Реферат Акрополь

Україна

У листопаді 2004 р.

Афінський Акрополь почав забудовуватись ще у 2 тисячолітті до н.е. под годину греко-персидських війн (480-479) рокта до н.е.) він був повністю зруйнований, пізніше под керуванням скульптора й архітектора Фідія почалось його відновлення й реконструкція. Акрополь відносять до таких місць, по котрі говорять що смердоті бездоганні й неповторні. Алі не плекайте чому. Ніхто вам не зможе відповісти. Його можна виміряти, можна навіть перерахувати навіть усі його камені. Стіни Акрополя круті й обривисті Акрополь – великий подовгуватий горб, що возвеличується над містом й храмами що його вінчають, присвяченими покровительниці міста Афіні – богині мудрості і роботи. як всяка справжня архітектура, комплекс Акрополя органічно пов’язаний із навколишнім ландшафтом. Єгипетські піраміди добрі тім, що смердоті у пустелі. Афінський Акрополь прекрасний у співвідношенні із простором Середземного моря й блакитними силуетами архіпелагу.

Побудований наново в епоху Перікла, тобто уже после закінчення греко-перських війн, Акрополь був й святилищем й укріпленням, й загальним центром; тут зберігалась державна скарбниця, поміщалась бібліотека й картинна галерея.

На свято на вшанування Афіни (так звані Великі Панафінеї) после кінних й гімнастичних змагань, после змагань співаків й музикантів наступав самий величний момент – всенародний похід на Акрополь.

Йшли вершники на конях, йшли воїни в латах, молоді атлети.

Дівчата й юнаки вели жертовних тварин, везли із собою модель священного панафінейського корабля прикріпленим до його щогли розкішний пеплосом – покривало що призначався у дарунок Афіні. Святе закінчувалось загальним святому на Акрополі.

 Чотири великих творів стояти й понині там на горбі зі скелястими схилами. Широка зигзагоподібна дорога Веде від підніжжя міські до єдиного входу. Це Пропілеї монументальні ворота із колонами в доричному стилі із широкими сходами. Їх спорудив архітектор Мнесікл у 437-432 роках до н.е. Алі перш ніж зайти у ці величні ворота, кожен поневолі оглядається в право. Там, на високому п’єдесталі бастіону, що колися охороняв вхід у Акрополь, велечіє храм богині перемоги Ніки Аптерос, – Безкрилій Перемозі, що прикрашена іонічними колонами. (Ніка – крилата діва ототожнює перемогу, - рахувалась одним із атрибутів Афіни; тут афіняни побажали зобразити її безкрилою, щоб вон не змогла полетіти із міста). Це справа рук архітектора Каллікрата (друга половина 5 ст. до н.е.). Храм – легкий, повітряний, надзвичайно прекрасний – виділяється своєю білизною на синьому фоні неба. Храм Ніке стоїть на виступі скали. Він ледь повернутий убік Пропілей й грає роль маяка для процесій, огинаючих скелю.

Пройшовши через Пропілеї, процесія опинялась на великій площі, тут перед нею возвеличувалась восьмиметрова статую Афіни-Войовниці із бронзи, відлита скульптором Фідієм. Вона був центром всього ансамблю, блиск її списа, відбивали сонячні промені, виднілися здалеку із моря й це був першим привітним сигналом кораблям, що наближався до афінського порту. У середині, справа, тих, що заходили на площу Бачили Парфенон.

Парфенон – головна й сама більша споруда Акрополя присвячена Афіні Парфенос – Афіні Діві. Історія зберегла імена цих зодчих – Іктин й Каллікрат, смердоті збудували Парфенон в 447-438 р. до н.е. Весь із світлого мармуру, в оточенні сорока шести дорійських колон, Парфенон дійсно являється втіленням незайманої чистоти й строгості. Від Пропілей він видний із кута, так що зразу сприймається не фасадне, а як об’ємне пластичне ціле; видно дві його сторони – коротка, увінчана фронтоном із скульптурами що зображували суперечка Посейдона й Афіни, й довга, що йшла по діагоналі, що манила глядачів до східного входу до храму, де перебував вівтар Афіни. Процесія рухалась вздовж довгої стіни Парфенона й скрізь його колонаду бачила таку ж процесію на рельєфі фризу, там також скакали вершники, йшли дівчата, що несли даруй. Цей фриз, як й фронтони й статуї, як усі скульптурні прикраси Акрополя виконувався по задуму Фідія них самих й його учнями. Північний портик Ерехтейона вів у святилище Афіни, де зберігалася священна статуя богині, що аби то впала із неба. Двері із святилища відкривалося на маленьке дворик, де зростало єдине у всьому Акрополі священне оливкове дерево, яку піднялося, коли Афіна доторкнулась в цьому місці своїм списом Через східний портик можна було б потрапити в святилище Посейдона, де він ударивши по скелі своїм тризубом, залишивши борозни із дзюрчачою водою. Відразу знаходилося святилище Ерехтея, що шанували нарівні із Посейдоном. Центральна частина храму – прямокутне приміщення ( 4,1 на 13,1метрів). У храмі також знаходилась могила й святилище Першого легендарного царя Аттіки Кекропа.

Наближуючись до головного святилища, колона глядачів проходила навкруг Ерехтейона – іншого храму що стоїть ближче до північного схилу вершини. Ерехтейон будувався пізніше, уже в останній чверті 5 століття до н.е., але й згідно із загальним задумом й плануванням. За контрастом із вибачимо й суворим Парфеноном Ерехтейон виглядає майже дивним. Кожний із чотирьох його фасадів оформлень по різному. На західному фасаді шість тонких, струнких іонічних півколом що стояти на високому цоколі. Північний портик видається вперед, що видно в профіль одночасно із західним. Його колони стояти на високому цоколі. разом із західним, що стояти безпосередньо в землі. Довга південна стіна храму, гладенька складена із маленьких квадратів служити тлом маленької зсунутого до заходженню, портика каріатид, де роль колон виконують жіночі фігури. Східний фасад – портик звичайного типу із колонами на трьохступінчатому постаменті. Таким чином, різні типи рішення іонійського портика об’єднувались в Ерехтейоні в дуже своєобразне ціле. По мірі обходу учасники Бачили Ерехтейон в різних аспектах. Те смердоті Бачили чіткі обертання колон на фоні неба, то колони аби входили в стіну що перетворювались на жінок, то, на місці сквозних колонад виникала спокійна гладь стіни, Яка вела до нової ритмічно розділеній колонами композиції східного входу.

На північній стороні Ерехтейона – прославлений портик каріатид: край стіни висічено із мармуру шість дів що підтримують перекриття. Деякі вчені думають, що портик служив трибуною почесним громадянам чи тут збирались жерці для релігійних церемоній. Алі точне призначення портика досі пір неясне, бо ”портик” означає перед дверима, а даному випадку портик не мав дверей й звідси не можна потрапити до середини храму.

Апофеозом всього походу було б вступ на головний вівтар Афіни над східним входом в Парфенон, де скульптурна група фронтону зображувала народження Афіни із голови Зевса. Ця сцена трактована Фідієм як грандіозна космічна подія; це спостерігають божества сонця й ночі й богині долі. Гарна група мойр добро збереглась, але й голови відбиті. Всі фігури були вирішені як круглі статуї, хоча й розміщувались на плескатому фоні фронтону.

Відкривались двері, східного входу що сонячне світло що проникало у півтьму храму, освічувало велику статую Афіни Парфенос, зроблену із слонової кістки й золота, - шедевр Фідія. Афіна спиралася на круглий щит, покритий рельєфами, що зображували боротьбу греків із амазонками. Одному із воїнів Фідій надавши схожість із Періклом, а іншому закарбував собі.

Загальний ансамбль Акрополя – приклад грецького класичного мистецтва. У ньому, як у закінченій моделі виражені його головні риси. Саме планування Акрополя на перший погляд майже не примхливе. Митці уникали фронтальності, симетрії, паралельності. Алі в цьому вільному мальовничому плануванні все продумано, проста симетричність замінена более складними принципами ритму й рівноваги. Направду праворуч від Пропілей – мініатюрний храм бесідка Нікі-Аптерос, ліворуч – приземкуватий масивний й набагато понад по розмірам приміщення Пінакотекі. Здавалось де тут рівновага? Зворотне розміщення: праворуч – величний Парфенон, ліворуч – не великий й вишуканий Ерехтейон. Так дві сторони ансамблю в кінцевому рахунку врівноважуються й вводитися перехресний ритм: Ерехтейон співзвучний храму Ніки, а Парфенон – споруді Пінакотекі.

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту http://www.referat.ru/

Схожі реферати:

Навігація