Реферати українською » История » Суспільно-політічне та культурне життя України


Реферат Суспільно-політічне та культурне життя України

Тема

>Суспільно-політичне такультурне життя України


>Суспільно-політичне,духовне такультурне життя вреспубліці у20-ті рр. було бскладним йсуперечливим. яквідомо, врезультатіперемогиЖовтневоїреволюції вРосії було бпроголошеновстановленнядиктатурипролетаріату.Дуже скоро вонперетворилась в диктатурупартійно-державноїверхівки.Ця диктатураздійснювалась черезвідповідну систему, Яка включала у собі двавидиорганізацій:державні йдобровольнігромадсько-суспільні. Додержавнихвідносились Заради. Населідіялищекомітетинезаможних селян. якдержавна організаціядіяла КП(б)У.Вже на початку 20-х років вонаперетворюється вєдинулегальнуполітичнупартію.

>Якщо говорити проінші партії, які й до й послеЖовтневоїреволюції було бчимало, топеріодгромадянськоївійни їхнічисельністьпоступовозменшується.Цьомусприяла й їхнього незавжди продумана йвивіренаполітична діяльність. Однакнайголовнішу роль тутвідіграла політикабільшовиків,спрямована наізоляцію йобмеженнядіяльностііншихполітичних партії. Проце неприховуючи й не одноразово, говорилибільшовицькікерівники. Уполітичномузвіті на ХІз’їзді РКП(б) у 1922 р.Г.Є.Зінов’євпідкреслював: «Ми маємомонополіюлегальності, мивідмовили уполітичнійсвободі нашим противникам. Ми недаємоможливості легальноіснувати тім,хтопретендує насуперництво із нами».

>Підпартійно-державнимтискомпочинаютьрозпадатись йзаявляють просаморозпуск багатополітичнихпартій. Так,ще у 1920 р.припинила свою діяльність Українськакомуністичнапартія (>боротьбистів).Основнучастинучленівїї тоді ж було бприйняти в КП(б)У. У 1921 р.прийняларішення пророзпускєврейськапартія – Бундом, у 1922 р.російськапартіяесерів, у 1923 р. –меншовицькапартія.Організаціїцихпартійприпинилисвоєіснування вреспубліці.Вимушені булиприпинити свою діяльністьнавіть партіїкомуністичноїспрямованості. То в 1922 р.саморозпустиласьЄврейськакомуністичнапартія (>ЄКП), у 1925 р. – Українськакомуністичнапартія (УКП).

>Розпуск йліквідаціяіншихпартійсприяли бо ВКП(б) й КП(б)У, як один ізїїнайбільшихзагонів,зміцнили йзакріпили своївладніпозиції. Однакце мало йнегативні длянеїнаслідки. Уумоваходнопартійноїсистеми посуті булиліквідованіможливості дляальтернативності йзмагання врозробцінайбільшраціональної політики.Партійниймонополізмпороджувавсамозаспокоєність, догматизм.Несприйняттяплюралізму думок йнегативнінаслідки цого вкінцевомупідсумку привелицюпартію до краху. ЗутверджденнямпозиційСталіна у ВКП(б) й в странеще понадзнижується рольпартійних мас,небаченоїсилинабираєпартійний апарат, а самапартіяпоступовоперетворюється в ядрокомандно-адміністративноїсистеми.

>Одночаснознижується роль й авторитет Радий. Процесвідчить йнизька доля трудящих в їхніобранні.Наприклад, увиборчійкампанії у 1924 р. в 363 селахКиївськоїгуберніїприйняло доля лише 21%зареєстрованихвиборців, в 446 селахХарківськоїгуберніївідповідно – 23%, всередньому пореспубліці – 55%. У самихРадах владазосереджується в основному увиконкомах, аостаннівтрачаютьбудь-якусамостійність йповністюпереходять под контрольпартійнихорганів.

>Якщо говорити продобровільні ймасовігромадсько-суспільніорганізації то їхнікількість у 20-хроках бувдоситьзначною. За характеромсвоєїдіяльності смердоті булирізні:професійні,наукові,інженерно-технічні,молодіжні,жіночі,спортивні,ЧервоногоХреста,друзівдітей, старихбільшовиків,колишніхполіткаторжан таінші.Всього у 1928 р. вреспубліцінараховувалосьблизько 60добровільнихорганізацій.Поступово їхнічисельністьзменшується, але в початку 30-х роківбільшачастина з нихприпиниласвоєіснування.Зростаєчисельність лише тихийорганізацій, котрі входили досистеми “>диктатурипролетаріату”:профспілок, комсомолу йкооперативнихорганізацій. Разом із тім їхньогозначення ізутвердженнямкомандно-адміністративноїсистеми й їхніодержавленням приводити дозниженняреальноїроліцихорганізацій в державномууправлінні йгромадськомужитті.

>Концентруючи до рук всюповноту влади,бюрократично-командна системаприймала заходь для свогозахисту.Всеросійськанадзвичайакомісія, а із 1922 р. ДПУ (>Державнеполітичнеуправління)наділялосьнадзвичайнимиповноваженнями йвикористовувалосьтакож дляусунення йліквідації всіхнеугоднихсистемі – відїїполітичнихопонентів, старихспеціалістів,добросовіснослуживихнародові, й дочеснихвідданихбільшовиків, тихий,хтоздійснювавреволюцію в Україні йзахищавїїзізброєю до рук.

Зрозширеннямдіяльності й прав ДПУ,залученням його довирішенняекономічних йнаціональнихпитань,зростало коло людей, на якірозповсюджуваласьпозасудоварозправа,адміністративневиселення,направлення втабори (>будинки)примусової роботи. При цьому органам ДПУ непотрібно було бдоводити провинуцих “>соціальнонебезпечних” людей.Достатнім було б їхнісоціальнепоходження. Удіяльності ДПУ все понадпомітноюстаєтенденціявийтиіз-під контролю йпрокуратури, йвищихдержавнихорганівреспублік. Урезультаті докінця 20-х років ваги ДПУ, а із 1934 р.НКВС (>Народнийкомісаріатвнутрішніхсправ) вжиттісуспільствазначнозростає, що йвизначило його рольрозгортаннібеззаконня йсвавілля внаступні рокта.

>Одночасно апаратадміністративно-командноїсистеми,який все понадзроставчисельно,забезпечуваврозширення не лишесвоїхповноважень, а йматеріальних, йморальнихпривелеїв.Вже у20-ті рокта булиприйнятіспеціальніпостанови центральнихорганів партії про покращанняпобутувідповідальнихпартійних,радянських йгосподарськихпрацівників,підвищенняїмокладів, котрізначноперевищувализаробітнуплатнюробітниківпромисловості. Доти ж “>активніпартпрацівники” й особини, котрі перед тимприрівнювались, члени їхнісімейпочинаютьодержуватиспецпайки,безплатнежитло,персональний транспорт йтакеін.

Насуспільно-політичне життя вреспубліці уцейперіод великийвпливмав процеснебувалого до цого годинивідродження культуриукраїнського народу. Ценадзвичайноцікавеявище вісторії народу України, яку, на шкода, малодосліджене.Безсумнівнимє ті, щогромадсько-культурневідродження малосвоєкоріння вперіодвідродженнянедовготривалої українськоїдержавності.Динаміка духовногорозвиткунації бувнастількисильною, щовінрозвивався далі, Незважаючи навеликівтратисередінтелігенції таіншихверств активного населення под годинугромадянськоївійни, назначнуеміграціютворчих сил замежіРадянської України.Цей процесрозвивався повисхідній вумовахзагальноїлібералізаціїчасівнепу йпроголошеного курсу наукраїнізацію.Культурневідродженняохопилорізністоронинаціонального й культурного життя, особливопозначившись нарозвиткуосвіти,літератури, науки тамистецтва.

>Відомо, щокультурнийрозвиток того, чиіншого народувизначаєтьсярівнем йогоосвіченості. Тому одним знайважливішихзавдань послезакінченнягромадянськоївійни сталаліквідаціянеписьменності. Дляреспублікиця проблема бувдоситьактуальною (>приблизно 75%її населення було бнеписьменним). Уборотьбі із неюактивну доля брали НаркоматосвітиУСРР, Заради,профспілки, комсомол,комітетинезаможних селян,добровільно-масовіорганізації,громадськість,вчителі,культурно-освітніустанови. У 1923 р. було бстворенедобровільнетовариство “Гетьнеписьменність”.Воношвидкозавоювало авторитет,лави йогозростали.Вже у 1924 р. вньомунараховувалось понад 300 тис.членів. Накошти товаристваутримувалосяблизько 2,5 тис.пунктівліквідаціїнеписьменності, в якіначалося до 100 тис. Чоловік.Було закуплено багатонавчальноїлітератури.

Длязалученнянеписьменних донавчання Державою широкозастосовувалисьрізноманітні заходьзаохочення. Так,неписьменніробітникизвільнялися надвігодини від роботи ззбереженнямзаробітної плати длянавчання в пунктахлікнепу.Селянам приобов’язковомустрахуваннімайна при їхнінавчанні вцих пунктахнадаваласязнижка на 20%.Сприяло цьому й покращанняекономічного стануреспубліки.Безумовно,цевідіграловелику роль длязалучення широких мас донавчання. Так, на 1грудня 1925 р. вреспубліцідіяло понад 13 тис.шкіл йпунктівлікнепу, в якінавчалосьблизько 540 тис. Чоловік, до тогочислітрохи понад 200 тис.жінок.

>Одночасно було бвідкритоблизько 1000шкіл длямалописьменних.Останніх широкозалучали доучасті врізнихгрутках прикультурно-освітніхустановах,мережа якізростала ізкожним фатальністю, й де смердотіпоповнювали йрозширювали своїзнання. У 1925 р. вреспубліцідіяло понад 2 тис.клубів,близько 8 тис.сільбудів йхат-читалень, понад 5 тис.бібліотек. Зрозвиткомкіномистецствазростала його роль уційсправі. Уцілому вреспубліці до 1927 р.ліквідувало своюнеписьменністьблизько двохмільйонів Чоловік.

Великаувагаприділяласьрозвиткузагальноосвітньої школи.Труднощі тут буливеликі.Слабкою бувматеріальна база,гостро невистачало учителів. Уміруполіпшенняекономічного стану вреспубліцізбільшувалисьасигнування наосвіту.Тільки за 1923-1925 рр. смердотізросли всімразів. Це даломожливістьрозширитивиробництвонавчальногообладання тавипускпідручників.покращитиматеріальне становище учителів,збільшитиприйомдітей до школи. З 1924 р. вУСРРрозпочаласьпідготовка дозапровадженняобов’язковоїпочатковоїосвіти. Проуспіхи вційсправісвідчить й тієї факт, щорівеньписьменностісеред населенняреспублікипротягом 20-х роківпіднявся із 24 до 60%.

>Відбудова народногогосподарства,необхідністьпроведенняіндустріалізаціївикликаливеличезну потребу вкваліфікованих кадрахробітників таспеціалістів. Уреспубліціналагоджувалась їхніпланова іцентралізованапідготовка,якоюкерувалоУправлінняпрофесійно-технічнихшкіл йвищихнавчальнихзакладів.

>Кваліфікованіробітничікадриготувалися до шкіл фабричнозаводськогоучнівства (ФЗУ) тапрофесійно-технічних школах.Вже у 1921 р. вреспубліціпрацювало понад 270профтехшкіл. Вонинавчалось понад 21 тис.юнаків йдівчат. За20-ті рокта смердотіпідготувалисотнітисячробітників,причому задляУСРР, аРСФРР,БСРР таіншихреспублік СРСР.

>Підготовкаспеціалістів увищих тасередніхспеціальнихнавчальних заставах проводилася увідповідності до потреброзвитку народногогосподарства й культури. У Перші роктавідбудовногоперіоду було бзакінченоперебудовуспеціальноїосвіти.Колишнівчительськісемінарії,інститути, атакожвідповідніфакультетиуніверситетівреаорганізовувалися вінститутисоціальноговиховання чипедагогічноїпрофесійноїосвіти.Вониготували учителів длязагальноосвітніх тапрофесійно-технічнихшкіл.Булиствореніновівузиекономічного,сільскогосподарського,технічного тасоциально-економічногопрофілю. УвеликівузівськіцентриперетворюютьсяХарків,Київ,Одеса,Дніпропетровськ таіншігубернськіміста України. Продосягнутіуспіхи урозвиткуспеціальноїсередньої йвищоїосвітиговорятьтакідані.Напередодніреволюції на територїУСРРдіяли 19вищих й 54середніпрофесійні школи (>загальначисельністьстудентів йучнівсередніхпрофесійнихшкілскладалаблизько 34 тис. Чоловік), а 1927-28навчальномуроцідіяло уже 37інститутів (29 тис.студентів) й 144технікуми (26,5 тис.учнів).

>Багатоувагиприділялосьрозвитку науки.Найвищоюнауковоюдержавноюустановоюреспубліки бувВсеукраїнськаАкадемія наук (ВУАН),заснованавосени 1918 р. Нанеїпокладалося заподіяннякоординувати іорганізовувати діяльністьнауковихустановреспубліки та окремихвчених,вивчатидосягнення науки за кордоном,спрямовуватирозвиток науки йтехнікивідповідно до потреб народногогосподарства.Спочатку ВУАНоб’єднувала до 30науковихустанов, депрацювалолише 140співробітників, а й у 1928 р. – уже 138, в які було бзайнято понад 3600вчених.Крім цього у Україні було бвідкрито йдіяло ряднауково-досліднихінститутів,підпорядкованихгалузевим наркоматам СРСР йУСРР.

>Значнихуспіхіввченіреспублікидосягли вфізико-математичних йтехнічних науках. Так,активізувала своюдослідницьку діяльністьвідомаматематична школаД.О.Граве.Вчені, котрівийшли ізцієї школи –М.М.Крилов та йогоученьМ.М.Боголюбов, всвоїхпрацях заклали основунелінійноїмеханіки,чим було бпокладено вухорозвиткуновоїгалузі математики.

>Плідна робота ізтеоретичноїфізики проводилася вУкраїнськомуфізико-технічномуінституті (>Харків), вякомудеякий годинупрацювавІ.В.Курчатов.Праці Л.Ландау угалузікінетичноїтеоріїплазми, котрі булинаписані тут сталиосновоположними надесятиріччя уперед, удослідженнях із термоядерного синтезу.

Нарубежі 20-30-х роківЄ.О.Патонрозпочаввеликуперспективну роботу ізелектричногозварюванняметалів, що сталоновим словом урозвитку науки йтехніки.

УгалузімедицинипліднопрацювалиМ.Ф.Гамалія,Д.К.Заболотний,Ф.Г.Яновський, учредительрадянськоїтерапевтичної школиМ.Д.Стриженко,відомийфізіологВ.Я.Данилевський.Поряд ізвченими медикамидореволюційноїгенераціїзростала плеядамолодоїмедичноїінтелігенції ізробітників й селян –П.І.Баранник,П.М.Буйко,В.Х.Василенко,М.С.Коломийченко,В.П.Комісаренко.С.І.Чайка таінші.Всесвітньоїславинабув офтальмологВ.П.Філатов.

>Фахівці із генетики таселекціїрослин йтваринА.О.Сапегін,В.Я.Юр’єв,М.Г.Холодний таіншівиводилинові сортіпшениці, ячменю,кукурудзи,вівса,впроваджували всільськомугосподарствінауко-обгрунтованісівозміни тощо.

>Поступоворозширювалисямасштаби роботи вгалузісуспільних наук.Значний внесок урозробку проблемвітчизняноїісторії внеслиісторики –академіки ВУАНД.І.Багалій,О.І.Левицький, О.Ю.Кримський,Д.І.Яворницький,М.І.Яворський. У 1924 р. іземіграції в Українуповернувсявидатний Українськийісторик М.С.Грушевський.Цього ж року йогообралиакадеміком ВУАН, а ще черезп’ять років –академіком АН СРСР. Іце притому, що його ідеї далеко ще не увсьомувідповідалиідеологічнимконцепціямкомуністичноїідеології. Перу М.С.Грушевськогоналежитьблизькотисячінауковихпраць,чимало які свого години булипереведені йвидані вбагатьохкраїнах світу.Замовчувана мипротягомкількохдесятирічбагатющатворчаспадщинаМ.С.Грушевськогоостаннімирокаминарешті сталадоступноюнайширшомугромадськомузагалу України.

>Безперечновченіреспублікидосягли бзначнобільшихуспіхів урозвитку науки,якби не диктат із боцісталінськоїкаральноїмашини.Чималовідомихдослідників були уже уці роктаоголошені «>шкідниками»,носіямиворожоїідеології, «фундаторамилженауковихтеорій».Булирепресовані ізагинулиакадемік АНУСРРН.І.Світальський, генетикІ.І.Агон,філософС.Ю.Семківський та багатоіншихвідданихсправіслужіння народунауковців.Безпідставнізвинуваченнявисувалися на адресоюВ.І.Вернадського,О.О.Богомольця. Зособливоюневтомністюпереслідувалисьісторики,філологи,літературознавці,дослідження якістановилинебезпеку дляідеологічноїсистеми, Якаще лишеформувалась й бувспрямована наутвердженнянаціональногонігілізму, «>однодумності»,вихованнябезбатченків.Саме в тих рокта, яквідомо, було бпокладено вухо всімнаступнимвикривленням,замовчуванням,почаливиникативсілякі «>біліплями», «>фігуриумовчання», «>забороненізони» вгалузіісторичних знань.

Урозвитку українськоїлітератури,поезії йдраматургії у20-ті роктаорганічнопоєднувалисьдемократичнітрадиціїдореволюційної доби йновийдосвідсвіжих сил,пробудженихреволюцією.Характерноюособливістюлітературногопроцесу вреспублиці в тих рокта було бвиникнення ірозпадбагатьохлітературнихорганізацій («Гарт», «Плуг», «>Молодняк», «>Західна Україна», «Авангард», «Новагенерація», «Ланка», «>Урбіно», ВУСПП таін.),перехідписьменників ізоднієїтворчоїгрупи доіншої. Усіцеоб’єктивновідбивалопошукитворчоюінтелігенцієюшляхів йметодівучасті усуспільномужитті. Так,сформуваласьяскравареволюційно-романтичнатечія: П.Тичина, У.ЕланБлакитний (>Еланський), У. Чумак, У. Сосюра. Великуактивністьвиявлялипредставникиіншихнапрямків йтворчихтечій влітературі: М.Рильський, П.Філіпович, М. Драй-Хмара.Значнимвнеском улітературне життяреспубліки сталипамфлети Х.Хвильового, У. Блакитного,сонети М. Зерова,новели йоповідання Р.Ковіньки, сатира ігумор ОстапаВишні, І.Сепченка,драматургія й проза М.Куліша, М.Ірчана, І.Микитенка.З’явилисявисокохудожні твориІв. Ле, Р.Епика, Ю.Яновського.

У 1920-х роківцілкомприродніорганізаційні ісвітогляднітруднощі втворчійдіяльностіписьменників йпоетів України сталипереростати втрагічніподії й допошуків «українськихбуржуазнихнаціоналістів»додалися іпошуки «>контрреволюційнихорганізацій», доля в які «>резервувалася»насамперед заінтелігенцією.Вже у20-ті рокта зацими абсолютнобезпідставнимизвинуваченнями булизаарештованідеякі укра-їнськіписьменники,поети й драматурги.

Уреспубліціінтесивнорозвивалосьмузичнемистецствопісеннатворчість,хорова,симфонічна,оперна йбалетнамузика.Чималоталановитихтворівкомпозиторівреспубліки цого годиниувійшло вскарбницю як національної, то йсвітовоїмузичної культури. Великийтворчий внесок унеї внесли П.Ревуцький, Б.Лятошинський, М.Вераківський таін.Вдосконалюваласямайстерністьвиконавчихколективів,серед які широковідомими були Київськийсимфонічний оркестр,хоровакапела «Думка»,капелабандуристів та багатоінших.

>Значну роль урозвитку української культуривідігравалотеатральнемистецтво.Незважаючи нарізнітворчіметоди іхудожнісмаки, йогопредставникивишукувалитакішляхирозвиткусценічногомистецтва, котрі бнайбільшезадоволнялизапитсуспільства. Уреспубліцістворювались десяткипрофесійних тааматорськихколективів.

>Середвидатнихмайстрів, котрі у20-ті роктазробилизначний внесок урозвиток театральногомистецтвареспубліки, особливовиділялисьтакікорифеїсцени, якП.Саксаганський,М.Заньковецька,М.Садовський.Їм назмінуприйшлаціла плеядасередніх завіком ймолодихталановитихрежисерів таакторів: Р. Юра. Я.Мар’яненко, Про. Ватуля, Р.Борисоглібська, Б.Романицький, М.Крушельницький, А. Бучма, І.Паторжинський, Ю.Шумський, М.Ужвій, Про. Сердюк,Є. Пономаренко, У. Яременко таін.

>Видатнимдіячемукраїнського театру бувОлесандр (Лесь) Степанович Курбас –енциклопедичноосвічений йвисокообдарованийрежисер-новатор.Йоготворчість внеслаяскраву йводночасдраматичнусторінку вісторіювітчизняного театральногомистецтва.Прагнучививести Українськийнаціональний театр зрутини йпровінційності,Л.Курбас у 1922 р.організувавунікальнийтеатральнийколектив подназвою «Березолю».Він ставшисвоєріднимекспериментальним центром,метоюякого було боновленнянаціонального театру. Однак скоровнаслідоксталінсько-кагановичськихгонінь наукраїнськуінтелігенцію Л. Курбаса було б несправедливовигнанозіствореного ним театру, атрохипізнішевін буварештований йвідправлений дотаборів, де ізагинув.

>Різноманітнітворчі іорганізаційніпроцесивідбувались вобразотворчомумистецтві.Утворювалисяасоціації тагрупи, в які точиласяідейно-мистецькаборотьбаміжпредставникамирізнихнапрямків.Пліднопрацювали художникистаршогопокоління:І.Бойчук, І.Іжакевич, Ф.Кричевський, А.Самокіш таін. Нарубежі 20-30-х рр. ухудожньомужитті ужевиявили собі митцімолодшогопокоління – М. Дерегус, У.Костецький, А.Петрицький;скульптори – І.Іванов, М. Лисенка;графік У. Касьян таін.

Ускладнихумовах 20-х років вреспубліціпочинаєрозвиватиськіномистецтво.Вже вцейперіодз’явилисьтаківідомі у тому годинукінофильми, як «Двадні»режисера Р. Стабового, «>Нічнийвізник» Р.Тасіна.Вдалими були роботирежисераН.І.Чардиніна –історичнийфільм «ТарасТрясило» йхудожній – «Антарктика».Останнійфільмкористувавсяуспіхом наднашй стране, а й зарубіжем.Переломнийетап урозвиткуукраїнськогокіномистецтвапов’язаний ізтворчістюО.П.Довженка.Йогокінофільмам «>Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929), «Земля» (1930)належитьпочеснемісце не лишерадянського, а ісвітовогокіномистецтва.

>Важливу роль урозгортанні культурногобудівництвавідігравалипреса,книговидавнича справа ібібліотеки.Кількістьперіодичнихвидань вреспубліці із року врікзростала.Загалом у 1928 р. в Українівидавалося 234 газетисукупнимтиражем 1675 тис.примірників (із них російською мовою 117 газет).Швидкорозвивалоськниговидання.Протягом 1921-1928 рр.видавництваУСРРвипускали всередньомущорічно 4,4 – 4,5 тис.назвкнижок йброшурзагальнимтиражем 36-37 млн.примірників (з нихблизько 70% російською мовою,рештавидаваласьмоваминаціональнихменшин, котрі мешкали вреспубліці).Масовими тиражамивиходилаполітична,соціально-економічна,науково-медична,художня,мистецькалітература,підручники для всіхтипівшкіл тощо. Закількістювиданих книжокУСРРпосідала у20-ті рокта одномумісце в СРСР (послеРСФРР) йдев’яте в світі. Закількістюкнижоквиданих на свою душу населення –сьомемісце в світі.

>Культурно-освітня роботаздійснювалася і черезбібліотеки,кількіть якізростала ізкожним фатальністю.Якщо дореволюції в Україніналічувалосялише 2130бібліотек зсумарнимкнижковим фондомблизько 1 млн.примірників, то, на вушко 1928 р. –відповідно 7816бібліотек й 15 млн.примірників книжок. У томучислі населідіяло 6597бібліотек зсумарнимкнижковим фондом 4,6 млн.примірників.

У20-ті роктадедаліпомітнішемісце уполітичному та культурномужиттістаєпосідати радіо.Першарадіостанція вреспубліціпочаладіяти вХаркові у 1924 р. У 1927 р. стали до ладурадіоцентри вКиєві,Днепропетровську,Одесі, аіншихмістах.Починаютьрадіофікуватисьокремі села.

Насуспільно-політичній такультурнийрозвиток у20-ті рр.значнийвплив справила політика, котраувійшла вісторію подназвою “>коренізація”.Коренізаціярозпочалась после ХІІз’їзду РКП(б) (>квітень 1923 р.), наякому було бзасудженовеликоросійськийшовінізм йколонізаторськітенденції, що сталипроявлятись повідношенню донаціональнихокраїн вдіяльності центральнихорганів йустанов країни. УУСРР воназводилась доукраїнізаціїполітичного йгромадського життя. Українська мовастає широковикористовуватись впублічнихвиступах, державному йпартіномуділоводстві,зовнішніхатрибутах влади –написах,вивісках, печатках,уводитьсяобов’язковеїївживання вустановах, особливо у разі контактів зсільськимнаселенням. Наукраїнськумову булипереведенісудочинство,загальноосвітні,спеціальні йвищінавчальнізаклади,театри,концерти,кіно,періодичнапреса,видавнича справа.

Дляслужбовців,викладачів, учителів буввстановлений рядків,переважнорік, для переходу наукраїнськумову.Буластворена широкамережадержавнихкурсів повивченню українськоїмови й культури ізвипускнимиіспитами.Відбуласьукраїнізація окремих військовихчастин, йвиникаєнавіть Українськаавтокефальнаправосланацерква. Велику рольпроведенніцієї політикивідігралаВсеукраїнськацентральнакомісіяукраїнізації при РНКУСРР й наркоматосвіти,який у20-ті роктапослідовноочолювали В.П.Затонський,О.Я.Шумський,М.О. Скрипник.Природнимспільником цого наркомату сталабільшістьмісцевоїінтелігенції.

Урезультатіпроведенняцієї політики було бдосягнутозначнихуспіхів вукраїнізаціїреспубліки, 80% населенняякоїстановили за годинуукраїнці. То в 1926 р. 65% державногоділоводства, намісцяхнавіть понад, було б переведено наукраїнськумову.Якщо у 1922 р.співвідношення українських йдвомовнихшкілвизначалось як 3:1, те в 1930 р. – як 10:1 (14430 українських і 1504російських). У 1930 р. понад 97%дітейкорінноїнаціональностінавчалосярідною мовою.Булидосягнутівагоміуспіхи вукраїнізаціївищої йсередньоїспеціальної школи інауковихустанов таорганізацій. У 1929 р. навикладання російською мовоюперейшлидвітретинивузів.

>Рішуче було букраїнізованопресу йвидавничусправу. У 1926 р. 60% газетвидавались російською мовою, у 1932 р. – 87,5%.Всіоперні йосновначастинадраматичних таіншихтеатрівперейшли наукраїнськумову.Кіностудіїреспубліки у 1928 р.випустили 26фільмів –усі російською мовою.Радіомовлення, щовиникло у 1924 р.,здійснювалосьвиключно мовоюкорінного населення.

Українська мова, котрацілкомздатна тих,щобобслуговувативисокорозвинуте сус-пільство,поступовоперетвоюється восновнийзасібспілкування,навіть впромисловихмістах із великоючасткоюросійськомовного населення, якХарків,Дніпропетровськ,Луганськ,Одеса таін.

>Українізація скоро переходитимежіреспубліки іохоплює Кубань, Казахстан, Далекий схід, де мешкало багатоукраїнців. Тампочинаєпрацюватирадіомовлення,виходять газети наукраїнськіймові,переходять доїївикористаннянавчальні такультурніустанови. Так, лише наКубані за годину російською мовою велинавчання 140шкіл,педінститут,кількатехнікумів,видавались книжки.

>Одночасностворювалисьможливості длявсебічногорозвиткунаціональнихменшин, котрі мешкали вреспубліці. Ужовтня 1924 р. ускладіУкраїнської СРР на територїсучасногоПридністров’яМолдови бувутворена автономнаМолдавська СРР. Уцей ж годину коли в Україні проводилосятериторіальнерайонування, було бстворено 8російських, 7німецьких, 3грецькі, 3болгарські, 3єврейські й одніпольськийнаціональнірайони.Тоді ж було бутворено 414російських, 251німецьку, 167єврейських, 148польських, 34болгарські, 30грецьких, 16молдавських (>крімавтономноїреспубліки), 10чеських, 4білоруськісільради та 100містечкових Радийрізнихнаціональнихменшин.

Длярозвиткунаціональнихменшин було бстворено багатонаціональнихшкіл,відділеньтехнікумів йфакультетввузів. То в 1925/26навчальномуроціпрацювали 1214російськихшкіл, 625німецьких, 357єврейських, 2337польських, 74болгарські, 31татарська, 17чеських, 5вірменських, 3сірійські, 1шведська школи. Нанаціональнихмовах вцейперіодпрацювало 11театрів,сотнібібліотек,сільбудів,клубів,хат-читалень,видавалось багато газет,журналів,книжок тощо.

Уздійсненнітакоїважливої йскладної справ, якукраїнізація,безперечно були не бутипевнихтруднощів, бо йпомилок.Вонипроявлялися уставленні дотемпівукраїнізації,ролі внійкомуністів -українців.

Однакдійсне жвирішеннянаціонального запитання, щосприяло бнайбільшповномурозвитку національної культуринеросійськихнародів інаданнюїм в цьомусамостійності, невідповідалосталінськомупідходу доданоїпроблеми.СтавленняСталіна до політики “>українізації” із самого початкуїїпроведення було бнегативним.Аджеця політикастимулюваланаціональнусамосвідомістьукраїнського народу, аотже й йогопрагнення до реальногосуверенітету. Тому уже вкінці 20-х роківпочалосьсерйозневикривленяцієї політики.Більше того,національнівідносиниСталінтакожвикористовував вкорисливихінтересах –досягненні абсолютноособистої влади. У Україніслухнянимпровідником національної політикипо-сталінські був Каганович. Будучиобраним на посаду генерального секретаря ЦККП(б) у 1925 р.,він,спираючись напідтримкуСталіна, подвиглядомборотьби ізнаціоналізмомпочинаєшельмуванняавторитетних, але йнеугоднихйомупартійних йрадянськихпрацівників,вишукуваннямнаціоналістичнихухилів там, де їхнього не було б.

>Однією ізперших жертвцієїкампанії ставшиО.Я.Шумський.Вінніколи невиступавпротирадянської національної політики, але йвідстоював свою точкузору натемпиїїздійснення.О.Я.Шумськийнеодноразово, до тогочислі і под годинурозмовзіСталіним,відвертоставив запитання прозміну Кагановича напосаді генерального секретаря ЦККП(б)У. Увідповідьрозгорнулася широкакампанія поцькуваннюО.Я.Шумського,компрометації йогодіяльності.Зрештоювін бувзнятий із посади наркомаосвітиУСРР, апізніше, у30-ті рокта –репресований.Його подивися й діяльністьнаправлені наукраїнізацію, булирозцінені як «>націоналістичнийухил», хочце й невідповідалодійсності.

Про ті, щопошукиносіївнаціоналізму вреспубліцінабираютьінтенсивності,переконливосвідчить «>викриття» у 1929 р. «>ворожої»діяльності такзваної «спілки Визволення України» (СВУ) й тихийорганізаційних структур, котріначебто донеї входили.Неіснуюча СВУ засхемою,сконструйованоюслідчими ДПУ, маласкладатися ізінтелігенціїреспубліки, аочолювавїїначебтоакадемікС.О.Єфремов. Донеї буливключеніпрофесори,письменники,вчителі,юристи,службовці таін.Поступовопошукиворогів ізнаціоналістичними таіншимиухиламинабуваютьмасового характеру.Тоді ж булисфабриковані справміфічних Українськогонаціонального центру,Польськоївійськовоїорганізації, Блоку українськихнаціоналістичнихпартій,Всеукраїнськогоборотьбистського центру,Троцькистськонаціоналістичного блоку.

>Поступово подтискомСталіна та йогоспільниківукраїнізація сталарозглядатись якпроявнаціоналізму. Отжепротинеїнеобхідно було б вестиборотьбу, якої ірозпочалимісцевіпартійні йдержавніоргани.Створеннянавчальнихзакладів длянаціональнихменшин вважалосьнасадженнямвогнищбуржуазно-націоналістичноговпливу надітей. Тому їхніподальша діяльністьвизнавалась “недоцільною йшкідливою”.Вже на початку 30-х років смердоті булизакриті, тоді ж булиліквідованінаціональнірайони,сільські тамістечкові Заради.Зновупочався процесрусифікації,якийпродовжувався аж доздобуттяУкраїноюсвоєїнезалежності.

Таким чином, в мірузавершеннявідбудовногоперіодунеп «>працював» з всебільшими проблемами.Загострювались йіманентнопритаманнійомупротиріччя.

Уекономіціповнезавантаження старихвиробничихпотужностейфізичне йморальнеспрацювання основногокапіталувимагалозначнихінвестицій дляоновленняустаткування,створення новихпромисловихгалузей. Мовайшла,головним чином, прокапіталоємкігалузіважкоїіндустрії, ізтривалимтерміномобігукапіталу.Потрібні буливеличезнікошти. Однак,жорсткапозиціябільшовиків упитаннісплатидореволюційнихборгів,відшкодуваннязбитківіноземнимвласникамунеможливлювала припливкапіталівззовні.Перерозподілення жвнутрішніхприватнокапіталістичнихнакопичень увелику тасереднюпромисловістьблокувалосьзаконодавчо.Індустріальнийрозвитоквимагав збільшеннятоварностіселянськихгосподарств,однак, населівсілякогальмувавсярозвитокіндивідуальнихкрупнотоварнихгосподарств.

Усоціально-політичній сферіпосилювалосьпротиріччяміжрізноманітністюсоціальнихінтересів йбільшовицьким авторитаризмом, що вумоваходнопартійноїсистемистворювалопідгрунтя дляпідсиленняфракційноїборотьби у ВКП(б).

>Зроставантогонізмміжекономікою таполітикою.Чим болеединамічнорозвиваласьпідприємницько-ринковатенденція угосподарській сфері, тім болеешвидкими темпами авторитарнаполітична системавідтворювала свого «>політичного ворога». Умісті монопольноправлячупартіюпоповнювалиробітники «від верстата», котрі вбільшості зненавистювідносились до «>непманів». Населі,внаслідокпроведеннябільшовицьким режимом «>класовоїлінії»головнимджереломпоповненнярядівпартійно державногоапарату були «>жертви»ринку -збанкрутіліселяни (>незаможники).

як результат авторитарнаполітична система має не могла ужеспівіснувати з порівняноплюралістичною,багатоукладноюекономікою, щозакінчилосьпобудовоюновоїекономічноїсистеми, посуті, назвичнихвоєннокомуністичних засідках.


Схожі реферати:

Навігація