Реферати українською » История техники » Піонери комп'ютеризації корабельних радіоелектронних систем


Реферат Піонери комп'ютеризації корабельних радіоелектронних систем

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Час знати й будемо пам'ятати

У перші десятиліття після Великої Великої Вітчизняної війни активна підтримка державою наукових досліджень про дозволила здійснити низку "проектів століття" у сфері оволодіння атомну енергію, досліджень космосу, ракетобудуванні, кораблебудуванні, літакобудуванні та інших.

Визначну роль мало поява саме у цей час блискучої плеяди учених - Курчатова, Келдиша, Корольова, Лебедєва, Туполєва, Антонова, Патона, Глушкова і багатьох інших, стали гідними й авторитетнішими лідерами найважливіших наукових напрямів. Важливим кроком обставиною стало також створення те що повоєнні роки у наукові колективи і підприємства прийшло покоління молоді, світогляд і характеру яких багато в чому визначила війна. Перебування на фронті і важка життя тилу змусили молодь швидко подорослішати, зрозуміти ціну й мети життя, прищепили їй почуття відповідальності, самостійності, вміння не пасувати перед труднощами. Перехід до відновлення народного господарства, яка з'явилася надія на краще майбутнє, створювали обстановку загального підйому, неуемного бажання надолужити згаяне - довчитися, довести розпочату перед війною роботу остаточно.

У результаті утворився дивовижний сплав навчених досвідом вчених і ще тільки які почали творче життя молоді, готові віддати науці "все життя". Сприйнявши усе найкраще від його учителів, і вони в 60-70-ті роки продовжили естафету розвитку багатьох напрямів науку й техніки, зокрема обчислювальної техніки, стаючи головними конструкторами ЕОМ нових поколінь, керівниками робіт зі створення піонерських систем різного призначення за використанням ЕОМ. На на їхні плечі лягла робота з практичним використанням обчислювальних машин економіці та промисловості, у науці й техніці, енергетиці, медицині, військовій справі. Україна залишилася осторонь цієї роботи. У неї було залучені багато наукових і промислові колективи. У тому числі провідні ролі грали Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова АН України, Сєверодонецьке НВО "Імпульс", Київське ПО "Електронмаш", НДІ "Мікроприлад", НВО "Квант", НДІ "Гидроприбор", НВО "Хартрон" та інших. У кожному їх були свої лідери - головні конструктори машин і систем. Загальновизнаним лідером але тільки України був академік В.М. Глушков. У цьому світлі його яскравого таланту й досягнень керованого ним Інституту кібернетики успіхи інші організації були б менш помітні, слабко висвітлювали друку. А роботи, що з ЕОМ і системами військового призначення, нічого не писалося. Настав час розповісти ці роботи, про те, хто виконував їх, у тому, що було відомо лише вузькому колу спеціалістів й держави.

Спочатку варто згадати читачеві обстановку на той час. СРСР, відновивши зруйноване війною господарство, швидко нарощував свою економічну військову міць. До останнього його примушувала "холодна війна", що почалася майже відразу по закінченні Великої Вітчизняної. Перший крок у бешкеті, який суперництві "хто сильніший" зробили США - скинули атомні бомби на японські міста Хіросиму і Нагасакі у серпні 1945 р., й не так на пострах Японії, близька до капітуляції, скільки - Радянського Союзу. Невдовзі грянув відповідь - у СРСР кінці 40-х початку 1950-х років створено і атомна і воднева бомби. Змагання перекинулося інші області, зокрема в кораблебудування. У радіоелектронні корабельні системи прийшла замість спеціалізованої аналогової багатообіцяюча точна і універсальна цифрова обчислювальної техніки.

Досягнутого технологічний потенціал країни дозволив до середини 1950-х років розпочати створення атомних і ракетних кораблів. Почався новий етап вітчизняного військового кораблебудування. Рішення про будівництво атомного ракетного флоту виходило також від що складається у світі воєнно-стратегічної обстановки.

Сформована до початку 1970-х років військово-політична обстановка, стан й розвитку військово-морських сил навіть блоку НАТО вимагали подальшого зміцнення оборони СРСР від ударів противника із боку моря.

До виконання цих грандіозних завдань було залучено багато науково-дослідні інститути та промислові підприємства Радянського Союзу. Значна частка власності виділених коштів спрямовувалася розробці радіоелектронних комплексів, які забезпечують радіоелектронну розвідку обстановки у районі дії флоту, управління корабельним зброєю, вирішення завдань навігації, управління атомними руховими настановами й ін.

Київ також був одним із міст, де розроблялися і випускалися складні комп'ютеризовані радіоелектронні комплекси для надводного і підводного флоту.

Лідер

Іван Васильович Кудрявцев народився 7 липня 1921 р. у місті Струги Червоні Ленінградській області за у ній лісника. У 1937 р. батька заарештували за обвинуваченням у антирадянської діяльності - був гострий мовою і гарячий. Івана відрахували з комсомолу та він став "сином ворога народу". 1939-го р., коли Сталін організував військовий конфлікт за Фінляндією, Іван, як студент 2-го курсу Ленінградського авіаційного інституту та його старшого брата записалися добровольцями в формований у Ленінграді студентський лижний батальйон. Второкурсников не записували, а Іван наполіг своєму. Так брати вирішили довести неспроможність обвинувачень, пред'явлених батькові. Старший брат загинув, Іван залишився без ноги. Третій - молодший братик i сестра у роки Великої Вітчизняної війни опинилися у окупації, тринадцятирічний хлопчик пішов у партизани і воював як дорослий.

Досвід свідчить, що це успіх будь-який відповідальної роботи залежить від наявності людини, здатного очолити й забезпечити його виконання. Але такі люди трапляються дуже рідко.

Іван Васильович Кудрявцев - них. За шістнадцять років надзвичайно діяльної життя жінок у Києві він давно зробив те, що другий, звичайний, не зумів би здійснити протягом кількох десятиліть.

О вісімнадцятій років він нагороджений орденом Червоного Прапора. Для звичайного красноармейца-добровольца лижного батальйону то, можливо і була чимось винятковим, та її був сином "ворога народу". Мабуть, потрібно вчинити щось дуже героїчне, що начальство наважився зробити такий учинок. У 1939-1940 рр. під час військового конфлікту Фінляндією цей орден отримували деякі і лише з заслугах і цінувалися ордена у народі надзвичайно високо!

Втративши після важкого поранення та гангрени ногу (майже коліна), він зумів, пристосувавши примітивний дерев'яний протез, знову "стати на ноги", відновив своє звичайне стрімку ходу, повернувся до занять спортом. Домігся спеціального врегулювання вступ у Военно-воздушную академію імені Жуковського у Москві успішно закінчив її за спеціальності радіолокація.

Йшла Велика Вітчизняна війна. Фахівці з радіолокації цінувалися справді на вагу золота та її надіслали Міністерство авіаційної промисловості завідувати управлінням радіоелектроніки, а в Омськ, де швидко розвивалося літакобудування. Протягом восьми років (1949-1957) він зумів організувати й налагодити роботу конструкторського бюро для розробки радіолокаційної апаратури для літаків Туполєва, які у Омську. Їдучи, залишив міста і міністерству висококваліфіковане конструкторське бюро (КБ), де й нині не забутий - прекрасна музейна експозиція тепла і грунтовно розповідає про його активної діяльність у той час.

За наступні найплідніші та яскраві роки життя, проведені у Києві (1958-1975) йому удалося створити потужний Науково-дослідний інститут з радіоелектроніки КНИИРЭ, забезпечив розробку, проектування виготовлення цілого ряду найважливіших радіоелектронних систем із застосуванням ЕОМ для військово-морського надводного і підводного флоту Радянського Союзу.

Інститут з його ініціативи котра першою у Радянському Союзі перейшов до створення комп'ютеризованих корабельних радіоелектронних комплексів, використовують створені за його наполяганню микроэлектронную базу й окремі спеціалізовані корабельні ЕОМ - перші України та СРСР. Комплекси включали у собі всі необхідні технічні і програмні засоби на вирішення основних цілей на флоті: отримання інформацію про оточуючої обстановці, управління зброєю, зокрема ракетним, навігація та інших.

Комплекси у складі налагоджували у Києві й у готовому вигляді поставлялися флоту. І тому було створено унікальні стенди, що імітують корабельну обстановку. Пізніше такий, пов'язані з появою обчислювальної техніки і його можливостями буде системним.

Його інтуїція під час вирішення найскладніших технічних завдань вражала й завжди "спрацьовувала", перетворюючи начебто фантастичні задуми у реальні системи. Його унікальність проявлялася під всім. Він був дуже суворий з підлеглими й те водночас за сімнадцять років своєї роботи у Києві надав допомогу багатьом також завоював глибоку любов багатотисячного колективу.

У своїй життя він був просто скромний. Про найдорожче йому ордені Червоного Прапора знали лише близькі. Коли інституті вшановували ветеранів Великої Великої Вітчизняної війни і вони виступав із спогадами він і разу я не приєднався до них, а йому було що розповісти. Він намагався ніж помічали його протез і у інституті було невідомо, що й директор без ноги. Його увагу до людей, вміння проникати у їхніх душ і розуміти хто що здатна дозволяло знайти "ключик" до кожного і найкраще скористатися наявними можливостями величезного колективу інституту.

У 1975 р. Івана Васильовича Кудрявцева Герасимчука. Секретність робіт на той час зробила його ім'я практично невідомим в Україні хоча Заході цієї людини знали і дуже цікавилися його діяльністю. "Помер великий організатор військової промисловості" - оповістило світ англійське інформаційну агенцію Бі-Бі-Сі.

"До Києва Кудрявцев приїхав із фантастичною мрією, - розповідає ветеран Інституту радіоелектроніки Дмитро Богданович Головко, - створити систему цілевказівки з допомогою РЛС, встановленої літаком. Організація п/с 24, директором якої був призначений, займалася розробкою літакових радіолокаторів. Організована 1949 р., вона розміщалася у непристосованих будинках довоєнного будівництва і знання кількох бараках і вирізнялася особливою активністю. Мабуть, тому сюди й надіслали Кудрявцева, який відзначився в Омську.

Почалася розробка системи, реалізує його задум. Як головний конструктор робив усе можливе й неможливе щоб робота вийшла: знаходив фахівців, діставав устаткування, стежив над перебігом досліджень, і конструкторських робіт. Успіх роботи визначив висунутий їм принцип комплексного підходу при створенні подібних систем, коли вся апаратура системи збирається не так на місці її майбутнього установки потім кораблем до чи підводного човна, причому звозиться з раннього різних заводів та Московського НДІ, а комплексируется на єдину систему, відпрацьовується (отлаживается) розробниками в інституті, а потім уже потім переміщається цього разу місце експлуатації.

Необхідність застосування ЕОМ для розроблюваних систем він відчув відразу. І почав шукати вихід. Спочатку подав у Обчислювальний центр АН України, що було створений 1957 р. у Києві, групу молодих фахівців, які закінчили КПІ. Дізнавшись, що Міністерство авіаційної промисловості розробило самолетную ЕОМ "Полум'я", домігся врегулювання використання у одній з розроблюваних систем й одержав її. Це було другим важливою умовою успіху.

У 1967 р. робота з першої системі ("Успіх"), де було головним конструктором, було завершено, її основні учасники (І.В. Кудрявцев, В.П. Алексєєв, Б.М. Хаскин, І.Г. Кобилянський, В.Ю. Лапий) отримали Державну премію СРСР. Успіх випав повний!

Не чекаючи завершення розробки системи "Успіх", И.В.Кудрявцев із властивою йому енергією почав займатися проблемою "загоризонтного" бачення. Її вирішення обіцяло істотно розширити полі видимості радіолокаційних систем (РЛС). Одне з основоположників радіолокації академік Щукін вважав згадану ідею абсурдною. Проте, притаманна І.В. Кудрявцеву інтуїція підказувала, що це зовсім так. Виконана з урахуванням результатів його дисертації (1965 р.) система загоризонтного бачення перебувала на озброєнні аж 15 років!

Наприкінці 60-х рр. в Сєвєроморську було організовано сверхзакрытая виставка досягнень військову техніку. Була подано і система "Успіх". Адже далекоглядний І.В. Кудрявцев, розказавши неї посетившему виставку М.С. Хрущову, підкреслив, що вищий злітає літак із порушенням установленої у ньому РЛС, тим ширший стає полі огляду, тим ефективніші система.

- Ви кажете, що антену треба піднімати якомога вище? - запитав М.С. Хрущов.

- Так!

- Так поставте в супутник!

Кудрявцеву те й треба було - з'явилася нову роботу, виділили потрібні кошти. А працювати у інституті вміли. Цього разу робота оцінили Ленінською премією.

Кудрявцев зумів організувати в інституті всі необхідні наукових досліджень і розробити основних технічних засобів, зокрема ЕОМ для проектованих систем.

Коли з'явився в п/с 24 в 1958 р. там працювали двох кандидатів наук. Наприкінці 1970-х років їх вже було 120 і 16 співробітників отримали учений ступінь доктора наук! Він зростив цілу плеяду головних конструкторів (Тука, Стефанович, Хаскин та інших.). Для головного інженера інституту д.т.н. Віктора Юрійовича Лапия і головного конструктора сімейства комп'ютерів "Карат" к.т.н. Вілена Миколайовича Плотникова він був справжнім учителем, визначив долю.

І.В. Кудрявцев як про вмів підбирати і виховувати своїх помічників. За позитивного рішення системних питань, що з математичним забезпеченням систем, він спирався на В.Ю. Лапия, що є з молодого фахівця головного інженера інституту та В.М. Плотникова, головного конструктора сімейства спеціалізованих ЕОМ, які у системах.

Вони ніби мали доповнювати одне одного: без Плотникова не з'явились би высоконадежные (нітрохи буде не гірший кращих західних!) ЕОМ, без Лапия - теорія обробки радіолокаційної інформації, використана під час складання програм для ЕОМ, а без сталевої волі, величезної енергії, дивовижною технічної інтуїції, величезної організаційних питань Кудрявцева усе залишилося тільки б на папері. І це не випадковістю. Характерною рисою Кудрявцева була ставка на молодість. Воно й був досить молодий - приїхав до Києва тридцатишестилетним. Його основні помічники на десять-п'ятнадцять років за. До цього часу вони зберігають пам'ять ньому, як про свого чудовому вчителя.

Високому керівництву його прямота, принциповість та наполегливість подобалися які завжди. Однак, як його бачила, що Кудрявцев таки правий, наставало примирення і зростало повагу до цієї далеко неабиякому людині. Напевно, саме цієї межах характеру Кудрявцев домігся настільки багато чого в стрімкий розвиток інституту, тематиці досліджень, матеріальне забезпечення, визнання київського "Кванта" поруч із московськими і ленінградськими НДІ одна з головних організацій у галузі створення компьютеризованных корабельних радіоелектронних систем.

Він дуже пишався цим, дуже цінував провідних фахівців

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Епоха Столітньої війни
    Питання права. Два короля, два герцога. Бретань в XV столітті.
  • Реферат на тему: Історія обчислювальної техніки
    Інформатизація суспільства. Ідеї Бэббиджа. Машини Фон-Неймановского типу.
  • Реферат на тему: Перший і єдиний
    У 1959 року завершилася розробка у МДУ унікальної троичной ЕОМ «Сетунь».
  • Реферат на тему: Реабілітація кібернетики
    М-20. ЕОМ М-20 справді один із найбільш продуктивних і надійних лампових машин, створених у 50-ті.
  • Реферат на тему: Секретні машини
    У 1960 року про ці машинах не писали. Строгой таємністю оточили усі дослідження і розробки,

Навігація