Реферати українською » История » Бугай Марія Василівна. Історична згадка


Реферат Бугай Марія Василівна. Історична згадка

БугайМаріяВасилівна.Історичназгадка

>Реферат


План

>Вступ

1.Соціально –економічне становище

2.Першабільшовицькаокупація

3.Німецькаокупація

4. Другабільшовицькаокупація

5. Село под годинуколгоспу

>Висновки


>Вступ

>Щепанів –звичайнегалицьке селоКозівського районуТернопільськоїобласті.Разташованесімкілометрів відКозови,межує із селамиКальне,Мирним,Літятиним йКривим.Неподалік села проходити дорогазі Львова - доПідгаєць йМонастириськ.

>Щепанів –старовиннепоселення, щопідтверджуютьрешткизгарищ,кераміки.Колись воно та було брозташоване удолиніСтежерівпоруч селаЛітятин.Післязнищення татарамицієїосілості людирозбудувалиновепоселення углибокому яру.

СелоЩепаніврозташованебілявитоківрічкиМасівки- притокирічкиКоропець.

>Існуєверсія, щоназва села скидатися відпрізвищаЩепан чиЩепанський.Можливо,ценащадоквласниківнашого села.

Тут одну годинупроживає БугайМаріяВасилівна 1925 рокународження, Якапогодиласярозказати проподії уселі, щовідбувалися уперіод із 1939 –1953р.


1.Соціально –економічне становище

>ПроживалаМаріяВасилівна углинянійхаті іздвомакімнатами йневеличким коридором.Підлоги укімнатах не було б, а землю мастилиглиною.Стеля бувтакожглиняною. Укімнатах було бдвіскрині,лавка,пічка,ліжко.

До складу родини входили:дідусьЯків,тато Василь, мама Ганна,братиФедір й Йосип, сестраАнастасія.Палили упічці дровами, котрі привозили ізлісу возом чисаньми.Найчастішецю роботувиконувалитато із старший брат Федором. Угосподарстві було б два коней,двікорови,свині, кури, полі. БатькоМаріїВасилівни бравши доля вПершійсвітовійвійні, бувпоранений ( без ока) йотримувавгроші. Загрошівінстаравсядокупитиземлі для родини. З посуд ухаті булимолошники йглиняні миски.Пізніше були ужерозмальованітарілки, котрірозставляли наполицях.

>Одяг шили із грубого полотна.Ниткиотримували ізконопель, котрісіяли укожномугосподарстві.Коноплівибирали, мочили накриниці й урічціМасівка.Потім їхнього сушили йоббивалитвердучастину, азалишалося волокно.Волокнорозчісували й пряли ізнього нитки веретеном.Ниткивіддавали людям, котрі маліткацьківерстати йткати полотно. Полотновибілювали: мочили йпралипраниками накриниці, тоді сушили насонці,розстеливши натраві.Відсушіння насонці воно таставалобіліше.Тоді йогознову мочили,прали й сушили й таккількаразів. Знього шилиодяг.Літом ходили безвзуття чи плели із корулипилапті.Взимкучоботи булиробленішевцем.Шкіру із телятвміввиправляти батькоМаріїВасилівни. Умами був кожухпошитийзішкірок.

>Харчувалася батьківщина тім, щовирощували нагороді. Варили капусту, борщ,квасолю,картоплю,голубці ізтертоїкартоплі, вареники. Борошно на вареникиотримували ізпшеницірозтертої нажорнах.Вона був темною.

>Працювала вся батьківщина наполі:сіяли, кричали,збирали врожай, заготовляли годуй дляхудоби.Молотилипшеницюціпами,потімїїмлинкували(відвіювали від соломин ) йзсипали вмішки.

>Була вселі школа.Вона перебувала до тогобудинку, де теперрозташованасільська рада.Навчалисядітичотири рокта. ТутвчиласятакожМаріяВасилівна.Їївчителем був ВасильЗодорожний. Зіншого боці бувдругийвхід докімнати,девін проживав. У 1944роцівчитель Задорожний Увиїхав вНімеччину, апізніше – а Канаду.Вінпропрацював вселі понад 14 років,займавсяосвітянськоюроботою, бувактивним членом « Просвіти»,сформувавсільськубібліотеку. У 1944році до школиприїхалопрацювати тримолодихвчительки.

>Жителі села упереважнійбільшостіукраїнці йсповідуютьгреко-католицькувіру.Старенькацерква, Яказберігається уселі,побудована в1755році. Це ужетретяцерква. Уцюцеркву ходила батьківщинаМаріїВасилівни.Священником був тоді ПавлоШтокалко. Унього був сінЗіновій,він доброграв набандурі.Післявійни вселіцерквупереводять направославну.

2.Першабільшовицькаокупація

>Радянськівійськаприйшли до села на початкуосені 1939 рокузісторони селаКальне. ТанкипроїхалибілявулиціМасівка в напрямку дорогиБережани –Підгайці. Поційдорозібезперервним потокомрухалисяколониполяків –втікачів.Вже ізвершини кордонуКальне-Щепанів танкипочалиобстрілюватиполяків наційдорозі. Черездеякий одну годину населіпоявиласякіннота.

>Наступного днявійськовіорганізували вселімітинг, говорили провеликещастя ВизволенняЗахідної України відпольськихокупантів, пронеобхідністьорганізації групсамооборони й самоврядування,збираннязброї.

>Кілька хлопцівзібралисязбиратизброю.Біля дорогиБережани –Підгайці броньовикрозстріляв двох.Почувшипострілибіля дороги,солдатизчинилистрілянину вселі.Вонистріляли ізвулиціБережанської по людяххтопроходиввулицеюХом’яківкою. Колі хлопці від дорогинаблизилися до села, їхньогосхопили й поставили дорозстрілу «подстіну». Жінками із селаприбігли йврятували їхні відзагибелі.Тоді жхотілирозстрілятиінших чоловіків, які под годинуперестрілкиповиводили із хат.

>Радість Визволення відпольськихокупантів вселізакінчилася уже натретій деньпояви новихокупантів:убитіневинні хлопці,іншіпобували «подстіною».З’явилися Першіпаросткижорстокості новихокупантів.Ейфорія Визволеннязміниласяейфорією страху тапригніченості.

Нова владавстановиланові порядки.Районним центром сталаКозова.Тудиприїхало багатоурядовців. Укожне село надіслалиуповноваженого. УселіЩепанів їхні було б три.Вонививідували все, щоробилося йробиться.Особливо їхніцікавило запитанняорганізації українськихнаціоналістів (ОУН).

Уселізакрили «Просвіту» йзнищилибібліотеку. З крамницізникалитовари. Частопроводятьсязібрання,уповноваженіагітуютьпротиворогівкомунізму, зарадянськийспосіб життя.

>Взимку 1940 року большевикививозять із сіла б уСибірпольські родини (>приблизно 40).Цей день бувстрашнимвидовищем:сильний мороз, плачдітей,команди й крикиконвоїрів вбудьонівках … Насім’ю давали самі сани, годину до вживаннягодини.Вже вдругійполовині дня усідепортованісім’ї булизавантажені настанціїПотутори вхолоднітоварнівагони йвідправлені врізніобластіСибіру. Черездекількаднів всезалишенеціннемайно було бвідправлено врайонний центр. а худорба – назаготівельніпункти.

3.Німецькаокупація

22червня 1941 року – вушковійнифашистськоїНімеччини й СРСР.

>Цього ранку над селомпоявилисянімецькілітаки, котрі нанизькійвисоті бомбили йрозстрілюваливійськовічастиниРадянськоїарміїбілязалізниціКриве –Потутори, а й улісібіля селаКриве.Приблизно черезтиждень нахаті –читальніпоявивсясиньо –жовтий прапор, але йвідступаючічастиниЧервоноїарміїзірвали його.Піхота йкавалеріярухалася в напрямкурічкиМасівка. Уцей годинупочалисясильнідощі,кілька машин було неможливопроїхати, їхньогозалишили за селом йспалили.Слякота не даламожливостінімецькійавіаціївиявитицівідступаючімаси солдатів,цеврятувало не лише солдатів, а й село відбомбардування.

Черездекількаднівзривиартилерійськихснарядів було б ужечути насході, в напрямкуміста Тернополі.

Улипні,згадуєМаріяВасилівна,кількасільських хлопців ходили вКриведивитися нанімців, котрірозмістилися впанському саду.Вони дозволялиспілкуватися із ними, було бчути таммузику,німецькісолдатимилися,доносився запахпарфумів.Склалосятакевраження, що смердотівиїхали напрогулянку йїдуть нарозваги.

У годинунімецькоїокупації село входила участь уБережанський округ, усідержавніустановизнаходилися в Бережанах.Вже 1941-гороці село було бобложенеподатками. Заздачухліба (контингенту)селяниодержувалимізерну плату йталони напромисловітовари.

У 1942році із селанімці забрали багатомолоді доНімеччини на роботу.Деякі із нихповернулися, аіншізалишилися жити порізнихкраїнах: США,Канаді,Англії,Австрії,Німеччині,Австралії.

У 1942році померла мамаМаріїВасилівни й всяжіноча робота погосподарствулягла наїїплечі. Сестра за годину ужевийшлазаміж й мешкалаокремо.

Уселі було бдвієврейські родини, якінімці забрали доКозови назнищення. Зцих батьківщин громада селазаховала віднімців двох – ГерцогаЗіся й ХаннуЛіпне, котрізалишилисяживими й мешкали вселі.

На початку 1944 року фронтнаблизився до села,йшлибої за Тернополі. У наш село вступиланімецькавійськовачастина. Укожномугосподарстві було бпоселенодекільканімців, а й у кого був великастодола, то тамрозміщувалися до 30 – 40 солдатів.Цявійськовачастинапробула вселі понадтрьохмісяців – досерединиліта.Селяни жили своїмжиттям: кричали,сіяли, заготовляли годуй, анімці – своїм:навчання йстрільби вполі,наведення порядку,написаннялистів.Слідвідмітити, що протягом годиниміж селянами йнімецькими солдатами не було бніякогоінциденту. Щоправда,солдатискрито відофіцерівінколиміняли одежу наяйця, олію, сметану. Унімецькійармії бувсуворадисципліна,якої усідотримувалися.Листиотримувалисолдати у тому день, коли смердоті булинаписані.Кожен день ізНімеччиниприлітавлітакбіляшостоїгодинивечора,якийпривозивлисти йзабиравзворотнупошту.

Утравні вселі був велика облава,зловилибагатьох хлопців й чоловіків від 14 до 40 років длявідправлення вНімеччину. Привиїзді із селачастина їхні утекла.

Затри-чотиридні переднаступомрадянськихвійськнімецькачастина, котра перебувала вселі,перебралася вліс.

4. Другабільшовицькаокупація

>Війна послевійни

Улипні 1944 рокурадянськівійська безбоївввійшли до села.Передовічастинивійськ маліжалюгіднийвигляд: внапівцивільнійодежі,деякі назвичайнихселянських конях й усі просилиїсти.Більшість із них були ізХмельницької таВінницької областей. Їх наконях,гарновдягнені, всиніхкашкетахйшли зажени НКВС.

За дві – тридні з районного центруКозоваприбулипредставникирадянської влади.Вонивідновилирадянську уладові вселі: головоюсільської зарадизобов’язали бути Стельмаха М., а секретарем –Дяківського.Основні заподіяння – організація йздачадержавісільськогосподарськихпродуктів,підготовкасписків селян, особливо чоловіків длямобілізації вармію.Чоловіків вселізалишилосьнебагато.Знаючижорстокірепресії й дії НКВС,значначастинамолоді селасвідомо нехотілазновупотрапити вкатівні йподалася на захід. Другачастинапоповнила виряджай УПА, котрі велизбройнуборотьбупротизагарбників –спочаткупротинімців, апізніше –протимосковських.Багато з старших чоловіківпрацювали наремонтізалізниці й смердоті непризивалися вармію.

На людейнакладаливеличезніподатки:треба було бздавати «>хлібопоставки»,значнобільші ніж под годинунімецькоїокупації,платити за хату таінші приміщення. закожнийвулик, дерево, що зростало наподвір’ї, людиздавалим’ясо,яйця, молоко, олію,овочі, шерсть…Найбільшіподаткинакладали на тихий, коговважаликуркулями, чи «неблагонадійними».

>Якщо людивиконувалихлібоздачу, то, на нихнакладалище ідодатковий план.Тих,хто невиконав цого,засуджували чи смердоті були кандидатами навивезення вСибір.

Великим баскому для народу був так кликанадержавнапозика –цестрашнебезсоромнездирство грошей ізбідних людей. Уселіпідпис на «>добровільну»позику вбільшостівипадківпроводився так.Відхати дохати проходила групарайоннихпредставників ймісцевої влади (5-10 Чоловік ).Двоє –троє заходило до хати йпропонувалигосподарямдобровільнопідписатися надержавнупозику. Уцей годинурештапредставниківрозходилися поподвір’ю,господарськихбудівлях йшукали «компромату» -можеє щосьтаке, яку не вписувати дооподаткування (>вулики, корова,вівці,кози тощо).Після того, як «компромат»знайдений,складали акт й господар чипідписувавзобов’язання надержавнупозику навелику суму, чи акт направляли вслідчіоргани.

Зпершихднівновоїокупаціїкомуно-московськарепресивна машинарозгорнулаширокомасштабнуборотьбу зазнищення ОУН, УПА.Облави вселі,засідки,висилки вСибір,арешти «>ворогів народу»,пошукизрадників,провокації сталинормою життя. Часто урайонний центрзвозиливбитих українськихпартизанів,виставляли їхньогопонівеченихбілястінтюрми длязалякування.

На Покрову, 14жовтня 1944 рокуранком, лишепочалосвітати, за селом всторонірічкиМасівкипочуливибухи йкулеметніпостріли. Облава! Селооточеневійськовими. яквиявилося,облавникивислідилипідпільників ухатіІванаКапелюха, Яка був недалекорічки –кілометр від села.Енкаведисти закидали хату гранатами, але йпідпільникивлучно їхнівідкидали тому. Ухаті їхнього було бчотири: Гуня Петро, Капелюх Петро,Квартнік Павло й одинхлопець із селаКривеКостів Дмитро.Вонивирішилипрорватися,відстрілюючись.Першимбіляхати впавши Гуня Петро. Інший,поранений в ноги, навідстані 300-400метрівввідхати впавшипоранений Капелюх Петро.Вінстріляв й давшиможливістьвтекти йзалишитисяживимКвартніку Павлу йКостівДмитру. Дмитрапочалиназдоганятиенкаведистивін гукнувши «Слава Україні» йпідірвавсягранатою. Уселіпочалисяобшуки, щодняБувзастреленийНабережний Михайло, щогнав пащі козу.

>Пригадую одну облаву, коли до села наскочило понадсотніенкаведистів.Обшуктривав тридні. Укожномудворіобшук проводили 8-10 Чоловік подекілька часів. І протягом годининічого незнайшли,хоча вселізнаходилося багато українськихпартизанів. Через дорогу віднашого дому вкриївціДжульовоїМариниховалося 12 Чоловік.Криївка бувобладнанаміждвомастінами.Витримка ймужністьцієїжінкиврятувала життябагатьомпідпільникам.Поруч ізїї домом уМаріїФарини бувкриївка вхаті,вхідбіляпечі. Уцей годину тамзаховалося трипідпільники.Енкаведистигосподинювигнали ізхати, в якому булозробилислідчукімнату.Сюди наводилипідозрілих,знімалислідство йпіддавалитортурам.Ці, щознаходилися вкриївці, все чув: крики под годинутортур,таємнірозмови проорганізаціюпровокацій йсексотства тощо.Тоді черезцюкатівнюпройшлиШанайда Михайло,Сарахманюк Павло таінші.Післяпочутогопідпільники сказалисобі, щокраще смерть ніжпотрапити до рукенкаведистів.

>Якщо увійну фронтприйшов йвідійшов, то із июля 1944 року до 1950 р селознаходилося увійськовомуположенні, вкожнухвилину могластатисязбройнасутичка ізпредставниками НКВСзі всіманаслідками:вбивства,пожежі,тюрма,Сибір.Незважаючи нажорстокийтерорсітказв’язків ОУН-УПАдіяла.Багатомешканців села,ризикуючижиттям, виявляли великийгероїзм,переховуючипідпільників йдопомагаючиїм.

За селомпостійно булизакріпленіпредставники НКВС, котрі вселі проводилиобшуки:прочитували все,випитували Новини.Особливожорстоким був одиненкаведист.Від йогопобоївпередчасно померло багатоюнаків.

Великатрагічнаподіясталася всічні 1946 року. Зачиїмось доносоменкаведисти наподвір’їМарії Бабинвикриликриївку, вякійпереховувалися Павло Данилюк, ПавлоКвартнік,АндрійБогай й ПавлоМагаляс.Представники НКВСпримусили МихайлаСташківнамовляти хлопці,щоб тихздалися.Вийшов лишеМагаляс П.Інші трипомолилисявголос йпромовили: « Немає України – ганьби якщо смерть!», йзірвали гранату.Їхнітіла забрали йвідвезли вКозову.Місце погребение досьогодніневідоме.Яке горі пережилиродичіцихмолодих людей, шкода зарідноюкровинкою й страх передвладою,щоб незізнатися,що смердоті ізїхньої родини! БатьківщинаАндріяБогая утекли із села, жили, внаймах у чужих людей.Боялисярозправи.

1947рік.Репресіїпосилюються. НаСхідній Українірадянська владастворилановий голод.Ранньою весною 1947 року зсхідних областей Україниприїжджалибідніголодні люди йвимінювали своїнебагаті пожитки на збіжжя,картоплю, крупу…Кожного ранку, коли достанціїКривеприїздивпоїзд із Тернополя, до села спадало багатоцихнещасних людей. Уселіранкомгосподарі варили понадкартоплі у тому,щобнагодуватиприїжджих.

>Пригадую як зприїжджихдвіжінки ходили полем. Ми подумали, що смердотівикопуютьпосадженукартоплю. Коліпідійшлиближче перед тим, тозрозуміли, що смердоті наосінньомукартоплищізбиралипомерзлукартоплю. НастанціїКриве посадка впоїзд бувважкою.Потрапити до вагона було б практичнонеможливо. Люди ізбагажем (мішками )розміщалися надахахвагонів.

Уселі мешкалаБогай Магдалина.Вона бувзв’язковою центрального дроту ОУН. УЛьвовіїї було бзаарештовано, перенеслажорстокітортури, але йнічого нерозповіла. Магдалинавідбуласибірськезаслання,повернулася й дожила доздійсненняїїмрії –незалежності України.

5. Село под годинуколгоспу

У лютому 1949 року подшаленимтискомвладних структур, особливо НКВС, вЩепановіорганізуваликолгосп,,31-річчяРадянськоїАрмії’’. Людейзібрали ушколі йпримусилиписьмоводатизгоду навступ доколгоспу. ЗгосподарстваМаріїВасилівни забрали коня,віз, плуг,молотарку йтакож землю.Об’єдналосябіля стогосподарств. Через сто років уселі було бвідновленокріпацтво –колгоспнекріпацтво.Аджекріпацтво було бскасованеАвстро-Угорськоюімперією уквітні 1848 року.

Проколгоспну систему люди уже знали, відголодуючих, котріприїжджали у 1947році. Однак, за годинуорганізаціїколгоспів веласябрехлива пропаганда проперевагиколгоспного ладу.Наголошувалося, щоколгосп –цедобровільнеоб’єднання зспільноюобробкоюземлі тарозподілувирощеноговрожаю.

Алі после Першого року роботиколгоспубільшучастинузібраноговрожаюздали, якдержавні поставки. А людям роздали по 200граміввисівок на трудодень.Районніпрацівникисумліннооберігаликожнузернину,щобхтось не узявши жменю.

>Перші роктаколгоспного життя булидужеважкими –селяни невміли красти!Аджезлодійство вселі вважалось великимсоромом.Крім того заСталінаіснувалидужежорстокізаконипротикрадіжок.

Уколгоспіпраця бувважкою:посіянізерновівручну серпами потискали,звозили натік, там стоялапаровамолотарка Яка молотилапшеницю.Палили вній дровами йвимолоченими снопами.Цукровібурякиобробляливручну але йнайважче було б їхнізбиративосени.Лопатоютреба було бвикопати,почиститипотім ящикамивантажити.Садили вколгоспі йкартоплю, якоїтежтреба було бвикопати лопатами йзавантажити на вози.Організовані булиферми, тут всяпрацятакож бувнелегкою,крімручноїроздачікормівтакожпоїли худорбувідрами.

У 1952році уселіскасовуютьсільську раду,їїоб’єднають ізКальненською.Відновленоїї було б у 1990році.

У 1953році померСталін. Уселі усі булистривожені йневизначені. Ушколістояв великий його портрет.Пам’ятаєМаріяВасилівна, щовчителька плакала.

селоокупаціяфашистськийбільшовицькийколгосп


>Висновки

якбачимо, багато горя пережилаукраїнськанація протягом години свогостановлення. Тому вартозамислитися над тім,аби невтратитивласноїнезалежності последовгих роківстраждань. На нашу думку,слідзгадуватиминувшину свого народу,щоб недопуститипомилоксьогодні танадалі.


Схожі реферати:

Навігація