Реферати українською » История » Соціально-економічне становище Галичини в складі Австро-Угорщини


Реферат Соціально-економічне становище Галичини в складі Австро-Угорщини

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Соціально-економічне становищеГаличини вскладіАвстро-Угорщини

 

>Територія, що входила у складАвстро-Угорщини подназвою “коронного краю” –Галичини,займалапростір у 78.501.73 кв. км. [5,c.154], щостановило 26,16 % територївсієїАвстро-Угорськоїімперії.МежіГаличини проходили "напівночі йсході ізРосією (>ЦарствомПольським,Волинською,Подільською йБессарабськоюгуберніями), напівдні – ізБуковиною йЗакарпаттям, напівденномузаході – ізСілезією.

Запереписом від 31грудня 1910 року уГаличині мешкало 8.025.675 Чоловік населення, пригустоті 102чоловіки на 1 кв. км. [3,c.154].

Уадміністративномувідношенніцей крайподілявся на 81повіт [8,c.4-5], із які 30становилиЗахідну Галичину,населенупереважнопольськимнаселенням й 51повіт –Східну Галичину,населену в основномуукраїнцями. У тієї ж годину населенаукраїнцями Буковина буввиділена вокремийадміністративний район, атериторія Закарпаття був включена у складУгорщини.

>ТериторіяСхідноїГаличинистановила 55.335.032 кв. км. [4,c.5].

КордонміжСхідною йЗахідноюГаличиноюпроходив позахіднійлініїСяноцького,Березовського,Перемишльського йЯрославськогоповітів. ДоповітівСхідноїГаличинивідносились:Бережани,Березів,Бібрка,Богородчани,Борщів, Броді, Бучач,Городенка, Містечко, Гусятин,Добромиль, Долина,Дрогобич,Жидачів, Жовква,Заліщики, Збараж,Зборів,Золочів, Калуш,КамінкаСтрумілова,Коломия,Косів,Ліско, Львів,Мостиська,Надвірна,Перемишль,Перемишляни,Підгайці,Печеніжин,Рава-Руська, Рогатин, Рудки,Самбір, Скалат, Сколе,Снятин, Сокалі,Станіслав,СтарийСамбір, Стрий, Сянок, Теребовля, Тернополі,Товмач, Турка,Чесанів,Чортків,Яворів й Ярослав.

У 1910роціСхідна Галичинаналічувала 5317158мешканців [8,c.27],причому населенняїїстановило 66,5 % відзагальноїкількості краю.

Заданимиофіційної статистики населенняСхідноїГаличини в 1910роціподілялося занаціональноюознакою таким чином:українців – 3132233 Чоловік, чи 58,9 %,поляків – 2114792 Чоловік, чи 39,8 %,німців – 64845 Чоловік, чи 1,2 %,інших – 5288 Чоловік, чи 1,1 %.Варто,однак,зазначити, щоцідані невідповідалидійсності,оскільки допольськоїнаціональності буливіднесені йєвреї, акількістьукраїнського населення був явноприменшена.

>Статистичнідані провіросповідуваннядаютьможливістьдещоуточнитирозподіл населенняСхідноїГаличини занаціональноюознакою. Так, греко-католиків було б 3293073 Чоловік, чи 61,72 %,римо-католиків – 1349626 Чоловік, чи 12,35 %,інших – 34000 Чоловік, чи 0,64 % [9,c.4]. Однак йціданітежприменшуваликількістьукраїнців тазбільшуваликількістьполяків.

>Корективи вдані пронаціональний склад населенняСхідноїГаличини буливнесеніще в 1900році У. Охрімовичем,котрийвстановлювавкількістьукраїнців у 64,5 %,поляків – у 21 %,євреїв – у 12,8 %,німців – у 1,2 % таінших – у 0,5 % [14,c.84], щонеобхідно матір наувазі й длявизначення відсотковогоспіввідношення населенняСхідноїГаличини в 1910році.

>Розподіл населення занаціональним складом по окремихповітахСхідноїГаличинидававтаку картину:повіти,розташовані напівденномусході (>Надвірна,Коломия,Печеніжин,Снятин,Товмач,Городенка,Заліщики йБорщів),нараховували від 66 до 88 %українців, від 4 до 18 %поляків й від 8 до 20 %євреїв;прикарпатськіповіти (>Богородчани, Калуш, Долина, Рогатин,Бібрка,Жидачів, Стрий, Сколе,Дрогобич, Турка,СтарийСамбір йЛіско) – від 64 до 86 %українців, від 5 до 20 %поляків й від 8 до 18 %євреїв;повітипівнічноїчастиниСхідноїГаличини (>Яворів,Рава-Руська, Жовква й Сокалі) – від 66 до 80 %українців, від 13 до 18 %поляків й від 8 до 15 %євреїв;повітигалицькогоПоділля (Гусятин,Чортків, Скалат, Теребовля, Тернополі, Збараж, Броді,КамінкаСтрумілова,Зборів,Золочів,Перемишляни,Бережани,Підгайці, Бучач йСтаніслав) – від 55 до 72 %українців, від 18 до 34 %поляків, від 8 до 18 %євреїв;повітисередньоїГаличини (Львів, Містечко, Рудки,Самбір,Добромиль,Мостиська,Чесанів,Перемишль й Ярослав)нараховували від 40 до 66 %українців, від 20 до 50 % –поляків й від 8 до 20 % –євреїв; уповітахЛемківщини (Сянок,Березів)українське населення було б вменшості,однак, мешкало компактно впівденнійгірськійсмузівздовжугорського кордону [8,c.61-82].

У 1900році вСхіднійГаличинінараховувалось 3773населенихпункти [8,c.60].Офіційна статистикарозподіляла їхні занаціональним складом таким чином:

ізабсолютноюбільшістюукраїнського населення............................. 3.003

ізвідносноюбільшістюукраїнського населення ................................. 79

ізабсолютноюбільшістю польського населення ................................. 477

ізвідносноюбільшістю польського населення .................................... 41

ізабсолютноюбільшістюєврейського населення ............................... 68

ізвідносноюбільшістюєврейського населення .................................. 47

ізабсолютноюбільшістюнімецького населення ................................ 57

ізвідносноюбільшістюнімецького населення ................................... 5

>Основначисельністьукраїнського населення бувзосереджена в українських селах. Зусієїкількостіукраїнцівземлеробствомзаймалося 90,7 % [3,c.2].

УмістахСхідноїГаличинипереважалопольське населення. То в 1910році в 19-тиїїмістах мешкало 408452 Чоловік [8,c.35], із нихукраїнців – 24,8 %,поляків – 35,5 %,євреїв – 38,5 %,інших – 1,2 %.

>Такийнизький відсотокукраїнського населення вмістах бувнаслідкомпольськоїколонізаторської політики,основоюякої було бнамагання дозахоплення містСхідноїГаличини якфорпостів, через котріпольськіпоміщикинадіялисяповністюполонізувати укра-їнськіземлі.Чим понад було б місто,чим понадполітичне йекономічнезначення воно та мало, тім меншеможливостей було б для збільшення вньомуукраїнського населення. Так,наприклад, у 1910році уЛьвові іззагальноїкількостімешканців із 206113 Чоловік [6,c.8]українцівнараховувалосьлише 39314 Чоловік, щостановило 19,1 %.

>Дещовищий був відсотокукраїнського населення вмістечкахСхідноїГаличини.Загальнакількість населення у всіхїїмістечкахстановила в 1910році 441817 Чоловік, із нихукраїнців – 31,3 %,поляків – 26,2 %,євреїв – 42 % таінших – 0,5 % [7,c.52].

>Загальна жкількістьміського населенняСхідноїГаличинистановила в 1910році 614569 Чоловік, чи 11,55 %всьогоїї населення, що було б на свійчергучіткимдоказомнизькогорозвиткупромисловості.

>Незважаючи тих, щоСхідна Галичинаволоділа великимиприроднимибагатствами, вонзалишалась уекономічномувідношеннінерозвиненим,відсталимкраєм – придатком допромисловихрайонівАвстро-Угорщини.

“>Австрія, – писавшинаприкінціминулогостоліттяІван Франко, – систематично душила йрозорювала вГаличинізародкипромисловості й фабрик.Австріясвідомозатримувалаекономічнийрозвиток йсамодіяльність вГаличині,щоб матірмісце длязбутуфабричноїпродукціїіншихїїпровінцій” [11].Зрештою один ізпершихгубернаторівГаличини граф П. Гессвідверто заявивши, що вона разом ізБуковиноюможе бути лишепостачальникомхліба длязахідноїчастиниАвстрії [13,c.128].

У 1910році 88,45%всього населення краюзаймалосясільськимгосподарством й лише 11,55% мешкало вмістах. Колистосуєтьсяукраїнського населення, то 91,5 % його було бзайнято всільськомугосподарстві, 2,1 % – упромисловості й 1,4 % – уторгівлі [7,c.49].

Упорівнянні ізіншимичастинамиАвстро-Угорщини Галичина бувдужебіднамісцевимикапіталами. Заданими 1912 року тутіснувалолише 9банків, із них 7 –акціонерних.Акціонернийкапіталгалицькихбанківдорівнював 41 млн. крон [8,c.24-25], щостановилолише 3,3 %складовогокапіталу всіхавстрійськихакціонернихбанків, тоді як начасткуНижньоїАвстрії припадало 67,7 %всьогоскладовогокапіталу. Іце у тому годину, колиНижняАвстріязаймала лише 6,6 %, а Галичина – 26,16 % територїАвстро-Угорщини.

Згалицькихбанківнезначна лишечастинакористуваласямнимоюнезалежністю. Так,наприклад,галицькийпромисловий банк, формальнокрайоваустанова, бувфілієюNiderosterreichischeEscompleGeselschaft уВідні, банкДлугоша бувфілієюLanderbank. І один, йдругий булиповністювідданіінтересамзахідноавстрійськоїпромислововсті.

Уепохуімперіалізму залежністьГаличини відавсто-угорськогокапіталуще понадпосилилась. У тієї ж годину ізметою забезпечення максимальногокапіталістичногоприбутку шляхомексплуатації,розорення йзубожіннябільшості населення донайцінніших народнихбагатствпочавпростягати рукиангло-американськийкапітал.

>Поряд ізавстрійськими,англо-американськими,польськимимонополістичнимиоб’єднаннямивиникалитакожрізного роду товариства йоб’єднання українськоїбуржуазії. Так,наприкінці ХІХ й на початку ХХстоліття,виниклитовариствовзаємного кредиту “>Дністер” ізоборотнимкапіталомблизько 2 млн. крон, “>Народнаторгівля” (1883),оборотнийкапіталякоїстановив 2,5 млн. крон, “>Крайовиймолочний союз” вСтрию (1907) ізоборотнимкапіталом в 1,5 млн. крон, “Сільський господар” (1911) й т.д. УГаличиніз’явилися і укра-їнськікапіталісти-мільйонери, як М.Крисько,К.Левицький, М.Сисак, П.Терлецький таін.

>Капіталиіноземноїбуржуазіїоб’єднувалися ізкапіталами українськихкапіталістів.

>Австрійський уряд йпольськіпоміщики проводили уСхіднійГаличиніяскравовираженуколоніальнуполітику.Панівна вГаличині великапоміщицька знати,виходячизісвоїхсоціальнихінтересів, небажаларозвиткупромисловості краю. Так,наприклад, великомупольському магнатуграфовіА.Потоцькому, що бувнамісникомГаличини, поставилизапитання,чомувін неорганізує насвоїх землях,багатихпокладамикам’яноговугілля,добування його,вінвідверто пояснивши: “Не хочузбільшуватипролетаріату вГаличині” [1,c.10].Побоюючисьзростанняреволюційногопролетаріату, А.Потоцькийвважав закращеодержуватиприбутки зсвоїхобширних земель шляхомексплуатації роботи селян.

>Домінуюче становище впромисловостіСхідноїГаличинизаймали на початку ХХстоліттякустарніпромисли.Промисловийперепис 1902 рокудаєтакідані про станпромисловостіСхідноїГаличини [3]:

Характер

>підприємств

>Кількістьпідприємств >Кількістьпрацюючих

>Абс.цифри

У %

>Абс.цифри

У %

1.Одноосібнікустарні підприємства 24.647 45,48 24.647 17,14
2.Дрібніремісничі підприємства (від 2 до 5працюючих) 27.075 49,95 69.851 48,57
3.Великіремісничі підприємства (від 6 до 20працюючих) 2.085 2,85 18.749 13,03
4.Дрібніфабричні підприємства (від 21 до 100робітників) 329 0,61 13.565 9,43

5.Середняфабричнапромисловість

(від 101 до 1000робітників)

51 0,09 13.387 9,31
6. Великафабричнапромисловість (понад 1000робітників) 3 0,01 3.622 2,52

Разом

54.190 100% 143.821 100%

Зтаблиці видно, щопромисловістьСхідноїГаличини був в основномудрібною,кустарною.Кустарниходноосібнихпідприємствнараховувалося 45,48% ; тут було бзайнято 17,14 %працюючих.

>Другоюосновноюгрупою булидрібніремісничі підприємства, на якіпрацювало від 2 до 5 Чоловік.Вонистановили 49,95 % всіхпідприємств, й ними було бзайнято 48,57 % всіхремісників.

Таким чином,кустарні – одинаки йдрібніремісничі підприємствастановили 95,43 %всієїпромисловості йохоплювали 65,71 % всіхпрацюючих.

>Великіремісничі підприємства були порівняноневеликі.Вонистановилилише 3,85 % всіхпідприємств із 13,03 %зайнятих вониосіб.

>Фабричнапромисловістьзнаходилась настадіїзародження й був представленаголовним чиномдрібнимипідприємствами, котрінараховували від 20 до 100робітників.Ці підприємствазаймали впромисловості краюдуженезначнемісце ( 0,61 %) йохоплювалилише 9,43 %працюючих.

>Середнюфабричнупромисловістьстановили лише 0,09 %підприємств із 9,31 %зайнятих вониробітників. Великихпідприємств було бвсього 3; смердотістановили 0,01 %підприємств із 2,52 %робітників.

Пронизькийрозвитокпромисловості уСхіднійГаличинісвідчитьтакожнаявністьвеликоїкількості такзваних “>домашніхпромислів”, котріпрацювали не так назамовлення, але впосередника,причомуцягалузькустарноїпромисловості бувнайбільшвідсталою. Застатистикою 1902 року таких “>домашніхпромислів”нараховувалось 51.583; вонипрацювало 60000 Чоловік.

>Основнимигалузямипромисловості уСхіднійГаличині бувхарчова, котрапереробляласільськогосподарськіпродукти,лісова,деревообробна йнафтова.Металургійна ймашинобудівельнапромисловість тутзовсім буввідсутня.

Ряддослідниківзверталися до запитання провідсталістьпромисловості уСхіднійГаличині. Так,наприклад, Ф.Буяк,співставляючи станпромисловостіГаличини йпромисловості центральнихрайонівАвстро-Угорщини в 1912році,констатував, щопромисловістьГаличини буврозвиненазначнослабше. “>Становлячи 26 % територї держави й 28 %її населення, –пише Ф.Буяк, – Галичина малавсьоголише 15,8 %промисловихпідприємств, 10,1 %осіб, котріпрацювали впромисловості, й лише 5,5%паровихкінських сил, щознаходились впромисловості. На 1000 Чоловік населенняГаличини припадало 21промисловепідприємство, вАвстро-Угорщині – 38,зайнятихосіб упромисловостіГаличини – 44,Австро-Угорщині – 125, 9,3 %паровихкінських сил уГаличині, вАвстро-Угорщині – 59” [12,c.241].

Однак,наведенідані про станпромисловостіСхідноїГаличини,виведені наосновіперепису від 3 июля 1902 року, далеко ще не точновідображаютьрівеньїїпромисловогорозвитку,оскільки згідно цогоперепису до числапромисловихпідприємствзараховувались й усі торговельно-промислові підприємства. Таким чином,рівеньпромисловогорозвиткуСхідноїГаличини бувзначнонижчий, ніж можна було б бзробитивисновок наосновіімперськогопромисловогоперепису 1902 року.

>Уточненняданих про станпромисловостіГаличини було б проведено в 1910роцігалицькимкрайовим бюропромислової статистики, врезультатіякого було бвідображено станвиключновиробничихпідприємств.

Зацимиданими, вГаличинінараховувалось 4096промислових йгірничихпідприємств, в якіпрацювало 101808робітників. Звказаноїкількості часткуСхідноїГаличини припадало 2524 підприємства із 51737робітниками.

Пророзмірицихпідприємствсвідчатьтакістатистичнідані [5,c.216-217]:

>Підприємств закількістюзайнятих вониробітників >Кількістьпідприємств Увідсотках дозагальноїкількості

Але вонипрацювалоробітників

>Всього

У % дозагальноїкількості Усередньому на одномупідприємстві
1робітник 159 39,5 159 5,8 1
1 –5 роб. 838 2.862 3
6 – 10 роб. 679 44,0 5.709 22,2 8
11 – 20 роб. 432 5.765 13
21 – 50 роб. 227 7.496 32
51 – 100 роб. 104 13,1 7.321 28,7 73
101– 300 роб. 67 10.767 153
300– 500 роб. 7 0,3 2.774 26,2 396
>500–1000роб. 9 5.983 657
понад 1000робітників 2 0,4 2.881 17,1 1.440
>Всього 2.524 100,0 51.737 100,0 20

Зцієїтаблиці видно, що вГаличині ззагальноїкількостіпромисловихпідприємств було б 96,6 %зовсімдрібнихпідприємств,середніх було бвсього 3,0 % й великих танайбільших – лише 0,4 %.

>Цятаблицятакожсвідчить, що вГаличині на всіхпідприємствахпрацювалобіля 52тисячпромисловихробітників.Сюди не включено тихийробітників, котріпрацювали назалізниці йдержавнихпідприємствах. Алікількість такихробітників неперевищувала 6 – 8тисяч Чоловік.

>Проте, як видно ізнаведенихвищеданих, на початку ХХстоліття вГаличинізбільшуваласяконцентраціявиробництва,загострювалисявластивікапіталізмупротиріччя.Капіталізм вступивши у своювищу йостаннюстадію –імперіалізм.

У 1910році наїї великих йнайбільшихпідпримствах вже було бзайнято 8864робітники, накожному ізцихпідприємств всередньомупрацювало по 800 Чоловік. 43,3 %робітниківГаличини було бзосереджено на 85середніх, великих йнайбільшихпідприємствах, ізкількістюробітників не менше 100чол. укожному.

як ужезазначалосявище,економічнавідсталістьГаличини бувнаслідком того, щоекономічна політикаавстрійського уряду йпольськоїшляхти вГаличинізводилася дохижацькоїексплуатаціїїїприроднихбагатств й малаяскравовираженийколоніальний характер. Волеюавстрійськихправителівцей край ізбагатимиприродними ресурсами бувперетворений уринокзбуту длязахідноавстрійської танімецькоїпромисловості. “Системагосподарюванняавстро-угорськоїмонархії, – мовивши Д.Мануїльський нанараді учителівзахідних областей України в 1945році, – бувпобудована на тому,щобтримати Галичину встаніекономічноївідсталості іперетворитиїї нааграрний придаток допромисловихавстрійців йугорців, якпанівнихнацій.ЕкономічністосункиміжАвстрією таУгорщиною, із одного боці, йГаличиною, із іншого, були наділістосункамиміжпромисловорозвиненоюметрополією йвідсталою танерозвиненоюколонією, ізякоїметрополіявисмоктувала усі соки.Відень й Будапешт жили зарахунокГаличини, так саме, якпотім Варшава йБерлін” [4, з. 6-7].

>Такаекономічна політикаАвстро-Угорськоїмонархії повідношенню доГаличинивідповідала не лишеінтересамавстрійських, але й іінтересампольськихексплуататорів.

>Тримаючи Галичину настановищіаграрно-сировинного придаткапромисловихцентрівАвстро-Угорщини,австрійськіправлячі колазаохочувалихижацькуексплуатаціюневичерпнихбагатств українських земель й всімазасобамизатримувалирозвитокпромисловості,зокремамашинобудівної.ВониспрямовувалирозвитокГаличини так,щоб вонзавжди був наприв’язі уметрополії.

>Колоніальна політикаАвстро-Угорськоїмонархії врозвиткупромисловостіГаличинияскравопроявилася восновнійїїгалузі –нафтодобувнійпромисловості.

Нафтадобувалася йвивозилася ізГаличини,головним чином, яксирий продукт.Переробітокїї бувзосереджений в основному увнутрішніх районахАвстро-Угорщини [2,c.152], щопозбавляло крайможливості матір намісцінафтопереробнупромисловість. Це було бхарактерним й дляіншихгалузейпромисловостіГаличини,зокремагірничої,лісової,шкіряної таін.

Укінці років ХІХ стнафтодобувнупромисловістьГаличинипосиливсяприпливзахідноєвропейськихкапіталістів, котріспрямовувалися нарозширенняексплуатаціїдрогобицько-бориславськихнафтовихджерел.

>Хижацькаексплуатаціяробітників йпограбуваннягалицькихнафтовихбагатств давалиавстрійським,німецьким,французьким таіншимкапіталістамказковіприбутки.Іноземнікапіталістипростягали своїхижацькі руки добагатствГаличини, смердотістворювали своїоб’єднання подобуванню,транспортуванню йреалізаціїгалицькоїнафти. Так було в 1895році вм.Відні було бстворено “>Карпатськеакційнетовариство” длядобуваннягалицькоїнафти, яку малокапітали удесятеромільйонів крон, а 1914році йогокапітал вжестановив 18мільйонів.

>Найбільшмогутнім уГаличині було бнафтовеакціонернетовариство “>Галіція”, в яку входилиавстрійські,німецькі,англійські таіншікапіталісти.Воноутворилося ум.Відні в 1904році ізкапіталом у 6мільйонів крон. У стислийпроміжок годиникапітал цогоакціонерного товариствазріс более як у три рази.

У 1918році йогокапіталстановив вже 20мільйонів 400тисяч крон. Тут вартозазначити, що іззагальноїкількості 56акціонерних товариств лише 16знаходились уГаличині, усі жрешта булирозташовані за кордоном [9,c.180].

>Американськінафтовікоролі,намагаючисьприбратигалицькунафту досвоїх рук,відкрили тутфілію свогонафтового концерну “Вакуумойлкомпані”,щоб із йогодопомогоюпозбутисяконкурентів насвітовомуринку.

>Поряд ізцим унафтовійпромисловостійшов процессиндикування. У 1913році уже весь продажівнафти бувсконцентрований усиндикаті “>Петролеа”.Галицьканафтавивозилася доНімеччини,Франції,Швейцарії,Італії.Експортомїїзаймалосявіденськеакціоненрнетовариство “>Олекс”.

>Іноземнийкапітал, щоексплуатувавнафтовіджерелаГаличини, виходивцілком не ізінтересівдальшогорозвиткунафтовихпромислів краю, авиключно ізбажанняодержативеликіприбутки,маючиможливість забезціньнайматиробітників йжорстоко їхніексплуатувати. Для цоговінскорочуваввидобутокнафти,одночаснодобиваючисьпідвищенняцін нанеї.

Процесвідчить такатаблиця,складена наосновіофіційнихданих [5,c.207]:

>Роки

>Добутонафти в центнери >Ринковавартістьпродукції >Ціна за 1цнт. у вітах

1902

1903

1904

1905

1906

1907

1908

1909

1910

1911

5.208.470

6.725.078

8.239.431

7.943.912

7.371.942

11.258.064

17.180.302

20.863.415

17.660.178

14.878.421

14.676.651

14.101.312

24.405.822

19.587.433

19.843.685

24.938.473

20.570.784

32.221.494

44.068.490

46.994.393

2,82

2,54

2,96

2,47

2,69

2,22

1,20

1,55

2,49

3,16

>Ціданівказують, що 1909рік буврекордним повидобуткунафти,однак продажнацінаїїзначнозменшилась упорівнянні ізпопереднімироками. Це привело доти, що в 1910-1911рокахпродукціянафтирізкознизилася й в 1911роцістановилалише 71,7 %продукції 1909 року. Автім,цезовсім невідобразилося наприбуткахпромисловців,оскількиринковіціни нанафтузросли понад яквдвоє впорівнянні із 1909 фатальністю, азв’язку ізцим, Незважаючи назниженняпродукції на 28,3 %,промисловці здобули зазменшенийвидобуток на 14773899 крон понад, що дало збільшеннявиручки на 45,9 %.

>Зниженнявидобуткунафтиспостерігалось й вподальшому. То в 1912році було бвидобуто уже лише 11441332центнеринафти,тобто на 3437089центнерів менше, ніж у 1911році. Однаквказанескороченняпродукції (на 21,3% упорівнянні із 1911 фатальністю) невідобразилося навиручціпромисловців, Якастановила 57234546 крон, що впорівнянні ізпопереднім фатальністю дало збільшення на 10240153крони, чи на 21,79% [8,c.344].

>Низькийрозвитокнафтовоїпромисловості уГаличиніпідтверджують йтакідані. У 1902році тутдіяло 292нафтовісвердловини, на які було бзайнято 5889робітників. У 1910роцісвердловин було б 332, але йкількістьробітників нимизменшилася до 5000 Чоловік. Таким чином, Незважаючи на збільшеннязагальноїкількостісвердловин на 13,0 %,кількістьробітниківзменшилась на 6,0 % [39,c.160].

>Скорочувався вГаличині йвидобутокозокериту (земляного воску), щопідтверджується такимиданими [5,c.207]:

>Роки >Продукція в центнери

>Вартістьпродукції

(у кронах)

>Середняціна

за центнер

1902

1903

1904

1905

1906

1907

1908

1909

1910

1911

26.548

28.494

30.859

29.572

26.982

25.080

25.925

21.154

21.707

19.403

2.922.362

4.350.193

4.730.554

4.131.566

3.352.363

3.117.106

3.204.855

2.706.791

2.923.569

2.614.472

110,08

152,67

153,30

139,71

124,24

124,29

125,01

127,96

134,68

134,75

Характерно, що запродукціюозокериту вкількості 26548центнерівпромисловці здобули в 1902році 2922362крони, а й запродукцію в 19403центнери в 1911році – 2614472крони. Таким чином, прискороченнівидобутку в 1911році на 26,93 % упорівнянні із 1902 фатальністюпромисловці здобули зазменшенупродукціюозокеритумайжетаку ж суму грошей.

>Слідзазначити, що в 1912роціпродукціяозокеритузновузменшилась ( упорівнянні із 1911 фатальністю на 5572центнери, чи на 13,26 % ) йстановила 16831центнери [9,c.344].

Угалузівидобуткуозокеритутакожспостерігалосьрізкескорочення яккількостіпідприємств, то йкількостізайнятих вониробітників.Якщо в 1902році вГаличині було б 11 шахт повидобуткуозокериту, на які було бзайнято 2610робітників, то 1910роцідіяло ужелише 7 шахт, на якіпрацювало 1165 Чоловік, щостановилозменшенняпідприємств на 37,0 %, акількостіробітників – на 55,0 % [3,c.165].

>Східна Галичина бувбагата йродовищамисолі, але й йсолянийпромисел буврозвинений унійдуже слабко.

УАвстро-Угорщинііснуваламонополія навидобуток й продажівсолі, котра приносиладержавівеликіприбутки. Ззагальноїсумиприбутків відсолі в 49602830 крон (1913рік) Галичина дала 18095700 крон, щостановило 36,5 % всіхприбутківАвстро-Угорщини посоляніймонополії [37,c.298]. ОднакСхідна Галичина, Яка маласолянікопальні вЛяцьку,Стебнику,Дрогобичі,Болехові,Долині,Калуші,Ланчині,Делятині йКосові, дала врахунокцієїсуминебагато понад 25,0 %.

Цепояснюється тім, щоосновнийвидобутоксоліпроводився вЗахіднійГаличині, асолянікопальніСхідноїГаличинирозроблювалисядуже слабко, не булимеханізовані, ймайже вся робота тут проводиласякустарним способом,вручну.

>Річнийвидобутоксолі уСхіднійГаличиністановив 589618центнерів,розділяючись по окремихкопальнях таким чином [5,c.164-165]:

>п/п

>Місцезнаходження

>солянихкопалень

>Кількістьвидобутої

>солі

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація