Реферати українською » История » Ремесла Прилуччини


Реферат Ремесла Прилуччини

>Міністерствоосвіти та науки України

>Ніжинськийдержавнийуніверситет ім. М. В. Гоголя

>РемеслаПрилуччини


План

1.Вступ.

2.Цехові ремеслаПрилуччини.

3.Цеховийустрій.

4.Прилуцькі ярмарки.

5. Списоквикористаноїлітератури.


>Основнумасу населенняПрилуччини, як йвсієї України, іздавніх-давенстановилиселяни.Найважливішимзаняттям селянства було бхліборобство,скотарство, ремесла тапромисли. У селахпрацювало багаторемісників.Селянські ремеслаґрунтувалися в основному насировині, щовироблялася вїхньомугосподарстві.Найбільш було бпоширенетеслярство,ковальство,кушнірство,кравецьке ремесло,ткацтво, гончарство, бондарство. На початкуХУІ ст. в Україні було бвідомо понаддвістіремісничихспеціальностей. Великакількістьремісниківоб’єднувалися в цехи.

2.Першіремісничіцеховіорганізації в Прилукахвиниклище в1633р.Саме тоді Я.Вишневецькийвидав „>фундації" (>привілеї)міськиммайстрам-ремісникам. У „>листі”Вишневецькоговиданому назаснування „>кравецького,шевського,кушнірського таковальськогоцехів"читаємо: „Відомо лагоджу тім моїм листом, …иж я,хотячи в якнаилучшом порядку місця моїукраинниеимети, саме цехи різні при давніхобичаяхзоставляю, також та вільності надаю…. цехахсовокупним із собою -кравецкому,швецкому,кушнерскому,ковальскому. …" Уобов’язкичленівцехів входиловіддаватичастинусвоїхприбутків накористь князяВишневецького.Окрім того,ремісникиповинні булизабезпечувати оборонуміста й замку. У 1636роціВишневецькийвидав „листрізницькому цеху”.

НаперіодВизвольноївійни 1648 - 1654 рр. наше місто було бзначнимремісничо-торговим центром. Запереписом 1666 рокуремісниче населенняскладало 36%всієїкількостізареєстрованихміщан.Потрібнододати, щоремісничихдворів вмісті було б понад,оскільки ремесломзаймались не лишеміщани, але й і козаки. То в 1666році вмістіпрацюваличотири цехи. Най-більший із них бувоб’єднаний ізкушнірів такравців, вякомунараховувалось 49дворівремісників. У цехушевців входило 37дворівремісників. Умірошницькому цехунараховувалось 17дворівремісників,ковальський цехнараховував 17дворівремісників

На початкуХVІІІ ст. в Прилукахнараховувалосьшістьцехів:кравецький („>портняжний”),ткацький,чобітарський („>шевський”),бондарський,хлібопекарський (">калачницкий”) й цехм’ясників (">різницький”). Уревізійнійкнизі 1740 р. цехи в Прилуках уже незгадуються, азазначаютьсялише „майстрів люди”.Потрібнозазначити, що на 1786рікцеховевпорядкування уприлуцькихремісниківщеіснувало. Проце мидізнаємося ізописуцехів відісторикаШафонського. Вісь, котріданівін наводити:

І.Кравецький цехмав „ прапорнапів-об’яренийблакитний. іззображеннямікон йзі знаками ремесла,тобтопраска йножиці.Цешка (>цешка -умовнаознака длязборів,її передавали із рук до рукнапередоднізборів (>своєріднеповідомлення)) -мідна дощечка, на одномубоціякоїзображеноікону, на іншому -ножиці,праска і наперсток, вякийвкладенаголка, йнапис: цехукравецькогоцешка 1770 року. ” ІІ.Шевський цехмав „прапорзеленийгрезетовий ззображеннямікон.Цешка -дерев’яна,шевська колодка,чорноюфарбою доп’яти, ап’ятачервоноюфарбоюпофарбована." ІІІ.Ткацький цехмав „ прапорзеленийтафтяний ізобохбоківнашитий іззеленої камки хрест, подяким внизупівмісяць,догори рогамповернутий.Цешка -дерев‘янийчовник."ІV.Ковальський цехмав" прапороб’яринийзелений, наякому із одного боці гербміста Прилуки, із іншого вблакитномуполі золотазірка й внизузолотийпівмісяць.Під гербомпозначеніковальськікліщі й молоток.Цешка - маленькиймідний літій хрест." V. Урізницькому цеху „ прапоркамчатийсвітлокоричневогокольору, наньому із одного боці двасхрещенімечі, аміж нимизверху невеликий хрест, золотом писань; із іншого боці - образІоанаПредтечі, коломвінцемобведений, й написаноім’я тогоцехмістра, за ту прапорзроблений.Цешка -міднамаленькасокира ізвирізанимихрестом тазіркою."

>VІ.Калачницький цехмав „жовтийкамчатий прапор ізнаписаним ізобохбоківхрестом,зірками йпівмясяцем; внизу подхрестом - 1759рік.Цешка -мідна дощечка, наякій прибитомідний хрест. ”Звичайно, в Прилукахіснувалиремісникиіншихспеціальностей, але й смердоті не маліцеховихорганізацій. Умісті булигончарі,теслі,бондарі,цирульники,срібники чи „ золотарі” таінші. В частности,згадка про „золотарей"неодноразовозустрічається в документах. як правило,згадуються смердоті узв’язку ізобвинуваченням увиготовленніфальшивих монет.

>Існував в Прилуках й цехмузикантів,якому Лазар Горленкавидавсвій „ лист” у1686р. „Листи" цьому ж цеху в 17 ст.видавалитакожприлуцькі полковникиІван Стороженко (>1687р.), Дмитро Горленка (>1692р.).Цеховімузикантиобслуговуваливсілякіміськіцеремонії та свята,різноманітніродинно -побутових торжества.Вониграли на скрипках,сопілках, цимбалах,басолях. Удокументальнихджерелахвостаннєзгадується цех музик 1709 р.Можливо, щоцеоб’єднаннярозпалось.

Аякий ж буввнутрішнійустрій,звичаї татрадиціїремісничихцехів?Цеховіорганізаціїдбали прозакупівлюсировини,виготовлення тазбутпродукції,відстоювалицеховіпривілеї.Повноправними членами цеху могли бутинайбільшзаможніремісники-майстри („братчики”),підмайстри (" молодчики”)перебували взалежності відмайстрів. Членами цеху було неможливоставатибідніремісники, якіпрацювали умайстрів.

Центромгромадського життя цеху, а частенько імайстерні бувцеховийдвір. Тутрозміщувались крамниці, „свечная „майстерня,хати,побудовані дляздачі у найми. З шестиприлуцькихцехів у80-ті роктаХVІІІ ст. лише два малі своїцеховідвори. Тутвідбувалисьрізноманітнісвяткування, проходилицеремонії прийому новихмайстрів до цеху, котріобов’язковосупроводжувалисьвечерею.Новачки, „ прийому цехової братії” платили 3рублі.Окрім того, відімені цеху вносили уцерковнукасу 1руб.8 коп. Це булидоситьвеликігроші,оскількивдома зарікремісникмігзаробитиблизько 5 крб. У цеховомудворівідбувались іпохоронніобряди.

>Причомукожен цехмавсвоє „сукнопогребальне”.Покриваларізнилиськольорами. Так,наприклад, цехковалівмавпокривало коричневогокольору, цехшевців - темно-зеленого, цехковалів -цегляногокольору. На цеховомудворібудувалицеховийбудинок вякомузберігалисьцінніпапери,привілеї назаснування цеху,підтвердженняцихпривілей, права нацеховіземлі,цехова печатка,цеховаскринька,цехова „ хоругву" тацеховацешка. У цеховомубудинкувідбувалисьзбори,різноманітніурочистості.Цейбудинок усіповажали. Тутзаборонялосьнавітьлаятись.Забудова цехового дворузалежала відзаможності цеху.Двори частенькоздавали под шинки. Так було в Прилуках.

>Члени цехувибирали нарікцехмістра,котрий із 1786 рокуназивався „управским старшиною”. ЗареформоюКатерини ІІ цехи булиперейменовані вуправи, ацехові ключники сталиназиватись скарбниками й писарями.

На початку ХІХ ст.деякінародні ремеслапочализанепадати, невитримуючиконкуренції ізпромисловимипідприємствами. У 1902році цехи булиофіційноскасовані.Починаєдіятикустарнапромисловість,утворюютьсясільськогосподарськіартілі.

Алі йартілі, йпоодинокіремісники, йцеховіорганізаціївиготовлялисаменеобхіднізнаряддя роботи,речідомашньоговжитку,одяг,взуття.Звичайно, щочастинапродукції, якої смердотівиготовляли, бувспрямована дляпродажі базарів та ярмарках.

>Щездавнавиникла такалюдська потреба якобмін товаром чи товласноговиробництва, чизагального. Усіцевідбувалося под годинущорічних ярмарків, якіпроводилися подекількаразів нарік.Саме слово ярмарків скидатися віднімецького „>Jahrmarkt”, буквально - „>щорічний торг”. Регулярно ярмаркипроводилися врізнихєвропейськихкраїнахприблизно із 10 ст. При цьому людиспілкувалися таобмінювалисяновинами,вміннями, а й простовідпочивали пошинках.

яквідомотрадиціїнашого народумаютьглибоке йдревнєкоріння.

>Найдавнішоюзгадкою проприлуцькі ярмаркиєповідомленняарабськогомандрівника ПавлаАлепського,який разомзі своїмбатькомАнтиохійськимпатріархомМакарієм,відвідав наше місто, колипроїздив доГустинськогомонастиря та,повертаючись тому ізМоскви 1654 - 1656 рр.Патріарх ізсином „>милувалисякартиною великого ярмарок,якийбуває тут у святоІоаннаХрестителя, наньогоз’їжджається великакількістьгрецькихкупців ізРумелії таКарамалії ізшовками,шалям,перськимикилимами, великими плащами. ” У 1708 р.прилуцьким полковником ДмитромЛазаровичемГорленком булизапочатковані два ярмарки:літнійІванівський (із 22 по 26червня) таДмитрівський (із 24 по 28жовтня).Вони проходили упередмістіКвашенців.

У XVIII ст. в Прилуках вже два рази внеділю проходили торги йчотири рази врік ярмарки. Торги проходили "набазарнійплощі вцентріміста попонеділках йп’ятницях. Ярмарку проходили "навеликійторгівельнійплощі, Яказнаходилась того годину за валом земляногомістаміжКиївськими таПирятинськими воротами. „на вони, - писавшиШафонський, - приїжджаютькупци з різними товаром з Ніжина,Ромна, Полтави, з залізом із Тули та Орла, з шкірами зБолохова, худобу та коняприганяют з Пирятина і майже лежачих селищ, який особливо наФоминой тижню і червня 24 днявеликороссийские купці з господарів Москви, Орла, Калуги, Тули,Дорогобужа і зСтародуба, містечкаРопеха і із Білорусі купують. З міста Сосниці іКоропа привозять багато гарячого вина, якеПрилуцкие та інші промисловці купують… на торгах хліб, і різнісьстние припаси, котрий іноді худобу продають. ” Наприлуцьких ярмаркахскуповували тавивозили доРосіїселітру.Збереглисядокументи, із які видно, котріпродукти й заякимицінамипродавалися базарів вгрудні 1738 -лютий 1739 рр. в „містіПрилуце”. Так, на приклад, за пудсолі платили 0,60 крб., за чвертьжитньої борошна - 0.60 крб., за чверть гречки - 0,40 крб., чвертьнасінняльону - 1.20 крб., а й за пудм’яса - 40 коп (1 копа - полтина, заЧадським 1 копа - 3руб.22,5/7 коп.).

Центромміста бувплоща,хочацейтермін невживавсямісцевимнаселенням у XVIII ст., а сам базар й бувплощею. Центрплощіділився наземельні ділянки, котрізаймаликомори й крамниці.Вони доречі то йназивалися „>коморние місця" й „>лавочние місця”.Дуже частокоморитіснилися одна доодної рядами.Коморні виряджай стали прототипамиторговихрядів, котрівиниклипізніше.Назвирядівзалежали від товару, що у якихпродавався. Уописібудівель, щозгоріли под годинупожежі 1781 року значилися „крамниціхарчевие питні і з певним різним товаром…”.Власникамикомор й крамниць були,звичайно,зажиточні люди -козацька старшина,багатіміщани, духовенство, атакожмонастирі,багаті цехи, ратуша.Прилуцькійратуші належалакомора набазарі, котраздавалася воренду.Торгівля проходила над крамницях, але й й вжилихбудинках, котріпереважноперетворювалися в „шинки”.Особливо така практикаторгівлірозповсюдилась после 1721 р., коли було бкозакам дозволено „шаткувати” увласнихбудинках.Слідзазначити, що слово „>шинкувати” у XVIII ст.вживалося удосить широкомурозуміннічимнині. Це словочастково означало „>продавати” й було б йогосинонімом. У кожномувипадку (й лише його)використовували, коли малі продажгорілки,дьогтю,олії йіншихрідкихтоварів. То в „Відомості” 1728 р. проотриманнядоходівказною відПрилуцького полкучитаємо: ”за шинки іздьогтю”.

На початку ХІХ ст. центрторгівліперемістився наВерхніКустівці.Саме тоді доіснуючихдолучилисяще два ярмарки:Василівський таПровідській.Отож, удругійполовині ХІХ ст. вмісті проводилися вжеп’ятьярмарків, тазапровадженийновийЗдвиженський, чи якщеназивалиХрестовоздвиженським чиВоздвиженськимярмарком.Проведення ярмарокспівпадало ізхристиянським святому -Хрестовоздвиженням.Вважається, що щодня хрестнабуваєчудодійноїсили.

Напоч. ХХ ст. ярмаркиприпиняють свою діяльність.Багато ремесел,такі якпрядіння,ткацтво й,навіть,пошиттяодягувтратили своюнеобхідність.

Таповернімося до відома нашихднів.

Неперевелися в Прилукахщемайстри:Каращук КатеринаСеменівна -заслужениймайстер народної творчости України,ЯцківНінаАндріївна -вишивальниця, ЧубВолодимирВасильович -лозоплетіння, Герасимчук Микола -різьба з дерева.ВідродивсяЗдвиженський ярмарків.

>прилуччина ремеслоселянськеткацтво

Хоча у наше годину ярмарківтриваєлише одного дня, але й й зацей короткийпроміжок годиниприлучанивстигаютьпознайомитися ізрізноманітноюпродукцією,котра представлена на ярмарок.Під годинупроведення таких святийвідчуваєтьсяневидимийзв’язок ізвеличним тапрекраснимминулимнашогоміста,котрепереповнює душу.


Списоквикористаноїлітератури

1. Гайдай Р.ПРИЛУКИ:Містостаровинне. - ПрилукиАІР-Поліграф, 2003 р.

2.Савон Про.Матеріальна культураПрилуччини.Промисли й ремесла. - Прилуки 2004 р.


Схожі реферати:

Навігація