Реферати українською » История » Колабораціонізм на території Білорусі під час Великої Вітчизняної війни


Реферат Колабораціонізм на території Білорусі під час Великої Вітчизняної війни

Страница 1 из 4 | Следующая страница

План

Введение

Глава 1. Формуваннябелоруской колаборації3-имрейхам до початок війни

Глава 2.Коллаборационизм під час німецької окупації Білорусі

Глава 3. Основніколлаборационисткие формування

Розділ 1 Основніколлаборационисткие формування

Розділ 2.Новогрудский ескадрон

Глава 4.Коллаборационизм після закінчення війни

Глава 5.Коллаборационизм і мій сім'я

Укладання

Список літератури


Запровадження

>Коллаборационизм (>фр.collaboration — співробітництво) в юридичної трактуванні міжнародного права — усвідомлене, добровільне й навмисне співробітництво з ворогом, у його інтересах держави й на шкоду власній державі. Термін частіше застосовується у вужчому сенсі — як співробітництво з окупантами. У кримінальному законодавстві основної маси країн світу факт колабораціонізму кваліфікується як злочин свого держави, зазвичай як державна зрада. Спочатку означав співробітництво громадян Франції (якого закликав націю глава режиму Віші маршалПетен 1940 року) з німецькими владою під час окупації Франції під час Другої Першої світової. Потім почали застосовувати і решти європейським урядам, які діяли під німецької окупацією (урядКвислинга в Норвегії, режимЛокотской республіки, діяльність мельниківців на окупованій території СРСР і ін.) або військовим організаціям громадян окупованих країн під медичним наглядом гітлерівського блоку (Російська Визвольна Армія Власова, національні СС майже у всій Європі та інших.).

Вермахт і американські війська СС поповнили понад 1,8 мільйон чоловік із числа громадян держав і національностей. У тому числі у роки війни було сформовано 59 дивізій, 23 бригади, кілька окремих полків, легіонів і батальйонів. Білорусь стала винятком, основними причинами білоруського колабораціонізму є невдоволення частини населення радянською владою (зокрема радикальними змінами у Західної Білорусі,присоединенной до СРСР 1939 р.) і діяльність націоналістичних організацій, насамперед діячів Білоруської Народної Республіки, групи прибічників ксьондза У.Годлевского (сам і частину його послідовників надалі розчарувалися в німців і перейшли до підпільної боротьбі проти них), та інших. [1]

Про Білорусі не можна сказати, що колабораціонізм був підтриманий масами, але діяльність білоруських “німців” у досить великою мірою заважала партизанським бригадам, загоном і підпільникам Радянського Союзу, теж не можна забувати, що разом загони колабораціоністів боролися з польськими партизанами і було у складі регулярних військах СС і каральних загонів СД. У середовищі сучасних державних історичних виданнях Білорусі, й Росії геть усе колабораціоністи діяли біля БРСР було визнано бандитами і зрадниками, але з моєї думки чимало жителів тодішньої Західної Білорусі вважали СРСР своєї Батьківщиною, а швидше за все окупантами і поневолювачами і критик у бік тих осіб які перейшли набік німців немає під собою не яких підстав, вони воювали сюди й виборювали не було за Гітлера, а й за незалежність своєї країни, землі, Батьківщини і як завгодно можна назвати, але вкотре повторюся, на мою думку їх можна вважати зрадниками.

Об'єктивними причинами розвитку колабораціонізму у районах Західної Білорусі можна її окупацією СРСР, жорсткої політикою стосовно населенню, нав'язування мови та комуністичної ідеології.

У своїй роботі я використовував матеріали з сайтах у яких є статті присвячені до цієї теми, і навіть праці таких істориків як Литвин А., Соловйов О.К., Соколов Б. та інші. У виборі джерела я керувався об'єктивність і правдивість авторів, і навіть, щоб у цих матеріалів було якомога більше уточнених фактів.


Глава 1

Формуваннябелоруской колаборації3-им райхом на початок Другий Світовий війни

Підготовка білоруських колабораціоністів Третім райхом почаласясередине-конце тридцятих років, коли за Міністерстві внутрішніх справ Німеччини було створено Білоруське представництво — спочатку у Берліні, потім у інших містах Німеччини. Воно займалося виявленням і вербуванням осіб, охочих надавати допомогу Німеччині білоруських питаннях. Так, третій президентБНР ВасильЗахарка написав докладної доповіді про політичному, економічному просторі і культурному становищі Білорусі, і навіть звернувся з меморандумом до Гітлеру запевнянням підтримки. З іншого боку, створили Білоруський комітет самодопомоги — організація, активновербовавшая членів серед білорусів, що у Німеччини. З початком ІІ Першої світової німецьке командування створило у Варшаві й БелаПодляске бази щодо перекидання білоруської націоналістичної агентури завезеними на територію СРСР. У Берліні, у таборіВуставу, у складі білоруських націоналістів, було організовано курси пропагандистів і перекладачів ,до роботи на Білорусі після йогооккупации[2]. Через великий хвилі еміграції з Білорусі людей після приходу більшовиків корумпованої влади, етнічних білорусів, і їх нащадків в Європі був у достатню кількість, щоб було створити “кістяк” руху від антикомуністичним настроєм, теж не можна не відзначити, що колом тих людей який поїхали до Європи, можна було без частки перебільшення тодішньої наукової і політичною еліти Білорусі. Німецькі влади сподівалися з допомогу білоруських націоналістів яких говорити вище будуть закидати завезеними на територію БРСР із метою притягти якнайбільше людей набік німців, прикриваючи звісно свої справжні мети за гаслами “ЗАНЕЗАВИСИМУЮ БІЛОРУСЬ” тощо.

Безумовно, початкової метою фашистської пропаганди була Західної Білорусі, вони (німці) вважали, що з двох років що вона провела у складі СРСР не переймається й не всотала ту ідеологію яку нав'язувала радянська влада своїх громадян, а навпакиобозлилось і вважало радянський союз загарбником.


Глава 2

>Коллаборационизм під час німецької окупації Білорусі. ДіяльністьБЦР

У створеномувоенно-административном окупаційному апараті не останнє місце відводилося що у обозі наступаючих німецьких частин білоруським емігрантам, який був "довіреними" особами німецького військового командування. З їхньою допомогою здійснювалося залучення місцевих активних посібників окупантів до брати участь у створенні адміністративних структури Білорусі. Ці особи надавали окупантам активну допомогу у придушенні зародження партизанки.

Для зміцнення "нового порядку" з 22 вересня 1941 р. за сприяння У. Кубі під всіх округах Білорусі починає діяти Білоруська самодопомога, функції якій ми опинилися аналогічними до роботи Білоруських комітетів самодопомоги, які діяли до війни у Німеччині й Польщі, Білоруська самодопомога, вербуючи собі прибічників серед білоруського населення, стала опорою окупаційної адміністрації У. Кубі.

Напередодні краху фашистської загарбницької політики сході, створюючи ілюзію можливості утворення самостійної білоруської держави під протекторатом фашистської Німеччини,испросив при цьому дозвіл у Берліні, У. Кубі зробив освіту у Білорусі Ради довіри при Генеральному комісаріаті, що була освічена 27 червня 1943 р., напередодні розгрому фашистських військ під Орлом і Курськом, коли привид "неминучої катастрофи встав перед фашистської Німеччиною", чого було неможливо не знати і окупаційну владу у Білорусі.

Преса на той час повідомляла, що Ради довіри ввійшли: Вацлав Івановський,СимонЦитович, МодестЯцкевич,ЯзепДушевский, МихайлоГанько.Старшиной Ради призначенийВ.Ивановский, заступникомЮ.Соболевский.

27 червня 1943 р. нараді в ГенеральномуКомиссариате щодо проголошення Ради довіри, яка іменувалася тоді як Комітет довіри при ГенеральномуКомиссариате Білорусі, поруч із представниками окупаційної влади були присутнібургомистри, кореспонденти газет й радіо, керівники білоруських профспілок, ватажки Союзу Білоруської Молоді.

Перед зібранням виступив У. Кубі, заявивши: "Рада довіри буде адміністративної комісією, яка дорадчим органом при німецькому управлінні.

...Я повідомляю, що допомагатиме радою керівникам відділів ГенеральногоКомиссариата. Її буде створено так: кожна округу посилає через свого окружного комісара за одним представнику.

...Членам Ради довіри буде надані різні змогу роботи з користь власного народу та опрацювання нової Європи Адольфа Гітлера. Сюди, насамперед, ставляться духовна готовність розпізнавати єврейський більшовизм, як смертельного ворога білоруського народу, і з нею. Тут має бути виявлена відвага і готовність стати набік Європи, вірно свої обов'язки перед вождем і німецькоїармией".[20,c.15]

У грудні 1943 р. діяльність Ради довіри зводилася до того, що члени Ради активну участь в нарадах при керівників відділів ГенеральногоКомиссариата. Вони написали ряд пропозицій. Наприклад, у меморандумі "Про боротьбу з партизанами", переданому вКомиссариатВ.Кубе, зокрема говорилося:"... і дозволяємо собі запропонувати для боротьби з бандитами таке: створення спільного німецько-білоруського органу для боротьби з партизанами, у який би входили представники ГенеральногоКомиссариата, СД, СС і білорусів, який би мав мета виробляти відповідні заходи й контролював проведення боротьби з партизанами; створення білоруської таємницею поліції для боротьби з бандитами; пожвавлення пропаганди через білоруську пресу..." [>20,c.16]

Створення Ради довіри не мало нічого спільного з порожніми власними "симпатіями"В.Кубе до білоруському народу, що намагаються говорити окремі автори у своїх публікаціях. Рада довіри проіснувала 3 місяці та була перша з суті настільки ж придатком адміністративному апарату окупантів, як та інші організації типу Білоруської самодопомоги,СБМ тощо., що підтверджують статути та інші організаційні документи. Так було в статуті Білоруської самодопомоги проголошувалася необхідність роботи її активістів та пересічних членів для "кращого культурного розвитку" білоруського народу та уваги над які потребують допомоги людьми. Насправді ж відділи опіки самодопомоги надавали такої допомоги лише сім'ям поліцейських,самоохови й іншим учасникам каральних операцій у складі білорусів, які постраждали фінансовий боєць і з партизанами. Опіку над школами здійснював пропаганди самодопомоги, працював у дусі нацистської пропаганди.

Після здійснення партизанами бойової операції 22 вересня 1943 р., у яких знищили Вільгельм Кубі, його наступником посаді генерального комісара став Курт фонГоттберг.Если Кубі був безпосереднім ставлеником нацистської партії на тимчасово окупованій території Білорусі, то фонГоттеберг став генеральним комісаром як представника вищого військового командування вермахту й у першу чергу військ СС.

Початок діяльності "команди"Готтберга збіглося з корінною зміною обстановки на фронтах Великої Великої Вітчизняної війни. Провал "блискавичної війни" проти СРСР став реальністю, що відкрито висловлювалися як у колах окупаційної адміністрації, і у Німеччини. Рятуючи своє життя, ватажки фашистської партії поступалися свою верховну влада підготовленішим професіоналам з військових.

З досвіду, перевіреному нацистами інших країнах окупованій Європи, геноцид проводився з допомогою активних німецьких посібників, які були уволостних, окружних управах, як раніше неодноразово давало бажаних результати в водночас було однією з характерних ознак початку агонії нацизму як політичного течії ще котра знаходила підтримку в певній його частині населення окупованій території. У ситуації виник, та був реалізували план створення політичної організації білоруських націоналістів, яка консолідації німецької громадянської адміністрації з білоруським народом, а з тією частиною, що хотіла працювати зоккупантами[3].

Такий організацією з урахуванням Ради довіри Кубі інші організації, створених напередодні з ініціативи окупаційного апарату, і спробувала стати Білоруська Центральна Рада.

За задумом фонГоттеберга, воно могло стати слухняним виконавцем наказів і вказівок окупаційної влади, ніж згодом й виявилася. Зібрали Раду з допомогою активних посібників німців, насамперед тих, хто значився у "довірених обличчях" німецького військового командування й мав впливових покровителів високого рівня, фонГоттеберг зробив ставку білоруських націоналістів з середовища емігрантів, які прибули до Білорусь, також "команді"Готтберга довелося також вдатися по допомогу посібників з дев'яти місцевих націоналістів й з, у тому мірою "скривджених" радянською владою, які краще приїжджих знали особливості роботи з населенням. Це був особи, налаштованіпронемецки. Саме їх відбиралися і кандидати до членстваБЦР, яку особисто формувавГоттберг. Сама собою обстановка окупаційного режиму унеможливлювали демократичних засад при освіті Білоруської Центральної Ради.СозданиемБЦР переслідувалися конкретні військові й політичну мету, які вирішувалися шляхом здійснення трьох вимог, поставлених Берліном перед ГенеральнимКомиссариатомГоттберга.

По-перше, добровільне, разом із примусовими заходами, залучення великої кількості чоловічого населення особливі загони, котрі після короткочасною підготовки міг би до складу німецьких поліцейських полків. Ці боївки мали боротися з партизанами у Білорусі під керівництвом німецьких офіцерів. Всі ці частини повинні брати участь у придушенні партизанки. Отже, з допомогою білоруських "особливих загонів" німці мали намір як ліквідувати партизанські сили у Білорусі, а й звільнити потреб фронту військові частини, які приділялися сюди для переформування чи відпочинку. Боротьба партизанами покладалася гітлерівцями самих білорусів. Слід зазначити, що використанняБЦР для масової мобілізації чоловічого населення батальйониБКО було чимало продуманим, що пояснювалося й не так особистим бажанням генерального комісара вислужитися перед керівництвом у Берліні, скільки вимушеним заходом адміністрації фонГоттберга, спрямованої для поповнення Збройних Сил новими резервами, необхідними командуванню фашистських армій групи "Центр" для боротьби партизанського рухом вБеларуси[4].

"Команда"Готтберга мала намір шляхом загальної мобілізації від імені Білоруської Центральної Ради поповнити ряди німецької армії й вивести місцеве чоловіче населення із Білорусі напередодні її звільнення Червоною Армією.

>Готтбергу певною мірою удалося вирішити цю завдання, інсценувавши створенняБЦР і доручивши їй створити "національні" батальйониБКО, які потім ввели до лав діючої німецької армії й підпорядковані німецьким офіцерам. Мобілізація вБКО, проведенаБЦР, поповнила лави поліцейських та інших військ. Головне полягала у тому, щоГоттберг з допомогою лідерівБЦР спробував використовувати батальйониБКО спочатку для розгрому партизанських сил, проти співвітчизників, як при цьому надходили попередніх окупаційну владу.

По-друге, завдання, яку мала вирішитиБЦР, можна охарактеризувати як провокаторську. За задумом фонГоттберга іСД,БЦР у повсякденній діяльності, домігшись визнання із боку певної частини населення, користуючись досвідом нацистської частини населення, користуючись досвідом нацистської пропаганди, мала спробувати виправдати злочину гітлерівців, скоєних на білоруськоїземле(политику геноциду, викрадення населення в каторжні роботи до Німеччини, грабіж матеріальних ресурсів Білорусі, йдр.)[5].

По-третє, завданнямБЦР, за задумом гітлерівців, було притягнення до у співпраці з окупантами нових посібників, що успішно вирішували лідери, інших активістів Ради. Вони згрупувалися навколоР.Островского і найближчих однодумців. Тут виявилися лише білоруські націоналісти емігранти, а й чимало тих, хто спробував зв'язати своє долю з окупантами з будь-яких причин. Повідомлялося, щоГоттберг підшукуючи кандидатури посаду лідера Ради, який міг би прилягти до її складу інших, звернулися із пропозицією раднику ГенеральногоКомиссариата з питань преси, та пропаганди, який одночасно виконував функції цензора білоруських газет, ЮріюСоболевскому і доБНС МиколіШкеленку. Але вони з першої ролі

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація