Реферат Чи можливий штучний інтелект

Страница 1 из 3 | Следующая страница
року міністерство освіти Російської Федерації
Уральський Державний Технічний Університет
Факультет Економіки і обласного Управління

Оцінка

Реферат за курсом КСЕ
Тема: «Чи можливий штучний інтелект?»

Студент групи И-113 Степанов З. У.

Керівник Глазырина Л. М.

Єкатеринбург

1999

зміст

Запровадження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

1. Чи може машина мислити? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

2. Основні підходи до ІІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

2. 1. Електронний підхід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6

2. 2. Кібернетичний підхід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

2. 3. Нейронный підхід. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9

2. 3. 1. Поява персептрона. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

3. Застосування ІІ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

3. 1. Нейросети. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

3. 2. Модель бюджету РФ. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

Укладання. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16

Література. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

запровадження

З кінця 40-х років науковці дедалі більшої кількості університетських й управління промислових дослідницьких лабораторій неслися зухвалої мети: побудова комп'ютерів, діючих в такий спосіб, за результатами роботи їх було б від людського розуму.

Терпляче просуваючись уперед, у своїй нелегкій праці, дослідники, працюють у галузі штучного інтелекту (ІІ), виявили, що вступив у бій з іще дуже заплутаними проблемами, далеко що виходять межі традиційної інформатики. Виявилося, що передусім необхідно зрозуміти механізми процесу навчання, природу мови та почуттєвого сприйняття. З'ясувалося, що створення машин, які імітували роботу людського мозку, потрібно з'ясувати, як діють мільярди його взаємозалежних нейронів. І тоді багато дослідників дійшли висновку, що, мабуть, найважча проблема, що стоїть перед сучасної наукою – пізнання процесів функціонування людського розуму, а чи не просто імітація його роботи. Що безпосередньо торкався фундаментальні теоретичних проблем психологічної науки. У насправді, ученим важко навіть дійти спільної точки зору стосовно самого предмета їх досліджень – інтелекту. Тут, як і притчі про сліпах, намагалися описувати слона, намагається дотримуватися заповітного визначення.

Хтось вважає, що інтелект – вміння вирішувати складні завдання; інші розглядають його як спроможність до навчання, узагальнення і аналогій; треті – як взаємодії з зовнішнім світом шляхом спілкування, сприйняття й усвідомлення сприйнятого. Проте багато дослідників ІІ схильні прийняти тест машинного інтелекту, запропонований на початку 1950-х років видатним англійським математиком і фахівцем щодо обчислювальної техніки Аланом Тьюрингом. Комп'ютер вважатимуться розумним, – стверджував Тьюринг, – коли він здатен змусити нас повірити, що ми маємо справу ні з машиною, і з людиною.

1. чи може машина мислити?

Але не зовсім ясно, як комп'ютер може робити щось, чого "немає у програмі"? Хіба можна скомандувати хто не пішли розмірковувати, здогадуватися, зробити висновок?

Противники тези "мислячих машинах" зазвичай вважають за достатнім послатися на загальновідомий факт: комп'ютер у разі робить лише те, що поставлено у програмі, – і, отже, не зможе "думати", оскільки "думки за програмою" вже не вважається "думками".

І це вірно, й невірно. У принципі, справді: якщо комп'ютер не те що цей час пропонується йому програмою, його можна вважати испортившимся.

Але те, але це бачиться "програмою" людині, і те, що програмою для комп'ютера, – речі дуже різні. Жоден комп'ютер зможе виконати "програму" походу магазин по продукти, яку ви тлумачите голову десятирічного сина, – навіть Якщо ця "програма" включає тільки цілком однозначні інструкції.

Різниця у тому, що комп'ютерні програми складаються з величезної кількості значно більше дрібних, приватних команд. З десятків і сотень таких микрокоманд складається крок, з тисяч і навіть мільйонів – вся програма походу по продукти у вигляді, у її міг би виконати комп'ютер.

Як би смішним є нам таке дріб'язкову регламентування, для комп'ютера цей спосіб є єдиним застосовним. І що дивовижно – що він надає комп'ютера можливість бути значно більше "непередбачуваним", ніж заведено зазвичай вважати!

У насправді: якби вся програма складалася з одного наказу "сходити по продукти", то комп'ютер з визначення не зміг нічого іншого – він вперто ішов в універсам, хоч би що відбувалося навколо. Інакше кажучи, хоча до розуміння короткій програми обов'язковий "людський" інтелект, результат такий програми – виконуй її комп'ютер, а чи не людина – було б детермінований дуже жорстко.

Ми, проте, змушені давати комп'ютерів значно більше докладні інструкції, визначаючи найменший їх крок. У цьому нам доводиться додавати у програмі і ті інструкції, які прямо не ставляться до цієї завданню. Так було в прикладі роботу необхідно повідомити правила переходу вулиці (і правило "якби тебе їде машина, отпрыгивай убік").

Ці інструкції обов'язково мають включати у собі перевірку деяких умов прийняття рішень, звернення по довідки (про погоду, місце розташування магазинів) до тих або іншим суб'єктам баз даних, порівняння важливості різних обставин й багато іншого. Через війну комп'ютер з такою програмою отримує вулицю значно більше "ступенів свободи" – існує багато місць, у яких може відхилитися від шляху до кінцевої мети.

Зрозуміло, в переважній більшості випадків цих відхилень будуть небажаними, і ми намагаємося створити до роботи комп'ютера такі умови, у яких ризик "выскакивающего з-за рогу автомобіля" було б мінімальним. Та життя є, і всі мислимі сюрпризи передбачити неможливо. Саме тому комп'ютер здатний здивувати як несподівано "розумної" реакцією на, начебто, непередбачувані обставини, і неймовірною "дурістю" навіть у ординарних ситуаціях (частіше, на жаль, останнє).

Саме побудова складних програм з урахуванням докладного аналізу дрібних кроків, з яких складається процес мислення в людини, і як сучасний підхід до створення "думаючих машин" (у разі, одне із підходів). Звісно, складність – це зовсім все. І все-таки учений, які займаються цією проблемою, далеко не всі сумнівається, що "розумні" програми ХХІ сторіччя різнитимуться від сучасних передусім незмірно більшої складністю і пишатися кількістю елементарних інструкцій.

Багато сучасні системи обробки інформації настільки складні, деякі особливості їхньої поведінки просто неможливо вивести ринок із самих програм – їх в буквальному розумінні досліджувати, ставлячи експерименти і перевіряючи гіпотези. І навпаки – багато рис розумної діяльності, котрі з погляд здаються майже "осяяннями понад", вже добре моделюються складними програмами, які з безлічі простих кроків.

2. Основні підходи до ії

2. 1. Електронний підхід

Після Другої світової війни з'явилися устрою, начебто, підходящі задля досягнення заповітної мети – моделювання розумного поведінки; що це електронні цифрові обчислювальні машини. "Електронний мозок", як тоді захоплено називали комп'ютер, вразив в 1952 р. телеглядачів США, точно передбачив результати президентських виборів протягом кількох годин до отримання остаточних даних. Цей "подвиг" комп'ютера лише підтвердив висновок, до котрого той час прийшли багато вчених: настане день, коли автоматичні обчислювачі, так швидко, невтомно і безпомилково виконують автоматичні дії, зможуть імітувати невычислительные процеси, властиві людському мисленню, зокрема сприйняття і навчання, розпізнавання образів, розуміння повсякденної мови і листи, прийняття рішень на невизначених ситуаціях, коли відомий все факти. Отже "заочно" формулювався свого роду "соціальне замовлення" для психології, стимулюючи різноманітних галузей науки.

Багато винахідники комп'ютерів, і перші програмісти розважалися становлячи програми для зовсім на технічних занять, як твір музики, рішення головоломок і з гри, першому місці прибули шашки і шахи. Деякі романтично налаштовані програмісти навіть змушували свої машини писати любовні листи.

Наприкінці 1950-х років всі ці захоплення виділилися на нову більш-менш самостійну гілка інформатики, що отримала назву "штучний інтелект". Дослідження у сфері ІІ, спочатку зосереджені у кількох університетських центрах США – Массачусетському технологічному інституті, Технологічному інституті Карнегі в Піттсбурзі, Станфордском університеті, – нині проходять у багатьох інших університетах і корпораціях навіть інших країнах. Загалом дослідників ІІ, працюючих створення мислячих машин, можна розділити на дві групи. Одних цікавить чиста наука і їх комп'ютер – лише інструмент, який би можливість експериментальної перевірки теорій процесів мислення. Інтереси інший групи лежать у області техніки: намагаються розширити сферу застосування комп'ютерів, і полегшити користування ними. Багато представників другої групи мало дбають про з'ясуванні механізму мислення – вони вважають, що їх роботи - це лише трохи більше корисно, ніж вивчення польоту птахів та літакобудування.

Нині, проте, виявилося, що і наукові і технічні пошуки зіштовхнулися з незрівнянно серйознішими труднощами, ніж уявлялося першим ентузіастам. На початковому етапі багато піонери ІІ вірили, що за який-небудь десять років машини знаходять найвищі людські таланти. Передбачалося, що подолавши період "електронного дитинства" і обучившись в бібліотеках усього світу, хитромудрі комп'ютери, завдяки швидкодії точності й діють безвідмовною пам'яті поступово перевершать своїх создателей-людей. Зараз далеко не всі зізнається, і якщо й каже, то зовсім на вважає, що такі дива незабаром настануть.

Протягом усієї своєї короткій історії дослідники у сфері ІІ завжди були на передньому краї інформатики. Багато нині звичайні розробки, зокрема удосконалені системи програмування, текстові редактори і програми розпізнавання образів, значною мірою розглядаються на працях з ІІ. Інакше кажучи, теорії, нові театральні ідеї, і розробки ІІ постійно приваблюють увагу тих, хто прагне розширити області застосування й можливості комп'ютерів, зробити їх понад "дружелюбними" тобто понад схожими на розумних помічників і політично активних порадників, ніж педантичні і тупуваті електронні раби, якими вони були.

Попри багатообіцяючі перспективи, жодної з розроблених досі програм ІІ можна назвати "розумної" у звичайному цього слова. Це тим, що вони вузько спеціалізовані; найскладніші експертні системи з своїх можливостей радше нагадують чи дресированих чи механічних ляльок, ніж людини з його гнучким розумом і широкий кругозір. Навіть серед дослідників ІІ нині чимало сумніваються, більшість подібних виробів принесе істотну користь. Чимало критиків ІІ вважають, що така обмеження взагалі нездоланні.

До таких скептиків і Хьюберт Дрейфус, професор філософії Каліфорнійського університету у Берклі. З його погляду, істинний розум неможливо відокремити з його людської основи, закладеною у людському організмі. "Цифровим комп'ютер – не людина, – каже Дрейфус. – У комп'ютера немає тіла, ні емоцій, ні потреб. Він позбавлений соціальної орієнтації, яка купується життям у суспільстві, саме вона робить поведінка розумним. Не сказати, що комп'ютери неможливо знайти розумними. Але цифрові комп'ютери, запрограмовані фактами і правилами з нашого, людської, життя, справді що неспроможні стати розумними. Тому ІІ у вигляді, як ми його уявляємо, неможливий".

2. 2. Кібернетичний підхід

Спроби збудувати машини, здатні до розумного поведінці, значною мірою натхненні ідеями професора МТІ Норберта Вінера, одній з видатних особистостей у інтелектуальної історії Америки. Крім математики він мав широкими пізнаннями за іншими областях, включаючи нейропсихологию, медицину, фізику і електроніку.

Вінер був переконаний, що перспективні наукові дослідження про прикордонних областях, які можна конкретно зарахувати до тій чи іншій конкретної

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація