Реферат Хрещення Русі

Страница 1 из 2 | Следующая страница

План

>Вступ

1.Появахристиянства наРусі

2.Літописна легенда про ">іспитвіри"

3.ПрийняттяхристиянстваВолодимиром

4.Охрещення киян йновгородців

5.Повістьминулихліт.ХрещенняРусі

>Висновок

Списоквикористаноїлітератури


>Вступ

>християнствоволодимирісторичнийрелігія

якзазначаютьдослідники,впровадженняхристиянства вКиївськійРусі-Україні нестановило одномоментного акту. Це бувтривалий процес, щозазнаввпливурізноманітнихчинників:ідеологічних,політичних,духовно-культурних.Прийняттяхристиянства якофіційноїрелігіїнаприкінці 1 тис. принеслоКиївськійРусінеабиякізовнішньополітичніздобутки.Вонаприлучалася до колацивілізованих держав,позбавлялася статусу ">варварської" країни.Такічинники, якуніверсалізмхристиянства,освячення нимцентралізованоїмонархічної влади,здатні булисприятиподоланнюміжплеміннихчварсередсхіднихслов'ян-русичів,консолідаціїдавньоруськоїнародності,зміцненнюцентралізованоїранньофеодальної держави із центром уКиєві.Мабуть, томунеобхідністьхристиянізаціїусвідомилапередовсімкиєворуськаправлячаеліта —представникикнязівської влади.Самеполітичнірозрахункипереважали напершихетапахдолученняРусі дохристиянства: то було бпрагненняприйняти не скількиновувіру, стількинову,ефективнішуполітичнуідеологію та забезпечитиРусірівноправне становище вколіхристиянських держав.Особливоважливими буливідносини ізмогутнімсусідом —Візантійськоюімперією.

>Першоювідомоюспробоюофіційноїхристиянізаціївважається ">Аскольдовехрещення": у 867 р. Аскольд,перший ізкиївськихкнязів-християн,прийнявновувіру. У 9)5 р.відбулосяхрещеннякиївськоїкнягині Ольги,також ззовнішньополітичнихрозрахунків назміцненнядинастійнихконтактів ізВізантією.Тоді жз'явилися Першіхристиянськіхрами вКиєві.Нарешті, із 988 р., за князяВолодимира,почавсянайпотужнішийетап державноїхристиянізації (">хрещення")Русі.Щоправда,спочаткуВолодимирспробував провестидержавнурелігійну реформу натрадиційнихязичницьких засідках,створившиязичницький пантеон набазі державного культу бога Перуна, заступникакнязівської влади. Однакця реформавиявиласяневдалою таполітичнонеефективною, йВолодимирзвернувся додосвідувпровадженнямонотеїстичнихрелігій усусідніх державах.Відомоює легенда про ">вибірвіри"Володимиром —вибірміжісламом,іудаїзмом тахристиянством. Вочевидь, щосамедосвідВізантії — культурно розвиненоїцентралізованої країни ізмогутньоюімператорськоювладою — тоді ставшиголовним аргументом цоговибору.Протеофіційнухристиянізаціюсвоєї країни князьВолодимирздійснив не подопікою Константинополя, асамостійно,керуючисьідеєюствореннянезалежноїсамочинної церкви.Він неприйнявхристиянствобезпосередньо відВізантії.Володимирзахопивкримське місто Корсунь (Херсонес),одружився там ізвізантійськоюцарівноюАнною,охрестився йпровів Першіхрещення вКиївськійземлі задопомогоюкорсунського духівництва,опозиційноналаштованогощодо Константинополя. Так Русьуникнулавасальногопідпорядкуваннявізантійськимімператорам таконстантинопольськимпатріархам.Києворуська державазмогланадаліпретендувати нарівноправнемісцесередхристиянських держав та наутвореннясамостійної церкви. [2]


1.  >Появахристиянства наРусі

 

>Християнство уже знали наРусі.Першезнайомство із нимвідбулося,мабуть,близькосередини IX ст. Так було в окружномупосланніконстантинопольськогопатріархаФотія від 866 року говоритися, що русі напали на Константинополь,завдавшистолицівідчутного удару, й после цоговирішилиохреститись.Ймовірно, щоохрестиласяякасьчастинаруськихвоїнів. Проце жохрещеннярусівзгадує й КостянтинБагрянородний. "І народРусів,—пишевін,—войовничий табезбожний,імператорВасилійщедримиподарунками золота,срібла ташовковогоодягусхилив допереговорів йумовив їхніохреститися".

>Християнствопоширилосясередкнязівськогооточення. Приукладенні договоруІгорем ізВізантією у 945роціруськіпосли-язичникиприсягалисяім'ям Перуна, аруськіпосли-християни —ім'ям ">бога-вседержителя" й перед ">чеснимхрестом". У літопису із цого приводу сказано, що колипорушать присягухристияни, "топриимут помста відбога-вседержителя", а колиязичники — "так неймуть допомоги... від Перуна".

>ЯзичникІгор йруси-язичники ходили для присяги напагорб доідола Перуна, аруси-християни — до церкви святогоІллі, Яка уже був тоді вКиєві.Цікавовідмітити, щоцяперша вКиєвіцерква бувприсвячена святомуІллі, наякогоперейшлириси Перуна,язичеськогобога-грому йблискавки.СвятийІлля, занародними легендаминавіть недалекого від насминулого, под годину грозиносився небом усвоїйвогненнійколісниці, щогуркотіла нанебеснихвибоїнах, та із цибулінищивстрілами-блискавкаминечисту силу.

>Існуєтакож думка, щопершимиприйнялихристиянствокиївськікнязі Аскольд йДір. Алі, забезсумнівнийданими,першоюхристиянкоюсередкиївськоїкнязівськоїдинастії був Ольга.Післякнягині Ольги новарелігіянабулапоширеннясередпанівноїверхівкиКиївськоїРусі. Точнісіньковідомо, щосередоточення Святослава,сина йнаступника Ольги, були іхристияни. Однак сам Святослав, Незважаючи наумовлянняматері, атакожіншихприхильниківхристиянства, незріксяязичества.Літописецьпереказує: хоч Святослав йвідмовлявсяприйнятихристиянство,посилаючись тих, що ізнього будутьглузувати дружинники, але й ">хтохотівхреститися, незабороняв, а лишенасміхався із того".Важкоприпустити,щобхристиян не було бсередкупецтва, яку веложвавуторгівлю ізВізантією таіншимихристиянськимикраїнами. Отже,приступаючи дохристиянізаціїРусі,Володимирмігспиратися напідтримкупевних груп населенняКиївськоїРусі — начастинуфеодалів йкупецтва. [1]

2.Літописна легенда про ">іспитвіри"

Автор ">Повістівременнихліт" такзображаєситуацію, ЯкасклаласясередправлячихкілКиївськоїРусінапередодніприйняттяхристиянства. До князяВолодимира в 986році сталиприбувати ізрізнихкраїнмісіонери.Першимиприбулибулгари-мусульмани ізВолзько-КамськоїБулгарії, смердоті сказали: "Ті, князю,мудрий йрозумомтямущий, а закону незнаєш.Повіруй у наш закон й поклонися Магомета".Володимир запитав: "Яка ж вашавіра?"Мусульманивідповіли: ">Віруємо Богу, а Магомет нас вчити:робитиобрізання, неїстисвинини, непити вина, заті после смерти,каже, можнатворити блуд ізжінками.Дасть Магометкожному посімдесятвродливихжінок йвибере однунайвродливішу, йпокладе нанеївроду всіх, та і якщойомужоною. "Відразу,—каже Магомет,—може блудтворитикожен..."Володимир,зазначаєлітописець, ">слухав їхні,бо і сам любитижінок йвсякурозпусту". Однакзаборонаїсти свинину, аще понадзаборонапити виновідвернули його відісламу.Віннібито сказавши: ">Русієстьвеселієпити, не проти того бути".

>Після мусульманприйшлинімці-католики і заявили: "Миприйшли відпапиримського. Говорититобі тато так: нашавіра —світло; мипоклоняємося Богу,який створивши небо й землю,зорі ймісяць, йвсякедиханняживе; аваші боги — просто дерево".

Не припалоце досерцяВолодимирові. ">Ідіть,звідкиприйшли,—мовиввін.— Бо і батькинаші неприйняли цого".Літописець,требадумати, відіменіВолодимирахотівпідкреслити, щоще княгиню Ольгувідмовилася відпропозиціїприйнятихристиянство із Риму, тому іВолодимир небажав цогоробити.

>Пізніше передВолодимиромпосталихозариіудейськоївіри,поширеної вонисередверхівкипануючого класу.Посланцізвернулися доВолодимира із такими словами: "Ми чув, що приходилибулгари йнімці,коженнавчаючи тобісвоєївіри.Німцівірують в одного, кого мирозп'яли, а мивіруємо вєдиного бога Авраама,Ісаака йІакова".

>Вислухавшихозар-іудаїстів,Володимир запитав, дебатьківщинаїхньоївіри,натякаючи тих,чому смердотіживуть наВолзі, а чи не в ">обітованнійземлі", вПалестині.Іудаїсти далитакепояснення: ">Розгнівався бог набатьків наших йрозсіяв нас по всіхкраїнах занашігріхи, а землю нашувіддавхристиянам".НасупивсяВолодимир та ікаже: "як ж вііншихвчите, коли самвідкинуті богом йрозсіяні?Якби любити вас бог й закон ваш, то ми не були б вірозсіяні по чужих землях. Чи ві й нам тогохочете?"Присоромленіхозарипішли геть.

>Останнімприйшовкрасномовнийгрек-філософ.Вінодразу ставшипаплюжитирелігіїсвоїхконкурентів йвсіляковихвалятихристиянствовізантійського обряду. Незадовольнившисьцим, грекрозповівВолодимиревіісторію Старого й Новогозавітів відстворення світу довознесіння Христа.Наприкінціфілософдодав: ">Ісус воскреснув й сказавшиучням своїм, щоповернеться із неба на грішну землю й якщосудитиживих ймертвих,кожномувоздасть по заслуги його: праведникам — царствонебесне, рай йрадість безкінця,безсмертя, агрішникам — борошна впеклі йкипіння всмолі".

>Закінчивши,він, так бімовити, длянаочності показавшиВолодимирові картину страшного суду із праведниками, котрірадіснойшли до раю,— на правомубоці йгрішниками,засудженими напекельні борошна,— налівому.Володимир,зітхнувши тяжко, сказавши: "Добре тім,хто справа — в раю, горі тім,хтозліва — впеклі". Грекпорадивкнязеві: ">Якщохочеш із праведниками статі справа,хрестись". Київський князь щедронагородив православного грека, але йприйнятихристиянствонегайновідмовився,пояснившице тім, щохочекращепознайомитися ізіншимивірами. [1]

3.ПрийняттяхристиянстваВолодимиром

>Повернемосьзнову дочасів князяВолодимира.Невдовзі послезустрічі ізмісіонерамиВолодимирскликаєнараду бояр йстарцівградських, де і було бвирішеновідправитипослів доболгар-мусульман,німців-католиків й доВізантії,щобще разпересвідчитися, ">хто як служитибогові".Повернувшись,посли подализвіт.Відзив проболгар-мусульман бувдуженегативний; несподобалося послам й унімців: ">прийшли ми донімців й Бачили в їхнього храмахрізніслужби, але йкраси у якихніякої незнайшли". Туттребаприйняти доуваги, щокатолицькацерква, особливо внімецьких землях, бувбідною порівняно ізвізантійською, котразахопилавеличезніземельніволодіння йнагромадилазначнібагатства, якілишечастковозменшилися под годинуіконоборства.Крім того, вона був втісному зв'язку іздержавною,імператорськоювладою. Усіцепозначилося напишному ірозкішномуїїкульті.Останнє таквразилокиївськихпослів, що смердоті заявилиВолодимиру: "...служба їхнікраща, ніж віншихкраїнах". Зцимвідзивомпослів,ймовірнопідтриманимподарунками, що було б узвичаї приімператорськомудворі,погодились йбояри,підкріпивши його такоюзаявою: ">Якщо б законгрецький бувнегарний, то ми неприйняла б його твоя бабуся Ольга, а вона ж бувнаймудрішаміж людьми".

НарішенняВолодимиравибрати із двохваріантівхристиянства —східний чизахідний,самеперший, малівпливцілий рядобставин. як вжеговорилося,Володимир усвоїйполітиціпочатковоїцентралізаціїсхіднослов'янських земельзіткнувся ізПольщею, щопретендувала наЧервону Русь таіншісхіднослов'янськіземлі.ПричомуПольща,котраприйняла в 966 р. католицизм за князяМешка І, вборотьбі ізекспансієюнімецькихфеодалівпрагнуласпиратися татаримського. То в 991 р.Мешко Іпереніс своюстолицю ізПознані, щоперебувала увасальнійзалежності віднімецького короля, доГнєзно,котре формальнозалежало відримськогопапи.

БолеславХоробрий,якийзайняв посленьогопольський престол,розірвав залежність віднімецького короля й ставши йогоголовнимсуперником упідкоренніполабських йприбалтійських слав'ян.

>Володимир,отже, немігрозраховувати ані надопомогупапиримського, що бувпов'язаний ізПольщею, ані на союз ізнімецькими феодалами, котрі проводилиполітикупокатоличенняполабських слав'ян. Доти ж у 983 р.почалосявеликеповстаннязахідних слав'янпротинімецькиххристиянізаторів. СучасникцихподійнімецькийхроністТітмарМерзебурзький такими словами описавшижах,якийвикликалоцеповстання унімецькихфеодалів: ">Вониназдоганяли нашихусюди якзвіра, щотікає відмисливця;адженаступнавідплата занашізлочинивикликала ми страх йрозгубленість, а й у них силу йвідвагу".

>Розуміючи, що ззапровадженнямкатолицтва наРусі якщопосиленотиск якнімецьких, то йпольськихфеодалів,Володимир нехотівпіти нацейкрок, хоч й нерозривавдипломатичнихзв'язків ізримськоюкурією. Проостаннє говорити ті, що за 12 років, із 988 до 1000p.,між Римом йРуссювідбувсяобмінп'ятьма посольствами ізкожноїсторони.

Коли ж доВізантії, то ми не ворожила пропідкоренняРусі.СередньовічнийісторикЛіутпранд,якийпобував уКонстантинополі в 960p., давшитаку характеристикувізантійцям: ">Вонимогутні невласними силами, анайманими вояками ізАмальфі таВенеції, атакожруськими моряками". Доти ж уцей годину, передвізантійськимиімператорамиВасилієм II (>названимпізнішеБолгаробойцем) й Костянтином стояло запитання пропридушенняповстання вБолгарії, децарСамуїлзмігпротягом десяти років (із 977 до 986pp.)звільнити від владиВізантіїдунайськуБолгарію йзахопитибільшучастинуМакедонії йФессалії.Цянеприємнаситуація бувускладненавнутрішньоюсмутою, щовиниклавнаслідокповстаннямалоазіатськихфеодалів начолі ізВардоюФокою,котрийпроголосив собі у 987 р.імператором йоволодівзначноючастиноюМалоїАзії.

Таким чином,склаласянапрочудвигідна дляпланівВолодимиравоєнно-політична обстановка.Тепервінмігвимагати ті, що було бнеможливим зачасів Ольги,тобтонеобхідної дляохрещенняцерковноїорганізації, доти ж безпринизливих дляРусізобов'язань.

>Требапідкреслити, що зачасівВолодимираВізантія небачила для собіособливоїкористі впоширенніхристиянства наРусі. Цепідтверджується і тім, щовідомості про ">хрещенняРусі"візантійськіісторики часто-густозамовчують. ">Всупереч всімхитросплетіннямвізантійськоїдипломатії,—пише І. У.Будовніц,— Русь Ведесамостійнуполітику,переслідуючи своювласну мітку йвиступаючи годиноювирішальною силою вскладнихміжнароднихсплетіннях,відмовляючисьслужитисліпимзнаряддям у рукахімперії".

>Володимир незабаривсяскористуватися із складноговнутрішнього ізовнішнього стануВізантії. У 988 р.він іде ізвійськом у Крім йоблягає Корсунь.

>Логічно якщопогодитися іздумкою польськогоісторика А.Попре, щоВолодимирйшов наце не як ворогВізантії, а,навпаки, якїї союзник:придушеннямповстання місцевого населенняпротивізантійськогопануваннявінробивпослугуімператорам,ставлячи їхні тім самим упевну залежність від собі.

Отже, в 988 р.здобувши Корсунь,Володимирприйняв, словадавньоруськоголітописця, тутхрещення,чим йпоклав вуховиконанню давнозадуманого планухристиянізаціїРусі.Природнаріч, що дляреалізації цогопотрібне було б духовенство. ТомуВолодимирвиряджає до Константинополя посольство ізпроханнямнадіслатигрецькихсвящеників йодночасновіддати занього сеструімператорів Ганну.Останнє було бдужеважливим заходом ізполітичного боці, особливо, ізогляду тих, якгордовитоставилисявізантійськібасилевси дошлюбів із варварами. Колі, доречі,германськийімператорОттон Іспробувавсвататигрецькуцарівну за свогосина, томусивприйнятитакувідповідь:нечуваназухвалістьдумати, що ">багрянородна"можепоріднитися із варваром. І КостянтинБагрянородний усвій годину неоднозначноостерігав: ">Якщоякийсь народ ізцихневірних тазневаженихпівнічнихмешканців попроситипоріднитися із царемромеїв йвзятишлюб із йогодонькою..,такебезглуздепроханняслідвідкинути".

>Тепер нейшлося провідмову,хочавізантійський уряд,охороняючисвій престиж,усілякозволікав ізостаточноювідповіддюдавньоруськомуволодареві.Давньоруськийлітописецьпояснювавтакезволіканняпобоюванням Анні,вкладаючи у вустатакі слова: ">Іду, як у сповнений,краще б Мені тутпомерти". Однакїїбрати, словалітописця,умовили Ганнупожертвувати собою зазарадиінтересівімперії.

У 989 р.Володимирзновуприйшов надопомогуВізантійськійімперії:вінвирядивварязько-руськийзагін,котрийрозгромиввійсько БардіФоки,чимврятувавімператорів відвтрати престолу.Після цого, якповідомляєарабськийісторикЯх'яАнтіохійський: "І відправивши донього (>Володимира)імператорВасилій...митрополитів йєпископів, й смердотіохрестили царя (>Володимира) та всіх,хтомешкав на йогоземлі. Івідправив донього сестру, й вонапобудувала багато церков у странерусів".

>Якщозважити нацюзвістку, то датухрещенняВолодимира, якоїдавньоруськийлітописецьвизначив 988 фатальністю, можназамінити 989 фатальністю. Однакперевагутребавіддати словамидавньоруськоголітописця,котрийуважніше відіноземців вивчавісторіюсвоєїбатьківщини. Отже, можнаприйняти ізпевнимзастереженням 988рік як датухрещенняВолодимира, а вушкозапровадженняхристиянства наРусівіднести на 989— 990 рокта.

>Київськаправлячаверхівка,шукаючипідпори длязміцненнявеликокнязівської влади,знайшла уВізантії ті, чого вРимі, децеркваперетворилася внезалежнуполітичну силу.Саме уВізантіїіснувало верховенствосвітської влади, ацерква, як організація духівництва та мирян, бувлишезнаряддям у рукахсвітського правителя. [3]

4.Охрещення киян йновгородців

>Повернувшись із Корсуня,Володимир ставшизапроваджуватихристиянство повсій стране.Відразу ж булизнищеніідоли,язичеські капища йтребища уКиєві: Перші булискинуті,другі —спалені.Статую Перуна,прив'язавши до хвоста коня,тягли ізпагорба, девінстояв, "крутимоБоричевимузвозом дорічкиПочайни" й далі доДніпра, апотім кинули у воду.Наруга надголовним божеством старого пантеону малаозначатитріумфхристиянства надзастарілимязичеством. ">Вчораще бувшанований людьми,—додаєлітописець,— асьогоднізганьблений!"

>Позадуцієїнезвичайноїпроцесії із плачемйшли люди, усі тих,пояснюєлітописець, ">хто не бувщехрещений".Невдовзі после цогоприбулигрецькісвященики іохрестили киян, за однимиданими — уДніпрі, за іншими — уПочайні,притоціДніпра.Охрещували киян великимигрупами. Люди, завелінням князя, входили у воду,хто по грудях, а, пошию,тримаючи на рукахдітей.Грецькісвященики наберезі читалимолитви. Ритуал був,отже,якомогаспрощений.ПісляохрещенняВолодимирзвелів намісці,звідкискинуто Перуна,збудуватицеркву на честь святогоВасилія, свого патрона —Володимира приохрещені назвалиВасилієм.

>Народнімаси неспівчувалихристиянству йнеприхильноставилися дорозправинедавньогоязичникаВолодимира ізідолами. Томунапередодніохрещення киян князьзвелівоголосити: ">Якщо не Прийдехто завтра нарічку — ганьби тобагатий, чибідний, чинужденний, чи раб,— якщо Мені ворогом".Цієюпогрозою князьхотів, очевидно,запобігтинебезпечному для владивиступуязичників.Літописець, церковник йідеологпанівного класу,щобослабитивраження від явногонасильства із боцікнязівської влади,заявляє, щокияни ізрадістюсходилися домісцяохрещення. Алі відразудодає, що смердоті говорилиміж собою: ">Якби не було бцедобрим, то ми неприйняли б тогокнязі табояри".Немаєсумніву, що князьвживвідповіднихзапобіжнихзаходів.

>Припущення, щокиянидобровільнохрестилися,відкидає й митрополитІларіон, порівняноблизький доподійсучасник Ярослав Мудрий,синаВолодимира Святославича.Іларіон,відомийдавньоруськийдіяч й письменник, писавши: ">Були ітакі, щохрестилися не ізлюбові дохристиянства, а ще через страх перед тім,хтозвелівцеробити".Такі, позасумнівом,становилипереважнубільшість.

>Охрестивши киян,Володимирпочавзапроваджуватиновувіру повсійКиївськійРусі. За йоговелінням, говоритилітописець, "й віншихмістахпочалиставити церкви йприводити людей нахрещення — із всіхмістечок йсіл".

>Требасказати, що віншихмістахКиївськоїРусізапровадженняхристиянства частозустрічалорішучийопір. Так було б,наприклад, уНовгороді.Сюди,оповідаєІоакимівськийлітопис,Володимир відправившивійсько начолі ізДобринею татисяцькимПутятою.Воновирушило із Києва на Ростов, азвідти,поповнивши дружину полкомростовців,пішло на Новгород. З ним був йІоакимКорсунянин, послань у Новгородєпископом.Звістка процестривожилановгородців.Булоскликаневіче, наякомувирішено невпускати домістаДобриню й недатизнищитиідолів.Новгородціозброїлися, поставилидвікаменеметальнімашини наберезіВолхова йзруйнували міст. Начоліповсталихновгородців стоялижрецьБогоміл,який, словаІоакимаКорсунянияа, ">сладкоречия заради назвали Соловей", йтисяцькийУгоняй.Вонизакликали народ твердотриматисястароївіри: ">Краще нампомерти, ніжвіддати нашихбогів нанаругу".

>Добриняспробував було бумовитиповсталихприпинитиопір. Однак тихвідхилялипропозиціїскластизброю.Тільки после того, як дружинникиДобриніпідпалили місто йновгородцікинулисягаситипожежу,опір було бподолано.Представникиміськоїверхівкиприйшли доДобрині іздали місто.Переможцізвелілидерев'янихідолівспалити, акам'янихскинути урічку.Тих,кажелітописець,хто нейшовдобровільно, дружина вела силою. Упам'ятінароднійцяподіязакріпилася увідомомувислові: ">Путятахрестив мечем, аДобриня —вогнем". [1]

5.Повістьминулихліт.ХрещенняРусі

Урік 6495[987]скликавВолодимир боярсвоїх йстарцівгородських й сказавшиїм: ">Осе приходили до менеболгари,кажучи: ">Прийми закон наш".Потім жприйшлинімці, йтієї хвалили законсвій.Після цих приходилижиди. А после цих приходили і греки,гудячи усізакони, асвійхвалячи, й багато говорили смердоті,розказуючи од початку світу. Мудро жговорять смердоті,розказують, що ідругий світло [>має] бути, й то,померши,встанезнову, й непомертийомувовіки.Якщо жхто вінший світлоперейде, то, натім світі [>йому] вогнігоріти. Так що віврадите? Коливідповісте?"

І сказалибояри йстарці: "Тізнаєш,княже, щосвоєніхто не ганити, а хвалити.Якщохочештирозізнатигаразд, томаєш у собімужів.Пославши [їхнього],розізнай у шкірного проїхню службу, й як [>хто] служитибогові".

І був довподобиріч [>ця]князеві й усім людям.Вибрали смердотімужівдобрих йтямущих, числом десять, й сказалиїм: ">Ідітеспершу вБолгари,розізнайте провіруїхню й службу".

>Вони,отож,пішли, й,прийшовши, Бачилибридкіділа їхні йпоклоніння вмечеті, йвернулися на свій. І сказавшиїмВолодимир: ">Ідітеще вНімці йроздивітьсятакож, азвідтиідіте в Греки".

>Вони жприйшли вНімці, й,роздивившисьцеркву й службуїхню,прийшли доЦесареграда, йприбули до цісаря [>Василія].

>Цесар ж запитав [їхні],задля чого смердотіприйшли, й смердотірозповілийому все, що було б. Цепочувши,цесар й радий був, й честьвеликусклавїм в день. Надругий день відправившивін [>вість] допатріарха [Міколая],кажучи так: ">Прийшли русііспитувативіру нашу.Тожприготуйцеркву йклір й самоблачись усвятительськіризи. Хайбачать смердоті славу боганашого". І,цепочувши,патріархповелівскликатиклір завісься, й зазвичаємвчинивпразникову службу, й кадила смердоті запалили, йспіви, [і]хоривлаштували.

І прийшов із ними іцесар уцеркву [>святоїСофії], й поставили їхнього напочесномумісці,показуючи красуцерковну, йспіви, й службуархієрейську, йдияконів, що стоялипопереду, [й]розказуючиїм про службубоговісвоєму.Вони ж, узачудуваннібувши йздивувавшись, похвалили службуїхню. І,прикликавши їхнього,цесаріВасилій йКостянтин сказалиїм: ">Ідіте у ваше". Івідпустив їхні [>Василій] із дарами великими й ізчестю.

>Вони жприйшли на свій, йзізвав князь боярсвоїх йстарців, [й]мовивВолодимир: ">Осеприйшлипослані намимужі. Такпослухаймо од них, що було б". І сказавшивінїм: ">Розкажіть переддружиною".

>Вони тодірозказали: "Ходили миспершу вБолгари йдивилися, як смердотіпоклоняються вхрамі,тобто вмечеті,стоячи без пояса.Отож, вклонившись,сяде [>кожен] йглядитьсюди ітуди, якнавіжений, й немаєрадості у яких, але й сум йсморід великий, йнедобрийє законїхній. Іприйшли ми вНімці, й Бачили, як смердоті службу правили, акраси ж непобачилиніякої. Іприйшли ми тоді в Греки. І повели нас [>туди], де від смердотіслужатьбоговісвоєму, й було невідомо ми, чи ми нанебі були, чи наземлі. Бо немає наземлі такоговидовища чикраситакої,— невміємо ми ісказати [про се].Тільки ті мивідаємо, щонапевне бог [>їхній]перебуває із людьми й служба їхнієстькраща, ніж в всіх землях. Минавіть неможемозабутикраситієї,бо кожен Чоловік,якщоспершуспробуєсолодкого,потім ж миможегіркотивзяти. Так й ми не будемо тут [>поганами] жити".

>Бояри ж,відповідавши, сказали: ">Якбилихий був законгрецький, то ми неприйняла бхрещення баба твоя Ольга, що бувмудрішою людьми". АВолодимир,відповідавши,мовив: "Те де михрещенняприймемо?" І смердоті сказали: "Детобівгодно".

Урік 6496 [988], прийшовВолодимир ізвійськом на Корсунь, містогрецький. Тазаперлисякорсуняни вгороді, й ставшиВолодимир із одного боці міста, угавані, навіддалі одногопольотустріли од міста, йборолисякріпкогородяни із ними.Володимир обіклавши місто, йзнемагали вгороді. І сказавшиВолодимиргородянам:

">Якщо ві нездастеся, - будустояти хоч три рокта".

>Володимир тім годиноюспорядиввоївсвоїх йповелівнасипсипати догородськоїстіни. І колицінасипали,корсуняни,підкопавшистінугородську,викрадалисипану землю й носили до собі у місто,висипаючи [>її]посеред міста.Вої тодідосипали понад, аВолодимирстояв.

І від [один] чоловік, наім'я Анастас,корсунянин,стрілив,написавши настрілі: "За тобою,зі одразу ж,єколодязі, із які іде вода потрубі.Перекопавши [їхні], ві переймете воду".Володимир ж,це почувши [й]глянувши на небо, сказавши: ">Якщозбудеться се —охрещусь". І тутодразузвеліввінперекопати сурми, йперейняли смердоті воду, й людизнемагали відспраги йздалися.

ІввійшовВолодимир у місто, й дружина його. І відправившиВолодимир [>послів] до цісаряВасилія йКостянтина,говорячи так:

">Осе місто вашславний я узявши. Та чую вісь я, що сестру вімаєте,дівчину.Тожякщоїї неоддасте за мене, товчинювашому місту [ті], що ісьомувчинив".

І,цепочувши, засмутилисяцесарі, [й] послали [>йому]вість, такговорячи: "Неналежитьхристиянамзаміжвиходити за поганий йоддавати них.Якщо жтиохрестишся, товізьмешїї, йдістанеш царствонебесне, й із намиєдиновірцембудеш.Якщо жсього невчиниш — незможемо мивіддатисестрисвоєї за тобі".

І,цепочувши,Володимирмовивпосланим цесарями: ">Скажітеобом цесарям так: "Яохрещусь, бораніше від цихднівіспитавя закон ваш, йвін Менієсть довподоби, йвіра ваша, й служба. Бо Менірозповілипослані намимужі".

І,цепочувши,обидвацесарі йраді були, йвмолили сестру свою, наймення Ганну, й послали доВолодимира [>послів],говорячи:

">Охрестись, тодіпошлемо сестру свою до тобі". І сказавшиВолодимир:

">Нехай,прийшовши [з]сестроювашою,охрестять мене".

Іпослухали [його]цесарі, й

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація