Реферати українською » История » Розпорядчі методи Державного управління та Гетьманат


Реферат Розпорядчі методи Державного управління та Гетьманат

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Розпорядчіметоди державногоуправління таГетьманат


>Зміст

1.Розпорядчіметоди державногоуправління:поняття та їхнього характеристика

2. Рада міністрів таМіністерстваУкраїнської держави (>ГетьманатСкоропадського 1918 р.): статус, структура,повноваження,компетенція та діяльність

Списоквикорстноїлітератури


1.Розпорядчіметоди державногоуправління:поняття та їхнього характеристика

>Перш на, у томущоброзібратися ізрозпорядчимиметодаи державногоуправліннянеобхідновизначитисутність цогопоняттязагалом.АмериканськийвченийФеліксНігроувизначаедержавнеуправління якспільнізусилляпевноїгрупи вконтексті держави.

>Державнеуправлінняохоплює усі тригілки влади -виконавчу,законодавчу ісудову, атакожїхнійвзаємозв'язок тавиконуєважливу роль уформуванні державної політики, аотже,єчастиноюполітичногопроцесу [15].

>Варто привестивизначення державногоуправління, яку давшинімецькийсоціолог Макс Вебер: ">Державнеуправління -цеконкретний виддіяльностіщодоздійснення державної влади, щомаєфункціональну такомпетеційнуспецифіку, щовідрізняєїї відіншихвидів, формреалізації державної влади". Аанглійсько-українськийсловниктермінів й зрозуміти із державногоуправління таквизначаєцепоняття: ">Державнеуправління -широке іаморфнепоєднаннятеорії й практики,покликанесприятикращомурозумінню уряду тазміцненню його зв'язку ізсуспільством,якимвін правити, атакожзаохочуватидержавнуполітику,чутливішу досоціальних потреб, йзапроваджуватитакуадміністративну практикудержавнихбюрократій, щоспрямованаголовно наефективність,продуктивність йдедалібільшоюмірою назадоволеннялюдських потреб. Заматір державномууправлінню правитиполітологія; за батька -керування."

якзагальневизначення цогопоняття узахідному світі можнаще навести ті, якуподаєвсесвітньовідомаенциклопедіяBritanika: ">Державнеуправління -це діяльність, Якавключаєздійснення політики тапрограмурядів (>виконавчої влади).Сучаснедержавнеуправліннявключає діяльність увизначенні політики уряду, але й, в основному,маєсправу ізплануванням,організацією,спрямуванням,координацією та контролюватиурядовимидіями".

Усучаснихдослідженняхросійськихвченихчіткопроявиласятенденція навідхід відрозуміння державногоуправління яксистемидержавнихорганів, щонаділенівідповіднимивладнимиповноваженнями командного характеру.Вонорозуміється якорганізаційна діяльністьвідповіднихдержавнихорганів наоснові законів до болеегнучких йдемократичних його форм,зокрема, як ">організованогопроцесукерівництва,регулювання й контролюдержавнихорганів зарозвитком сферекономіки й культури,інших сфер державного життя" [16].

Таким чином,державнеуправління -явищеуніверсальне йрівноюміроюпритаманне усім безвиняткукраїнам. Однак, як видно ізвищенаведеного, йогорозуміння врізнихкраїнахєнеоднаковим йзначнорізнитьсяміж собою. На йогозміствпливаютьісторичний та політичнийдосвіднації,рівень йогоекономічного ісуспільно-політичногорозвитку,національнітрадиції, культура,ментальність та багатоіншихфакторів.

Разом із тім, у всіхнаведених тутвизначеннях державногоуправлінняє тіспільне, щовідзначається всіманауковцями й практиками,незалежно від їхнігромадянства,національності чи країниїхньогоперебування, й щовластивоскладає його суть.Найголовніше -це ті, що воно таявляє собоювладну,організуючу діяльність держави,їїорганів, врезультатіякоївиникаютьуправлінськівідносини.

>Аналізуючихарактерніриси державногоуправління, його можнавизначити якбагатограннуорганізуючу діяльність держави, Яказдійснюється наоснові тавідповідно дочинногозаконодавства черезпрактичну діяльністьїїорганіввиконавчої влади.Управлінська діяльністьорганіввиконавчої влади, якої миназиваємовиконавчо-розпорядчою,полягає у:

1)діяльностіщодовиконання законів;

2)діяльності ізвикористаннявладнихповноважень,наданих органувиконавчої влади чипосадовійособі (>розпорядництво).

>Організовуючивиконання законів,суб'єктиуправліннярозпоряджаються -видаютьвладніактиуправління, котрінабираютьформиправовихактів йє предметомдослідження якправової науки, то й наукиуправління [14].

Часто внауці й напрактиці якрівноціннийзамінник дотерміна ">управління"вживаєтьсятермін ">адміністрація",маючи наувазі неназвукерівництваякогось органу чиорганізації, а сам процесздійсненняуправління (>адміністрування).Цейтермін скидатися відлатинського "administrum", щоозначаєпідпорядкування, служба.Віннабув широкогопоширення в всіхкраїнах ймовах світу, широковикористовуючись вуправлінській таправовійтермінології. В частности,англійською - publicadministration,французькою -administrationpublique,іспанськоюadministrationpublica. Уіншихмовахє своїособливості. Так,німецькоюцейтермінперекладаєтьсяstaatsleitung,італійською -direzionestatale.Певніособливостіцейтермінмає услов'янськихмовах -польськоюsprawowanieadministracji,чеською -statnirizeni,словацькою -statneriadenie.Саме томугалузь права,нормиякоїрегулюютьвідносини у сфері державногоуправління,називаєтьсяадміністративним правом.

як вжезазначалось, урадянськихумовахдержавнеуправління як наукарозвивалосязначноюмірою у межах наукиадміністративного права, йценаклало на йогорозуміння йсприйняттяспецифічний,адміністративно-правовийвідбиток. Тому вумовах, особливо внауковійлітературі, часто можназустріти, якуправлінськівідносиниототожнюються ізадміністративно-правовими. Аце далеко ще неодне і ті ж. Томуслідпогодитися іздумкоюпрофесора Н.Р.Нижник, що ">адміністративніправовідносиницелишеюридична ">оболонка"управлінськихвідносин...Врегульовані правомуправлінськівідносини -категорія болеемістка йбагата, ніжадміністративніправовідносини.Управлінськівідносиниоб"єкт правовогорегулювання, аадміністративніправовідносини -регуляториперших, їхні правова форма".

Посуті,державнеуправлінняєпоєднанням політики, права,бізнесу іекономіки, аякщорозглядати всього спектра йогозмісту,охоплюєтакожісторію,соціологію,психологію йнавітьдеякіточні науки, колийдеться проматематичніметоди. У широкомурозуміннідержавнеуправліннябазується на двохпершоосновах -політології таправі, аміжнародна практика, як ужезазначалося,виокремлюєадміністративно-управлінську науку у спе-ціальнугалузь знань про державу й сус-пільство [5].

Отже,державнеуправління –складнебагатограннеявище, щоохоплюєчисленніфундаментальні таприкладні науки:технічні (>прикладна математика,інформатика,технічнакібернетика,системо-техніка тощо),економічні (макро- ймікроекономіка, статистика,економетрія таін.),природничі (>гігієна роботи,промислова медицина);політичні,юридичні,історичні,морально-етичні,соціологічні,організаційно-технічні,психологічні.Всі разом смердотіскладаютьпоняття "наукауправління".Потреба увиокремленніуправлінської наукивизначаєтьсяцілою,низкоюфакторів, котрі всукупностівизначаютьспецифічніоб'єкт й предмет,зміст,методи,закони,закономірності ітенденції новогонапряму науки, атакожвідображаютьсвітовийдосвідструктуруваннянауковоїсфери. Отже, можназробитивисновок, щодержавнеуправління -цегалузь науки, щоскладається ізбагатьохдисциплін,зосереджених на процесів йфункціяхуправління й як виддіяльності державипроявляється увиглядівиконавчої тарозпорядчоїфункцій.

Коли жстосуєтьсяметодів державногоуправління, топерш назауважимо, щотермін «метод» узагальноприйнятомурозумінніозначаєспосіб чиприйомздійсненнячого-небудь,засібдосягненняпоставленої мети.Відповідно до цого,методи державногоуправління –цесукупністьзасобівздійсненняуправлінськихфункцій держави,впливусуб’єктів державногоуправління наоб’єкти.

>Особливостіметодів державногоуправління:

–реалізуються впроцесі державногоуправління;

–виражаютькерівний (>упорядковуючий)впливсуб’єктівуправління наоб’єктиуправлінняєзмістом цоговпливу йзавждимають своїм адресатом

–конкретнийоб’єкт(індивідуальний чиколективний);

– методів державногоуправліннязавждиміститься воля держави,

–виражаютьсяповноваженнявладного характеруорганіввиконавчої влади;

–використовуютьсясуб’єктамиуправління якзасібреалізації їхнікомпетенції;

–мають свою форму йзовнішнєвираження.

Узв’язку із переходом доринковихвідносин йкоріннимизмінами вмеханізмі державногоуправління таорганізаційно-правовомустатусісуб’єктівуправління,різноманітність конкретновикористовуваних у державномууправлінніметодівреалізаціїзавдань йфункційдержавнихорганівроблятьактуальною проблему їхньогокласифікації.

>Найпоширенішоюєкласифікаціяметодів державногоуправління назагальні іспеціальні.Загальні –методиуправління, котрізастосовуються нанайважливішихстадіяхуправлінськогопроцесу;спеціальні –методиуправління, котрізастосовуються привиконанні окремихфункцій чи на окремихстадіяхпроцесууправління.

Одним ззагальнихметодівуправлінняє контроль йнагляд.Сутність контролю яксоціальногоявищаполягає вперевірцівідповідностідіяльностіучасниківсуспільнихвідносинвстановленим усуспільствіприписам, умежах які смердотімаютьдіяти. Метатакоїдіяльностіполягає увиявленнірезультатіввпливусуб’єктів наоб’єкт,допущенихвідхилень відприйнятихвимог,діючихпринципіворганізації йрегулювання, причинцихвідхилень, атакожвизначенняшляхівподоланнянаявнихперешкод дляефективногофункціонуваннявсієїсистеми [3].

>Нагляд –пасивний методуправління, щополягає узбиранніпотрібних знань про діяльністьоб’єктауправління і їхньогооцінки,цеюридичнийаналіз станусправдодержаннязаконності йдисциплінищодооб’єктууправління,якийздійснюєтьсясуб’єктомуправління ззастосуваннямвідповідних,наданихйомузаконодавством форм, але й безбезпосередньоговтручання воперативну таіншу діяльністьпідконтрольногооб’єкту.

>Органи державногоуправлінняможутьвпливати наоб’єктиуправління шляхом прямого чи непрямоговпливу.Прямийвплив –безпосереднійвпливсуб’єктауправління наоб’єкт через наказ, щовиражає волювідповідногосуб’єктауправління.Непрямий (>опосередкований)вплив –створеннязацікавленості уоб’єктівуправління,вплив черезфункції,інтереси,стимулювання,наданняможливостівиборуваріантуповедінки.

>Найважливішими методами державногоуправлінняєадміністративні (>організаційно-розпорядчі)методи –>вплив наоб’єктуправління шляхомвстановлення їхнього прав,обов’язків, системоюнаказів, щоспираються на системупідпорядкування,владніповноваження. Цеодностороннійвибір органомуправління способувирішення заподіяння чи конкретноговаріантаповедінкиоб’єктауправління.Базуються назастосуваннінормативнихактів (>розпоряджень,наказів,постановорганіввиконавчої влади),маютьдирективний,обов’язків характер,ґрунтуються на такихуправлінськихвідносинах, якдисципліна, відповідальність, влада, примус. Привикористанніадміністративнихметодів органуправління прямоприписуєкерованому, щовін виненробити.

>Розпорядчіметодиуправління,пронизуютьусівідносини в сфері державногоуправління.Зазначимо, щопоняття ">розпорядчіметодиуправління"є более широким,оскількиадміністративніметодибазуютьсялише назастосуваннінормативнихактів (>розпоряджень,рішень,наказів,постановорганів державногоуправління), тоді якрозпорядчіметодиохоплюютьусю сутьорганізаційноїскладовоїмеханізму державногоуправління. За їхніпосередництвомреалізуютьсяфункціїуправління. Забудь-яких форм державного улаштую,організаціївиконавчої влади,типівекономічнихвідносин,адміністративнерозпорядництвоєнеобхідноюскладовоюфункціонування державногоуправління,навіть понад - безнього воно та простонеможливе.Організаційно-розпорядчіметодиполягають увпливісуб'єктауправління на йогооб'єкт через режимвладно-розпорядчихвказівок йорганізаційно-структурніупорядкування. як вжезазначалося,організаційні йрозпорядчіметодиуправлінняє методамипрямої дії, боносятьдирективний,обов'язковий характер.Вонигрунтуються на такихуправлінськихвідносинах якдисципліна, відповідальність, влада, примус.Обидвацівидиметодів йвпливіввикористовуютьсяспільно,доповнюючи один одного, але йміж нимиіснуютьпевнівідмінності.

Привикористанніорганізаційнихметодів (>організаційнерегламентування,нормування,проектування) невказуютьсяконкретні особини, невстановлюютьсяконкретнідативиконання (хочможе бутивстановленийтермінвиконання роботи). Привикористаннірозпорядчихметодів (наказ,розпорядження,постанова)вказуютьсяпрізвищавиконавців йконкретнітермінивиконаняпоставленихзавдань.Якщоорганізаційніметоди, як правило,базуються натиповихситуаціях, торозпорядчі -більшоюміроюзорієнтовані наконкретні, щосклались у даний момент чипрогнозуються умайбутньому. Упрактичнихумовахрозпорядчіметоди, як правило,грунтуються на правилах й нормах, щовироблені впроцесіздійсненняорганізаційнихметодів [14].

>Розпорядчіметодивключають комплексорганізаційнихвпливів нарізнихрівняхуправління й в інших формах їхнівиявлення. Тому можназробитивисновок, щоорганізаційно-розпорядчі (>адміністративні)методи -цесукупністьприйомів,впливів,заснованих навикористанніоб'єктивнихорганізаційнихвідносинміж людьми тазагапьноорганізаційних принципахуправління.

>Характернимиособливостямирозпорядчихметодів державногоуправлінняєтакі, котрі:

–проявляються черезмеханізмвладноїмотивації йзалежать від наборуорганізаційних таадміністративнихзаходів,тобтобазуються напритаманнихсистеміуправліннявідносинах влади тапідкорення, коли заподіянняорганівуправління необов'язковомаютьпов'язуватисябезпосередньо ізінтересамивиконавців;

–виражаютьпрямийдирективнийвплив на систему вцілому та наокреміїїелементи -прямийвплив наоб'єктуправліннявиявляє собі у босуб'єктомвизначаютьсянайближча такінцева позначка, заподіянняуправлінськогопроцесу, порядок,терміни йоговиконанняоб'єктом,ресурсне забезпечення,умовивиконаннязавдань унайближчійперспективі тощо;

–даютьможливістькерівникові задопомогоюадміністративнихактів -основнихінструментів цого методу -прийматиоднозначнірішення, що недаютьзмогувиконавцювибиративаріантидій;

–визначаютьобов'язковістьактівкерівників (>указів,постанов,розпоряджень,наказів йрезолюцій),невиконання якірозглядається якпорушення обовязків та Веде доюридичноївідповідальності,зокремадисциплінарної;

–характеризуютьсяпевнимиознаками:централізація,єдиноначальність,субординація,ієрархічність,імперативність тощо, котрі запевних умівможуть набутизначеннясамостійнодіючихметодівуправління.

Отже,розпорядчіметодивиходять зсамоїсутіуправління йособливостей,притаманних лишейомувідносин, а томускладають абистриженьадміністративно-управлінськоговпливу, будучисамеуправлінськими.

Уосновікласифікаціїорганізаційно-розпорядчихметодів державногоуправліннялежить їхнігрупування заокремимиознаками.Найбільшзначимою їмєкласифікація,побудована наврахуванніспецифікизасобів (форм)організаційноговпливу. До них можнавіднестиповноваження, відповідальність,дисциплінарнівимоги,норми,регламенти,накази,розпорядження й т.д.Групуючицізасобивпливу зароллю впроцесіуправління,виділяють триосновнігрупиорганізаційно-розпорядчихметодівуправління:регламентаційні (>організаційно-стабілізуючі),розпорядчі,дисциплінарні (>нормативні) [10].

>Суттюрегламентизаціїметодівєвстановлення складуелементівсистеми йстійкихорганізаційнихзв'язківміж ними задопомогоюзакріпленнявизначених обовязків (як засистемою вцілому, то й заокремимиїїланками),загальноїрегламентації,тобторозмежування йзакріпленнязавдань,функцій, прав йвідповідальності,встановленнявзаємозв'язків.Вониздійснюються задопомогоюположень,посадовихінструкцій таіншихрегламентів.

>Другоюгрупоюорганізаційно-розпорядчихметодівуправлінняєметодирозпорядчоговпливу.Розпорядчіметодивідображаютьпоточневикористаннявстановленихорганізаційнихзв'язків, їхньогочастковекоригування вразізміни умів роботи. Уосновірозпорядчоговпливу лежатиповноваження таобов'язки.

>Дисциплінарні (>нормативні)методидоповнюють посутірегламентаційні тарозпорядчі.Вонипризначені дляпідтримкистабільностіорганізаційнихзв'язків задопомогоюдисциплінарнихвимог й системвідповідальності.

>Всі тригрупиорганізаційно-розпорядчихметодівзастосовуються якокремо, то йспільно,доповнюючи одна одну.Вониєвзаємозамінними, що ізумовлюєможливість їхнівикористання ворганізаціяхрізнихтипів.

>Розпорядчіметодиуправліннящекласифікують заджереламивпливу,виділяючиспособиоганізаційноговпливу Першого, іншого танаступнихрівнівуправління.Практична діяльністьпоказує, щокоженрівеньсистеми державногоуправлінняхарактеризуєтьсясвоїмиособливостямиорганізаційноговпливу,виділяючи тих із них, щоєнайбільшефективними длявідповідногорівня. Навищихрівняхсистеми державногоуправлінняпереважаютьрегламентаційні танормативніспособиорганізаційноговпливу. Нінижчихрівнях напередній планвиходятьрозпорядчіметоди,покликанірегулювати та підгримуватиповсякденнууправлінську діяльність.Такадиференціаціяспособіворганізаційноговпливу зарівнямисистеми державногоуправлінняєзакономірною,оскільки вонавідображаєобсягповноважень,якиминаділенікерівникипевного рангу,правове становищепевногорівняуправління,специфікууправління, йогофункціональнийзміст напевномущаблі державногоуправління [14].

>Обгрунтованадиференціаціярозпорядчихметодів державногоуправління зарівнямиуправлінськоїсистемивідіграєважливу роль утеорії державногоуправління тасприяєнайбільшповномуврахуваннюорганізаційнихвідносин усоціальнійсистемі. Інавпаки,застосуванняцієїгрупиметодів зпорушеннямположеннящабляуправління вієрархіїструктури державногоуправлінняможепризвести допорушенняуправлінськихпроцесів.Прикладомтакоїситуаціїможе бутинамаганнясконцентрувати навищихрівнях державногоуправління в роктафункціонуваннякомандно-адміністративноїсистемирозпорядницьку діяльність із поточногорегулюванняфункціонуванняорганізацій,установ йпідприємств.

>Розпорядчіметоди державногоуправліннятакожкласифікують за їхньогоспрямованістю. В частностивиділяютьметодиспрямовані насуб'єкт йоб'єкт державногоуправління. При цьомуспецифікатієї чиіншоїуправлінської ланкивизначаєспецифікуорганізаційноговпливу накожну із них.Діяльністьсуб'єктауправліннямає своїособливості - тутосновну рольвідіграютьрегламентуючіакти, згідно ізякимидіютьдержавніслужбовці,використовуючи права,повноваження тавиконуючипевніобов'язки взагальнійуправлінськійсистемі.

>Діяльністьпрацівників, котрієоб'єктомуправлінськоговпливу,потребуєзастосуванняпереважнорозпорядчихактів уформісоціального,економічного таіншихвидіввпливу.

>Підсумовуючи, можназробитивисновок, щозапропонованийпідхідкласифікаціїорганізаційно-розпорядчихметодіввитікає зсуті державногоуправління,особливостей йвластивихйомувзаємовідносин (табл. 1).

>Особливезначеннярозпорядчіметодимають уперіодстановленняринковоїекономіки,проведенняадміністративноїреформи в Україні. На цьомуетапіслідсформуватиновіуправлінськіструктури,регламентувати їхні діяльність,визначитираціональнеспіввідношенняміжусімагрупамиметодіввідповідно дорекомендацій Сучасної науки та практики державногоуправління.

>Середрозпорядчихметодів державногоуправлінняосновну рольвідіграютьрегламентаційні чиорганізаційно-стабілізуючіметодиВониєкласичнимиорганізаційними методами,спрямованими навстановлення,підтримку таполіпшенняорганізаційних структур,розподіл йзакріпленняфункцій (обовязків),завдань, прав йвідповідальностісуб'єктів таоб'єктівуправління.Об'єктамиорганізаційноговпливувиступають яксуб'єкт, то йоб'єктуправління, атакожчастковозовнішнєсередовище.Організаційнийвплив насуб'єктуправлінняполягає узміні йогофункцій,структури,організаціїуправлінської роботи,визначенні чизміні прав, обовязків таін.Вплив насуб'єктуправліннязумовлюєвідповіднийвплив й наоб'єктуправління,оскількицідвіпідсистемиперебувають унерозривному зв'язку.Суб'єктуправлінняздійснюєсамостійнийорганізаційнийвплив наоб'єкт шляхомвстановлення режимуфункціонуванняостаннього.

>Таблиця 1

>Класифікаціярозпорядчихметодівуправління

Структура >Класифікаціярозпорядчихметодів >Засобирозпорядницькоговпливу >Документальнеоформлення

До складуорганізаційно-стабілізуючихметодівуправліннявходятьрегламентування,нормування іінструктування.

>Регламентуванняявляє собоюдоситьжорсткий типорганізаційноговпливу, щополягає урозробці тавведенні вдіюорганізаційнихположень,обов'язкових длявиконанняпротягом години,визначеногоцимиположеннями.Методи, щовідносяться дорегламентаційних,характеризуються такимивпливами:упорядкування,розподіл,програмування,алгоритмізація таін.Регламентаційніметодискладаються ізчотирьохосновнихвидів:загальноорганізаційного,функціонального, структурного,посадового.

>Загальне/організаційнерегламентуваннявключаєзакони,статути йположеннязагальноорганізаційного характеру, котрівстановлюютьорганізаційну структуру й порядокфункціонуваннясоціальноїсистеми вцілому.Наприклад, Закон продержавну службу, Закон проКабінет міністрів, Закон промісцевідержавніадміністрації тощо.

>Функціональнерегламентуванняохоплюєположення, котрівизначають йвстановлюютьвнутрішній порядок роботи,організаційний статусрізнихланок, їхньогоцілі, заподіяння,функції,повноваження, відповідальність таін.Наприклад,положення пролінійні тафункціональніпідрозділирізнихорганіввиконавчої влади (>Положення проміністерство,державнийкомітет,обласнудержавнуадміністрацію тощо).

>Структурнерегламентуваннявключаєорганізаційніформиуправління, котрівідображаютьосновніелементи йвзаємозв'язоквнутрішніх структур.Його позначка -досягненнянеобхідноїуніфікації формуправлінняоднотипнихадміністративних структур.Прикладомтакоїрегламентаціїможутьслугуватиположення проуправління,відділи,службиорганіввиконавчої влади.

>Посадоверегламентуванняздійснюєтьсярозробкою штатногорозкладу тапосадовихінструкцій, щовстановлюютьперелік посад йосновнівимоги їхнізаміщення,виконанняпосадових обовязків.

З точкизору наукисукупністьрегламентів виннаохоплювати усірівнісоціальноїсистеми - відпервинної ланки (посади державногослужбовця, служб,управліньорганівуправління) донайвищихщаблів державногоуправління, їхньогопобудова йфункціонуваннярегламентуютьсяспеціальнимиположеннями проструктурніпідрозділи іінструкціями для окремих посад.

>Положення -цеорганізаційно-юридичний документ, щорегламентує діяльністьустанови,організації, їхньогоскладовиходиниць йпідрозділів. Улітературіціположенняінколиназивають регламентами, щовизначають діяльністьсуб'єкта,об'єкта чисистемиуправління.

як правило, смердотіскладаються із такихрозділів: ">Загальначастина" ->розкриває суть та міткудіяльності структурногопідрозділу, йогомісце вструктурі,опискерівництвароботою таправовихактів,якимикерується вроботіпідрозділ; ">Організаційна структура" -розкриваєперелік посад, із якіскладаєтьсяштатнийрозписпідрозділу; ">Основні заподіяння (>обов'язки)" -визначаєосновніфункціїпідрозділу; "Права" -розкриваєкомпетенціюпідрозділу; ">Взаємовідносини ізіншимипідрозділами"міститьперелікпідрозділів таосіб, ізякимивінвступає вуправлінськівзаємозв'язки; ">Відповідальність" -визначаєперелік обовязків, за котрінесе відповідальністьпідрозділ [10].

>Іншимрозповсюдженим регламентом, задопомогоюякоговизначаютьсямісце й діяльністьпрацівників,єпосадовіінструкції.Назва ">посадоваінструкція" незовсім точновідображаєзміст цого документа,оскільки разом зобов'язками (>своєрідниминаказами, щоробити) вінструкціяхвизначаютьсямісцепрацівника, його права, відповідальність,умови роботи,зв'язки ізіншимипрацівниками тапідрозділами,вимоги допрацівника. Томуінколи, особливо взарубіжнійпрактиці,використовуєтьсяінша, более точнаназва "стандартдіяльності", "регламент роботи", ">функціональний план".

>Посадовіінструкції -цеперелікзавдань й обовязків,функцій, прав,відповідальності, до тогочислі ізохорони роботи тощо, котрівластивівідповіднійпосаді вконкретнихорганізаційно-технічнихумовах.

>Розрізняютьтипові таіндивідуальніпосадовіінструкції.Типовіпосадовіінструкції -цеінструкції,розроблені для посадпрацівниківапаратууправління ізєдиноюструктурою.Наявністьтиповихпосадовихінструкційдаєзмогускоротити годину,необхідний дляскладанняіндивідуальнихпосадовихінструкцій.

>Індивідуальніпосадовіінструкціїцеінструкції,розробленівідповідно доконкретної посади ізурахуваннямособливостей цого органу,підрозділу й конкретногопрацівника.

>Посадовіінструкції якюридичнідокументивступають у силу чирішеннямкерівника (>затвердженняінструкціїпідписом; наказ прозапровадженняінструкції), чи зарішенням органууправління.

>Посадовіінструкціїскладаються ізвідповіднихрозділів.Найбільштиповими із нихє:загальніположення;функціональніобов'язки; права; відповідальність;кваліфікаційнівимоги;взаємовідносини (>зв'язки) запрофесією,посадою [5].

Урозділі ">Загальніположення"наводятьдані просутність,особливості і міткудіяльності,класифікаційнікритерії,визначальніознакиспеціальності іспеціалізації,додатковівідомості про посаду,професію чи роботуправцівника.Розділ ">Функціональніобов'язки"розкриваєзмістдіяльності, якоїмаєвиконуватипрацівник. Урозділі "Права"визначають йнаводятьделегованіпрацівниковіправовізасоби, задопомогою якізабезпечуютьвиконанняпокладених наньогозавдань.Розділ ">Відповідальність"міститьпоказникиособистоївідповідальності завиконанняробіт, атакожперелікирезультатів, якінеобхіднодосягтипрацівникові впроцесіпрофесійноїдіяльності завідповідноюпосадою,професією чироботою.Розділ ">Кваліфікаційнівимоги"встановлюєперелік необходимих длязайняттяпевної посадипередумов:рівеньосвіти,досвід роботи,додатковінавички тощо.Розділ ">Взаємовідносини запрофесією,посадою"розкриваєвзаємовідносини тазв'язки ізіншимипрацівниками впідрозділі й за його межами,умовизаміщення вразівідсутності тощо.

Практикапоказує, щоположення йпосадовіінструкціїмаютьпевнийжиттєвий цикл:розробка,прийняття (>затвердження),дія,старіння,удосконалення. Уустановах, деположення таінструкціїрозглядаються якефективніорганізаційніметоди,особливауваганадається їхніперіодичномууточненню,оновленню.Такийпідхіддаєможливістьсвоєчасноузгоджуватизмістположень йпосадовихінструкцій ізумовами,завданнями,потребами,забезпечуючиудосконалення й,відповідно,гнучкістьорганізаційно-виконавчоїсистеми.

Зметоюоцінкирезультатів розробки,впровадження таоновленняположень йпосадовихінструкційвикористовуються, в основному,такіпоказники:приведеннянайменуванняпідрозділу, посади увідповідність звиконуваноюроботою (>структурно-посадовийефект);усуненняпаралелізму йдублювання,зменшення витрат години навиконаннязавдань (>організаційнийефект);зменшеннякількостіконфліктівміжкерівникамипідрозділів,працівниками (>соціально-психологічнийефект).

>Традиційним регламентомєтакожрозпорядок роботи,якиймаєрізновиди.Найперше,це Єдинийрозпорядок роботи,якийузгоджує роботукерівників,організації,підрозділів,графікиоперативної йпоточної роботи, годинупроведеннягромадськихзаходів.Коженорганізатор,дотримуючись такогорозкладу,дотримуєтьсявласногорозпорядку, щовідповідає йогопосаді та стилю роботи.

>Відсутністьєдиного регламенту, коликоженорганізатор працює відвиклику довиклику й багато учомузалежить від "регламентустихії", приводити донашаруваннярізнихзаходів.

Ууправлінськійпрактицівикористовуєтьсятакож регламентособистого прийому.Цей регламентвизначає годину,сприятливий для прийому;стислийзміст запитання;тривалістьзустрічі;наявність необходимихдокументів тощо.

>Практикуютьсятакожрегламенти-сценаріїрізнихзаходів, котріпроводяться заучастюкерівників:прийомиделегацій,урочистіприйоми,презентації,відкриттязаходів,проведенняурочистостей тощо. Таких регламентахвизначеніпроцедури,ритуали, дії таприблизнівитрати години.Керівники, котрі немають такихрозробленихрегламентів, непозбавленітруднощів припроведеннізазначенихзаходів [11].

Формамивиразурегламентаційноговпливуєвизначеннянапрямківдіяльності,розподіл прав,відповідальності,завдань,функцій таін.Інструментамивпливуєописсистеми,аналізсистемиуправління,вивченнядокументів задопомогоюметодівгруповоїоцінки,опитування, контролю.Документальнеоформленнярегламентаційнийвпливотримує увигляді правил,положень,угод,договорів,планів,програм,графіків тощо.

>Розпорядчіметодиуправліннявключаютьпоточнуорганізаційну роботу, Якабазується на ужесформованій, задопомогоюрегламентування,організації, їхньогоосновоюєвирішенняконкретнихситуацій, непередбачених урегламентаційних аспектах чипередбачених самоюрозпорядчоюдіяльністю.Основоюрозпорядчоговпливує порядокуправління,розроблений урезультатіактіворганізаційноговпливу.Саме напідтримання йполіпшення цого порядкуспрямованийрозпорядчийвплив.Вінвиходить відкерівника, носитиобов'язковий характер й непідлягаєобговоренню чизміні.Актирозпорядчого .>впливунадходять суворо у одному напрямку - відвищихланокуправління донижчих, відкерівника допідлеглих.

Длярозпорядчоговпливуєхарактернимнерегулярність йоговиникнення,оскількивідхилення вприйнятому порядкууправліннявиникаютьраптово й їхні складнопередбачити наперед. Учіткоорганізованійсистемітаківідхиленнязведені домінімуму,проте черезрізноманітнізовнішні тавнутрішні заподійподекуди й внійвиникає потреба взастосуваннірозпорядчоговпливу.

>Розпорядчийвпливмаєактивний тапасивний характер. До Першоговідносятьсянакази,постанови,розпорядження,директиви,резолюції,вказівки тощо.Документи, щовиражаютьцю діяльність ізаналогічноюназвою,єзасобомздійснення активногорозпорядчоговпливу.Вінможе бути заформоюусним чи документальнооформленим. Кожна ізцих форммає своїпереваги:усна - более оперативна, документальна -формалізована йсприяєкращомуобліку й контролювиконаннярозпоряджень, їхніпоєднаннястановитьважливускладову бікдіяльностікерівника.

Наказ -цеправовий акт, щовидаєтьсякерівником органу державногоуправління (його структурногопідрозділу),якийдіє на засідкахєдиноначалля ізціллювирішенняосновних йоперативнихзавдань, що стояти передцим органом йєобов'язковим довиконанняпідпорядкованими структурами тапідлеглимипрацівниками. У окремихвипадкахможестосуватися широкого колаорганізацій йпосадовихосібнезалежно відпідпорядкування.

>Постанова -правовий акт,виданийколегіальним органомуправління уписьмовійформі,обов'язковий довиконанняпідпорядкованими структурами,громадянами.

>Розпорядження - актуправління, щодеталізуєконкретнішляхи йспособивирішенняпитань оперативного характеру,якийєобов'язковим довиконанняпідпорядкованими структурами тапідлеглимипрацівниками.

>Специфічноюформоюрозпорядчоговпливує директива, щоявляє собоюрішення процілі перспективногорозвиткуокермихструктурнихпідрозділів,організацій,підприємств,господарських систем йгалузей.Директививизначаютьзагальну міткугосподарювання,розраховану натривалийперіод, щопотребуєякісноїзмінизасобів йметодів роботи.Практичнареалізація директивпов'язана ізвиданнямнаказів,розпоряджень,постанов йвказівок длявирішенняпоточнихзавдань [4].

Ууправлінськійпрактицітакож широковикористовуєтьсярезолюція. Якаявляє собоюконкретнувказівкувиконавцющодоздійснення тихий чиіншихдій,передбаченихвідповідним документом.Резолюціянакладаєтьсякерівником надокументі.

>Вказівка -розпорядчий документ,виданийадміністрацієюустанови вусній чиписьмовійформі ізпитаньінформаційно-методичного характеру чипов'язаних ізорганізацієювиконанняранішевиданихправовихактіворганізаційно-розпорядчого характеру.

>Обгрунтованістьнаказів,розпоряджень йвказівокпотрібнонасампередрозглядати ізправової точкизору -відповідностізмісту їхньогоправовим нормам. Разом ізцимслідрозрізняти їхньогоресурснуобгрунтованість,тобтонаявність чинаданняматеріальних,фінансових тачасовихресурсів длявиконанняцихвказівок йрозпоряджень.Використовуючирозпорядчіметодиуправління,сучаснийуправлінець виненчітко й грамотноставити заподіяння, компетентноаналізувати таефективноконтролюватихід їхніреалізації,проводитиінструктивно-роз'яснювальну роботу,налагоджувати та підгримувативиконавчудисципліну.

>Підвиконавчоюдисципліноюрозуміютьвміле тавчасневиконанняуправлінськихдокументів, якузабезпечуєтьсякваліфікацією,досвідом,творчістю таініціативоювиконавців. Дляналагодженнявисокоївиконавчоїдисципліни привиданніписьмовихрозпорядженьсліддотримуватися такихвимог:

–чітковказувати рядкивиконаннязавдань тазаходів йконтролювати їхнідотримання;

–встановлюватиперсональну відповідальністьвиконавців завиконаннязавдань тазаходів.

як уже було б сказано,поряд ізписьмовоюформоюрозпоряджень, упрактичнійдіяльності широковикористовується іусна яксвоєріднийзасібкомунікації всистеміуправління,відносин ">керівник -підлеглий".

Привикористанніуснихрозпорядженьтежіснуютьспецифічні,перевіреніпрактикоюрекомендації:

– -віддаватиуснерозпорядженняпотрібноясною,зрозумілою мовою,щоб неставитивиконавця ускрутне становище: чивінвиконаєрозпорядження так, якзрозумів, чи Прийде докерівника ізуточненням;

–корисноперевірити, чи правильнозрозуміввиконавецьрозпорядження;

– перед тім яквіддатиуснерозпорядження,слідпереконатися, що воно та несуперечитимеранішевідданим;

–уснерозпорядженнятакожповиннефіксуватисякерівником.Формоюфіксації такихрозпорядженьможе бутиділовий блокноткерівника чиспеціальнийжурнал.9

Допасивноговпливу можнавіднестиінструктування,інформування,рекомендацію,ревізію, контроль таін.Засобомздійснення цоговпливуєвідповідне їхньогодокументальнеоформлення:інструкція, правила,керівництво, акт,рекомендація, методика,пам'ятка тощо.

>Процесознайомлення ізумовами роботи чиобставинамидорученої справ,з'ясуванняпитань,можливихутруднень,перестороги відможливихпомилок,порадщодовиконанняпевнихвидівробіт,настановпрацівника дляздійснення необходимихдій йвиробленняпевноїповедінкиназиваєтьсяінструктуванням.Закріпленняцихнастанов,порад,описів,рекомендацій й правив уписьмовійформі -інструкцією.Інструктуваннязавждимає формуметодичної таінформаційноїдопомоги,спрямованої науспішневиконання роботи [3].

>Інформаціяінструктивного характеруміститьсятакож у правилах,керівництвах,методичнихрекомендаціях йвказівках, методиках.Наявність йвикористанняцихінструктивнихдокументіввизначаєвузькийзмістпоняття ">інструкція":більш-меншдетальні правила,настанови,норми,рекомендації,вказівкипрацівнику про ті, що, як й колинеобхідновиконати,якоїпослідовностідійсліддотримуватися.

Правила -інструктивний документ,якийміститьвимоги,виконання якістворюєнеобхіднуповедінку йпевнийвизначений порядок.

>Керівництвоінструктивний документ,якиймістить правилавиконаннячогось,настанови йнормиповедінки впевній сфері роботи.

Методика -інструктивний документ,якийвизначає мітку й заподіяння, порядоквиконання роботи,запроваджуваніметоди йочікуванірезультати.Методикамитакожназиваютьметодичнівказівки йрекомендації.

>Відомийфахівецьнауковоїорганізації роботиП.М.Керженцеввважав, щонавітьнайбільшстислаінструкція виннавміщуватитакі триосновніпозиції:

1) щосаме винне бутивиконано;

2)термінвиконання;

3) кимпокладено відповідальність завиконаннязавдання".І"Розпорядницькийвплив затерміном діїможе матірдовготривалий (>стратегічний),середньотривалий (>тактичний) йкороткотерміновий (>оперативний) характер.

У органахуправліннявикористовуютьсятакіінструментиоперативно-розпорядчоговпливу:засідання,оперативні,диспетчерські таселекторнінаради,колегії, атакожтакізасоби, якоргплан, проект,оперограми,діаграми,блок-схеми таін.Особливістюрозпорядчоговпливує тобі й маєшвідміну відорганізаційного,вимагає болеечастішоїперевіркивиконання та контролю [14].

якбачимо,розпорядчийвпливздійснюється в інших формах, щодаєзмогууспішно підгримуватистійкістьсистеми державногоуправліннявідповідно до характеру проблем, котрівиникають йусувативідхилення відзаданоїпрограми ворганізаційнійсистеміїїорганів таустанов. А тому одним ізнайважливішихпрактичнихпитань державногоуправлінняєефективністьвикористанннярозпорядчихметодівуправління,її можнавизначити,порівнюючи ті, що було б передбаченерозпорядчими документами таіншимизасобамирозпорядчоговпливу, із тім, щофактичнодосягнуто при їхніреалізації.Ефективністьписьмовихрозпорядженьзумовлюється їхнікількістю,ступенемобгрунтованості,проявомініціативи із боцівиконавців,рівнемвиконавчоїдисципліни. Практика державногоуправлінняпоказуєтаку залежність:чимвищийрівень (>якість)організації роботи тауправління, тім меншевидаєтьсяписьмовихрозпоряджень, їхнього великакількістьпослаблюєвплив,перетворюючи уформальніакти,збільшуючиобсяги роботиуправлінських служб.Слідтакожзазначити, щочим понадвидаєтьсяписьмовихвказівок, тімбільшавірогідністьпоявинепогодженихстроків,заходів таіншихнепорозумінь.

>Підбиваючипідсумокрозглядурозпорядчихметодів, можнасказати, що їхніправильневикористаннямаєвеликезначення дляудосконалення державногоуправління вцілому,підвищуєчіткість таефективністьдіяльностіорганівуправління,оперативність йсвоєчасністьуправлінськихрішень,гнучкістьуправління. Урозпорядчійдіяльностікерівникавиявляється йогомистецтвоуправління.Вмілевикористаннярегламентаційних тарозпорядчихметодів,поєднання їхні іздисциплінарнимивпорядковуєуправлінськийвплив наоб'єктуправління,підвищуєефективністьуправлінськоїдіяльності,забезпечуєритмічну роботувсієїсистеми державногоуправління.

>Розпорядчіметодивідіграютьособливу роль у забезпеченнюсприйняттясистемоюуправліннянововведень.Використанняорганізаційно-розпорядчихметодіввимагаєврахуванняекономічнихінтересів,соціальних потреб,психологічнихособливостейпідлеглих.

>розпорядчийдержавнийуправліннягетьманат

2. Рада міністрів таМіністерстваУкраїнської держави (>ГетьманатСкоропадського 1918 р.): статус, структура,повноваження,компетенція та діяльність.

>ПомилкиЦентральної Заради,наступбільшовиків укінцевомурезультаті привели доїїпадіння.

29 апреля 1918 року ПавлоСкоропадський узявши уладові в Україні.Більшістьпартій таверств населеннявідмовилиЦентральній раді таїї раді міністрів упідтримці, тому переворотпройшовмайже безпострілів такрові,лише всутичці з січовими стрільцямизагинулотроєвірнихгетьмановіофіцерів. Про те ж дняделегатиВсеукраїнськогоз'їздухліборобівпроголосили УкраїнуГетьманською Державою.Згодом багато писали і говорили про ті, щоцейз'їзд було бінсценовано, але йсучасники Бачилисеред йогоделегатівлишенезначнукількість упіджаках,основнумасустановивнатовп «>дядьків у свитках», та і представляли смердотівісімрізнихгуберній.

УСофіївськомусоборієпископ Никодиммиропомазав Гетьмана, але вСофіївськомумайданівідслужилиурочистий молебень.Тоді ж було бопубліковано «>Грамоту довсьогоукраїнського народу», де Гетьманзаявляв, що «>відкликнувся напоклик трудящих мас Українського народу й узявши у собітимчасово всюповноту влади».Відповідно до цого документа,Центральну Раду іусіземельнікомітетирозпускали, Міністрів та їхньоготоваришівзвільняли із посад, арядовимдержавнимслужбовцям належалопродовжувати роботу.Буловідновлено правоприватноївласності. Гетьмантакожповідомляв, щонезабаромвидасть закон провибори до Українського сейму.Булообіцяно «забезпечитинаселеннюспокій, закон йможливістьтворчої роботи».

першийреспубліканськийетап українськоїдержавностізакінчився, назмінуйомуприйшовдругий -монархічний.

>Середпершихрішеньгетьманату було бвстановленняУкраїнської державизамістьУкраїнськоїНародноїРеспубліки,проголошеноїЦентральноюРадою.Оприлюднені "Грамота довсього Українського Народові" та ">Закони протимчасовийдержавнийустрій України" сталиправовими основамидіяльностігетьманської держави.Згідно ізцими актамискасовувалисяпочинанняЦентральної Заради йвстановлювався режимособистої влади Гетьмана.Йому належаловиняткове правовидаватизакони,призначати йзвільняти головувиконавчої владиОтамана Заради міністрів тазатвердження складу уряду. Гетьманздійснювавзовнішнюполітику,управляввійськовимисправами, бувверховнимсуддею країни таін [2].

Допозитивнихсторін можнавіднестипрагнення довпорядкуваннязаконодавчогопроцесу йзаконності як форм державногоуправління. Зцієюметою вписуватиспеціальнийрозділ "Прозакони". Уньому передбачене процедурузаконодавчогопроцесу й верховенство закону в державномужитті.Необхідновідзначитистворення новогоспеціального органу -Фінансової Заради - дляведеннясправ державного кредиту йфінансової політики, атакожрозділу,присвяченого раді міністрів -органузаконодавчоїініціативи та ">вищого державногоуправління". Уструктурі Заради міністрів дляуправліннясправами вводитися посаду генерального секретаря,якийочолюєДержавнуГенеральнуКанцелярію

Уособі Гетьманавідбулосяпоєднаннязаконодавчої тавиконавчої влади.Крім цого, йГенеральний Судпризначається Гетьманом.Пояснитивстановленнятакоїавторитарної влади можнабажаннямгетьманатуякнайшвидшепокінчити ізбезладдям, хаосом та навестиелементарний порядок удержаві.

Доскликання сейму в Україні малідіяти «>Закони протимчасовийдержавнийустрій України»,видані саме його дня. Але вони буливизначеніголовнінапрямидіяльності Гетьмана уполітичній сфері,організації державногоуправління,данігарантіїгромадянських прав населення,оголошено провстановленняУкраїнськоїДержавизамістьУкраїнськоїНародноїРеспубліки. Нова державаґрунтувалася як нареспубліканських, то й намонархічних засідках.Згідно із «законами...», вся влада,зокрема ізаконодавча,зосереджувалася у руках Гетьмана. Гетьманпризначавотамана (голову) Заради міністрів,затверджував складкабінету,мав правооголошуватиамністію,військовий чинадзвичайний стан, бувверховнимголовкомандувачем. Заформоюце бувдиктаторська влада із атрибутами національноїтрадиції,

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація