеобхідно дляпідвищенняякостізаконодавчих йправозастосовнихактів,ефективностівсієїюридичноїдіяльності.Правова мовавідображає сутьсоціальнихявищ ізпогляду їхньогооцінкисуспільством й Державою.Проте насьогодніще багатоневирішенихпитань ізправовоютермінологією уюридико-психологічнійлітературі.

То вновийКримінальний кодекс України введенастаття 20 «>Обмеженаосудність», котрапотребує нелишеюридичного, чи жпсихіатричного, як,наприклад,поняття з статтею 19 КК України, девизначається «>осудність» чи «>неосудність», а і широкогосамепсихологічногорозуміння. Цепов’язанонасамперед із тім, що участині 1 з статтею 20 КК Українивказано: «>Підлягаєкримінальнійвідповідальності особа,визнана судомобмеженоосудною,тобто така, котра под годину скоєннязлочину, черезнаявний унеїпсихічнийрозлад, не бувздатнаповноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними». Дляпорівняннянаведемочастину 2 з статтею 19 КК України, уякіййдеться, що: «Непідлягаєкримінальнійвідповідальності особа, котра под годину скоєннясуспільнонебезпечногодіяння,передбаченого КК України,перебувала встанінеосудності,тобто не моглаусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) чикерувати нимивнаслідокхронічногопсихічногозахворювання,тимчасовогорозладупсихічноїдіяльності,недоумства чиіншогохворобливого станупсихіки...».Виходячи ізнаведеного, устаттях 19 та 20 КК Українидаються якмедичний, то йюридичнийкритерії, якізнаходятьсяміж собою упевномуспіввідношенні.Останнє унауці йпрактиціназивається >змішаноюформулоюнеосудності чиобмеженоїосудності,тобтообов’язковим привирішенні запитання пронеосудністьконкретної особиниєвстановленнясукупності одного ізмедичних та одного ізюридичнихкритеріїв.

>Ранішенауковцітакожнамагалисявизначитимедичний таюридичнийкритеріїобмеженоїосудності. Так,юридичнийкритерій «>обмеженої»осудностірізніавторивбачали: узменшеномуусвідомленнізлочинностідіяння чи уздійсненні опорузлочиннійспокусі; узменшеній (>обмеженій)здатності особиниусвідомлюватидіяння іоцінювати його чиздатностімотивувати своївчинки.

У своючергу подмедичнимкритерієм «>обмеженої»осудностіціавторивважали:триваючийхворобливий стан;розумовунедостатність;якістьсвідомостіхвороїлюдини;тимчасовийрозладпсихічноїдіяльності;хронічнедушевнезахворювання;слабоумство;наявністьпсихічниханомалій.

>Проте, яквипливає ізнаведенихвище статей КК України,медичнийкритерійполягає увизначенні всіхможливихпсихічнихпатологій тааномалій, щоістотновпливають насвідомість й волюлюдини.Юридичнийкритерій - принеосудності чи приобмеженійосудності под годину скоєннядіянняусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) чикерувати нимисамевнаслідокнаявностіпсихічноговідхилення. При цьомувстановленнямедичногокритеріюєлишепідставою длявирішення запитання проюридичнийкритерій,якийвизначаєступіньвпливупсихічноговідхилення наздатністьусвідомлювати характер йнаслідкивчинюваногодіяння такеруватисвоїмидіями. Длявстановленнявказанихкритеріївслідчий, прокурор, судповинніпризначитисудово-психіатричну чикомплекснусудовупсихолого-психіатричнуекспертизу, докомпетенціїякоїналежитьвирішення запитання пронаявністьцихкритеріївщодопсихічного стануконкретної особини (>стаття 204КПКУ).Остаточнерішення проосудність,обмеженуосудність чинеосудністьцієї особинивиносятьслідчіоргани, прокурор, суд,виходячи ізоцінки нелишевисновкуекспертів, а і всіхконкретнихматеріалів справ.

Таким чином, мистикаємось ізпевноюсхожістю,адже і «>неосудність» та «обмеженаосудність»містятьідентичніпозиції:

1)психічнийрозладфігурує вобох позиції, привідсутностічіткогорозмежування цогопоняття длявизнаннянеосудності чиобмеженоїосудності;

2)нездатність чинездатністьпевноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними, при цьому невизначаєтьсявідмінністьповноїнездатності танездатностіпевноюмірою.

Уобох позиціївключаєтьсязмішана формуланеосудності чиобмеженоїосудності,тобтообов’язковим привирішенні запитання пронеосудністьконкретної особиниєвстановленнясукупності одного ізмедичних та одного ізюридичнихкритеріїв.

Длявстановленнямедичногокритеріюнеобхіднимєвисновокекспертиз, для чогопотрібно уобов’язковому порядкупризначатисудово-психіатричну чикомплекснусудовупсихолого-психіатричнуекспертизу.

>Ці іінші ідентичністьрозчиняють міжміжнеосудністю таобмеженоюосудністю длябезпосередніхкористувачівправоохоронних структур, що іпризводить доплутанини, чи,навіть, як,продемонструвало нашедослідження,побоюваннявикористовуватиновелуобмеженоїосудності напрактиці.

>Проведенеанкетнеопитування 250працівниківслідчихпідрозділів ОВС України показало, що:

1) 71,5% із нихрозуміютьсутностіданоїновели,їїперспектививикористання та порядокзастосування;

2) 53,4%вбачаютьускладнення увизначенніобмеженоїосудностіекспертами,внаслідок:

а)нерозумінняможливостейсудово-психологічнихекспертиз, черезвідсутністьдосвіду їхньоговикористання - 30,3%;

б)відсутність практичногодосвідупризначеннякомплекснихсудовихпсихолого-психіатричнихекспертиз - 87,5%;

в)нерозуміннявідмінностіпсихічниханомалій умежахосудності відпсихічнихзахворювань - 41,2%;

3) 46,7%вбачаютьнебезпекузастосуванняобмеженоїосудності якпідставу дляпом’якшенняпокараннязлочинцям (>вказувалосяпобоювання широкоговикористання адвокатамицієї з статтею длязахисту відпокараннязлочинців);

4) 73,8%опитаних скептичноставляться дозакріплення «>обмеженоїосудності» увітчизняномуКримінальномукодексі. Бо:

а й упринципінезрозуміла,аджестирає граньміжосудністю інеосудністю;робитьрозпливчастимимежікримінальноївідповідальності; немаєкритеріївїївстановлення івідмежування відосудності - 39,9%;

б) внеслаплутанину іускладнення всудову практику;можепризвести досуддівського іекспертногорозсуду - 48,1%;

в)розширюємежіосудності й колосуб’єктівкримінальноївідповідальності зарахунокнеосудних чи,навпаки,спричинитьбезпідставневизнаннязлочинцівнеосудними - 6,6%;

р)порушуєпринципиіндивідуалізаціїкримінальноївідповідальності - 5,4%;

5) разом із тім 22,5%опитанихвисловилися запідтримку «>обмеженоїосудності».Вонивважають, щозакріпленняїї уЗаконі:

-зобов’яже судвраховуватипсихічніаномаліїзлочинця вмежахосудності, длядобровільно-примусовоїпсихологічноїкорекції;

-необхідно длявідмежуванняосудностіпсихопатичнихзлочинців відзагальноїосудності чинеосудності.

Таким чином,вбачається, щобільшістьпрацівників нерозуміютьсутностіобмеженоїосудності,плутаютьїїзізменшеноюосудністю чи,навіть, ізнеосудністю. Цепов’язано ізтермінологічноюневизначеністю чивідсутністюдосвідувикористанняновели напрактиці. При цьому 88,3%зіткалисяраніше ізвисновкомсудово-психіатричноїекспертизистосовнопідекспертного, уякомузазначаласянаявністьпсихопатичних рисособистості,протеконстатуваласьвідсутністьпідставвизнаватинеосудність. Аліце ненаштовхувало їхнього на думку про ті, щосамеданукатегорію іслідвизнаватиобмеженоосудними, Незважаючи тих, щослідчі Бачилиявніповедінковівідхиленняправопорушника [21, 81].

Отже, проблемаіснує у двохплощинах:

1)недостатня правоваосвіченістьслідчих уконтексті новогокримінальногозаконодавствастосовнообмеженоїосудності;

2)термінологічнаплутанина, на якоївищевказувалось,призводить допомилковогорозуміннясправжньогозмістуобмеженоїосудності.

>Слушністьнаведеногонасампередвипливає із того, що, яквбачається, тутприпускаєтьсявільнезапозиченняпонятійного ікатегоріальногоапаратуіншихгалузей знань й,навіть,побутовоїтермінології безврахуванняспецифіки йфункціональногопризначенняюридичних зрозуміти такатегорій у правовомумеханізмісуспільства й держави. Отже,юридична практика -законотворчості таправозастосування -настійнопотребуютьзрозумілого,чіткого і однозначноговизначенняправовихкатегорій й зрозуміти.

>Керуючисьзаконодавчимвизначенням зрозуміти «обмеженаосудність» та «>неосудність», судзавжди виненвиходити ізконкретнихобставинмісця і години,визнаючи особу, щовчиниласуспільнонебезпечнедіяння,осудною чинеосудною.Тобто,межіправовоїкатегорії «обмеженаосудність»маютьдозволятиюридичнооцінитипсихічний стан,властивості іпроцесиособистості ізпоглядуможливостівизнанняїїсуб’єктомкримінальноївідповідальності. І тому уВироку,навітьвизначаючиобмеженуосудність, судперш наконстатує особу яксуб’єктазлочину,котриймаєвідповідати та нестивідповіднепокараннянезалежно від того, уякомуступенірізного родуіндивідуально-психологічніособливостіособистостівідхиляються віднорми.

>Проте, яксвідчить практика, судякщо йвраховуєнаявнупсихічнуаномалію, тодомінуєтенденціяпом’якшенняпокарання якпроявіндивідуалізаціїкримінальноївідповідальності. Отже, можнаконстатуватимайжеповнувідсутністьврахування самихпсихічниханомалій якумовиспеціалізаціїпокарання, якформиіндивідуалізаціївідповідальності увиглядіпризначеннязаходівмедико-психологічноїкорекціїкриміногеннихпсихічниханомалій. Таким чином,потенціал, щоміститься у з статтею 20 КК України, невикористовуєтьсясудочинством напрактиці,навіть привиявленніпсихічниханомалій упроцесісудово-психіатричнихекспертиз.Окрім того, нами не булизафіксованівипадкипризначеннякомплексноїсудовоїпсихолого-психіатричноїекспертизи ужодномуразі. Це чудово,аджеконстатована удеякихвипадкахпсихопатіяпсихіатричноюекспертизоюпотребувалапризначеннядодатковоїсудово-психологічної чи жкомплексноїсудовоїпсихолого-психіатричноїекспертизи.Адже у тихийвипадках, колипсихічніаномаліїобвинуваченого, на думку суду, булипов’язанізізлочином чивплинули наступіньсуспільноїнебезпеки йогоособистості, суд виненпризначатисудово-психологічну чикомплекснупсихолого-психіатричнуекспертизу,аджепсихічніаномалії умежахосудностіє позакомпетенцієюмедичноїсудово-психіатричноїекспертизи.Результати жекспертиз та своївисновки судмаєобов’язкововідобразити увироку тамотивуватисвоєрішеннящодомірипокарання.Саме завідсутності уВироку судупосилань наврахуванняпсихічниханомалійзлочинця приіндивідуалізації йогокримінальноївідповідальностівбачаєтьсянедолік Сучасноївітчизняноїсудової практики.

Усізазначеневище, яквважає авторкурсової роботи,обумовлюєнеобхідність более широкого й грамотногозастосування з статтею прообмеженуосудність. Таким чином, уюридичнійоцінціпсихічниханомалій ііншихособистіснихособливостейзлочинцянеобхідно:

а)враховувати їхні приіндивідуалізаціїкримінальноївідповідальності наосновізастосування з статтею прообмеженуосудність припризначенніпокарання;

б)поєднуватипокарання ізмірамимедичного характеру увипадках,передбачених уЗаконі.

Суду для позитивноговирішення запитання просуб’єктакримінальноївідповідальностідоситьвстановити, щорізніпсихологічніособливості,навітьпримежового (прикордонного) характеру, невиключаютьосудність.Правоваоцінкарізного родуособливостейсуб’єктавідбувається уже не було задопомогоюкатегорії «обмеженаосудність», але восновізмісту звинувачуй таїїступеня, атакожобставин, котріпом’якшують іобтяжують відповідальність. Рамкиправовоїкатегорії «>неосудність»дозволяютьоцінити тихіндивідуально-особистісніособливостісуб’єкта, котрі за своїмякісним характером (>незалежно від причин)виключаютьосудність, а,відтак, й провину ізкримінальноювідповідальністюсуб’єкта.

Тому ані про якуобов’язкове чибудь-якеіншепом’якшенняпокарання чизменшеннявідповідальності привизначенніхоча іобмеженої,проте усе ж таки такиосудності, нейдеться.Фіксуючи уЗаконікатегорії «обмеженаосудність» і «>неосудність», правовстановлюєконкретні ічіткі, формальновизначені рамки діїкримінальноївідповідальності,визначаючиумовиїїнастання заознакамисуб’єкта.Категорією «>неосудність»законодавецьокреслюємежі діїкримінальноївідповідальностіщодо коласуб’єктів,визначаючи у самомуЗаконі:хто, за які умів,внаслідок які причин та уякому порядкувиключається із коласуб’єктів, щопідлягаютькримінальнійвідповідальності.

>Безумовно, що неможуть й неповинніігноруватисяіндивідуально-особистісніособливостісуб’єктакримінальноївідповідальності.Вонимаютьпіддаватися судомюридичнійоцінці упроцесідиференціації ііндивідуалізаціїкримінальноївідповідальності, про щойдеться участині 2 з статтею 20 КК України: «>Визнання особиниобмеженоосудноювраховується судом припризначенніпокарання йможе бутипідставою длязастосуванняпримусовихзаходівмедичного характеру». яквбачається,такіпсихологічніособливостімаютьвраховуватися, але й не шляхомпом’якшення чизменшенняпокарання, а ще через йогоіндивідуалізацію,включаючизастосуваннязаходівмедичного характеру (>відповідно дочастини 2 з статтею 94ККУ) наосновізагальнихпринципівкримінального права.

Отже,психологічніособливості (>аномалії,розлади,акцентуації,патології)повиннівраховуватися: привирішенні запитання просуб’єктакримінальноївідповідальності;визначенні характеру іступенясуспільноїнебезпекиособистостізлочинця;диференціаціївідповідальностізалежно від предметногозмісту звинувачуй;індивідуалізаціїкримінальноївідповідальностісуб’єкта ізпсихологічнимиособливостями увідповідностізіступенем його звинувачуй, ізметоювідкоригувати удобровільному чипримусовому порядкувиявленікриміногенніпсихологічнівідхилення.


>ВИСНОВКИ

>Обмеженаосудність -церізновидосудності, щовідрізняється відосудності тім, щообмеженоосудна особа нездатнаповноюміроюусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) чикерувати ними под годину скоєннязлочину, бомаєпсихічнийрозлад,якийобмежуєїїінтелектуально-вольовіможливості.Обмеженаосудність не виннарозглядатися якчастинаосудностісаме бовідрізняється віднеїякісно йкількісно усвоїйбіологічнійоснові,хочаюридичномає із нею багатоспільного.

>Осудність особини ізпсихічнимрозладом йосудність особини безпсихічногорозладустосовнокримінальноївідповідальностіюридичнорівнозначні, босуб’єкт у тому чиіншомувипадкупідлягаєкримінальнійвідповідальності. Однакздатністьдіятиусвідомлено такеруватисвоїмидіями приповній йобмеженійосудностінеоднакова. Узв’язку ізцим обмеженаосудністьможе бутипідставою дляпризначенняосуднійособіпримусовихмірмедичного характеру та, навідміну відповноїосудності, урядівипадківможевпливати на цей вид тарозмірпокарання.

У силусвоїхособливостей обмеженаосудність за низкоюознакможе бутиспіввіднесена ізнеосудністю.Подібністьміж формуламиобмеженоїосудності й формуламинеосудності,насамперед,полягає до того, що смердотіє формуламизмішаного типу, щовключаютькріммедичногокритерію йюридичнийкритерій.

>Юридичнимкритеріємобмеженоїосудностіє факт скоєнняособоюпередбаченого КК Українисуспільнонебезпечногодіяння (>злочину), характеристикаякогосвідчить пропсихічнийрозладсуб’єктазлочину йзначнеобмеженняздатностіусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними, занаявностідоказів скоєння йогоособою,відносноякоївирішується запитання прообмеженуосудність.

>Медичнимкритеріємєпсихічнийрозлад. УЗаконімедичнийкритерій неконкретизований. Наука домедичногокритеріювідноситьхронічні читимчасовіхворобливірозладипсихічноїдіяльностінепсихотичногорівня (такзванімежовіпсихічнірозлади чипсихічніаномалії),суттєвоюознакою якієкількіснеобмеженняздатностіусвідомлювати свої дії та (чи)керувати ними приякісномузбереженнікритичноїфункціїсвідомості (>психопатія,неврози,фізіологічнийафект).

Таким чином, обмеженаосудність -цекримінально-правовакатегорія, котрахарактеризуєпсихічний стан особини под годину скоєннязлочину,обов’язковоюознакоюякого (стану)єсуттєвеобмеженнявнаслідокхронічного читимчасовогорозладупсихічноїдіяльності (>непсихотичногорівня)здатності особиниусвідомлювати свої дії (>бездіяльність) та (чи)керувати ними приякісномузбереженнікритичноїфункціїсвідомості.

>Обмеженаосудність нескасовуєкримінальноївідповідальності,її правова природаполягає у бо вонєпом’якшуючоюпокаранняобставиною, щопередбаченасамостійноюнормоюЗагальноїчастини КК України.

>Визнання особиниобмеженоосудноювраховується судом припризначенніпокарання йможе бутипідставою длязастосуванняпримусовихзаходівмедичного характеру.Тобто судвзагаліможевідмовитись відпризначенняпокаранняособі,визнаноїобмеженоосудноюстосовновчиненого неюзлочину.


>ПЕРЕЛІКПОСИЛАНЬ

 

1.Кримінальне право України:Загальначастина:Підручник длястудентіввищихнавчальнихзакладів / Ю.В. Александров, В.А. Клименко. - До.: МАУП, 2004. – З. 115.

2.Стаття 20Кримінального кодексу України №2341-ІІІ від 05 апреля 2001 року.

3.Кримінальне право України:Загальначастина:Підручник /М.І.Бажанов. – До.: Кондор, 2005. – З. 156.

4.Кримінальне право України:Загальначастина:Підручник / П.Л.Фріс. – До.: Кондор, 2004. – З. 123.

5.Стаття 19Кримінального кодексу України №2341-ІІІ від 05 апреля 2001 року.

6.Стаття 208Кримінально-процесуального кодексу України № 1001-05 від 28грудня 1960 року.

7. Кримінальний Закон. Досвід теоретичного моделювання: Навчальний посібник / В.М. Кудрявцев. - М.: Наука, 1987. – З. 279.

8. Комплексні судово-психіатричні експертизи: Посібник для лікарів /Т.Б. Дмитрієва. - М.: Наука, 1996. - З. 38.

9. Проект КК України // Українське право. - 1997. - № 2. – З. 56.

10. Курс кримінального права: Загальна частина. Підручник для вузів /Н.Ф. Кузнєцова. - Т. 1: Вчення про злочині. - М.: Зерцало, 1999. - З. 278.

11. Проблема зменшеної осудності: Навчальний посібник /И.Л. Козаченка. – Єкатеринбург: Просвітництво, 1993. - З. 22- 23.

12.Практикум у кримінальній праву: Навчальний посібник /Л.Л.Кругликов. - М.:Инфра, 1997. - З. 66-68.

13.Мірошниченко М.Обмеженаосудність таїїзаконодавчевирішення // Право України. - 1997. - № 7. - З. 23-24.

14. Про вдосконалення понять «свідомість» і «неосудність»: Навчальний посібник /Ю.К.Сущенко. – Волгоград: Волга, 1973. - З. 72-73.

15. Провина кримінальне право: Навчальний посібник /Г.В. Назаренко. – Орел: Губернія, 1996. - З. 58-59.

16. Про понятті осудності і неосудності в проблемі боротьби з злочинністю: Навчальний посібник / І.І.Карпец. - М.: Просвітництво, 1984. – З. 78.

17. Кримінальну право і етика: Навчальний посібник / І.І.Карпец. - М.: Просвітництво, 1985. - З. 154.

18. Злочинне поведінку і психічні аномалії: Навчальний посібник /Ю.М.Антонян. - М.:Спарк, 1998. – З. 124.

19. Кримінальну право. Загальна частина: Навчальний посібник / Н.І. Вєтров. - М.:Юнити, 1997. - З. 274.

20. Комплексні судово-психіатричні експертизи: Посібник для лікарів /Т.Б. Дмитрієва. - М.:Юнити, 1996. - З. 38.

21.Цепень М.Розроблення тазастосуваннякатегоріїобмеженоїосудності увітчизнянійправозастосовнійпрактиці // Право України. – 2006. – № 7. – З. 81.


СПИСОКВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ

1.Кримінально-процесуальний кодекс України № 1001-05 від 28грудня 1960 року //nau.com.ua.

2.Кримінальний кодекс України №2341-ІІІ від 05 апреля 2001 року //nau.com.ua.

3. Кримінальним кодексом Швейцарії / Переклад з німецької І.І.Иванченкова. - М.: Зерцало, 2000. - 355 з.

4. Кримінальним кодексом ФРН / Переклад з німецької І.І.Иванченкова. - М.: Зерцало, 2001. – 598 з.

5.Науково-практичнийкоментарКримінального кодексу України від 05 апреля 2001 року / ЗареакцієюМ.І. Мельника таМ.І.Хавронюка. – До.:Каннон, 2001. – 1104 з.

6. Проблема неосудності теоретично та практиці судової психіатрії: Навчальний посібник /Д.Р.Лунц. - М.: Просвітництво, 1966. – 407 з.

7. Кримінальна відповідальність покарання неповнолітніх: Навчальний посібник /З.А.Астемиров. - М.: Просвітництво, 1970. – 308 з.

8. Про вдосконалення понять «свідомість» і «неосудність»: Навчальний посібник /Ю.К.Сущенко. – Волгоград: Волга, 1973. – 472 з.

9. Про понятті осудності і неосудності в проблемі боротьби з злочинністю: Навчальний посібник / І.І.Карпец. - М.: Просвітництво, 1984. – 478 з.

10. Кримінальну право і етика: Навчальний посібник / І.І.Карпец. - М.: Просвітництво, 1985. – 364 з.

11. Кримінальний Закон. Досвід теоретичного моделювання: Навчальний посібник / В.М. Кудрявцев. - М.: Наука, 1987. – 389 з.

12. Проблема зменшеній осудності: Навчальний посібник /И.Л. Козаченка. – Єкатеринбург: Просвітництво, 1993. – 469 з.

13. Кримінальну право. Загальна частина: Підручник для вузів / С.В. Дьяков. - М.: Просвітництво, 1993. – 540 з.

14. Комплексні судово-психіатричні експертизи: Посібник для лікарів /Т.Б. Дмитрієва. - М.: Наука, 1996. – 250 з.

15. Провина кримінальне право: Навчальний посібник /Г.В. Назаренко. – Орел: Губернія, 1996. – 367 з.

16. Комплексні судово-психіатричні експертизи: Посібник для лікарів /Т.Б. Дмитрієва. - М.:Юнити, 1996. – 388 з.

17. Кримінальну право. Загальна частина: Навчальний посібник / Н.І. Вєтров. - М.:Юнити, 1997. - з. 444.

18.Практикум у кримінальній праву: Навчальний посібник /Л.Л.Кругликов. - М.:Инфра, 1997. – 487 з.

19. Злочинне поведінку і психічні аномалії: Навчальний посібник /Ю.М.Антонян. - М.:Спарк, 1998. – 397 з.

20.Аномальний суб'єкт злочину. Проблеми кримінальної відповідальності: Навчальний посібник /Н.Г. Іванов. - М.:Юнити, 1998. – 420 з.

21. Кримінальну право: Підручник для вузів / С.В. Дьяков. - М.:Инфра, 1999. – 406 з.

22. Кримінальну право Російської Федерації: Підручник для вузів / В.П.Кашепов. - М.:Инфра, 1999. – 521 з.

23. Курс кримінального права. Загальна частина: Підручник для вузів /Н.Ф. Кузнєцова. - Т. 1: Вчення про злочині. - М.: Зерцало, 1999. – 570 з.

24. Проблемаобмеженоїосудності вкримінальномуправі:Навчальнийпосібник / Т. М. Приходько. –Київ:Атіка, 2001. – 356 з.

25.Осудність таїївиди (>порівняльнийаналіззаконодавства України таінших держав):Навчальнийпосібник / Н.А.Орловська. –Харків: «>Одіссей», 2001. – 362 з.

26.Кримінальне

Схожі реферати:

Навігація