Реферати українською » Иностранный язык » Акти державного управління


Реферат Акти державного управління

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Розбудова правової демократичної України зумовлює зростання ролі права, оскільки воно та створює для цого необхідні умови: упорядкованість, визначеність організованість, динамічність суспільних відносин. Це безпосередньо стосується і середовища державного управління, в якому практично втілюється єдність діяльності й структур апарату управління.

Державне управління - одна із форм діяльності держави, це відносно самостійна організаційно-владна, розпорядча діяльність органів виконавчої влади та її уповноважених в особі адміністрації державних підприємств та установ, котрі здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах й відповідно в Україну щодо практичної організації завдань та функцій держави.

Встановлення та застосування норм права у процесі державного управління здійснюється державними органами через видання актів державного управління.

У юридичній літературі акти державного управління по-перше розглядаються у якості дії, по-друге як документ, по третє як форма виконавчо-розпорядчої діяльності - це останнє розуміння акта найбільш розповсюджене. Однак слід матір на увазі, що формою діяльності є не сам акт, а його видання. Встановлюючи норму чи застосовуючи її, орган управління щось приписує (дотримуватися правил, зарахувати на роботу й т.і.), причому завжди у визначеній юридичній формі (наказ, рішення, розпорядження й т.п.). Ці приписи - вияв державної волі, смердоті мають державно-владний характер. Акти державного управління видаються на підставі й на виконання закону, у порядку та формі, визначених законом.

Тобто, акти державного управління є засновані на законі приписи державно-владного характеру, видані у відповідних формах у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності уповноваженими органами чи посадовими особами.

Акти державного управління - правові акти. Вони завжди направлені на досягнення певного правового результату, чи на встановлення (скасування, зміну) правових норм, чи виникнення (зміну, припинення) певних правовідносин, чи й тих й на інше одночасно. За допомогою цих актів надаються певні права чи встановлюються певні обов’язки.

Акти державного управління - однобічні владні акти. Вони видаються від імені держави, є наслідком реалізації державно-владних повноважень, формою вияву державної влади. Вони обов’язкові для виконання усіма до кого смердоті адресовані, й при необхідності їхні виконання забезпечується заходами державного примусу.

Різним є юридичне значення актів державного управління. Вони можуть відігравати роль юридичного факту. Так, ст.4 Цивільного кодексу України акти управління є однією із підстав, з якої виникають цивільні права та обов’язки.

Акт державного управління може бути підставою для видання іншого акту державного управління.

Акт державного управління - це прояв компетенції державного органу. Акти управління є юридично обов’язковими до виконання, їхнього виконання забезпечується матеріально, організаційними заходами, переконанням, державним примусом.

Відмінність актів державного управління від інших правових актів.

Акти державного управління мають усі ознаки, що притаманні правовим актам державних органів. разом із тім смердоті мають свої характерні особливості.

При співвідношенні різноманітних правових актів витримується принцип верховенства закону, який є вищою формою виявлення державної влади. Закон приймається вищим органом державної влади та є джерелом для всіх інших державних актів, у тому числі й для актів державного управління, що видаються на підставі та на виконання закону. Акти державного управління підзаконні. як акт вищого органу державної влади закон має найвищу юридичну силу. Він не може бути скасований, змінений чи призупинений яким-небудь іншим актом. Акт державного управління має похідний від закону характер. Він видається тоді, коли це прямо зазначено у законі. Акт державного управління пов’язаний із досягненням часткового результату, його адресати конкретно визначені, як й окремі юридичні приписи, що містяться в акті, внаслідок чого акт державного управління має підзаконний характер - у ньому не може бути виявлена державна влада у тій повноті, як це може матір місце в законі.

Акт державного управління, як підзаконний акт не може змінити чи скасувати закон. законами ж може бути скасований, змінений чи призупинений будь-який акт державного управління

У з статтею 92 Конституції України закріплене певне коло питань, котрі визначаються виключно законами України. Актом державного управління не може вирішуватися запитання, що за Конституцією України належить до компетентних органів законодавчої влади. Тому незаконними є акти управління, видані органами виконавчої влади, якими вносяться доповнення, уточнення, поправки, корективи іншого характеру, до будь-яких кодексів, інших актів законодавчої влади, норми які регулюють суспільні відносини у відповідних регіонах чи галузях.

Однак, інколи акти державного управління видаються всупереч Конституції та законам України.

Так, згідно із п.4 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України Президентом України 6 листопаду 1998 року був виданий Указ №1222/98 «Про гербовий збір»(опублікований у газеті «Урядовий кур’єр» 19.11.98), яким із 1 января 1999 року введене стягнення гербового збору із договорів, векселів та установчих документів суб’єктів підприємницької діяльності. Верховна Рада України до цого години не відхилила відповідний законопроект та не прийняла Закон «Про гербовий збір». Фактично цим Указом встановлено новий вид збору (обов’язкового платежу), що суперечить ст.92 Конституції України, згідно якої виключно законами України встановлюються податки й збори, та Закону України від 25.06.91 «Про систему оподаткування» (із наступними змінами й доповненнями),яким такий збір не передбачене. Згідно ст.1 вищевказаного Закону України податки й збори не передбачені у ньому сплаті не підлягають. Однак, на виконання вищевказаного Указу Президента України Кабінетом міністрів України було б прийнято постанову від 14.12.98 №1976 «Про затвердження Порядку виробництва, зберігання, обліку та реалізації марок гербового збору», видані численні нормативні акти, листи та роз’яснення Державної податкової адміністрації України та інших органів державного управління, зокрема Наказ Державної податкової адміністрації від 17.12.98, N 636 «Про затвердження форми й Порядку складання розрахунку торб сплаченого гербового збору», спільний Наказ Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації та Ощадного банку України від 18.12.98 N 261/637/62 «Про затвердження Порядку обліку коштів, що надходять від реалізації марок гербового збору, й звітності про кількість та номінальну вартість реалізованих та нереалізованих марок гербового збору», котрі зареєстровані у Міністерстві юстиції України. Відповідними наказами та постановами були внесені зміни до нормативних актів міністерств, відомств та установ державного управління, наприклад Постанова Національного банку України від 27.01.99 N 38 «Про внесення змін та доповнень до нормативних актів Національного банку України», Наказ Міністерства зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі України від 22.12.98 N 838 «Про внесення доповнень до деяких наказів МЗЕЗторгу України». Виданням таких актів державні органи управління фактично зобов’язали суб’єктів господарської діяльності дотримуватися вимог Указу Президента України від 06.11.98 «Про гербовий збір». Крім цього у Законі України від 31.12.98 «Про державний бюджет України на 1999 рік» в дохідній частині передбачене надходження у 1999 році в Україну гербового збору у сумі 500.000 тис. гривень. Усі це зобов’язує платників податків й зборів виконувати незаконні вимоги вищевказаного Указу, сплачувати гербовий збір, оскільки за ухилення від сплати органами державної податкової служби будуть застосовані перед тим фінансові санкції, передбачені законодавством України.

У певні періоди години виконавчій владі надавалися законодавчі повноваження, що включали право приймати акти, котрі мають силу закону, можуть зупиняти дію конкретних законів (чи їхні частин) чи вносити перед тим зміни чи доповнення. То в 1992 році Конституція України був доповнена ст.97-1 (Закон України від 19.12.92 «Про доповнення Конституції (Основного Закону) України статтею 97-1 та внесення змін й доповнень до статей 106,114-5 й 120 Конституції України»), згідно якої Кабінету міністрів України було б делеговане повноваження на визначений термін видавати декрети у сфері законодавчого регулювання із питань відносин власності, підприємницької діяльності, соціального й культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, бюджетної й кредитно-фінансової систем, оподаткування, державної політики оплати роботи й ціноутворення, охорони навколишнього середовища, використання й відтворення природних ресурсів України та інших відносин, котрі потребували того годину законодавчого врегулювання. З грудня 1992 по грудень 1993 року включно, Кабінетом міністрів України було б прийнято близько ста декретів, багато із які чинні й одну годину, наприклад: Декрети від 26.12.92 №13-92 «Про прибутковий податок із громадян», від 19.02.93 №15-93 «Про систему валютного регулювання та контролю», від 25.03.93 №56-93 «Про місцеві податки й збори» та інші. Декрети мають силу закону, їхнього можна віднести до різновиду законодавчих актів, котрі відрізняються від законів тім, що їхні видає вищий орган виконавчої влади.

Акти державного управління відрізняються від судових актів. По-перше, судові акти у відповідності з завданнями суду, як правило, видаються у зв’язку із порушенням правової норми. Акти державного управління встановлюють правові норми, смердоті видаються із широкого кола питань, що виникають у зв’язку регулюванням цивільних, фінансових, адміністративних, трудових та інших правовідносин, а чи не лише у зв’язку із порушенням правових норм.

По-друге, судові акти видаються лише у випадках, чітко визначених законом. Багато актів державного управління поряд із судовими актами видаються й тоді, коли необхідність вони виникає з компетенції цого органу, окресленій законом у более загальній формі, ніж компетенція суду. Характер багатогранної управлінської діяльності не дозволяє детально регламентувати усі можливі варіанти рішень при відповідних обставинах.

По-третє, судові акти видаються на підставі закону. Судді незалежні й підпорядковуються лише закону. Ні один судовий акт не так на підставі вказівки, даному суду яким-небудь державним органом чи особою. Акти державного управління часто видаються на доручення вищих органів чи посадових осіб, причому у ньому може міститися вказівка тих, яким повинне бути рішення того чи іншого запитання.

Судові акти завжди є актами застосування норм права, смердоті не містять норм права. Акти державного управління можуть бути й нормативними.

Судові акти приймаються у особливому, встановленому законом, процесуальному порядку. Процедура їхнього прийняття, форма, порядок набуття чинності та інше суворо регламентовані законом. Ці ж запитання відносно актів державного управління регулюються не лише законом, але й і самими актами державного управління та вирішуються інакше.

Акти органів прокуратури - протест, подання, припис, постанова, поряд з судовими актами - також є реагуванням на порушення законності. Цими актами не створюються норми права, що притаманно для актів органів управління, юридичні відносини ці акти також не породжують.

Акти об’єднань громадян, це акти колегіальні, смердоті мають силу лише для членів даної громадської організації чи партії. Вони забезпечуються заходами морального впливу. Дія ж багатьох актів державного управління, маючи одноособовий, однобічний, владний характер, поширюється далеко за межі органу, який їхнього видає, доти ж може забезпечуватися державно-примусовими заходами, що стимулюють виконання вимог актів державного управління.

Акти державного управління й управлінські рішення мають як спільні риси, то й відмінності. Управлінські рішення є проявом соціального управління, підсумковою формою відповідного управлінського циклу. Управлінські рішення - це програми й директиви, плани та прогнози, акти планування й рішення трудових колективів, наукові рекомендації та методичні вказівки, технічні норми, умови, нормативи, правила, настанови тощо. Де-які елементи внутрішньої структури актів державного управління збігаються із елементами структури управлінських рішень: позначка, відповідальні виконавці, рядки, засоби досягнення мети. Алі на відміну від актів державного управління, управлінські рішення можуть матір будь-яку документальну форму, сфера їхнього дії более обмежена порівняно із актами державного управління, невиконання актів державного управління може тягти за собою застосування юридичних санкція, оскарження які також передбачене законодавством. Управлінське рішення не має ніяких спеціальних засобів захисту.

Акти державного управління не слід плутати зі службовими документами - доповідними записками, довідками, посвідченнями, актами ревізії тощо. Де-які із останніх мають певне юридичне значення. Вони засвідчують тієї чи інший факт, який може бути підставою для видання акту державного управління. Алі ці документи не містять правових норм, не можуть сам змінити, припинити чи встановити адміністративно-правові відносини. Оформлення низькі документів можливо лише за наявності відповідного акту управління.

Від цивільно-правових договорів акти державного управління відрізняються тім, що смердоті є наслідком однобічного волевиявлення органу державного управління, а договір - результат взаємної згоди двох чи кількох сторін. Лише в окремих випадках виданню акту державного управління може передувати попереднє узгодження учасників майбутніх адміністративно-правових відносин, що не має, однак правоутворюючого значення. Правовідношення виникає не із моменту подібного узгодження, а із моменту видання відповідного акту державного управління.

За видання незаконного акту державного управління відповідальність, як правило, несе лише орган, що видав його (інколи й вищий - при наявності звинувачуй із його боці). При укладенні незаконної догоди відповідають обидві сторони у рівній мірі.

Акти державного управління поряд з законами встановлюють порядок та умови укладення цивільно-правових договорів (правила роздрібної торгівлі, домов поставки, перевезення тощо).

Отже, можна визначити,що акти державного управління - це обов’язкові владні приписи, видані органами державного управління, що накладають на громадян, громадські організації, підприємства, установи, організації різних форм власності та їхнього посадових осіб певні обов’язки чи надають їм які-небудь права.

Акти державного управління мають ряд властивостей та ознак, що дозволяють класифікувати їхні за багатьма різними критеріями: за юридичними властивостями; за органами, що їхні видають; за порядком їхні видання; за формою; за годиною та територією дії тощо. Найбільш важливе значення має класифікація за юридичними властивостями та за

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація