Реферати українською » История » Суспільно-політичні Зміни у Галичині и Буковіні Під впливим революції 1848 року


Реферат Суспільно-політичні Зміни у Галичині и Буковіні Під впливим революції 1848 року


>Суспільно-політичнізміни уГаличині йБуковині подвпливомреволюції 1848 р.

 


>Революційніподії уВідні, котрірозпочалисянавесні 1848 р., далипоштовхпосиленнювизвольнихрухів убагатьох краях,об’єднаних подскіпетромГабсбургів,зокрема уГаличині таБуковині. Провіденськеповстання уЛьвові сталовідомо 18березня 1848 р. Про те ж дняпредставникипольськихнаціональних сил Львовавиробилипетицію доавстрійськогоімператора,сформульовану в 13 пунктах. У цьомудокументіставилисявимогискасувати становепредставництво,визнатирівність всіхгромадян перед законом,утворитиокремупровінційнуадміністрацію,запровадитипольськумову у школах, судах таіншихдержавнихустановах,усунути ззайманих посадчиновників-негаличан йзамінити їхньогоуродженцямиГаличини,скасуватипанщину й усі селянськіповинності,відмінитисервітути (права селян начастковекористуванняпоміщицькимилісами,пасовиськами) таін [1]. Посутіце бувпрограмапольськихполітичнихкіл, Яказводилася доперетворенняГаличини впольськуавтономнупровінціюАвстрійськоїмонархії.

>Підписанняпетиції, якурозпочалосянаступного дня,вилилось убагатолюднудемонстрацію навулицях Львова.Підтискомгромадиміста 20березня 1848 р. буливідсторонені відзайманих посадльвівськийбургомістрЕ.-Д.Фестенбург йсекретарХомінський. Новимбургомістром Львова ставшигубернськийрадник графА.Голуховський. Про те ж дня губернаторГаличини Ф.Стадіон давшизгоду назвільненняполітичнихв’язнів (понад 200осіб) й на формування національноїгвардії.

13 апреля 1848 р. уЛьвові бувстворенаЦентральна раданародова, котра сталакерівним органом польськогонаціонально-визвольного руху вГаличині.ІніціативаорганізаціїЦентральної Зарадинародової належалапредставникампольськоїінтелігенціїЯ.Фельтману,Ф.Смольці,Ф.Земялковському,Я.Добжанському,Ю.Дзержковському таін.Їїполітична платформаформулювалася впетиції від 19березня,врученій іздеякими поправкамиімператорові 6 апреля 1848 р.

>Оперативну йпрактичну діяльністьЦентральної Зарадинародовоїзабезпечуваливісімвідділів:крайовихсправ, духовний, науковий, усправахопіки, зв'язку,комісарів,фінансовий й національноїгвардії.Упродовждругоїполовини апреля 1848 р. в всіхмістахГаличини булистворенімісцевіосередкиЦентральної зарадинародової. Успеціальнійінструкціїзазначалося, що вкожномуокрузі коронного краюГаличинипотрібностворитиокружну радународову вскладі не менше семиосіб.Вони маліздійснюватикерівництвопольським рухом вкраї іорганізуватимайбутнівибори довіденського парламенту.

>Події уЛьвовіактивізували громадський рух вусьомукраї.Відразу жнадзвичайноїактуальностінабулоселянське запитання.Центральна раданародова, нечекаючирішення уряду,звернулась ззакликом дошляхтинегайнодобровільнозвільнити селян відобов’язковоїпанщини.Австрійська владатакожнамагаласязапобігтиповстанню,оскільки віддеякихокружних старост до губернаторанадходилитривожніповідомлення провкрайнебезпечну обстановку населі йпропозиції негайноскасувати усіфеодальніповинності селян завикуп.

>Господарська кризу, котраохопилаАвстрію уперіоднаполеонівськихвоєн табезпосередньо после них,надмірні поборишляхти йнарешті політика уряду,якийдіяв за принципомdivide etimpera –це булиголовнічинники, котріпосилювалинапругу устосунках населеннягалицьких йбуковинськихсіл ізавстрійськоювладою.Деякіавтори, котрідосліджувалиподії 1848 р.,головнупровину завиникненняконфліктів у селах краюпокладають наконсервативнубільшістьгалицькогопоміщицтва,котре “>своєюповедінкоюсвідомо чинесвідомо довело довеличезногокипіння у всіхпідкарпатських селах”.

Узвязкузіскладноюситуацією, щосклалася угалицькомусуспільстві, губернаторФ.Стадіонзакли Кавокружніуправлінняусувати все, що могло бдати селянампривід длянедовіри йповстання. Разом із тімвіннамагавсястримуватизростаючуактивністьшляхетськихкіл,залякуючи їхні тім, що смердотіможутьспровокуватиселянськіповстання. Усвоїхзведеннях доВідня губернаторнагадував проселянськеповстанняпротиземельноїїшляхти 1846 р., якузмусилоавстрійський урядвзяти у собіініціативущодоврегулюванняаграрнихвідносин уГаличині йповідомляв про ті, щоумови, котрісклалися,загрожуютьавстрійськомупануванню вГаличині.Вже 13 апреля 1848 р. губернатор бувзмушенийапелювати до уряду ізпроханнямдомогтися відімператораприйнятирішеннястосовнопанщини уГаличині.

>Після детальногообговорення стану, щосклалося вГаличині, 17 апреляавстрійський уряддоручивФ.Стадіонунегайнооголосити проскасуванняпанщини завикуп.Вінсподівався таким чиномзапобігтиселянськомуповстанню,зміцнитидовіру селян доавстрійської влади таводночасобіцянкоювикупу забезпечитиприхильністьпоміщиків.

22 апреля 1848 р. бувоголошений циркуляр Галицькогогубернськогоуправління про ті, що із 15 (3)травня 1848 р. „усіпанщинні роботи йпідданськіданинискасовуються завинагороду, вмайбутньому – зарахунок держави”.

17 апреля 1848 р.імператор Фердинанд Іпідписав указ проліквідаціюпанщини вГаличині із 15травня того ж року. Невикликаєсумніву тієї факт, щоголовним чином страх передселянськоюреволюцієюзмусивавстрійський урядскасуватипанщину вГаличині начотиримісяціраніше, ніж в всіхіншихпровінціяхАвстрійськоїімперії.Окремим актом від 9серпня 1848 р.дію цого патентом урядпоширив на Буковину.

першийавстрійський парламент 7вересня 1848 р.ухвалив закон прозвільнення селян відкріпосноїзалежності на територївсієїАвстрії, пронаданняїм правгромадян держави й прававласності на грішну землю,якою смердотікористувалися заспадщиною.Згідно ізцим законом,селяниповинні булисплатити накористьпоміщиківкомпенсацію (>індемнизацію), котравідповідаладвадцятикратнійвартості всіхрічнихкріпосних повинностей. Увласність селянстваГаличини йБуковиниперейшло менше ніж половина земельніугідь краю. Увласностіпоміщиківзалишилисямайже усіліси йпасовища, закористуванняякимиселяни булизмушенівідробляти чиплатити.

>Відтак селянство,отримавши із рукавстрійськогоімператоразвільнення відфеодальних повинностей,потрапило у залежність відсвоїхколишніхпанів.Селянамнадаваласязмогапрацюватисамостійно, безпримусумандаторів,однакрезультатиїхньої роботипривласнювалисяпоміщиками яквикупніплатежі.

>Попри ті, щоскасуваннякріпосного права уГаличинізатякнулося натривалий годину йздійснювалося вінтересахпоміщиків, сам собою фактліквідаціїфеодальних повинностей селянмавпозитивнезначення длясуспільно-політичногорозвитку краю. “>Знесенняпанщинилишилосяодинокою,доброчинноюпам’яткоюбурхливого 1848 року,зробилосяпідвалиною нового життя, нового ладу тарозвоюАвстрії, а особливонашого народу”.

>Ліквідаціяселянських повинностейзапобіглаповстанню,однак незаспокоїласільське населенняГаличини йБуковини.Селянство було бневдоволененасампередневизначеністю запитання просервітути, атакожвисокимицінами насіль,тютюн таін. У окремих селахмешканцінамагалисясиломіцьповернутисобізахопленіпоміщикамиземлі,ліси, луки іпасовища. Напридушенняцихвиступів влада частопосилалавійськові зажени.Влітку, под годинужнивмасового характерунабулавідмова селянпрацювати напоміщицькихланахнавіть заумови оплати чискасуваннязаборгованостей.Нерозв’язаність низьківажливихсоціально-економічних проблемспонукалигалицьке йбуковинське селянстводедаліактивнішевключатися уборотьбу за своїсуспільно-політич ані права.

>Революційніподіїсричинилисятакож допосиленнянаціонального рухусередукраїнського населенняГаличини.Вже ізпершихїїднівгалицькіукраїнцівиступалиспільно із поляками. „Уоднімтаборі,— писавши проберезневіподії уЛьвові І. Франко, – був завісься народ безрізницістанів йвіросповідань,скуплений подгаслом: свобода,рівність йбратерство, адругім буликреатуриМеттерніха, чи, як тоді говорено:реакція,бюрократія та камарилья”. Однакігноруваннякерівниками польськогонаціонально-визвольного рухунаціональних правукраїнцівспонукалоостанніх до новихвиступів.

УЛьвові 19березня 1848 р.представникигалицькоїшляхтивиступили ізпетицієювідомою заназвою “Адреси 18березня”.Після того, як вурочистійобстановціцей документпідписали 12 тис.львівян,делегація із 40осіб,очолювана князем Л.Сапєгою, передала йогогубернаторовіФ.Стадіону.Вінпообіцявнегайновідправитипетицію доВідня.

>Проте внійжодним словом незгадувалося про права йнаціональніпрагненняукраїнців. З цого приводу членСтавропігійськогоінституту адвокатК.Віньковськийзауважив, щослід було б б вадресізгадати й про проукраїнців.Звертаючись досемінаристів-українців,віннаголошував: „Незабувайте, що віруськеплем’я,окреме від польського, вііншоїнаціональності, виє свояісторія, своя мова ...>Якщо вімаєтенамірпідписати адресою, то ми неробіть цогоперш, ніж вньому будутьпоміщеніпункти, щозабезпечують вашесамостійнеіснування, вашународність, вашумову”.

>Окремоїзгадкизаслуговує тієї факт, що узв’язку ізреволюційним рухом у стране урядвидав 25 апреля 1848 р. проектпершоїавстрійськоїконституції. ЗапрізвищемміністразакордоннихсправАвстрії,якийоприлюднивцей документ, вонаотрималанеофіційнуназву –конституціяПіллерсдорфа. Унійпроголошувалисямонархічно-конституційні порядки тадеякідемократичні права йсвободигромадян.Парламентовінадавалосявиключне правовидавати таскасовуватизакони. Однак уже 16травнязапровадженняцого проекту було бофіційноприпинене .

 Длявідстоюванняінтересів українськоїгромади передцентральнимурядомпотрібен бувкоординуючий орган.Користуючиськонституційними свободами,представникипрогресивноїчастинигалицькогосуспільствазаснували 2травня 1848 р. уЛьвовіГоловнуруську раду. Доїї складу входило 66осіб:представникичиновництва,світськоїінтелігенції, духівництва,студентів,міщан.Очоливцей органгреко-католицькийєпископГ.Яхимович, а йогодрукованим органом стала „>ЗоряГалицька”. першийїї номерпобачив світло 15травня 1848 р. – у деньскасуванняпанщини уГаличині, що малопевнусимволічність. Увідозві доукраїнського народу,опублікованій упершомуномеріцієї газета,Головнаруська рада заявила: „Ми,русини галіцькі,належимо до великогоруського (>тобтоукраїнського) народу,котрий одним говоритиязиком й 15мільйоніввиносить, ізкотрогопівтретямільйона землюГалицькузамешкує”.

За умів, колипольська шляхта категоричнозаперечуваласамеіснуванняукраїнців уГаличині, таказаява малапринципововажливезначення.Авторивідоз візакликалиукраїнське населеннявикористатизавойованіреволюцієюдемократичнісво боді,утворити заради намісцях. разом із тім смердотінедвозначнонаголошували насвоїйвідданостіконституційніймонархії.

>Визначена увідозвіпрограмадіяльностіГоловноїруської зарадиспершузводилася в основному докультурно-національнихвимог йзрівняння у правахримо-католицької тагреко-католицької церков.Згодомцяпрограма бувконкретизованасоціальними іекономічнимиположеннями.Вонистосувалисяскасуванняфеодальних повинностей селян завикуп,ліквідаціїфеодальних пережитків (>дозволів наполювання,примусового найму тощо),гарантіїщодонадання селянам прававласності на грішну землю,захисту їхнього відсвавілляпоміщиків,піднесеннясільськогогосподарства,свободипромисловоїдіяльності йторгівлі,утворенняпромисловихспілок,кредитнихустанов,скасуваннярізницістанів йвстановленнярівноправності всіх перед судом й законом.

>ПрограмуГоловноїруської зарадипідтрималипредставники Закарпаття, котріпрагнуливийтизі складуУгорщини таоб’єднатися ізГаличиною ускладіАвстрійськоїмонархії.

>Головнаруська радаскладалася із восьмивідділів,кожен із якімав свого голову, секретаря й референта.

 >Організаційнийвідділздійснювавзагальнекерівництво,розподіляв справміжіншимивідділами,ставив нарозгляд Зарадиорганізаційні йзагальні запитання. До його складу входиликерівники всіхвідділів.

 >Відділкореспонденціїскладався із двохкоректорів таспеціальнихкореспондентів відкожноїмісцевої заради йвідавлистуванням ізнаселеними пунктами краю.

 >Народнийвідділмав своїмзавданнямрозвиватинаціональнусамосвідомість.

 >Відділосвітивідавсправамишкіл,педагогів,навчальноїлітератури.

 >Конституційнийвідділкерував „>змістом йрозвитком народного життя, і правконституційних”.

 >Фінансовийвідділзаймавсяоблікомгрошовохфондів Заради.Коштиздебільшогонадходили ізмісцевих радий йскладалися іздобровільнихпожертв населення.

 >Духовнийвідділвідавсправами духівництва.

 „>Полюбовний”відділрозглядавскарги селян напоміщиків.

Умістах,містечках йдеяких селахГаличини йБуковинивиникливідділенняГоловноїруської заради.Всього вкраї було борганізованоблизько 50місцевих радий, у томучислі 12окружних. Одна із них бувстворена уЧернівцях,протеактивноїдіяльності нерозгорнула .

До складувідділеньГоловноїруської зарадиобиралисяздебільшого селю ні,міщани,світська інтелі-генція (>вчителі,шкільнамолодь),нижче духовенство.Організаторами іактивнимиучасникамимісцевих радий були дітератори,громадсько-політичні іосвітнідіячіМ.Верещинський,І.Озаркевич,Й.Кобринський,Є.Прокопчиц,Й.Лозинський,Я.Головацький,Р.Мох,І.Бірецький таін. Активновключилися в діяльністьмісцевих радий йдеякіучасникипольсько-українського демократичногопідпілля 30-х років ХІХ ст. та долишніполітв’язніЙ.Охримович,С.Мійський,Я.Шведицький,В.Сьокало.Завдякисвоєму демократичномускладові ікерівництвубільшістьмісцевихвідділеньГоловноїруської зарадирозгорнулибурхливугромадсько-політичну йкультурно-освітню діяльність йзавоювалипопулярністьсеред населення краю.

>Австрійська влада, котраранішеробила усе,щоб недопуститиорганізованогоукраїнського національно го руху,вбачаючизагрозу унайменших йоговиявах, вумовахзагальногореволюційногопіднесення не могла понад нерахуватися із ним йзмушена бувпіти надеякі вчинки. ГубернаторГаличиниФ.Стадіон последвотижневогозволікання переправивши доВідняврученуйому 19 апреля 1848 р.петицію.Австрійський уряд 16травня тогодіславвідповідь, уякійобіцявзадовольнитиосновнівимогиукраїнців.

>ПольськіполітичнісилиГаличини, котрізгуртувалисянавколоЦентральної зарадинародової, настороженопоставилися доорганізаціїукраїнського національного руху.Розгорнувшипротиньогоширокукампанію,водночас смердотівирішилипідпорядкувати йогосвоїйметі. Так, 23травня 1848 р. бувутворенийполонофільськийРуський собор,друкованим органомякого ставши „Щоденник руську”. На посаду його редактора бувзапрошенийІ.Вагилевич.Вважаючи ГаличинучастиноюісторичноїПольщі йнамагаючисьзберегти внійекономічну йполітичнуперевагупольськоїшляхти,Руський соборзаперечував правогалицькихукраїнців насамостійнийнаціональнийрозвиток. Однакбажаноїпідтримкивін неотримав, а й усвоїйдіяльності невийшов замежі Львова.

>Антиукраїнськакампанія тихийкіл, щогуртувалисянавколоЦентральної зарадинародової,викликаланевдоволення ігостру критикудемократичноїпольськоїгромадськості. Так, газета „>Роstp”, Якавиходила уЛьвові,виступала запобудовумайбутньоїПольської держави пафедеративних засідках йвисловлювалася запідтримкуукраїнськогонаціонального руху як союзника уборотьбіпротиреакційних сил.

НаСлов’янськомуз’їзді вПразі,скликаному на початкучервня 1848 р., бувзробленаспробазблизитипозиціїукраїнців йполяківГаличини.ДелегаціїГоловноїруської заради,Центральної зарадинародової й руського собору, щоприбули наз’їзд, послетривалихдискусій 7червня 1848 р.уклалиміж собою угоду подназвою “>Вимогиукраїнців уГаличині”.Вонагарантуваларівноправність українськоїмови до шкіл йустановах,рівність у правахпредставників всіхнаціональностей, свободувіросповідання таін.Угодастворювалапевнепідґрунтя дляспівробітництваучасниківукраїнського й польськогонаціональнихрухів. Однак вон ненабулачинності,хоча могла статіпершимкроком воб’єднанніпредставниківрізнихнацій длявідстоюваннясвоїх прав, аж до права насамовизначення.

>Частина українськихпрогресивнихдіячівборолася заподоланнянезгод йналагодженняспівробітництва ізпольськимнаціональним рухом надемократичних принципах.А.Могильницький улисті доЯ.Головацького від 10 июля 1848 р.засуджував „>русоманів йляхожерців, котріпершийкрок життяконституційногосваркою й незгодоюдомовоюрозпочинають” На його думку, у тому,щобпозбутися тяжкого ярма абсолютизму йдомогтисяобіцянихконституцією, але йще незакріплених задоном прав й свобод,необхіднаєдністьукраїнців йполяків.

>Протирозпалювання національноїворожнечі, затіс неспівробітництвообохнародіввиступивВ.Подолинський. У роботи „Словоперестороги”вінзазначав, щопредставники польськоговизвольного рухулишепосилюютьпольсько-українськінезгоди й тімса мімлиють воду намлинавстрійськоїбюрократії, Яка все понадзміцнює своїпозиції.

>Буржуазно-демократична 1848 р. вАвстрії був одним зепізодів великихсоціальнихпотрясінь, щоохопилитогочаснуЄвропу.Загрозаіснуваннюмонархії, Якавиникла тоді,вирішиланарешті часткупанщини.Попри ті, щоїїскасуваннязатяглося вчасі, сам собою фактліквідаціїселянських повинностеймавпозитивнезначення длярозвиткусуспільнихвідносин у коронномукраїГаличини.

>Загострившисоціальніпротиріччя, революціявикликалапіднесеннянаціонально-визвольнихрухів. На шкода, аніпольськийнаціональний рух,очолюванийЦентральною радоюнародовою, ані Український подкерівництвомГоловноїруської заради,попризадекларовануприхильність додемократії, невизнали заукраїнським народом права наполітичнесамовизначення,проігноруввши йогонаціональніінтереси. Тім самим смердотізмусилилідерівсуспільно-політичнихорганізаційГаличини йБуковиниіти нанебажанийкомпроміс ізавстрійськоювладою.

революція рух кризуавстрія


>Література

1. СкаргаІ.В.Державні (>скарбові)шляхиБуковини (>кінець XVIII – вухо ХХ ст.) //Наукові роботиКам’янець-Подільськогопедагогічногоуніверситету:Історичні науки. –Кам’янець-Подільський, 2000. – Т. 4 (6). – З. 152–159.

2.  >Жуковський А. ІсторіяБуковини. –Чернівці, 1994. – Ч. 2. – 223 з.

3.  Задорожний У. >Є.Товарневиробництво йторгівля назахідноукра-їнських землях – Львів, 1989. – 148 з.

4.  >Заневич І.Знесенєпанщини вГаличині. – Львів, 1895. – 96 з.

5. Зарубіжні слов'яни у минулому і теперішньому. – Москва, 1999. – 240 з.

6.  >Зашкільняк Л., Крикун М. ІсторіяПольщі.Віднайдавнішихчасів до відома нашихднів. – Львів, 2002. – 752 з.

7.  Ієромонахах Гедеон (Губку). Історія православній церкві в Буковині під час входження Буковини у складі Австрійської імперії (1775–1918). – Сергієв Посад, 1996. – 72 з.

8. Історія держави й права Українською РСР. –Київ:Наукова думка, 1987. – Т. 1. – 315 з.


Схожі реферати:

Навігація