Реферати українською » История » Державно-правове становище українських земель у 1918-1940 роках


Реферат Державно-правове становище українських земель у 1918-1940 роках

Страница 1 из 2 | Следующая страница

>Державнамитна служба України

>Академіямитноїслужби України

Кафедра державного права тамитної політики

 

>Контрольна робота

іздисципліни

Історія держави й права України

на задану тему:

>Державно-правове становище українських земель у 1918-1940роках

>Дніпропетровськ 2003


План

 

>Вступ

1.Окупаціязахідноукраїнських земель таїхнєсоціально-політичне становище ускладііноземних держав

1.1Західна Україна

1.2Північна Буковина

2.Входженнязахідної України тапівнічноїБуковини до СРСР та йогоюридичнеоформлення

2.1Західна Україна

2.2Північна Буковина

>Висновки

>Література

         


>Вступ

>Післярозпаду Ро-сійськоїімперіїІ917 р. Україні невдалосяповністюоб'єднати усіземлі. Народвнаслідокімперіалістичної політикиурядівАнтанти йРосії тасвоєїнедостатньоїорганізованості не дуже домігсябажаноїсвободи йнезалежності.Східна Галичиназ-під владиавстрійськихімперіалістів заРизьким світ ним договором 1921 р.потрапила под уладовіПольщі. Західніповіти Волині, що входилираніше у складЦарськоїРосії,такожопинились подпольськимпануванням.Ціземлідістали вісторичнійлітературіназвуЗахідна Україна.

>Ще 12жовтня 1920 р. уРизі бувпідписанийдоговір проперемир'я йпопередніумови світуміжРРФСР, УРСР йПольщею. Далі кордонміжПольщею йрадянськимиреспублікамивстановлювався таким чином, що подвладоюПольщізалишалисяЗахідна Україна йЗахіднаБілорусія.

Припідписанні договору ізПольщеюурядиРосії та України (>Білорусія передалаповноваженняросійськійделегації)домоглисявведення до договоруположень, котрізобов'язувалипольський урядгарантувати праванаціональнихменшин —російського,українського йБілорусь кого населення та забезпечитивільнийрозвитокїхніх культури,мови,віросповідання.Введення цогоположення доРизького мирного договорустворювалоправову основузахистужиттєвихінтересів населенняцихнаціональностей ускладіПольщі. Однак напрактиціпольський уряд невиконувавзобов'язань. Заміжнародними договорами,укладеними 1918—1920pp.,Західна Україна формально йфактично невизнаваласячастиноюПольської держави.Польщавважалася лишетимчасовимвійськовимокупантом,чиєправове становищерегулювалосявідповіднимміжнародним статусом,затвердженим наПаризькіймирнійконференції 25червня 1919 р.Згіднозі ст. 91Сен-Жерменського мирного договору,державнийсуверенітетСхідноїГаличининалежавАнтанті.

НаРизькіймирнійконференціїросійсько-українськаделегаціяобнародувала 23вересня 1920 р. заявуВсеукраїнського ЦентральногоВиконавчогоКомітету пронеобхідністьрозв'язання запитаннящодоСхідноїГаличини наосновівільноговолевиявлення всіхнаціональностей, котріїїнаселяють.Проте 14березня 1923 р. РадапослівкраїнАнтанти уПарижі навимогу польського уряду узаконилаанексіюЗахідної УкраїниПольщею.Уряд України ві ступивши ізофіційним протестомпротицієїакції.


1.Окупаціязахідноукраїнських земель таїхнєсоціально-політичне становище ускладііноземних держав

 

1.1Західна Україна

Весь Український народ, у томучислі населенняЗахідної України,рішучепротестувавпротинасильницькоїанексіїзахідноукраїнських земель. Вже 18березня 1923 р. уЛьвовівідбулася40-тисячнадемонстрація протесту, апізніше — й віншихмістах краю.

>Окупаційна владавстановила вЗахідній Україні режимтерору йнасилля,намагаючисьзалякатикоріннеукраїнське населення,примусити його бутипокірним,припинитинаціонально-визвольнуборотьбу,визнати уладовіПольської держави.Великодержавнийшовінізм, щонасаджувавсяправлячими колами, послеокупаціїЗахідної України буврозведений у ранг державної політики.

>Крімокупаційнихвійськ уЗахідну Українуповернулисяжандарми,поліція,поміщики.Почалидіяти надзвичайні суди.Шовіністичнаправлячаверхівка начолі із Ю.Пілсудським мала наметівпродовжкількохдесятилітьповністюколонізуватизахопленіземлі,всіляковикорінюватинаціональнусамосвідомість населення,полонізувати його.Ційметі служиларозгалужена системаполітичних,економічних,адміністративних йполіцейськихзаходів.

Влада вЗахідній Україніповністюперейшла докомандувачавійськами й генерального делегата польського уряду, але вмісцях —урядовихкомісарів. За Розпорядженням генерального делегата іздержавнихустановпідлягализвільненню усіслужбовці, котрівідмовлялися від присяги навірністьПольськійдержаві. Заданимиофіційноїпольської статистики, особини української табілоруськоїнаціональностейпосідали в державномуапараті лише 7,4%другорядних йнизькооплачуваних місць.

>Розмови про «>державнийсуверенітет», доля народ них мас вуправлінні Державою, органах самоврядування остаточновтратилибудь-якийзміст после державного перевороту 1926 р. йвведення удіюКонституції 1935 р.

>ОкупувавшиЗахідну Україну,правлячі колаПольщіпоспішилизмінитиназвуцієїспоконвічної українськоїземлі.Ще вберезні 1920 р.Західна Українаофіційно бувперейменованапольськоювладою у «>СхіднуМалопольщу», апотім — уПольщу «Б» (навідміну відкорінноїПольщі «А»). Край бувподілений нап'ятьвоєводств —Волинське,Львівське,Поліське,Сташславсько,Тернопільське, що разомстановили 35% територї й 30% населенняПольської держави.

>Польський сейм 26вересня 1922 р.прийняв закон провоєводськуавтономію, згідно ізяким уЛьвівському,Станіславському йТернопільськомувоєводствахутворювалисявоєводські сеймики та їхнівиконавчіоргани —комітети. Докомпетенціїсеймиків належалирізноманітнідругорядні запитання.Рішеннясеймиківздебільшоговимагалисанкції Президента держави.

>Воєвода якпредставник урядумігпризупинятибудь-якерішеннясеймику, що невимагалосанкції Президента, атакожбудь-якерішеннявоєводськогокомітету.Щоправда, ст. 21 законузабороняладержавним органампроводити на територїцихвоєводствколонізаторськуполітику, а ст. 24обіцяланавіть «>заснувати Українськийуніверситет». Направду ж закон провоєводськуавтономіюніколи не буввтілений у життя.

На посадивоєвод й старост уповітахприймалися, як правило, особинипольськоїнаціональності. У 1924 р.виданий закон прозаборону українськоїмови у яких ймуніципальнихустановах, у томучислісільських.

Угрудні 1920 р.польський сеймприйняв закон провійськовуколонізаціюЗахідної України, згідно ізякимсолдати іофіцерипольськоїармії, що брали доля ввійніпротибільшовиків, на основіотримували в Галічиніземельнінаділи урозмірі 45 га. З 1919 р. до 1929 р. уЗахідній Україніміжосадниками було брозподілено 600284 гакращих земель, а й за 20 роківпольськоїокупації лише усільськімісцевості краю переселено ізПольщіблизько 200 тис.поляків-осадників.Осадники бралиактивну доля впридушеннінаціонально-визвольного рухуукраїнського йбілоруськогонародів. Великийполіцейськийапарат,відділи безпеки (>дефензива),органипрокуратури, системазвичайних йнадзвичайнихсудів — всеце ланкивеличезногобюрократичноговійськово-поліцейськогоапарату, щовірнослуживінтересам урядуПольщі.

>Репресивнийапаратжорстокорозправлявся ізбудь-якимивиступами народних мас засоціальне йнаціональне Визволення. Весь світлосколихнуликривавіподіївосени 1930 р. под годинупацифікації, коли вбивали без суду йслідства.Пацифікаціясупроводжуваласямасовоюзабороною йзакриттям українськихчиталень,клубів,різних товариств, газет,журналів,спаленням книжок тощо.Цірозправисхвилювалигромадськість.Навіть групадепутатіванглійського парламенту направила спе-ціальнупетицію протесту вЛігуНацій. Декретом ПрезидентаПольщі 17червня 1934 р. дляосіб, котрізагрожувалибезпеці тапублічномупорядкові, зафашистськимзразком бувстворенийконцентраційнийтабір уБерезіКартузькій (>ниніБрестської обл.Білорусії). Заданимиофіційноїпольської статистики, на початку 1936 р. в цьомутаборізнаходилося 725осіб, а довересня 1939 р. їхнікількістьзросла до 6500 (40—50%українців, 15%євреїв таін).

>Тяжкеекономічне становище,соціальне йнаціональнегноблення,політичнебезправ'яспричинилипосиленняреволюційно-визвольноїборотьби народних масЗахідної України, котрініколи невизнавали владиіноземнихзагарбників.Тільки 1934—1938pp.народнімасиорганізували 1118страйків.

У 1938—1939pp. назахідноукраїнських землях прокотилася новахвилямогутніхантифашистських,антивоєнних таантиурядовихдемонстрацій,мітингів йстрайків.Ціподіїсупроводжувалисязовнішніми чинниками, йзупинити їхньогоПольська держава не бувспроможна.


1.2Північна Буковина

>Восени 1918p., колиАвстро-Угорськамонархіяпочаларозпадатися, убагатьохмістах й селахвідбувалисямасовівіча, на які людивимагалиприєднанняПівнічноїБуковини в Україну,розподілупоміщицьких ймонастирських земель.Утворювалисяселянськікомітети,озброєнідружини тощо.

як вжезазначалося, 16жовтня 1918 р.імператорАвстро-Угорщинивидавманіфест проперебудову держави нафедеративних засідках, ізутвореннямокремиминаціямисвоїхнаціональних держав. УЛьвові 18жовтня, як вжезазначалося, бувутворенийдержавний орган — Українськанаціональна рада тапроголошеноутворенняУкраїнської держави —тимчасово умежахмонархіїГабсбургів. Радастворила дляБуковинирепрезентативний орган — такзвануБуковинськуделегацію уЧернівцях, якоїочолив Про. Попович.Делегація малазайматисяорганізацією української влади уПівнічнійБуковині.Прибувши доЧернівців,делегаціяпочала переговори ізрумунськими посламиавстрійського парламенту йбуковинського сеймові проподілБуковини.Українцідомагалисявиділеннявсієї українськоїчастини краю.Румуниспочаткуплануваливіддати лишечотириповіти —Кіцманський,Заставнівський,Вашковецький таВижпицький, а чи непогодилися і наце. УЧернівцях бувутворенаРумунськанаціональна рада,сформований «>буковинський уряд» із 42осіб начолі із Я.Фльондором. Рада,проголосивши собіверховноюзаконодавчоювладою увсійБуковині, відразузвернулася дорумунського уряду ізпроханням продопомогу.

УЧернівцях 3 листопаду 1918 р.відбулисявеликеукраїнськевіче таманіфестація.Тудиз'їхалосяблизько 40 тис. людей ізусього краю.Присутніодноголосновимагалиоб'єднання із всімукраїнським народом.Булоухваленозлучитися ізГаличиною,визнатиУкраїнськуНаціональну Раду якповноважнийпредставницький органукраїнського населення йдомагатисьякнайшвидшоговозз'єднання ізусієюУкраїною.

Про те ж дняделегація УНР взяла уладові уЧернівцях йукраїнськійчастині краю. Однак ізрумунами дозгоди то й недійшли. УЧернівцях 8 листопаду буврозклеєнапрокламація командира8-їрумунськоїдивізії генерала Я.Задіка ізповідомленням про ті, щовін здобувши від короля наказзахиститирумунське населенняБуковини й «>припинитианархію й безпорядки».Делегація УНР ві слалайому протестпроти такихдій,зазначивши, щоніякихнасильств йанархії украї немає. Цесправді було б так, але йрумуни,підтриманіфранцузькимиполітиками йвійськовоюмісієюФранції у Яссах, Якаодержувалавказівки від маршала Ф.Фоша,діялирішуче, їхнівійська 11 листопадузайнялиЧернівці, авпродовжнаступнихднів — всю Буковину.Нечисленні укра-їнськівідділи, щопочалистворюватися,ніякого реального опорурумунськимвійськамвчинити було неможливо.Натомістьвійська ЗУНР,інтегрованоючастиноюякої сталаПівнічна Буковина, буливтягнуті укровопролитнувійну ізПольщею, тому й незмоглипадатидопомогиукраїнськомунаселенню краю. Влада ЗУНРскерувала доПаризькоїмирноїконференції ноту протесту із приводудійРумунії.Ще одну нотуАнтанті 18березня 1919 р.скерувалаоб'єднанаукраїнська дипломатичнамісія уПарижі,вимагаючизвільнення українських земельБуковиниРумунією йвстановленнякордоніваби хоч бітимчасовоїдемаркаційноїлініїміжУкраїною таРумунією.Проте Антантазалишилаціноти безвідповіді.

>Події узахопленійрумунськимивійськамиБуковинірозгорталисяблискавично. Так, 28 листопаду 1918 р.прорумунськісилизібрали уЧернівцях так званьгенеральнийконгрес,якийприйняв «відімені народу»рішення проприєднанняБуковини доРумунії.

>Румунський король 18грудня 1918 р.підписав декрет проприєднанняБуковини доРумунії. Українське населення краю не лишерішучепротестувалопротинасильницькогоприєднання дочужої держави, а івзялосяЗЕзброю. Убагатьохнаселених пунктахутворилися заженисамооборони, котрі вступали убої. Так було б,зокрема, уСтарійЖучці (>передмістяЧернівців), Лужанах,Кліводині,Неполоківцях,Динівцях тощо.Застосовуваласяпартизанська тактикаборотьби. Алісили булинадтонерівні.

>Рішучепротестувавпроти такого акту урядЦентральної Заради,заявивши, щовін невизнаєпоневоленняБуковини й твердозахищатиме право населення краю нанаціональнесамовизначення.

>Румуніюпідтримувала Антанта.Згідно ізСен-Жерменським (вересень 1919 р.) таСеврським (>серпень 1920 р.)мирними договорами вся Буковина йБессарабія були остаточнопереданіРумунії. Характерно, що зарахунокзагарбаньтериторіяРумунії послепершоїсвітовоївійнизбільшилася із 137908 до 316132 км2, а населеннявідповіднозросло із 7904 тис. до 17 343 тис.

>Румуніявстановила наБуковині режимуправління,якийнічим невідрізнявся відавстрійського. Зпершихднів уладові тут взяливійськовікоменданти, але в територїПівнічноїБуковини за наказомкомандувачаокупаційни мивійськами генерала Я.Задіка 26 января 1919 р. бувзапроваджений стан облоги (>офіційновініснував до 1928p., афактичноліквідований лише у 1940p., послезвільнення краюз-під владиРумунії).Зновупочавсяперіодтерору,грабунків,арештів.Щоправда,військовеуправліннянезабаромзмінилосяцивільним, але йце не при неслосуттєвихзмін.Румунія* бувконституційноюмонархієюзізначнообмеженоюроллю парламенту, щоскладався, згідно ізКонституцією 1866p., із двох палат —палатидепутатів й сенатові.Верховна влада належала королю,якийскликав йрозпускав парламент,санкціонував йобнародувавприйняті парламентомзакони тощо. Без йогосанкціїжоден закон немавюридичноїсили.Він був главоювиконавчої влади йзбройних сил.Виборча система до парламентуґрунтувалася нависокомумайновомуцензі, практичноусуваючиширокінароднімаси від віборів.Майженічого незмінилось й ізприйняттям 1923 р.новоїКонституції.Зберігаласямонархія із великоювладою короля. Однак було бдемократизовановиборчу систему, право голосу малірумуни —чоловіки немолодші21-го року, ізпіврічним цензомосілості.Вибори сталипрямі,голосування —таємним наосновіпропорційногопредставництва.Усецестосувалосянижчоїпалати — палатидепутатів. Сенатобиравсяінакше: однучастинусенаторів оббирали члениторговельних,промислових йсільськогосподарських палат,професориуніверситету доіншої входилисенатори із права. Це було бвище духовенство, особини,призначені королем.

>Урядздійснював уладові відімені короля,якийпризначав Ізвільняв Міністрів, хоч формальноніс відповідальність парламенту.Вимушеніманеврувати ййти на вчинкинародові,законодавцізакріпили уКонституціїдеякі права йсвободи,зокрема свободу слова,друкузборів, особини, атакожнедоторканістьжитла тощоНадавалися смердоті лишеповноправнимгромадянам,тобторумунам, танаціональнимименшостяминіяких окремих прав — накористуваннярідною мовою,відкриттясвоїхшкіл,видання книжок, газет тощо — незакріплювалося

>Згідно ізКонституцією й законом проадміністративнууніфікацію 14червня 1925 р.країнарозділялася наповіти,волості,комуни (>общини). Начоліповітів стоячиїйпризначеніурядом йзатверджені королемпрефекти котрі були тутпредставниками центральних владиПрефектипризначалипреторів у волостях, а примарів — уміських йсільських громадах. Це був бюрократична таантинаціональнащодоукраїнського ііншого нерумунського населенняполітична система, що стояла надвиборнимиповітовими Ікомунальними радами, котрівиконували роль місцевого самоврядування, але й на самом деле малі лишедужевузькіповноваження вгосподарськомууправлінніУряд зарекомендацієюпрефектівмігрозпускатимісцевівиборніоргани йскасовувати їхнірішення.

>Відповідним був й політичний режим. ДляПівнічноїБуковинистворюваласявидимістьавтономії. Для цоговводилися дваміністри ускладі уряду — одинміністр — .делегат уряду промісцеперебуванням уЧернівцях (ЯФльондор),Інший - уБухаресті (І.Ністор). Начолі ізделегованимміністром прикрайовомуправлінні уЧернівцяхстворювалася службауправління ускладідев'ятисекторів:внутрішнього, суднового,фінансів таін.Іноземнимисправами,безпекою,армією,залізницями,поштою телеграфом,фінансами,митом йпозикоювідалацентральна влада Бухареста. У 1924-1928pp.,скориставшисьчастковоюекономічноюстабілізацією йзміцненнямсвоєї влади,правлячі колаРумуніїперейшли внаступ У 1914 р. буввиданий так звань законМирзескуякийнадававвладі правозаарештовувати всіх,хтокритикувавіснуючий лад,пропагувавдемократичні ідеї.Створенняпрофспілок йнаданняїм статусуюридичнихосібзумовлювалосявстановленням з них контролюадміністративної таполіцейської улад,їхня діяльність не моглапротирічити «державномупорядкові».Згідно з законом 1926p.,партія, що здобула на виборах не менше 40% голосів, мала декларація проабсолютнубільшістьмандатів.Після 1926 р.жоднівибори уРумунії необходилися безвведення стану облоги, под годинуякого усідемократичні права йсвободи,записані уКонституції,припинялидію, авійськово-поліційнийапаратстававвсевладним.Наприклад, коли 1927 р. проходиливибори до парламенту,навколодеякихсіл уПівнічнійБуковинізосереджувалисявійська,виставлялися длязалякуваннягар матір йкулемети. Немаючизмогиобиратисвоїхдепутатів,українське населенняпопритерор йнасилляполіції тавояччини, частобойкотуваловибори. Так, 1937 р. 86%буковинців не в нихучасті, будучи ізрізних причинпозбавленими права голосу.

>Дуже малозробиларумунська влада длявідбудовигосподарства краю. Буковина був дляРумунії лишеджереломдешевоїсировини йробочоїсили.Навітьтрадиційнігалузіпромисловості краю —харчова,лісова йтекстильна —почализанепадати.Підприємствазалишалисядрібними,напівкустарними, ззастарілоютехнікою, без перспектив нарозширення чиреконструкцію.Якщо у Перші роктаРумунія в-економіку краювкладала лише 1,3%загальногоакціонерногокапіталу, то 1936 р.ще менше — 0,7%.Виробленітовари були дорогими, невитримуваликонкуренції, підприємствазакривались.Якщо 1922 р. тутналічувалося 617діючихпідприємств й травеньстерень, то 1929 р. — 532, а 1935 р. — 276.Робочий деньтривав 11—14 рік.Постійнознижувавсяжиттєвийрівеньробітників йслужбовців.Якщоіндексзарплати 1923 р.підвищився у 18разів, а 1928 р. — у 28разів порівняно із 1914 р., тоіндексвартості життязріс за тієї жперіод у 42 рази.Безробіття 1930 р.охопило 20%промисловихробітників.

Устаніглибокоїкризиперебувало ісільськегосподарство.Вженаприкінціпершоїсвітовоївійни селянствоПівнічноїБуковинизначнопосилилоборотьбу за землю.Румунська владазмушена був 1918—1927pp.видатисеріюаграрних законів.Вонизберігали у странепоміщицькеземлеволодіння.Розмірипоміщицькоївласностівизначалися у 250—275 га на шкірного члена сім'ї.Решта земельпідлягаларозподілусеред селян зависокийвикуп (>вінзабезпечувавпоміщикам тих жприбутки, котрі смердоті малі дореформи).Поміщикизалишали за собоюзначно понадземлі, ніжпередбачалосязаконодавством.Навітьміністр земельнісправКонстатинеску бувзмушений ві знаті, що у земельнікомісіяхпануєбезладдя, йвіддав до судубагатьохслужбовців. На судновомупроцесі уСучаві 1925 р. сталозрозумілим, що членикомісійзалишалипоміщикамбільші тародючішіземлі,вимагали від селянхабарі, нехотілинаділяти землюукраїнцям.

>Внаслідок цого уБуковині від великихвласників було бвідібранолише 75,5 тис. газемлі, чи 12,3%. У 235поміщиківзалишалося 346,3 тис. газемлі, уБуковинської Митрополії — 239,2 тис. га.Селяни, котрідістализемельнінаділи,повинні буливикупити їхніупродовж 20 років. Алі для 90%безземельних ймалоземельних селянвикупніплатежівиявилисянедоступними. Законвраховувавце йвстановив:якщо селянинупродовж двох років не якщо справновноситиплатежі, топозбавитьсяземлі.

>Вартість 1 газемлі наБуковині бувнижчою, ніж уРумунії.Уряднавмиснезробив так,щобпритягнутиякнайбільшеколоністів набуковинськіземлі.їмземлі продавалися упершучергу.Окрім цого, колисереднійрозмірнаділу для нерумунівстановив 0,56 га, то тут дляколоністів-осадників — не менше 5 га. УЧернівцях на зборахрумунськихколоністів уквітні 1925 р.королівськийміністрБуковиниНістор так пояснивши заподіянняколонізаціїосадникам: «>Своєюпрацею йдобрим прикладом вімуситенавчити селянПівнічноїБуковинирумунськоїмови йзробити їхньогодобримирумунськимипатріота ми». Таким чином,серед тихий,хтоотримав землю,румунистановили 62,1%,українці — 23,3,інші —- 14,6%.Чималоселян-українців.щоботримати землю,зрікалисясвоєї нації,мови, народу,оголосивши собірумунами. У 30-хроках украї 47 934селянськігосподарства малі до 5 гакожне, 8352 — до 2,5 га, 12408 — до 1 га, 31 692 — до 0,5 га, а 72 543 булибезземельні.

Отже,румунськааграрна реформа, як й всю системуправління, сталаще однимзнаряддямпоневоленняукраїнського населенняБуковини.

Зпершихднівокупації населення краю було бобкладенечисленнимиподатками:державними,повітовими йсільськими.Стягавсяподаток запроїздшляхами,в'їзд у місто,наявність, продажів чизабійхудоби,користуванняпасовиськами.Податки забиралибільшучастину, чи і весьприбутокселянськихгосподарств.Заборгованістьбуковинських селян банкам йлихварямзростала.Вона,зокрема, був у 3 разибільша, ніж уДобруджі, й в, 10разів — ніж уБессарабії. У з.Боянах,наприклад, 775осіб маліборг на суму понад 234 тис. лей. Зрізнихкінців краюнадходилочималоскарг йпрохань продопомогу.Становище умістахпогіршувалосяпостійнимзростаннямквартирної плати,цін напродуктихарчування та про мені />ГОБІтовари.

>Свавіллярумунської владивикликало постійнаопірукраїнського населення.Визвольнаборотьбапротиіноземногопоневоленнятривалапостійно.Найбільшим йнайгрізнішимїїпроявом було бХотинськезбройнеповстання всічні 1919 р. — уньому взяла доля понад ЗО тис.повстанців. Активнодопомагалоповстанцям населенняукраїнськогоПоділля. Аліофіційнаукраїнська влада уКиєві —Директорія —збройноїдопомоги ненаважиласьнадати, немаючизмогивоюватище із одним ворогом.Повстання було бжорстокопридушене.Понад 50 тис.жителівХотинщинивідійшло натериторію України. Улистопаді 1919 р. уЧернівцяхвибухнулоповстаннясередсолдатів113-го полку,якийскладавсяпереважно ізукраїнців. Однак йоготакож було бпридушено: 149солдатіввіддали довійськово-польового суду, із нихвісім засудили досмертноїкари, а 136 — накаторжні роботи відп'яти до 20 років. Увересні 1924 р.спалахнуловеликеТатарбунарськеповстання, вякому взяли доляблизько 6 тис. людей ізБуковини йБессарабії. Малімісцетакожчисленніекономічні таполітичністрайки йдемонстрації, сутички ізполіцією,військами. УЧернівцях 1 июля 1926 р.відбулосявеликеробітничо-селянськевіче ізпредставниками всіхповітів. Уприйнятійрезолюціївисловлювався протестпротирумунізаціїукраїнського населення,навчальнихзакладів,переслідування українськоїмови.Учасникизборіввимагаливідновлення українськоїмови,кафедри українськоїмови йлітератури уЧернівецькомууніверситеті,закритоїокупантами, Повернення на роботу українських учителів.Серед населення краюзбиралисяпідписи подпетицією до парламенту ізвимогоюузаконитиукраїнськумову —мову народу, що іздавніх-давен проживає на територїБуковини.Урядвідповіввідмовою.

У 1928 р.Румуніюохопилагостраекономічна кризу.Тільки вЧернівцяхналічувалося до 8 тис.безробітних —майже половинаробітниківміста.Небаченихрозмірівнабулозубожіння селянства.Заборгованість селян на 1 гастановила 21 200 лейпроти 6260 укоролівстві. У странепосиливсявпливреакції.Спираючись нагенералітет, король Кароль II 1934—1938pp.звівнанівець роль парламенту.

>Правлячі колаРумунії все понадорієнтувалися нагітлерівськуНімеччину. У лютому 1938 р. корольскасувавКонституцію 1923 р. йвстановиввідкритийреакційний, профашистський режим.Проголошувався стан облоги, трояндпускалися усіполітичні партії тапрофспілки.Будь-яківиступи чинавітьвисловиневдоволенняіснуючим ладом нещаднопридушувалися йкаралися.Безчинствувала таємнаполітичнаполіція — сигуранца (>організована у 1907p.).Підтискомнімецького уряду увересні 1940 р. корольпризначив «правителя» держави — великогопоміщика, вождяфашистськоїорганізації «>Залізнагвардія» — генерала і. Антонеску. З цого моменту в страневстановивсявідвертийфашистський режим.


2. У>ХОДЖЕННЯЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ ТАПІВНІЧНОЇБУКОВИНИ ДО СРСР ТАЙОГОЮРИДИЧНЕОФОРМЛЕННЯ

 

2.1Західна Україна

Другасвітовавійнапочалася 1вересня 1939 р.ФашистськаНімеччина натрапила наПольщу, а 17вересня, колинімецькаарміяпідходила до Бреста й Львова,штурмувала Варшаву,польський урядфактично-вже неконтролював становище в стране йвоєннапоразка сталаочевидною, уряд СРСР вручивши послуПольщі в-.Москві ноту й давширозпорядженнявійськамЧервоноїармії перейти кордон,взяти под захист життя, імайно населенняЗахідної України ІЗахідноїБілорусії. Так,принаймні формально,виглядалиподії.

Факт, щоцей процеспочався 17вересня, а чи нераніше,мотивувавсянаявністюукладеногоміж СРСР йПольщею договору,який уряд СРСР водносторонньому порядкуне-мігпорушувати.Тільки послерозпадуПольської держави Москва заявила, що «>вважає своїмсвященнимобов'язком податі рукудопомоги своїмбратам —українцям йбілорусам».

Направду було бдещоінакше.Останнім годиноюз'ясованіполітичніпередумови такогорозвиткуподій. Це,зокрема,Договір проненападміжРадянським Союзом таНімеччиною 23серпня 1939 р. (ПактМолотова—Ріббентропа) йтаємний протокол донього. То в ст. 2 протоколузазначено: «Увипадкутериторіальних йполітичних перетворень натериторіях, що належатиПольськійдержаві,сферивпливуНімеччини та СРСР будутьрозмежованіприблизно полініїрікНарев—Вісла—Сян.Питання про ті, чибажане вінтересахобохкраїнзбереженнянезалежноїПольської держави, якщо остаточновирішенелише ходоммайбутніхполітичнихподій. Убудь-якомувипадкуобидваурядивирішатьце запитання шляхомтовариської,згоди».

>Історичні податіфактипідтверджують, щозазначені у цьомупротоколіпланидужешвидко булиреалізовані івідображені у новомурадянсько-німецькомуДоговорі про дружбу й кордонміж СРСР таНімеччиною 28вересня 1939 р. йтаємномудодатковомупротоколі донього,підписаномузнову ж такиМолотовим таРіббентропом. Зацим договором,розмежуванняміж СРСР йНімеччиною було бпроведенеприблизно по такзванійлінії Керзона,визначенійкраїнамиАнтанти яксхідний кордонміжпольськимнаселенням, із одного боці, таукраїнським йбілоруським — ізіншого. Джордж Ллойд писавшивосени 1939 р.польському послу вЛондоні, що СРСРзайняв «...територї, котрі неєпольськими й котрі були силоюзахоплені после ІСвітовоївійни...Було б актомзлочинногобожевілляпоставитиросійськепросування однієюдошку ізпросуваннямНімеччини».

У ст. 3таємного протоколу 23серпня 1939 р.зазначалося: «>СтосовноПівденно-СхідноїЄвропирадянська сторонавказала зважується на власнузацікавленість уБессарабії.Німецька сторона ясно заявила проповнуполітичнунезацікавленість уцихтериторіях».

Не можна непогодитися іздумкоюукраїнськогоісторика М.Швагуляка про ті, що ВизволенняЗахідної УкраїниЧервоноюармієювідповідалокоріннимінтересам населення краю, якувпродовжстолітьнаполегливоборолосяпротинаціонального йсоціальногопоневолення.Щоправда,почуттязадоволення від Визволенняз-під владипанівнихверствПольщіневдовзі булизатьмаренімасовимирепресіямипроти населенняЗахідної України.

Пронаступнінаміриправителів СРСР та їхньогозакордоннихсоюзників сталовідомозначнопізніше, а тоді фактвозз'єднанняЗахідної України із УСРР бувсприйнятийнаселенням яквеличезнаполітичнаподія.

>Ще до приходуЧервоноїарміїнароднімасиЗахідної Українизахоплювали уладові намісцях йстворювалиревкоми.Наприклад, у Бродах, що наЛьвівщині,зібралисяучасникиреволюційного руху,створили ревком йзвернулися до старості іззаявою про ті, що вся влада уповіті переходити докомітету. Ревкомроззброївполіцію тажандармерію йозброївбродівськихробітників, котріпідтримували порядок умісті.Такіподіївідбувалися убагатьохмістах й селахЗахідної України.

>Після приходуЧервоноїарміїревкоми булиреорганізовані утимчасовіоргани народної влади іуправління. Узверненні в Україну 29вересня 1939p.,зокрема,зазначалося, щоосновоюнової владиможуть статістворені надемократичних засідках умістах

Страница 1 из 2 | Следующая страница

Схожі реферати:

Нові надходження

Замовлення реферату

Реклама

Навігація