Реферати українською » История » Голокост у роки Другої Світової війни


Реферат Голокост у роки Другої Світової війни

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Запровадження

Відразу по закінченні Другої світової війни у Німеччини виник воєнно-історичний ревізіонізм. Ідеологічною завданням ревізіоністів було побілка нацистської Німеччини, прагнення зняти з неї обвинувачення у агресії і воєнних злочинах. Такожисторики-ревизионисти намагалися заперечувати самий факт геноциду єврейського народу. Нині голосиотрицателей Голокосту як однієї з найбільших злочинів у історії всього людства не замовкають, а ширяться.

Проблема даної курсової роботи у тому, щоб довести, що антисемітизм, що мав місце біля Німеччини ще у період середньовіччя, досяг страхітливо величезною із настанням корумпованої влади націонал-соціалістів і обернувся трагедією для мільйонів людей, які пережили Голокост.

У діє безліч могутніх сил, що з спадщиною націонал-соціалізму, або роблять ставку розпал міжетнічних конфліктів, яким так іронічно чи інакше вигідно занижувати значимість геноциду єврейського народу. Часто у різних літературних джерелах можна зіткнутися або з запереченням самого факту Голокосту, або з спростуванням даних про кількість жертв нацистського режиму з боку єврейського народу. Маса питань, що стосуються Голокосту, досі залишається маловивченій.

Актуальність даної курсової роботи залежить від прагненні показати витоки, хід подій і наслідки антисемітизму у Німеччини під час нацистського режиму. Від повторення такого страшного явища як Голокост може бути застраховане жодна багатонаціональну держава.

Об'єктом даної курсової роботи є підставою антисемітизм, став офіційної політичної лінією уряду нацистської Німеччини.

Предметом даної курсової праці є євреї, які проживали біля нацистської Німеччини та країн, окупованих нею ході Другої світової війни.

Автор даної курсової роботи ставить за мету дослідження довести, що Голокост, має передісторію і 12-річну історію, став закономірним породженням феноменів фашизму, тоталітаризму і державної терору, які вразили Німеччину на початку ХХІ століття.

Завдання дослідження даної курсової роботи:

1) Розглянути зародження антисемітизму у Німеччини;

2) Визначити політичні й економічні передумови приходу до партії влади націонал-соціалістичної партії Німеччини;

3) Приклад Голокосту розглянути політику нацистської Німеччині з євреїв.

Гіпотеза. Усвідомивши крайню нелюдськість і ірраціональність системи ідеологічно обгрунтованих і старанно спланованих нацистських злочинів, світове співтовариство встановить про неприпустимість виникнення таких явищ, як антисемітизм у сприйнятті сучасних цивілізованих країнах із величезними культурними і духовними цінностями.

Методи дослідження, у даної курсової роботі:

- вивчення і аналіз наукової літератури;

- ознайомлення з діяльністю Фонду "Голокост".

Матеріали даної курсової роботи можна використовувати під час проведення лекцій, семінарів, вечорів пам'яті, присвячених жертвам Голокосту. У цьому полягає практична значимість даної курсової роботи.

У його дослідженні автор даної роботи дотримується погляду людей, визнають існування такого явища як антисемітизм за правління націонал-соціалістів у Німеччині.


1. Зародження антисемітизму у германії

 

1.1 Взаємини німецького і єврейського народів протягом століть

>Всякого мислячого і відчуває людини повинен зацікавити запитання про причини виникнення такого історичного явища, як антисемітизм, вкрай важливого, хоча б внаслідок своєї багатовікової давності.

Антисемітизм - одне з форм національної та релігійну нетерпимість, що виражається у ворожому ставлення до євреям - від зневажливого ставлення у побуті, правової дискримінації до геноциду, єврейських погромів тощо.д.[1]

Давні коріння антисемітизму мали релігійний характер. Ще за часів Римська імперія на євреїв дивилися з підозрою до, оскільки, дотримуючись суворого монотеїзму, вони були непримиренні стосовно традиції обожнювання імператорів і супутнім святковим церемоніям. У деяких провінціях імперії подібне завзятість викликало антиєврейські повстання погроми. Але тільки з зародженням християнства така нещадна демонстрація ворожості до євреїв стала звичним явищем у житті Заходу. Про багато які століття євреї опинилися поза межами своїй історичній Батьківщини. Не виключено, що "... однією з найбільш ймовірних причин, які викликали б негативне ставлення до євреїв, була та особливість єврейського народу, завдяки якому він, які мають ні території, ані свого мови та будучи розкиданими у світі, тим щонайменше (приймаючи щонайактивнішу участь у житті нової та аж ніяк ні від когось не відокремлюючи) залишався національно-державниморганизмом"[2]

У Німеччині спорадичні вибухи народного антисемітизму були поширене явище протягом усіх середньовіччя та раннього Нового часу. Існувало поширена думка, що звичайній практикою євреїв у тому релігійних обрядах були всілякі непристойні дії і ритуальні вбивства. Люди вірили, що євреї отруюють криниці та спокушають молодь, а демонічні здібності дозволяють закликати насоседей-христиан землетрусу, бурі й епідемії. Цілком природно, що у тяжкі часи євреї ставали жертвами розлютованої натовпу. Це часто заохочувалося Церквою, яка іноді полегшувала заколотникам завдання пізнання свої жертви, змушуючи євреїв носити відмітні деталі у одязі (жовті мітки або ж рогаті шапочки, ввійшли до звичай в Бамберзі XV століття), християнськими купцями,завидовавшими своїм єврейським конкурентам, чи люди, які хотіли позбутися боргових зобов'язань передевреями-ростовщиками. Ті, хто позбавили реалізму, розуміли, що євреї, зазвичай, стимулюють економічне життя дають процвітання районам свого заселення. Багато частинах Німеччини єврейські торговці користувалися заступництвом імператора чи місцевої правителів. Однак у різних землях даровані їм права були неоднозначні і обмежувалися у часі, вічно залежачи від збігу обставин і примхи членів місцевих міських рад.

Не поліпшується становище євреїв й у епоху реформації. Викликаний нею бродіння умів так і релігійні війни сприяли новим вигнанням, переслідувань і антиєврейським ексцесів. У другій половині XVI століття містах Італії, та був та інших країнах Європи, євреї було укладено в особливі квартали - гетто.

На межі XVII - XVIII століть релігійне вплив у Європі слабшає, і держав знімає антиєврейські обмеження. Процес емансипації євреїв у Європі, заснований на принципі повного рівноправності всіх у державі, призводить до успішному участі євреїв у економічній, культурного та політичного життя країн Європи. Проте, відштовхуючий образ єврея, підспуднотаившийся у підсвідомості європейців, рано чи пізно мав дати себе знати.

Бурхливий зростання капіталізму посилив соціальні протиріччя Європі. Швидкі успіхи євреїв усім поприщах суспільної відповідальності і промислової діяльності породили заздрість сусідам занепокоєння у його класах християнського суспільства, котрі звільнилися ідеї соціального нерівності.

Останній чвертіXIХ століття Європі почалося нове рух проти євреїв, цього разу яке здобуло офіційне визначення "антисемітизм". Власне дане рухявляло собою спробу воскресити стару середньовічнуюдофобию (ньому.Jude - єврей; прим. автора) у новій формі, доповненої расистськоїтеорией[3].

На одній із політичних теорій, використаних антисемітами, представляє так званий соціальний дарвінізм,уподоблявший суспільні відносини боротьби тваринний світ, де сильні перемагають у процесі природного відбору. Наукові відкриття цієї періоду часу (в біології, антропології і мовознавстві) було використано поруч політиків, філософів і громадських організацій діячів для доказів переваги однієї раси з інших і необхідності боротьби за існування. У остаточному підсумку, соціальний дарвінізм виродився в расизм. На думку більшості творців теорії расизму, раса (блондинів), що стоїть вищого щабля розвитку людства, має виключно позитивними якостями характеру та всіма моральними достоїнствами, і навіть творчим потенціалом. Для позначення представника вищої раси у науковий обіг було запроваджено поняття "арієць". Народи, говорили на індоєвропейських мовами, стали відносити до "арійської групі". Трохи згодом сформувалося поняття "семітські мови", куди він був включений і іврит. Однак штучне поділ народів порасово-биологическим ознаками який завжди грунтувалося на вироблених прибічниками расизму критеріях. Так, блакитноокіевреи-блондини незмінно зараховувалися до "семітам", а темноволосі німці завжди залишалися чистокровними "арійцями".

З кінця 1970-х роківXIХ століття Німеччини з'являються антисемітські партії, ставлять метою скасування емансипації і потребують юридичної й громадської ізоляції євреїв. Політичні аспекти антисемітизму підкреслював німецький журналіст Вільгельм Марр, який, очевидно, першим запровадив у вжиток термін "антисемітизм" і назвав групу своїх прибічників "антисемітської лігою". У 1879 року придворний проповідник Вільгельма I АдольфШтеккер перетворив своюхристианско-социалистическую партію в явно антисемітську. Ця партія досягла значного впливу: вона мала представників ув німецькому парламенті, видавала свої газети, розсилала скрізь агентів для порушення населення проти євреїв.

Також поширенню цього новоявленого антисемітизму сприяла прямота, з якою відомі й впливові люди, такі як: Є.Дюринг, Р.Тречке, П.Лагард, У. Марр та інші, висловлювали свої сумніви щодо євреїв. У тому лекціях, статтях і памфлетах євреї большє нє звинувачувались у тому, що де вони німці, оскільки відмовляються прийняти християнство, але зображувалися за самою природою своєї сторонніми елементами німецькій суспільстві, рознощиками зарази, що підривала життєві силиГермании1. Звісно, вірно, що це філософи - теоретики расизму були відомі більшості німців, й несамовитість нападок на євреїв часом відштовхувало обивателів. І те, що антисеміти бажали повідати, нерідко містилося з допомогою псевдонаукової термінології іприукрашивалось випадковими цитатами з творів по антропології, біології, з психології та теології, отже, мало певне значення, бо справляла вразити легковірних слухачів і зміцнювала потаємне чи підсвідоме упередження проти євреїв. Значну підтримку расисти отримали від Ріхарда Вагнера, людини, чиї ідеї, й музика надавали у покоління перед першої світової війною вплив, яку важко переоцінити. У занепокоєні Вагнера, що він висловив в нападках на євреїв, як ворогів німецької культури, поєднувалися приховане захоплення народом, який пережив століття утисків, серйозні сумніви щодо здібності його власного народу зберегти індивідуальність за умов вільної конкуренції.Фамильное подібність двох народів: німецького і єврейського, разюче і наочно проступає у їх працьовитість, ощадливості і ощадливості, завзятості, справжньої релігійності, у цьому, яке серйозного значення вони надають сім'ї, їхній спільній повагу до визначеним слову, що зробив євреїв біблійним народом, а німців перетворило на ">dasVolkderDichterundDenker" (ньому. "народ поетів і мислителів" - прим.автора)[4]. До того ж, німці та євреї схожі за своєю природою своїх інтелектуальних домагань, відмовляючись обмежуватися прагматичними і утилітарними цілями, але поділяючи амбіції Фауста, бажав осягнути секрети Світобудови і вирішити загадку взаємовідносин людини з Богом - прагнення, однаково властиві таким німецькимметафизикам, як Кант, Гегель,Шеллинг, і єврейськимкаббалистам. Чому ж ми збулося пророцтво Генріха Гейне у тому, що коли німці та євреї, дві моральні нації, як і називав їх, створять у Німеччині новий Єрусалим, "батьківщину філософії, вітчизну пророків і цитадель чистої духовності"? Як свідчить історія, подібність між двома народами привело немає інтеграції, а знищення євреїв їхні жсогражданами2.

Можливо, на запитання про німецькому антисемітизмі, як і багато питань, слід шукати взапоздалом становленні державності у Німеччині й особливо у невдачі Просвітництва. Економічні перетворення на Німеччини кінця XIX - початку сучасності мали драматичнішого характеру, і швидкі темпи процесу індустріалізації породили хворобливі соціальні зрушення, зокрема й особисту трагедію багатьох.

1.2 Прихід до української влади націонал-соціалістичної партії Німеччини

Важким випробуванням для Німеччини став досвід першої Першої світової на початкуXХ століття. Важко переоцінити катастрофічні наслідки інфляційного кризи 1923 року, коли той американський долар був еквівалентний 40 мільярдам марок, а гуртка пива, яку в 1913 року платили 13 пфенігів, коштувала 150 мільйонів марок. Не встигла Німеччина хоч якось оговтатися від послуг цього стресу, як пішов грандіозний криза 1929-1933 років.

Після закінчення першої Першої світової ніщо здавалося настільки незаперечним перемоги демократичної ідеї. Момент, коли вже здавалося, що демократія отримує історичний втілення, став це й початком її кризи. Для Німеччини ідея революції виявилася чужої і суперечить німецькому розумінню держави. Тим більше що, хто б припускав, що націонал-соціалізм як кине виклик потужним, високоорганізованим масовим марксистським партіям, і навіть обійде їх.

30 січня 1933 року сталася зміна. Призначення Адольфа Гітлера канцлером було незрівнянно з формуванням кабінетів минулих років.Национал-социалисти не приховували свою рішучість захопити всю повноту влади. У результаті плебісциту, що проводився у тому ж році, німці проголосувало вихід країни з Ліги Націй і тоді замість політики поступок вибрали політику мужності ічести1. У порівняні з іншими родинними системами націонал-соціалізм став самої радикальної та беззастережна формою прояви фашизму. Перевага фашизму стосовно до багатьох його конкурентам пояснюється лише тим, що він гостріше усвідомлював суть кризи часу, чиїм симптомом був і вона сама. Всі інші партії вітали процес індустріалізації і емансипації, тоді як фашизм вочевидь поділяв страхи покупців, безліч намагався заглушити ці страхи, перетворюючи бурхливе дійство і драматизм, і привносячи в прозові, скупі будні магію романтичних ритуалів - факельні процесії, штандарти, черепа зі схрещеними кістками, бойові заклики і вигуки "хайль!, ідею "величної смерті". Причина над агресивної злобі німецької нації, котра прагнула перевернути ситуації у світі. Країні, звиклої до впорядкованого існуванню, повоєнні потрясіння були особливо болісні, Німеччина почала колосальним резервуаром невдоволення, розчарування й страху.

У атмосфері загального жорстокості, екстремізму соціально-політичної і приклад духовної життя чи слід очікувати поява вождя нової формації. Гітлер з'явився породженням епохи, яка виявилася антрактом між двома світовими війнами і було тісно пов'язана з ними. За винятком короткій перепочинку в 1924-1925 роках світсодрогался в конвульсіях політичних, економічних потрясінь та війн. "Вік світових воєн та революцій", "ера тоталітаризму", "час диктаторів", "епоха європейської громадянську війну" - такий дуже неповний перелік визначень епохи, що захоплювала велику половину минулого століття. Тільки Німеччини фашистський тоталітаризм досяг радикальної стадії завдяки як своєму фюреру, і масовому базису, який служив Гітлеру свого роду акумулятором екстремістської енергії разом із тим що одержував від цього ще сильніший відповідний імпульс. Жодна гуманне почуття неразгладило на фізіономії нацистського режиму то вираз концентрованої жорстокість і старанності, яке виділило його серед фашистських рухів інших країн і зробило єдиним свого роду. Вже досвід ранніх років допоміг Гітлеру дізнатися товсеподавляющее відчуття

Страница 1 из 3 | Следующая страница

Схожі реферати:

  • Реферат на тему: Хрестові походи
    >Реферат на задану тему: «>ХРЕСТОВІ >ПОХОДИ»   План   >Визначення >хрестових >походів
  • Реферат на тему: Християнізація Русі
    >ОГЛАВЛЕНИЕ ЗАПРОВАДЖЕННЯ 1. РУСЬ >ЯЗЫЧЕСКАЯ 2. >КРЕЩЕНИЕ РУСІ >КНЯЗЕМ ВОЛОДИМИРОМ >3.ИСТОРИЧЕСКОЕ
  • Реферат на тему: Християнство і римська імперія
    >Реферат «Християнство і римська імперія» Спочатку християнство було виключно палестинським
  • Реферат на тему: Християнство на Русі в 882-912 рр..
    Російський державний університет імені І. Канта. >Реферат Християнство на Русі у 882 - 912 рр.
  • Реферат на тему: Християн Раковський
    >Зміст.>Зміст.......................................................................................

Навігація