Реферати українською » История » Вищі органи державної влади в СРСР


Реферат Вищі органи державної влади в СРСР

Страница 1 из 2 | Следующая страница

федеральне агентство за освітою

Історичний факультет

До>афедрадокументоведения

>РЕФЕРАТ

>ВЫСШИЕОРГАНЫ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ СРСР

 

Бєлгород 2008


Зміст

Запровадження

1917 – 1936       

1936 – 1953

1953 – 1978

Укладання

>Библиографический список


Запровадження

 

Жовтневий переворот 1917 р., націлений на корінний злам старого державної машини, на долучення до своєї діяльності широких трудящих мас, формою кардинально змінив державний апарат. Всеросійський з'їзд Рад стала вищим органом структурі державної влади. У період між його з'їздами обирався ВЦВК — виконавча влада. Для безпосереднього управління країною створено перше радянське уряд - Рада Народних Комісарів (Раднарком). Для керівництва окремими галузями управління постановою З'їзду були перші 13 народних комісаріатів (наркоматів).

По складу новий апарат принципово відрізнявся від старого: фактичне усунення від зміни влади колишніх поміщиків, дворян, представників купецтва закріплено декретом ВЦВК і РНК РРФСР від 11 листопада 1917 р. «Про знищення станів і громадянських чинів». Робота у установах було залучено робочі, солдати тощо., які мають спеціальної освіти. Рівеньдокументационного забезпечення управління знизився. У той самий час у своїх місцях залишалися багато царські чиновники,саботировавшие новій владі. Голова РНК В.І. Ленін визнав, що «...культурний рівень не піднято, і тому бюрократи займають старі місця». І було законодавчо оформити діяльність владних структур, впорядкувати процеси документування.

 


1917 – 1936

З перемогою Жовтневої революції вищим органом структурі державної влади був Всеросійський з'їзд Рад й у період між з'їздами — Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК). З утворенням радянських республік тут також виникли аналогічні найвищих органів структурі державної влади — з'їзди Рад іЦИКи.

З об'єднанням республік у єдиний союзну державу було створено аналогічні загальносоюзні органи виконавчої влади —Всесоюзние з'їзди Рад й ЦВК СРСР, в союзних і автономних республіках вищими органами влади і далі лишався відповідні з'їзди Рад іЦИКи. Така структура проіснувала до ухвалення Конституції СРСР 1936 р., коли всю систему Рад була перебудована.

Становище всеросійських з'їздів Рад у системі органів структурі державної влади було встановлено не відразу. У першому ж відозві II Всеросійського з'їзду Рад до робітників, солдатам і селянам з'їзд лише конституював себе верховним законодавчим установою народженого держави, закріпив поява республіки Рад. Проте II Всеросійський з'їзд Рад не регламентував ситуацію і діяльність верховних державнихучреждений[1]. З практичний досвід резолюція III Всеросійського з'їзду Рад «Про федеральних установах Російської республіки» і далі Конституція РРФСР 1918 р. визначили становищеВсероссийских з'їздів Рад і Всеросійського Центрального Виконавчої Комітету.

Конституція РРФСР 1918 р. називає з'їзд Рад вищою владою.Ведению з'їздів підлягали питання загальнодержавного значення й всі питання, які з'їзди визнали б підлягають їх вирішенню, т. е. компетенція з'їздів нічим обмежена була. Так, V Всеросійський з'їзд Рад (1918) затвердив першу радянську конституцію — Конституцію РРФСР; VII Всеросійський з'їзд Рад (1919) прийняв резолюцію «Про організацію продовольчого справи в самісінький РРФСР» і «Про Радянському будівництві». VIII Всеросійський з'їзд Рад (1920) обговорив план електрифікації Росії, затвердив положення про РНК і СТО та установчий договір між РРФСР і УРСР, прийняв рішення про скорочення чисельності Червоною Армією. IX Всеросійський з'їзд Рад '(1921) затвердив декрет РНК «Про електрифікації», звуження кола діяльності ВЧК, на X Всеросійському з'їзді Рад (1922) обговорювалася пропозиція з приводу створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік я, було обрано делегати перший з'їзд Рад СРСР, заслухано доповіді наркомів землеробства, освіти, фінансів.Устанавливалась заодно й виняткова компетенція з'їздів, до неї ставилися: вибори ВЦВК, ратифікація мирних договорів, зміну Конституції.

Конституція РРФСР встановила, що з'їзди Радсозиваются у вирішенні ВЦВК не рідше двох на рік, надалі, з 1921 р., було встановлено, що вонисозиваются раз нагод[2]. Крім чергових з'їздів у разі потреби міг стати скликаний надзвичайний (позачергової) з'їзд у вирішенні ВЦВК чи з вимозі Рад місцевостей, які мають щонайменше однієї населення республіки.

Вибори в Ради і з'їзди Рад проводилися з урахуванням єдиного виборчого права; позбавлялися виборчих прав експлуататори й обличчя, жили на нетрудові доходи, служителі культу; було знято всі дільничні виборчі обмеження, властиві буржуазної виборчої системи.

Конституція встановила прямі вибори у сільські й міські Ради і багатоступінчасті до вищих органів влади, т. е., коли делегати на з'їзд обиралися не прямо, а ще через своїх делегатів (спочатку обиралися делегати на волосної з'їзд Рад, делегати волосне з'їзду Рад обирали делегатів на повітове з'їзд, останні — на губернський тощо. буд.). Вибори відбувалися шляхом відкритого голосування, були максимально наближені до виробництва, у зв'язку з ніж виборчі дільниці здебільшого були виробничими, але створювались і територіальні (за ознакою голосувало населення, не охоплений виробництвом). Цей лад створював перешкоди до проникненню до органів влади ворожий елемент.

Ще одного важливу особливість мали вибори — недостатньо однакову виборче право в робітників і в селян. У робочих були певні виборчі переваги перед селянством. Це обумовлювалось ще зжитим впливом контрреволюції на селянство. Для посилення керівної ролі робітничого класу Конституція 1918 р. закріпила деякі виборчі переваги робітничого класу: Всеросійський з'їзд Рад складався із тих представників міських з'їздів Рад з розрахунку 1 депутат на 25000 виборців, губернських з'їздів Рад — з розрахунку 1 депутат на 125 000 жителів.

Пояснюючи це нерівність, У. І. Ленін на VIII з'їзді партії говорив: «...заходи що така, як нерівність працівників з селянами, Конституцією зовсім не від пропонуються. Конституція їх записала по тому, як вони ввели у життя... Організація пролетаріату йшла набагато швидше, ніж організація селянства, що робив робочих опорою революції" і давав їм фактично перевагу. Далі поставлено завдання: від цих коштів переваг переходити поступово до рівнянню».

Основні положень Конституції 1918 р. було закріплено й у Конституції союзної держави 1924 р.

Верховним органом влади СРСР був З'їзд Рад СРСР, у період з'їздами — ЦВК СРСР. У Конституції СРСР 1924 р. компетенція з'їздів спеціально не застерігалася. Верховний орган влади Союзу РСР міг узяти до розгляду будь-яке запитання, віднесений до ведення загальнофедерального управління; до винятковому ведення ставилося зміну Конституції СРСР, вибори ЦВК СРСР. З'їзди Рад обговорювали роботу Уряди СРСР, звіти керівників головних господарських наркоматів. На з'їздах обговорювалися рішення з таким з принципових питань соціалістичного будівництва, як проведення колективізації, індустріалізації, завдання першої п'ятирічки, відкривали вади на діяльності наркоматів, відзначалися недоліки окремих законів, що вдосконаленню державної машини та радянського законодавства.

З'їзди Рад СРСР скликалися на рік, і з 1927 р. — одного разу два роки. Крім чергових з'їздів міг стати скликаний Надзвичайний з'їзд Рад СРСР з ініціативи ЦВК СРСР, або на вимогу щонайменше двох союзних республік. Надзвичайний з'їздсозивался всього 1 раз утвердження Конституції СРСР 1936 р. Загалом із часу створення СРСР (1922) було скликано 7. чергових і одну надзвичайний позачерговий з'їзд Рад СРСР.

Кількість делегатів, що обираються у з'їзди, поступово зростала: число делегатів із вирішальним голосом на Всесоюзних з'їздах Рад (з І за VIII) зросла з 1673 до 2106, у своїй 70—80 % делегатів, зазвичай, були робітниками і селянами. У Президія з'їзду обиралося до 100 чол., засідання вели по черзі голови ЦВК союзних республік. З'їзд утворював допоміжні органи — Рада старійшин, мандатну комісію, редакційні комісії.

Оскільки з'їзди Рад збиралися періодично, потрібен був діючу вищий орган влади. Такими органами були Центральний Виконавчий комітет (ЦВК) СРСР іЦИКиреспублик[3].

У Російській Федерації таким органом був Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК), обраний на II Всеросійському з'їзді Рад. У його складу ввійшло визначні партійні та державних діячів: У. І. Ленін, Я. М. Свердлов, Ф. Еге. Дзержинський, М. З.Урицкий, У.Володарский, М. І.Подвойский, Р. І. Петровський, А. З. Бубнов, У. Д.Лвапесов, П. І.Стучка та інші. Надалі кількісний склад членів ВЦВК збільшувався переважно по рахунок представницький братніх радянських республік,вступавших в договірні відносини з РСФРР, Головою ВЦВК беззмінно до березня 1919 р, був Я. М. Свердлов. Відзначаючи його заслуги перед революцією, і зокрема посаді голови ВЦВК, У. І. Ленін: «Якщо ми вдалося протягом ніж року винести непомірні тяжкості, які падали на вузьке коло беззавітних революціонерів, якщо керівні групи могли так твердо, буде настільки швидким, так одностайно вирішувати дуже складні питання, це лише оскільки видатне місце у тому числі обіймав такий винятковий, талановитий організатор, як Яків Михайлович». Потім цю посаду було висунуто М. І. Калінін.

У спочатку ВЦВК за складом бувмногопартийним. Попри те що що комуністична партія мала явне більшість у ВЦВК, їй доводилося вести гостру боротьбу з представниками дрібнобуржуазних партій хіба що із кожного питання. 14 червня 1918 р. ВЦВК вилучив зі свого складу есерів (правих і центру) і меншовиків, що викликало зміцненню всієї системи Рад.

ВЦВК був як законодавчим, а й виконавчим і розпорядницьким органом. Він утворював уряд, давав загальне спрямування його діяльності, спостерігав над проведенням у життя основ Конституції. Члени ВЦВК, беручи участь у його засіданнях, до того ж час працювали у різних радянських установах та підприємств і цим вносили у його діяльність свій практичного досвіду і.

Компетенція Президії складалася із двох галузей: по-перше, він був вищим органом влади у період між сесіями ВЦВК, по-друге, він мав правом скасовувати чи стверджувати розпорядження наркоматів і місцевих органів влади, вирішувати конфлікти і питання міжнаркоматами й, він стежив над виконанням рішень ВЦВК. З іншого боку, нього була і спеціальна компетенція: він розробляв все матеріали для з'їздів Рад до сесій ВЦВК.

Функції, повноваження президента і структура ЦВК СРСР визначалися Конституцією СРСР 1924 р. і Положенням, що у 1923 р. ЦВК СРСР мав широкі повноваження у економічній області (прийняття єдиного народногосподарського плану і державної бюджету СРСР, твердження загальносоюзних податків і доходів, єдиної грошової системи), у сфері національно-державного будівництва, у вирішенні спірних питань між союзнимиреспубликами[4]. Він мав правом скасування постанов з'їздів Рад й ЦВК союзних республік, що порушують Конституцію СРСР, встановлював, початку землевпорядження і землекористування, судоустрою і судочинства. У сфері зовнішньополітичної діяльності ЦВК СРСР уповноважений укладати зовнішні позики, ратифікувати договори (з 1925 р.).Обязательному розгляду ЦВК СРСР підлягали все декрети, встановлюють загальні норми політичної та економічної життя.

Члени ЦВК СРСР було наділені законодавчу ініціативу, мали права запиту, змогли приїхати на засіданнях будь-якого органу влади та управління біля СРСР. Виняток із складу ЦВК СРСР міг здійснювати з'їзд, і лише окремих випадках ЦВК із обов'язковим повідомленням з'їзду.

Перемога соціалізму, соціальні зміни у країні викликали необхідність освіти нових органів державної влади управління. Вже у лютому 1935 р, за дорученням VII з'їзду Рад ЦВК СРСР утворив Конституційну комісію. НаЧрезвичайном VIII з'їзді Рад (грудень 1936 р.) ЦВК СРСР не обирався: його обов'язки на січень 1938 р. виконував ЦВК СРСР сьомого скликання.

Отже, радянська представницька система стала кроком вперед проти буржуазним парламентаризмом. Найважливіші відмітні боку вищих представницьких установ держави соціалістичного типу такі: це справді представницький характер парламентів соціалістичного типу, повновладдя вищих представницькихорганов[5]. Поважні установи соціалістичного держави — це працюючі органи, вони розробляють, приймають і контролюють виконання закону, вони влаштовані з урахуванням національного складу населення, діяльність представницьких установі та його депутатів контролюється народом.

1936 – 1953

Вищі органи структурі державної влади. Конституція СРСР 1936 р внесла докорінні зміни й систему й організацію діяльності вищих загальносоюзних і республіканських органів влади. Вона вводила загальне однакову, пряме виборче право всіх громадян із 18-ї років, крім божевільних й з, засуджених судом з позбавленням виборчих прав. З прийняттям Конституції СРСР 1936 р припинила своє існуванняВсесоюзние з'їзди Рад. Як вищого загальносоюзного органу структурі державної владиучреждался Верховна Рада СРСР. Перші вибори у Верховна Рада СРСР відбулися 12 грудня 1937 р. Цього дня трудящі СРСР було обрано свій верховний орган 1143 депутата 12—19 січня 1938 р відбулася перша сесія Верховної ради СРСР.

Верховна Рада СРСР єдиний загальносоюзний легіслатура, вищий орган структурі державної влади у СРСР двопалатної системи. Рада Союзу представляв загальні інтереси усіх громадян СРСР незалежно від своїх національну приналежність Рада національностей був органом національного представництва і відбивав особливі свої інтереси народів СРСР, пов'язані зі своїми національнимиособенностями[6]. Обидві палати повністю рівноправні, але не тоді розбіжності з-поміж них питання передавався погоджувальної комісії,образуемой на паритетних засадах. Але якщо палати після цього прийшли б єдиної думки, Президія Верховної Ради відповідно до ст. 47 і 49 Конституції СРСР міг розпустити Верховна Рада й призначити нові вибори.

Конституція передбачала як ще, і позачергові сесії. Останнісозивалась у разі: у вирішенні Президії, чи з вимозі однієї союзної республіки. Самі депутати Верховної ради СРСР не мали цими правами Сесія була, очної формою діяльності союзного представницького органу. Сесії скликалися 2 рази на рік. Питання кворумі вирішувалося самими депутатами, і тільки зміну Конституції вимагала наявності 2/із депутатів кожної з палат.

У кожній палаті був Рада старійшин. Він формувався на першої сесії кожного скликання і був дорадчим органом. Рада старійшин проводив організаційну роботу намічав перелік запитань, черговість їх постановки, встановлював регламент порядок денний тощо.

Палати могли призначати різні постійні й тимчасові допоміжні комісії. Постійні

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація