Реферати українською » История » Розвиток промисловості БРСР в роки першої п'ятирічки (1929-1932 рр..)


Реферат Розвиток промисловості БРСР в роки першої п'ятирічки (1929-1932 рр..)

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Розвиток промисловості БРСР у роки першої п'ятирічки (1929-1932 рр.)

 

У грудні 1925 року відбулася XIV з'їзд ВКП(б). З'їзд зазначив необхідність «забезпечити за СРСР економічну самостійність,оберегающую СРСР від перетворення їх у придаток капіталістичного світового господарства, навіщо тримати курс - на індустріалізацію країни, розвиток виробництва коштів виробництва та освіту резервів для економічного маневрування...».

Сутність індустріалізації, як у рішеннях XIV з'їзду ВКП(б), була така: «вести економічне будівництво з такою кутом зору, щоб СРСР зі країни, яка ввозить машини та устаткування, перетворити на країну, що випускає машини та устаткування». Для цього він, щоб забезпечувати перетворення народного господарства, піднесення його за новий вищий рівень, ставилася основне завдання розвитку важкої індустрії, особливо її частин, які засоби виробництва. З'їзд закликав розвивати «соціалістичну промисловість з урахуванням підвищення технічного рівня, однак у суворій відповідності, і з ємністю ринку, і фінансових можливостей країни». У цьому зазначалося, що це успіх індустріалізації залежатиме від зміцнення «змички» робітничого класу і селянства, це що означає участі села у фінансуванні промисловості через збалансовану політику області податків й цін, як у сільськогосподарську, і на промислову.

Відповідно до курсом на індустріалізацію з'їзд було розглянуто й питання. Резолюція «Про роботу профспілок» зорієнтувала наймасовішу організацію робітничого класу влади на рішення нових великих завдань. У проекті резолюції «Про роботу комсомолу» було визначено шляху поліпшення діяльності комсомольських організацій про те, щоб підпорядкувати життя й працю молоді соціалістичному будівництва. З'їзд затвердив новий Статут партії ухвалила рішення про перейменування РКП(б) у Всесоюзну Комуністичної партії (більшовиків) — ВКП(б).

На XIV з'їзді партія зазначила джерела соціалістичного накопичення на будівництво важкої промисловості, правильного їх використання, звернула увагу до підготовку кадрів, надалі зміцнення союзу робітників і селян з урахуванням індустріалізації і виробничого кооперування селянських господарств.

Найважливіша значення у конкретних заходів із здійсненню соціалістичної індустріалізації після XIV з'їзду партії мали рішення квітневого Пленуму ЦК ВКП(б) 1926 року, котрий обговорив питання «Про господарському становищі й господарської політиці», і документи XV партійної конференції, що відбулася 26 жовтня — 3 листопада 1926 року. У рішеннях Пленуму й конференції партія знову підкреслила виняткову важливість положень про соціалістичному характері проведеної індустріалізації, про спілку робітничого класу з селянством, як головному принципі соціалістичної індустріалізації, про першочерговому розвитку важкої промисловості. У проекті резолюції Пленуму говорилося, що підйом важкої промисловості країни «є вирішальної завданням, успішне вирішення якої визначає подальше зростання всього господарства за цілому в шляху до перемоги соціалізму».

На Пленумі, з рішень XIV з'їзду партії, були конкретно визначено вирішальні галузі важкої індустрії, розвиток яких залежить намічалося насамперед. Вказувалося вимушені першочергового розвитку машинобудування, металургійної і паливної промисловості, електрифікації, промисловості будівельних матеріалів і транспорту.

Індустріалізація БРСР, як та інших союзних республік, відповідала життєвим інтересам білоруського народу. Від відновлення народного господарства республіка разом із усією країною переходила для її соціалістичної реконструкції та створенню сучасної індустрії. Але втілення індустріалізації у Білорусі мало свої особливості і труднощі, зумовлені місцевими умовами.

Попри неабиякі успіхи у справі відновлення промисловості, Білоруська РСР до початку індустріалізації залишалася відсталою у господарському розвитку. Частка промислової продукції в усьому народному господарстві БРСР в 1924/25 господарському року становила лише 18,3%, тоді як загальна частка промисловості країни у народному господарстві становила 38%. Основними галузями промисловості, у республіці були харчова, деревообробна, паперова,кожевенно-обувная, силікатна. У металообробній промисловості, як основний галузі, виробляючої засоби виробництва, в 1924/25 господарському року працювало лише 730 людина. Серед підприємств цій галузі виділялися лише 2 заводи на Вітебську і «Енергія» звісно.

Промислові підприємства, зазвичай, були оснащені фізично зношеним й дуже застарілим устаткуванням. У «Нарисах по-народному господарству і фінансів Білорусі», опублікованих у 1925 року, підприємства, які становлять ядро білоруської промисловості, говорилося: «Більшість фабрик і заводів було побудовано до 1900 року навіть вчасно будівлі їх перебувала в розквіті технічних вимог. Протягом часу війни" та революції підприємства не ремонтувалися, силові встановлення і устаткування більшості підприємств вкрай зносилися і технічно застаріли».

Енергетика Білорусі також характеризувалася надзвичайної відсталістю. Її рівень був значно нижчі середні показники країною. У 1926 року у республіці було близько 100 дрібних електростанцій і фабрично-заводських електроустановок загальної потужністю 650 кВт. У листопаді нинішнього ж року у пояснювальній записці, підготовленої для Держплану БРСР, голова бюро із електрифікації республіки писав: «Нині стан більшості електричних станцій таке, що, крім капітального планового переобладнання в найближчими роками, насамперед необхідний невідкладний ремонт, дообладнання й пожвавлення потужності існуючих станцій».

Що ж до енергетичного сировини, то торф, що був основним паливною ресурсом республіки, добувався у кількості. Наприкінці відновного періоду в паливному балансі БРСР він останнє місце. За підрахунками Бюро електрифікації при Держплані БРСР, промисловість республіки до 1926 року постачали місцевим деревним паливом у вигляді 45% потреби і 55% використовувала привізні вугілля й нафту.

Для економіки Білорусі характерно й те, що загалом промисловому виробництвікустарно-ремесленная промисловість займала значне місце. Валова продукціямелкокустарного виробництва, за матеріалами перепису 1926 року, дорівнювала 88,7 мільйоначервоних карбованців і становила 41,1% всієї продукції промисловості республіки [5,с.103]. За даними ЦСУ СРСР, відсоток робочих, зайнятих вкустарно-ремесленной промисловості БРСР в 1926 року, був найвищим. Він становив 72%, тоді як у середньому країною — близько 60%.

Міста Білорусі тоді були малонаселеними, зі слаборозвиненою промисловістю. У Мінську — столиці республіки — мешкало тоді понад 100 тисяч жителів. О 20-й інших містах налічувалося лише по 10 тисяч чоловік. У промисловому відношенні найрозвинутішими вважалися Вітебськ і Гомель. На початку 1926 року у 16 з 28 міст не було електростанцій.Трамвайное повідомлення було лише тільки одного Вітебську.

Крім мінеральних сировинних запасів Білорусь, беручи період соціалістичної індустріалізації, мала великі лісові масиви, сільськогосподарську сировину, певні ресурси водної енергії. Поверхня її було покрито значної мережею великих і малих річок. На території республіки перебували колосальні запаси цінного палива — торфу. На початку індустріалізації в БРСР налічувалося близько 485 тисяч гектарів торфовищ, що становило близько 3,9% території республіки.

У першій половині грудня 1925 року, під час підготовки до XIV з'їзду ВКП(б), відбувся IX з'їзд Компартії Білорусі. З'їзд підбив підсумки відновлення в промисловості й сільського господарства республіки і від до виконання тези ЦК РКП (б) до XIV з'їзду партії щодо господарського будівництва, намітив практичні заходи щодо їх здійсненню за умов Білорусі. У проекті резолюції з'їзду «По господарському будівництва» підкреслювалося: «Загальні завдання РКП (б) у сфері господарського будівництва, які стоять перед всієї партією, є у той час і завданнямиКП(б)Б, як частини РКП(б)» [40, з. 384]. З'їзд зазначив необхідність розгорнути республіки будівництво нових фабрик і заводів, розвивати електрифікацію, переобладнати й нарум'янювати нової технікою які були підприємства. «Перед нами, - йшлося у резолюції з'їзду, - постає завдання повній реконструкції всього народного господарства, всієї економіки» [40,с.385]. На початку січня 1926 року у Мінську відбувся розширений ПленумКП(б)Б. У його роботі крім членів Центрального Комітету взяли участь представники всіх партійних організацій — лише близько 320 людина партійного активу республіки. З доповіддю «Про політичні результати XIV з'їзду ВКП(б)» виступив секретар ЦККП(б)Б А.І. Криницький. За результатами його доповіді прийнято рішення твердо слідувати курсом на соціалістичну індустріалізацію республіки.

Наприкінці січня 1926 року КомітетКП(б) Білорусі затвердив план вивчення рішень XIV з'їзду ВКП(б). У ньому намічалося організувати видання і розповсюдження покажчика необхідної літератури, тез лекцій для які вивчають рішення з'їзду, як у спеціальних курсах, і у мережі партійного освіти. Докладний виклад плану було опубліковано з газети «Зірка». Щодо сільських партосередків додатковим накладом 20 тисячі примірників Центру було надруковано план і тези доповіді на задану тему: «XIV з'їзд ВКП(б) про політику партії, у селі». Державне видавництво БРСР видало білоруською «Політичний звіт Центрального Комітету XIV з'їзду партії».

Центральний Комітет звернувся всім окружним і районним комітетам партії листом «Про пропаганді рішень XIV з'їзду ВКП(б)». У ньому вказувалося, що роз'яснення рішень з'їзду має стати на найближчим часом основою пропагандистської і агітаційної роботи. Причому тексті підкреслювалося, що обмежитися постановкою одного-двох доповідей загальних партійних зборах недостатньо, роботу необхідно розгорнути широко, глибші й вести її достатньо протягом двох-трьох місяців. На закінчення Центральний Комітет пропонував розгорнути роз'яснювальну кампанію через партійну і радянську печатку.

Розгорнулася велику роботу з пропаганді рішень XIV з'їзду партії. З лекціями і доповідями виступали пропагандисти, секретарі окружкомів і райкомів. У багатьох містах на партійних активах, робочих зборах і конференціях, в колективних господарствах і селах з доповідями про XIV з'їзді партії виступили делегати з'їзду М.П.Абрамчук, І.А. Адамович, М.М.Голодед, М. Ф. Муратова, В.А.Радус-Зенькович, І.П. Рижов, Б.І.Стасевич, О.Г.Червяков та інші.

Рішення XIV з'їзду партії скрізь зустрічали схвалення трудящих БРСР. загальні збори партійних осередків служби тяги, шляху й експлуатації Західної залізниці, яка відбулася 8 січня 1926 року у Мінську, заслухало доповідь секретаря ЦККП(б)Б М.М.Голодеда про результати XIV з'їзду партії. Учасники зборів одностайно схвалили резолюцію, прийняту січневим пленумом ЦККП(б)Б.

У боротьбу виконання рішень XIV з'їзду ВКП(б) активно включився комсомол Білорусі. Про це яскраво свідчили районні комсомольські конференції, які пройшли при надзвичайно великий активності.

Проведення індустріалізації вимагало величезних коштів. Ніхто на допомогу чи кредити із боку інших держав розраховувати було, всі сподівання покладалися лише з внутрішні джерела. Щоб забезпечити намічені темпи розвитку індустрії, потрібно було використовувати майже половину національного доходу.

Основним джерелом накопичення була сама промисловість. Мета було досягнуто шляхом постійного скорочення накладних витрат, зниження собівартості продукції, прискорення обороту коштів податку, широкої раціоналізації промисловості, запровадження новітніх досягнень науку й техніки, підвищення продуктивності праці, зміцнення трудовий дисципліни.

Додаткові вартість проведення індустріалізації виділялися з допомогою економію газу й підвищення рентабельності виробництва. Вже 1926 р. деревообробні заводиНово-Борисова заощадили 100 тис. крб., 4 великі підприємства Вітебської округи – 560 тис. крб. Через війну прибуток від промисловості республіки зросла з 5,4 млн. карбованців на 1926 р. до 93,2 млн. карбованців на 1932 р. У промисловість спрямовувалася частину коштів, отриманих то сільського господарства. Багато верстатів і устаткування купували по закордонах за валюту, отримані від експорту сільгосппродуктів, що тільки 1926/27 господарських років склав 5,5 млн. рублів.

Важливим джерелом отримання коштів на індустріалізації з'явилися заощадження трудящих. Масового характеру отримала підписку державнізаеми. Облігації першого державного позики трудящі республіки придбали на 5,7 млн. рублів, перевищивши цим суму, який був призначений до реалізації, в 3 разу. Загалом у БРСР у роки першої п'ятирічки внаслідок поширення трьохзаемов «Індустріалізація», «П'ятирічку – на чотири роки», «Третій, вирішальний рік п'ятирічки», «Четвертий, заключний рік п'ятирічки» трудящі надали державі потреб індустріалізації 139 млн. рублів. Слід зазначити, що у проведенні цих добровільнихзаемов були нерідко трапляється примусової масової підписки.

Кошти, необхідних індустріалізації, держава отримувало й завдяки вдосконаленню структури державної машини, ліквідації у ньому зайвих дублюючих одне одного ланок. Тільки 1926/27 господарському року помер від скорочення держапарату в БРСР було зекономлено майже 5,5 млн. рублів.

Значні асигнування виділялися народному господарству БРСР і з загальносоюзного бюджету. За 3 роки, починаючи з 1926/27 господарського року, вони перевищили 19 млн. рублів. Усього за 1925-27 рр. в промисловість БРСР вклали 40 млн. рублів. Основні капіталовкладення направлялися в паливну, деревообробну, паперову, харчову галузі промисловості.

Отже, за максимально стислий період часу партійне керівництво БРСР змогло мобілізувати зусилля робітничого класу, всіх трудящих На оновлення народного господарства, та був визначити подальші плани соціалістичного будівництва. XIV з'їзд ВКП(б) проголосив курс - на соціалістичну індустріалізацію країни. Це було об'єктивної необхідністю, оскільки, по-перше, становище народного господарства перебувало на вкрай низький рівень, а по-друге, розвиток великої індустрії відкривало перед СРСР можливість створення власної міцної економічної бази. Разом про те проведення індустріалізації вимагало залучення величезних коштів, що виділялися місцевих джерел, і навіть вимагало великих людських ресурсів, що в посиленні командно-адміністративного тиску.

Однією з найбільш важливих підсумків розвитку трудовий активності робітничого класу є створення БРСР великої промисловості, особливо важкої індустрії.

IX з'їздКП(б)Б, який відбувся у грудні 1925 року, закликав фабрично-заводські партійні чарунки й профспілки республіки ще ширше розгорнутимассово-политическую роботу серед трудящих мас, постійно розвивати активність членів профспілок, перенести центр тяжкості організаційної і виховної роботи з заводи і фабрики, у середу промислових робітників. З'їзд звернув серйозну увагу партійних і профспілкових організацій надалі поліпшення матеріального добробуту і підвищення культурного рівня трудящих, особливо жінок Сінгапуру й молоді.

На початку 1926 року з метою поліпшення діяльності фабрично-заводських партійних осередків комісія Центрального Комітету глибоко вивчила роботу 30 найбільших підприємств БРСР та його партійних осередків. Результати перевірки було винесені до ПленумКП(б)Б. У прийнятої резолюції пленум зазначив, що перевірку сприяла пожвавленню партійної роботи, зростанню активності робітничого класу.

Значну роль посиленні партійної роботи з промислових підприємствах зіграли цехові партійні осередки. Відповідно до постановою ЦК ВКП(б) від 26 травня 1927 року в великі підприємства Мінська, Вітебська, Гомеля, Борисова,

Страница 1 из 4 | Следующая страница

Схожі реферати:

Навігація