Реферати українською » История » Радянсько-німецькі відносини в кінці 1950-х - початку 1970-х рр..


Реферат Радянсько-німецькі відносини в кінці 1950-х - початку 1970-х рр..

Страница 1 из 9 | Следующая страница

>Хакасский державний університет ім.Н.Ф.Катанова

ІНСТИТУТ ІСТОРІЇ І ПРАВА

>КАФЕДРА ІСТОРІЇ


Допустити до захисту в ДАК

В.о. завкафедрою історії

>к.и.н.

_____________>В.Н.Асочакова

«___»_____________2000 р.


>СОВЕТСКО-ЗАПАДНОГЕРМАНСКИЕ ВІДНОСИНИ

НАПРИКІНЦІ1950-Х – ПОЧАТОК 1970-X РР.

07.00.03 – загальна історія

(дипломна робота)


Студент:Симакова НаталіяИгоревна

Науковий керівник

>и.н. доцент _________>Н.А.Баранцева


>АБАКАН 2000


ПЛАН

 

Запровадження

1. Берлінський криза 1961 р.

1.1 Причини і передумови кризи

1.2 Ескалація конфлікту, й її вирішення

2.Советско-западногерманские відносини у 1960-ті - початку 1970 – x рр.

2.1 Закінчення ери К.Аденауера

2.2 Політика «наведення мостів» щодо СРСР і «атлантизм»

2.3 Еволюція взаємовідносин СРСР і ФРН та «нова східна політика»

Укладання

Примітки

Список використаних джерел постачання та літератури


ЗАПРОВАДЖЕННЯ

 

Друга половина ХХ ст. була багата «гарячими точками» на планеті, навколо яких виникали кризові ситуації, сягали часом великого напруження. До до їх числа належала й розділена Німеччина, протягом чотири десятиліття життя була своєрідним «невралгічним пунктом», ускладнення внаслідок чого відразу ж потрапити наводили на дію складний механізм взаємозв'язків всієї системи міжнародних відносин також негайно позначалися на світовому політичному кліматі, про що свідчили події 1961 р.

Тож не дивно тому що Німеччина не довгі роки займала одна з центральних місць у радянської зовнішню політику та дипломатії. У цьому Радянський Союз перед послідовно шукав шляхи вирішення питань, що з об'єднанням Німеччині, й оздоровленням обстановки у центрі Європи, особливо наприкінці1950-х-начале 1960-х рр., під час Берлінського кризи1961г. ФРН, своєю чергою, також намагалася розв'язати проблеми, без чого було серйозно думати скоріш про повороті Європейського континенту від «холодної громадянської війни» і конфронтації в розрядці. Найбільш вираженим процес еволюції від напруженої обстановки до її ослаблення у Європі у світіпослекризисний період, на початок 1970-х рр. А закінчився він підписанням 3 вересня 1970 р.Четирехстороннего угоди з Західним Берліном.

Мета цієї роботи – вивчитисоветско-западногерманские відносини у кінці 1950-х – початку 1970-х рр.

Досягнення вищезгаданої мети необхідно визначити причини передумови кризової ситуації у Берліні 1961 р.; вивчити події ескалації конфлікту, й її розв'язання, з'ясувати її наслідки; досліджувати взаємовідносини СРСР і ФРН на 1960-ті – початку 1970-х рр. і можливість установити, як у них вплинув криза 1961 р.

Отже, об'єктом дослідження даної праці є міжнародні відносини у Європі після Другої Першої світової до періоду розрядки початку 1970-х рр., а взаємовідносини двох держав – СРСР і ФРН- служать предметом цього дослідження.

По до цієї теми є велика кількість писемних джерел. У тому числі можна особливо виокремити джерела особистогохарактера1. Це мемуари дипломатів, послів, державних підприємств і партійних діячів обох Держав – СРСР і ФРН. Деякі з цих робіт виходили окремими виданнями, інші публікувалися у наукових журналах. Головна їх цінність у тому, що це спогади основних учасників подій.

До групи джерел наукового характеру можна віднести роботи політичних вимог і наукових діячів Радянського Союзу, і ФРН: А.Громико,Э.Хонеккера,В.Ульбрихта2. Вони відбиті події повоєнного періоду на початок 1970-х рр., а складаються вони з статей, які публікувались у періодичної преси, і промов,произносившихся в різних нарадах., міжнародних зустрічах. Ці твори розкривають зміст які відбувалися на світі процесів з марксистсько-ленінської погляду на теорію міжнародних відносин, зовнішньої та дипломатії. Радянського Союзу, НДР інших країн Східної Європи. Автор використовував їх як додаткові хронологічні матеріали.

Працюючи над проблемоюсоветско-западногерманских взаємин у кінці 1950-х – початку 1970 – x рр. важливими джерелами для автора з'явилися статистичні документи про економічні і видача торговельних зв'язках Радянського Союзу з зарубіжними країнами, де можна простежити їхній розвиток у різні періодивремени3.Большинство документів на цю тему перебувають у різних архівах: архіві зовнішньої політики України СРСР; Центрі зберігання сучасної документації тощо. Тому є важкодоступними вивчення. Проте, багато документальні джерела виходили окремими збірками або ж друкувалися у центральній радянської влади і західнонімецькій пресі. Автор широко використовував угоди, договори, декларації, комюніке, опубліковані таких періодичних виданнях як газети «Щоправда», «Вісті». Слід особливо звернути увагу ми такі документальні збірники: «Зовнішня політика Радянського Союзу», що виходить у СРСР із 1961 р. окремими щорічними томами; «Документи, заяви і комюніке Радянського уряду урядам інших держав 1954-1957 рр.»; «Організація Варшавського Договору. Документи і матеріалів. 1955-1975 рр.»; «>Четирехстороннее угоду з Західним Берліном та її реалізація. 1971-1977 .Документи»4. У цих виданнях зібрані основні документи зовнішньополітичної діяльності Радянського Союзу, соціалістичних країн Східної Європи і сподівалися ФРН. Без них неможливо було правильно осмислити події і аналізовану проблемусоветско-западногерманских взаємин у кінці 1950-х – початку 1970-х рр.

У роки радянської історичної науки позначена вище тема довгий час належала до заборонених, оскільки торкалася німецький питання, яке наказувалося вважати закритим. Отже, вважалося, що тут було що. Вочевидь, будь-які роздуми, а тим паче – дослідження з іронічних нарікань, що він з себе представляв, як виник, як і ким вирішувалося, який вплив надавав на міжнародні відносини загалом і на взаємовідносини СРСР і ФРН, зокрема, вважалися підступними спробами його відкрити і тим самим «зіграти вигідна реваншистам». Пізніше, в 1950-1960-х рр. у політиці Радянського Союзу стався своєрідний процес поділу проблеми; з одного боку – це «німецький питання» як частину комплексу проблем, що з європейської безпекою, із підбиттям підсумків Другої світової війни, із взаємовідносинами двох наддержав, і навіть ФРН та СРСР; з іншого – «німецький питання», чи «німецька національна проблема», себто пошуку шляхів до зближення і об'єднання двох німецьких держав, тобто справа німців, а чи не міжнародногосообщества5 . Щоправда, передати й сприйняти ця різниця на будь-якому іншому мові, крім російської, було важким. Певне, тому довелося відмовитися від терміну «німецький питання». А замість з'явилося формулювання «німецька національнапроблема»6.

У 1960 – 1970-ті рр. у внутрішній політиці СРСР почався період стагнації, а радянської історичної науки стали виходити перші роботи з міжнародних відносин. Насамперед охарактеризуємо загальні праці з зовнішньоїполитике7. Головним позитивними моментами таких робіт як «Історія дипломатії», «Історія міжнародних відносин також зовнішньої політики України СРСР» є широке використання джерельної бази: документи радянського і західнонімецького урядів, зарубіжна преса, рішення і матеріалів нарад на рівні, резолюції і постанови по зовнішньополітичним питанням керівництва США, Великобританії, Франції, ФРН та СРСР. Також треба сказати, що у цих колективних працях відклалася печатку радянської доби, тому події розглядають із погляду марксистсько-ленінської теорії міжнародних відносин. І, тим щонайменше, треба додати, що мені докладно розглянуті як хід переговорів, нарад по німецькому питання, продовжує їх результати.

З досліджень, пов'язаних безпосередньо з Берлінським кризою 1961 р. і «німецькоїпроблемой»8, яка виходили під час1960-1970-х рр., слід підкреслити особливо роботуВ.Н.Белецкого. Це детально розроблене дослідження. Автор проаналізував все скільки-небудь значні переговори, і міжнародні зустрічі з приводу «німецьких справ». Дослідник постійно звертався до джерел, досі мало вивченим, зокрема, до матеріалів, що зберігається у Міністерстві закордонних справ СРСР. Тож у розділах, присвячених БерлінськомуСовещанию міністрів закордонних справ у 1954 р., ЖеневськогоСовещанию глав урядів в 1955 р. зустріч міністрів закордонних справ у Женеві в 1959 р., можна зустріти багато нових даних як про «видимої», на відкритій частині переговорів, а й тому, що сталося за дверима. Важливе його місце займає глава про Московському договорі від 12 серпня 1970 р. про визнання непорушності відповідних меж упорядкування і про відмову від застосування сили, проЧетирехстороннем угоді щодо Західним Берліном. Автор показав всю напруженість дипломатичних переговорів, труднощі долання типових підходів у свідомості учасників, висунув думку про вигідності цих договорів для справи світу у Європі. На думку автора, домовленість було досягнуто тільки внаслідок рішучості урядуВ.Брандта-В.Шееля.

У період 1960-1970 –x рр. також сформувався великий масив історичних праць, присвяченихсоветско-германским відносинам 1960 – початку 1970 – xгг.9. Практично всі роботи засновані на широкої джерельної базі: офіційна документація, матеріали з архіву зовнішньої політики України СРСР, урядові й міжурядові документи, мемуари, преса СРСР, ФРН, НДР, навіть Великобританії. У цілому сказати, що німецький запитання, як проблема врегулюваннясоветско-западногерманских суперечок, якщо він узагалі там порушувалося, трактувався виключно з погляду того, як борці за розрядку його успішно «закривали», як і безуспішно «реваншисти її намагалися відкрити». Приміром, у монографіїИ.С.Кремера «ФРН: внутрішньополітична боротьба й зовнішня орієнтація» підкреслювалося, нові змогу політики Федеративної Республіки «відкрилися лише з впровадження дипломатичних відносин з Радянським Союзом», які «були використані правлячими колами ФРН, як і котрі виступали проти визнання підсумків Другої світової війни" таратовавшими на відновлення кордонів колишнього німецького рейху за станом 1937г.»10.

З початку 1980-х рр. ситуація у історичної науки початку повільно, проте змінюватися. Стався перегляд зовнішньополітичних доктрин минулого. Вийшло багато робіт,осветивших взаємовідносини СРСР і ФРН, і навіть проблему ЗахідногоБерлина11. Особливо хотілося б виділити роботуР.Алексеева «>СССР-ФРГ: минуле й сьогодення.Советско-западногерманские відносини. 1955-1980 рр.», у якій паралельно з через політичні відносини цих двох держав простежувалися події укладання торгово-економічних договорів, і навіть культурні контакти. Автор, ще, не обмежився розглядом позицій уряду та канцлера в зовнішній політиці, але торкнувся й платформи опозиційних кіл цьому питанні.

ДіяльністьИ.С.Кремера «ФРН: етапи «східної політики» проаналізовано як зовнішньополітична діяльність ФРН на протягом трьох десятиліть, а й досліджені ті інститути та чинники, які безпосередньо впливали з цього діяльність.

Проте, загальним мінусом усе ще залишається недостатня об'єктивність щодо оцінки роботи уряду СРСР у зовнішньополітичних справах, як, втім, в оцінці діяльності керівництва ФРН.

Події останніх висвітили хибність концепцій багатьох авторів по німецькому питанню оцінки і взаємовідносинам ФРН з СРСР. З початку 1990-х рр. починається переосмислення радянського минулого й всього, що з нею була пов'язана. У світло вийшли праці, змінили думку на берлінський питання створення та взаємовідносини Радянського Союзу, і Федеративної РеспублікиГермании.12А.Филитов у роботі «Німецький питання: від розколу до об'єднання. Нове прочитання.» глибоко проаналізував складні і суперечливі процеси, які відбувалися Німеччині 1960-ті – початку 1970- x рр. У вашій книзі є запитання плани світових держав щодо німецький землі, про причини труднощів взаємовідносин СРСР і ФРН, проблему Берлінського кризи 1961 р.

Ряд авторів, як-отВ.Фураев,Л.Нежинский,В.Карягин,О.Трояновский, у своїх працях спробували запитання: ким чи визначалася зовнішня політика СРСР і ФРН, які соціально-політичні чинники; суспільно-політичні сили та спонукальні мотиви різних особистостей вплинули її у.В.Фураев написав, наприклад, поки зовнішня політика СРСР і ФРН була продовженням внутрішньої. Тривалий час формування та здійснення зовнішньої політики України визначалося як цілями цих країн, внутрішніми і міжнародними умовами, а й вузькогруповим характером рішень. У цьому всяВ.Фураева підтримавЛ.Нежинский.

Діяльність «ХХ століття: проблеми й міжнародних відносин» 12 російських і одинадцять іноземних авторів показали різнорідні причини міжнародних конфліктів у двадцятому столітті, розкрили комплекс протиріч ФРН та СРСР, виросли грунті ідеологічної нетерпимості.

>В.Карягин у монографії «Дипломатична життя за лаштунками і сцені» прагнув звільнити думку від міфів про «непогрішності» радянської зовнішньої та відновити об'єктивну істинусоветско-западногерманских взаємин у кінці 1950-х- початку 1970– x рр.

Отже, можна дійти невтішного висновку, що історична наука у питаннісоветско-западногерманских відносин знайшла почуття реальності, перестала запізнюватися в аналізі подій. Історики оцінили глибину й характер змін, які у 1960-ті рр. в зовнішній політиці ФРН з відношення до СРСР, відмовлялися відійти від висвітлення гострих питань, що з Берлінським кризою. 1961 р. Треба сказати, що проблемусоветско-западногерманских взаємин у зв'язки й з кризової ситуацією 1961 р., і навіть протягом наступного десятиліття вивчалися у радянської історичної науки.

Так було в 1980-1990 – е рр. до ФРН вийшли роботи,затрагивавшие вищезгаданіпроблеми13. Вони питаннясоветско-западногерманских відносин розглядався як наслідок «холодної громадянської війни», як конфронтація у відносинах після Другої Першої світової, що негативно вплинула політичні, економічні та культурні зв'язку цих двох держав.К.Хакке, наприклад, висунув думку, що ФРН, ставши економічним гігантом повоєнної Європи, у плані лежить у становищі «карлика». Причому, автор підкреслював, що насправді великій ролі у цьому грали реалізовані геополітичні плани СРСР та.

Робота «Німеччина. Факти» дала короткий екскурс про історичних події за 1945 р. до нашого часу. У ньому розглянуті наукові, культурні, економічні, громадські й соціальні аспекти життя німецького населення.

>Г.Шемен у монографії «Страх перед силою. Німці та його зовнішня політика» головний акцент зробив те, що повоєнний існування Німеччини, розділеної на дві держави, було наслідком діяльності фашистського райху у Другої світової війні. Згодом самостійну зовнішню політики ФРН, як автор, мало було, оскільки страх перед агресивністю німців привело до того, що з Німеччину цієї діяльності на міжнародній арені проводили західні держави – США, Велика Британія чи Франція, і навіть СРСР.

У цей самий період 1980-1990 – x рр. до ФРН вийшли праці, непереведені російськоюязик.14 Головна відмінність в більшої, ніж у радянських окремих російських роботах, об'єктивності. Вони ми маємо антирадянської, пропагандистської фразеології. З'явилися нові цікаві ідеї. Приміром,А.Шилдт у статті «Політичні рішення та настанови» висловив думку, що проблему Західного Берліна стала трагічним моментом у житті німецького народу, та її уроки принесли хороші свої плоди й багато чому навчили.А.Шилдт вважав, що «стіна була ганьбою для політичних рішень Радянського Союзу, але позитивно, позитивно вплинула подальшісоветско-западногерманскиеотношения».15

>Х.Кистлер у роботі «Федеративна Республіка Німеччина» написав, хоча ера К.Аденауера та її політика асоціювалася у суспільстві як антикомуністична, антирадянська, але «час його діяльності було

Страница 1 из 9 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація