Реферати українською » Информатика, программирование » Основні проблеми нової мережевий політики політичних і громадських організацій


Реферат Основні проблеми нової мережевий політики політичних і громадських організацій

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Григорій Акопов

Як ми вже неодноразово писали [1], становлення глобального інформаційного нашого суспільства та масове поширення комп'ютерних мереж сприяли зародженню нових політичних технологій, що дозволяють вивести політичний процес нового вищий рівень. Однією з основних нововведень у сучасній політиці є політика, здійснювана у вигляді і з допомогою інформаційно-комунікаційних комп'ютерних мереж загального користування (переважно мережі «Інтернет»), яку задля стислості ми позначимо як – мережну політику [2].

Вже сьогодні влада без новітніх інформаційних технологій обходитися неспроможна. Саме ефективна информационно-коммуникационная політична конкуренція визначальний чинником завоювання і збереження політичної влади.

Дедалі більше вітчизняних і зарубіжних провідних вчених дійшли висновку у тому, що під час нового інформаційного суспільства зароджується нова правляча еліта. А. Бард і Я. Зодерквист у своїй книжці «Netократия – нова правляча еліта й життя після капіталізму» впевнено стверджують, новий клас т. зв. «нетократов»[3], перебувати при владі й скоро повністю витіснить застарілу політичну еліту, нездатну до приборкати глобальну інформаційну мережу.

Одним із перших таку тенденцію відчули партійні еліти, які найбільш націлені на завоювання влади. Саме тому політичні еліти активно вступив у боротьбу владу з допомогою мережевих технологій [4]. Настав час казати про мережевий політиці партійних еліт як політиці, здійснюваної у вигляді і з допомогою інформаційно-комунікаційних комп'ютерних мереж загального користування (переважно мережі «Інтернет»).

Ще у березні 1998 року було відкрито перший історія російського Інтернету персональний сайт політика, яким став Б. Нємцов тоді перший заступник Голову Уряди РФ. За перші два його відвідало близько 70 тисяч користувачів [5]. Так само відвідуваними були й сайти політичних партій та об'єднань, відкритих й у кінці 90-х рр. Так було в 1997-1998 роках (за щороку існування), сайт КПРФ відвідало близько 200 тисяч користувачів. Така ж кількість відвідувань сайт «Яблуко» набрав за термін (з 25.02.99 по 15.05.99), але вже 1999 року.

Взаємодія політичної й особливо пар-тійної еліти з интернет-индустрией, безумовно, справила і допомагає позитивний вплив в розвитку політичного процесу взагалі. Тепер громадян можна безпосередньо зажадати звітність якщо представники влади й суворо запитати із своїх делегатів у цю влада. Якщо представники влади стануть регулярно проводити интернет-пресс-конференции (а така тенденція вже намічається), всі вони завжди будуть у курсі проблем росіян, а росіяни своєю чергою завжди будуть сповіщені про заходи, прийнятих до розв'язання існуючих розбіжностей. До того ж таке спілкування політичної еліти з народом найадекватніше відповідає нормам демократії та здатне зміцнювати політичної стабільності суспільства.

Важливим кроком є у мережі віртуальних представництв органів структурі державної влади.

Так, завдяки технологіям мережевий політики, будь-хто може легко ввійти у контакти з політичної елітою висловити свої рекомендації або претензії до діяльності як окремого політика, і всієї політичної системи на цілому.

Безумовно, дана технологія нині у стадії свого становлення, але тепер у мережі «Інтернет» представлені всі галузі структурі державної влади, та практично у будь-якій орган влади написати електронне звернення.

Деякі науковці стверджують, що «застосування нових технологій дозволить створити діалогічне комунікативне простір "правительство-население", завдяки чого можна буде зацікавлений у стислі терміни одержувати інформацію відповідної реакції населення в найважливіші урядові рішення, і навіть ефективно реалізувати ідею участі України населення рішенні соціально значущих проблем. Створення діалогічного простору "правительство-население" у мережі "Інтернет" сприятиме й не створенню позитивного образу російського уряду в його користувачів» [6].

Політична функція Інтернету відповідно до концепцією Т. Вестена полягає у забезпеченні постійного суспільно-політичного дискурсу із можливістю електронної зворотний зв'язок у часі між владою і громадянами. У цьому громадяни стануть менш залежать від державних чиновників, експертів, політичними організаціями, груп інтересів, асоціацій і ЗМІ на питаннях збору, організації та обміну. Мережа може мобілізувати політичне участь громадян, у політиці. У найбільш ідеальної формі малюється картина самоврядування у вигляді електронного опитування суспільної думки це без будь-якого участі професійних політичних комунікаторів [7]. Але то радше далеке майбутнє. Хоча нині представники адміністративно-політичних еліт активно виконують опитування суспільної думки через мережу «Інтернет».

У розвиток мережевих технологій має сприяти ефективному здійсненню прямий демократії у державах із розвиненою мережевий інфраструктурою.

Це своє чергу, сприятиме консолідації нашого суспільства та розвитку справді громадянського суспільства.

Але щоб зробити справді инклюзивную політичну систему (тобто. політичну систему, коли він населення то, можливо включено до політичного життя у вигляді різної форми політичного участі), необхідно як здійснення мережевий політики органами державної влади політичними партіями, а й повсюдне поширення комп'ютерних мереж, і навіть ефективну протидію політичним проблемам, які виникають внаслідок інформатизації суспільства.

Вже сьогодні стає зрозуміло те що, що суто інформаційна спрямованість мережі «Інтернет» поступово замінюється явно вираженим агітаційним, популістським, котрий іноді агресивним підходом. Проникнення матеріалів із електромережі «Інтернет» в традиційні засоби масової інформації стала звичним явищем. Дедалі частіше журналісти центральних і регіональних видань звертаються за оперативної та безплатної інформацією, що у мережі «Інтернет». Іноді інформації з мережевих джерел відбувається на ЗМІ без посилання, або із позначкою «матеріал узятий із Інтернет». Інколи справа, коли посилання усе-таки має під собою грунт, матеріал однаково не проходить належної перевірки, як і раніше, що у мережі «Інтернет» може бути опублікований що завгодно. Є реальна можливість розмістити потрібний матеріал у мережі «Інтернет», і потім послатися на мережу разі виникнення якихось проблем, і з Інтернету, як відомо, нічого не візьмеш.

Інтернет спростив життя багатьом виданням. З'явилися навіть спеціалізовані газет і журналів, публікують виключно матеріали із електромережі «Інтернет» (Напр.: Журнал для пасажирів «Экспресс-интернет»). Так чи інакше, журналісти дедалі більше працюють із комп'ютерної мережею «Інтернет» і з джерелом інформації. Кількість читачів он-лайн-версий паперових видань зросла з 1999 року у 2003 рік як втричі. Регулярно зростає популярність і зростає кількість електронних газет та часописів, які мають друкованих аналогів. Публікація у мережі «Інтернет» актуального і більше сенсаційного матеріалу миттєво знаходить свій відбиток у пресі. Приклад цього може бути серія про «Когтей» – публікацій компромату на мережі наприкінці 1998 – початку 1999 рр., коли кожний новий «викид» сенсаційних матеріалів коментувався традиційними засобами масової інформації. У 1999 у російському Інтернеті виникли ресурси, звернені, насамперед, до журналістської аудиторії та які спеціалізуються на регулярної публікації «сенсаційних» фактів. Распечатки цих мережевих видань лягають в столи головних редакторів газет та журналів, і навіть керівників прес-служб політичних партій, рухів і навіть органів структурі державної влади [8].

інтернет-ЗМІ від звичайних засобів як своєї віртуальністю і можливість швидко і дешево публікувати новини, а й насамперед своєю непідконтрольністю, незалежністю І що найголовніше, можливістю цілком анонімного поширення інформації. Це Інтернет ідеальним місцем для різноманітних політичних провокацій.

Особливо це починається з наближенням виборчих компаній, коли мережу «Інтернет» дедалі більше схожій місце для політичних провокацій. Доречно тут згадати історію про сайти Ю.М. Лужкова 99-го. У його дня народження – 21 вересня, до групи сайтів, однак пов'язаних з іменем мера Москви, додався іще одна – www.lujkov.ru. За дизайном першої сторінки він була майже ідентичний особовому сайту мера www.luzhkov.ru. Але зміст для Лужкова було конче неприємним. Через кілька годин після своєї появи lujkov.ru був частково закритий, – він перестав відгукуватися на URL (видалили запис з DNS). За кілька днів після закриття відповідальність над його долю взяв він Фонд ефективної політики (ФЕП) [9]. Такі конфузи чимало людей представники вітчизняних політичних лідеріва і партійних еліт. Незадовго до його виборів у Державну Думу третього скликання у мережі «Інтернет», крім офіційного веб-сайту Г.А. Зюганова www.zyuganov.ru, з'явився «паразитичний» сайт www.zuganov.ru, у якому образ лідера російських комуністів виглядав не престижно. Наприклад, на головною сторінці сайту Г.А. Зюганов було зображено в бюстгальтері, а далі – більше. Сайт містив ненормативну лексику і вульгарні карикатури на Г.А. Зюганова. Після виборів сайт перестав функціонувати, очевидно, він створили противниками КПРФ на передвиборний період із метою дискредитації керівника Комуністичної партії Російської Федерації.

Інший щонайменше цікавий приклад интернет-провокаций стався незадовго перед виборами до Державної думи четвертого скликання. Як засвідчили результати третім туром акції «Накликай Думу», який 19 листопада 2003 року, першому місці, як й у попередніх турах, виявилася партія УПС, число її прибічників становило 25,2 % [10]. У голосуванні взяли участь понад 50 тисяч користувачів мережі. Це був відвідувачі сайтів Rambler, @Mail.ru, KM.ru, передплатники служби розсилок Subscribe.ru, читачі «Газеты.Ru», «Ленты.ru» та інші. Такі опитування, зазвичай, проводять у мережі «Інтернет» напередодні політично значимих подій. Перед виборами депутатів Державної Думи 1999 року найпопулярніші у інтернетників користувалася партія «Яблуко», проте за результатам акції «Накликай Думу» 2003 року партія «Яблуко» не піднялася вище другого місця, і це було пов'язано лише з активної позицій УПС, але й ослабленням позицій партії «Яблуко» в віртуальному співтоваристві. Партія «Яблуко», очевидно, переглянула свої пріоритети та практично не розвивала свої віртуальні ресурси, залишивши рівень свого мережного присутності, багато в чому, лише на рівні 1999 року. Проте заділ, зроблений партією кілька років як розв'язано, дозволяє їй укладати трійку найпопулярніших політичних об'єднань серед користувачів віртуального простору.

Ослаблению позицій партії «Яблуко» сприяло й появу у мережі цілого ряду сайтів, які агітують проти партії. Наприклад, у мережі з'явився сайт руху «Яблуко без Явлінського» (http://www.yabloko.su/). Що цікаво, дизайн сайту практично цілком ідентичний дизайну офіційного сайту партії «Яблуко», проте текстове наповнення вже зовсім інше.

Союз правих сил також став жертвою якихось мережевих «доброзичливців». Після беззастережної перемоги у акції «Накликай Думу» у мережі з'явився як дві краплі води схожий на мережевий ресурс УПС сайт під назвою «Уся щоправда про УПС» (http://www.prosps.net/).

Найпоширенішим прийомом досягнення політичних кибервойн (кибервойна – інформаційне протиборство у мережі «Інтернет» чи з її використанням задля досягнення поставленої мети) є слив компромату через мережу «Інтернет». У "тенета функціонують цілі портали планомірно вбрасываемого компромату. Наприклад, сайт сompromat.ru незмінно популярна користувачів, бажаючих одержати відповідну інформацію. Причому, на відміну низки схожих сайтів у, тут компромат базується, створюється свого роду бібліотека компромату, проте достовірність даних, зрозуміло, хто б гарантує. Попри це, сайт сompromat.ru одна із найпопулярніших ресурсів російської політичної Інтернету, щодня його переглядають кілька тисяч жителів, а загальна кількість переглядів даного ресурсу перевищує позначку 50 млн.

Зовсім невипадковим у зв'язку виглядає позов, поданий до суду партією «Яблуко» на власника сайту compromat.ru Сергія Горшкова, і навіть на автора статті, названій «Не злиття, це купівля. "Яблуко" переходить до Чубайсу за борги». Стаття опублікована з сайту compromat.ru 27 листопада 2003 року.

Як зазначено в прес-релізі, розповсюдженому партією «Яблуко» 4 грудня 2003 року: «Мета публікації очевидна – очорнення і дискредитація Російської демократичної партії "Яблуко" та її лідера Григорія Явлинського. Весь матеріал побудований на нічим не обгрунтованих домислах й тотальної брехні» [11].

Перераховані вище мережні провокації мали місце у період передвиборної кампанії у до Державної думи IV скликання, і не дивовижно, що незабаром після активного «мережного наїзду» демократичні партії ми змогли подолати п'ятивідсотковий бар'єр. Створення «паразитичних» сайтів у мережі стало дуже продуманим, і ефективним кроком, т. до. мережне співтовариство, як свідчать численні опитування, найчастіше голосує за демократичні партії, що саме і зазнали мережевий атаці, внаслідок якої ряд користувачів мережі переглянули своє ставлення до атакованим партіям.

Існують у мережі і сайти, які дискредитують як політику партій чи індивідів, а й політику цілих держав. Так було в мережі протягом кілька років існував сайт «чеченських сепаратистів» (kavkaz.org), відкрито виступав як проти проведення контртерористичної операції в Чеченської республіці, а й закликав боротися проти федеральної влади.

Величезні змогу пропаганди свої волелюбні ідеї завдяки мережі загального користування отримують різноманітних екстремістські групи й течії, яким зазвичай закритий доступ в традиційні ЗМІ. Має свій сайт, наприклад, рух «Російське національної єдності» (www.rne.org). Сайт РНЕ настільки великий і інформативний, що за кількістю публікацій, мабуть, «заткне за пояс» багато сайти інформаційних агентств, а про сайтах політичних партій. І це дивовижно, – для екстремістів мережу «Інтернет» хіба що єдина можливість донести свою інформацію до мас. І як наслідок подібних ресурсів у мережі «Інтернет» зовсім на одиниці, наприклад різноманітні інтернет-сторінки «скинхэдов» чи «популярний» сайт під назвою «рух проти нелегальних іммігрантів» (http://www.dpni.org/), у якому статті, відкрито закликали до націоналізму і погромам всіх «неросійських».

Велику активність використання переваг мережного спілкування виявляють неурядовими організаціями реалізації цивільних ініціатив, зокрема і актів громадський опір. Досить, наприклад, назвати що вже стали звичним явищем в усьому світі виступи антиглобалістів, організовувані з використання мережного моделювання акцій протесту [12]. Мережа дозволяє антиглобалістам як рекрутувати нових членів і підтримувати зв'язок із своїми відділеннями у світі, а й управляти акціями громадської непокори. Зокрема, через мережу «Інтернет», відбувається координування акцій протесту, проведених

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація