Реферати українською » История » Соціально-економічний Розвиток України у XVII ст.


Реферат Соціально-економічний Розвиток України у XVII ст.

>Соціально-економічнийрозвиток України у XVII ст.

>Стрижнемекономіки України у XVII ст. було бсільськегосподарство,розвиток аграрного секторувизначалирутинний стантехніки таекстенсивний методгосподарювання.Відбувалисясуттєвізрушення над аграрномусекторі, але й й впромисловості,торгівлі,фінансах.Базовимипідвалинамирозвиткупромисловості того години були ремесло тапромисли.

>Розвитокпромисловості, ремесел та міст

>Національно-визвольнавійна справилазначнийвплив на >розвиток українськоїпромисловості. >Склалисясприятливіумови длярозвитку міст тихий українських земель, що буливизволені відпольсько-шляхетськоговолодарювання. Навеликіпромислово-торговельніцентриперетворювалисяКиїв,Ніжин, Переяслав, Прилуки,Лубни, Миргород,Чернігів, Полтава, Стародуб,Новгород-Сіверський.Всього наЛівобережній Україніналічувалося 38 міст,ремісники іторгівці в якістановили від 29 до 73% всіхміщан.Найбільшімістарозвивалися замагдебурзьким правом.Воногарантувалонезалежність міст відстаршинськихорганів влади ізакріплювалоособливі права >купецтва таміщанства. Зпосиленням владикозацькоїстаршиниГоголів,Лубни, Миргород таіншіміставтратилимагдебурзьке право йперейшли дорозрядуратушних. Останні маліобмежене декларація просамоуправління. Тамщодалісильнішевпливалакозацька старшина.Кількість міст наСлобожанщиніпротягомдругоїполовини XVII ст.зрослаутроє.З'явилисяСуми йЗміїв (вухо 50-х років),Лебедин (1652),Харків (1654 - 1656), Мерефа (1658) таіншіміськіпоселення. НаЗапоріжжі міст не було б.

>Ремесло наЛівобережжі таСлобожанщинірозвивалося вмежахцеховоїсистеми ізїїсувороюрегламентацієювиробничихпроцесів. Алінаціонально-визвольнавійнапослабила, бо іскасуваларізні, до тогочислі іцехові,заборони таобмеження.Нехтуючи ними,окреміткачі,чоботарі ііншімайстридедалічастіше >послуговувалися всвоїхмайстерняхпрацеювільнихнаймитів. >Вонизастосовувалиновіприйоми таінструменти всвоїйроботі. >Ремеслоперетворювалося надрібнотоварневиробництво. Таким було бчоботарювання (>шевство) вКиєві,Полтаві,Острі,виробництво посуд вЧернігові,Печенігах,Чугуєві, НовомуОсколі,виготовленняпродуктівхарчування вКиєві,Ніжині,Стародубі тощо. Алі на шляху цогооб'єктивногопроцесу стояликорпоративніінтересицеховихоб'єднань, на захист яківиступали іправлячі кола.ПолковникиПолтавського полку в 1667 й 1709pp.спеціальнимиуніверсаламизакріплювали право цехушевців м. Кобеляків напошиттячобіт йобмежувализбутвиробівпозацеховимимайстрами. ПолковникСтародубського полку в 1689 р.заборонивпозацеховим ткачамвільнуторгівлюсвоїми товарами.Захищавзастаріліцехові порядки іросійський уряд.Незважаючи наце, ремеслопоступовопереростало у своювищу форму -дрібнотоварневиробництво.

>Швидкими темпамирозвивалисьпромисли. Утекстильномувиробництвістворювалисярозсіяні (>децентралізовані)мануфактури.Цим виглядомпідприємництвазаймалися козак П. Гончаренко із з.СокілкиПолтавського полку, старшина До.ФрідрикевичНіжинського полку,довірені особини гетьманиІвана Самойловича. Усукнярстві широкозастосовувавсягідравлічнийдвигун увигляді водяного колеса.Віннадававпромислувиробничоїстійкості таздатності доподальшогорозвитку.Виробництвобазувалося навикористанніпереважновільнонайманоїробочоїсили іподілу роботи.Розсіянімануфактуридругоїполовини XVII ст.підготували грунт длявиникненняцентралізованихполотняних йсуконних мануфактури на початку XVIII ст.Мануфактурний характермав завод полковникаШидловського ізпошиттякожухів подЧугуєвом.Вінскладався ізкількохамбарів, 40чанів дляквасінняшкір, двохповарень,приміщення длярозгладжуванняшкір, сараєві длятовчіннядеревної кору.Вліткуцю роботувиконувавмлин ізчотирматовкачами. Назаводіпрацювалокількадесятків Чоловік.

На великихселітроварнях,гутах,руднях йвинокурняхтакож широкозастосовувалисяводяне колесо,вільнонайманаробоча сила іподіл роботи.Високаприбутковість такихпідприємствпризвела доти, щодедалі понад їхні переходило відбагатихмайстрів до руккозацькоїстаршини імонастирів.Новівласникинамагалисяпоставити в залежністьвільнихпрацівників чизамінювали їхньогозалежними селянами ізвідповіднимипрофесійниминавичками. >Загаломпромислизберігалирисикапіталістичноїмануфактури,основиіндустріальногосуспільства.

>Розвивалися ремесла іпромислитакож наЗапоріжжі. НаСічі та взимівникахпрацювалирізнімайстри, до тогочислі ізвиробництвахолодноїзброї, лантух, ядер. Усередині 70-х років лише наСічіперебувало неменш як 100ковалів, яківироблялирізнізалізніречі.Запоріжжя >славилосясвоїмимайстрамикораблебудування. НаДніпрііснуваликорабельніверфі, дезапорожці >будувалирічковий йморськийфлоти. >Хоч зарозмірами суденЧорноморський козацьку флотпоступавсятурецькому, але йстворювавйомунайсильнішуконкуренцію наЧорномуморі.Запорізькихмайстрівнеодноразовозапрошувавцарський уряд доРосії длявикористанняїхньогодосвіду вкораблебудуванні.Ремісники-українці жили і вПівнічномуПричорномор'ї та Кріму.

Унеоднаковихумовахперебували ремесла іпромислиПравобережної йЗахідної України.Безперервнівоєнні дії тапануванняінонаціональнихфеодалівсерйозноперешкоджалирозвиткові національноїпромисловості. Ценапрямупозначилось настановищі міст.Нападникинеодноразоворуйнували іспалювалидощентуБілуЦеркву,Брацлав, Корсунь,Немирів, Умань таіншіміста ймістечка,Чималоремісниківзагинуло,потрапило в сповнений чипереселилося наЛівобережжя і Слобожанщину.Ремісничо-торговельне життязанепало.Навітьнаприкінці XVII ст. такзване Нове містоВінницізалишалося пустимо, аСтаре -нічим невідрізнялось віднавколишніхсіл. Алітворчаенергія народувідроджуваласплюндрованіміста,вдихала у якихнове життя,робила їхнібільшими ірозвинутішими.ЖителіСтудениківвідбудовувалимістечко послетурецького погрому 1663p., польського - 1664 й 1672pp.Навітьжахлива чума 1669 р. хоч йзавдаламістечку страшного лиха, але й незупинила його життя.

Навідміну відЛівобережної таСлобідської України багатоправобережних йзахідноукраїнських містперебувало увласності окремихмагнатів йшляхти. УБрацлавськомувоєводстві смердоті,наприклад,становили 94% всіхміськихпоселень.Кращіумови длярозвитку маліміста,наділенімагдебурзьким правом.Найбільшимиремісничими центрамизалишалися Львів йКам'янець-Подільський. УЛьвовідіяло ЗОцехів ізвиробництварізнихтоварів.Велосянавчанняремісничимпрофесіямвихідців ізрізних українських земель.Дедалі понадцехівоб'єднувалимайстріврізнихспеціальностей -бондарів,гребінників,сідлярів,столярів,стельмахів тощо. У цеху ізобробки дерева їхньогокількістьперевищувала 70чол.Цеховімайстривсуперечцеховим правилампослуговувалисянайманоюробочою силою, недотримувалисястатутнихвимогщодорозмірів й формвиготовлюваноїпродукції.Частинаремісниківтікала ізцехів йпоповнювала виряджайпозацеховихмайстрів (>партачів).Окремі ремеслазанепали. УЛьвові,наприклад,скорочувалосьвиробництво сукна, посуд,золотих прикрас,сідел тощо.

Упромислахпровідніпозиціїпродовжувализайматипольські пані.Лише один З.Конєцпольськиймав на р.Тетереві 18рудень. Ті жсамеспостерігалося увиробництвіскла,поташу,горілки тощо.Тількинезначноюкількістюпромисловихпідприємствволоділивласникизначнихкапіталів із числаукраїнського православного духівництва, козацтва іміщанства.Частиназаможнихукраїнціввиступала вроліорендарів йсуборендарівпромислів, котрі належалипольським магнатам йшляхті. Алі така доля впідприємництвігальмуваланакопиченнякапіталів у руках українськихпідприємців. Умлинарстві,винокурінні,гутництві таіншихпромислах спорадичновикористовуваласянайманаробоча сила.Аналогічніпроцесивідбувалися і упромисловостіПівнічноїБуковини.

>Еволюціясоціальної та національноїструктури населення

>Революція 1648 р. танаступнанаціонально-визвольнавійнаспричинилизначнізміни всоціально-національнійструктурі населення України. Нарізних українських землях смердотівиявлялисяпо-різному. Навизволеній територїнароднімаси >ліквідувалисоціальніперепониміжрізнимигрупами населення. Цевідкрилоширокіможливості дляпереходів людей ізоднієїверстви доіншої, щопідривало основусередньовічногосуспільства. >Створювалосяновеукраїнське сус-пільство. >Місцевигнаного чизнищеного польського панстванамагалисьзайнятикозацька старшина,дрібнаукраїнська шляхта, атакожвищеправославне духовенство.СоціальноюопороюУкраїнської держави сталакозацька старшина, Якапоступово >перетворювалася наокремий стан. >Причому вонформувалася наширшій йдемократичнішійоснові, ніждовоєнна шляхта, йповнішевраховувалаінтересирізнихверствсуспільства.Звідсиїїпрогресивніший характер порівняно ізпопереднімипанівними колами.

Старшинаформувалася ізрізнихкіл населення. Аліголовнимїїсоціальнимджереломзалишалось козацтво. Знього був схожийбільшістьполковників,сотників таіншоїстаршини. У основному старшинствоскладалиукраїнці,частина жстаршини бувінонаціональногопоходження: полковникРайча - волох,Іван Сербії - серб,ІванДонець -росіянин, Томара - грек й т.ін.Загальнакількістьстаршинистановила наГетьманщині 540чол. Це був невелика, але ймобільнаполітична сила,котрапрагнулаюридичневиділитися ізмаси населення.

>Перетвореннякозацькоїстаршини напанівний стансуспільствавідбувалося шляхом середьновічноїімунізації. >Цей процесвідзначавсясуперечливістю,уповільненістю, але йводночас йнезміннимпрогресуванням.Віднаданняпривілеївокремим особам векономіці,судочинстві,фінансах йадміністративних правах урядпереходив доімунізаціївсього стану.Якщо вБерезневихстаттях 1654 р. правоволодіннямаєтностяминадавалосялишегетьману, тонаступних -всійстаршині.Володіючи селами, вонанаполегливодомагаласязвільненнясвоїхмаєтностей від державногооподаткування. До 80-х роківтакіпільгиодержувалиокремі полковники ігенеральністаршини. І лише вКоломацькихстаттях 1687 р. бувзаписаний пункт прозвільнення відподатківвсієївищоїкозацькоїстаршини.Вонадісталаширокуможливість длядальшогоекономічноговідособлення відрешти населення.Поступово старшинавиділилася ізмаси козацтва й вполітико-адміністративномуправі тасудочинстві,добиваласязрівняння у правах ізросійським дворянством. Докозацькоїстаршини за своїмсоціальнимстановищемнаближалисяокремігрупиосіб:бунчуковітовариші,значковітовариші,знатнівійськовітовариші. НаГетьманщинізбереглася таукраїнська шляхта, що взяла доля вборотьбіпротипольсько-шляхетськогопанування. Присягу навірністьросійськомуцаревісклали 188шляхтичів,переважно ізБілоцерківського полку. Направду їхнього було б понад.Під годинувироблення усічні 1654 р. умівперебування України вскладіРосії шляхтазробиласпробудомогтисясобіособливих прав. Заспиною БогданаХмельницькогоїїпредставники передаликерівниковіросійського посольства ВасилюБутурлінупрохання,аби "шляхта бувміж козаками знатна й позивалася бі засвоїми правами" йщоблишез-поміжнеїпризначалисявищіурядовці.Діставшивідмову, шляхта просила Бутурлінанічого не говоритигетьману,побоюючись йогогніву.Такіпобоювання булинебезпідставними.Перебравши уладові досвоїх рук,козацька старшина незбиралася ані із кімїїділити.Шляхті незалишалосьнічогоіншого, якзавойовуватипривілейованемісце всуспільстві черезстаршинські посади. Зшляхти скидалися АнтонЖданович, ВасильДворецький,ГригорійГуляницький, Павло Тетеря таінші полковники.Березневі з статтею 1654 р.закріплювали застаршиноюіїособливі права тавольності.Вони і сталиюридичноюпідставою дляпанівного станушляхти всуспільстві. З годиною вонрозчинилася вмасікозацькоїстаршини і заможного козацтва. Аліпам'ять пропривілейованепоходження воназберігаланадійно й припершій-ліпшійнагодінамагаласяматеріалізувати його напрактиці.Поступовостаршинськаадміністраціяпочалазвільнятимаєткишляхти відсплатизагальнодержавнихподатків йзалучатиїїпідданих довиконаннярізних повинностей. У цьомувідношенні >українська шляхтадедалі понадзближувалась ізкозацькоюстаршиною,складаючипанівнуверству населення.

>Перетворення в сферірелігії

>Православне духовенствоГетьманщини >перетворилося ізпереслідуваного напривілейований стансуспільства. Українська державагостропотребувалаідеологічноїсили, котра бобґрунтовувалаїї декларація проіснування, давалавідсічкатолицькійекспансії тапідтримуваласоціальнийспокій усуспільстві.Останнє було б особливоактуальним вумовах, коли, як ізприкрістюзазначаввидатнийкультурно-освітнійдіячАнтонійРадивиловський, "уминулівіки на свої словапроповідничімертві вставали йслухали, атеперживі словабожогослухати нехочуть".Гетьманськаадміністраціявсілякопідтримуваланамагання духівництвазайнятивідповіднемісце всуспільстві.Спочатку вонзахищалаінтересимонастирів-кожногозокрема, азгодомпочаланадаватипривілеї духовенству вцілому яквизначеному стану.Глухівські з статтею 1669 р.звільнилимонастирськімаєтки відзагальнодержавнихподатків.Лівобережне духовенствопоступововідновлювалоюрисдикцію надзалежними селянами.Тількиухваленнясмертнихвироківзалишалося вкомпетенціїмісцевихполковників йвищоїсудової влади.Зміцненнястанових прав далозмогуукраїнському духовенствутривалий годину >протистоятиспробаммосковськогопатріархатупідкоритисобіКиївськумитрополію. >Останняздавнапідлягалаконстантинопольськомупатріархові, контрольякогообмежувавсяфактичновисвячуваннямкиївського митрополита безвтручання увнутрішні справ Митрополії.Таке становищеієрархинамагалисязберегти й вскладі Ро-сійськоїімперії.Влітку 1654 р. смердотізвернулися доросійського царя ізклопотаннямвизнатиїхнєпідпорядкуваннявиключноконстантинопольськомупатріархату.Проханнязалишилосьнезадоволеним.Відносиниміжвищимукраїнським духівництвом йросійськимурядомзагострилися после смерти у 1657 р.київського митрополита Сильвестра Косова. Українськіієрархибажаливисунути кандидатуру на посаду нового митрополитазі свогосередовища, аросійський уряднаполягаввизнати уладовімосковськогопатріарха. Однакзагаломсередукраїнського духівництва не було бєдностіщодо свогопідпорядкування. Цетиповеявище длясуспільства, колиміжокремимигрупами населенняіснуютьполітичнісуперечності.Тоді якбільшістьцерковнихієрархіввідстоюваласвоє декларація пропідпорядкуванняконстантинопольськомупатріархові,рядовісвященики,протопопи,дяки йдячкинамагалисьдобитисяобмеження владисвоїх владик.Зробитице смердотісподівалися іздопомогоюмосковськогопатріарха,їхнімлідером ставшиніжинський протопоп Максим Филимонович,доситьпопулярний в Україні громадськийдіяч.

Занаполяганнямнижчого духівництва ікозацькоїстаршини до проектуПереяславських статей 1659 р. було б внесено пунктщодовисвяченнякиївського митрополитамосковськимпатріархом. Алінавіть такаполовинчастість невлаштовувалацарський уряд, йвін не бувзатверджений.Втім за два рокта царизм беззгодиконстантинопольськогопатріархапризначив охоронцемКиївської МитрополіїФилимоновича.Невдоволеннядекого ізієрархів такозацькоїстаршини незавадиломосковським владі йоточенню гетьманиІванаБрюховецькогозаписати вМосковські з статтею 1665 р. пункт про тобі й маєш посадукиївського митрополитапризначаєтьсяросійський духовний чин.Усіспробиієрархіввідновитицерковнунезалежністьвиявилисьмарними. У 1687 р.залишкиавтономіїКиївської Митрополії булиліквідовані, і вонпідкоряласямосковськомупатріархату.

>Особливемісце вструктуріправлячихкілГетьманщинизаймавміськийпатриціат, щозазнавзначнихвтрат в роктавійни.Феодалізованачастинаміськогопатриціату нестановилаякоїсьзначноїсуспільноїсили і не моглауспішноконкурувати ізкозацькоюстаршиною чи духівництвом.Основнамасаміськогопатриціату >віддавалаперевагупромисловомупідприємництву іторгівлі як головномуджерелузбагачення.Лівобережнекупецтводругоїполовини XVII ст.перебувало настадіїперетворення наокремий стан.Цей процесгальмувала конкурентнаторговельно-підприємницька діяльністькозацькоїстаршини, Якастримувалатемпинакопиченнякупецькогокапіталу, авідповідно й йоговплив нарозвитоктоварнихвідносин.

>Характерніособливостісоціальнихвідносин

>Ще напершомуетапінаціонально-визвольноївійнигетьманськаадміністрація взяла курс - напоступове >відновленнявідособленостіподатнихстанів. УБерезневихстаттях 1654 р.місце селянства всоціальнійструктурі населеннявизначалося так: ">Хтопахотний селянин, тієї якщоповинністьзвичну...віддавати, як до цого". Алішвидкоперетворити селянство назалежнуподатнумасу за тихий умів було бнеможливо.Надтосильнимзалишалося селянство,надтосвіжими були йогоепохальнізавоювання,здобута фінансовий боєць і свобода.

Томунамагання влади >відновитиколишню залежність селянвикликалозагостреннясоціальнихсуперечностей. >Доситьвиразно воно та виявлялося унебажанніпідкорятися владі й всамовільномупокозаченні.Доводячи особисту доля внаціонально-визвольнійвійні чи військовихдіяхнаступнихліт,селяни переходили до станукозаків.Кількість селянства в 1665 р.скоротилася порівняно із 1654 р. уМиргородському полку на 43,9, уПолтавському таНіжинському полицях на 74% укожному.Тільки із 90-х років подтискомвласницькихустремлінькозацькоїстаршини,шляхти імонастирівчисельністьлівобережного селянствапочалашвидкозростати. УПрилуцькому полку,наприклад, за 1666 - 1713pp. йогоприрістстановив 136,3%, щомайже в 5,7 разу понад відможливого природного.Таке моглостатисялише зарахунокоселянення козацтва.Кількіснезростання селянстванаприкінці XVII - на початку XVIII ст.свідчило про Повернення старихпорядків йперетвореннямасивільного населення назалежне.

>СелянствоГетьманщиниподілялося надекількарозрядів ізрізнимрівнемособистоїзалежності.Найчисленнішугрупу населеннястановилиселяни ">вільних" військовихсіл. У 1666 р. у якихналічувалось 24604двори. >Особистовільніселяни >перебували увіданніВійськовогоскарбу істановилиосновний фонд дляпожалуванькозацькійстаршині,шляхті імонастирям.Протягом 1666-1741pp.кількістьдворів у ">вільних" військових селахзменшилась до 4695.

>Групу >залежних селян >становилипідданістаршини,монастирів йшляхти,кількість якінезміннезросталапереважно зарахунок селян ">вільних" військовихсіл.Усі смердотіще не булизакріпачені,зберігалиможливість переходу від одноговласника доіншого. Неіснуваложодногозаконодавчого акта,котрий бізапроваджувавкріпосну залежністьцієїкатегоріїсільського населення. ЗаГлухівськимистаттями 1669 р.селяничастинистаршинських ймонастирськихмаєтностей,одержаних від царського уряду,потрапили всудову залежність відвласників. Це був один ізкроків на шляхуобмеженняособистоїсвободивиробників.Кількістьзалежних селянзростала.Якщо в 1657 - 1672pp. старшина, шляхта ймонастирі здобули усвоєволодіння 275, то 1673 - 1709pp. - уже 480сіл йхуторів.Одночаснозменшуваласякількістьмагістратських йратушнихсіл.Відбувавсявідплив селянства ізоднієїсферипідпорядкування доіншої, ізрозвинутішимифеодальнимивідносинами.

>Характерноюособливістюсоціальнихвідносин наЛівобережжі стало >переростанняособистоїзалежності селянина на залежністькріпосницького характеру. >Почалося такзване >повторнезакріпачення селянства. >Воновиявлялось упрагненніадміністраціїдедаліміцнішеприв'язатипідданих донаділів.Місцева владазаборонялаїмпродаватинаділистороннім особам бездозволувласника села, упорушниківзабиралисяниви,врожаї чи їхньоговзагалівиряджали із села.Існувалитакожзаборонипродаватизалишеніземлі.Обмеженняособистоїсвободисільськогосподарського виробника йзапровадженнянаприкінці XVII ст. одне - чидводенноїпанщини >започаткувалитенденцію доеволюціїсоціальноїзалежності в залежністькріпацьку. На цьому шляхуГетьманщинаназдоганялаРосію, декріпосне право було бюридичнеоформлене в 1649 р.Протезаконодавчомуутвердженнюкріпацтваперешкодиласкладністьполітичної обстановки,незавершеністьпроцесуформуваннявеликоїземельноївласності іліквідаціїсоціально-економічнихздобутківреволюції 1648 р., сила йантикріпацькінастрої селянства.

Іншим зачисельністю станомсуспільства вважалось козацтво. >Йогопривілеї булиузаконені >ще в Перші роктанаціонально-визвольноївійни. Козацтвозвільнялось відзагальнонародних повинностей йпоборів, мало правовласності на грішну землю й рядпільг вторговельно-промисловійдіяльності.Судити їхнього могли лишекозацькі судирізнихрівнів. Правакозаків передавалися успадок.Причомуспочатку смердотізберігались як задітьми, то й закозацькими вдовами. Алі уже заМосковськимистаттями 1665 р.козацька вдова послевиходузаміж за посполитого їхньоговтрачала. Уокремі роктацарськівоєводинамагалисязаборонитикозакамодружуватись зселянками йміщанками, щовикликалоспалахобуреннявсього місцевого населення.

>Кількістькозаків послеоб'єднання України ізРосієювизначилась у 60 тис.чол. Алі вумовахліквідаціїштучнихперепонміж країнамигетьманський уряд то й ненаваживсяскладатиреєстр,який бівідділив козацтво відіншихсоціальних груп населення.Йогокількістьколивалася від 100 до 300 тис.чол.Незважаючи на усіспробиправлячихкілізолюватистани,лавикозаківповсякчаспоповнювались. Іце Незважаючи тих, що докозацькихсписківдозволялосявписуватимігрантів,міщан йлише в окремихвипадкахвільних селян.

>Заможніверствисуспільства велипотужнийнаступ на права козацтва.Одержавши уволодіння село, малохтодотримувавсягетьманських чиполковницькихвказівок нечіпатикозаків, що вньому жили.Дівицький сотник МихайлоШендюх у 1679 - 1685pp.почавпритягати довиконаннярізнихробіт йкозацьке населеннясілБуди,Дроздівки,Жуківки іКуликівкиНіжинського полку. У 1654 р. у з.Попівці того ж полкумешкало 150козаків й 153вільних селянина. Черездеякий годинуабсолютнубільшістьжителів селастановили ужепідданістаршини.

Ті жсамепрактикували імонастирі.Густинськиймонастир активнозбільшувавчисельністьсвоїх селян зарахунокмісцевихкозаків.Прилуцький полковник ЛазарГор-ленко із цого приводу писавшигетьману в 1680p., що усі смердотідобровільнопішли на службу до духовноговласника села. Удійсності козаки не ">відкинулись ізреєстру", а були насильновиписані ізньогостаршиною задомовленістю ізархімандритом.ЧернігівськийЄлецькиймонастир у 80-хрокахвідмовивсявизнатикозацькі праважителівКопачів,Надинівки,Серединки іСіножатськогоЧернігівського полку.Застосовувалися ііншіметодинаступуможновладців налівобережне козацтво. Старшина, шляхта імонастирірізнимишляхами >перетворюваликозаків насвоїхпідданих, >змушували їхнівідбуватирізноманітніповинності.Причомуцей процес частосупроводжувавсянасильствами йзловживаннями.Перетвореннякозаків назалежних селянактивізувалося у 90-тіроках, коли владакозацькоїстаршинизміцніла.Внаслідокнаступуукраїнського панствакількістькозаківзменшувалася.Вже у 70-хрокахсеред козацтва >з'явиласяпомітнамайнованерівність. У 1698 р.гетьманський урядспеціальнимуніверсалом доручивши полковникамподілити всіхкозаків навиборних (несливійськову службу) йпідпомічників (>допомагаливиборним приспорядженні на службу).

КозацтвоСлобожанщини мало багатоспільного ізлівобережним. >Юридична воно таподілялось наполкових йміськихкозаків. Доміськихкозаківдозволялосязаписувати всіхбажаючих, а дополкових -лишезаможних йсімейних.Збідніліполкові козаки переставаливідбувативійськову службу і переходили дорозрядуміських.Відповідно домайнового стануслобідське козацтво у 1700 р.такожподілилося навиборних йпідпомічників.

>Змінилося становище і українськихміщан,їхнійсоціальний статусвизначавсяцарськими грамотами і нормамимагдебурзького права.Міщанимагістратських міст маліподатковий йсудовийімунітети,ремісничі таторговельніпільги.МіщанствоГетьманщиниеволюціонувало до того ж напрямку, що і селянство. >Посилювалосясоціальнерозмежування. Узалежності відекономічного стану воно таподілялось втричісоціальнігрупи:міськаверхівка (>багатікупці івласникимайстерень),середні кола (>дрібніремісники іторговці),міськінизи (>незаможніремісники іторговці).Між нимиіснувало по однійстворенихбар'єрів.Коженмігопинитися утій чиіншійгрупі.

Удругійполовині XVII ст.боротьбаміщан за свої праванабуваєантистаршинськоїспрямованості.Містарішучевиступилипротиспроб гетьманиІванаБрюховецькогопідкоритиміщанстаршинськійадміністрації,заборонитиїмзвертатись зскаргамибезпосередньо до царя, провестиновийпереписміського населення ізметоюдодатковогооподаткування.Незважаючи насильнупротидіюкозацькоїстаршини, >міщанизберегли за собоюсамоуправління,політичні права іекономічніпривілеї.

як йраніше, >існувалиокремісоціальнігрупинеімущих людей - >підсусідки,бобилі тагородники.

Усоціальнійструктуріукраїнськогосуспільствавідбулисядокоріннізміни. >Частинапредставниківрізнихверств населенняперетворювалася нагосподарів буржуазного типу, >їхнігосподарствабазувалисяпереважно навикористанні >вільнонайманоїробочоїсили. >Лівобережнікупціпочали активновкладатикапітали надторгівлю, а й увиробництво.КиївськікупціСкорупище в роктавійни малівеликіприбутки відсвоїхпаромів, корчем,шинків тасінокосів.Новгород-Сіверськийкупець КостьПригара активнозаймавсявинокурінням йвиробництвомпоташу. Ті жсамепрактикувавстародубськийкупець ДмитроСкорупа таін.Поступово набуржуазнихпідприємцівперетворювалисязаможнімайстри іпідприємливіремісники.Вонизасновувалимайстерні,організовуваливиробництвоселітри,поташу,скла, рудій таіншихтоварів набазівиключновільнонайманоїробочоїсили. За шлюбомкоштівпідприємціоб'єднували своїкапітали дляспільноговеденнявиробництва.Заможні козаки іселянимасовоскуповувализемлі йтяглову силу.Окремі із них малі до 60волів,іншоївеликої, атакождрібноїхудоби.Такігосподарстваобслуговували не лише члени батьківщин, а інаймити.

Аліпаростки новогостикалися ізактивноюпротидієюкозацькоїстаршини.Вонавитісняладрібнихпідприємців ізвинокуріння,селітроваріння,металургії таіншихприбутковихвиробництв йнамагаласязамінитинаймитівсвоїмипідданими.Новоявлені буржуа впромисловості,сільськомугосподарстві іторгівлізрощувалися ізкозацькоюстаршиною й тім самимфеодалізувались, то й невийшовши ззародкового стану.Соціальна структура населенняГетьманщиниеволюціонувала в напрямку тихийсоціальнихвідносин, щоіснували вкріпосницькійРосії.

>Одночаснонамітиласявтратаосновнихзасобіввиробництваселянством,козацтвом йміщанством,їхнісоціальніздобутки, котрі дала революція 1648p.,швидкотанули. >Дедалібільшакількість людейперетворювалась унаймитів,змушених жити зарахунок продажвласноїробочоїсили.

>Важливимнаслідкомреволюції 1648 р. стало >послабленняподатковоготиску нанародні Масі,внаслідок чогоїхнє становищесуттєвополіпшилось. >Розглядаючисвійколишнійкріпосний стан як минулому минуле,лівобережніселянимасововідмовлялися не лишепрацювати навласниківсіл, а ісплачуватидержавніподатки впопередніхрозмірах. Уумовахсильнихантипанськихнастроївпоспільства і козацтва,озброєних йзагартованих угорнилібагатолітньоїборотьби

ізпольсько-шляхетськимпануванням,правлячі кола булибезсилівідновитиколишніподатки іповинності.Селянство, козацтво йміщанствовідвоювалиприблизнопівстоліття для >накопиченняекономічногопотенціалу. Томуподатки ірізніповинностідругоїполовини XVII ст.ще непідривалиекономічноїспроможностідрібнихгосподарств.

>Головноюформоюподатковихзобов'язань селян ">вільних" військовихсіл були >державніподатки іповинності, що маліназвузагальнонародних.Найбільштяжкою для селянвиявиласявізницькаповинність:перевезення військовихвантажів,гінців йчиновників.Далекі ічастіпоїздкинадовговідривали чоловіків віддомівок,оберталисявтратоюволів та коней йзанепадомселянськихгосподарств.Місцева владазалучалажителів до ремонтугребель,мостів йдоріг, що забиралачимало сил й години.Спочатку наутриманнявійськазбиравсяподимнийподаток, а із 60-х років йогозамінила так кликанастація (>податок продуктами). У 1666 р.царський уряднамагавсязапровадити вГетьманщині своїгрошовий йнатуральнийподатки, але йзазнавневдачі.Податковийтиск напоспільствопосилився послестворення у 1669 р.охотницькоговійськачисельністю однатисячакозаків.Крім того,справлялисяподатки зазаняттярізними ремеслами іпромислами.Зловживаючи своїмстановищем, старшиназмушувала селян ">вільних" військовихсілпрацювати усвоїхмаєтках йдаватирізніпродукти увиглядіподарунків до святий.

>Офіційно козакизвільнялися відсплатиподатків йвиконаннярізних ">роботизн". Аліглибинніпроцеси, щовідбувалися,вимагалисуттєвихкоректив уставленні допривілейованого станусуспільства. Зсередини 70-х роківвластіпочалиоподатковувати тучастину козацтва, Яка не моглавідбувативійськовуповинність.Погіршувалосяматеріальне становище іосновноїмасиміського населення.Міщани брали доля вутриманнігетьманської таміськоїадміністрацій,сплачувалиторговельнемито,показанщину,осінщину тощо.

Унабагатогіршомустановищіперебувализалежніселяни. Умонастирськихмаєткахіснували усівидиренти -відробіткова,продуктова ігрошова.Дедаліпомітнішемісцесеред нихзаймалавідробіткова рента.Кількістьпанщиннихднів не бувчітковизначена, австановлюваласязалежно відсили і потребмонастирськогогосподарства. Устаршинськихмаєтках рентаіснувала та ж сама, що і вмонастирських. Убагатьохвипадкахпідданістаршинипрацювали на свого господаря іодночасно платилидержавніподатки, атакожзалучалися надопоміжнісільськогосподарські роботи -заготівлюсіна, дров, толоку тощо.Наприкінці XVII ст.розрізнені таепізодичнівідробітки >склались урегулярнупанщину наосновнихсільськогосподарських роботів. >Наприкінці XVII - на початку XVIII ст. панщинастановила один-двадні натиждень. Платилирізніподатки івиконувалиповинностітакожселянимагістратських йратушнихсіл. >Запровадженнярегулярноїпанщинизакладалопередумови длярозоренняселянськихгосподарств,підривувідтворюючихможливостеймаєтківстаршини,шляхти імонастирів тагальмуваннятемпіврозвиткупродуктивних силрегіону.

НаПравобережжі і вГаличиніпольський уряднамагавсявідновитистарусоціальну структуру населення, де бголовніпозиції належали магнатам йшляхті. Томувластіпочаливідроджуватинасамперед уладові надзалежними селянамиприватновласницьких йкоролівськихмаєтностей.їхнє становищепогіршувалось.Селянськіземлі переходили до рукпанів. УЖидачівськомуповітібезземельніселянистановили 22,5,малоземельні - 50,8, азабезпеченіземлею - 26,7%загальноїкількості.Приблизно в такому жстановищіперебувалиселяни й віншихмісцевостях.Чимало селянвтратилотяглову силу й дляобробіткугрунтівмусилооб'єднуватися ізіншимигосподарями.Тільки вГалицькійземлі 33% селян не маліволів й коней. Звідновленням владифеодалівпосилювавсяподатковийтиск на селянство. У окремихповітах панщинадосягала 3-4дні натиждень.Посилювалосякріпацтво. НаЗакарпаттінаприкінці XVII ст.кріпакистановили 88,8% всіх селян.Крімпанщини,селяни давалинатуральнуданину ісплачувалигрошовий чинш.

>Більшістьправобережнихміщан жила уприватновласницьких йкоролівськихмістах.Основніпозиції тут належалиміськомупатриціату,якийдедалі понадзливавсязішляхтою. Напротилежномуполюсіперебувавміський плебс -дрібніремісники іторгівці.Проміжнемісцезаймалисередньоїзаможностімайстри йторгівці.


>Література

1. БойкоО.Д. Історія України. До.:Академвидав, 2004. -654с.

2. БорисенкоВ.Й. Курс українськоїісторії: 3найдавнішихчасів до XXстоліття.2-ге вид.:Навч.посібник. - До • Ли-бідь 1998. - 616 з.


Схожі реферати:

Навігація