Реферати українською » История » Хрестові походи


Реферат Хрестові походи

>Реферат на задану тему:

«>ХРЕСТОВІПОХОДИ»

 


План

 

>Визначенняхрестовихпоходів

>Причинихрестовихпоходів й їхньогоучасники

першийхрестовийпохід

>Єрусалимськекоролівство

>Духовно-рицарськіордени

Інший йтретійхрестові походи

>Четвертийпохід.ЗавоюванняВізантії

Останніхрестові походи

>Значенняхрестовихпоходів

Списоквикористаноїлітератури


>Визначенняхрестовихпоходів

>Підхрестовими походамимають наувазітривалівійськово-колонізаційніекспедиціїєвропейськихфеодалів, щовідбувалися ізкінця XI й докінця XIII ст.Зовніціекспедиції носилирелігійний характер,оскількивидавалисякатолицькоюцерквою заборотьбу «>хрестапротипівмісяця»,християнства —протиісламу;метоюпоходівофіційно вважалосьзвільненняПалестини «відневірних» й Поверненняхристиянам «>трунигосподня», котра, повіруваннюхристиян, перебувала вЄрусалимі.

Направдуце булизавойовні походи, в якієвропейськібарони йлицарі без жаднихутрудненьграбувалисхідніміста,завойовувалицілікнязівства йкоролівства,придбавалисобі новихплатниківфеодальноїренти. Алі вхрестових походах,окрімфеодалів, брали доля йіншікласисуспільства,зокремаселяни.Цяобставинадодавалахрестовим походам ужезагальниймасовий характер.Сучасникамздавалося, аби всяЄвропаприйшла в рух, щовідбувалосяякесьновеВеликепереселеннянародів.Постараємосярозібратися вконкретних причинаххрестоносного руху.

>Причинихрестовихпоходів й їхньогоучасники

>Причинихрестовихпоходівчастковополягають взмінах, щовідбулися вдругійполовині XI ст. наБлизькомуСході,частково взагальномуекономічномурозвитку йзагостреннісоціальнихсуперечностей всамійфеодальнійЗахіднійЄвропі.

НаСході в XI ст.створиласяситуація, вельмисприятлива для нападу наньогохрестоносців.Могутній колисяБагдадськийхаліфат остаточнорозпався в 1055 р.Іншамогутнясхідна держава —Візантія приКомнінахтакож переживалаважкічаси. Зпівночі наВізантійськуімперію нападалипеченіги, щовторгалися наБалканськийпівострів. З заходженнюВізантіїзагрожувалисіцілійськінормани. Алі особливонебезпечні дляВізантії турки-сельджуки, котрізахопиливеликучастинуМалоїАзії й усвій годину малісвоєю столицею містоНікею, посусідству із Константинополем. У 1071 р. туркизавдаливізантійцямжорстокоїпоразки приМанцикерте.НовийімператорОлексійКомнін (>правлячий із 1081 р.)хоча йприпинивдещо тиск турків, але йпротеще невважавположенняімперіїстійким. У 1980-х й 90-хроках XI ст.вінкількаразівзвертався доПапи йнімецькогоімператора ізпроханням продопомогупроти турків. Хочаєдинаранішехристиянськацерква із 1054 р. уже остаточнорозділилася надвіворогуючічастини —східну (>православну) йзахідну (>католицьку),ОлексійКомнін вполітичнійметі бувготовийнавітьпіти навозз'єднання церков под верховенствомПапи. Таким чином,двінайбільші державиСходу —Арабськийхаліфат йВізантійськийімперія — нездавалисяхрестоносцямсерйозноюперешкодою.Більш того, одна із них (>Візантія)навіть самазапрошувалаєвропейськихфеодаліввтрутитися в справСходу.Стосовно турків, то їхнінеміцнийвійськово-племінний союз уже в 80-х й 90-хроках XI ст.почаврозпадатися.Окреміфеодалізованітурецькікнязівства було неможливоприпинитинаступзахіднихфеодалів.

Аліосновною причиноюхрестовихпоходів,зокрема Першогохрестового походу, було бзагостреннякласовихсуперечностей всамійЗахіднійЄвропі.Масідрібногорицарства в XI ст. уже невистачало земель.Доходів,одержуваних відексплуатаціїмісцевих селян, феодалів було бнедостатньо у зв'язку ззростанням потреб врезультатірозвиткуторгівлі й міст.Дуже багатолицарів булизовсімпозбавленіземлі,оскільки феодзвичайнопередававсястаршомусину, ймолодшібрати було неможливорозраховуватиотриматищо-небудь ізбатьківськогоспадку. Для такихлицарів походи на схід ізметою йогозавоюванняпредставлялисяєдинимвиходом із їхніскрутногоположення.Крупним феодалів —князям й баронам —важливо було бвідвернутиувагурицарства,щобуникнутиміжусобиць йрозколуусерединівласного класу.

>Величезнезначення вхрестоносномурусікінця XI — початку XII ст. малоселянське запитання.Закріпачене тазадавленефеодальнимгнітомСелянствоЗахідноїЄврописпочаткудужеохочейшло на схід. Надія назвільнення відкріпосноїзалежності,ліквідаціюборгів, перспективаотримати наСході землю — при цьомугеографічніпредставлення селян були,звичайно, абсолютнофантастичні —спонукали десяткитисяч людейпідійматисязісвоїхрідних місць ййти вдалекі країни, де багато кого із нихчекалавірна зазагибель.Світські йдуховніфеодали Бачили впоході селян на східтакож свого родувихід ізположення, щостворилося. Цепозбавлялопануючікласи відпрямоїнебезпекиселянськоївійни, котра моглавибухнути вЄвропі вумовахзагального поширеннякріпацтва вмить, колифеодальнаЄвропа вступала в другустадію свогорозвитку — вперіодрозвинутогофеодалізму.Серед селян вели пропагандучисленніченці йіншібродячіпроповідники, щозакликали селянвзяти доля в походах на схід як в «>божійсправі».Протеселяни,хоча й невідразу,розбиралисяврешті-решт вположенні справ.Якщо Перші два походи на схід включалибезліч селян, то ужепочинаючи ізтретім походомселяни перестали бути в нихбрати доля.Всіподальшіхрестові походи були сутофеодальними заходами.Європейськікоролі,найбільшіфеодали —графи йбарони, атакожчисленнілицарівідкрито ставилизадачеюстворення новихфеодальних державБлизькомуСході,включаючисюди не лишеАрабський схід, але й йВізантію наБалканськомупівострові.Єрусалим й Палестина в їхнього планахпізніше стализаймати ужедругоряднеположення.

>Вельмиактивну доля вхрестових походах бралиіталійськіміста, особливо два із них — Генуя йВенеція.Їх флотперевозивхрестоносців на схід, смердотізабезпечувалиополченняхрестоносцівпродовольством.Вони ж брали доля вділеннізавойованихтериторій,прагнучи впершучергузахопити всвоємонопольневолодіннясхідніпорти й ринки. Алі усе-такиміста були неголовноюрушійною силоюхрестовихпоходів.

>Католицькацерква,надаючихрестовим походам на східзначення «>священнихвоєн», природно,прагнулавикористовувати їхні всвоїхінтересах.

До цого години папстводосяглонайбільшоїмогутності. Узіткненняхзісвітськоювладою Папанеодноразовоотримувавперемогу над самимімператором.Папствухрестові походиобіцяли багатореальнихвигод:політичнекерівництвороздробленоюфеодальноюЄвропою,збірвеличезнихпожертвувань насправухрестоносного руху,підкорення Римусхідних «>схизматиків»,тобтохристиянсхідноїправославної церкви, щовідділилися,місіонерську діяльністьсеред мусульманСходу, якікатолицькедухівництвомріялотакожобернути в католицизм. Відчому Папа Урбан IIвосени 1095 р.зібрав в м.Клермоні, вПівденнійФранції,багатолюднийцерковний собор, наякомувінвиступив ізпромовою, щомістилазакликвідправитися на схід наборотьбу із «>невірними».ГоловнимизакликамиУрбана II були: Поверненняхристиянам «>трунигосподньої» йзвільнення «>святоїземлі» —Палестини. Папаобіцявучасникамхрестового походувідпущеннягріхів, але йтакожнедвозначно мовивши й пробагатуздобич, щочекалахрестоносців наСході. Насоборі булиприсутнітисячілицарів,частинафранцузьких,частина ізіншихкраїн.Цей факт чисельногозборуфеодалів наочно доводити, щоще довиступуПаписередрицарствавелася широка пропаганда йчастина йоговстигла ужезацікавитися планомхрестового походу доПалестини.ВиступПапи винен бувлишеорганізаційно йідеологічнооформити давно ужепочатупідготовку.

першийхрестовийпохід

>Початокхрестовихпоходіввідноситься до 1096 р.Весною 1096 р. впохід руйнувалиселянськімасиПівнічної йСхідноїФранції,частинаЗахідноїНімеччини. Начолінафанатизованих селян сталичернець ПетроАмьенській й одинмалоімущийлицар Вальтер, попрізвиськуГоляк.Натовпи селян, щозібралися, були, природно, злеорганізовані. У їхніскладі було б чималодекласованихелементів, щозацікавилися грабежами. Цевиявилосящезадовго доти, якхрестоносцідосяглиземлі «>невірних». В частности,проходячи черезрейнськіміста,хрестоносці провели тампогроми (вКельні,Манці таіншихмістах).Грабежі їхніпродовжувалися й далі — вУгорщині йБолгарії, через котрі смердоті проходили. Колінатовпихрестоносцівприбули до Константинополя,імператор,побоюючисьбезладдя йнасильства із їхністорони,поспішиввідправити їхні намалоазіатський берег. Тутополченцінезабаромзустрілися ізтурецькимвійськом й були вбільшійсвоїйчастиніперебиті. Таким чином,селянськийпохід на східзакінчивсяповноюневдачею.

>Восени 1096 р. впохідвідправилисялицарі,головним чиномфранцузькі йіталійські,частковозахіднонімецькі.ЦейпохідочоливГотфрідБульонській, герцогНижньоїЛотарінгії, щовідправився на східзісвоїмидвомабратами —Балдуїном йЄвстафієм. Начоліпівнічнофранцузькихфеодалів стояли Роберт, графНормандський, й Роберт, графФландрській,південнофранцузькіфеодали своїм вождем маліТулузського графаРаймунда. Разом із нимйшовтакожєпископАдемар, один ізпівденнофранцузькихєпископів,призначенийПапою як легато —представник церкви.ПівденноіталійськіфеодалиочолювалисяБоємундом, герцогомТарентськім,якогосупроводжував йогоплемінник графТанкред.

>Лицарітакожйшли на схід через Константинополь, але йрізнимишляхами.Деякійшлитією ждорогою, поРейну-Дунаю, якої проходилиселянські зажени подкерівництвом ПетраАмьенського.Інші заженийшли черезПівнічнуІталію й далі поБалканськомупівостровууздовж берегаАдріатічного моря.Треті,пройшовши крізь усеІталію,переправлялисяпотім на судах наБалканськийпівострів йзвідси уже до Константинополя.Всього впершомупоході брала доляблизько 30-40 тис.лицарів. Алі в такому разі було б багатозброєносців, обслуги, будь-якихторговців;селяни-хрестоносці, щозалишилися вживих Першогохрестовогоополченнятакожприлучилися долицарів.

>Зібравшись вКонстантинополі остаточно лише весною 1097 р.,феодали-хрестоносцідовгий годинуупиралися,відмовляючись принести присягувізантійськомуімператору.Їмдуже нехотілосядаватиімператоруобіцянкупередатиВізантіїземлі, котрі смердотівідвоюють наСході у турків.Нарешті, присяга був усе ж таки таки дана,хочатаємнолицарі й не думалиїївиконувати.

>Лише после цоговлітку 1097 р.рицарськеополченняпереправилося доМалоїАзії. Ось убитві приДорілєєхрестоносцірозбили турків, после чого смердотіпішли далі напівденний схід, у напрямі доПалестини. Дорога вгористіймісцевості принестерпимійжарі був їмнадзвичайноважкою.Багатохто ізучасників походу помер вдорозі.Похідміг біскінчитисяповноюкатастрофою,якбихрестоносцям невдалосязнайтисоюзників намежіПівнічноїСирії.Цими союзниками сталивірмени. Так кликана МалаВірменія (вКилікії) бувзацікавлена в їхнідопомозі,оскількиїївідносини й ізВізантією, й із турками булиукрайворожими. Один ізєвропейськихфеодалів —Балдуїн (братГотфріда)незабаром ставши княземЕдесси,іншоївірменськоїколонії,розташованої намежахСирії йМесопотамії.ЗахопленняхрестоносцямиЕдесси маловажливістратегічнінаслідки,оскількиЕдесса ізпівночіприкривалаСирію й Палестину віднападів турків.Влітку 1098 р.хрестоносцізахопили «>столицюСходу» —Антіохію, княземякої ставшиБоемундТарентській.Третьому великому феодалу —РаймундуТулузськомудісталася областьТріполі (напівдень відАнтіохиі).Нарешті,влітку 1099 р.хрестоносцідосяглиЄрусалиму. 15червня 1099 р.Єрусалим бувузятий ними штурмом.Хрестоносціжорстокорозграбували місто йпо-звірськи перебиливеликучастину його населення, непощадивши ані мусульман, аніхристиян. Урезультатісвоїхзавоюваньхрестоносціоволоділи усімсхіднимпобережжямСередземного моря,тобтоколишньоюФінікією,Сирією йПалестиною. У їхнього руках булимістаЄрусалим,Антіохія,Тріполі,Едесса,Тир,Сидон, Акри.Володінняхрестоносцівпротягнулися ізпівночі напівденьвузькоюсмужкоюзавдовжки в 1200 км.


>Єрусалимськекоролівство

Назахопленій територїхрестоносціутворили свою державу.Ця державаотрималаназвуЄрусалимськогокоролівства. Королем йогоспочатку буввибранийГотфрідБульонській, але й остаточнооформилосяЄрусалимськекоролівство при йогонаступникуБалдуїні (1100-1118).ЕдесськекнязівствоБалдуїнвіддавіншому феодалу —БалдуїнуБуржському.

>Єрусалимськекоролівство було б свого роду «>зразковоюфеодальною Державою».Ніде вЄвропі принципфеодальноїієрархії не був проваджень такпослідовно, як наСході.Окрімєрусалимського короля, щоуправлявбезпосередньолишеПалестиною,існували вякостівасальних віднього державще трикрупнікнязівства:Антіохійськекнязівство, графстваТріполі йЕдесса.Кожне із них було брозділене напевнукількістьбароній,баронії у своючергуділилися нарицарськілєни.

УЄрусалимськомукоролівстві бувскладенаособливафеодальнаконституція, щорегулювалавідносинимолодшихфеодалів із їхньогосеньйор-баронам й самихбаронів йкнязів із королем.ЦяконституціяотрималаназвуЄрусалимськихассіз. Уассізах буввизначенакількістьднів вроці, котрірицар бувзобов'язанийслужити навійні.Буливстановлені порядкиспадкоємствафеодів.Королівська влада, поассізам, буввиборною йобмеженою. Короля грабувала раданайбільшихфеодалів, щоназиваласяВисокоюпалатою.Висока палата буводночасноверховним судомфеодалів, щорозбирав їхнітяжби й зварювання. Безцієїпалатикнязів йбаронів король немігухвалитижодноговажливогорішення.

>Всіземельніволодіння вЄрусалимськомукоролівстві носиливійськовий характер,тобто булифеодами. Таким чином, наСходієвропейцістворили державу, дефеодальнівідносинивиступали внайвиразнішій,класичнійформі.

Нова держава, щоутворилася наСході, був,проте,неміцною. Влада короля бувслабкою.Лицарі булисвоєвільні йнедисципліновані.Місцеве населенняненавиділонасильників-«франків» (так наСходіназивали всіхзахідноєвропейців).Лицарінавіть й не жили, в селахсеред місцевогосільського населення.Вонизнаходилися вмістах,частково взновпобудованих замках, неведучиніякогогосподарства йлишезадовольняючисьотриманням із селянгрошовоїренти.Значніземельніволодінняотрималозахіднекатолицькедухівництво.Латинський (>католицький)єрусалимськийпатріарх бувдругоюособою вкоролівстві после короля.Великівигоди врезультатізавоюваньхрестоносцівотрималиіталійськіміста. Генуя йвенеціанцізахопили всюторгівлю вСирії йПалестині,відтіснивши на одномумісцеарабів йвізантійців.Вони жотрималичастину земельніволодінь,звичайно вприміських зонах. Упротилежність феодалівіталійськігородяни самзаймалисягосподарством наотриманих землях.Вонирозводили тутплантаціїнайцінніших культур (>виляск,цукровийочерет,маслини й т. п.),використовуючи якробочу силапереважнорабів.

>Духовно-рицарськіордени

>Щоборганізувати оборону наСході,хрестоносцівдавалися доствореннясвоєрідногопостійноговійська.

>Післязакінчення Першогохрестового походу в 1099-1100 рр.частиналицарівповернулася уЄвропу. УПалестинізалишилосявсьогодекількатисячлицарів.Тоді вдопомогуїм булистворенідуховно-рицарськіордени. Це буличенці йлицаріодночасно. Але вони булиособливийчернечий статут йособливіодночаснодуховні йвійськові начальники —магістриорденів. ОрденіпідкорялисябезпосередньоПапі.Поверхрицарськоїзброї «>брати-лицарі» носилиособливічернечіплащі —мантії. Алі віншомуце булисправжнілицарі, що проходилизвичайневійськовенавчання,сидячічудово на коней ймайстерноволодіючи мечем йсписом. як правило, й засоціальнимпоходженнямце булипереважновихідці ізрицарськихсімей. УПалестині й врізнихкраїнахЄвропи уорденів буличисленнімаєтки, надоходи від які смердоті йгодувалися. НаСході було борганізовано триордени. першийорганізувався в 1119 р.французький орденТамплієрів, чиХрамовників, бо йогоприміщеннязнаходилося на територї, де колися, запереказами,стоявстародавнійєврейський храм царя Соломона.Незабаром заутворенням орденаТамплієрів бувстворений по йогозразку йіталійський орденГоспітальєрів, чиІоаннітів (на честь свого патрона — св.Іоанна).СпочаткуГоспітальєри дійсно ставилисвоїй за міткуобслуговуваннягоспіталів —лікарень, в якілікувалися прочани.Пізнішетретій орден, щоскладався ізнімців, бувзаснований в 1190 р. ймавназвуНімецького чиТевтонського ордена.Він був підставзначнопізніше заіншіордени йпробув вПалестині недовго. На початку XIII ст.Тевтонський орденпереїхав ізЄвропу,обравшимісцемсвоєїдіяльності берегаНижньоїВісли,куди його запросилипольськіфеодали дляборотьбипротимісцевих «>язичників» —пруссів.ЗавоювавшиПруссію йзмінивши врезультаті цогосаменазву «>Тевтонський» на «>Прусський», орденперетворився надоволіобширнуприбалтійську державу,серйознозагрожуючинадалінезалежності самогоПольськогокоролівства.

Інший йтретійхрестові походи

>Проте, недивлячись надодаткову силу увиглядідуховно-рицарськихорденів,положенняЄрусалимськогокоролівства було бдужехистким.НайбільшоїсилиЄрусалимськекоролівстводосягло в 30-40-хроках XII ст. Алі уже в 1144 р.значначастина йоговолодінь (МалаВірменія ізЕдессою) бувзахоплена турками.Єрусалимський корользвернувся доПапи ізпроханнямпризвати надопомогупроти турків новихлицарів із Європи.Відповіддю наце бувдругийхрестовийпохід 1147-1149 рр. Іншийхрестовийпохідмав вчислісвоїхучасниківфранцузького короля Людовіка VII йнімецькогоімператора Конрада III. Алі, недивлячись назначнівійськовісили, щовирушили впохід,вінзакінчивсяповноюневдачею.Хрестоносцінамагалисяузяти Дамаск, щозагрожувавЄрусалиму, але йцеїм невдалося.ПоложенняЄрусалимськогокоролівства непокращувалося. Удругійполовині XII ст. воно таще болеепогіршилося.Хрестоносцями було б загубленосаме містоЄрусалим. У 1187 р.Єрусалим бувузятий турками начолі із султаномСаладіном, курдом запоходженням.Саладін (1171-1193)створиввелику державу із центром вЄгипті.Вінволодів усімЄгиптом,частиноюСирії,частиноюМесопотамії йпрагнувповністюліквідуватиЄрусалимськекоролівство.

>ПротиСаладіна вЄвропі буворганізованийновий,третійхрестовийпохід (1189-1192).Третійхрестовийпохід був широкозадуманимпідприємством. Уньому брали доля триєвропейськіволодарі:французький,англійський йнімецький.Німецькимімператором бувзнаменитийФрідріх I Барбаросса іздинастіїШтауфеноз, до цоговінвів багатовоєн вІталії. Алі Барбаросса недійшов доПалестини,потонувши в 1190 р. припереправі через однугірськусірійськурічку.Німецькі зажени,втративши короля,переважноповернулися уЄвропу. Дваінших короля —французькийПилип II Август йанглійський Річард IЛевовеСерце — булидавнімиворогами один одного.Дії їхнього вПалестині булималоузгодженими.Кожний із нихдовірявіншому.

>Найактивнішим увійні наСході показавши собі Річард I,якийперш назумівзахопити великийострівКіпр, после чогоанглійськівійська разом ізфранцузькими обклаливажливуфортецю Акру (1191) напобережжіСередземного моря. Акри був узята союзниками. Алі после цогоПилип II Август залишивши Палестину йповернувся до собі доФранції. Річардзалишався вПалестиніщецілийрік. Убитві приЯффі (>серпень 1192 р.) РічардзавдавСаладінусерйозноїпоразки. АліЄрусалимуйомуузяти невдалося.Вінзміглишеукласти ізСаладіномдоговір,якимєвропейським прочанамнадававсявільний доступ всвященні дляхристиянміста —Єрусалим,Віфлєєм, Назарет таін.

>Найважливішим результатомтретього походу було бзгаданевищезавоюваннязахідноєвропейцями островаКіпру.Сюдипізнішепереїхав ізАкриєрусалимський корользі своїм двором.Кіпрськекоролівствовиявилосянайміцнішимзі всіхволодіньхрестоносців.Вонопроіснувало додругоїполовини XV ст.,тобто понад 250 років.

>Четвертийпохід.ЗавоюванняВізантії

На початку XIII ст. ПапаІнокентій III закликавшиЄвропу до новогохрестового походу. Це бувчетвертийхрестовийпохід (1202-1204).Четвертийхрестовийпохід бувсвоєрідним походом:зв'язанийлише заназвою ізіншимихрестовими походами,вінвідверторозкривзагарбницькеєствовсьогохрестоносного руху. ДоПалестиниучасники четвертого походунавіть й недійшли.Хрестоносці цого разупопрямували непроти турків чиінших мусульман, апротихристиянськоїВізантії.Особливовелику рольісторії четвертого походузіграливенеціанці, котрізмінили йсамий маршрут походу.Феодальнікерівникихрестоносцівспочаткуприпускалийти наЄгипет — уволодіннятурецько-єгипетського султана.Венеція, щоторгувалавигідно ізЄгиптом, але й бувзацікавлена вослабленніВізантії,відхилилахрестоносців від їхніпервинногонаміру йштовхнула їхні назавоювання свогосуперника й конкурента поторгівлі — Константинополя.СкориставшисьдинастичниминеладамиусерединіновоївізантійськоїдинастіїАнгелів (>правлячих із 1185 р. послеКомнінів),хрестоносцізахопили в 1204 р. Константинополь йстворили напівденнійчастиніБалканськогопівострованову державу подназвоюЛатинськоїімперії. як йЄрусалимськекоролівство,це бувтакожтиповафеодальна держава. Начоліімперії бувпоставленийпівнічнофранцузький феодалБалдуїн, графФландрській. Ускладіімперії було бдекількакрупнихвасальнихволодінь:Фессалоникійськекоролівство, герцогствоАфінське,князівствоАхейське таін.

Великукількість земельніволодінь уВізантіїотрималаВенеція.Вонаотрималачастину Константинополя,Іонічні,Кикладські острова, про.Кріт,південно-західнучастинуПелопоннесу,Галліполі.Венеціанський дожЕнріко Дандоло, щозігравнайбільшу рользавоюванніВізантії,офіційноіменувався «>ВладикоютрьохосьмихРомейської (>тобтоВізантійської)імперії».

«>Латинські»,тобтозахідноєвропейські,феодали нещаднограбували йексплуатувалимісцевевізантійське населення.Венеціязахопила всюторгівлю вКонстантинополі, наБалканськомупівострові й набагатьох островахсхідноїчастиниСередземного моря. АлідеяківолодінняВізантіїпродовжувализберігати своюнезалежність.Серед нихнайсильнішою бувгрецькаНікейськаімперія, щозаймалаважливі в торговельномувідношенніпункти назахідномупобережжіМалоїАзії.Залишаласянезалежноючастинаімперії напівночіМалоїАзії —Трапезундськаімперія. НаБалканськомупівостровізалишався поза контролемЛатинськоїімперіїЕпірськийдеспотат (>князівство).

>Спираючись наспівчуттягреків, що жили под ярмом латинян,імператорНікейськоїімперії,найбільшзначної ізтрьохнезавойованихтериторійВізантії, Михайло VIII Палеолог в 1261 р.захопив Константинополь й прогнавшизвідтиєвропейськихфеодалів. Так буввідновленаВізантійськаімперія. АлівідновленаВізантія був ужеослабленою Державою.Четвертийхрестовийпохідпокінчив ізВізантією як із великою Державою.Володінняїї послевідновленняобмежувалисялишенезначноючастиноюБалканськогопівострова йвузькоюсмугоюМалоїАзії.Залежні відВізантіїболгаризвільнилися відвізантійського ярмаще до четвертогохрестового походу — в 1186-1187 рр.Біля цого ж години відВізантіївідпали йсербськіволодіння.


Останніхрестові походи

>Всіххрестовихпоходівналічуєтьсявісім. Алі Першічотири булинайважливішими. Останнічотири походи були й не такимибагатолюдними, й не носили ужезагальноєвропейського характеру. Вони брали доля лишеокремігосударі йокремі країни.П'ятийпохід (1217-1221)цікавий тім, що йогоорганізаторинамагалися як біздійснитипервинний планучасників четвертого походу.Спочаткуучасникип'ятогохрестового походу веливійськові дії вПалестині,потім смердоті перенесли їхні доЄгипту.Хрестоносцізахопили вЄгипті р.Дамієтту, але йпотім врезультатіневдачвимушеніочиститизахоплену нимичастинудолини Нілу. Велику рольпочатковійстадії походу, коливійськові діївідбувалисяще вПалестині,гравугорський корольАндрій II.

>Шостийпохід (1228-1229) був походом на східонукаФрідріха IБарбаросси —Фрідріха IIШтауфена. Алі й цого разу я не було бякихось широких військовихоперацій.Фрідріху II понаддипломатичним, ніжвійськовим, шляхомвдалосяповернутиЄрусалим йдеякііншіміста. Алінезабаром (в 1244 р.)Єрусалим бувзновуузятий турками й уже остаточновтрачений дляхристиян.

>Сьомий йвосьмийхрестові походиробилисяфранцузьким королем Людовіком IX йпов'язані ізпрагненнямфранцузівзміцнитисвійвплив вПівнічнійАфриці. Усьомомупоході (1248-1254) Людовік IXтакожпочаввійськові дії вПалестині, але йпотімповівповстання наЄгипет йзновуневдало.Він сампотрапив в сповнений й винен бувсплатити засвоєзвільнення великийвикуп. У восьмомупоході Людовікзосередив своїзусилля наоблозі м.Тунісу,якимхотівоволодіти,щоботриматиопорну базу дляподальшихоперацій вАфриці. Алі протягом години облогиТунісу уфранцузькомутаборіпочалася чума йжертвоюїїсередбагатьохінших ставши сам король. Це бувостання великавійськоваекспедиціяєвропейців, що ставиласобі за міткузахопленнямусульманськихтериторій наБлизькомуСході под прапоромхрестоносного руху.Після цого походи на східприпинилися.Володінняхрестоносціводне заіншимскорочувалися й переходили дотурків. У 1268 р. турками бувузятаАнтіохія, в 1289 р. —Тріполі, в 1291 р. — Акри.Кіпр, щопротримавсядовше за усі до рукхрестоносців, вдругійполовині XV ст.перейшов довенеціанців.

>Значенняхрестовихпоходів

>Хрестові походи яквійськовіекспедиціїзакінчилисяповноюневдачею.Заснуватиміцну державу наСходієвропейськіфеодали незмогли.Майже усізахоплені територїїмдовелося облишити.Лицарі залишили схід. Ряд причинсприяв бо уєвропейськихфеодалівостигнулобажанняорганізуватиновіхрестові походи. Докінця XIII ст.повністюзміниласяполітична обстановка вЄвропі.Національні держави, щостворилися,почали вести одна ізодноюнаполегливі йтривалівійни;лицарізнайшлизастосуваннясвоємувійськовому ремесла всамійЄвропі. Зіншого боці, у зв'язку ззростаннямпродуктивних сил йподальшимрозвиткомтоварно-грошовихвідносинлицарі моглиодержувативеликідоходи відсвоїх селян,частина їхні (>наприклад, вАнглії)прийнялася самастараннозайматисясільськимгосподарством.Ближній схід,навпаки, до цого години був ужерозграбованийхрестоносцями йзбіднів.Нашестямонголів в XIII ст. наСереднюАзіюпогіршилоще понадположеннякраїнБлижньогоСходу,утрудняючиторговізв'язки ізІндією йКитаєм. Таким чином, й схід винен у очахзахідноєвропейськихфеодаліввтратитиколишнюпривабливу силу.Хрестові походи перестали бути їмпринадним заходом.

Та усе ж таки, недивлячись навійськовуневдачу,значенняхрестовихпоходів длярозвиткуЗахідноїЄвропи було б вельмивелике.Перш на смердотісприялирозвиткуєвропейськоїторгівлі наСередземномуморі. Вони бувзруйнованамонополіяарабських йвізантійськихкупців вблизькосхіднійторгівлі йвстановленагегемоніяіталійських,південнофранцузьких йсхідно-іспанських (>каталонських) міст.Цімістасталітеперграти рольпосередниківміжСходом йЄвропою.Торговізв'язкиЗахідноїЄвропизіСходомпридбали протягом годинихрестовихпоходіврегулярний характер.Левантійськаторгівля, якїїназивали вЄвропі, сталаорганічноючастиноюекономікиЗахідноїЄвропи.Кількістьтоварів, щопривозилисязі одразу ж на початкухрестовихпоходів,помножилася кілька десятківразів у яких.Венеція й Генуя особливо далеко проникли всхідну половинуСередземного моря, аж допівнічночорноморськогопобережжя, де ними булизаснованічисленніторговіфакторії.

>Хрестові походисприялиознайомленнюєвропейцівзісхідноюпромисловою йсільськогосподарськоютехнікою.Європейцізасвоїли протягом години багатосхіднихприйомів текстильного йметалургійноговиробництва,фарбувальної справ,парфумерії,приготуванняліків, атакож перенесли доЄвропитакіціннісільськогосподарські культури, як гречка, шафран, рис тощо.

східмав великийвплив наєвропейців впобутовомувідношенні.Лицарізасвоїливитонченісхідніманери, правилапридворноїввічливості,почали болееретельнодоглядати за своїмтілом,обличчям,волоссям.Увійшли домодиванни йкомфортабельнілазні. Урицарських замках йміськихбудинкахз'явилася новазахоплюючагра, занесеназі одразу ж, — шахи.

Уєвропейців врезультатіспілкуваннязіСходомпомітнорозширивсякругозір.Вонираніше й непідозрювали, що наСходііснуютькультурнінароди.Почавшихрестові походи ізідеологією грубогорелігійного фанатизму, багатозахідноєвропейськихфеодалів йкупців,ознайомившись ізжиттямСходу,ставали болеетерпимими доіншихрелігій.Порівнюючи своюхристиянськувіру ізмусульманською,європейці могли прийти додеякихкритичних з висновкамищодосамоїхристиянськоїрелігії й особливотієї ідеїтеократизму, якої такпрямолінійно проводилосередньовічне папствоякраз вепохухрестовихпоходів.

Алі,кажучи провпливхрестовихпоходів наЗахіднуЄвропу, неслідзабувати, що культураАрабськогоСходу проникала доЄвропи йокрімхрестовихпоходів,іншимишляхами,зокрема черезІспанію.Іспанськіараби, чимаври,зі свого боціпознайомилиЗахіднуЄвропу із поручдужеважливихсторінарабської культури.ВпливВізантіїпозначавсяпротягомвсьогосередньовіччя черезІталію, особливо черезВенецію. Зіншого боці,ЗахіднаЄвропа сама впроцесізростаннясвоїхпродуктивних наснаги в реалізаціїперіод XI-XIII ст.створювалановісуспільні,політичні йкультурніформи, нарозвиток якіхрестові походи могли матірлишенепрямийвплив.Наприклад,звільнення селян відкріпосноїзалежності,розвитокцентралізованих держав,розквіт містзобов'язанівласномупроцесуісторичногорозвиткуЄвропи.Хрестові походи моглилишеприскоритирозвитокцихнайважливішихявищ вжиттіпізньосередньовічноїЄвропи.


Списоквикористаноїлітератури

1. Світова історія:Уч. для вузів/ Під ред.Г.Б.Поляка,А.Н.Марковой. – М.: Культура і спорт,ЮНИТИ, 1997. – 496 з.

2.Всесвітняісторія:навч.посібник/Б.М. Гончар,М.Ю.Козицький, В.М.Мордвінцев, О.Г. Слюсаренко. –2-ге вид., перероб. йдоп. –Запоріжжя:Прем’єр, 1998. – 416 з.

3. Великийдовідник школяра: 5-11класи. –Харків:ВД «Школа», 2003. – 872

4.Всесвітняісторія: У 3 кн. – До.: Ли-бідь, 1999

5.Всесвітняісторія /П.П.Моціяка. —Ніжин:НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. —282с.

6.Гайдуков Л. Ф.,Копійка У. У.,Крушинський В.Ю.Всесвітняісторія . — До.: Ли-бідь, 2000. — 254 з.

7.Гісем Про. У.,Мартинюк Про. Про.Всесвітняісторія. —Кам'янець-Подільський:Абетка, 2004. —472с.

8. ГончарБ.М.,Козицький М. Ю.,Мордвінцев В.М., Слюсаренко О.Г.Всесвітняісторія . — До.: Знання, 2001. — 359 з.

9. Даниленко У. М.,Кокін З. А.Всесвітняісторія :Хронологіяосновнихподій. — До.: Ли-бідь, 1997. — 264 з.

10. Семенов В.Ф. Історія середніхвекав. – М. – 586 з.

11. Енциклопедія для дітей:Т.1. Світова історія. – 4-те вид.,испр. іперер./Гл. ред. М. Аксьонова. – М.:Аванта+, 1997. – 668 з.


Схожі реферати:

Навігація