Реферати українською » Иностранный язык » Генеза та семантико-функціональні Особливості звороту "Туди й дорога"


Реферат Генеза та семантико-функціональні Особливості звороту "Туди й дорога"

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Генеза тасемантико-функціональніособливостізвороту ">туди і дорога"

>Звороттуди (кому) і дорога,поширений вукраїнській таросійськіймовах,досі не бувоб’єктомспеціальнихдіахроннихдосліджень (>вінвідсутній унещодавновиданомуісторико-етимологічномудовіднику ізросійськоїфразеологіїО.Біріха,В.Мокієнка,Л.Степанової, вякомузібраногіпотезищодогенезиприблизно 2500стійкихвиразів —ідіом таприслів’їв).Протецейзворотмає впевномусенсіунікальніособливості, котрівідрізняють його відзначноїкількостістійкихсполучень йвиявляються нафункціонально-семантичномурівні. Церобитьзвороттуди (кому) і дорогацікавимоб’єктом дляетнолінгвістичногоаналізу.

>Передусімслідзвернутиувагу тих, щоцейзворотвживається задляномінаціїситуації, аїїоцінки чи ж длявираженняставленнямовця допевноїподії.Другою йогоособливістюєграматичнасамодостатність —Туди (кому) і дорогаєзавершенимреченням ізмодально-часовими параметрами.Ціфункціональніособливостівідмежовуютьзвороттуди (кому) і дорога від основногомасивуідіом, котрі,по-перше,здатніпозначати тієї чиінший фрагментдійсності (частопоєднуючипозначенняситуації ізїїоцінкою), апо-друге,позбавленіпредикативності йвключаються вречення як один із йогокомпонентів. разом із тімтуди (кому) і дорогахарактеризується типомзначення,притаманнимсамеідіомам:значення окремихслів недодаєтьсяодне до одного, а “>переплавляється” йзникає узначенніцілоїодиниці. У цьому легкопереконатися,звернувшись дословникових статей. Так,чотиритомнийсловникросійськоїмовиподає длявиразу туди (кому) і залізницятакетлумачення: “Отримав належне, нічого жаліти” [5, 1, 432]. Отже, всемантицівиразузниклаідеяпереміщення впросторі, котразадається компонентом ‘дорога’,натомістьз’явилися ідеїпокарання та негативногоставлення допокараного.Переосмисленнявихідного образу,який лежавши восновівиразутуди і дорога,зближує його ізідіомами. Алі, як вжезазначалося, навідміну відостанніх,виразтуди і дорогаєпредикативноюодиницею йвиступаєсамостійнимвисловлюванням.Втім, немаєпідставрозглядати його й якприслів’я,оскільки смердотієреченнями-висловлюваннями, щомаютьморалістичнийзміст йвиражаютьсудження [3, 389], атуди і дорогасудження невиражає, апризначене дляпередачіоцінкипевнихжиттєвихситуацій, про характер якіскажемо далі.

>Зазначеніособливостівиразутуди (кому) і дорогаможуть бутипояснені,якщо будутьзнайденівідповіді на запитаннящодо йогопервісногозмісту та характерусемантико-функціональногорозвитку.

Навідміну відприслів’їв таречень, у склад яківходятьідіоми,висловлюванняТуди (кому) і дорогамаєвиразноокресленікомунікативніобмеження: воно тавживається якреакція напевнеповідомлення. Томунайтиповішою дляньогоєкомунікативнаситуаціядіалогу, див. (1):

(1) Ті ж, хто стояв у центрі кола, освіченого подібними особистостями, самі дали собі вичерпну характеристику словами, сказаними щодо смерті іншого великого поета,М.Ю.Лермонтова. Брат царя, великий князь Михайло Павлович: "Туди йому дорога", Микола І: "Собаці — собача смерть". <..> Цим цілкомдовершается сумарний моральний портрет тієї гігантської громадської піраміди, яку поет викликав у особі Дантеса на поєдинок.

(В.Вересаєв “Пушкін у житті”)

як видно із цого приклада, один ізучасниківспілкування,вживаючивиразтуди і дорога,реагує наповідомленняіншого.Змістповідомленнястосується, як правило, смертитретьої особини.ПрагматичнийсенсвисловлюванняТуди (кому) і дорогаполягає увираженнірізко негативногоставленнямовця дотої особини, про якоїйдеться. Унаведеномуприкладі йогофактичнодублює формула Собаці — собача смерть, вякійідеяоцінкивиражена в болееекспліцитнійформі[1].

Задопомогоюзворотутуди і дорогамовецьдосягаєодразу двохілокутивнихцілей.По-перше,вінвиражає своюрізконегативнуоцінкувчинківпевноїлюдини чисамоїлюдини.По-друге,використовуючивиразтуди і дорога,мовецьсхвалює ті, щосталося ізлюдиною, про якоїйдеться.Специфікавиразуполягає до того, що йоговикористовують в тихийситуаціях, котрістосуються факту смертилюдини чичогось такого, щоможе бути впевномусенсі донеїприрівняне (>полону,ув’язнення, суду,викриттязлочинів, тяжкогопокарання, мук тощо). Отже,цейзворотпризначено у тому,щобвисловитиодночаснодвіоцінки:несхвальну —щододійпевноїлюдини тасхвальну —щодо цього уякомуопиниласяця людина.Найближчий зазмістомвираз Такйому ітреба багатопрограє упорівнянні ізТудийому і дорога,бопозбавленийвисокоїміриекспресіїостаннього.

>Існувалитиповікомунікативніконтексти, в які було бдоречно йнавітьнеобхідновживаннярозглядуваноговиразу.Вінвходив догрупиетикетнихвисловів ізфіксованоюформою тазмістом, котрістосувалисяпевнихжиттєвихситуацій.Виразтуди і дорогавикористовувався яквербальнареакція одного ізучасниківспілкування наповідомлення про смертьлюдини.Суттєво, що факт смертитрактувався ввипадках якпокарання заякісьпровини,гріхи,скоєніцієюлюдиною за життя, авчинки, щопризвели допокарання, чи ж сама особарізкозасуджувалися.

За своїмосновним,первіснимпризначеннямзвороттуди і дорогастоїть в одномуряді ізіншимиетикетними формулами —реакціями наповідомлення про смерть. Донашого годинидійшлизасоби якнегативної, то йпозитивноїоцінкипомерлого.Середостанніхтакі: Хай земляйому якщо пером; Царствойомунебесне; Упокій, Боже, його душу;Вічнапам’ять; Пильнуйте легко у землі лежати, в очі Христа швидше за все; Упокій, Боже, душеньку, ухвали, земля, кісточки!; Світ праху, кістках упокій! (>останні три див. [1, 1, 239]).Цівиразивживалися вситуаціях, колимовецьпрагнуввиявитисвоєпозитивнеставлення допомерлого, яку внормізбігалосязіставленняміншихчленів колективу.Етикетхристиянськогосуспільствавимагав,щоб людина,промовляючитакіфрази,перехрестилася, тоді як на словаТуди і дорога та болееекспресивних,грубо-просторічнихСобаці —собача (й) смерть, Жив собакою, здохнув псом [1, 1, 235]мовціплювалися,щобзахистити собі відможливого негативноговпливумерця.

>Звертають у собіувагувідмінності умодальнійформіетикетних формул, котріслужатьреакцією наповідомлення про смерть:звороти типу Хай земляйому якщо перомпобудовані якпобажання-прохання,звернуті до Бога.Їхзагальнийсенсскеровано на забезпеченняпомерлому доброго посмертногобуття;отже,посмертнаситуаціямислиться вцихвипадках як така, щоможе бутизмінена накраще. Коли ж довисловів, котріпризначені длязасудженняпомерлого, то їхньогоформі неміститьсяніякихпобажаньщодополіпшення йогопотойбічноїучасті.Навпаки,мовецьможепідсилити своюоцінку,реагуючи наповідомлення про смерть словамиЩоб й не ставши! Отже, для народноїсвідомості дватипи смерти таспіввідносні із ними дварізновидиетикетних формул буличіткорозмежовані як зазмістом, то й формально,зокрема наакціональномурівні.

Длявиявленняпервісногосенсувиразутуди і дорогарозгляньмо йоговнутрішню форму.Важливимсемантичним компонентом йогоструктуриєлокативнийприслівниктуди. Формальноцедейктичне слово, яку внормінаповнюєтьсяреференційнимзмістом чи вситуаціїспілкування, чи вконтексті. Однак увипадкахвживаннязворотутуди і дорогаситуативневстановленнязв’язкуміж словомтуди йякоюсьчастиноюпростору неєобов’язковим. У тихийповідомленнях,реакцією на котрієзвороттуди і дорога,відсутністьлокативного компонентаєрадшенормою, ніжвинятком, про щосвідчатьконтексти (1), (2), (3), (4), (5), делокатива вструктуріпопередніхвисловлювань немає. Ос-кільки словотуди узворотітуди і дорога, як правило, неспіввідноситься ізлокативом, його не можнавважативласнедейктичним словом. Разом із тім очевидно, що у годинувиникненнязворотуце слово було бсамедейктичним й служило дляномінаціїякогосьлокусу.Встановити, якусамемісцепозначало словотуди, можна наоснові народнихуявлень про смерть тапотойбічний світло.Виходячи ізсемантичного компонента ‘>покарання загріхи’,притаманного тімситуаціям, повідношенню до яківживаєтьсязворот,цілкомпевно можнаприпускати, щойдеться про пекло, яку й вважалосьмісцемвічноїпокутигрішників. Таким чином,туди (>йому) і дорога буквально означало ‘в пекло (>йому) і дорога’, ‘впеклійому ймісце’.Пор. у цьомузв’язкузворот Дочорту помаленьку!,який наводитиМ.Номис якпаралельний доТуди і дорога! [6, №9543][2].

Характерно, щоцейвираз, як правило,стосувався тихийпомерлих, щозагинули несвоєюсмертю, частонасильницькою чираптовою. Занароднимиуявленнями,якщо передсмертю людина непокаялася угріхах й неотрималарозгрішення, вон якщотерпітитяжкі борошна впеклі, котрітриватимуть аж до Страшного суду. Великиминепрощенимигрішниками, щовідійшли від Бога йзаслуговують навічну кару впеклі,вважаються внародісамогубці[3]. Томуцілкомзакономірно, щозазначенийвираз частовживається якреакція наповідомлення просамогубство, див. (2):

(2) Василь. Скажутобі,братухо, що безГорпини Менікраще вополонку головою!..

Антон. Відще щовигадав!Нехайнакладають у собі руки тих, закотримиє комужалкувати; а наш брат,бідолаха,загине несвоєюсмертію, тоскажуть: ">Тудийому і дорога,ледацюзі!"

(>М.Кропивницький “>Пошились удурні”)

Отже, одним здавніхреферентівдейктичного словатуди увиразітуди і дорога було б пекло якмісце вічних мукгрішників.

>Втім,можливе ііншетлумачення ситуативноїзмісту словатуди.Якщосприйматипервіснийсенсвиразуцілком буквально, то слово дорогаслідрозуміти в його основному, прямомузначенні — як шлях, щокудись Веде,займаєпевнучастинупростору,маєсвій вухо тощо. Ухристиянськихуявленнях пропотойбічнеіснування немає такихобразів, котрі б далипідставуінтерпретуватипереміщенняпомерлих того світло подорозі,причомупереміщеннялишегрішників, котрі заслужилипокарання.Протемотивацію буквальногозмістузворотутуди і дорога можназнайти вархаїчнихпоганськихуявленнях пронечистихпокійників (такзваних “>заложних”), яких, можна було бховати накладовищі разом ізіншимипомерлими (запитання прозаложнихпокійниківдокладнорозглянуто вкнизіД.К.Зеленіна “>Померлінадприродноюсмертю й русалки” [2, 39-73]). До таких належали,зокрема,самогубці,утоплені,діти, щопомерлинехрещеними, особиниіншоївіри, люди із чужого роду,подекудивбитіблискавкою, люди, щозапізналися ізнечистою силою, тощо.Вважалося, щонечистихпокійників “земля неприймає”, а тому погребение їхні уземлінеминучеспричиняєстихійні лиха: насухо,зливи, заморозки, град. Томунечистихпокійниківховали вособливих,віддалених віджитламісцях, як правило, незакопуючи в землю, алишезакидаючикамінням чигілками (>проти чого активновиступалаправославнацерква). Часто нечистогопокійника просто скидали в яр, упровалля чизатягали угрузькемісце наболоті, детіло тонуло.Зрозуміло, щонечистихмерцівнамагалисяпозбутисячимшвидше.

>Якщоприпустити, щовиразтуди і дорогапервісностосувався акту погребениенечистихпокійників, тознаходитьпояснення йвикористання вньому слова дорога (дорога як шлях,якимпокійникавідправляли того світло,себто вліс, у яр, упровалля, у болото, насмітниктощо)[4]. Колівзяти доуваги, щонечистімерцівважалисядуженебезпечними дляживих, тостаєзрозумілим йпоходженнянегативноїоцінкипомерлого, Якадомінує увиразітуди і дорога. Отже, словотуди можнарозуміти якситуативнепозначення конкретного (вкожномувипадкуіншого)місця, деховали нечистогопокійника. З годиноюцейпервіснийзмістзабувся,однакзворотзберігнегативнуоцінкупомерлого.

Уаналогічнійфункції моглавикористовуватисяпервісно й формулаСобаці —собача смерть,омосемічна дозворотуТудийому і дорога. Здавніхписемнихпам’ятоквідомо, щотіланечистихпокійників,передусімнехристиян,подекудивикидали собакам (“псомповрещи”) чизакопували там, де іздохлих собак [8, 54].Пор. у цьомузв’язкугалицькепрокляттяРозтягали біти псікості! [9, 37]. Див.такожвідбиття практикиповодження зсамогубцями вІ.Нечуя-Левицького: І де та смерть моязабарилась?Якби я - не знала, що менепоховають насобачомукладовищі, самасобі смертьзаподіяла (“>Баба Параска й баба Палажка”).

якзазначаєБ.А.Успенський, узв’язку ізуявленнями про ті, щонечистіпокійникиприрівнюються до собак, “>виразсобача смертьнабуваєподвійногосенсу: із одного боціце смерть безпокаяння, а із іншого — смерть,призначена для собак” [8, 54-55].УживаннямформулиСобаці —собача смертьмовецьпідкреслювавчужу,асоціальну, аотже, йнечисту,небезпечну природупомерлого,санкціонуючи тім самимвідмову від обряду погребение,призначеного для “>чистих”покійників[5].

>З’ясуваннягенезивиразуТудийому і дорогадаєзмогуокреслити йогопервіснийкомунікативний статус.Однією із йогонайдавнішихфункцій бувбезпосередняреакція навиконанняакції, уходіякоїпозбувалися нечистогопокійника (див. фрагмент із Гоголя упримітці 4).Ймовірно, щовиразТудийому і дороганабував йсакральноїфункції: йоговиголошення моглоозначатинезворотністьприсудущодопокійника,якого тім самимвизнавалинечистим, аотже,небезпечним. З годиноюсакральнафукнціяпослабилася,редукувалась, йвираз ставшивживатися якреакція наповідомлення про смертьлюдини, Яка заслужила, на думкумовця,покарання загріхи ймучитиметься впеклі.Саметаківживання йзафіксовані вукраїнській таросійськійхудожнійлітературі.

>Стійкісполучення, котрівимовлялися впевних,чіткоокресленихжиттєвихситуаціях й служили длявираженняконкретнихкомунікативнихзавдань,М.І.Толстой назвавши “>народною “>напівфразеологією””. Донеївінзараховувавособливівидитекстів, що “>виражаютьпобажання,прокльони,ритуальніконстатації тасвоєрідніімперативністимули чизаборони” [7, 25].Таківиразивідіграють ународнійкультурівизначну роль,оскількифункціонують усакральнихситуаціях, девимовлене словонабуває статусу дії. Вочевидь, одним із такихтекстів й бувпервісновиразТудийому і дорога.

>Звернімося дорозглядусемантичних тафункціональнихваріаційвиразуТуди і дорога,відбитих улітературнихтворах.Варіюваннязумовленепередусімрозширеннямсфери йоговживання.Вонойшлодвомашляхами:по-перше, шляхом збільшеннятипівситуацій,щодо яких, можна було бвживативираз, апо-друге, шляхомваріюваннякомунікативнихфункційвиразу, щоспричиняло йзміни в йогосемантиці.

>Вживаннюформулитуди і шлях уінших,відмінних відосновної (>тобтоситуаціїповідомлення про смерть),життєвихситуаціяхсприяла таобставина, щоцейвираз неміститьпрямоївказівки на контекст смерти чи посмертногобуття, якцемаємісце вінших формулах —реакціях наповідомлення про смерть (див.прикладивище).Наявне в йогоструктурідейктичне словотуди (ізнеокресленим референтом), атакожвідсутністьмодально-часовоїприв’язкиробитьвиразмобільнимщодокомунікативних потребмовців. Томуця формула легкоможепереноситися навипадки, коли предметомрозмовиє смерть, Якарозглядається як реальназагроза умайбутньому, див. (3), (4):

(3) Осівкажеконеві: “Будь ласкава,підсоби Мені,пожалуста, бо япідорвусь йздохну!”Кінь незвернувуваги на осла, іздосадоюпромовив: “До цього, щотиздохнеш?Тудитобі і дорога”.

(>Казки протварин, “>Невчасний шкода”)

(4) Мотря (>Фиске). Ви що, дівка? Від свого солдата звісточку отримала либонь?

Фіска. А ну його!Ухлопают — туди, й дорога. З синців виходила в світ.

Мотря. Та й справді мовити: краще без них, безмужиков-то.

(>В.Шишков, “Вихор”)

Такихвипадкахвиразтуди і дорогавживаєтьсяпередусім длявираженнясхвалення тогорозвиткуподій,якийможепризвести до смерти.Висловлюючись таким чином,мовецьвиявляєтакож й своюоцінкупевної особини,завждирізконегативну. У цихвипадках усемантицівиразутуди (кому) і дорогадомінуютьоцінніконотації: ‘особа, про якоїйдеться,заслуговуєнайгіршогопокарання’, ‘вона не проти того,щоб за неюшкодувати’ тощо.Аналогічнийсенсмаєвираз уситуаціях, коли врозмовізгадуєтьсяпокійний, доякогомовець переносити негативно, див. (5):

(5)Встретивши Дантеса в Бадені, який, як багата людина і барон, весело прогулювався з капелюхом набакир, (вів. кн.) Михайло Павлович дні був засмучений. Коли графиняСологуб-мать, що він дуже не любив, запитала в нього причину його розлади, вона відповідала: "Кого я бачив? Дантеса!" — "Спогад про Пушкіна вас стривожило?" — "Про, немає! туди йому дорога!" — "То що?" — "Так сам Дантес! бідний! — подумайте, адже він солдатів". Усе було у ньому — не вдавання, але вже був склад ідей.

(>В.Ф.Одоевский “Щоденник”)

>Якщо ж урозмовізгадувавсяпокійник, доякогомовець неставився негативно чиприйнаймні неафішував свого негативногоставлення, було бприйнятопромовляти формулу типу Царствойомунебесне.

>Крімкомунікативнихситуацій, у якійдеться про смерть,звороттуди і дорогавживається якреакція наповідомлення пропокараннялюдини читакіподії, котрірозцінюються якжиттєвий крах.Різновидомтиповоїкомунікативноїситуації,представленої в (1),єситуація (6), дезворотвикористовується не якрепліка увідповідь наповідомлення, а якбезпосередняреакціямовця напевнуподію, щовідбулася перед йогоочима.

(6)Берко йВолько (>приступають доГострохвостого). Ходімо до судупозиватися. Ві нас дурили.

(>Гострохвостийхочевтекти,жиди йоголовлять за руки йведуть із двору)

>Берко йВолько.Гвульт! До суду його!Гвульт! (>Виходять ізГострохвостим)

>Євфросина таінші.Отудитобі дорога!

(>І.Нечуй-Левицький “НаКожум’яках”)

>Наскільки широкоможутьваріюватисяпрагматичнізмістизворотутуди і дорога,демонструє контекст (7). Це фрагмент іздіалогу Раскольникова та йогослідчогоПорфирія Петровича под годинуслідства.Йдеться продекларованеРаскольниковим право “>особливих” людейпроливати притулок людей “>звичайних”. Одним ізаргументів героя накористь цого праває ті, що “>звичайні” людизабезпечили собісистемоюкарнихустанов,отже, смердотіможутьзахиститися від “>особливих” людей, якііронічно названо тут “злодіями”,тобтозлочинцями.Вживаючивираз туди йому дорога, Раскольніковхочестворити успіврозмовникавраження, що не лише неналежить дозлочинців, а ізасуджуєїхні дії тавизнає право закону їхньогокарати.

(7) — ...Ось він говорив зараз, що кров дозволяю. То що? Суспільство бо надто забезпечене посиланнями, тюрмами, судовими слідчими, каторгами, — що ж тривожитися? І шукайте злодія!..

— А колисищем?

— Туди йому дорога.

(Ф.Достоєвський “Злочин покарання”)

У всіхрозглянутихвипадкахзалишаєтьсяінваріантнимрізконегативнеставленнямовця долюдини, Якаєоб’єктомвисловлюванняТуди і дорога.

Дляукраїнського народногомовлення характернаще однакомунікативно-прагматична рольвиразутуди (кому) і дорога: вдеякихситуаціяхвінвживається якпрокльон.Йогопрагматичнийзмістаналогічний дозміступрокльонівщобвін пропавши, буцайвінзслиз й т.п., абуквальнийсенс можнапредставити так: "ганьби Nзагине іопиниться упеклі".ВисловлюванняТуди (кому) і дорога!набуваєсенсупрокльонулише вумовахпевноїкомунікативноїситуації,передусімгострогоконфлікту, зварювання,бійки тощо, див. (8)[6]:

(8)Шкандибиха.Сучко! <..>Чоловіка,кажеш,випхнула ізхати, а саманапилася, що і образ нев’яжеш!.. З своїмчортовим родомзібралася та ізіпаєш?.. Он,п’яниці, ізмоєїхати!

>Кнур.Отуди долихійгодині!Отактепербагачі гостейшанують! <..>

>Шкандибиха. А що ж,це ві до шинкуприйшли, щорозпустили своїгуки таспіви? Моя хатазроду-віку такого бути небачила! <..>

>Кнур.Ходімо,жінко,ходімо,дочко... Прощавай,Наталко. <..> Не подумай, що ми на тобігніваємося.

>ВиходятьКнур,Кнуриха й Маруся.

>Шкандибиха.Туди вам й дорога,п’яницінепросипні!Плювати яхотіла на вашгнів.

(ПанасМирний “>Лимерівна”)

>Зазначеніформально-семантичніособливостівиразу (>наявністьсигніфікативнопорожніхелементівтуди тайому,відсутністьмодально-часовихознак)сприяли бовінпочаввживатися увипадках, колимовецьдаєоцінку неособі, а предмета;найчастішейдеться проситуаціїзникнення,руйнацію чивтратичогось.Вживаннявиразутуди (>чому) і дорогаможемотивуватисянаявністю вситуації аспекти ‘>незворотність’:використовуючицейвираз,мовець подчеркивает, що незбираєтьсядокладатизусиль дляпошуків чи Поверненняоб’єкта, немаєнаміру щосьзмінювати до того, щосталося, тощо. Такихвживаннях, як правило,зберігається компонент ‘>об’єкт невартий того,щоб йогошкодувати’,притаманнийсемантицізворотутуди (кому) і дорога уканонічнихситуаціях. Удеякихвипадкахцей компонентможеставативизначальним, див. (9):

(9) Дніпроріжелівий берег йпотрохуковтаєшведські вали.Хутко,певне, уводі якщо йсамийпам’ятник,невисокийобеліск насіромупідмурівку: берегпідрізано уже просто под ним. Автім —можетудийому і дорога, цьомупам’ятникові,збудованомупереможноюРосією напоневолення України.

(>С.Єфремов “>Щоденники”)

>Звернімоувагуще на двавживаннявиразутуди і дорога, девін служитинестандартнимпрагматичнимцілям.Незвичністьобохконтекстівзумовленавикористанням вонизайменникапершої особиниоднини, щоцілкомневластиво длявиразів, котріпередаютьрізконегативнуоцінкуоб’єкта. У (10)зображеноситуаціюкрайньоїрозгубленостілюдини, котравтратилаздатність висловлюватисьлогічно.Початокрепліки (Бог істинний, бог всемогутній... все бачить)єклятьбою уневиновності ізпокликанням на Бога (“>Бачить Бог, що я - не бравшивалюти”), апродовженняфрази (а мені туди, й дорога)вихоплюється у героя, очевидно, якреакція навнутрішнєвизнаннявласноїзлочинності,бо валютувін таки бравши.Двінаступніфразипобудовані затою ж самоюсхемою:заперечення звинувачуй таопосередкованеїївизнання.

(10) — Звідки валюту взяв? — задушевно запитали в Никанора Івановича.

— Бог істинний, бог всемогутній, — заговоривНиканор Іванович, — все бачить, а мені туди, й дорога. У руках будь-коли тримав не мав, яка така валюта! Господь мененаказует за скверну мою, — із яким почуттям продовжувавНиканор Іванович, то защібаючи сорочку, то розстібаючи, то хрестячись...

(М.Булгаков “Майстер і Маргарита”)

У (11)мовецьвживає формулу туди, й дорога увідповідь надокори угрішномужитті,визнаючи тім самим своїпровини.

(11) (Ниса:) Мені здається, що розбійник і тобі бутиповешену.

(>Чужехват:) Туди й дорога, щопожито солодко, так то моє, по прислів'ю “що взято, то свято”.

(>А.Сумароков “Опікун”)

>Обидвавипадки, в яківикористаннявиразутуди і дорогавідхиляється відмовленнєвого стандарту,слідрозглядати якоказіональні, щослужатьметіхудожньоївиразності.Проте у якихзберігаєтьсяінваріантнийзміствиразу,якийдозволяєчитачам правильнозрозумітинаведеніфрагменти.

Таким чином,звороттуди і дорогавиявляєширокіпотенції не дуже докомунікативного, а і досемантичноговаріювання,використовуючись урізнихситуаціях, так чиінакшепов’язаних ізідеямипровини,гріха,покарання,гибелі.Зрозуміло, щотакеваріюванняутруднюєсловниковийописфраземи, щопризводить доявнихогріхів улексикографічнійпрактиці, колиілюстрація татлумачення злеспіввідносяться.Найстійкішим компонентом,який можнавважатисемантичноюдомінантою цогозвороту,є негативнаоцінкаоб’єктависловлювання —людини чи предмета.Наявністьтакоїоцінкизумовлена тімкомунікативнимзавданням, дляякогоперевісно й було бпризначенозвороттуди і дорога:закріпити вербальноакціювідправлення того світло нечистогопокійника.Несхвальнаоцінка такогопокійникавідбилася внегативнійконотації, щорозвинулася у цогозвороту, аце послужилопідставою дляпоширеннясфери йоговживання навипадки, колипомерлогозасуджували,зневажали,ставилися донього ізпрезирством тощонезалежно від від виду смерти й способу погребение. З годиноювисловлюваннятуди і дорога сталовживатися й поза контекстамисмерті-покарання,зберігаючипрагматичнийзмістрізкогоосудуоб’єктависловлювання.

Список літератури

Даль,ПРН — Даль В.І.Пословици, приказки і примовки російського народу. Збірник у два томах. — СПб., 1997.

>Зеленин —ЗеленинД.К. Обрані праці. Нариси російської міфології. Мертві неприродноюсмерью і русалки. — М.:Индрик, 1995.

Жуков — Жуков В.П. Прислів'я // Лінгвістичний енциклопедичний словник. — М.: Радянська енциклопедія, 1990.

Макаров — Макаров М. Давні і призначає нові божіння, клятви і присяги російські // Труди й літописі Товариства історії і давнини російських.Ч.IV, кн. 1. — М., 1828.

МАС — Словник російської. У півфіналі чотирьох томах. Під ред.А.П.Евгеньевой. — М.: Рус. мову, 1985-1988.

>Номис — Українськіприказки,прислів’я йтакеінше.Уклав М.Номис. — До.: Ли-бідь, 1993.

Толстой — Толстой Н.І. Мова і "культуру // Толстой Н.І. Мова і народна культура. Нариси з слов'янської міфології іетнолингвистике. — М.:Индрик, 1995.

Успенський — Успенський Б. Міфологічний аспект російської експресивній фразеології // Антисвіт російської культури. Мова, фольклор, література. — М.:Ладомир, 1996.

ФранкоІван.Галицько-руськінародніприповідки. / У три томах, 6випусках. —>Т.3. — Львів, 1909.

>ФСУМ —Фразеологічнийсловник українськоїмови. — До.: наук. думка, 1993.



[1] Пронегативнезабарвлення,притаманнеміфологемі собаки втрадиційнійслов’янськійкультурі, див. [8, 44-60, 64-69].

[2]Вживаннядейктичного слова дляномінаціїнебезпечногооб’єкта чи локусуфактичноєевфемістичноюзаміною ізметоюубезпечитися від негативноговпливу,якийможевикликативимовлянняпрямоїномінації.Пор.вживаннядейктичнихслів угалицькомупрокльоні: >Щобти не був ані ту ані там!,тобто 'анісередживих, анісередмертвих' [9, 395].

[3] як із боці

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація